'''Адольф Гітлер''' - відомий австрійський художник. За сумісництвом диктатор, теоретик та практичний творець тисячолітнього Третього Райху, який проіснував заледве 12 років, зате яких. Прекрасний оратор та геніальний організатор німецьких мас, які з радістю кинулися вбивати та вмирати за Фюрера.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1990-048-29A, Adolf Hitler retouched.jpg|міні|Сумнівається у твоїй расовій чистоті. ]]
== Тло ==
Щоб зрозуміти як зміг з'явитись Адольф і статись те, що сталося, коротко пробіжимося по ситуації в Німеччині того часу.
[[Файл:1000px-German losses after WWI.svg.png|міні|Через 20 років вони про це пошкодують.]]
Німеччина програла Першу світову війну. Замість того, щоб усім як годиться сісти за стіл переговорів, Німеччину посадили біля параші. На велике здивування німців виявлялось, що у всіх бідах винні саме вони і тільки вони. Платити репарацій треба було так багато, що останній платіж дойчлянди зробили у 2010 році. Німеччина втратила усі заморські колонії, а головне від неї майже усі сусіди відірвали по шматку. Особливо багато відділили ляхам, що було зроблено під радісний вереск французів. Поляки отримали вихід до Балтійського моря, а Східна Пруссія стала анклавом. Поляків та чехів дойчлянди зневажали чи не найбільше і те, що їм взагалі щось припало був плювком в обличчя.

== Життєпис ==
Оскільки його батьки часто переїжджали, народився десь в [[Райцентр|австрійських пєрдях]] в готелі «У померанця». Прізвище Гітлер батько Адольфа отримав внаслідок усиновлення його Георгом Гітлером у віці 40 років, чим досить допоміг майбутньому фюреру. Перше батьківське прізвище Шикльґрубер. "Хайль Шикльґрубер!".

У школі юний Адольф вчив тільки те, що хотів, а на інше забивав болт. Вчителі відмічали складність характеру та небажання працювати. Потім у "Майн кампф" Адольф напише, що робив це спеціально, так як не хотів стати державним службовцем, як вимагав того батько, а хотів бути художником. У віці 16 років так взагалі послав школу до біса та став мігрантом у Відні. Два рази пробував вступити у Віденську академію мистецтв, де йому відмовили по причині "нездатності до живопису".
[[Файл:Adolf Hitler Der Alte Hof.jpg|міні|А міг вийти непоганий художник.]]Відень був містом у якому зневажали слов'ян (їх у Австрії було чи не половина населення), що перепліталось із антисемітизмом. Юний Адольф тиняючись вулицями вбирав ці уявлення, читав газети та ненавидів місцевих комуністів. У столиці він прожив до 1913 р. і заробляв, вгадайте чим? Саме так, малював старі віденські будинки.

В 1913 переїхав у Мюнхен, де у грудні на прохання австрійської поліції його привезли в австрійське консульство, коротше Адольф якимось чином закосив від служби. Потім від скаже, що за бабцю Австрію воювати не хотів, через підвищену концентрацію в її армії чехів та інших унтерків.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 102-13774, A.jpg|міні|Метр перед дзеркалом вчиться промивати мізки.]]

Натомість після початку Першої світової Гітлер вступає у 16 Баварський полк. За весь час війни приймає участь у багатьох боях, у яких майбутній фюрер проявляє себе бравим солдатом у захисті Другого Рейху. У 1914 р. нагороджений Залізним хрестом другого, а потім першого ступеня, після війни з гордістю носив цей іконостас. Також в 1914 отримує звання єфрейтора (найнижче в німецькій армії), а у 1939 на повному ходу командуватиме мільйонними арміями, офіційно залишаючись у тому самому чині єфрейтора... успіх. У жовтні 18-го року у результаті вибуху хімічного снаряду тимчасово втратив зір. Вже у госпіталі дізнався про капітуляцію Німеччини та повалення кайзера, що Адольф запам'ятає та згадає всім цим жаб'ятникам [[Друга світова війна| у Другій світовій.]]

== Початок партійної діяльності ==
Після війни записався до Райхсверу та охороняв військовополонених. В червні прослухав курс лекцій, які готували агітаторів для рояснювальних антибільшовицьких бесід із демобілізованими солдатами. Так Адольф вчився пиздіти частіше, ніж дихати. В одній із бесід сказанув про жидву так, що керівник відділу агітації призначив його в армію офіцером просвітництва.

[[Файл:Stab-in-the-back cartoon 1924.jpg|міні|Будь пильний жиди позаду.]]
Варто сказати, що після війни серед німецького військового керівництва була популярна теорія "про удар в спину", який нанесли соціал-демократи (у майбутньому комуністи) армії. Антисеміти пов'язали це із єврейською змовою, так як у соціал-демократичній партії їх було овер дохуя і Адольф пробачити їм цього не міг.

В 1919 р. в пивній Штернекерброй почались збиратись дивні хлопці, які піднімали антикомуністичні та пангерманські ідеї. За доручення військових Гітлер прийшов на ці збори, це було зібрання Німецької робітничої партії, яку заснував Антон Дрекслер та Карл Гаррер. Красномовний Адольф справив велике враження і йому запропонували вступити у партію, де тоді було близько 40 людей.

Вступивши у партію Гітлер взяв на себе відповідальність за пропаганду і вже міг пиздіти не замовкаючи. У 1920 р. разом із засновниками партії склав програму, яка повністю складається із соціалізму, пангерманізму, посиленні ролі [[Великий брат|Великого брата ]] в житті німців і найголовніше, країнам переможцям Першої світової покажемо середнього пальця говорив Адольф. Народ слухав, а хлопець із кумедними вусиками ставав все популярнішим. У 1921 р. Адольф вирішив - досить!, та поставив ультиматум, або він голова партії із диктаторськими повноваженнями, або арівідерчі і взяв та здав партійний квиток. Керівництву прийшлось йти на поступки. Він стає керівником та перейменовує партію у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини.

У партію починають масово вливатись персонажі із темним минулим, різні пройдисвіти та головорізи. Час був такий, що інколи незговірливого опонента крім переговорити у дискусії потрібно було комусь стукнути трубою поголові. Звалась ця вся брателія штурмовими загонами, вони охороняли партійних діячів та влаштовували епічні смолоскипні ходи. В майбутньому із найвідбитіших будуть сформовані веселі загони - SS.

=== Пивний путч ===
Пивний не тому, що Адольф любив залити за комір, а тому що розпочався із пивної "Бюргербройкеллер", де виступали комісар землі Баварія Густав фон Кар, командувач рейхсфером Отто фон Лоссов і начальник баварської поліції Ганс фон Сейсер. Взявши за приклад "похід на Рим" Муссоліні Гітлер теж хотів прогулятись до столиці і захопити центральну владу, що і 8 жовтня 1923 р. запропонував трійці. Вони покрутивши пальцем біля скроні поспішно [[Зрада|покинули]] пивну та оголосили штурмові загони із Гітлером поза законом.

Наступного дня Адольф і генерал Еріх Людендорф разом із трьома тисячами штурмовиків із свастонами у руках рушили до міністерства оборони. Дорогу їм перегородила поліція, яка почала шмаляти по колоні. Після перших трупів стало зрозуміло, що жарти закінчились і народ почав розбігатись.

У березні 1924 відбувся судовий процес над керівниками путчу. Гітлер був у своєму стилі, судовий процес перетворився на перформанс із поливанням лайном усіх, особливо судді. Коротше Адольфу дали 5 років в'язниці і штраф, але відсидів він лише трохи більше 9 місяців.

===Mein Kampf===
Замість того, щоб переосмислити життя та виховати у собі законопослушного громадянина Адольф весь час ув'язнення витратив на написання свого magnum opus - "Моя боротьба".
[[Файл:Mein Kampf dust jacket.jpeg|міні|Єврейська змова еврівеа. Фюрер гарантує це.]]

Основні тези книги такі: кляті жабоїди поплатяться; у всьому винні жиди; німецька раса це єдині нормальні люди на планеті Земля; марксизм зло (у цьому фюрер був як ніколи правий) і частина євреської змови, вигаданий щоб занапастити білу расу. Також Адольф вважає, що арійська раса має завоювати собі життєвий простір на Сході, але написано це все так туманно, майже міфічно, що не ясно чи розумів сам фюрер що мав на увазі. Сьогодні "Моя боротьба" заборонена у більшості країн світу. Той хто хоча б трохи читав її зрозуміє, що забороненою книга є через те, що написав її саме Адольф Гітлер, а не через її зміст.

=== Як Адольф Гітлер фюрером став ===
Поки Адольф відбував ув'язнення партія майже розпалася, а штурмовики порозбігались. Голова штурмовиків Ернст Рем почав організовувати загони знову, а Грегор Штрассер (заміняв Гітлера під час його ув'язнення) за допомогою соціалістичної риторики (обіцяв різні ніштяки населенню) підняв Націонал-соціалістичну партію із баварського на загальнонімецький рівень. Штрассер був головним опонентом Гітлера, так як вважав, що соціальна політика важливіша, ніж міряння черепів і взагалі був проти расистських пунтків у програмі партії. Розбіжності були і з Ремом.

У 1932 р. партія бере участь у виборах до Рейхстагу (парламент) і хоча займає перші місця більшості набрати не може. На другому місці завжди опиняються комуністи і можна тільки уявити, які болі нижче спини відчував Адольф.

В січні 1933 р. президент Гінденбург призначає його рейхсканцлером (щось типу прем'єр-міністра), що не давало необмеженої влади. Виправити такий недолік Адольф взявся майже одразу.
[[Файл:Hhhhit.jpg|міні|В топі]]
27 лютого у будівлі Рейстагу стається пожежа, на місці затримали нідерландського комуніста Марінуса ван дер Люббе. Хоча багато хто вважає, що будівлю підпалили штурмовики на чолі із Карлом Ернстом, а Марінуса зробили [[Лох|цапом відбувайлом]]. Коротше справа майже одразу перетворилась у змагання із метання лайном між комуністами та нацистами. Адольф під шумок оголосив про комуністичну змову з ціллю захоплення влади та подав на підпис президенту Гінденбургу декрети, що вводили цензуру та різні анальні обмеження. До середини літа в Німеччині легально діючою залишилась тільки Націонал-соціалістична партія. Тепер вже кишеньковий Рейхстаг проголосував за закон, який дозволяв Адольфу вводити будь-які закони плюючи навіть на конституцію. 30 червня на керівництво СА (штурмових загонів) було натравлене гестапо (таємна поліція), яке відправило близько сотні чоловік будувати націонал-соціалім до іншого світу. 2 серпня помер Гінденбург, спеціальним законом функції канцлера і президента об'єднувались у лиці Гітлера. Коли на шляху Адольфа не залишилось нікого він став воістину фюрером.

Інколи можна прочитати про те, що нацисти ЗАХОПИЛИ владу, але насправді прийшов Гітлер до влади виключно у демократичний спосіб, [[Бидло|більшість так вирішила]]. Цікава річ демократія.

На відміну від українських політиків фюрер одразу взявся виконувати передвиборчі обіцянки: жидів було відправлено на курорти гетто, жабоїдів, англів із саксами послали із Вермальськими домовленостями, військові заводи запрацювали в три зміни.

== Друга світова і кінець ==
Почав фюрер досить епічно. Буквально за 3 роки, із 1938 по 1940 рік із карти Європи зникла Чехія, Польща, ряд навколишніх дрібних країн було окуповано. На дисерт Адольф залишив жабоїдів, по чиїй столиці в 40-му році провів для себе екскурсію , а для армії парад. Перемир'я із Францією було підписане у Комп'єнському лісі, в тому самому, де у 1918 р. була підписана капітуляція Німеччини у Першій світовій, в тому ж вагоні потяга, який виламавши стіну притягли із музею. Старий Адольф мав почуття гумору. Так усі дойчлянди опинились в одному Рейху.
[[Файл:1024px-2svitovavijnamapa.jpg|міні|Ейропа наша]]
Через війну, яка затягнулась та йшла все менш успішно Адольф нервував, почастішали неконтрольовані припадки агресії із піною у рота. Варто згадати також, що фюрер за призначенням особистого лікаря Морреля вживав біля 80 різних препаратів, деякі із яких були наркотичними. Очевидці зазначали, що фюрер все частіше підключався до матриці та втрачав зв'язок із реальністю: скрізь бачив змови; був впертим як віслюк та забороняв відступати військам для вирівняння фронту, що призводило до оточень великих частин армії; ототожнював себе із народом, який загине із його смертю; вишенькою став декрет "Нерон"
[[https://en.m.wikipedia.org/wiki/Nero_Decree]], згідно якого у Німеччині мало знищуватись все, що може використати ворог (тактика випаленої землі). Його стан був очевидний на стільки, що декрет саботувався навіть найвідданішими фюреру людьми. До речі Адольф був прихильником теорії Дарвіна, тому вважав, що німецький народ програв боротьбу за життя [[Русскій мір|homo sovieticus]], тому має бути знищиний.

29 квітня 1945 р. одружився із Євою Браун. 30 квітня, вже у бункері, оточеного Берліна, із Євою та улюбленою собакою Блонді випив цианістий калій і вистрелив собі у голову. Біля бункеру трупи були облиті бензином та спалені. Кінець.

Як завжди є '''альтернативна версія'''. Згідно якої Адольф втік на курорти Аргентини, де дожив до старості та помер, а знайдені трупи належать двійникам, яких фюрер мав кілька. Не підтверджується авторитетними джерелами.

== Цікаві факти ==
Був вегетеріанцем.

Можливо Адольф на четверть єврей, так як походження батька не зовсім зрозуміле.

== Фюрер у кадрі ==
''Бункер''. Фільм 2004 року. Знятий на основі щоденника особистої секретарки. Атмосфера безвихідного становища гарантована.

''Великий диктатор''. Комедійний фільм Чапліна.

== Галерея ==
[[Файл:1 4727-15af7ac93.jpg|міні]]
[[Файл:Zy4rp.jpg|міні|Тим часом на пляжах Аргентини.]]

2017-09-23T22:13:09Z

Віллі:

Словаччина

2017-09-23T22:08:18Z

Віллі: /* Ху іс словаки? */

Словаччина

2017-09-23T22:07:41Z

Віллі: /* Історія */

'''Словаччина''' - країна на захід від неньки.
[[Файл:1024px-Flag of Slovakia.svg.png|міні|Словацький прапор-це прапор Московії із могилою десантника, який загинув захищаючи "русскій мір".]]
== Ху іс словаки? ==
== Історія ==
Більшість своєї історії словаки перебували під чоботом [[Угорщина|мадяр]] від X ст. до 1918 року. Та навіть після того як Австо-Угорська імперія розпалася словаки не змогли запанувати самостійно і були змушені об'єднатись із [[Чехія|чехами]] у союзну Чехословацьку республіку.

Після того як [[Гітлер]] завдяки похуїзму Англії і Франції взявся ділити Чехословаччину, із території Словаччини була утворена пронімецька сателітна держава, що проіснувала до травня 1945 року. До речі єдине утворення, крім [[Україна|України]] до назви якої часто додавалась приставка - ''незалежна'', що дає їжу для роздумів. У 1945 р. на заміну німецькому прийшло [[Русскій мір|радянське "асвабаждєніє"]]. Чехія і Словаччина знову були об'єднані.

У 1989 р. радянська влада внаслідок мирної революції впала. У 1992 р. у Чехословаччині відбувся референдум на якому більшість чехів та словаків висловились '''проти''' розподілу країни на дві окремі республіки. Незважаючи на думку [[Бидло|населення]] політичні еліти проголосували за поділ. 1 січня 1993 р. Словаччина стала незалежною державою. Розділення обох країн називають "оксамитовим розлученням", так як сам поділ відбувся без геноцидів на відміну від аналогічних подій у Югославії.

У 2004 р. Словаччина вступила у НАТО та Євросовок.

Угорщина

2017-09-23T21:03:11Z

Віллі:

'''Угорщина''' - країна на захід від неньки. Славиться тим, що про Угорщину рядовий українець знає ніхуя.
== Історія ==
== Населення ==
== Мадярський паспорт ==

Угорщина

2017-09-23T20:58:55Z

Віллі: Створена сторінка: '''Угорщина''' - країна на захід від неньки. Славиться тим, що про Угорщину рядовий україне...

'''Угорщина''' - країна на захід від неньки. Славиться тим, що про Угорщину рядовий українець знає ніхуя.

Словаччина

2017-09-23T20:56:05Z

Віллі:

Словаччина

2017-09-23T20:55:09Z

Віллі:

Словаччина

2017-09-23T20:54:52Z

Віллі:

'''Словаччина''' - країна на захід від неньки.
[[Файл:1024px-Flag of Slovakia.svg.png|міні|Словацький прапор-це прапор Московії із могилою десантника, який загинув загищаючи "русскій мір".]]

2017-09-23T19:44:29Z

Віллі: /* Повстання Б. Хмельницького */

{{Стародавня історія}}

== Старожитність ==
Історія розпочинається із появи першої людини (Homo) на території України. Найдавніша знахідка такої в с. Королеве на Закарпатті, датується одним мільйоном років. На великий жаль ультра патріотів від українця не пішли всі живі істоти на Землі та навіть людиноподібні мавпи.
[[Файл:868973 evolyutsya-ukrantsya demotivators to.jpg|міні]]

У часи так званого палеоліту (часу, коли все виготовляли з каменю) люди не тільки на території України, але й в інших місцях жили первісним стадом. Чоловіки полювали на мамонтів, а жінки збирали різний підніжний корм. Таке стадо десь в 50 осіб постійно кочувало з місця на місце. Враховуючи, що часи були справді первісні, ні тобі ліків, ні тобі комфортного житла, навколишня природа просто кишить диким звіром, не дожити як в чорному кварталі до 21 було дуже легко.

Близько 300 тис. р. тому з'явилась нова модифікація людини - неандерталець. Цікаво, що мозок його на 10% був більший, ніж у сучасної людини. На відміну від тебе нероби (так, так, саме від тебе) неандертальцю потрібно було думати за все, а не тільки про інстаграм, де взяти бабло і як присунути Каті із сусіднього під'їзду. Пізніше прийшов кроманьйонець, який випиляв нафіг неандертальця.
[[Файл:Неандерталець.jpg|міні|Вот а фак?]]

В районі 200-300 тис. років тому з'являється новий вид - homo sapiens або людина розумна, саме до якої належиш і ти, хоча звичайно тут знак питання. Після цього сапієнс вже випиляв взагалі усіх інших представників виду homo, яких було в районі десяти. Тому можна тільки здогадуватись, яка кроманьйонка у ліжку і про думав пітекантроп? Тут все закрутилось ще швидше.

5 тис. років до н. е. з'являється перша землеробська культура - трипільська. Землеробська тому, що на відміну від кроманьйонців із неандертальцями трипільці вже сіяли пшеницю та збирали врожаї. Насправді більш цікавіші срачі, які пов'язані із цією культурою, ніж вона сама. На думку відморожених, трипільці прямі предки українців, що є причиною для гордості. Чому?. Та тому, що ще ніяких тобі французів із китайцями не існувало, а протоукр вже не просто пшеницю сіяв, а й жив в протоміста. Отже, за логікою від українців пішли всі інші народи. Довгий час у Совку українцям вдовбували у голову, що вони молодші брати, а коли зникла цензура графоманити та друкувати свій креатив отримали і найбільш обколені та ображені. Насправді трипільці жили і на території Румунії, там ця культура називається кукутені (від села Кукутень) і прийшли вони десь із Балкан, і мовної сім'ї вони іншої, ніж українці, але багатьом просто похуй.

Далі йде епоха різних культур: ямна, зрубна, катакомбна end company. Що є окремою темою срачів, але вже серед археологів. Землекопам цікаво, звідки можна починати говорити хоча б про [[Слов'яни|слов'ян]] (етномовна спільність, куди входять і українці), не кажучи вже про українців. Але древнім було глибоко похуй на мову та національність, тому культури дуже строкаті по своїй суті. Тип житла у таких культур може бути як у слов'ян, кераміка ніби германська, орнамент типу кельтського, ну без алкоголю тут ніяк. Культури перемішувались та нашаровувались і часто є спільними як для балтів, слов'ян чи германців.

В 9 столітті до н. е. на Півдні України з'являються кімерійці, до речі перший народ назва якого дійшла до сьогодні. Походження вони теж досить мутного, але точно були кочовиками. Після кімерійців все нові і нові кочові племена на Півдні з'являтимуться регулярно ще більше двох тис. років. Чому? Євразійський Степ і наш Південь його найзахідніша частина. Кожне нове кочове плем'я трахало і різало попереднє, такий собі вічний круговорот життя. По душу кімерійців приходять скіфи, а потім сармати (достовірно іраномовні племена), коли випустили дух останні на дворі було 4 століття нашої ери.
[[Файл:Eurasian steppe belt.jpg|міні|Сім тисяч кілометрів клятого Степу.]]

Відмітились в українській історії і греки. В 7 ст. до н. е. виявилось, що Греція не гумова. Греки, які не мали землі сідали на свої кораблі шукати кращого життя за морем, частина з яких пришвартувалась на Півдні та Криму. Тут греки будували собі поліси, торгували із місцевими варварами, їли виноград і ходили в театр. Славні були часи.

І лише в першому столітті нашої ери з'являється щось, десь там схоже на слов'ян - венеди.

На ранніх слов'янах особливо затримуватись не будемо, писати вони не вміли, а сусіди особливо на них берест не вистачали, тому дані часто уривчасті та протирічать одне одним. Варто сказати, що візантійці залишили деякі згадки про слов'ян. Вони писали, що слов'яни заїбали нападами імперію Ромеїв. В 3 ст. на території України з'являються готи (германське плем'я). Можна було б пропустити цей набридливий калейдоскоп назв племен, якби не але...В 3 ст. готи завоювали Крим і досить довго сука там тримались, асимілювались остаточно аж в 18 столітті. У 40-х роках минулого століття, коли німецька мистецька група [[Гітлер|австрійського художника]] прибула у Крим, дядько Адольф хотів відновити державу готів, а всіх не дойчлянд звідти висилити.

В 3 ст. із Азії на захід розпочинають свій рух гуни. Це народ від якого китайці почали зводити свою знамениту стіну, так що сумніватись у тому, що гуни серйозні хлопці не приходиться. Більшість прутня гунів смоктати не захотіли, тому племена, які потрапляли їм на шляху зривались з місця далі захід тиснучи сусідів. Ефект доміно в дії або Велике переселення народів. До [[Рим|Римської імперії]] докочуються перелякані германські племена. Незабаром Західна Римська імперія і так вже добряче пошарпана починає кряхтіти, пердіти і 476 р. зникає під чоботом варвара германця Одоакра. Розпочинається Середньовіччя - епоха королів, рицарів і благородних дам, а також антисанітарії, чуми та холери. В 6 ст. Велике переселення у своїй більшості закінчується і де який народ зупинився, там він в основному сидить і сьогодні.

Тепер зверніть увагу, якою нудною є історія без політоти, пропаганди та срачів.

== Середньовіччя ==

До 7 століття на території України існував антський племінний союз, куди входили племена східних слов'ян, частина із цих племен в подальшому складе власне український народ. В середині 7 ст. із Азії прибувають хазари, які утворюють державу Хазарський каганат. Власне вони починають стригти данину із місцевим слов'ян.
[[Файл:3 (1).jpg|міні|Карта слов'янських племен.]]

=== Русь ===

Русь - це одна велика тема срачу та ненависті, яка продовжується до сьогодні. Причина тому московитська політика, яка регулярно вмішувалась та крутила історією Русі як циган сонцем. Хто володіє минулим, той володіє майбутнім, глаголить відомий вислів. Насправді для професійних істориків історія Русі досить досліджена галузь. [[Бидло]] як Московії, так і України через свою тупість продовжує в інтенетах щось одне одному доводити сперечаючись чия Русь?, хоча питання заздалегідь поставлено провокативно.

'''Етимологія слова Русь'''

Суперечка, що ж означає Русь триває ось уже 200 років, найбільш переконливою версією є, що русь - названі фіно-уграми варяги (нормани). І сьогодні фіни називають шведів - ruotsi (руотсі).

Інше питання, що означає русь?. Є версія, що означає воно гребців, шукачів пригод.

Іноземні писемні джерела до 10 ст. чітко розрізняли слов'ян та народ русь, під яким розуміли варягів. До 11 століття варяги змішались із слов'янами і назва русь перекочувала на все населення. Багато хто забув, але українці до початку 20 століття називали себе русинами, в Європах вони були відомі як рутени. Чому русини стали українцями мова піде у 19 столітті.

Хтось скаже, все це якось мутно?, аж ніяк. Є аналогічний приклад - Франція. У часи Римської імперії територія Франції носила назву Галлія, і жили там романізовані гали. У 5 столітті у Галлію прийшло смердюче германське плем'я франків і їхня назва перекочувала на країну. Тому коли йде мова про Францію перед очима мають стояти не круасани із парижськими бульварами, а брудний та дикий варвар франк.

Також варто згадати відомий віковий срач норманістів (прихильники походження держави Русь від варягів) та антинорманістів (відповідно тих, хто каже норманська теорія лайно). Те, що на зорі історії Русі майже всі князі були із Скандинавії не визнає лише дурень. Але очевидно, що і місцеві слов'яни були готові до державності та до приходу варягів вже встигли побувати у різних племінних союзах, мали своїх князів і т. д.. У підтвердження варто згадати історію Британської імперії, яка в середині 20 ст. почала розвалюватись, а її колонії проголошувати незалежність. Після того, як брити пішли із Африки там почався пиздець із масовими випилами населення, геноцидами та війнамм одних царків проти інших, коротше [[Хаос|хаос]].

У писемних джерелах існує кілька значень вживання поняття Русь. ''Широке значення:'' коли під Руссю розуміли всі землі держави, наприклад при укладанні міждержавних договорів (див. карту кордонів). ''Вузьке значення:'' стосувалось лише Київського, Чернігівського та Переяславського князівства, тобто Середнього Подніпров'я, яке повністю входить у склад сьогоднішньої України, було ядром держави. Саме тому поїздки із Новгорода, Смоленська, Суздаля чи іншої території, яка не входила у ці три князівства розглядалася як поїздка на Русь. "1149 р. — «иде археопископ новгородскыи Нифонтъ въ Русь", лише один із таких прикладів. І якщо ви читаєте про Московську Русь чи Північно-Східну Русь знайте, що все це казочки вигадані у канцеляріях 19 ст.. Русь була одна і всі знали тоді де вона знаходиться.

'''Як все починалось?'''

Слов'яни території України до появи тут варягів у 9 ст.продовжували платили дань хазарам.

Починаючи із 8 століття у різних куточках Європи з'являться варяги. В той час Скандинавія була анальним отвіром світу, а не Швецією із зарплатою в 3 тисячі євро, тому коли англійський монах бачив це волохате дике нещастя, то був впевнений, що нормани це кара божа. Земель у Скандинавії мало, але й вони малородючі, дітей у сім'ях багато і за традицією все майно залишалось одному сину, а інші йши на мороз. Брутальні хлопці без спадщини у рідному фьорді могли розраховувати лише на бідність. Був вихід, взяти дракар, набрати бригаду із відбитих сміливців і спробувати щастя за морем грабуючи каравани. Багато хто так і робив. Мало хто знає, що в не меншій мірі варяги були й торговцями. І на території України вони з'являються швидше по останній причині.

Сталося це в 9 столітті. Варягів манила торгівля із Східними країнами, особливо Халіфатом так званим волзьким торговим шляхом. За дзвінку монету варяги продавали хутра, різні ремісничі дрібниці, але головним товаром на східних ринках були раби. Слов'яни, чи знаєте як буде раб англійською?,а німецькою мовою?, отож бо й воно. Слов'янські дівки в арабів ще тоді розлітались як гарячі пиріжки. Ну і звичайно вікінги намагались відігнати від корита із даниною хазар, щоб прилаштуватись самим.

'''Перші князі'''
[[Файл:Principalities of Kievan Rus' (1054-1132).jpg|міні|Території Русі періоду розквіту її нахабності.]]

Перші правителі були звичайно місцевого розливу. Згідно "Повісті минулих літ" 862 р. у Новгород словенами, чуддю, кривичами були закликані варяги. Згідно літопису ці слов'яни та фіни спочатку їх вигнали, потім почали різати одне одного, далі було прийняте рішення покликати варягів назад. Очолював їх Рюрик, який розпочав князівську династію Рюриковичів.

Цікаво, що сама ПМЛ була написана через 250 років після згаданих подій, це щось типу якби ти зараз вирішив написати історію наполеонівських війн маючи на руках кілька сумнівних документів та без інтернету звичайно (його до речі тоді не було). Фактично невідомо навіть чи був власне Рюрик, а якщо і був, то хто це, звідки він?. Повість писалась, коли Руссю на повному ходу заправляли Рюриковичі, тому не факт, що літиписець не міг написати те, що було потрібно князю, а не те, як було насправді. А ти думав пропаганду придумали в 2013 році?. Зручно, якщо хтось відкривав рота, його можна були тикнути рилом у літопис, де було написано, що аборигени самі запросили варягів княжити. Але це лише припущення.

Відомо точно, що із Новгорода до Києва у 882 р. з братвою прибув Гельгі (Олег Віщий). Далі він відправляє до Одіна місцевого варяга Аскольда, який тут закріпився раніше. Київ і місто було багатше, та і до Візантійської імперії ближче (шлях із варяг у греки), ніж Новгород - профіт. Від того часу Київ став головним містом Русі, столицею.

Судячи із дій перших князів:Аскольда, Гельги (Олег), Інгвара (Ігор), Хельги (Ольга), їм було насрати на місцевих жителів. Князівська діяльність обмежувалась у регулярних нападах на Візантію і стижчі данини із місцевих. Та й взагалі те, чим вони володіли важко назвати державою, така собі торгово-завойовницька компанія, ні кордонів, ні чіткої внутрішньої політики. Святослав так взагалі столицю на Дунай хотів перенести. Коротше, щоб збирати данину і ходити в походи держава не потрібна та і в літописах навіть згадки немає, що до Вольдемара (Володимира Великого) вона була.

Володимир був байстрюком Святослава та до появи у Києві княжив Новгородом. Перед понаїздом у столицю випиляв брата князя Ярополка - традиція. Після смерті київського князя на Русі розпочинався пиздець, Рюриковичі пускали одне одного на фарш, поки не залишався один, а всі інші покірно замовкали, нормальна ситуація для того часу. Прославився тим, що похрестив Русь у 988 р.. До того як повідомляє літопис був знатним їбакою та мав бл. 800 наложниць, розбещував одружених жінок та взагалі язичником, що дозволило йому в майбутньому стати рівноапостольним як у православній, так і католицькій церкві.

У 987 р. у Візантійській імперії стався переворот, головнокомандувач армії Барда Фока проголосив себе імператором. [[Янукович|Легітимний]] імператор Василій II попрохав Володимира про допомогу, але і тут Володька не зміг втримати гадюку у штанях і однією з умов допомоги була Анна, сестра імператора. Василій погодився, але оскільки Візантія була християнською країною, Володимир із всім народом мусив хрестанутись. у 988 році саме це було зроблено. Охуївший народ дивився як у ріку скидали язичницький ідолів, а [[Бидло|бкиївський люд]] зганявся у воду хреститись. «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде…» сказав Володимир. Іншого дня попи вирішили потролити киян словами: «І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається…». Фактично язичництво подекуди проіснувало до 14 століття. Варто зазначити, що Русь не приймала православ'я, оскільки до 1054 р. церква ще була єдиною. Чому саме прийняли хрест із Візантії, адже був ще й Рим? В 10 ст. Рим порівняно із Константинополем (столиця Візантії) був Ржищевом на фоні Києва, а сама Візантія як сьогоднішні [[США]], тому породичатись із імператором було дуже і дуже круто усім на заздрість.
Єдина церква (або руська церква) принесла із собою відповідну ідеологію. Об'єднати різні племена одним Богом, все це так не ново навіть для 10 століття, але працює ідеально й сьогодні.

Саме із появою християнства на Русі, з'являється і писемність. Щоб принести руським дикунам Боже слово, на базі грецького алфавіту був розроблений слов'янський алфавіт. Можливо це зробив святий Кирило, який був родом із сучасної Болгарії та переклав Біблію на староболгарську (церковнослов'янську) мову. Саме староболгарська стала мовою писемності Русі, неї написані всі тогочасні літописи, книги. Дивно?, аж ніяк. Народи, які прийняли християнство із Риму, до 16-17 століть у діловодстві, церкві послуговувались латинською мовою. Тому коли Ян чи Ганс приходив до місцевого костелу, то не розумів рівно ніхуя, а русин, хоч щось, але второпати міг. Зверхні візантійці на всі інші народи дивились як на лайно, тому давати доступ до грецької, через яку можна було доторкнутись то знань цивілізовано світу вони не збирались. Саме тому на відміну від Риму, який із хрещенням давав і латинь, ромеї давали варварам християнство на їх мовах.

Оскільки Рюриковичі плодились у геометричній прогресії і кожному потрібен був хоча б маленький, але стіл, у кожному місті київський князь садив своє чадо. Найкрутіший князь був київський князь як зазначалось раніше. Із часом князьки настільки пускали коріння, що місце на яке вони були призначені раніше почали сприймати як свою власність, бажаючи передати княжіння своїм дітям. На кінець 11 ст. Русь вступає у період феодальної роздробленості: князівства діляться до безкінечності; київського князя все частіше шлють подалі і перестають слухати інші князі; Рюриковичі плодяться ще більше і при бажанні розібратись хто кому сват, а хто кому брат, у нормальної людини починає боліти голова; взаємовідносини між князями дуже складні. Якби у Русь 11-12 ст. перемістили такого великого комбінатора як кардинала Рішельє чи Сталіна обох би викинули на мороз, до того як вони б розібрались у всіх цих князівських мутках.

1220-40-х рр. на Русь приходять монголи і Русь, хоча вже тільки номінально єдина держава, то після них взагалі перестає існувати.

=== Так де ж українці? ===

Звичайно багатьом думається і хочеться вважати, що у часи Русі українці були такі ж як ми сьогодні. Вітались між собою "Слава Україні!", а їм відповідали "Слава нації!", все набагато складніше. Поняття нації в сучасному розумінні цього слова з'явилося лише в 19 столітті, тому про націю русини і поняття не мали.

Вважається, що формуватись український народ почав десь у 5-6 ст., тобто у часи після Великого переселення народів. Основу його склали слов'янські племена, які кожен знає із школи це: білі хорвати, дреговичі, волиняни, сіверяни, поляни і т. д.., потім це все добро було заправлене майонезом із варяг, які силою об'єднали ці племена в одній державі, а церква все обґрунтувала ідеологічно. Більшість європейських народів: ляхи, німчура, жаб'ятники, макаронники та деякі інші кафіри беруть свій початок саме із 5 століття. Поява даних народів пояснюється універсальними законами етнічного розвитку (перелічувати їх тут не будемо) і якихось об'єктивних причин виокремлювати тут українців немає. До цього салату додамо скіфів, сарматів, половців, печенігів та інших кочовиків Півдня України, які безперечно після дезінтеграції розчинились та ввійшли до українського народу. А ти думав вони телепортувались на Місяць? Подивися у вікно і скажи кого ти там бачиш, високих голубооких блондинів? Чи низьких, середніх по зросту, високих, карооких, блакитнооких, зеленооких, брюнетів, русих, блондинів? В інших народів аналогічна ситуація, гасла про чистоту нації залишимо для [[Білецький|расистських недоумків]].

Згідно цієї ранньосередньовічної концепції етногенезу українців Київська Русь була їх імперією, яка загинула внаслідок монгольської навали. Зате вона дала початок білоруському та московитському (російському) народам. Аналогічно, як англійська імперія дала початок американцям, австралійцям, канадцям; іспанська - аргентинцям, венесуельцям; португальська - бразильцям і так далі. Зазвичай історики та етнологи, які не отримують грантів із Москви та живуть у демократичних, вільних від цензури країнах вважають саме так.

В період СРСР була популярна концепція давньоруської народності. Білоруси, українці, росіяни пішли від єдиного народу говорили прибічники даної концепції. Один народ має мати одну матеріальну культуру, одну мову, знайти чого від часу появи концепції не вдалося. Тому вона розсипалась і підтримувати авторитетні науковці її перестали після того як зникла загроза ГУЛАГу [[Яценюк|і кулі в лоб]].

=== Монголи ===
[[Файл:Synovja-chingishana-han-batyj-syn-chingishana 1.jpg|міні|Холопе, ти кому данину платиш? ]]
На початку 13 ст. численні монгольські племена об'єднались в один політичний організм. Саме об'єднання було приправлене ідеєю про світове панування - одна орда, одна Рейх, один хан. Вже в 1223 р. на Калці вони легенько, а у 1240 по самі коліщата входять у Русь. Київ у руїнах, більшість великих міст теж, держава happy end. Більшість князів і гепою не поворухнули, хоча знали, що монголи прийдуть. До останнього вони займались різною хернею, а потім обороняли свої князівства взагалі порізно. В підсумку вони отримали те, що отримали. Також варто додати, що тогочасна монгольська кіннота це таке собі люфтваффе, яка могло долати до 300 км. в добу і нападати зненацька. Коротше монголи воювали дуже і дуже ефективно.

Довгий час в уявленні історичної традиції монголи представлялись як дикуни, які все руйнували і всіх підряд різали, хоча якщо придивитись, діяли вони у рамках понять того часу. Трахали і різали всі, "не такі життя таке" по-пацанськи сказав би Батий під стінами Києва. Насправді сільське населення (а це 90 %) монголи не дуже й то і чіпали, попалили міста і то тільки ті, які відмовились здатись. Така можливість надавалась, коли міщани відмовлялись це зробити, китайські стінобитні машини робили свою справу, різали всіх і старого, і малого, з церков пиздились ікони.

Насправді для рядового смерда після монголів мало що змінилось. Місцеві князьки переважно залишились при портфелях, але за для цього з дарами мусили їхати в столицю Сарай. Там вони плазували перед ханом та цілували йому чоботи (народні монгольські традиції), божились, що саме за них бидло найкраще стоятиме у стійлі, а ханові буде регулярно йти данина. Ну, а коли ханський холоп повертався із Сараю, тут він вже поводив себе як велике цабе. Чому саме ця традиція дожила серед українців до сьогодні, загадка?. Також від податків звільнялась церква. На думку монголів усі шляхи ведуть на Небо і не важливо, якими саме йти, коротше віротерпимість. За це православна церква не забувала молитись за здоров'я хана. В Європі саме в цей час в тренді хрестові походи. Коли якийсь князь переставав платити ханові, збиралась айнзатцгрупа, враховуючи швидкість пересування та методи її дії, сеча, що закипіла в голові такого князя остуджувалась швидко.

=== Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське ===

Останнім часом також предмет срачів, але вже між литовцями та білорусами, тема та ж, "чия держава?". Причина в тому, що 90% території ВКЛ від заснування до падіння ВКЛ, займала територія сучасної Бульбашії, литовці ж показують у сторону князів, явно литовців.

[[Файл:Grand Duchy of Lithuania Rus and Samogitia 1434.jpg|міні|Саме так на думку білорусів/литовців виглядає Велика Білорусь/Литва.]]
Почалося все з того, що підступні ляхи у лиці Конрада I запросили Тевтонський орден допомогти у боротьбі проти балтського плем'я пруссів. Подавалось все під соусом боротьби за віру, так як прусси були язичниками, але ми ж знаєм, що поляци часто заглядаються на чуже. 1232 р. тевтонці прибули на місце. З часом вони так знахабніли, що сусідні східно-балтські племена мусіли об'єднуватись для оборони, що і дало початок Великому князівству.

За 13-14 ст. ВКЛ включила до свого складу усі руські князівства на південь вийшовши до Чорного моря. Успіхи литовців характеризуються ослабленістю князівств після монгольських гулянь, а також обіцянкою литовців не чіпати старих порядків. Виявилось, що з часом 80% населення ВКЛ склали русини. Явно культурно нижча верхівка литовців обрусилась та перейшла у православ'я, руські закони стали домінуючими, а церковнослов'янська мова державною у ВКЛ. Шах і мат атеїсти. Фактично ВКЛ це литовсько-руська держава. У 1362 р. на Синіх Водах між литовсько-руським військом та монголо-татарами сталася битва, результатом чого було звільнення руських князівств території теперішньої Білорусі та України від монголів. Московія та те, що називає себе "русскім" сьогодні ще кілька сторіч буде Західним Улусом Золотої Орди.

Підступні ляхи переграли самі себе, з часом тевтонці почали хитати і їх. Спільний ворог ВКЛ та Польщі призвів у 1569 р. до об'єднання в одну державу - Річ Посполиту (пол. Жеч Посполіту). В 1410 р. під Грюнвальдом об'єднана литовсько-русько-польська братва вломила тевтонам, так, що поправити здоров'я вони так і не змогли.
[[Файл:3258.jpg|міні|Предмет лютої дрочки поляців.]]

=== Річ Посполита ===
Не все було так гладко. Напередодні об'єднання найбагатші руські та литовські роди побоюючись зменшення свого впливу спакували валізи та покинули Люблінський з'їзд. Шляхта (привілейовани суспільний стан) ВКЛ навпаки була зацікавлена в об'єднанні. У Польщі шляхта мала золоті вольності [[https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Золота_вольність]] і навіть найбідніший шляхтич у проперджених штанах дивився на найбагатших як на собі рівню. Користаючись таким розколом польський король Сигізмунд II видав акти, якими воєводства (області) території України приєднувались до крулєвства Польскєґо, все було зроблено під радісні воплі місцевої шляхти. ВКЛ, яка була знесилена війнами із Московією була змушена піджати хвоста та проковтнути такі дії. Коротше король став спільний, зникали кордони, але ВКЛ зберігало військо, скарб, мову, двома словами автономний статус.

Крім вольностей для шляхти підпорядкування Польщі території України принесли із собою посилене закріпачення черні, появу польських колоністів на цій території, а також наїзд католиків на православних. З іншого боку Україна-це Европа!, місцеві отримали доступ до європейської освіти та посилених культурних впливів Заходу. Саме тому із часом руська шляхта полонізується та переходить у католицизм, що дозволяло їй дивитись на місцевих смердів як на лайно, а місцеві бачили одну [[Зрада|зраду.]] З часом шляхта інтернаціоналізується і роль починає грати лише знатність походження. З'являється така субкультура як сарматизм. Шляхта не могла повірити, що вони одного походдення із простолюдинами чорної кістки. Вважалось, що вони це потомки сарматів, які захопили місцеве слов'янське населення і тому мають право ними володіти.

Ті русини, які залишились у ВКЛ із часом починають називати себе литвинами. Уважний помітить, що за ВКЛ залишились в основному території сучасної Білорусі, а за поляками України. Можливо саме це дозволило сформувати окрему самосвідомість бульбашів, які до 20 ст. називали себе литвинами. Але ще навіть у 17 ст. жителі Білорусі називали себе не інакше як русини.

У часи Совка даний період в історії України сприймався виключно негативно:бідний український люд стогнав під ярмом польських панів і доля правди у цьому є. Але у Річ Посполиту входили русини, поляки, литовці на рівних умовах і добровільно. Це пізніше польський гонор доведе порядки у Посполитій до піздєца і Україна покаже своє фе так, що замість гонору буде підлива у штанях, причому в усіх.

=== Кримське ханство ===
Власне населення, яке в майбутньому стане кримськими татарами прийшло із монголами у 13 ст.. Мозок нормальної людини стає у ступор від самої думки, як такий малочисельний народ як монголи завоював половину відомого світу на той час?. Насправді монголи були переважно тільки у керівництві, а гарматне [[Бидло|м'ясо]] складали завойовані народи. Коротше потрапили предки татар у Крим, а там жили, а хто там тільки не жив, від готів до половців. Із цього сплаву народів утворились кримці або кримські татари.

Золота Орда до середини 15 ст. сконала, а на її землях татари утворили своє Кримське ханство. Чому це важливо?, тому, що фактично 1/4 частина території сьогоднішньої України це є власне землі Ханства, ну і звичайно культурні зв'язки теж нікуди не забереш.

Татари кочовики, тому поняття це моя земля, яку я огороджу і посажу клумбу не було, всім похуй. Взяв завернув отару та погнав далі, туди де трава краща. Все у ханстві належить хану, всі його раби і якщо хан скаже того то й того посадити на палю, ба навіть волохату, будь певний посадять. Ніяких постійних поселень на своїй території татари не терпіли і періодично випилювали сміливців, які заходили надто далеко. Через це на межі Речі Посполитої та Ханства утворилось так зване Дике поле - нічийна земля.
[[Файл:B10fa080c8baf006064e4ef32303bb.ru mongol 853974 kinopoisk.jpg|міні|Дран-дин-дин тобі пиздець!]]
Між русинами та татарами склались досить своєрідні відносини. Останні досить регулярно приходили грабувати каравани на українські землі, а також забирали Галю у неволю. Це вам не сьогоднішні татари, які чекають грантів та допомоги від ЄС.

Відсталість господарства просто змушувало їх це робити, тому повсюдно, особливо [[Поділля|на Поділлі]] масово будувались замки і фортеці. При шухері місцеві намагались перечикати небезпеку за стінами у Кам'янець, Меджибіж, Хотин і т. д..

== Козацькі часи ==
=== Ху іс містерс козаки? ===
{{Основна|Запорізька Січ}}
[[Файл:Mini11.jpg|міні|Вгадай голови козаків чи турків?]]
Козаки як прошарок сформувались на території Дикого Поля [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BA%D0%B5_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B5]. Причин тому було кілька.
Ще за часів Русі на межі із Степом згадувались якісь підозрілі особистості, які живуть за рахунок мутних, не задекларованих доходів та кладуть великий і товстий на князівську владу. За часів посилення кріпацтва людей, які не хочуть працювати на дядю, а тим більше за дурно вистачало. Підпалив пану стодолу і в Степ, маєш проблеми із законом теж в Степ. Фактично Дике Поле було територією, де закони Речі Посполитої були пустим звуком, а сховатись там було досить легко. Небезпечно звичайно, але небезпечне вільне життя для декого краще безпечного рабства.

Суттєвою причиною, яка штовхала людей йти у Дике Поле було уходництво, тобто уходи на промисел. Земля була ну дуже багатою і нічиєю як вже зазначалось. Ранньою весною туди тягнувся люд, який до осені займався полюванням, риболовлею і т. д., щоб потім збути здобуте добро. Оскільки у будь-яку секунду на спину міг вискочити ворог при собі кожен мав зброю, а для більшої безпеки об'єднувались у невеликі загони.

Частина населення Дикого Поля займалась грабіжництвом. Адміністрація Речі Посполитої заохочувала таких головорізів нападати на татарські землі, а сама ніби була й не при справах. Виходили такі собі привентивні удари, коли татари були особливо надоїдливі. Але в часи, коли між королем Речі Посполитої та ханом (який був васалом турецького султана) відсини наладжувались і потреба у таких ударах відпадала козаки-грабіжники ставали проблемою. Султан писав листи до короля, про те, що козаки підзаїбали вже і у разі продовження нападів піде на Посполиту війною, король слав накази напади припинити, його просто слали нахуй і грабували каравани далі.

Не варто думати, що все написане вище стосувалось тільки русинів. У Дике Поле на уходництво йшли та тікали від закону поляки, литовці, московити, особливо багато було татар (Саме слово козак із тюркських мов означає вільну озброєну людину). Тому перші згадки очевидців про козаків приблизно такі: "Хуй знає якої вони національності, шваргочуть руською, татарською або русько-татарським суржиком, виглядають як степовики, торгують між собою". Саме через такі контакти козак виглядав як типовий степовик, а українська мова налічує 4 тис. слів тюркського походження. Все це так не схоже на байки про поганих татар, які тільки й те робили, що з козаками воювали.

Козаки фактично жили по поняттях воєнної демократії. Головні рішення приймали спільно, для цього сходились на [[Майдан|майдан]] біля церкви наприклад. Коли була потреба у лідері (отамані) вибирали його прямим голосуванням із найбашковитіших і найсміливіших кандидатів. За якого голосніше крикнуть, пернуть, шмальнуть у повітря, той і буде отаманом.

=== Козацькі повстання ===
У середині 16 ст. уряд спробував організувати козаків. Їх брали на службу, платили платню і заносили до спеціального реєстру. У часи війни такий реєстр збільшувався із кількох сотень до навіть десятків тисяч. У легкій піхоті, яка добре знає татар завжди була потреба. Але після війни більшу частину реєстровців викидали на мороз та часто могли не заплатити взагалі, що звичайно призводило до епічних срачів, тобто козацьких повстань першої половини XVII століття. Козаки із часом почали бажати зрівняння у правах із шляхтою, що на їх думку вони заслужили. Тру шляхта дивилась на козаків як на лайно, що звичано до любові призвести не могло.

Повстання, яке починалось із захисту козацьких прав набирало інколи колосальних масштабів. До козацького війська прилучались селяни, які завжди були гаразд потрахати та порізати панів (які були або поляками або сильно полонізованими рксинами, яких теж сприймали як поляків, от вам релігійна та етнічна складова). Але у цієї [[Бидло|некерованої маси]] не було достатньо сильного лідера та конкретних цілей, тому регулярна армія повстання розганяла відносно легко.

=== Повстання Б. Хмельницького ===
Богдан Хмельницький був тру-шляхтичем та навіть приймав участь у війнах, які вела Річ Посполита, за що отримав земельку. За відсутності Хмельницького на його хутір Суботів вчиняє напад інший шляхтич Данієль Чаплинський, що було звичним для того часу. Чаплинський розграбовує маєток, калічить, а по іншій версії вбиває його малого сина, викрадає Гелену (громадянську жінку) та одружується на ній, отака то Санта-Барбара. Хмельницький шукав справедливості і діло дійшло аж до короля, але і той нічим особливим не допоміг. Поговорюють король сказав Хмельницькому, що козаки мають шаблі для оборони своїх привілеїв.

В 1646 р. король Владислав IV хотів розпочати війну із Османською імперією, оскільки шляхта була проти, він таємно вів переговори із козаками. Для цього видав грамоту, яка відновлювала деякі козацькі привілеї, але про це стало шляхті відомо і діло накрилось. Таємна грамота прилипла до Івана Барабаша і зберігалась у нього.
[[Файл:687px-Hondius Bohdan Khmelnyts.jpg|міні]]
Хмель не на жарт образився і бути лохом зовсім не хотів, тому зібрав манатки та із друзяками однодумцями вирушив на [[Січ]], спиздивши при цьому (або й підробивши) грамоту у Барабаша. Явившись на Січ Хмельницький перед носами місцевих козаків махав цією грамотою, у якій йшлося про привілеї і інші ніштяки козакам, наприклад збільшення реєстру. Єдина причина чому не все так ахуєнно була шляхта, яка тисне на короля. Запорожці із ентузіазмом вибрали Хмеля гетьманом, який мав привести козаків до описаного світлого майбутнього. Після того заїхав Богдан до кримського хана Іслама III Гірая, якому розповів про те, що підступні ляхи хочуть на нього напасти, той пообіцяв про підтримку.

Варто сказати, що Хмельницький мав не маленький військовий досвід та і взагалі був людиною досить розумною. Заміс розпочався у 1648 р., коли Хмель вийшов військом із Січі, йому на допомогу прийшли близько 4 тис. татар. Відправлені проти повсталих реєстрові козаки перейшли на їх сторону, тому у битві під Жовтими Водами та Корсунем армія Речі Посполитої епічно проїбала, а головнокомандувачі потрапили у полон. У вересні відбувся ще один бій під Пилявцями. Він був пройобаний ще епічніше, військо відправлене придушити козацьке повстання продовжувало сприймати козаків як бидло, яке можна розігнати кийками. Тому шляхта під Пилявці з'явилась із шльондрами та возами нагруженими всякою не військовою хуйнею. Був захоплений Староконстянтинів та Збараж, а в кінці вересня в облогу козаки взяли Львів, яку зняли після заплаченого викупу. Також в облозі продовжували тримати Замосць, у випадку захоплення якого відкривалась дорога на Варшаву. Оскільки діло йшло до зими та і ніштяків захоплених у поляків вистачало, розпочались переговори.

Хто вважає, що саме так Хмельницький звільнив добрячий шмат України від клятих ляхів помиляється. Богдан підкреслював, що проти влади короля нічого не має (Владислав 4 на момент кампанії 48 р. встиг протягнути ноги, новим королем став Ян Казимир) і вся заваруха заради відновлення козацьких привілеїв, типу самоуправління та збільшення козацького реєстру. Тобто думки засновувати нову державу у Богдана невіть не було, його вимоги мало чим відрізнялись від вимог попередніх козацьких повстань.

Богдан наказав селянам розходитись по домах та повертатись до мирного життя, а сам поїхав у Київ, де його у січні 1649 р. зустрічали як визволителя від клятих ляхів місцеві жителі та митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Сильвестр Косів.

Важко сказати про що Хмель спілкувався із мирополитом у Києві, але коли у 1649 р. переговори продовжились, Богдан видав дипломатичній місії РП таке: "я самодержець руський, воюю за православну віру та звільню усіх русинів від ляської неволі. Від чого зрозуміло посли добряче прихуїли. Того ж року був укладений Зборівський договір, яким влада гетьмана поширювалась на 3 воєводства. Після епічного програшу битви під Берестечком 1651 р. контрольована територія звузилась до одного Київського воєводства. Весь цей час територія Війська Запорозького або Гетьманщини формально перебувала у складі РП. Оскільки Сейм РП не наважувався затвердити умови укладених із Хмельницьким договорів рубалово відновлювалось із початком кожної весни. Також під час військових дій повсталі селяни масово випилювали поляків, шляхту та жидів.

== Галерея ==
<gallery>
Файл:Nnp2pflgVr4.jpg|.Прапор скандинавської України. Невідомий автор
Файл:|
</gallery>

== Див. також ==
*[[Запорізька Січ]]
*[[Визвольні змагання]]
== Посилання ==
*[http://jonathan-simba.livejournal.com/165791.html Історія України від діда Свирида. Факти та лулзи.]
{{Україна}}
[[Категорія:Історія]]

Історія України

2017-09-23T19:39:47Z

Віллі: /* Повстання Б. Хмельницького */

{{Стародавня історія}}

== Старожитність ==
Історія розпочинається із появи першої людини (Homo) на території України. Найдавніша знахідка такої в с. Королеве на Закарпатті, датується одним мільйоном років. На великий жаль ультра патріотів від українця не пішли всі живі істоти на Землі та навіть людиноподібні мавпи.
[[Файл:868973 evolyutsya-ukrantsya demotivators to.jpg|міні]]

У часи так званого палеоліту (часу, коли все виготовляли з каменю) люди не тільки на території України, але й в інших місцях жили первісним стадом. Чоловіки полювали на мамонтів, а жінки збирали різний підніжний корм. Таке стадо десь в 50 осіб постійно кочувало з місця на місце. Враховуючи, що часи були справді первісні, ні тобі ліків, ні тобі комфортного житла, навколишня природа просто кишить диким звіром, не дожити як в чорному кварталі до 21 було дуже легко.

Близько 300 тис. р. тому з'явилась нова модифікація людини - неандерталець. Цікаво, що мозок його на 10% був більший, ніж у сучасної людини. На відміну від тебе нероби (так, так, саме від тебе) неандертальцю потрібно було думати за все, а не тільки про інстаграм, де взяти бабло і як присунути Каті із сусіднього під'їзду. Пізніше прийшов кроманьйонець, який випиляв нафіг неандертальця.
[[Файл:Неандерталець.jpg|міні|Вот а фак?]]

В районі 200-300 тис. років тому з'являється новий вид - homo sapiens або людина розумна, саме до якої належиш і ти, хоча звичайно тут знак питання. Після цього сапієнс вже випиляв взагалі усіх інших представників виду homo, яких було в районі десяти. Тому можна тільки здогадуватись, яка кроманьйонка у ліжку і про думав пітекантроп? Тут все закрутилось ще швидше.

5 тис. років до н. е. з'являється перша землеробська культура - трипільська. Землеробська тому, що на відміну від кроманьйонців із неандертальцями трипільці вже сіяли пшеницю та збирали врожаї. Насправді більш цікавіші срачі, які пов'язані із цією культурою, ніж вона сама. На думку відморожених, трипільці прямі предки українців, що є причиною для гордості. Чому?. Та тому, що ще ніяких тобі французів із китайцями не існувало, а протоукр вже не просто пшеницю сіяв, а й жив в протоміста. Отже, за логікою від українців пішли всі інші народи. Довгий час у Совку українцям вдовбували у голову, що вони молодші брати, а коли зникла цензура графоманити та друкувати свій креатив отримали і найбільш обколені та ображені. Насправді трипільці жили і на території Румунії, там ця культура називається кукутені (від села Кукутень) і прийшли вони десь із Балкан, і мовної сім'ї вони іншої, ніж українці, але багатьом просто похуй.

Далі йде епоха різних культур: ямна, зрубна, катакомбна end company. Що є окремою темою срачів, але вже серед археологів. Землекопам цікаво, звідки можна починати говорити хоча б про [[Слов'яни|слов'ян]] (етномовна спільність, куди входять і українці), не кажучи вже про українців. Але древнім було глибоко похуй на мову та національність, тому культури дуже строкаті по своїй суті. Тип житла у таких культур може бути як у слов'ян, кераміка ніби германська, орнамент типу кельтського, ну без алкоголю тут ніяк. Культури перемішувались та нашаровувались і часто є спільними як для балтів, слов'ян чи германців.

В 9 столітті до н. е. на Півдні України з'являються кімерійці, до речі перший народ назва якого дійшла до сьогодні. Походження вони теж досить мутного, але точно були кочовиками. Після кімерійців все нові і нові кочові племена на Півдні з'являтимуться регулярно ще більше двох тис. років. Чому? Євразійський Степ і наш Південь його найзахідніша частина. Кожне нове кочове плем'я трахало і різало попереднє, такий собі вічний круговорот життя. По душу кімерійців приходять скіфи, а потім сармати (достовірно іраномовні племена), коли випустили дух останні на дворі було 4 століття нашої ери.
[[Файл:Eurasian steppe belt.jpg|міні|Сім тисяч кілометрів клятого Степу.]]

Відмітились в українській історії і греки. В 7 ст. до н. е. виявилось, що Греція не гумова. Греки, які не мали землі сідали на свої кораблі шукати кращого життя за морем, частина з яких пришвартувалась на Півдні та Криму. Тут греки будували собі поліси, торгували із місцевими варварами, їли виноград і ходили в театр. Славні були часи.

І лише в першому столітті нашої ери з'являється щось, десь там схоже на слов'ян - венеди.

На ранніх слов'янах особливо затримуватись не будемо, писати вони не вміли, а сусіди особливо на них берест не вистачали, тому дані часто уривчасті та протирічать одне одним. Варто сказати, що візантійці залишили деякі згадки про слов'ян. Вони писали, що слов'яни заїбали нападами імперію Ромеїв. В 3 ст. на території України з'являються готи (германське плем'я). Можна було б пропустити цей набридливий калейдоскоп назв племен, якби не але...В 3 ст. готи завоювали Крим і досить довго сука там тримались, асимілювались остаточно аж в 18 столітті. У 40-х роках минулого століття, коли німецька мистецька група [[Гітлер|австрійського художника]] прибула у Крим, дядько Адольф хотів відновити державу готів, а всіх не дойчлянд звідти висилити.

В 3 ст. із Азії на захід розпочинають свій рух гуни. Це народ від якого китайці почали зводити свою знамениту стіну, так що сумніватись у тому, що гуни серйозні хлопці не приходиться. Більшість прутня гунів смоктати не захотіли, тому племена, які потрапляли їм на шляху зривались з місця далі захід тиснучи сусідів. Ефект доміно в дії або Велике переселення народів. До [[Рим|Римської імперії]] докочуються перелякані германські племена. Незабаром Західна Римська імперія і так вже добряче пошарпана починає кряхтіти, пердіти і 476 р. зникає під чоботом варвара германця Одоакра. Розпочинається Середньовіччя - епоха королів, рицарів і благородних дам, а також антисанітарії, чуми та холери. В 6 ст. Велике переселення у своїй більшості закінчується і де який народ зупинився, там він в основному сидить і сьогодні.

Тепер зверніть увагу, якою нудною є історія без політоти, пропаганди та срачів.

== Середньовіччя ==

До 7 століття на території України існував антський племінний союз, куди входили племена східних слов'ян, частина із цих племен в подальшому складе власне український народ. В середині 7 ст. із Азії прибувають хазари, які утворюють державу Хазарський каганат. Власне вони починають стригти данину із місцевим слов'ян.
[[Файл:3 (1).jpg|міні|Карта слов'янських племен.]]

=== Русь ===

Русь - це одна велика тема срачу та ненависті, яка продовжується до сьогодні. Причина тому московитська політика, яка регулярно вмішувалась та крутила історією Русі як циган сонцем. Хто володіє минулим, той володіє майбутнім, глаголить відомий вислів. Насправді для професійних істориків історія Русі досить досліджена галузь. [[Бидло]] як Московії, так і України через свою тупість продовжує в інтенетах щось одне одному доводити сперечаючись чия Русь?, хоча питання заздалегідь поставлено провокативно.

'''Етимологія слова Русь'''

Суперечка, що ж означає Русь триває ось уже 200 років, найбільш переконливою версією є, що русь - названі фіно-уграми варяги (нормани). І сьогодні фіни називають шведів - ruotsi (руотсі).

Інше питання, що означає русь?. Є версія, що означає воно гребців, шукачів пригод.

Іноземні писемні джерела до 10 ст. чітко розрізняли слов'ян та народ русь, під яким розуміли варягів. До 11 століття варяги змішались із слов'янами і назва русь перекочувала на все населення. Багато хто забув, але українці до початку 20 століття називали себе русинами, в Європах вони були відомі як рутени. Чому русини стали українцями мова піде у 19 столітті.

Хтось скаже, все це якось мутно?, аж ніяк. Є аналогічний приклад - Франція. У часи Римської імперії територія Франції носила назву Галлія, і жили там романізовані гали. У 5 столітті у Галлію прийшло смердюче германське плем'я франків і їхня назва перекочувала на країну. Тому коли йде мова про Францію перед очима мають стояти не круасани із парижськими бульварами, а брудний та дикий варвар франк.

Також варто згадати відомий віковий срач норманістів (прихильники походження держави Русь від варягів) та антинорманістів (відповідно тих, хто каже норманська теорія лайно). Те, що на зорі історії Русі майже всі князі були із Скандинавії не визнає лише дурень. Але очевидно, що і місцеві слов'яни були готові до державності та до приходу варягів вже встигли побувати у різних племінних союзах, мали своїх князів і т. д.. У підтвердження варто згадати історію Британської імперії, яка в середині 20 ст. почала розвалюватись, а її колонії проголошувати незалежність. Після того, як брити пішли із Африки там почався пиздець із масовими випилами населення, геноцидами та війнамм одних царків проти інших, коротше [[Хаос|хаос]].

У писемних джерелах існує кілька значень вживання поняття Русь. ''Широке значення:'' коли під Руссю розуміли всі землі держави, наприклад при укладанні міждержавних договорів (див. карту кордонів). ''Вузьке значення:'' стосувалось лише Київського, Чернігівського та Переяславського князівства, тобто Середнього Подніпров'я, яке повністю входить у склад сьогоднішньої України, було ядром держави. Саме тому поїздки із Новгорода, Смоленська, Суздаля чи іншої території, яка не входила у ці три князівства розглядалася як поїздка на Русь. "1149 р. — «иде археопископ новгородскыи Нифонтъ въ Русь", лише один із таких прикладів. І якщо ви читаєте про Московську Русь чи Північно-Східну Русь знайте, що все це казочки вигадані у канцеляріях 19 ст.. Русь була одна і всі знали тоді де вона знаходиться.

'''Як все починалось?'''

Слов'яни території України до появи тут варягів у 9 ст.продовжували платили дань хазарам.

Починаючи із 8 століття у різних куточках Європи з'являться варяги. В той час Скандинавія була анальним отвіром світу, а не Швецією із зарплатою в 3 тисячі євро, тому коли англійський монах бачив це волохате дике нещастя, то був впевнений, що нормани це кара божа. Земель у Скандинавії мало, але й вони малородючі, дітей у сім'ях багато і за традицією все майно залишалось одному сину, а інші йши на мороз. Брутальні хлопці без спадщини у рідному фьорді могли розраховувати лише на бідність. Був вихід, взяти дракар, набрати бригаду із відбитих сміливців і спробувати щастя за морем грабуючи каравани. Багато хто так і робив. Мало хто знає, що в не меншій мірі варяги були й торговцями. І на території України вони з'являються швидше по останній причині.

Сталося це в 9 столітті. Варягів манила торгівля із Східними країнами, особливо Халіфатом так званим волзьким торговим шляхом. За дзвінку монету варяги продавали хутра, різні ремісничі дрібниці, але головним товаром на східних ринках були раби. Слов'яни, чи знаєте як буде раб англійською?,а німецькою мовою?, отож бо й воно. Слов'янські дівки в арабів ще тоді розлітались як гарячі пиріжки. Ну і звичайно вікінги намагались відігнати від корита із даниною хазар, щоб прилаштуватись самим.

'''Перші князі'''
[[Файл:Principalities of Kievan Rus' (1054-1132).jpg|міні|Території Русі періоду розквіту її нахабності.]]

Перші правителі були звичайно місцевого розливу. Згідно "Повісті минулих літ" 862 р. у Новгород словенами, чуддю, кривичами були закликані варяги. Згідно літопису ці слов'яни та фіни спочатку їх вигнали, потім почали різати одне одного, далі було прийняте рішення покликати варягів назад. Очолював їх Рюрик, який розпочав князівську династію Рюриковичів.

Цікаво, що сама ПМЛ була написана через 250 років після згаданих подій, це щось типу якби ти зараз вирішив написати історію наполеонівських війн маючи на руках кілька сумнівних документів та без інтернету звичайно (його до речі тоді не було). Фактично невідомо навіть чи був власне Рюрик, а якщо і був, то хто це, звідки він?. Повість писалась, коли Руссю на повному ходу заправляли Рюриковичі, тому не факт, що літиписець не міг написати те, що було потрібно князю, а не те, як було насправді. А ти думав пропаганду придумали в 2013 році?. Зручно, якщо хтось відкривав рота, його можна були тикнути рилом у літопис, де було написано, що аборигени самі запросили варягів княжити. Але це лише припущення.

Відомо точно, що із Новгорода до Києва у 882 р. з братвою прибув Гельгі (Олег Віщий). Далі він відправляє до Одіна місцевого варяга Аскольда, який тут закріпився раніше. Київ і місто було багатше, та і до Візантійської імперії ближче (шлях із варяг у греки), ніж Новгород - профіт. Від того часу Київ став головним містом Русі, столицею.

Судячи із дій перших князів:Аскольда, Гельги (Олег), Інгвара (Ігор), Хельги (Ольга), їм було насрати на місцевих жителів. Князівська діяльність обмежувалась у регулярних нападах на Візантію і стижчі данини із місцевих. Та й взагалі те, чим вони володіли важко назвати державою, така собі торгово-завойовницька компанія, ні кордонів, ні чіткої внутрішньої політики. Святослав так взагалі столицю на Дунай хотів перенести. Коротше, щоб збирати данину і ходити в походи держава не потрібна та і в літописах навіть згадки немає, що до Вольдемара (Володимира Великого) вона була.

Володимир був байстрюком Святослава та до появи у Києві княжив Новгородом. Перед понаїздом у столицю випиляв брата князя Ярополка - традиція. Після смерті київського князя на Русі розпочинався пиздець, Рюриковичі пускали одне одного на фарш, поки не залишався один, а всі інші покірно замовкали, нормальна ситуація для того часу. Прославився тим, що похрестив Русь у 988 р.. До того як повідомляє літопис був знатним їбакою та мав бл. 800 наложниць, розбещував одружених жінок та взагалі язичником, що дозволило йому в майбутньому стати рівноапостольним як у православній, так і католицькій церкві.

У 987 р. у Візантійській імперії стався переворот, головнокомандувач армії Барда Фока проголосив себе імператором. [[Янукович|Легітимний]] імператор Василій II попрохав Володимира про допомогу, але і тут Володька не зміг втримати гадюку у штанях і однією з умов допомоги була Анна, сестра імператора. Василій погодився, але оскільки Візантія була християнською країною, Володимир із всім народом мусив хрестанутись. у 988 році саме це було зроблено. Охуївший народ дивився як у ріку скидали язичницький ідолів, а [[Бидло|бкиївський люд]] зганявся у воду хреститись. «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде…» сказав Володимир. Іншого дня попи вирішили потролити киян словами: «І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається…». Фактично язичництво подекуди проіснувало до 14 століття. Варто зазначити, що Русь не приймала православ'я, оскільки до 1054 р. церква ще була єдиною. Чому саме прийняли хрест із Візантії, адже був ще й Рим? В 10 ст. Рим порівняно із Константинополем (столиця Візантії) був Ржищевом на фоні Києва, а сама Візантія як сьогоднішні [[США]], тому породичатись із імператором було дуже і дуже круто усім на заздрість.
Єдина церква (або руська церква) принесла із собою відповідну ідеологію. Об'єднати різні племена одним Богом, все це так не ново навіть для 10 століття, але працює ідеально й сьогодні.

Саме із появою християнства на Русі, з'являється і писемність. Щоб принести руським дикунам Боже слово, на базі грецького алфавіту був розроблений слов'янський алфавіт. Можливо це зробив святий Кирило, який був родом із сучасної Болгарії та переклав Біблію на староболгарську (церковнослов'янську) мову. Саме староболгарська стала мовою писемності Русі, неї написані всі тогочасні літописи, книги. Дивно?, аж ніяк. Народи, які прийняли християнство із Риму, до 16-17 століть у діловодстві, церкві послуговувались латинською мовою. Тому коли Ян чи Ганс приходив до місцевого костелу, то не розумів рівно ніхуя, а русин, хоч щось, але второпати міг. Зверхні візантійці на всі інші народи дивились як на лайно, тому давати доступ до грецької, через яку можна було доторкнутись то знань цивілізовано світу вони не збирались. Саме тому на відміну від Риму, який із хрещенням давав і латинь, ромеї давали варварам християнство на їх мовах.

Оскільки Рюриковичі плодились у геометричній прогресії і кожному потрібен був хоча б маленький, але стіл, у кожному місті київський князь садив своє чадо. Найкрутіший князь був київський князь як зазначалось раніше. Із часом князьки настільки пускали коріння, що місце на яке вони були призначені раніше почали сприймати як свою власність, бажаючи передати княжіння своїм дітям. На кінець 11 ст. Русь вступає у період феодальної роздробленості: князівства діляться до безкінечності; київського князя все частіше шлють подалі і перестають слухати інші князі; Рюриковичі плодяться ще більше і при бажанні розібратись хто кому сват, а хто кому брат, у нормальної людини починає боліти голова; взаємовідносини між князями дуже складні. Якби у Русь 11-12 ст. перемістили такого великого комбінатора як кардинала Рішельє чи Сталіна обох би викинули на мороз, до того як вони б розібрались у всіх цих князівських мутках.

1220-40-х рр. на Русь приходять монголи і Русь, хоча вже тільки номінально єдина держава, то після них взагалі перестає існувати.

=== Так де ж українці? ===

Звичайно багатьом думається і хочеться вважати, що у часи Русі українці були такі ж як ми сьогодні. Вітались між собою "Слава Україні!", а їм відповідали "Слава нації!", все набагато складніше. Поняття нації в сучасному розумінні цього слова з'явилося лише в 19 столітті, тому про націю русини і поняття не мали.

Вважається, що формуватись український народ почав десь у 5-6 ст., тобто у часи після Великого переселення народів. Основу його склали слов'янські племена, які кожен знає із школи це: білі хорвати, дреговичі, волиняни, сіверяни, поляни і т. д.., потім це все добро було заправлене майонезом із варяг, які силою об'єднали ці племена в одній державі, а церква все обґрунтувала ідеологічно. Більшість європейських народів: ляхи, німчура, жаб'ятники, макаронники та деякі інші кафіри беруть свій початок саме із 5 століття. Поява даних народів пояснюється універсальними законами етнічного розвитку (перелічувати їх тут не будемо) і якихось об'єктивних причин виокремлювати тут українців немає. До цього салату додамо скіфів, сарматів, половців, печенігів та інших кочовиків Півдня України, які безперечно після дезінтеграції розчинились та ввійшли до українського народу. А ти думав вони телепортувались на Місяць? Подивися у вікно і скажи кого ти там бачиш, високих голубооких блондинів? Чи низьких, середніх по зросту, високих, карооких, блакитнооких, зеленооких, брюнетів, русих, блондинів? В інших народів аналогічна ситуація, гасла про чистоту нації залишимо для [[Білецький|расистських недоумків]].

Згідно цієї ранньосередньовічної концепції етногенезу українців Київська Русь була їх імперією, яка загинула внаслідок монгольської навали. Зате вона дала початок білоруському та московитському (російському) народам. Аналогічно, як англійська імперія дала початок американцям, австралійцям, канадцям; іспанська - аргентинцям, венесуельцям; португальська - бразильцям і так далі. Зазвичай історики та етнологи, які не отримують грантів із Москви та живуть у демократичних, вільних від цензури країнах вважають саме так.

В період СРСР була популярна концепція давньоруської народності. Білоруси, українці, росіяни пішли від єдиного народу говорили прибічники даної концепції. Один народ має мати одну матеріальну культуру, одну мову, знайти чого від часу появи концепції не вдалося. Тому вона розсипалась і підтримувати авторитетні науковці її перестали після того як зникла загроза ГУЛАГу [[Яценюк|і кулі в лоб]].

=== Монголи ===
[[Файл:Synovja-chingishana-han-batyj-syn-chingishana 1.jpg|міні|Холопе, ти кому данину платиш? ]]
На початку 13 ст. численні монгольські племена об'єднались в один політичний організм. Саме об'єднання було приправлене ідеєю про світове панування - одна орда, одна Рейх, один хан. Вже в 1223 р. на Калці вони легенько, а у 1240 по самі коліщата входять у Русь. Київ у руїнах, більшість великих міст теж, держава happy end. Більшість князів і гепою не поворухнули, хоча знали, що монголи прийдуть. До останнього вони займались різною хернею, а потім обороняли свої князівства взагалі порізно. В підсумку вони отримали те, що отримали. Також варто додати, що тогочасна монгольська кіннота це таке собі люфтваффе, яка могло долати до 300 км. в добу і нападати зненацька. Коротше монголи воювали дуже і дуже ефективно.

Довгий час в уявленні історичної традиції монголи представлялись як дикуни, які все руйнували і всіх підряд різали, хоча якщо придивитись, діяли вони у рамках понять того часу. Трахали і різали всі, "не такі життя таке" по-пацанськи сказав би Батий під стінами Києва. Насправді сільське населення (а це 90 %) монголи не дуже й то і чіпали, попалили міста і то тільки ті, які відмовились здатись. Така можливість надавалась, коли міщани відмовлялись це зробити, китайські стінобитні машини робили свою справу, різали всіх і старого, і малого, з церков пиздились ікони.

Насправді для рядового смерда після монголів мало що змінилось. Місцеві князьки переважно залишились при портфелях, але за для цього з дарами мусили їхати в столицю Сарай. Там вони плазували перед ханом та цілували йому чоботи (народні монгольські традиції), божились, що саме за них бидло найкраще стоятиме у стійлі, а ханові буде регулярно йти данина. Ну, а коли ханський холоп повертався із Сараю, тут він вже поводив себе як велике цабе. Чому саме ця традиція дожила серед українців до сьогодні, загадка?. Також від податків звільнялась церква. На думку монголів усі шляхи ведуть на Небо і не важливо, якими саме йти, коротше віротерпимість. За це православна церква не забувала молитись за здоров'я хана. В Європі саме в цей час в тренді хрестові походи. Коли якийсь князь переставав платити ханові, збиралась айнзатцгрупа, враховуючи швидкість пересування та методи її дії, сеча, що закипіла в голові такого князя остуджувалась швидко.

=== Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське ===

Останнім часом також предмет срачів, але вже між литовцями та білорусами, тема та ж, "чия держава?". Причина в тому, що 90% території ВКЛ від заснування до падіння ВКЛ, займала територія сучасної Бульбашії, литовці ж показують у сторону князів, явно литовців.

[[Файл:Grand Duchy of Lithuania Rus and Samogitia 1434.jpg|міні|Саме так на думку білорусів/литовців виглядає Велика Білорусь/Литва.]]
Почалося все з того, що підступні ляхи у лиці Конрада I запросили Тевтонський орден допомогти у боротьбі проти балтського плем'я пруссів. Подавалось все під соусом боротьби за віру, так як прусси були язичниками, але ми ж знаєм, що поляци часто заглядаються на чуже. 1232 р. тевтонці прибули на місце. З часом вони так знахабніли, що сусідні східно-балтські племена мусіли об'єднуватись для оборони, що і дало початок Великому князівству.

За 13-14 ст. ВКЛ включила до свого складу усі руські князівства на південь вийшовши до Чорного моря. Успіхи литовців характеризуються ослабленістю князівств після монгольських гулянь, а також обіцянкою литовців не чіпати старих порядків. Виявилось, що з часом 80% населення ВКЛ склали русини. Явно культурно нижча верхівка литовців обрусилась та перейшла у православ'я, руські закони стали домінуючими, а церковнослов'янська мова державною у ВКЛ. Шах і мат атеїсти. Фактично ВКЛ це литовсько-руська держава. У 1362 р. на Синіх Водах між литовсько-руським військом та монголо-татарами сталася битва, результатом чого було звільнення руських князівств території теперішньої Білорусі та України від монголів. Московія та те, що називає себе "русскім" сьогодні ще кілька сторіч буде Західним Улусом Золотої Орди.

Підступні ляхи переграли самі себе, з часом тевтонці почали хитати і їх. Спільний ворог ВКЛ та Польщі призвів у 1569 р. до об'єднання в одну державу - Річ Посполиту (пол. Жеч Посполіту). В 1410 р. під Грюнвальдом об'єднана литовсько-русько-польська братва вломила тевтонам, так, що поправити здоров'я вони так і не змогли.
[[Файл:3258.jpg|міні|Предмет лютої дрочки поляців.]]

=== Річ Посполита ===
Не все було так гладко. Напередодні об'єднання найбагатші руські та литовські роди побоюючись зменшення свого впливу спакували валізи та покинули Люблінський з'їзд. Шляхта (привілейовани суспільний стан) ВКЛ навпаки була зацікавлена в об'єднанні. У Польщі шляхта мала золоті вольності [[https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Золота_вольність]] і навіть найбідніший шляхтич у проперджених штанах дивився на найбагатших як на собі рівню. Користаючись таким розколом польський король Сигізмунд II видав акти, якими воєводства (області) території України приєднувались до крулєвства Польскєґо, все було зроблено під радісні воплі місцевої шляхти. ВКЛ, яка була знесилена війнами із Московією була змушена піджати хвоста та проковтнути такі дії. Коротше король став спільний, зникали кордони, але ВКЛ зберігало військо, скарб, мову, двома словами автономний статус.

Крім вольностей для шляхти підпорядкування Польщі території України принесли із собою посилене закріпачення черні, появу польських колоністів на цій території, а також наїзд католиків на православних. З іншого боку Україна-це Европа!, місцеві отримали доступ до європейської освіти та посилених культурних впливів Заходу. Саме тому із часом руська шляхта полонізується та переходить у католицизм, що дозволяло їй дивитись на місцевих смердів як на лайно, а місцеві бачили одну [[Зрада|зраду.]] З часом шляхта інтернаціоналізується і роль починає грати лише знатність походження. З'являється така субкультура як сарматизм. Шляхта не могла повірити, що вони одного походдення із простолюдинами чорної кістки. Вважалось, що вони це потомки сарматів, які захопили місцеве слов'янське населення і тому мають право ними володіти.

Ті русини, які залишились у ВКЛ із часом починають називати себе литвинами. Уважний помітить, що за ВКЛ залишились в основному території сучасної Білорусі, а за поляками України. Можливо саме це дозволило сформувати окрему самосвідомість бульбашів, які до 20 ст. називали себе литвинами. Але ще навіть у 17 ст. жителі Білорусі називали себе не інакше як русини.

У часи Совка даний період в історії України сприймався виключно негативно:бідний український люд стогнав під ярмом польських панів і доля правди у цьому є. Але у Річ Посполиту входили русини, поляки, литовці на рівних умовах і добровільно. Це пізніше польський гонор доведе порядки у Посполитій до піздєца і Україна покаже своє фе так, що замість гонору буде підлива у штанях, причому в усіх.

=== Кримське ханство ===
Власне населення, яке в майбутньому стане кримськими татарами прийшло із монголами у 13 ст.. Мозок нормальної людини стає у ступор від самої думки, як такий малочисельний народ як монголи завоював половину відомого світу на той час?. Насправді монголи були переважно тільки у керівництві, а гарматне [[Бидло|м'ясо]] складали завойовані народи. Коротше потрапили предки татар у Крим, а там жили, а хто там тільки не жив, від готів до половців. Із цього сплаву народів утворились кримці або кримські татари.

Золота Орда до середини 15 ст. сконала, а на її землях татари утворили своє Кримське ханство. Чому це важливо?, тому, що фактично 1/4 частина території сьогоднішньої України це є власне землі Ханства, ну і звичайно культурні зв'язки теж нікуди не забереш.

Татари кочовики, тому поняття це моя земля, яку я огороджу і посажу клумбу не було, всім похуй. Взяв завернув отару та погнав далі, туди де трава краща. Все у ханстві належить хану, всі його раби і якщо хан скаже того то й того посадити на палю, ба навіть волохату, будь певний посадять. Ніяких постійних поселень на своїй території татари не терпіли і періодично випилювали сміливців, які заходили надто далеко. Через це на межі Речі Посполитої та Ханства утворилось так зване Дике поле - нічийна земля.
[[Файл:B10fa080c8baf006064e4ef32303bb.ru mongol 853974 kinopoisk.jpg|міні|Дран-дин-дин тобі пиздець!]]
Між русинами та татарами склались досить своєрідні відносини. Останні досить регулярно приходили грабувати каравани на українські землі, а також забирали Галю у неволю. Це вам не сьогоднішні татари, які чекають грантів та допомоги від ЄС.

Відсталість господарства просто змушувало їх це робити, тому повсюдно, особливо [[Поділля|на Поділлі]] масово будувались замки і фортеці. При шухері місцеві намагались перечикати небезпеку за стінами у Кам'янець, Меджибіж, Хотин і т. д..

== Козацькі часи ==
=== Ху іс містерс козаки? ===
{{Основна|Запорізька Січ}}
[[Файл:Mini11.jpg|міні|Вгадай голови козаків чи турків?]]
Козаки як прошарок сформувались на території Дикого Поля [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BA%D0%B5_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B5]. Причин тому було кілька.
Ще за часів Русі на межі із Степом згадувались якісь підозрілі особистості, які живуть за рахунок мутних, не задекларованих доходів та кладуть великий і товстий на князівську владу. За часів посилення кріпацтва людей, які не хочуть працювати на дядю, а тим більше за дурно вистачало. Підпалив пану стодолу і в Степ, маєш проблеми із законом теж в Степ. Фактично Дике Поле було територією, де закони Речі Посполитої були пустим звуком, а сховатись там було досить легко. Небезпечно звичайно, але небезпечне вільне життя для декого краще безпечного рабства.

Суттєвою причиною, яка штовхала людей йти у Дике Поле було уходництво, тобто уходи на промисел. Земля була ну дуже багатою і нічиєю як вже зазначалось. Ранньою весною туди тягнувся люд, який до осені займався полюванням, риболовлею і т. д., щоб потім збути здобуте добро. Оскільки у будь-яку секунду на спину міг вискочити ворог при собі кожен мав зброю, а для більшої безпеки об'єднувались у невеликі загони.

Частина населення Дикого Поля займалась грабіжництвом. Адміністрація Речі Посполитої заохочувала таких головорізів нападати на татарські землі, а сама ніби була й не при справах. Виходили такі собі привентивні удари, коли татари були особливо надоїдливі. Але в часи, коли між королем Речі Посполитої та ханом (який був васалом турецького султана) відсини наладжувались і потреба у таких ударах відпадала козаки-грабіжники ставали проблемою. Султан писав листи до короля, про те, що козаки підзаїбали вже і у разі продовження нападів піде на Посполиту війною, король слав накази напади припинити, його просто слали нахуй і грабували каравани далі.

Не варто думати, що все написане вище стосувалось тільки русинів. У Дике Поле на уходництво йшли та тікали від закону поляки, литовці, московити, особливо багато було татар (Саме слово козак із тюркських мов означає вільну озброєну людину). Тому перші згадки очевидців про козаків приблизно такі: "Хуй знає якої вони національності, шваргочуть руською, татарською або русько-татарським суржиком, виглядають як степовики, торгують між собою". Саме через такі контакти козак виглядав як типовий степовик, а українська мова налічує 4 тис. слів тюркського походження. Все це так не схоже на байки про поганих татар, які тільки й те робили, що з козаками воювали.

Козаки фактично жили по поняттях воєнної демократії. Головні рішення приймали спільно, для цього сходились на [[Майдан|майдан]] біля церкви наприклад. Коли була потреба у лідері (отамані) вибирали його прямим голосуванням із найбашковитіших і найсміливіших кандидатів. За якого голосніше крикнуть, пернуть, шмальнуть у повітря, той і буде отаманом.

=== Козацькі повстання ===
У середині 16 ст. уряд спробував організувати козаків. Їх брали на службу, платили платню і заносили до спеціального реєстру. У часи війни такий реєстр збільшувався із кількох сотень до навіть десятків тисяч. У легкій піхоті, яка добре знає татар завжди була потреба. Але після війни більшу частину реєстровців викидали на мороз та часто могли не заплатити взагалі, що звичайно призводило до епічних срачів, тобто козацьких повстань першої половини XVII століття. Козаки із часом почали бажати зрівняння у правах із шляхтою, що на їх думку вони заслужили. Тру шляхта дивилась на козаків як на лайно, що звичано до любові призвести не могло.

Повстання, яке починалось із захисту козацьких прав набирало інколи колосальних масштабів. До козацького війська прилучались селяни, які завжди були гаразд потрахати та порізати панів (які були або поляками або сильно полонізованими рксинами, яких теж сприймали як поляків, от вам релігійна та етнічна складова). Але у цієї [[Бидло|некерованої маси]] не було достатньо сильного лідера та конкретних цілей, тому регулярна армія повстання розганяла відносно легко.

=== Повстання Б. Хмельницького ===
Богдан Хмельницький був тру-шляхтичем та навіть приймав участь у війнах, які вела Річ Посполита, за що отримав земельку. За відсутності Хмельницького на його хутір Суботів вчиняє напад інший шляхтич Данієль Чаплинський, що було звичним для того часу. Чаплинський розграбовує маєток, калічить, а по іншій версії вбиває його малого сина, викрадає Гелену (громадянську жінку) та одружується на ній, отака то Санта-Барбара. Хмельницький шукав справедливості і діло дійшло аж до короля, але і той нічим особливим не допоміг. Поговорюють король сказав Хмельницькому, що козаки мають шаблі для оборони своїх привілеїв.

В 1646 р. король Владислав IV хотів розпочати війну із Османською імперією, оскільки шляхта була проти, він таємно вів переговори із козаками. Для цього видав грамоту, яка відновлювала деякі козацькі привілеї, але про це стало шляхті відомо і діло накрилось. Таємна грамота прилипла до Івана Барабаша і зберігалась у нього.
[[Файл:687px-Hondius Bohdan Khmelnyts.jpg|міні]]
Хмель не на жарт образився і бути лохом зовсім не хотів, тому зібрав манатки та із друзяками однодумцями вирушив на [[Січ]], спиздивши при цьому (або й підробивши) грамоту у Барабаша. Явившись на Січ Хмельницький перед носами місцевих козаків махав цією грамотою, у якій йшлося про привілеї і інші ніштяки козакам, наприклад збільшення реєстру. Єдина причина чому не все так ахуєнно була шляхта, яка тисне на короля. Запорожці із ентузіазмом вибрали Хмеля гетьманом, який мав привести козаків до описаного світлого майбутнього. Після того заїхав Богдан до кримського хана Іслама III Гірая, якому розповів про те, що підступні ляхи хочуть на нього напасти, той пообіцяв про підтримку.

Варто сказати, що Хмельницький мав не маленький військовий досвід та і взагалі був людиною досить розумною. Заміс розпочався у 1648 р., коли Хмель вийшов військом із Січі, йому на допомогу прийшли близько 4 тис. татар. Відправлені проти повсталих реєстрові козаки перейшли на їх сторону, тому у битві під Жовтими Водами та Корсунем армія Речі Посполитої епічно проїбала, а головнокомандувачі потрапили у полон. У вересні відбувся ще один бій під Пилявцями. Він був пройобаний ще епічніше, військо відправлене придушити козацьке повстання продовжувало сприймати козаків як бидло, яке можна розігнати кийками. Тому шляхта під Пилявці з'явилась із шльондрами та возами нагруженими всякою не військовою хуйнею. Був захоплений Староконстянтинів та Збараж, а в кінці вересня в облогу козаки взяли Львів, яку зняли після заплаченого викупу. Також в облозі продовжували тримати Замосць, у випадку захоплення якого відкривалась дорога на Варшаву. Оскільки діло йшло до зими та і ніштяків захоплених у поляків вистачало, розпочались переговори.

Хто вважає, що саме так Хмельницький звільнив добрячий шмат України від клятих ляхів помиляється. Богдан підкреслював, що проти влади короля нічого не має (Владислав 4 на момент кампанії 48 р. встиг протягнути ноги, новим королем став Ян Казимир) і вся заваруха заради відновлення козацьких привілеїв, типу самоуправління та збільшення козацького реєстру. Тобто думки засновувати нову державу у Богдана невіть не було, його вимоги мало чим відрізнялись від вимог попередніх козацьких повстань.

Богдан наказав селянам розходитись по домах та повертатись до мирного життя, а сам поїхав у Київ, де його у січні 1649 р. зустрічали як визволителя від клятих ляхів місцеві жителі та митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Сильвестр Косів.

Важко сказати про що Хмель спілкувався із мирополитом у Києві, але коли у 1649 р. переговори продовжились, Богдан видав дипломатичній місії РП таке: "я самодержець руський, воюю за православну віру та звільню усіх русинів від ляської неволі. Від чого зрозуміло посли добряче прихуїли. Того ж року був укладений Зборівський договір, яким влада гетьмана поширювалась на 3 воєводства. Після епічного програшу битви під Берестечком 1651 р. контрольована територія звузилась до одного Київського воєводства. Весь цей час територія Війська Запорожського або

== Галерея ==
<gallery>
Файл:Nnp2pflgVr4.jpg|.Прапор скандинавської України. Невідомий автор
Файл:|
</gallery>

== Див. також ==
*[[Запорізька Січ]]
*[[Визвольні змагання]]
== Посилання ==
*[http://jonathan-simba.livejournal.com/165791.html Історія України від діда Свирида. Факти та лулзи.]
{{Україна}}
[[Категорія:Історія]]