https://drama.kropyva.ch/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=Shtryh 2026-09-05T22:11:48Z Внесок користувача MediaWiki 1.39.7 https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%BF&diff=24963 2020-03-19T07:38:34Z

<p>Shtryh: добавлено прикольну фотку</p> <hr /> <div>[[Файл:Photoshop1 logo.gif|міні|праворуч]]<br /> [[Файл:PhotoshopCS6 logo+.jpg|міні|праворуч]]<br /> <br /> '''Фотошоп''' – (''Adobe Photoshop, Фотожоп'') Програма-комбайн для створення, редагування, та спотворення фотографій та інших видів растової графіки. В останніх версіях додано обробку 3D елементів та відео. Всі права на дану софтиняку належать расовій американській компанії Adobe, до якої свого часу прийшли працювати два брата Acrobat'а Джон та Томас Нолл, які власне і створили цю чудо-програму.<br /> Як тільки но комп’ютери стали більш доступними для [[Бидло|широких мас]] населення, фотошоп відразу став панацеєю для прищавих підрістків, гламурних дур, дрищів-задротів, товстозадих тіток та інших чесних користувачів. Також з появою фотошопу зросла кількість задокументованих свідчень про НЛО, привидів, мандрівників в часі та інших братів по розуму з паралельних світів.<br /> <br /> Звичайно що програма використовується і для земних цілей. Варто сказати що всі фотки зірок шоубізу, політики та спорту в сучасних глянцевих і не зовсім журналах, які ти тримаєш в руках, пройшли через програмні коди Фотошопа. Тому досить часто відфотошоплена зірка гламурного бидложурналу в реалі виглядає трохи красивіше мавпи яка потрапила під тропічну зливу. Що розриває шаблони непідготовленим фонатам.<br /> <br /> == Ближче до діла ==<br /> Фотошоп настільки розповсюджена і знана в світі програма, що іі власна назва породила дієслово – «фотошопити» або «відфотошопити». Але будь який кропивачер знає що правильно буде «ретушувати», «редагувати», «робити фотоколаж» тощо.<br /> Десь там же в колах великих фотошоперів, котрі щойно розібралися як працює інструмент «Ласо» «Стирачка» та «Пензель», та як копіпастити частину однієї фотки на слой з іншою – виник ще один термін: [[Фотожаба]] (і дієслово фотожабити).<br /> Слід сказати що своїй більшості тисячі представлених в інтернетах фотожаб – гівно!<br /> І лиш невелика кількість жабок зроблених з душею і розумінням можуть викликати не тільки посмішку але й дикій регіт! <br /> Є навіть свої герої фотожаб.<br /> <br /> Так як Фотошоп є професіональним інструментом, що здатен виконувати (при вмінні користувача) величезний обсяг завдань, які вже давно не обмежуються лиш обробкою фотографій, то й ціна його відповідна. Приблизно 800-1000 долярів за ліцуху в залежності від версій. В останні роки адобівці вже не продають, а здають в оренду помісячно (до 50 клятих доларів\ міс.)<br /> Починаючи в восьмої версії Фотошоп продається у складі так званого Creative Suite (CS), і тому кожна наступна версія вже йде не з порядковим номером, а з назвою CS1, CS2, 3, 4, 5…<br /> <br /> Що це значить? А значить те, що ти купуєш не тільки ФШ, але й цілу торбу архінеобхідних для бидлокористувача програм, як то Adobe Premiere та After Effect – професійні відео редактори, Illustrator – проф. редактор векторної графіки (давній конкурент Corel Draw), Audition – потужній звуковий редактор, Dreamweaver – якщо руки на тому місці що треба, можеш зробити свій унікальний сайт… Та ще кілька інших гідних програмулин. <br /> Варто сказати що вміння користуватись всім цим монстроподібним комплексом дозволись створювати дійсно офігенний і унікальний контент, а особо одарені особи та студії зможуть навіть заробляти на цьому хороші гроші. І таки заробляють.<br /> Звичайно що більшість користувачів які чесно скачали весь цей набір, установлять все до останнього байта. А потім, потім дивитимуться на все це добро як барани на нові ворота і щиро дивуватимуться: куди це поділось 50 гіг на диску С:? «Я же тока хател(а) отфотошопить фотачку на авку для вкантактіка… »<br /> <br /> Типовий же школолоїд або доморощений бидлодизайнер не дурні щоб платити клятим буржуям такі шалені гроші, та й де їх узяти? Тому майже у кожного з них стоїть сама остання піратська версія ФШ, трепетно скачена з [[Гуртом|торентів]]. Серійний номер, кряк та\або патч турботливо вкладений в архів з інсталятором добрими хакерами поламавшими захист програми.<br /> [[Файл:Фотошоп для гламурных.jpg|200px|thumb|right|Сделай девачьке красіва]]<br /> <br /> То вже інша пісня що хомяки в 95% випадків використовують лиш 1% з можливостей цього комбайну. Типові фотоЖоп проекти: дебільна «вирвиоко» рамочка, прикольний підпис, ретуш прищика на сраці, смішна фотожаба, матова глямурна шкіра – ось те для чого переважно використовується ФШ у більшості юзерів.<br /> При всьому цьому «відфотошоплені» фото зроблені китайським гівнофоном десь мабуть у підвалі, так і залишаться розмитими, темними як дупа негра та з неймовірним рівнем шумів. Яскравість, різкість, контраст... ні не чули. Головне прикольна рамочка і дотепний підпис, ага.<br /> <br /> == Див. також ==<br /> *[[Фотожаба]]<br /> *[[Макрос]]<br /> *[[Сільський гламур]]<br /> <br /> {{Іміджборди}}<br /> {{Art}}<br /> [[Категорія:Мистецтво]]<br /> [[Категорія:ІТ]]<br /> [[Категорія:Теорія іміджбордів]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%BF_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%80%D0%BD%D1%8B%D1%85.jpg&diff=24962 2020-03-19T07:32:23Z

<p>Shtryh: Фотошоп щоб зробити красіііва.</p> <hr /> <div>Фотошоп щоб зробити красіііва.</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14839 2019-03-13T14:20:09Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та [[Лулзи|лулзів]] у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. [[Отака_хуйня,_малята|Ось так!]] <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> [[Файл:Журнал_перець_1928_04_01.jpg|200px|thumb|Один з перших номерів журналу. Красная армия всех сильней]]<br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших [[Комуністи|більшовиків]], то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – [[Харків|Харкові]].<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – [[Фашисти|фашисти]] і їх пришиблений [[Гітлер|фюрер]]. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_1991_13_01.jpg|200px|thumb|Привіт з суворих 90-х]]<br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного [[Пакращення|пАкращення]] видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому [[Революція Гідності|шалений 2013 рік]] став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. R.I.P. <br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_2017_10_01.jpg|200px|thumb|Відродженний Перець]]<br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[Олігархи|буржуї]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для [[Школота|школоти]] – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець має російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».<br /> == Але... ==<br /> Але у Перця є й проблема. І вона в тому що він для сучасного читача видається архаїчним, навіть якщо видається в 2017 році - його контент залишається дещо специфічним, більшість художників карикатуристів публікуються в ньому з радянських часів, мало змінюючи своєму стилю і своєму світогляду, молодих авторів там майже немає. Те саме й з гуморесками. Журнал, не зважаючи на його велику історичну значущість, не встигає за сучасністю. Але в цьому є й свій плюс - така собі архаїчна цікава перлина в океані цифрового гумору про котиків та [[цицьки]].<br /> <br /> ==Перчанська Галерея==<br /> <br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Журнал_перець_1943_12_01.jpg|Антифашистський перець<br /> Файл:Журнал_перець_1989_01_01.jpg|Чоткі пацикі на обкладинці журналу<br /> Файл:Журнал_перець_1981_21_01.jpg<br /> Файл:Журнал_перець_1991_17_09.jpg|круте перченя<br /> Файл:Gorchit2.jpg|Приклад політичної карикатури сучасного Перця<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Посилання ==<br /> *[https://www.anekdotua.com/Журнал_перець/ Зоцінити відскановані версії журналу можна тут]<br /> <br /> <br /> {{Україна}}<br /> [[Категорія: Вітчизняні меми]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14829 2019-03-10T22:56:39Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та [[Лулзи|лулзів]] у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. [[Отака_хуйня,_малята|Ось так!]] <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> [[Файл:Журнал_перець_1928_04_01.jpg|200px|thumb|Один з перших номерів журналу. Красная армия всех сильней]]<br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших [[Комуністи|більшовиків]], то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – [[Харків|Харкові]].<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – [[Фашисти|фашисти]] і їх пришиблений [[Гітлер|фюрер]]. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_1991_13_01.jpg|200px|thumb|Привіт з суворих 90-х]]<br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому [[Революція Гідності|шалений 2013 рік]] став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. R.I.P. <br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_2017_10_01.jpg|200px|thumb|Відродженний Перець]]<br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[Олігархи|буржуї]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для [[Школота|школоти]] – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець має російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».<br /> <br /> ==Перчанська Галерея==<br /> <br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Журнал_перець_1943_12_01.jpg|Антифашистський перець<br /> Файл:Журнал_перець_1989_01_01.jpg|Чоткі пацикі на обкладинці журналу<br /> Файл:Журнал_перець_1981_21_01.jpg<br /> Файл:Журнал_перець_1991_17_09.jpg|круте перченя<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Посилання ==<br /> *[https://www.anekdotua.com/Журнал_перець/ Зоцінити відскановані версії журналу можна тут]<br /> <br /> <br /> {{Україна}}<br /> [[Категорія: Вітчизняні меми]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%96%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C_1991_17_09.jpg&diff=14828 2019-03-10T22:54:31Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div></div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14826 2019-03-10T21:27:02Z

<p>Shtryh: дадано ссилку</p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та [[Лулзи|лулзів]] у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. [[Отака_хуйня,_малята|Ось так!]] <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> [[Файл:Журнал_перець_1928_04_01.jpg|200px|thumb|Один з перших номерів журналу. Красная армия всех сильней]]<br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших [[Комуністи|більшовиків]], то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – [[Харків|Харкові]].<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – [[Фашисти|фашисти]] і їх пришиблений [[Гітлер|фюрер]]. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_1991_13_01.jpg|200px|thumb|Привіт з суворих 90-х]]<br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому [[Революція Гідності|шалений 2013 рік]] став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. R.I.P. <br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_2017_10_01.jpg|200px|thumb|Відродженний Перець]]<br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[Олігархи|буржуї]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для [[Школота|школоти]] – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець має російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».<br /> <br /> ==Перчанська Галерея==<br /> <br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Журнал_перець_1943_12_01.jpg|Антифашистський перець<br /> Файл:Журнал_перець_1989_01_01.jpg|Чоткі пацикі на обкладинці журналу<br /> Файл:Журнал_перець_1981_21_01.jpg<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Посилання ==<br /> *[https://www.anekdotua.com/Журнал_перець/Зоцінити відскановані версії журналу можна тут]<br /> <br /> <br /> {{Україна}}<br /> [[Категорія: Вітчизняні меми]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14825 2019-03-10T21:20:02Z

<p>Shtryh: додано галерею</p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та [[Лулзи|лулзів]] у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. [[Отака_хуйня,_малята|Ось так!]] <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> [[Файл:Журнал_перець_1928_04_01.jpg|200px|thumb|Один з перших номерів журналу. Красная армия всех сильней]]<br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших [[Комуністи|більшовиків]], то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – [[Харків|Харкові]].<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – [[Фашисти|фашисти]] і їх пришиблений [[Гітлер|фюрер]]. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_1991_13_01.jpg|200px|thumb|Привіт з суворих 90-х]]<br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому [[Революція Гідності|шалений 2013 рік]] став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. R.I.P. <br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_2017_10_01.jpg|200px|thumb|Відродженний Перець]]<br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[Олігархи|буржуї]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для [[Школота|школоти]] – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець має російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».<br /> <br /> ==Перчанська Галерея==<br /> <br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:Журнал_перець_1943_12_01.jpg|Антифашистський перець<br /> Файл:Журнал_перець_1989_01_01.jpg|Чоткі пацикі на обкладинці журналу<br /> Файл:Журнал_перець_1981_21_01.jpg<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> <br /> {{Україна}}<br /> [[Категорія: Вітчизняні меми]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%96%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C_1981_21_01.jpg&diff=14824 2019-03-10T21:19:13Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div></div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14823 2019-03-10T21:12:56Z

<p>Shtryh: додано фото</p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та [[Лулзи|лулзів]] у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. [[Отака_хуйня,_малята|Ось так!]] <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> [[Файл:Журнал_перець_1928_04_01.jpg|200px|thumb|Один з перших номерів журналу. Красная армия всех сильней]]<br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших [[Комуністи|більшовиків]], то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – [[Харків|Харкові]].<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – [[Фашисти|фашисти]] і їх пришиблений [[Гітлер|фюрер]]. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_1991_13_01.jpg|200px|thumb|Привіт з суворих 90-х]]<br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому [[Революція Гідності|шалений 2013 рік]] став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. R.I.P. <br /> <br /> [[Файл:Журнал_перець_2017_10_01.jpg|200px|thumb|Відродженний Перець]]<br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[Олігархи|буржуї]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для [[Школота|школоти]] – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець має російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».<br /> <br /> ==Перчанська Галерея==<br /> <br /> {{Україна}}<br /> [[Категорія: Вітчизняні меми]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%96%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C_2017_10_01.jpg&diff=14822 2019-03-10T20:50:52Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div></div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%96%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C_1991_13_01.jpg&diff=14821 2019-03-10T20:50:21Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div></div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%96%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C_1989_01_01.jpg&diff=14820 2019-03-10T20:49:50Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div></div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%96%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C_1943_12_01.jpg&diff=14819 2019-03-10T20:48:58Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div></div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%96%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C_1928_04_01.jpg&diff=14818 2019-03-10T20:48:15Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div></div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14817 2019-03-10T20:39:44Z

<p>Shtryh: додав посилання</p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та [[Лулзи|лулзів]] у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. [[Отака_хуйня,_малята|Ось так!]] <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> <br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших [[Комуністи|більшовиків]], то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – [[Харків|Харкові]].<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – [[Фашисти|фашисти]] і їх пришиблений [[Гітлер|фюрер]]. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому [[Революція Гідності|шалений 2013 рік]] став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. RIP. <br /> <br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[Олігархи|буржуї]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для [[Школота|школоти]] – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець має російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».<br /> <br /> {{Україна}}<br /> [[Категорія: Вітчизняні меми]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A8%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%BD:%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0&diff=14816 2019-03-10T18:57:46Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div>{{Navbox<br /> |name = Україна<br /> |title = {{{1|'''{{PAGENAME}}''' {{#if: {{{чим|}}}|'''{{{чим}}}'''|'''є передумовою [[Україна|Великої України]]'''}}.}}}<br /> | category = Іміджборди<br /> | altcategory = {{{1|}}}<br /> <br /> | image = [[Файл:Великий герб малий.jpg|200px]]<br /> <br /> | class =<br /> <br /> | group1 = [[Українські цінності|Життя]]<br /> | list1 = [[Велика Україна]] · [[Великий український мур]] · [[Гривня]] · [[Євромайдан]] · [[Історія однієї України]] · [[Комплекс меншовартості]] · [[Сучукрліт]] · [[Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі]] · [[Національна Ідея України|Національна ідея]] · [[Українська мова]] · [[Узкоязьічное насєлєніє]] · [[Український побут]] · [[Борщ]] · [[Мівіна]] · [[Сало]] · [[Село]] · [[Свиня]] · [[Кум]] · [[Плацкартний вагон|Плацкарт]]{{Хороша-галочка}} · [[Подібність японської та української культур]] · [[Шароварщина]] · [[Зрада]] · [[Стаття «Тарас Шевченко» ім. ім. Т. Г. Шевченка|Шевченко]]{{Хороша-галочка}} · [[Святкові дні]] · [[Томос]] · [[Перець]] <br /> <br /> | group2 = [[Українська музика|Шоу-бізнесс]]<br /> | list2 = [[Іво Бобул]] · [[Ірина Білик]] · [[Вєрка Сердючка]] · [[Наталя Могилевська]] · [[Поплавський]] · [[Богдан Ступка]] · [[Мухарський|Антін Мухарський]] · [[Кузьма Скрябін]] <br /> <br /> | group3 = [[Історія однієї України|Історія]]<br /> | list3 = [[Козаки]] · [[Запорізька Січ]] · [[Лист запорізьких козаків турецькому султанові]] · [[Богдан Хмельницький]] · [[Іван Мазепа]] · [[Визвольні змагання]] · [[Грушевський]] · [[Вільгельм фон Габсбург-Лотрінген|Василь Вишиваний]] · [[СРСР|УРСР]] · [[Кравчучка]] · [[Червона Рута 89]] · [[Клітчаста сумка]] · [[Помаранчева революція]] · [[Євро 2012]] · <br /> <br /> | group4 = Північно-східні колонії<br /> | list4 = [[Білорусь]] · [[Московія]] · [[Клини]]<br /> <br /> | group5 = [[Українці]]<br /> | list5 = [[Чикатило]] · [[Кобзар|Шевченко]] · [[Нестор Махно]] · [[Дід Панас]] · [[Ясон дінАльт]] · [[Лесь Подерв'янський]] · [[Андрій Полтава]] · [[Мухарський]] · [[Корчинський]] . [[Хікан №1]] . &lt;del&gt;[[Шарій]]&lt;/del&gt;<br /> <br /> | group6 = [[Верховна Рада|Керманичі]]<br /> | list6 = [[Кравчук]] · [[Кучма]] · [[Пасічник]] · [[Проффесор]] · [[Порошенко]]<br /> <br /> | group7 = [[Бог|Релігія]]<br /> | list7 = [[Рідновір'я]] · [[Іслам]] · [[Московське православ'я]] · [[Свідки Єгови]] · [[Сатанізм]] <br /> <br /> | group8 = [[Населені пункти|Географія]]<br /> | list8 = [[Київ]] · [[Львів]] · [[Одеса]] · [[Луцьк]] · [[Рівне]] · [[Дніпро (місто)]] · [[Херсон]] · [[Донецьк]] · [[Тернопіль]] ·[[Сімферополь]] · [[Севастополь]] · [[Запоріжжя]] · [[Луганськ]] · [[Кропивницький]] · [[Кривий Ріг]] · [[Миколаїв]] · [[Полтава]] · [[Харків]] · [[Суми]] · [[Хмельницький]] · [[Вінниця]] · [[Житомир]] · [[Івано-Франківськ]] · [[Ужгород]] · [[Чернігів]] · [[Чернівці]] · [[Черкаси]] · [[Чорнобиль]] · [[Горішні Плавні]] · [[Крим]] · [[Степова Україна]] · [[Наддніпрянщина]] · [[Слобожанщина]] · [[Закарпаття]] · [[Азовське море]] · [[Чорне море]] · [[Крим|Кримські гори]] · [[Карпати]] · [[Галичина]] · [[Донбас]] · [[Полісся]]<br /> <br /> }}<br /> <br /> <br /> &lt;includeonly&gt;[[Категорія:Україна]]&lt;/includeonly&gt;<br /> &lt;noinclude&gt;<br /> {{DEFAULTSORT:{{PAGENAME}}}}<br /> <br /> Шаблон для статей, що стосуються України.<br /> <br /> Використання: '''&lt;nowiki&gt;{{Україна}}&lt;/nowiki&gt;'''<br /> &lt;noinclude&gt;[[Категорія:Серії]]&lt;/noinclude&gt;</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14815 2019-03-10T18:54:47Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та лузлів у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. [[Отака_хуйня,_малята|Ось так!]] <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> <br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших більшовиків, то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – Харкові.<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – фашисти і їх пришиблений фюрер. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому шалений 2013 рік став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. RIP. <br /> <br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[Олігархи|буржуї]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для [[Школота|школоти]] – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець мав має російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».<br /> <br /> {{Україна}}<br /> [[Категорія: Вітчизняні меми]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14814 2019-03-10T18:12:01Z

<p>Shtryh: додано посилання</p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та лузлів у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. [[Отака_хуйня,_малята|Ось так!]] <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> <br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших більшовиків, то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – Харкові.<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – фашисти і їх пришиблений фюрер. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому шалений 2013 рік став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. RIP. <br /> <br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[Олігархи|буржуї]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для [[Школота|школоти]] – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець мав (має) російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14813 2019-03-10T18:07:30Z

<p>Shtryh: </p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та лузлів у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. Ось так! <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> <br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших більшовиків, то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – Харкові.<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – фашисти і їх пришиблений фюрер. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому шалений 2013 рік став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. RIP. <br /> <br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі [[буржуї|Олігархи]] – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для школоти – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець мав (має) російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14812 2019-03-10T18:02:58Z

<p>Shtryh: Опис що в середині</p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та лузлів у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. Ось так! <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> <br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших більшовиків, то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – Харкові.<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Журнал був наповнений совко пропагандою бiльше нiж повнiстю. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – фашисти і їх пришиблений фюрер. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому шалений 2013 рік став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. RIP. <br /> <br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==<br /> <br /> В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Микола Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця. <br /> <br /> Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. <br /> Якщо ти хоч раз тримав в руках і читав сабж, то повинен знати таких дядьків художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський а ЗелІнський), Юрій Федько, Олександр Монастирський, Валерій Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів. <br /> <br /> В більш спокійніші (застійні) часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо Родіни. Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова, аноне. <br /> <br /> Коли критикувати певні моменти радянської реальності не дозволялось, то як безпрограшний варіант в рубриці «Вісті з того світу» критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі буржуї – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця. <br /> <br /> В розвороті журналу була й сторінка для школоти – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались. <br /> <br /> Наш український Перець мав (має) російського колегу «Крокодил», та білоруський «ВожЫк».</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C&diff=14811 2019-03-10T15:22:18Z

<p>Shtryh: Створена сторінка: &#039;&#039;&#039;Перець&#039;&#039;&#039; – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. Був досить попул...</p> <hr /> <div>'''Перець''' – легендарний український сатирико-гумористичний журнал. <br /> <br /> Був досить популярним джерелом гумору та лузлів у всі роки совєтської влади та й кілька років після здобуття незалежності.<br /> До поки не з’явився ось цей ваш доступний Інтернет, який погубив багато друкованих видань. <br /> <br /> Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негараздо-причини наш Перчик оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим розважальним контентом. <br /> <br /> Можливо тобі школяре, що випадково забрів на цю сторінку, зовсім не відомий цей журнал, але якщо ти, запитаєш свого тата чи дідуся про нього, то з 90% ймовірністю він розкаже тобі що таки колись читав Перець, а можливо навіть і передплачували його по пошті. <br /> Не повіриш, але колись поштарі приносили не тільки пенсію твоїй бабусі, але й різні періодичні видання. В дуже, дуже великій кількості. Ось так! <br /> <br /> ==Трохи історії==<br /> <br /> Бере свій початок аж з далекого 1922 року. Так як йому «пощастило» з’явитись в Україні, яка в той час була під владою перемігших більшовиків, то з початку він називався «Червоний Перець» і починав виходити в тодішній столиці УРСР – Харкові.<br /> <br /> В перший рік заснування було випущено всього лиш 2 випуски. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в стрьомний період Сталінських самодурств і репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. <br /> 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші нехороші речі. Зрозуміло, що журнал було закрито. <br /> Випуск відновився лише 1941 року. <br /> <br /> Парадоксально, але початок Великої Вітчизняної війни пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт критики – фашисти і їх пришиблений фюрер. З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». В другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки на Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів! <br /> А ти нещасний блогер продовжуй далі хизуватися своїми нікчемними 2 тисячами підписників.<br /> <br /> Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні (та й у інших бувших радянських республіках) щось пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті. Зо всіма витікаючими наслідками для економіки країни і для сабжу теж. <br /> <br /> Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з гівняною якістю і НАБАГАТО меншим тиражом. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.<br /> <br /> Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому шалений 2013 рік став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів. RIP. <br /> <br /> Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 журнал ожив, оновився і знову радує українського читача, щоправда переважно по підписці. І називається він нині: «Перець. Весела республіка». Ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи. До речі передплатний індекс 97835 на місяць, або 60734 – на пів року. Підтримай українське, читай Перець, не жлобись… <br /> <br /> ==Що в середині==</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%B0&diff=14718 2019-02-13T15:07:58Z

<p>Shtryh: Староконка в Одесі</p> <hr /> <div>'''אוֹדעֶסַּה''' (також Одеса, Жидеса, Адєсса, Південна Пальміра, Столиця гумору, Одеса-мама) - південний мегаполіс, розташований &lt;del&gt;[[Одеса знаходиться в Криму|в Криму]]&lt;/del&gt; на березі Чорного моря, таки одне з найбільших міст Расєйської Імперії. Відома одеським гумором™, [[Євреї|&lt;del&gt;євреями&lt;/del&gt;]] {{Spoiler|не зважаючи на думку про поширеність жидів у місті, хоч і ортодоксальну, але далеку від істини — навіть до великої міграції на початку 90х, жидів саме було не більше аніж греків, москалів, молдаван, українців та інших підарасів}}, спілками [[Фофуддя|захисту русскава йазика]], [[Максим_Cruel_Addict_Доша|Максимом &quot;Жорстоким наркоманом&quot; Дошею]], гуморинами типо &quot;Маскі-шоу&quot; і одеським колоритом™.<br /> <br /> [[Файл:ЦЕнтр.jpg|300px|right|Південна Пальміра|thumb]]<br /> <br /> ==Відомості про населення ==<br /> Загальна кількість - мільйон, понаїхавших - влітку - до вісьмисот тисяч, євреїв - раніше було більше.<br /> Часто-густо ходять китайці, нігри, араби й інші басурмани. Дофіга корейців, Безосібний гарантує це! Корейці кучкуються в МакДаці на Дерибасівський, разом із говнарями, нефорами та іншою морською сволотою. Втім основний склад звичайний - українці з москалями, молдаванами ітп<br /> <br /> Мови: суржик, російська, ідіш, українська.<br /> <br /> Політичні погляди: Одеса, це таки Україна! Найактивніших пропагандистів [[сепаратисти|альтернативної думки]] було епічно підсмажено в Домі профспілок 2 травня 2014, вогонь в інтернетах палає й досі, адже упевнених, що &quot;Адеса ета рускій горад!&quot; досі вистачає. Для вати та руськомірців Адесса з того часу стала яскравим приводом для волання '''&quot;Ні забудім, ні прастім&quot;''' і вічним символом кровожерливості бАндер. [http://vk.com/public_rushka?w=wall-88487497_584334 Епічна троло-копіпаста про трагедію].<br /> <br /> == Райони ==<br /> [[Файл:576418 540071192675616 744364385 n.jpg|thumb|right|300px|[[ВВВ]] в усі поля]]<br /> '''Офіційні'''<br /> *Приморський<br /> *Київський<br /> *Малиновський<br /> *Суворовський<br /> <br /> Втім аборигенам на це [[Усім до сраки|пох]], у них своя розмітка.<br /> <br /> '''Народні'''<br /> *''Молдаванка'' - спальний район, трущоби, погані дороги, тотальна депресивність, ще кажуть гопоти багато<br /> *''Пересип'' - індустріальний район, з заводами, трубопроводами над вулицями, обідраними цехами. Під час злив перетворюється на суцільний аквапарк (в стилі індастріал звісно).<br /> *''Слободка'' - житлові масиви, відома Дюковським садом, де можна почути справжнісіньких жаб, посеред міста!<br /> *''Котовського'', він же Поскот - спальний район, суцільна совкова багатоповерхота<br /> *''Таірово'' - ще один, такий само<br /> [[Файл:5486123e9309b9e1b56666b1367116a3.jpg|300px|міні|праворуч]]<br /> *''Центр'' - історичний район, будинки XVIII - ХІХ - ХХІ столітть, расплановані у той же час вулиці (цікаво, як довго протримаються сучасні тролейбуси на вимощених булижниками дорогах?), відомі одеські дворіки™ (незважаючи на зовнішню благородність будинків, усередині ці дворіки трущоби-трущобами, і це при астрономічних цінах за житло). Овер 9000 пам’ятників, шопів, ресторанів (на Дерибасівській найвища концентрація), музеїів, і взагалі центр культурного життя Одеси. Відомий Привоз до речі також тут, хоча що цікавого у звичайному базарі, добре хоч половину навісом прикрили. Ще є підземний базарчик, і взагалі район навколо це суцільний торгівельний сектор з неміряною кількістю магазинів і дорожних пробок.<br /> *''Аркадія'' - еліте-район з висотками, котеджами, торгівельними центрами і пляжами&lt;ref&gt;блекджек присутній&lt;/ref&gt;. Доступний парк Перемоги, що чимось нагадує Сентрал-Парк у Нью Йорку, ТЦ &quot;Сади Перемоги&quot;, де можна нахаляву подивитися на різні виставки&lt;ref&gt;причому для більшості виставки починаються зі входу і продовжуються всіма поверхами , а часто ви бачите меблі і усіляку інтер’єрну поїбень за 9000 баксів?&lt;/ref&gt;, така собі &quot;Аркадія-біч&quot; із пляжами, клубами і барами, з якої починається Траса здоров’я, яку вже давно зацінили різні спорЦмени. <br /> *''Ланжерон'' - пляж із дельфінарієм, який також &quot;Єдиний у Європі готель, де є номери з дельфінами&quot;. До Ланжерону легко дістатися Трасою здоров’я із Аркадії, можна пішки, а можна електромобілєм. Майбутнє ближче ніж ти думаєш! Звідси можна потрапити до парку імені Шевченка і зацінити Південну Пальміру з висоти колеса огляду. Ну і загалом це вже центр...<br /> *''Великий Фонтан'' - мис, куди можна дістатися Фонтанською дорогою, відповідним трамваєм. На мисі навігаційний погодний комплекс, а трохи далі монастир. Відмінностю місцевих пейзажів будуть [[Longcat|доооооовгі]] двоповерхові дома і такіж готелі, і суцільна смуга пляжів, де, на відміну від центральних відчутно менше народу. Нагорі суцільний приватний сектор, нічого цікавого немає, якщо не рахувати мозковиносячого дитячого будинку (а ви часто бачите дитячі будинки з таким дизайном?)<br /> [[Файл:1 02.jpg|300px|міні|праворуч|Типова оселя корiнного Одесита]]<br /> *''Черемушки'' - ще одне скупчення житлових масивів у совок-стайлі<br /> *''Лузанівка'' - &quot;офіційне&quot; місце входу до катакомб. Взагалі тих входів по місту дофіга, але на екскурсії в катакомби Одеси возять лише сюди. Вартість 50 грн, шукайте тьотку з матюгальником біля залізничного вокзалу;)<br /> *''[[7|Сьомий]] кілометр'' - взагалі-то це не район, а базар, але цей базар більшій за деякі села, фактично це торгівельне містечко, яке фізично не можна оббіжати за день, втім це несмертельно - там навіть готель є, можна переночувати (якщо ще буде на що) і продовжити наступного дня. Якщо ви звісно не заблукаєте десь посеред контейнерних вулиць. <br /> *''Порт'' - головне джерело поставки товарів різного ступеня легальності, у країну. Улітку періодично заходять лайнери і привозять натовпи веселих німецьких і французьких дідульок/бабульок з здоровенними фотиками, які значно піднімають прибутки місцевих торговців сувенірами. Також тут приморській бульвар, Потьомкінські сходи і взагалі це Центр, йоба!<br /> <br /> == Транспорт ==<br /> Метра в Приморській Перлині немає&lt;ref&gt;загальнопоширена думка, що через катакомби, але найсправді замість метра було запиляно Іллічівськ, а потім країна залишилась без [[СРСР|імперських]] прибутків... Зараз є проекти &quot;легкого метра&quot;, але кінець світу настане раніше&lt;/ref&gt;, інше є. <br /> Маршрутки - звичайні богданчики, діставлять будь-куди, проїдуть будь-де, народу наберуть скільки-завгодно, коротше маршрутки такі маршрутні.<br /> Автобуси - як не дивне ще є, та не просто є, а сучасні міські буси, втім вони їздять більше у віддалені райони.<br /> Тролейбуси - є тролейбуси і є купи металобрухту, які от-от розваляться. Їздять усюди, де дроти висять.<br /> Трамваї - кіберпанкові гуркотячі вундервафлі&lt;ref&gt;як і взагалі усі старі трамваї у нашій країні&lt;/ref&gt;, що зносять усе на своєму шляху, уздовж трамвайних колій часто валяються диски й інші запчастини. Центральний маршрут №5 Аркадія - Автовокзал, їде Французьким бульваром і далі через центр, тому можна використати його як екскурсійний. Олсо часто діставляють кондукторши (чув &quot;подайтє кондукторше грівню!&quot;, &quot;нєсіте мнє ваші дєнєжкі!&quot;, або голосом базарної торговки &quot;Проєєєзд! Дьошево! Штрааааф! Дорого!&quot;)<br /> Таксі - швидко(?) та &lt;del&gt;не&lt;/del&gt;дорого<br /> Аеропорт - працює, якщо гроші є, можна полетіти кудись<br /> Водний транспорт - у порту дофіга кораблів, ходить паром до Турції та прогулочні корабліки<br /> <br /> == Куди сходити ==<br /> *Оперний (або Йоперний) театр, культура блджад!<br /> *Дерибасівська - бари, ресторани, просто пройтися увечері<br /> *Центральні вулиці - схожі на Дерибасівську. Ще там є торгівельний центр &quot;Афіна&quot;, варто заглянут.<br /> *Сінема-Сіті - сучасний 3Д-кінотеатр з купою залів, де кіно йде кожну годину<br /> *Порт - яхти, лайнери, подивитись на вантажний порт з кранами і горами контейнерів. Останній краще видивляти з Шевченківського парку.<br /> *Потьомкінські сходи - 192 сходинки, в залежності від того, підніматися чи спускатися, матимете вид на морвокзал або на Дюка. Якщо підніматися немає сил, поруч працює фунікулер<br /> *Over 9000 музеїв різної направленості<br /> *Аркадія - див.вище<br /> *Цирк - лише по уікендах<br /> *Різні вистави та веселощі на кшталт Гуморини<br /> *Привоз не раджу, це просто базар, нічого цікавого<br /> *Староконний ринок - А тут варто побувати. Місцева барахолка куди по вихідним, аборигени міста зносять своє добро. Можна надибати на дійсно класну річ за копійки.<br /> *Зоопарк - теж не раджу - подивившись на житлові умови населення можна отримати депресняк<br /> *Просто походити містом, повитріщатися на архітектури, посидіти у кафешках/у моря/по парках, відчути його атмосферу і бла-бла-бла<br /> <br /> == Моар Одеси ==<br /> <br /> &lt;gallery&gt;<br /> Файл:2-1-1.jpg|В очикуваннi чоловiка з рейсу<br /> Файл:74 big.jpg|Дюк - файний вуйко<br /> Файл:1451922550 odesskie-dvoriki-1.jpg|Одесськi двори<br /> Файл:G-1-33979-1.jpg|Реклама на вулицях мiста<br /> Файл:Image005.jpg|Одесити чекають на повернення совка<br /> Файл:L.r.jpg|Фап<br /> Файл:Odessa viveski (6).jpg|Факт<br /> Файл:Prikoli odessa.jpg|типовi буднi Одесси<br /> Файл:Smeshnie kartinki3.jpg|Капiтан Вочевидячки в Одессi<br /> Файл:Вечерняя одесса10.jpg|Вечiр<br /> Файл:95551ec358804aba321c25be0103985c 500x317.jpg|Той самий будинок профспілок<br /> &lt;/gallery&gt;<br /> <br /> == Посилання ==<br /> <br /> *[http://www.odessa.ua/ua/ Офф сайт Одеси]<br /> *[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%97,_%D0%BF%D0%BE%D0%B2'%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D0%B7_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%8E Відомі одесити]<br /> <br /> ==Примітки==<br /> &lt;references /&gt;<br /> <br /> {{Географія}}<br /> {{Україна}}</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%BF&diff=12024 2018-07-05T19:46:26Z

<p>Shtryh: додано деякі посилання</p> <hr /> <div>[[Файл:Photoshop1 logo.gif|міні|праворуч]]<br /> [[Файл:PhotoshopCS6 logo+.jpg|міні|праворуч]]<br /> <br /> '''Фотошоп''' – (''Adobe Photoshop, Фотожоп'') Програма-комбайн для створення, редагування, та спотворення фотографій та інших видів растової графіки. В останніх версіях додано обробку 3D елементів та відео. Всі права на дану софтиняку належать расовій американській компанії Adobe, до якої свого часу прийшли працювати два брата Acrobat'а Джон та Томас Нолл, які власне і створили цю чудо-програму.<br /> Як тільки но комп’ютери стали більш доступними для [[Бидло|широких мас]] населення, фотошоп відразу став панацеєю для прищавих підрістків, гламурних дур, дрищів-задротів, товстозадих тіток та інших чесних користувачів. Також з появою фотошопу зросла кількість задокументованих свідчень про НЛО, привидів, мандрівників в часі та інших братів по розуму з паралельних світів.<br /> <br /> Звичайно що програма використовується і для земних цілей. Варто сказати що всі фотки зірок шоубізу, політики та спорту в сучасних глянцевих і не зовсім журналах, які ти тримаєш в руках, пройшли через програмні коди Фотошопа. Тому досить часто відфотошоплена зірка гламурного бидложурналу в реалі виглядає трохи красивіше мавпи яка потрапила під тропічну зливу. Що розриває шаблони непідготовленим фонатам.<br /> <br /> == Ближче до діла ==<br /> Фотошоп настільки розповсюджена і знана в світі програма, що іі власна назва породила дієслово – «фотошопити» або «відфотошопити». Але будь який кропивачер знає що правильно буде «ретушувати», «редагувати», «робити фотоколаж» тощо.<br /> Десь там же в колах великих фотошоперів, котрі щойно розібралися як працює інструмент «Ласо» «Стирачка» та «Пензель», та як копіпастити частину однієї фотки на слой з іншою – виник ще один термін: [[Фотожаба]] (і дієслово фотожабити).<br /> Слід сказати що своїй більшості тисячі представлених в інтернетах фотожаб – гівно!<br /> І лиш невелика кількість жабок зроблених з душею і розумінням можуть викликати не тільки посмішку але й дикій регіт! <br /> Є навіть свої герої фотожаб.<br /> <br /> Так як Фотошоп є професіональним інструментом, що здатен виконувати (при вмінні користувача) величезний обсяг завдань, які вже давно не обмежуються лиш обробкою фотографій, то й ціна його відповідна. Приблизно 800-1000 долярів за ліцуху в залежності від версій. В останні роки адобівці вже не продають, а здають в оренду помісячно (до 50 клятих доларів\ міс.)<br /> Починаючи в восьмої версії Фотошоп продається у складі так званого Creative Suite (CS), і тому кожна наступна версія вже йде не з порядковим номером, а з назвою CS1, CS2, 3, 4, 5…<br /> <br /> Що це значить? А значить те, що ти купуєш не тільки ФШ, але й цілу торбу архінеобхідних для бидлокористувача програм, як то Adobe Premiere та After Effect – професійні відео редактори, Illustrator – проф. редактор векторної графіки (давній конкурент Corel Draw), Audition – потужній звуковий редактор, Dreamweaver – якщо руки на тому місці що треба, можеш зробити свій унікальний сайт… Та ще кілька інших гідних програмулин. <br /> Варто сказати що вміння користуватись всім цим монстроподібним комплексом дозволись створювати дійсно офігенний і унікальний контент, а особо одарені особи та студії зможуть навіть заробляти на цьому хороші гроші. І таки заробляють.<br /> Звичайно що більшість користувачів які чесно скачали весь цей набір, установлять все до останнього байта. А потім, потім дивитимуться на все це добро як барани на нові ворота і щиро дивуватимуться: куди це поділось 50 гіг на диску С:? «Я же тока хател(а) отфотошопить фотачку на авку для вкантактіка… »<br /> <br /> Типовий же школолоїд або доморощений бидлодизайнер не дурні щоб платити клятим буржуям такі шалені гроші, та й де їх узяти? Тому майже у кожного з них стоїть сама остання піратська версія ФШ, трепетно скачена з [[Гуртом|торентів]]. Серійний номер, кряк та\або патч турботливо вкладений в архів з інсталятором добрими хакерами поламавшими захист програми.<br /> <br /> То вже інша пісня що хомяки в 95% випадків використовують лиш 1% з можливостей цього комбайну. Типові фотоЖоп проекти: дебільна «вирвиоко» рамочка, прикольний підпис, ретуш прищика на сраці, смішна фотожаба, матова глямурна шкіра – ось те для чого переважно використовується ФШ у більшості юзерів.<br /> При всьому цьому «відфотошоплені» фото зроблені китайським гівнофоном десь мабуть у підвалі, так і залишаться розмитими, темними як дупа негра та з неймовірним рівнем шумів. Яскравість, різкість, контраст... ні не чули. Головне прикольна рамочка і дотепний підпис, ага.<br /> <br /> == Див. також ==<br /> *[[Фотожаба]]<br /> *[[Макрос]]<br /> <br /> {{Іміджборди}}<br /> {{Art}}<br /> [[Категорія:Art]]<br /> [[Категорія:ІТ]]<br /> [[Категорія:Теорія іміджбордів]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Cool_collag.jpg&diff=12014 2018-07-03T19:16:48Z

<p>Shtryh: хороший фотоколаж</p> <hr /> <div>хороший фотоколаж</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B6%D0%B0%D0%B1%D0%B0&diff=12013 2018-07-03T18:41:56Z

<p>Shtryh: додано кілька фотожабок</p> <hr /> <div>'''Фотожаба''' - витвір інтеренет-&quot;мистецтва&quot;. Будь яке зображення, запиляне з метою отримання [[Лулзи|лулзів]] у програмі [[Фотошоп]] або у будь-якій іншій. Інколи може містити у собі гумор, але то не точно. <br /> <br /> == Фотожаба то є складова іміджборди ==<br /> [[Файл:Fotoshaba yulya5.jpg|міні|Типова політотова фотожаба]]<br /> [[Файл:Обезьяна Фотожаба.jpg|міні|праворуч|Типова школоло фотожаба]]<br /> [[Файл:Нарко барон.jpg|міні|праворуч|ще одна]]<br /> [[Іміджборд|Іміджборди]] з самого початку свого існування дали фотожабам поживний ґрунт для зростання та розмноження - адже саме на бірдах, анонімус міг креативити будь яку найдичавішу дичину і отримувати свої збоченні лулзи. Фотожаби є фундаментальною частиною життя на іміджбордах, де між безосібними відбувається спілкування за допомогою рачиних картинок.<br /> <br /> Процедура створення фотожаб теоретично проста, але не технічно. Річ у тому, що для самого процесу створення необхідно мати всього-на-всього графічний редактор, складності у залежності від потреб, але користуватися цим редактором для того, щоб створити щось достойне треба ще вміти. Цілком можливо саме у зв'язку з криворукістю більшості, виник стиль масового paint'ного виробництва, коли картинки поєднуються навіть без додаткової обробки. <br /> <br /> Школярі та студенти, яким нічого робити, складають головну масу творців фотожаб, компенсуючи відсутність скіллу жаблення, продуктивністю та близькістю до тих хто власне і буде користувачем чим ололо-жаб. Такі креатори на рівні інтуїції розуміють, що потрібно таким же як вони і легко створюють &quot;контент&quot; що стає масовим та раковим та відповідних майданчиках.<br /> <br /> == Теми фотожаб ==<br /> Все з чого можна витиснути бодай мікро-краплиночку гумору, смішнявок, лол-ефекту, все це потенційно може бути сировиною для жаблення. Але переважає звісно тема політики. Фотожаби на політиків найбільш ходовий продукт в цьому жанрі &quot;мистецтва&quot;.<br /> <br /> == Див. також ==<br /> *[[Олтуґезер]]<br /> *[[Макрос]]<br /> *[[Мем]]<br /> *[[Власний альбом]]<br /> &lt;br&gt;<br /> == Посилання ==<br /> *[https://encyclopediadramatica.rs/Adobe®_Photoshop® Про фотожаби в англомовній Драматиці]<br /> *[https://durdom.in.ua/uk/main/photos.phtml Фотожаби на «Дурдомі»]<br /> {{Іміджборди}}<br /> [[Категорія:Теорія іміджбордів]]</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BD.jpg&diff=12012 2018-07-03T18:35:40Z

<p>Shtryh: Фотожаба - Нарко барон</p> <hr /> <div>Фотожаба - Нарко барон</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9E%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D1%8C%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B6%D0%B0%D0%B1%D0%B0.jpg&diff=12011 2018-07-03T18:04:12Z

<p>Shtryh: фотожаба мавпа термінатор</p> <hr /> <div>фотожаба мавпа термінатор</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%BF&diff=12010 2018-07-03T17:35:34Z

<p>Shtryh: Стаття Фотошоп, додавання картинок</p> <hr /> <div>[[Файл:Photoshop1 logo.gif|міні|праворуч]]<br /> [[Файл:PhotoshopCS6 logo+.jpg|міні|праворуч]]<br /> <br /> '''Фотошоп''' – (''Adobe Photoshop, Фотожоп'') Програма-комбайн для створення, редагування, та спотворення фотографій та інших видів растової графіки. В останніх версіях додано обробку 3D елементів та відео. Всі права на дану софтиняку належать расовій американській компанії Adobe, до якої свого часу прийшли працювати два брата Acrobat'а Джон та Томас Нолл, які власне і створили цю чудо-програму.<br /> Як тільки но комп’ютери стали більш доступними для мас, фотошоп відразу став панацеєю для прищавих підрістків, гламурних дур, дрищів-задротів, товстозадих тіток та інших чесних користувачів. Також з появою фотошопу зросла кількість задокументованих свідчень про НЛО, привидів, мандрівників в часі та інших братів по розуму з паралельних світів.<br /> <br /> Звичайно що програма використовується і для земних цілей. Варто сказати що всі фотки зірок шоубізу, політики та спорту в сучасних глянцевих і не зовсім журналах, які ти тримаєш в руках, пройшли через програмні коди Фотошопа. Тому досить часто відфотошоплена зірка гламурного бидложурналу в реалі виглядає трохи красивіше мавпи яка потрапила під тропічну зливу. Що розриває шаблони непідготовленим фонатам.<br /> <br /> Фотошоп настільки розповсюджена і знана в світі програма, що іі власна назва породила дієслово – «фотошопити» або «відфотошопити». Але будь який кропивачер знає що правильно буде «ретушувати», «редагувати», «робити фотоколаж» тощо.<br /> Десь там же в колах великих фотошоперів, котрі щойно розібралися як працює інструмент «Ласо» «Стирачка» та «Пензель», та як копіпастити частину однієї фотки на слой з іншою – виник ще один термін: Фотожаба (і дієслово фотожабити).<br /> Слід сказати що своїй більшості тисячі представлених в інтернетах фотожаб – гівно!<br /> І лиш невелика кількість жабок зроблених з душею і розумінням можуть викликати не тільки посмішку але й дикій регіт! <br /> Є навіть свої герої фотожаб.<br /> <br /> Так як Фотошоп є професіональним інструментом, що здатен виконувати (при вмінні користувача) величезний обсяг завдань, які вже давно не обмежуються лиш обробкою фотографій, то й ціна його відповідна. Приблизно 800-1000 долярів за ліцуху в залежності від версій. В останні роки адобівці вже не продають, а здають в оренду помісячно (до 50 клятих доларів\ міс.)<br /> Починаючи в восьмої версії Фотошоп продається у складі так званого Creative Suite (CS), і тому кожна наступна версія вже йде не з порядковим номером, а з назвою CS1, CS2, 3, 4, 5…<br /> <br /> Що це значить? А значить те, що ти купуєш не тільки ФШ, але й цілу торбу архінеобхідних для бидлокористувача програм, як то Adobe Premiere та After Effect – професійні відео редактори, Illustrator – проф. редактор векторної графіки (давній конкурент Corel Draw), Audition – потужній звуковий редактор, Dreamweaver – якщо руки на тому місці що треба, можеш зробити свій унікальний сайт… Та ще кілька інших гідних програмулин. <br /> Варто сказати що вміння користуватись всім цим монстроподібним комплексом дозволись створювати дійсно офігенний і унікальний контент, а особо одарені особи та студії зможуть навіть заробляти на цьому хороші гроші. І таки заробляють.<br /> Звичайно що більшість користувачів які чесно скачали весь цей набір, установлять все до останнього байта. А потім, потім дивитимуться на все це добро як барани на нові ворота і щиро дивуватимуться: куди це поділось 50 гіг на диску С:? «Я же тока хател(а) отфотошопить фотачку на авку для вкантактіка… »<br /> <br /> Типовий же школолоїд або доморощений бидлодизайнер не дурні щоб платити клятим буржуям такі шалені гроші, та й де їх узяти? Тому майже у кожного з них стоїть сама остання піратська версія ФШ, трепетно скачена з торентів. Серійний номер, кряк та\або патч турботливо вкладений в архів з інсталятором добрими хакерами поламавшими захист програми.<br /> <br /> То вже інша пісня що хомяки в 95% випадків використовують лиш 1% з можливостей цього комбайну. Типові фотоЖоп проекти: дебільна «вирвиоко» рамочка, прикольний підпис, ретуш прищика на сраці, смішна фотожаба, матова глямурна шкіра – ось те для чого переважно використовується ФШ у більшості юзерів.<br /> При всьому цьому «відфотошоплені» фото зроблені китайським гівнофоном десь мабуть у підвалі, так і залишаться розмитими, темними як дупа негра та з неймовірним рівнем шумів. Яскравість, різкість, контраст... ні не чули. Головне прикольна рамочка і дотепний підпис, ага.</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%BF&diff=12009 2018-07-03T17:21:40Z

<p>Shtryh: Створена сторінка: &#039;&#039;&#039;Фотошоп&#039;&#039;&#039; – (&#039;&#039;Adobe Photoshop, Фотожоп&#039;&#039;) Програма-комбайн для створення, редагування, та спот...</p> <hr /> <div>'''Фотошоп''' – (''Adobe Photoshop, Фотожоп'') Програма-комбайн для створення, редагування, та спотворення фотографій та інших видів растової графіки. В останніх версіях додано обробку 3D елементів та відео. Всі права на дану софтиняку належать расовій американській компанії Adobe, до якої свого часу прийшли працювати два брата Acrobat'а Джон та Томас Нолл, які власне і створили цю чудо-програму.<br /> Як тільки но комп’ютери стали більш доступними для мас, фотошоп відразу став панацеєю для прищавих підрістків, гламурних дур, дрищів-задротів, товстозадих тіток та інших чесних користувачів. Також з появою фотошопу зросла кількість задокументованих свідчень про НЛО, привидів, мандрівників в часі та інших братів по розуму з паралельних світів.<br /> <br /> Звичайно що програма використовується і для земних цілей. Варто сказати що всі фотки зірок шоубізу, політики та спорту в сучасних глянцевих і не зовсім журналах, які ти тримаєш в руках, пройшли через програмні коди Фотошопа. Тому досить часто відфотошоплена зірка гламурного бидложурналу в реалі виглядає трохи красивіше мавпи яка потрапила під тропічну зливу. Що розриває шаблони непідготовленим фонатам.<br /> <br /> Фотошоп настільки розповсюджена і знана в світі програма, що іі власна назва породила дієслово – «фотошопити» або «відфотошопити». Але будь який кропивачер знає що правильно буде «ретушувати», «редагувати», «робити фотоколаж» тощо.<br /> Десь там же в колах великих фотошоперів, котрі щойно розібралися як працює інструмент «Ласо» «Стирачка» та «Пензель», та як копіпастити частину однієї фотки на слой з іншою – виник ще один термін: Фотожаба (і дієслово фотожабити).<br /> Слід сказати що своїй більшості тисячі представлених в інтернетах фотожаб – гівно!<br /> І лиш невелика кількість жабок зроблених з душею і розумінням можуть викликати не тільки посмішку але й дикій регіт! <br /> Є навіть свої герої фотожаб.<br /> <br /> Так як Фотошоп є професіональним інструментом, що здатен виконувати (при вмінні користувача) величезний обсяг завдань, які вже давно не обмежуються лиш обробкою фотографій, то й ціна його відповідна. Приблизно 800-1000 долярів за ліцуху в залежності від версій. В останні роки адобівці вже не продають, а здають в оренду помісячно (до 50 клятих доларів\ міс.)<br /> Починаючи в восьмої версії Фотошоп продається у складі так званого Creative Suite (CS), і тому кожна наступна версія вже йде не з порядковим номером, а з назвою CS1, CS2, 3, 4, 5…<br /> <br /> Що це значить? А значить те, що ти купуєш не тільки ФШ, але й цілу торбу архінеобхідних для бидлокористувача програм, як то Adobe Premiere та After Effect – професійні відео редактори, Illustrator – проф. редактор векторної графіки (давній конкурент Corel Draw), Audition – потужній звуковий редактор, Dreamweaver – якщо руки на тому місці що треба, можеш зробити свій унікальний сайт… Та ще кілька інших гідних програмулин. <br /> Варто сказати що вміння користуватись всім цим монстроподібним комплексом дозволись створювати дійсно офігенний і унікальний контент, а особо одарені особи та студії зможуть навіть заробляти на цьому хороші гроші. І таки заробляють.<br /> Звичайно що більшість користувачів які чесно скачали весь цей набір, установлять все до останнього байта. А потім, потім дивитимуться на все це добро як барани на нові ворота і щиро дивуватимуться: куди це поділось 50 гіг на диску С:? «Я же тока хател(а) отфотошопить фотачку на авку для вкантактіка… »<br /> <br /> Типовий же школолоїд або доморощений бидлодизайнер не дурні щоб платити клятим буржуям такі шалені гроші, та й де їх узяти? Тому майже у кожного з них стоїть сама остання піратська версія ФШ, трепетно скачена з торентів. Серійний номер, кряк та\або патч турботливо вкладений в архів з інсталятором добрими хакерами поламавшими захист програми.<br /> <br /> То вже інша пісня що хомяки в 95% випадків використовують лиш 1% з можливостей цього комбайну. Типові фотоЖоп проекти: дебільна «вирвиоко» рамочка, прикольний підпис, ретуш прищика на сраці, смішна фотожаба, матова глямурна шкіра – ось те для чого переважно використовується ФШ у більшості юзерів.<br /> При всьому цьому «відфотошоплені» фото зроблені китайським гівнофоном десь мабуть у підвалі, так і залишаться розмитими, темними як дупа негра та з неймовірним рівнем шумів. Яскравість, різкість, контраст... ні не чули. Головне прикольна рамочка і дотепний підпис, ага.</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Photoshop1_logo.gif&diff=12005 2018-07-02T20:58:59Z

<p>Shtryh: Один з перших логотипів Фотошоп</p> <hr /> <div>Один з перших логотипів Фотошоп</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:PhotoshopCS6_logo%2B.jpg&diff=12004 2018-07-02T20:43:48Z

<p>Shtryh: Логотип Фотошоп одна із сучасних версій</p> <hr /> <div>Логотип Фотошоп одна із сучасних версій</div>

Shtryh https://drama.kropyva.ch/index.php?title=%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%A8%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B9&diff=11986 2018-06-30T13:23:26Z

<p>Shtryh: додано опис сабжа</p> <hr /> <div>{{Ненависть}} <br /> {{Недопис}}<br /> [[Файл:Боні і клайд.jpg|thumb|Толя і Оля дивляться на тебе як на...]]<br /> '''Анатолій Анатолійович Шарій''' (Шарік, Толя, народився 1978 року в Києві - в даний момент проживає в Литві) - Яскравий приклад того, коли (в минулому) непоганий відеоблогер перетворюється на шматок лайна, після промиття мізків росіянською пропагандою. Відеоблогер, медіаексперт, журналіст, відомий своїми провокаційними відео на [https://www.youtube.com/channel/UCVPYbobPRzz0SjinWekjUBw ютубі], де він відкрито висміює нову українську владу і тих [[Рагулі|людей]], які цю владу вибрали. Отримав політичний притулок в ЄС ще при владі [[Янукович|Чивокуні]]. Єдиний український журналіст, який домігся такого статусу. В минулому аферист, ігроман. Зараз успішний бізнесмен, власник машин преміум класу, яхти та виноградників у Швейцарії. Окрім політичних відео часто викладає і звичайні влоги, де гуляє по Парижу (найчастіше), Сицилії, Відню, Вільнюсу... <br /> {{Україна|чим=є головним болем українських ЗМІ}}<br /> [[Категорія:Україна]]</div>

Shtryh