Епос
|
Е́пос (грец. epos — слово, оповідання) — різновид літературного (поряд з лірикою і драмою) жанру, оповідання про події, що буцімто відбувалися у минулому (які немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).
Власне[ред.]
Епос охоплює буття в
- його пластичній об'ємності,
- просторово-часовій довжині і
- подійовій насиченості (сюжетність).
Виникає у фольклорі (казка, епопея, історико-героїчні пісні, билина). До XVIII століття епос був головним жанром літератури.
Епос — епічна поема. Джерело її сюжету — народний переказ, образи ідеалізовані й узагальнені, мова відбиває відносно монолітну народну свідомість, форма віршована («Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія).
У 18-19 століття головним жанром стає роман. Сюжети запозичаються переважно із сучасності, образи індивідуалізуються, мова відбиває різко диференційовану багатомовну суспільну свідомість, форма прозаїчна.
Стародавні жанри епосу
- повість,
- оповідання,
- новела.
Прагнучи до повного відображення життя, епічні твори тяжіють до об'єднання в цикли. На основі цієї ж тенденції складається роман-епопея. Види епосу:
- Епопея,
- поема,
- роман,
- великий епос,
- ліроепічна проза - [1]
Епос поділяється на:[ред.]
- Найдавніший (архаїчний) епос — міф, казка, легенда.
- Давній (класичний) епос — «Рамаяна», «Іліада» та «Одіссея» Гомера.
- Середньовічний героїчний епос — «Пісня про нібелунгів», «Пісня про Роланда».
- Яскравим прикладом українського героїчного епосу є «Слово про похід Ігорів» - [2]
Див. також[ред.]
Посилання[ред.]
|