Кравчук

2021-02-21T12:22:09Z

94.153.76.236: /* Гетьманування */

'''Кравчук Леонід Макарович''' (10 січня 1934 р, село Великий Житин Рівненського району [[Рівне]]нської області, у ті часи це було Волинське воєводство, [[Польща]] — ще не здох) — наш перший [[президент]], ядерний роззброювач, демократизатор, а ще батько-засновник сучасної [[Україна|України]].

== Біографія ==
[[Файл:Pershi vybory.png|міні|Перші кандидати. [[Сабж]] другий зліва]]
Починав як зразковий [[комунізм|комуніст]], член партії (комуністичної, звісно) з 1958 року. Деякий час був викладачем, а потім попер у [[політика|політику]]. Тут примітно, що будучи в політиці ще тоді радянської України, він не виявляв особливого патріотизму, чого вартує хоча б такий випадок: у червні 1982-го, коли Макарич завідував відділом пропаганди й агітації, він звернувся до ЦК КПУ з доповідною запискою, в якій виклав заходи з придушення греко-католицької віри в західних областях України, пропонував створити групи для виявлення проповідницької діяльності священників, обстежувати територію церков і кладовищ на предмет виявлення «уніатсько-націоналістичних символів», виявляти та перевиховувати «проуніатські настроєних осіб», і так далі в цьому ж дусі.

А потім [[РАПТОВО|неочікувано]] настав розпад [[СРСР]]. У серпні 1991, відчуваючи крах совка, Льоня залишив дружні лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Тут треба зазначити, що після здобуття незалежості відразу ж заборонили компартію, але вона все ж пішла на вибори, і що б ви думали? Кравчука відкрито підтримали, як активісти компартії<ref>Їхній висуванець, Олександр Ткаченко, навіть зняв свою кандидатуру на користь Кравчука.</ref>, так і частина націонал-демократів, які охрестили Леоніда «батьком незалежності». Кравчук переміг уже в першому турі, отримавши понад 60% голосів. Коротше кажучи, пацан до успіху... ну, можна сказати, що прийшов.

Ставши президентом у 1991 році, він із горем пополам виконував свій непростий обов'язок аж до 1994 року.

== Гетьманування ==
[[Файл:Кравчучка-класік.jpg|міні|Символ епохи]]
[[Україна]] при Кравчуку переживала надскладні часи: гіперінфляція, безробіття, закриття робочих місць, рекет, дикий ріст злочинності — все це, і ще багато чого іншого, відбувалось на фоні демократичних змін та будівництва засад справді самостійної держави, словом, "лихі 90-ті".

А починалося все оптимістично, бо після здобуття незалежності нам дістався непоганий промисловий і військовий потенціал. Цілком могли б стати, як Леонід Макарович казав, другою [[Франція|Францією]]. Годі вже згадувати про [[Ядерна зброя|ядерну зброю]], мати третій найбільший арсенал у світі – то не коники з гівна ліпити. Але в 1994 році ми від ЯЗ відмовилися за Будапештським меморандумом. Ну, через 20 років змогли [[Російсько-українська війна|переконатися в надійності гарантій цього договору]], та й умови здачі ядрьонних пукалок були дуже сумнівними. Кажуть, Україна не змогла б утримувати весь цей арсенал, бо ядерна валізка знаходилася в [[Москва|Мордорі]], та ми могли залишити собі тактичну ядерну зброю, про котру в меморандумі не згадано. Все ж, зовнішній тиск Московії і США, а скоріше їхнє небажання бачити нові пики в ядерному клубі, виявився сильнішим за національні інтереси, яких у Кравчука толком і не було.

Схожа прутня була із Чорноморським флотом, який кацапи надумали культурно віджати, нібито списавши зі свого боку борги за [[газ]] і нафту. Як командування, так й особовий склад, самі топили за вазвращєніє в радную говень, тому провернути махінацію було нескладно. Проте Кравчук міг у теорії утримати флот і піти їх на уступки (скажімо, назначити командувача ЧФ якоюсь шишкою у ВМС України), тоді Росії було би набагато складніше окупувати в перспективі [[Крим]] і ввести туди зелених чоловічків.

З економікою теж була повна [[срака]]. Поки в [[Польща|Польщі]], [[Чехія|Чехії]] та [[Країни Балтії|країнах Балтії]] проходили болісні, але ефективні й конче потрібні реформи, в Україні вони навіть не починались. А тоді ті ж ляхи жили чи не гірше за нас, як би це смішно зараз не звучало. Та поки Бальцерович і ко проводили «шокову терапію», яку досі [[Ненависть|незлим тихим словом]] пригадують польські <del>совки</del> [[бумер]]и, тут розквітали пишним цвітом гіперінфляція <ref>Колись [[Ти|твої]] батьки були мільйонерами, угу</ref>, рекет, бандитизм і славнозвісна при'''хв'''атизація підприємств за безцінь, яка й заклала підвалини [[олігарх]]ату.

Дійшло все до того, що в 1994 році назрів справжній майдан, почались масові страйки та народні невдоволення. Льоня ж не став чіплятися за владу зубами та влаштовувати стрілянину в центрі столиці, а просто призначив позачергові вибори. На нових виборах активно втюхував електорату про вступ до [[НАТО]], [[Євросоюз|Євросовка]], демократію і таке інше, але молодий, амбітний і проросійськи налаштований кандидат з прізвищем [[Кучма]] його тоді обскакав.

== Оцінка діяльності ==
Фатальний [[epic fail|епік фейл]] дядька Кравчука — це не важкі часи, в які поринула тоді Україна, це — здача ядерної зброї, хоча за його ж словами, він зробив це, бо на нього тоді тиснув Захід, а особливо [[США]], погрожуючи економічною блокадою, та хто зна, як там було насправді.

З іншого боку, Леонід Макарович був тим, хто натис на курок і зробив контрольний, постріл у вже помираючий совок, тим самим відкривши Україні шлях до незалежності. Також він врятував Україну від дефолту і запровадив ринкову економіку в нашу державу. За це вдячний народ увіковічив його ім’я у назві базарних візків [[кравчучка]]ми. А ще він носій зірки героя України.

== Див. також ==
*[[Кравчучка]]

==Примітки ==
{{reflist}}
{{Політика1}}

Енциклопедія Драматика - Внесок користувача [uk]

Кравчук