Енциклопедія Драматика - Внесок користувача [uk]

Георгій Жуков

2025-07-04T09:53:36Z

Sw:

'''Жуков Георгій Костянтинович''' (Імперія Всеросійська - Країна Рад) - один з [[Генерали Кривавої Орди|Генералів Кривавої Орди]] [[Вусатий Ірод|Вусатого Ірода]] (і [[Желєзний Лазар|Желєзного Лазаря]]), який серед своїх підлеглих (серед яких було немало родичів і земляків Доброго Дядька з Києва) отримав імена М'ясник Перемоги, Жора Катафалк, відморозок, полудурок, радянський імперець, [[Кацап|кац]][[Пропаганда|проп]] "народний маршал" ЛОЛ, людина зі сталевими яйцями та хитрим нутром, один з небагатьох мешканців Рашки початку 20-го століття, які змогли перенесли сипний тиф без антибіотиків та нормальних ліків (бо був тоді дохуя міцним), ну і ще: полководець, політичний і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, чотириразовий Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів «Перемога», та феєричний грабувач завойованих совком територій, що дорвався до командування величезною червоною армією.

За одною з версій є нащадком Козаків [[Красна Армія Гетьмана Богдана|Красної Армії Гетьмана Богдана]] на прізвище Жук.

== Пролог ==
Влітку 1940 року Сталін та Гітлер змінили обличчя Європи. Німеччина розгромила і окупувала Францію, Бельгію, Голландію, Люксембург, а Радянський Союз приєднав себе Естонію, Литву, Латвію, Бесарабію, Північну Буковину, шматок Фінляндії. У континентальній Європі залишилися лише дві потужні держави, лише дві великі армії: німецька та радянська. В цій ситуації було зрозумілим що напад на СРСР вже не за горами. Саме тут і починається кар'єра Георгія Жукова як великого полководця та "героя війни", але чи було все так однозначно?
{{Youtube|qpXXGBocYJ0|Маршал Жуков: що нам брехали про нього}}
Давайте розберемося. Свою велику військову кар'єру Жуков розпочинав наприкінці двадцятих років під командуванням Рокосовського. Майбутній маршал Костянтин Рокоссовський особисто знав Жукова.
У 30-му році Рокоссовський - командир 7-ї Самарської імені кавалерійської дивізії, а Жуков у цій дивізії командував 2-ю бригадою. Ось витяг з атестації, підписаної Рокоссовським: "''Жуков має значну частку впертості. Болісно самолюбний». Неприборкане самолюбство Жукова поєднувалося з пияцтвом, неабиякою статевою розбещеністю та нелюдською жорстокістю"''.

У жовтні 1931 року, атестацію на Жукова вже пише член Реввійськради СРСР, інспектор кавалерії Семен Михайлович Будьонний. Він вважає, що Жуков є твердим членом партії, але додає: спостерігається зайва жорсткість. Сам Семен Михайлович Будьонний був дядьком різким та жорстким, не соромився казати відверту правду але стиль Жукова навіть для Будьонного був неприйнятний. Маршал Радянського Союзу Єрьоменко (у січні 43-го командувач Сталінградського фронту): «Жуков, цей узурпатор і грубіян, всіх тупцював на своєму шляху... Це людина страшна і недалека. Вищої марки кар'єрист». Головний маршал авіації Новіков: «Щодо Жукова, я, перш за все, хочу сказати, що він людина виключно владолюбна і самозакохана, дуже любить славу, шану і догодництво перед ним і не може терпіти заперечень».

Свідчення Рокосовського 25 років ховали від народу. Наразі вони опубліковані, і вони вражають. Рокоссовський описує ситуацію дикої нервозності в бригаді Жукова. Бригаду яку мали відправити в бій з німцями трясло і лихоманило. Порядок вдалося навести, тільки-но прибравши Жукова з бригади. Жукова, як то кажуть, відфутболили на підвищення. Невівдомо навіть як би воювали ті самі нещасні солдати під командуванням Жукова, може для них німецький полон видався б раєм на Землі і вони б охоче здалися б при першій можливості.

Не будемо брехати: щоб командувати армiями труба бути мiцним горiшком, Жуков таким був, це правда, проте чи портрiбнi в такiй справi такi риси як владолюбнiсть егоiзм та грубiсть питання риторичне.

== Полководець...? ==
Росіяни часто кажуть, що він не знав жодної поразки в житті! Але чи це правда? Насправді жоден полководець світу не мав таких грандіозних і ганебних поразок, які мав Жуков. Розгром Червоної Армії влітку 41 року, коли Жуков був начальником Генерального Штабу, – це найбільший сором світової історії. У 41-му році Червона армія втратила 5 мільйонів 300 тисяч солдатів і офіцерів убитими, які потрапили в полон і зникли безвісти. Це не рахуючи, поранених, контужених і покалічених. 41-го року Червона Армія втратила понад шість мільйонів одиниць стрілецької зброї. Цієї зброї було б достатньо, щоб озброїти весь вермахт.
{{Youtube|cdQqhABHqj0|Трошки документальних кадрів Жукова}}
Червона Армія за той же період втратила 20500 танків. Цього могло вистачити на укомплектування п'яти таких армій, як вермахт.
Втрат радянської артилерії за перші півроку війни було достатньо для укомплектування всіх армій світу разом узятих і не один раз.
Росіяни заперечують: Жуков тут ні до чого, на все втручався Сталін, напередодні війни Сталін не давав "великому стратегу" Жукову можливості приймати мудрі рішення. І знов брехня. На це заперечення слід відповісти словами самого Жукова, він розповідав, що нібито 29 липня 1941 він заперечив самому Сталіну. Сталін нібито сказав, що Жуков несе нісенітницю, на це Жуков відповів: «Якщо ви вважаєте, що начальник Генерального штабу здатний тільки нісенітниці молоти, тоді йому тут нічого робити. Я прошу звільнити мене від обов'язків начальника Генерального штабу та послати на фронт». Дєрзко. Але, щось тут не те...

Припустимо на хвилину, що така розмова була, що Жуков справді так сказав після фашистського вторгнення, тобто Сталiн йому заважав командувати як слiд. Виникає питання: чому він не поводився так ще до вторгнення, коли вже повним ходом розроблялись стратегiчнi плани на випадок вiйни? Значить що Жуков до початку вiйни не помiчав нiяких недолiкiв та не зуперечував вусатому а як вiйна почалась то вiдразу почав рiзати правду-матку i хамити Кобi? Виходить вiн дурень раз не помiчав недолiки ранiше. I можно ж було пояснити все вусатому грузину без грубощів, просто оперуючи аргументами та фактами? Сталін на відміну від [[Гітлер|австрійського художника]] вмів слухати людей. І хіба це взагалі суперечка через різну оцінку стратегічної ситуації? Конфлікт як бачимо виник '''не''' через те що Жуков по інакшому, більш розумно, дивився на стратегію війни, ні! Це було просто через його надмірну імпульсивність. Жуков воював з перших днів війни, Сталін хоча й віддавав накази але Жуков там грав зовсім не останню роль, його "геніальні" військові плани теж враховували. Як показала практика - даремно.

== Рятівник Сталінграду...? ==
Згадавши Сталінград, ми згадуємо Жукова. Рашики наївно вважають що саме ця битва доказ геніальності Жукова: кинув погляд на карту, і одразу знайшов рішення! Але звідки стало відомо, що план Сталінградської стратегічної наступальної операції запропонував саме Жуков?

Джерело знайти легко: це він сам таке розповів. Це він сам себе виставив автором плану операції, щоправда, визнаючи, що був співавтор – маршал Василевський. Взагалі прямо брехати він не став, зробив досить хитро: про Сталінград у своїх «Спогадах та роздумах» Жуков мовить докладно і багато, все це цікаво, але звернемо увагу на дрібницю: у липні 42-го Жукова в Сталінграді не було, і бути не могло. Він був зовсім на іншому напрямку, дуже далеко від Сталінграда. З 11 жовтня 41-го до 26 серпня 42-го року Жуков командував військами Західного фронту, який воював зовсім на іншому напрямі за тисячу кілометрів від Сталінграда. Якщо уважно причитатись до його мемуарів то стає очевидно - Жуков розповідає про підготовку до боїв, про початок боїв, хід боїв і так далі, '''але прямо не стверджує що він там був там керівником'''. Цим він робить досить хитрий хід, з одного боку він може здатись її очільником, з іншої не пиздить про те що саме він її очолював.

Тим часом 42-й рік для Західного фронту, яким командував Жуков, був роком жорстоких поразок і величезних втрат. На Західному фронті Жуков проводив безперервні безглузді наступальні операції, кожна з яких завершувалася провалом. Найкривавіша з них: Ржевсько-Сичівська. У мемуарах Жукова сказано, що німці зазнали біля Сичівки «великих втрат». Про втрати його власних армій – нічого. А тим часом, багатомісячну тупу м'ясорубку під Ржевом та Сичівкою під керівництвом Жукова пам'ятали усі фронтовики. Це був штурм у лоба. За однаковою схемою, щоразу. По п'ять атак на день. По сім. По десять. Місяць за місяцем. З січня до серпня.

Але чому після того, як у серпні 1942 року захлинувся черговий наступ на Сичівку, після восьми місяців кривавої безпросвітної м'ясорубки, Сталін призначив командувача Західним фронтом Жукова своїм заступником? Дуже просто. Не за перемоги Сталін підняв Жукова, не за геніальні думки, а за те, що багато місяців гнав сотні тисяч людей на смерть і навіть не моргнув оком!

Сталіну потрібно було мати помічниками двох людей, одного стратега який все продумає та розрахує, та іншого який буде тупим дуболомом, бо iнодi на вiйнi треба йти страим, болючим шляхом - сунути на ахрапа. Начальник штабу – генератор ідей. На втілення цих ідей командир посилає тупого виконавця – кричати, матюкатися та жорсткою рукою наводити порядок, якщо треба то гнати всіх у бій на смерть без роздумів.
На всіх інших рівнях - та сама система: у будь-якого начальника завжди повинен бути один помічник, так би мовити, по розумовій частині, а інший - по частині пробивної. Ось і в Сталінграді вусань влаштував також.
За Сталіна – мислитель Василевський. Він складає плани. Але потрібний ще й той, чия робота – гнати людей на смерть як баранів. Це робота для Жукова. Він не стратег, він просто виконавець, що примазався до Перемоги, так, так, саме примазався, це слово підходить дуже добре бо на ньому лише менша частина потрібної роботи, без справді розумних планів Василевскього та інших талановитих людей, Жуков просрав би війну.

Хтось може заперечити що Василевскький був ловким стратегом, але ці заперечення легко закреслити кількома фактами:
Саме Василевський (що правда не один а в компанії інших командірів) спланував і підготував контрнаступ під Сталінградом. Ставкою Василевському було доручено координацію контрнаступу (Жуков у цей час був спрямований на Західний фронт). Після успішного контрнаступу Василевський до середини грудня проводив ліквідацію угруповання противника в Сталінградському котлі, проте до її завершення був перекинутий на південний захід для знищення деблокуючої групи Манштейна.
16 лютого 1943 року Василевському було надано військове звання Маршал Радянського Союзу. Це було вкрай незвичайно, оскільки лише 29 днів тому йому було надано звання генерала армії.
За дорученням Ставки саме Василевський координував дії Воронезького та Степового фронтів у Курській битві, тобто одну з найважливіших битв Другої світової теж планував саме він.
== Читати також ==
*[[Велика Вітчизняна Війна]]
*[[Друга світова війна]]
*[[Сталін]]
{{СРСР}}

Георгій Жуков

2025-07-04T09:43:08Z

Sw:

'''Жуков Георгій Костянтинович''' (Імперія Всеросійська - Країна Рад) - один з [[Генерали Кривавої Орди|Генералів Кривавої Орди]] [[Вусатий Ірод|Вусатого Ірода]] (і [[Желєзний Лазар|Желєзного Лазаря]]), який серед своїх підлеглих (серед яких було немало родичів і земляків Доброго Дядька з Києва) отримав імена М'ясник Перемоги, Жора Катафалк, відморозок, полудурок, радянський імперець, [[Кацап|кац]][[Пропаганда|проп]] "народний маршал" ЛОЛ, людина зі сталевими яйцями та хитрим нутром, один з небагатьох мешканців Рашки початку 20-го століття, які змогли перенесли сипний тиф без антибіотиків та нормальних ліків (бо був тоді дохуя міцним), ну і ще: полководець, політичний і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, чотириразовий Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів «Перемога», та феєричний грабувач завойованих совком територій, що дорвався до командування величезною червоною армією.

За одною з версій є нащадком Козаків Красної Армії Гетьмана Богдана на прізвище Жук.

== Пролог ==
Влітку 1940 року Сталін та Гітлер змінили обличчя Європи. Німеччина розгромила і окупувала Францію, Бельгію, Голландію, Люксембург, а Радянський Союз приєднав себе Естонію, Литву, Латвію, Бесарабію, Північну Буковину, шматок Фінляндії. У континентальній Європі залишилися лише дві потужні держави, лише дві великі армії: німецька та радянська. В цій ситуації було зрозумілим що напад на СРСР вже не за горами. Саме тут і починається кар'єра Георгія Жукова як великого полководця та "героя війни", але чи було все так однозначно?
{{Youtube|qpXXGBocYJ0|Маршал Жуков: що нам брехали про нього}}
Давайте розберемося. Свою велику військову кар'єру Жуков розпочинав наприкінці двадцятих років під командуванням Рокосовського. Майбутній маршал Костянтин Рокоссовський особисто знав Жукова.
У 30-му році Рокоссовський - командир 7-ї Самарської імені кавалерійської дивізії, а Жуков у цій дивізії командував 2-ю бригадою. Ось витяг з атестації, підписаної Рокоссовським: "''Жуков має значну частку впертості. Болісно самолюбний». Неприборкане самолюбство Жукова поєднувалося з пияцтвом, неабиякою статевою розбещеністю та нелюдською жорстокістю"''.

У жовтні 1931 року, атестацію на Жукова вже пише член Реввійськради СРСР, інспектор кавалерії Семен Михайлович Будьонний. Він вважає, що Жуков є твердим членом партії, але додає: спостерігається зайва жорсткість. Сам Семен Михайлович Будьонний був дядьком різким та жорстким, не соромився казати відверту правду але стиль Жукова навіть для Будьонного був неприйнятний. Маршал Радянського Союзу Єрьоменко (у січні 43-го командувач Сталінградського фронту): «Жуков, цей узурпатор і грубіян, всіх тупцював на своєму шляху... Це людина страшна і недалека. Вищої марки кар'єрист». Головний маршал авіації Новіков: «Щодо Жукова, я, перш за все, хочу сказати, що він людина виключно владолюбна і самозакохана, дуже любить славу, шану і догодництво перед ним і не може терпіти заперечень».

Свідчення Рокосовського 25 років ховали від народу. Наразі вони опубліковані, і вони вражають. Рокоссовський описує ситуацію дикої нервозності в бригаді Жукова. Бригаду яку мали відправити в бій з німцями трясло і лихоманило. Порядок вдалося навести, тільки-но прибравши Жукова з бригади. Жукова, як то кажуть, відфутболили на підвищення. Невівдомо навіть як би воювали ті самі нещасні солдати під командуванням Жукова, може для них німецький полон видався б раєм на Землі і вони б охоче здалися б при першій можливості.

Не будемо брехати: щоб командувати армiями труба бути мiцним горiшком, Жуков таким був, це правда, проте чи портрiбнi в такiй справi такi риси як владолюбнiсть егоiзм та грубiсть питання риторичне.

== Полководець...? ==
Росіяни часто кажуть, що він не знав жодної поразки в житті! Але чи це правда? Насправді жоден полководець світу не мав таких грандіозних і ганебних поразок, які мав Жуков. Розгром Червоної Армії влітку 41 року, коли Жуков був начальником Генерального Штабу, – це найбільший сором світової історії. У 41-му році Червона армія втратила 5 мільйонів 300 тисяч солдатів і офіцерів убитими, які потрапили в полон і зникли безвісти. Це не рахуючи, поранених, контужених і покалічених. 41-го року Червона Армія втратила понад шість мільйонів одиниць стрілецької зброї. Цієї зброї було б достатньо, щоб озброїти весь вермахт.
{{Youtube|cdQqhABHqj0|Трошки документальних кадрів Жукова}}
Червона Армія за той же період втратила 20500 танків. Цього могло вистачити на укомплектування п'яти таких армій, як вермахт.
Втрат радянської артилерії за перші півроку війни було достатньо для укомплектування всіх армій світу разом узятих і не один раз.
Росіяни заперечують: Жуков тут ні до чого, на все втручався Сталін, напередодні війни Сталін не давав "великому стратегу" Жукову можливості приймати мудрі рішення. І знов брехня. На це заперечення слід відповісти словами самого Жукова, він розповідав, що нібито 29 липня 1941 він заперечив самому Сталіну. Сталін нібито сказав, що Жуков несе нісенітницю, на це Жуков відповів: «Якщо ви вважаєте, що начальник Генерального штабу здатний тільки нісенітниці молоти, тоді йому тут нічого робити. Я прошу звільнити мене від обов'язків начальника Генерального штабу та послати на фронт». Дєрзко. Але, щось тут не те...

Припустимо на хвилину, що така розмова була, що Жуков справді так сказав після фашистського вторгнення, тобто Сталiн йому заважав командувати як слiд. Виникає питання: чому він не поводився так ще до вторгнення, коли вже повним ходом розроблялись стратегiчнi плани на випадок вiйни? Значить що Жуков до початку вiйни не помiчав нiяких недолiкiв та не зуперечував вусатому а як вiйна почалась то вiдразу почав рiзати правду-матку i хамити Кобi? Виходить вiн дурень раз не помiчав недолiки ранiше. I можно ж було пояснити все вусатому грузину без грубощів, просто оперуючи аргументами та фактами? Сталін на відміну від [[Гітлер|австрійського художника]] вмів слухати людей. І хіба це взагалі суперечка через різну оцінку стратегічної ситуації? Конфлікт як бачимо виник '''не''' через те що Жуков по інакшому, більш розумно, дивився на стратегію війни, ні! Це було просто через його надмірну імпульсивність. Жуков воював з перших днів війни, Сталін хоча й віддавав накази але Жуков там грав зовсім не останню роль, його "геніальні" військові плани теж враховували. Як показала практика - даремно.

== Рятівник Сталінграду...? ==
Згадавши Сталінград, ми згадуємо Жукова. Рашики наївно вважають що саме ця битва доказ геніальності Жукова: кинув погляд на карту, і одразу знайшов рішення! Але звідки стало відомо, що план Сталінградської стратегічної наступальної операції запропонував саме Жуков?

Джерело знайти легко: це він сам таке розповів. Це він сам себе виставив автором плану операції, щоправда, визнаючи, що був співавтор – маршал Василевський. Взагалі прямо брехати він не став, зробив досить хитро: про Сталінград у своїх «Спогадах та роздумах» Жуков мовить докладно і багато, все це цікаво, але звернемо увагу на дрібницю: у липні 42-го Жукова в Сталінграді не було, і бути не могло. Він був зовсім на іншому напрямку, дуже далеко від Сталінграда. З 11 жовтня 41-го до 26 серпня 42-го року Жуков командував військами Західного фронту, який воював зовсім на іншому напрямі за тисячу кілометрів від Сталінграда. Якщо уважно причитатись до його мемуарів то стає очевидно - Жуков розповідає про підготовку до боїв, про початок боїв, хід боїв і так далі, '''але прямо не стверджує що він там був там керівником'''. Цим він робить досить хитрий хід, з одного боку він може здатись її очільником, з іншої не пиздить про те що саме він її очолював.

Тим часом 42-й рік для Західного фронту, яким командував Жуков, був роком жорстоких поразок і величезних втрат. На Західному фронті Жуков проводив безперервні безглузді наступальні операції, кожна з яких завершувалася провалом. Найкривавіша з них: Ржевсько-Сичівська. У мемуарах Жукова сказано, що німці зазнали біля Сичівки «великих втрат». Про втрати його власних армій – нічого. А тим часом, багатомісячну тупу м'ясорубку під Ржевом та Сичівкою під керівництвом Жукова пам'ятали усі фронтовики. Це був штурм у лоба. За однаковою схемою, щоразу. По п'ять атак на день. По сім. По десять. Місяць за місяцем. З січня до серпня.

Але чому після того, як у серпні 1942 року захлинувся черговий наступ на Сичівку, після восьми місяців кривавої безпросвітної м'ясорубки, Сталін призначив командувача Західним фронтом Жукова своїм заступником? Дуже просто. Не за перемоги Сталін підняв Жукова, не за геніальні думки, а за те, що багато місяців гнав сотні тисяч людей на смерть і навіть не моргнув оком!

Сталіну потрібно було мати помічниками двох людей, одного стратега який все продумає та розрахує, та іншого який буде тупим дуболомом, бо iнодi на вiйнi треба йти страим, болючим шляхом - сунути на ахрапа. Начальник штабу – генератор ідей. На втілення цих ідей командир посилає тупого виконавця – кричати, матюкатися та жорсткою рукою наводити порядок, якщо треба то гнати всіх у бій на смерть без роздумів.
На всіх інших рівнях - та сама система: у будь-якого начальника завжди повинен бути один помічник, так би мовити, по розумовій частині, а інший - по частині пробивної. Ось і в Сталінграді вусань влаштував також.
За Сталіна – мислитель Василевський. Він складає плани. Але потрібний ще й той, чия робота – гнати людей на смерть як баранів. Це робота для Жукова. Він не стратег, він просто виконавець, що примазався до Перемоги, так, так, саме примазався, це слово підходить дуже добре бо на ньому лише менша частина потрібної роботи, без справді розумних планів Василевскього та інших талановитих людей, Жуков просрав би війну.

Хтось може заперечити що Василевскький був ловким стратегом, але ці заперечення легко закреслити кількома фактами:
Саме Василевський (що правда не один а в компанії інших командірів) спланував і підготував контрнаступ під Сталінградом. Ставкою Василевському було доручено координацію контрнаступу (Жуков у цей час був спрямований на Західний фронт). Після успішного контрнаступу Василевський до середини грудня проводив ліквідацію угруповання противника в Сталінградському котлі, проте до її завершення був перекинутий на південний захід для знищення деблокуючої групи Манштейна.
16 лютого 1943 року Василевському було надано військове звання Маршал Радянського Союзу. Це було вкрай незвичайно, оскільки лише 29 днів тому йому було надано звання генерала армії.
За дорученням Ставки саме Василевський координував дії Воронезького та Степового фронтів у Курській битві, тобто одну з найважливіших битв Другої світової теж планував саме він.
== Читати також ==
*[[Велика Вітчизняна Війна]]
*[[Друга світова війна]]
*[[Сталін]]
{{СРСР}}

Георгій Жуков

2025-07-04T09:42:19Z

Sw:

'''Жуков Георгій Костянтинович''' - один з [[Генерали Кривавої Орди|Генералів Кривавої Орди]] [[Вусатий Ірод|Вусатого Ірода]] (і [[Желєзний Лазар|Желєзного Лазаря]]), який серед своїх підлеглих (серед яких було немало родичів і земляків Доброго Дядька з Києва) отримав імена М'ясник Перемоги, Жора Катафалк, відморозок, полудурок, радянський імперець, [[Кацап|кац]][[Пропаганда|проп]] "народний маршал" ЛОЛ, людина зі сталевими яйцями та хитрим нутром, один з небагатьох мешканців Рашки початку 20-го століття, які змогли перенесли сипний тиф без антибіотиків та нормальних ліків (бо був тоді дохуя міцним), ну і ще: полководець, політичний і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, чотириразовий Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів «Перемога», та феєричний грабувач завойованих совком територій, що дорвався до командування величезною червоною армією.

За одною з версій є нащадком Козаків Красної Армії Гетьмана Богдана на прізвище Жук.

== Пролог ==
Влітку 1940 року Сталін та Гітлер змінили обличчя Європи. Німеччина розгромила і окупувала Францію, Бельгію, Голландію, Люксембург, а Радянський Союз приєднав себе Естонію, Литву, Латвію, Бесарабію, Північну Буковину, шматок Фінляндії. У континентальній Європі залишилися лише дві потужні держави, лише дві великі армії: німецька та радянська. В цій ситуації було зрозумілим що напад на СРСР вже не за горами. Саме тут і починається кар'єра Георгія Жукова як великого полководця та "героя війни", але чи було все так однозначно?
{{Youtube|qpXXGBocYJ0|Маршал Жуков: що нам брехали про нього}}
Давайте розберемося. Свою велику військову кар'єру Жуков розпочинав наприкінці двадцятих років під командуванням Рокосовського. Майбутній маршал Костянтин Рокоссовський особисто знав Жукова.
У 30-му році Рокоссовський - командир 7-ї Самарської імені кавалерійської дивізії, а Жуков у цій дивізії командував 2-ю бригадою. Ось витяг з атестації, підписаної Рокоссовським: "''Жуков має значну частку впертості. Болісно самолюбний». Неприборкане самолюбство Жукова поєднувалося з пияцтвом, неабиякою статевою розбещеністю та нелюдською жорстокістю"''.

У жовтні 1931 року, атестацію на Жукова вже пише член Реввійськради СРСР, інспектор кавалерії Семен Михайлович Будьонний. Він вважає, що Жуков є твердим членом партії, але додає: спостерігається зайва жорсткість. Сам Семен Михайлович Будьонний був дядьком різким та жорстким, не соромився казати відверту правду але стиль Жукова навіть для Будьонного був неприйнятний. Маршал Радянського Союзу Єрьоменко (у січні 43-го командувач Сталінградського фронту): «Жуков, цей узурпатор і грубіян, всіх тупцював на своєму шляху... Це людина страшна і недалека. Вищої марки кар'єрист». Головний маршал авіації Новіков: «Щодо Жукова, я, перш за все, хочу сказати, що він людина виключно владолюбна і самозакохана, дуже любить славу, шану і догодництво перед ним і не може терпіти заперечень».

Свідчення Рокосовського 25 років ховали від народу. Наразі вони опубліковані, і вони вражають. Рокоссовський описує ситуацію дикої нервозності в бригаді Жукова. Бригаду яку мали відправити в бій з німцями трясло і лихоманило. Порядок вдалося навести, тільки-но прибравши Жукова з бригади. Жукова, як то кажуть, відфутболили на підвищення. Невівдомо навіть як би воювали ті самі нещасні солдати під командуванням Жукова, може для них німецький полон видався б раєм на Землі і вони б охоче здалися б при першій можливості.

Не будемо брехати: щоб командувати армiями труба бути мiцним горiшком, Жуков таким був, це правда, проте чи портрiбнi в такiй справi такi риси як владолюбнiсть егоiзм та грубiсть питання риторичне.

== Полководець...? ==
Росіяни часто кажуть, що він не знав жодної поразки в житті! Але чи це правда? Насправді жоден полководець світу не мав таких грандіозних і ганебних поразок, які мав Жуков. Розгром Червоної Армії влітку 41 року, коли Жуков був начальником Генерального Штабу, – це найбільший сором світової історії. У 41-му році Червона армія втратила 5 мільйонів 300 тисяч солдатів і офіцерів убитими, які потрапили в полон і зникли безвісти. Це не рахуючи, поранених, контужених і покалічених. 41-го року Червона Армія втратила понад шість мільйонів одиниць стрілецької зброї. Цієї зброї було б достатньо, щоб озброїти весь вермахт.
{{Youtube|cdQqhABHqj0|Трошки документальних кадрів Жукова}}
Червона Армія за той же період втратила 20500 танків. Цього могло вистачити на укомплектування п'яти таких армій, як вермахт.
Втрат радянської артилерії за перші півроку війни було достатньо для укомплектування всіх армій світу разом узятих і не один раз.
Росіяни заперечують: Жуков тут ні до чого, на все втручався Сталін, напередодні війни Сталін не давав "великому стратегу" Жукову можливості приймати мудрі рішення. І знов брехня. На це заперечення слід відповісти словами самого Жукова, він розповідав, що нібито 29 липня 1941 він заперечив самому Сталіну. Сталін нібито сказав, що Жуков несе нісенітницю, на це Жуков відповів: «Якщо ви вважаєте, що начальник Генерального штабу здатний тільки нісенітниці молоти, тоді йому тут нічого робити. Я прошу звільнити мене від обов'язків начальника Генерального штабу та послати на фронт». Дєрзко. Але, щось тут не те...

Припустимо на хвилину, що така розмова була, що Жуков справді так сказав після фашистського вторгнення, тобто Сталiн йому заважав командувати як слiд. Виникає питання: чому він не поводився так ще до вторгнення, коли вже повним ходом розроблялись стратегiчнi плани на випадок вiйни? Значить що Жуков до початку вiйни не помiчав нiяких недолiкiв та не зуперечував вусатому а як вiйна почалась то вiдразу почав рiзати правду-матку i хамити Кобi? Виходить вiн дурень раз не помiчав недолiки ранiше. I можно ж було пояснити все вусатому грузину без грубощів, просто оперуючи аргументами та фактами? Сталін на відміну від [[Гітлер|австрійського художника]] вмів слухати людей. І хіба це взагалі суперечка через різну оцінку стратегічної ситуації? Конфлікт як бачимо виник '''не''' через те що Жуков по інакшому, більш розумно, дивився на стратегію війни, ні! Це було просто через його надмірну імпульсивність. Жуков воював з перших днів війни, Сталін хоча й віддавав накази але Жуков там грав зовсім не останню роль, його "геніальні" військові плани теж враховували. Як показала практика - даремно.

== Рятівник Сталінграду...? ==
Згадавши Сталінград, ми згадуємо Жукова. Рашики наївно вважають що саме ця битва доказ геніальності Жукова: кинув погляд на карту, і одразу знайшов рішення! Але звідки стало відомо, що план Сталінградської стратегічної наступальної операції запропонував саме Жуков?

Джерело знайти легко: це він сам таке розповів. Це він сам себе виставив автором плану операції, щоправда, визнаючи, що був співавтор – маршал Василевський. Взагалі прямо брехати він не став, зробив досить хитро: про Сталінград у своїх «Спогадах та роздумах» Жуков мовить докладно і багато, все це цікаво, але звернемо увагу на дрібницю: у липні 42-го Жукова в Сталінграді не було, і бути не могло. Він був зовсім на іншому напрямку, дуже далеко від Сталінграда. З 11 жовтня 41-го до 26 серпня 42-го року Жуков командував військами Західного фронту, який воював зовсім на іншому напрямі за тисячу кілометрів від Сталінграда. Якщо уважно причитатись до його мемуарів то стає очевидно - Жуков розповідає про підготовку до боїв, про початок боїв, хід боїв і так далі, '''але прямо не стверджує що він там був там керівником'''. Цим він робить досить хитрий хід, з одного боку він може здатись її очільником, з іншої не пиздить про те що саме він її очолював.

Тим часом 42-й рік для Західного фронту, яким командував Жуков, був роком жорстоких поразок і величезних втрат. На Західному фронті Жуков проводив безперервні безглузді наступальні операції, кожна з яких завершувалася провалом. Найкривавіша з них: Ржевсько-Сичівська. У мемуарах Жукова сказано, що німці зазнали біля Сичівки «великих втрат». Про втрати його власних армій – нічого. А тим часом, багатомісячну тупу м'ясорубку під Ржевом та Сичівкою під керівництвом Жукова пам'ятали усі фронтовики. Це був штурм у лоба. За однаковою схемою, щоразу. По п'ять атак на день. По сім. По десять. Місяць за місяцем. З січня до серпня.

Але чому після того, як у серпні 1942 року захлинувся черговий наступ на Сичівку, після восьми місяців кривавої безпросвітної м'ясорубки, Сталін призначив командувача Західним фронтом Жукова своїм заступником? Дуже просто. Не за перемоги Сталін підняв Жукова, не за геніальні думки, а за те, що багато місяців гнав сотні тисяч людей на смерть і навіть не моргнув оком!

Сталіну потрібно було мати помічниками двох людей, одного стратега який все продумає та розрахує, та іншого який буде тупим дуболомом, бо iнодi на вiйнi треба йти страим, болючим шляхом - сунути на ахрапа. Начальник штабу – генератор ідей. На втілення цих ідей командир посилає тупого виконавця – кричати, матюкатися та жорсткою рукою наводити порядок, якщо треба то гнати всіх у бій на смерть без роздумів.
На всіх інших рівнях - та сама система: у будь-якого начальника завжди повинен бути один помічник, так би мовити, по розумовій частині, а інший - по частині пробивної. Ось і в Сталінграді вусань влаштував також.
За Сталіна – мислитель Василевський. Він складає плани. Але потрібний ще й той, чия робота – гнати людей на смерть як баранів. Це робота для Жукова. Він не стратег, він просто виконавець, що примазався до Перемоги, так, так, саме примазався, це слово підходить дуже добре бо на ньому лише менша частина потрібної роботи, без справді розумних планів Василевскього та інших талановитих людей, Жуков просрав би війну.

Хтось може заперечити що Василевскький був ловким стратегом, але ці заперечення легко закреслити кількома фактами:
Саме Василевський (що правда не один а в компанії інших командірів) спланував і підготував контрнаступ під Сталінградом. Ставкою Василевському було доручено координацію контрнаступу (Жуков у цей час був спрямований на Західний фронт). Після успішного контрнаступу Василевський до середини грудня проводив ліквідацію угруповання противника в Сталінградському котлі, проте до її завершення був перекинутий на південний захід для знищення деблокуючої групи Манштейна.
16 лютого 1943 року Василевському було надано військове звання Маршал Радянського Союзу. Це було вкрай незвичайно, оскільки лише 29 днів тому йому було надано звання генерала армії.
За дорученням Ставки саме Василевський координував дії Воронезького та Степового фронтів у Курській битві, тобто одну з найважливіших битв Другої світової теж планував саме він.
== Читати також ==
*[[Велика Вітчизняна Війна]]
*[[Друга світова війна]]
*[[Сталін]]
{{СРСР}}

Георгій Жуков

2025-07-04T09:41:49Z

Sw:

'''Жуков Георгій Костянтинович''' - один з [[Генерали Кривавої Орди|Генералів Кривавої Орди]] [[Вусатий Ірод|Вусатого Ірода]] (і [[Желєзний Лазар|Желєзного Лазаря]]), який серед своїх підлеглих (серед яких було немало родичів і земляків Доброго Дядька з Києва) отримав імена М'ясник Перемоги, Жора Катафалк, відморозок, полудурок, радянський імперець, [[Кацап|кац]][[Пропаганда|проп]] "народний маршал" ЛОЛ, людина зі сталевими яйцями та хитрим нутром, один з небагатьох мешканців Рашки початку 20-го століття, які змогли перенесли сипний тиф без антибіотиків та нормальних ліків (бо був тоді дохуя міцним), ну і ще: полководець, політичний і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, чотириразовий Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів «Перемога», та феєричний грабувач завойованих совком територій, що дорвався до командування величезною червоною армією.

== Пролог ==
Влітку 1940 року Сталін та Гітлер змінили обличчя Європи. Німеччина розгромила і окупувала Францію, Бельгію, Голландію, Люксембург, а Радянський Союз приєднав себе Естонію, Литву, Латвію, Бесарабію, Північну Буковину, шматок Фінляндії. У континентальній Європі залишилися лише дві потужні держави, лише дві великі армії: німецька та радянська. В цій ситуації було зрозумілим що напад на СРСР вже не за горами. Саме тут і починається кар'єра Георгія Жукова як великого полководця та "героя війни", але чи було все так однозначно?
{{Youtube|qpXXGBocYJ0|Маршал Жуков: що нам брехали про нього}}
Давайте розберемося. Свою велику військову кар'єру Жуков розпочинав наприкінці двадцятих років під командуванням Рокосовського. Майбутній маршал Костянтин Рокоссовський особисто знав Жукова.
У 30-му році Рокоссовський - командир 7-ї Самарської імені кавалерійської дивізії, а Жуков у цій дивізії командував 2-ю бригадою. Ось витяг з атестації, підписаної Рокоссовським: "''Жуков має значну частку впертості. Болісно самолюбний». Неприборкане самолюбство Жукова поєднувалося з пияцтвом, неабиякою статевою розбещеністю та нелюдською жорстокістю"''.

У жовтні 1931 року, атестацію на Жукова вже пише член Реввійськради СРСР, інспектор кавалерії Семен Михайлович Будьонний. Він вважає, що Жуков є твердим членом партії, але додає: спостерігається зайва жорсткість. Сам Семен Михайлович Будьонний був дядьком різким та жорстким, не соромився казати відверту правду але стиль Жукова навіть для Будьонного був неприйнятний. Маршал Радянського Союзу Єрьоменко (у січні 43-го командувач Сталінградського фронту): «Жуков, цей узурпатор і грубіян, всіх тупцював на своєму шляху... Це людина страшна і недалека. Вищої марки кар'єрист». Головний маршал авіації Новіков: «Щодо Жукова, я, перш за все, хочу сказати, що він людина виключно владолюбна і самозакохана, дуже любить славу, шану і догодництво перед ним і не може терпіти заперечень».

Свідчення Рокосовського 25 років ховали від народу. Наразі вони опубліковані, і вони вражають. Рокоссовський описує ситуацію дикої нервозності в бригаді Жукова. Бригаду яку мали відправити в бій з німцями трясло і лихоманило. Порядок вдалося навести, тільки-но прибравши Жукова з бригади. Жукова, як то кажуть, відфутболили на підвищення. Невівдомо навіть як би воювали ті самі нещасні солдати під командуванням Жукова, може для них німецький полон видався б раєм на Землі і вони б охоче здалися б при першій можливості.

Не будемо брехати: щоб командувати армiями труба бути мiцним горiшком, Жуков таким був, це правда, проте чи портрiбнi в такiй справi такi риси як владолюбнiсть егоiзм та грубiсть питання риторичне.

== Полководець...? ==
Росіяни часто кажуть, що він не знав жодної поразки в житті! Але чи це правда? Насправді жоден полководець світу не мав таких грандіозних і ганебних поразок, які мав Жуков. Розгром Червоної Армії влітку 41 року, коли Жуков був начальником Генерального Штабу, – це найбільший сором світової історії. У 41-му році Червона армія втратила 5 мільйонів 300 тисяч солдатів і офіцерів убитими, які потрапили в полон і зникли безвісти. Це не рахуючи, поранених, контужених і покалічених. 41-го року Червона Армія втратила понад шість мільйонів одиниць стрілецької зброї. Цієї зброї було б достатньо, щоб озброїти весь вермахт.
{{Youtube|cdQqhABHqj0|Трошки документальних кадрів Жукова}}
Червона Армія за той же період втратила 20500 танків. Цього могло вистачити на укомплектування п'яти таких армій, як вермахт.
Втрат радянської артилерії за перші півроку війни було достатньо для укомплектування всіх армій світу разом узятих і не один раз.
Росіяни заперечують: Жуков тут ні до чого, на все втручався Сталін, напередодні війни Сталін не давав "великому стратегу" Жукову можливості приймати мудрі рішення. І знов брехня. На це заперечення слід відповісти словами самого Жукова, він розповідав, що нібито 29 липня 1941 він заперечив самому Сталіну. Сталін нібито сказав, що Жуков несе нісенітницю, на це Жуков відповів: «Якщо ви вважаєте, що начальник Генерального штабу здатний тільки нісенітниці молоти, тоді йому тут нічого робити. Я прошу звільнити мене від обов'язків начальника Генерального штабу та послати на фронт». Дєрзко. Але, щось тут не те...

Припустимо на хвилину, що така розмова була, що Жуков справді так сказав після фашистського вторгнення, тобто Сталiн йому заважав командувати як слiд. Виникає питання: чому він не поводився так ще до вторгнення, коли вже повним ходом розроблялись стратегiчнi плани на випадок вiйни? Значить що Жуков до початку вiйни не помiчав нiяких недолiкiв та не зуперечував вусатому а як вiйна почалась то вiдразу почав рiзати правду-матку i хамити Кобi? Виходить вiн дурень раз не помiчав недолiки ранiше. I можно ж було пояснити все вусатому грузину без грубощів, просто оперуючи аргументами та фактами? Сталін на відміну від [[Гітлер|австрійського художника]] вмів слухати людей. І хіба це взагалі суперечка через різну оцінку стратегічної ситуації? Конфлікт як бачимо виник '''не''' через те що Жуков по інакшому, більш розумно, дивився на стратегію війни, ні! Це було просто через його надмірну імпульсивність. Жуков воював з перших днів війни, Сталін хоча й віддавав накази але Жуков там грав зовсім не останню роль, його "геніальні" військові плани теж враховували. Як показала практика - даремно.

== Рятівник Сталінграду...? ==
Згадавши Сталінград, ми згадуємо Жукова. Рашики наївно вважають що саме ця битва доказ геніальності Жукова: кинув погляд на карту, і одразу знайшов рішення! Але звідки стало відомо, що план Сталінградської стратегічної наступальної операції запропонував саме Жуков?

Джерело знайти легко: це він сам таке розповів. Це він сам себе виставив автором плану операції, щоправда, визнаючи, що був співавтор – маршал Василевський. Взагалі прямо брехати він не став, зробив досить хитро: про Сталінград у своїх «Спогадах та роздумах» Жуков мовить докладно і багато, все це цікаво, але звернемо увагу на дрібницю: у липні 42-го Жукова в Сталінграді не було, і бути не могло. Він був зовсім на іншому напрямку, дуже далеко від Сталінграда. З 11 жовтня 41-го до 26 серпня 42-го року Жуков командував військами Західного фронту, який воював зовсім на іншому напрямі за тисячу кілометрів від Сталінграда. Якщо уважно причитатись до його мемуарів то стає очевидно - Жуков розповідає про підготовку до боїв, про початок боїв, хід боїв і так далі, '''але прямо не стверджує що він там був там керівником'''. Цим він робить досить хитрий хід, з одного боку він може здатись її очільником, з іншої не пиздить про те що саме він її очолював.

Тим часом 42-й рік для Західного фронту, яким командував Жуков, був роком жорстоких поразок і величезних втрат. На Західному фронті Жуков проводив безперервні безглузді наступальні операції, кожна з яких завершувалася провалом. Найкривавіша з них: Ржевсько-Сичівська. У мемуарах Жукова сказано, що німці зазнали біля Сичівки «великих втрат». Про втрати його власних армій – нічого. А тим часом, багатомісячну тупу м'ясорубку під Ржевом та Сичівкою під керівництвом Жукова пам'ятали усі фронтовики. Це був штурм у лоба. За однаковою схемою, щоразу. По п'ять атак на день. По сім. По десять. Місяць за місяцем. З січня до серпня.

Але чому після того, як у серпні 1942 року захлинувся черговий наступ на Сичівку, після восьми місяців кривавої безпросвітної м'ясорубки, Сталін призначив командувача Західним фронтом Жукова своїм заступником? Дуже просто. Не за перемоги Сталін підняв Жукова, не за геніальні думки, а за те, що багато місяців гнав сотні тисяч людей на смерть і навіть не моргнув оком!

Сталіну потрібно було мати помічниками двох людей, одного стратега який все продумає та розрахує, та іншого який буде тупим дуболомом, бо iнодi на вiйнi треба йти страим, болючим шляхом - сунути на ахрапа. Начальник штабу – генератор ідей. На втілення цих ідей командир посилає тупого виконавця – кричати, матюкатися та жорсткою рукою наводити порядок, якщо треба то гнати всіх у бій на смерть без роздумів.
На всіх інших рівнях - та сама система: у будь-якого начальника завжди повинен бути один помічник, так би мовити, по розумовій частині, а інший - по частині пробивної. Ось і в Сталінграді вусань влаштував також.
За Сталіна – мислитель Василевський. Він складає плани. Але потрібний ще й той, чия робота – гнати людей на смерть як баранів. Це робота для Жукова. Він не стратег, він просто виконавець, що примазався до Перемоги, так, так, саме примазався, це слово підходить дуже добре бо на ньому лише менша частина потрібної роботи, без справді розумних планів Василевскього та інших талановитих людей, Жуков просрав би війну.

Хтось може заперечити що Василевскький був ловким стратегом, але ці заперечення легко закреслити кількома фактами:
Саме Василевський (що правда не один а в компанії інших командірів) спланував і підготував контрнаступ під Сталінградом. Ставкою Василевському було доручено координацію контрнаступу (Жуков у цей час був спрямований на Західний фронт). Після успішного контрнаступу Василевський до середини грудня проводив ліквідацію угруповання противника в Сталінградському котлі, проте до її завершення був перекинутий на південний захід для знищення деблокуючої групи Манштейна.
16 лютого 1943 року Василевському було надано військове звання Маршал Радянського Союзу. Це було вкрай незвичайно, оскільки лише 29 днів тому йому було надано звання генерала армії.
За дорученням Ставки саме Василевський координував дії Воронезького та Степового фронтів у Курській битві, тобто одну з найважливіших битв Другої світової теж планував саме він.
== Читати також ==
*[[Велика Вітчизняна Війна]]
*[[Друга світова війна]]
*[[Сталін]]
{{СРСР}}

Георгій Жуков

2025-07-04T09:29:04Z

Sw:

'''Жуков Георгій Костянтинович''' - один з Генералів Кривавої Орди Вусатого Ірода (і Желєзного Лазаря), який серед своїх підлеглих (серед яких було немало родичів і земляків Доброго Дядька з Києва) отримав імена М'ясник Перемоги, Жора Катафалк, відморозок, полудурок, радянський імперець, [[Кацап|кац]][[Пропаганда|проп]] "народний маршал" ЛОЛ, людина зі сталевими яйцями та хитрим нутром, один з небагатьох мешканців Рашки початку 20-го століття, які змогли перенесли сипний тиф без антибіотиків та нормальних ліків (бо був тоді дохуя міцним), ну і ще: полководець, політичний і державний діяч, Маршал Радянського Союзу, чотириразовий Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів «Перемога», та феєричний грабувач завойованих совком територій, що дорвався до командування величезною червоною армією.

== Пролог ==
Влітку 1940 року Сталін та Гітлер змінили обличчя Європи. Німеччина розгромила і окупувала Францію, Бельгію, Голландію, Люксембург, а Радянський Союз приєднав себе Естонію, Литву, Латвію, Бесарабію, Північну Буковину, шматок Фінляндії. У континентальній Європі залишилися лише дві потужні держави, лише дві великі армії: німецька та радянська. В цій ситуації було зрозумілим що напад на СРСР вже не за горами. Саме тут і починається кар'єра Георгія Жукова як великого полководця та "героя війни", але чи було все так однозначно?
{{Youtube|qpXXGBocYJ0|Маршал Жуков: що нам брехали про нього}}
Давайте розберемося. Свою велику військову кар'єру Жуков розпочинав наприкінці двадцятих років під командуванням Рокосовського. Майбутній маршал Костянтин Рокоссовський особисто знав Жукова.
У 30-му році Рокоссовський - командир 7-ї Самарської імені кавалерійської дивізії, а Жуков у цій дивізії командував 2-ю бригадою. Ось витяг з атестації, підписаної Рокоссовським: "''Жуков має значну частку впертості. Болісно самолюбний». Неприборкане самолюбство Жукова поєднувалося з пияцтвом, неабиякою статевою розбещеністю та нелюдською жорстокістю"''.

У жовтні 1931 року, атестацію на Жукова вже пише член Реввійськради СРСР, інспектор кавалерії Семен Михайлович Будьонний. Він вважає, що Жуков є твердим членом партії, але додає: спостерігається зайва жорсткість. Сам Семен Михайлович Будьонний був дядьком різким та жорстким, не соромився казати відверту правду але стиль Жукова навіть для Будьонного був неприйнятний. Маршал Радянського Союзу Єрьоменко (у січні 43-го командувач Сталінградського фронту): «Жуков, цей узурпатор і грубіян, всіх тупцював на своєму шляху... Це людина страшна і недалека. Вищої марки кар'єрист». Головний маршал авіації Новіков: «Щодо Жукова, я, перш за все, хочу сказати, що він людина виключно владолюбна і самозакохана, дуже любить славу, шану і догодництво перед ним і не може терпіти заперечень».

Свідчення Рокосовського 25 років ховали від народу. Наразі вони опубліковані, і вони вражають. Рокоссовський описує ситуацію дикої нервозності в бригаді Жукова. Бригаду яку мали відправити в бій з німцями трясло і лихоманило. Порядок вдалося навести, тільки-но прибравши Жукова з бригади. Жукова, як то кажуть, відфутболили на підвищення. Невівдомо навіть як би воювали ті самі нещасні солдати під командуванням Жукова, може для них німецький полон видався б раєм на Землі і вони б охоче здалися б при першій можливості.

Не будемо брехати: щоб командувати армiями труба бути мiцним горiшком, Жуков таким був, це правда, проте чи портрiбнi в такiй справi такi риси як владолюбнiсть егоiзм та грубiсть питання риторичне.

== Полководець...? ==
Росіяни часто кажуть, що він не знав жодної поразки в житті! Але чи це правда? Насправді жоден полководець світу не мав таких грандіозних і ганебних поразок, які мав Жуков. Розгром Червоної Армії влітку 41 року, коли Жуков був начальником Генерального Штабу, – це найбільший сором світової історії. У 41-му році Червона армія втратила 5 мільйонів 300 тисяч солдатів і офіцерів убитими, які потрапили в полон і зникли безвісти. Це не рахуючи, поранених, контужених і покалічених. 41-го року Червона Армія втратила понад шість мільйонів одиниць стрілецької зброї. Цієї зброї було б достатньо, щоб озброїти весь вермахт.
{{Youtube|cdQqhABHqj0|Трошки документальних кадрів Жукова}}
Червона Армія за той же період втратила 20500 танків. Цього могло вистачити на укомплектування п'яти таких армій, як вермахт.
Втрат радянської артилерії за перші півроку війни було достатньо для укомплектування всіх армій світу разом узятих і не один раз.
Росіяни заперечують: Жуков тут ні до чого, на все втручався Сталін, напередодні війни Сталін не давав "великому стратегу" Жукову можливості приймати мудрі рішення. І знов брехня. На це заперечення слід відповісти словами самого Жукова, він розповідав, що нібито 29 липня 1941 він заперечив самому Сталіну. Сталін нібито сказав, що Жуков несе нісенітницю, на це Жуков відповів: «Якщо ви вважаєте, що начальник Генерального штабу здатний тільки нісенітниці молоти, тоді йому тут нічого робити. Я прошу звільнити мене від обов'язків начальника Генерального штабу та послати на фронт». Дєрзко. Але, щось тут не те...

Припустимо на хвилину, що така розмова була, що Жуков справді так сказав після фашистського вторгнення, тобто Сталiн йому заважав командувати як слiд. Виникає питання: чому він не поводився так ще до вторгнення, коли вже повним ходом розроблялись стратегiчнi плани на випадок вiйни? Значить що Жуков до початку вiйни не помiчав нiяких недолiкiв та не зуперечував вусатому а як вiйна почалась то вiдразу почав рiзати правду-матку i хамити Кобi? Виходить вiн дурень раз не помiчав недолiки ранiше. I можно ж було пояснити все вусатому грузину без грубощів, просто оперуючи аргументами та фактами? Сталін на відміну від [[Гітлер|австрійського художника]] вмів слухати людей. І хіба це взагалі суперечка через різну оцінку стратегічної ситуації? Конфлікт як бачимо виник '''не''' через те що Жуков по інакшому, більш розумно, дивився на стратегію війни, ні! Це було просто через його надмірну імпульсивність. Жуков воював з перших днів війни, Сталін хоча й віддавав накази але Жуков там грав зовсім не останню роль, його "геніальні" військові плани теж враховували. Як показала практика - даремно.

== Рятівник Сталінграду...? ==
Згадавши Сталінград, ми згадуємо Жукова. Рашики наївно вважають що саме ця битва доказ геніальності Жукова: кинув погляд на карту, і одразу знайшов рішення! Але звідки стало відомо, що план Сталінградської стратегічної наступальної операції запропонував саме Жуков?

Джерело знайти легко: це він сам таке розповів. Це він сам себе виставив автором плану операції, щоправда, визнаючи, що був співавтор – маршал Василевський. Взагалі прямо брехати він не став, зробив досить хитро: про Сталінград у своїх «Спогадах та роздумах» Жуков мовить докладно і багато, все це цікаво, але звернемо увагу на дрібницю: у липні 42-го Жукова в Сталінграді не було, і бути не могло. Він був зовсім на іншому напрямку, дуже далеко від Сталінграда. З 11 жовтня 41-го до 26 серпня 42-го року Жуков командував військами Західного фронту, який воював зовсім на іншому напрямі за тисячу кілометрів від Сталінграда. Якщо уважно причитатись до його мемуарів то стає очевидно - Жуков розповідає про підготовку до боїв, про початок боїв, хід боїв і так далі, '''але прямо не стверджує що він там був там керівником'''. Цим він робить досить хитрий хід, з одного боку він може здатись її очільником, з іншої не пиздить про те що саме він її очолював.

Тим часом 42-й рік для Західного фронту, яким командував Жуков, був роком жорстоких поразок і величезних втрат. На Західному фронті Жуков проводив безперервні безглузді наступальні операції, кожна з яких завершувалася провалом. Найкривавіша з них: Ржевсько-Сичівська. У мемуарах Жукова сказано, що німці зазнали біля Сичівки «великих втрат». Про втрати його власних армій – нічого. А тим часом, багатомісячну тупу м'ясорубку під Ржевом та Сичівкою під керівництвом Жукова пам'ятали усі фронтовики. Це був штурм у лоба. За однаковою схемою, щоразу. По п'ять атак на день. По сім. По десять. Місяць за місяцем. З січня до серпня.

Але чому після того, як у серпні 1942 року захлинувся черговий наступ на Сичівку, після восьми місяців кривавої безпросвітної м'ясорубки, Сталін призначив командувача Західним фронтом Жукова своїм заступником? Дуже просто. Не за перемоги Сталін підняв Жукова, не за геніальні думки, а за те, що багато місяців гнав сотні тисяч людей на смерть і навіть не моргнув оком!

Сталіну потрібно було мати помічниками двох людей, одного стратега який все продумає та розрахує, та іншого який буде тупим дуболомом, бо iнодi на вiйнi треба йти страим, болючим шляхом - сунути на ахрапа. Начальник штабу – генератор ідей. На втілення цих ідей командир посилає тупого виконавця – кричати, матюкатися та жорсткою рукою наводити порядок, якщо треба то гнати всіх у бій на смерть без роздумів.
На всіх інших рівнях - та сама система: у будь-якого начальника завжди повинен бути один помічник, так би мовити, по розумовій частині, а інший - по частині пробивної. Ось і в Сталінграді вусань влаштував також.
За Сталіна – мислитель Василевський. Він складає плани. Але потрібний ще й той, чия робота – гнати людей на смерть як баранів. Це робота для Жукова. Він не стратег, він просто виконавець, що примазався до Перемоги, так, так, саме примазався, це слово підходить дуже добре бо на ньому лише менша частина потрібної роботи, без справді розумних планів Василевскього та інших талановитих людей, Жуков просрав би війну.

Хтось може заперечити що Василевскький був ловким стратегом, але ці заперечення легко закреслити кількома фактами:
Саме Василевський (що правда не один а в компанії інших командірів) спланував і підготував контрнаступ під Сталінградом. Ставкою Василевському було доручено координацію контрнаступу (Жуков у цей час був спрямований на Західний фронт). Після успішного контрнаступу Василевський до середини грудня проводив ліквідацію угруповання противника в Сталінградському котлі, проте до її завершення був перекинутий на південний захід для знищення деблокуючої групи Манштейна.
16 лютого 1943 року Василевському було надано військове звання Маршал Радянського Союзу. Це було вкрай незвичайно, оскільки лише 29 днів тому йому було надано звання генерала армії.
За дорученням Ставки саме Василевський координував дії Воронезького та Степового фронтів у Курській битві, тобто одну з найважливіших битв Другої світової теж планував саме він.
== Читати також ==
*[[Велика Вітчизняна Війна]]
*[[Друга світова війна]]
*[[Сталін]]
{{СРСР}}

Адольф Гітлер

2025-07-04T09:26:24Z

Sw:

{{Стародавня історія}}

'''Адольф Гітлер''', також '''Адольф Душогуб''', '''Жидівський Душогуб''' та ін. - (''в оригінальному німецькому звучанні: Адольф Хітла'') відомий австрійський художник (якому далеко до Нашого Дядька). За сумісництвом диктатор, теоретик та практичний творець тисячолітнього Німецької Держави, Третього Рейху, яку бачив як Імперію Троєщини 20 ст., який проіснував заледве 12 років, зате яких. Прекрасний оратор та геніальний організатор німецьких мас, які з радістю кинулися вбивати та вмирати за Вождя Великої Німеччини. Воював проти Кривавої Орди Вусатого Ірода і Залізного Лазаря. Побив багато родичів, друзів і знайомих Доброго Дядька і Суворої Бабці з Києва, за що потрапив в Список Душогубів Троєщини.

[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1990-048-29A, Adolf Hitler retouched.jpg|міні|Сумнівається у твоїй расовій чистоті. ]]
== Тло ==
Щоб зрозуміти, як зміг з'явитись Адольф і статись те, що сталося, коротко пробіжимося по ситуації в Німеччині того часу.
[[Файл:1000px-German losses after WWI.svg.png|міні|Через 20 років вони про це пошкодують.]]
Німеччина програла Першу світову війну. Замість того, щоб усім, як і годиться, сісти за стіл переговорів, Німеччину посадили біля параші. На велике здивування німців виявлялось, що у всіх бідах винні саме вони і тільки вони. Платити репарацій треба було так багато, що останній платіж дойчлянди зробили аж у 2010 році (це реально так, і це не жарт). Німеччина втратила усі заморські колонії, а головне — від неї майже усі сусіди відірвали по шматку. Особливо багато відділили ляхам, що було зроблено під радісний вереск французів. Поляки отримали вихід до Балтійського моря, а Східна Пруссія стала анклавом. Поляків та чехів дойчлянди зневажали, чи не найбільше і те, що їм взагалі щось припало був плювком в обличчя.

== Життєпис ==
Оскільки його батьки часто переїжджали, народився десь в [[Райцентр|австрійських пєрдях]] в готелі «У померанця». Прізвище Гітлер батько Адольфа отримав внаслідок усиновлення його Георгом Гітлером у віці 40 років, чим досить допоміг майбутньому фюреру. Перше батьківське прізвище Шикльґрубер. "Хайль Шикльґрубер!".

У школі юний Адольф вчив тільки те, що хотів, а на інше забивав болт. Вчителі відмічали складність характеру та небажання працювати. Потім у "Майн кампф" Адольф напише, що робив це спеціально, так як не хотів стати державним службовцем, як вимагав того батько, а хотів бути художником. У віці 16 років сабж взагалі послав школу до біса та став мігрантом у Відні. Два рази пробував вступити у Віденську академію мистецтв, де йому відмовили по причині "нездатності до живопису".
[[Файл:Adolf Hitler Der Alte Hof.jpg|міні|А міг вийти непоганий художник.]]Відень був містом, у якому слов'ян було як гівна. Австро-Угорська імперія лише на чверть складалась з австріяк, а все інше це угорці та слов'яни. Слов'ян в Австрії не те щоб дуже любили, що перепліталось із антисемітизмом. Юний Адольф, тиняючись вулицями, вбирав ці уявлення, читав політичні газети та ненавидів місцевих комуністів (соціал-демократів). Пізніше він розвине ці свої вподобання до європейських масштабів. У столиці він прожив до 1913 р. і заробляв, вгадайте чим? Саме так, малював старі віденські будинки.

В 1913 переїхав у Мюнхен, де у грудні на прохання австрійської поліції його привезли в австрійське консульство, щоб відправити до лав армії, проте Адольф якимось чином закосив від служби. Потім він скаже, що за бабцю Австрію воювати не хотів, через підвищену концентрацію в її армії чехів та інших, на його думку, недолюдей.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 102-13774, A.jpg|міні|Метр перед дзеркалом вчиться промивати мізки.]]

Натомість після початку Першої світової Гітлер опиняєтся у 16 Баварському полку. За весь час війни приймає участь у багатьох боях, у яких проявляє себе бравим солдатом у захисті Другого Рейху. У 1914 р. нагороджений Залізним хрестом другого, а потім першого ступеня, після війни з гордістю носив цей іконостас. Також в 1914 отримує звання єфрейтора (найнижче в німецькій армії), а у 1939 на повному ходу командуватиме мільйонними арміями, офіційно залишаючись у тому самому чині єфрейтора... У жовтні 18-го року у результаті вибуху хімічного снаряду тимчасово втратив зір. Вже у госпіталі дізнався про капітуляцію Німеччини та повалення кайзера, що Адольф запам'ятає та згадає всім цим жаб'ятникам [[Друга світова війна| у Другій світовій.]]

== Початок партійної діяльності ==
Після війни записався до Райхсверу та охороняв військовополонених. В червні прослухав курс лекцій, які готували агітаторів для роз'яснювальних антибільшовицьких бесід із демобілізованими солдатами. Так, Адольф вчився пиздіти частіше, ніж дихати. В одній із бесід сказанув про жидву так, що керівник відділу агітації призначив його в армію офіцером просвітництва.

[[Файл:Stab-in-the-back cartoon 1924.jpg|міні|Будь пильний жиди позаду.]]
Варто сказати, що після війни серед німецького військового керівництва була популярна теорія "про удар в спину", який нанесли соціал-демократи (у майбутньому комуністи) армії. Антисеміти пов'язали це із єврейською змовою, так як у соціал-демократичній партії їх було овер дохуя і Адольф пробачити їм цього не міг.

В 1919 р. в пивній Штернекерброй почались збиратись дивні хлопці, які піднімали антикомуністичні та пангерманські ідеї. За дорученням військових, Гітлер прийшов на ці збори, щоб рознюхати, що ж там таке коїться, і з'ясував, що це було зібрання Німецької робітничої партії, яку заснував Антон Дрекслер та Карл Гаррер. Красномовний Адольф справив велике враження і йому запропонували вступити у партію, де тоді було близько 40 людей.

Вступивши у партію, Гітлер взяв на себе відповідальність за пропаганду і вже міг пиздіти, не замовкаючи. У 1920 р. разом із засновниками партії склав програму, яка повністю складається із соціалізму, пангерманізму, посиленні ролі Великого брата в житті німців і найголовніше, країнам переможцям Першої світової покажемо середнього пальця, — говорив Адольф. Народ слухав, а хлопець із кумедними вусиками ставав все популярнішим. У 1921 р. Адольф вирішив - досить!, та поставив ультиматум, або він голова партії із диктаторськими повноваженнями, або арівідерчі і взяв та здав партійний квиток. Керівництву прийшлось йти на поступки. Він стає керівником та перейменовує партію у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини.

У партію починають масово вливатись персонажі із темним минулим, різні пройдисвіти та головорізи. Час був такий, що інколи незговірливого опонента потрібно було не умовляти, а тупо стукнути трубою поголові. Для цього було створене бойове крило, що звалось штурмовими загонами, вони охороняли партійних діячів та влаштовували епічні смолоскипні ходи. В майбутньому із найвідбитіших будуть сформовані веселі загони - SS.

=== Пивний путч ===
Пивний не тому, що Адольф любив залити за комір, а тому що розпочався із пивної "Бюргербройкеллер", де виступали комісар землі Баварія Густав фон Кар, командувач рейхсфером Отто фон Лоссов і начальник баварської поліції. Взявши за приклад "похід на Рим" Муссоліні, Гітлер теж хотів прогулятись до столиці і захопити центральну владу, що і 8 жовтня 1923 р. запропонував трійці. Вони покрутивши пальцем біля скроні поспішно [[Зрада|покинули]] пивну та оголосили штурмові загони із Гітлером поза законом.
[[Файл:Mein Kampf dust jacket.jpeg|міні|Єврейська змова еврівеа. Фюрер гарантує це.]]
Наступного дня Адольф і генерал Еріх Людендорф разом із трьома тисячами штурмовиків із свастонами у руках рушили до міністерства оборони. Дорогу їм перегородила поліція, яка почала шмаляти по колоні. Після перших трупів стало зрозуміло, що жарти закінчились і народ, розбризкуючи лайно, почав розбігатись.

У березні 1924 відбувся судовий процес над керівниками путчу. Гітлер був у своєму стилі, судовий процес перетворився на перформанс із поливанням лайном усіх, особливо судді. Коротше, Адольфу дали 5 років в'язниці і штраф, але відсидів він лише трохи більше 9 місяців. До речі, чому саме, так і досі достовірно не відомо.

===Mein Kampf===
Замість того, щоб переосмислити життя та виховати у собі законослухняного громадянина, Адольф весь час ув'язнення витратив на написання свого magnum opus - "Моя боротьба".
[[Файл:5212544778 14.02.00.mp4|міні|Адік роздає автографи]]
Основні тези книги такі: кляті жабоїди поплатяться; у всьому винні жиди; німецька раса це єдині нормальні люди на планеті Земля; марксизм це зло і частина євреської змови, вигаданий щоб занапастити білу расу. Також Адольф вважає, що арійська раса має завоювати собі життєвий простір на Сході, але написано це все так туманно, майже міфічно, що не ясно, чи розумів сам фюрер, що мав на увазі. Сьогодні "Моя боротьба" заборонена у більшості країн світу.

=== Як Адольф Гітлер фюрером став ===
Поки Адольф відбував ув'язнення, партія майже розпалася, а штурмовики порозбігались. Голова штурмовиків Ернст Рем (який був педиком, лол) почав організовувати загони знову, а Грегор Штрассер (заміняв Гітлера під час його ув'язнення) за допомогою соціалістичної риторики (обіцяв різні ніштяки населенню) підняв Націонал-соціалістичну партію із баварського на загальнонімецький рівень. Штрассер був головним опонентом Гітлера, так як вважав, що соціальна політика важливіша, ніж міряння черепів і взагалі був проти расистських пунтків у програмі партії. Розбіжності були і з Ремом.

У 1932 р. партія бере участь у виборах до Рейхстагу (парламент) і хоча займає перші місця більшості набрати не може. На другому місці завжди опиняються комуністи і можна тільки уявити, які болі нижче спини відчував Адольф.

В січні 1933 р. президент Гінденбург призначає його рейхсканцлером (щось типу прем'єр-міністра), що не давало необмеженої влади. Виправити такий недолік Адольф взявся майже одразу.
[[Файл:Hhhhit.jpg|міні|В топі]]
27 лютого у будівлі Рейстагу стається пожежа, на місці затримали нідерландського комуніста Марінуса ван дер Люббе. Хоча, багато хто вважає, що будівлю підпалили штурмовики на чолі із Карлом Ернстом, а Марінуса зробили [[Лох|цапом-відбувайлом]]. Коротше, справа майже одразу перетворилась у змагання із метання лайном між комуністами та нацистами. Адольф під шумок оголосив про комуністичну змову з ціллю захоплення влади та подав на підпис президенту Гінденбургу декрети, що вводили цензуру та різні анальні обмеження. До середини літа в Німеччині легально діючою залишилась тільки Націонал-соціалістична партія. Тепер вже кишеньковий Рейхстаг проголосував за закон, який дозволяв Адольфу вводити будь-які закони, плюючи навіть на конституцію. 30 червня на керівництво СА (штурмових загонів) було натравлене гестапо (таємна поліція), яке відправило близько сотні чоловік будувати націонал-соціалім до іншого світу, штурмовики що кулаками, ножами та арматурою пробили свого часу Адольфу шлях до влади, стали просто непотрібними і їх позбулись. 2 серпня помер Гінденбург, спеціальним законом функції канцлера і президента об'єднувались у лиці Гітлера. Так, коли на шляху Адольфа не залишилось нікого, він став воістину фюрером.

Інколи можна прочитати про те, що нацисти тупо захопили владу, але насправді, Гітлер прийшов до влади самі бачте як. Потім [[Бидло|більшість]] наслухавшись пропаганди яка стала невід'ємною частиною життя німців, повністю добровільно його підтримувала та голосувала "Ja" (Так) на різних там формальних референдумах. Цікава річ, ця ваша демократія.

На відміну від інших політиків, фюрер одразу взявся виконувати передвиборчі обіцянки: жидів було відправлено на курорти гетто, жабоїдів, англів із саксами послали в дупу з їхніми умовами, військові заводи запрацювали в три зміни.

== Друга світова і кінець ==
Почав фюрер досить епічно. Буквально за 3 роки, із 1938 по 1940 рік із карти Європи зникла Чехія, Польща, ряд навколишніх дрібних країн було окуповано. На десерт Адольф залишив жабоїдів, по чиїй столиці в 1940-му році провів для себе екскурсію, а для своєї армії - парад.
Капітуляція Франції була підписана у Комп'єнському лісі, там, де у 1918 р. була підписана капітуляція Німеччини у Першій світовій, в тому ж вагоні потяга, який, виламавши стіну, притягли із музею. Старий Адольф мав почуття гумору. Так усі дойчлянди і не тільки опинились в одному Рейху.
[[Файл:1024px-2svitovavijnamapa.jpg|міні|К̶р̶и̶м̶Європа наша!]]
Через війну, яка затягнулась та йшла все менш успішно, Адольф нервував, почастішали неконтрольовані припадки агресії із піною у рота та епічними кусаннями килимів на підлозі. Варто згадати також, що фюрер, за призначенням особистого лікаря Морреля, вживав біля 80 різних препаратів, деякі із яких були наркотичними. Очевидці зазначали, що фюрер все частіше втрачав зв'язок із реальністю: скрізь бачив змови; був впертим як віслюк та забороняв відступати військам для вирівняння фронту, що призводило до оточень великих частин армії; ототожнював себе із народом, який загине із його смертю; вишенькою став декрет "Нерон"
[[https://en.m.wikipedia.org/wiki/Nero_Decree]], згідно якого у Німеччині мало знищуватись все, що може використати ворог (тактика випаленої землі). Його стан був очевидний настільки, що декрет саботувався навіть найвідданішими фюреру людьми. До речі, Адольф був прихильником теорії Дарвіна, тому вважав, що німецький народ програв боротьбу за життя [[Русскій мір|homo sovieticus]], а тому має бути знищений.

29 квітня 1945 р. одружився із своєю підстилкою/секретаркою Євою Браун яка жила з ним вже досить довго цивільним шлюбом. 30 квітня, вже у бункері, оточеного Берліна, із Євою та улюбленою собакою Блонді випив ціаністий калій і вистрелив собі у голову. Причому все це - одночасно. Біля бункеру трупи були облиті бензином та спалені. Кінець.

Як завжди, є '''альтернативна версія'''. Згідно якої, Адольф втік на курорти Аргентини, де дожив до старості та помер, а знайдені трупи належать двійникам, яких фюрер мав кілька. Не підтверджується авторитетними джерелами.

== Цікаві факти ==
*Був вегетеріанцем.
* В молоді роки закликав бити єбло вуйкам з Закарпаття. Ні, це не жарт. Закарпаття тоді було в складі Австро-Угорщини, і хлопці з нього часто їхали в пошуках кращої долі до Відня де жив Адік. Він казав що всіх гастрабайтерів треба пиздити аби ті не нахабніли та не відбирали роботу у корінних німців. Не відомо чи бив він їх сам, скоріш за все ні, бо був фізично кволим і розумів що отримати удар у відповідь від хлопця що з малку лазив по Карпатським лісам це не дуже добре для здоров'я, але з придурками які нападали з ножами та битками на внутрішніх мігрантів він справді корешився.
*Можливо, Адольф на четверть єврей, так як походження батька не зовсім зрозуміле. Бабця працювала прислугою у багатенького жида, який полюбляв присунути прислузі.
* Хоч це і не підтверджено на 100%, але кажуть, що Гітлер мав сина - Жана Марі Лорена, якого забайстрючив одній циганці під час окупації Франції в першу світову. Син виріс нормальною людиною, і навіть не відразу дізнався що його батько дойч-фюрер, а коли страшна правда відкрилась, то мужик прихуїв не на жарт. Він займався бізнесом, мав дружину, дітей. А потім його вбили. Хто і нащо достовірно не відомо. Не дивлячись на те що його батько був самі знаєте ким, Жан був нормальним вуйком, на людей не кричав, Тисочолітній Рейх не будував, малювати картини не вмів, в політику не ліз, світових війн не розпочинав. Мабудь Адольф дивився на сина з неба і плакакав.
* Не так давно в Аргентині один старезний дід заявив, що він і є той самий Гітлер, що з'їбав з бункеру в 1945 році. Проте нововиявлений, дивом врятований "Гітлер", не викликав довіри, бо сцявся, не завжди впізнавав оточуючих людей, та страждав на хворобу Альцгеймера.
* Адольф тепер в Германії ім'я яке не використовують. Хоча колись воно було досить популярним, адже перекладається як: благородний вовк.
* Те що Алоїзич псих було помітно ще в молоді роки. Коли можновладці дізнались про його потуги йти до Рейхстагу, вони вирішили що цей клоун наврядчи чогось доб'ється в житті та разреготались у відповідь. А даремно. Образити художника може кожен, але не кожен може потім вижити в концтаборі.

== Фюрер у кадрі ==
*''Бункер''. Фільм 2004 року. Знятий на основі щоденника особистої секретарки. Атмосфера безвихідного становища гарантована. Має надвисоку історичну достовірність. Хоча для тих кому не цікава історія буде не комільфо.

*''Великий диктатор''. Комедійний фільм Чапліна.

*Документальні (кольорові) кадри які знімав Адольф з друзями/колегами/родиною на відпочинку є в американських архивах. З недавньої пори є і в інтернеті. В кадрі Алоїзич не завжди одягнений. Ну а що тут такого? Літо, спека, природа, свіженьке повівтря... він же не знав що їх побачить ще хтось окрім його близьких.

== Трохи цитат ==
{{Цитата|З нагоди дня народження [[Гітлер|одного австрійського художника]] хотілось би звернути вашу увагу, панове, на те, що диктатури виграють лише на коротких дистанціях, а на довгих завжди перемагають демократії.
Одна з основних причин — при диктатурі з часом неминуче настає негативна селекція людей і, відповідно, кадрів та людського ресурсу, який є основним. Коли в тебе головна мета не розвиток, а сподобатися диктатору, далеко не заїдеш.
Всі ці примітивні байки про порядок і гарні дороги працюють доти, доки тебе по цих дорогах не везуть в автозаку за антивладний мемчик. А "сильна рука" приваблива до тих пір, доки після того як ви її привели до влади, ця "рука" не вхопилась за ваше горло. Не вірите? Ернста Рьома запитайте. Історичних і сучасних аналогій та прикладів мільярд. Хто має мізки трохи більші за курячі, легко перевірить і помітить цю тенденцію.
І так, диктатура ніколи не настає сама по собі, якщо в наріду на неї нема запиту. Тому мантри про поганого фюрера і невинну чернь — відмазка для бідних.|Андрій Данкович}}

== Галерея ==
<gallery>
Hitler child.jpg|Він теж був школотою.
1 4727-15af7ac93.jpg|Як би він справді втік то міг би виглядати ось так.
Zy4rp.jpg|Тим часом на пляжах Аргентини.
</gallery>

==Див. також==
*[[Друга світова війна]]
*[[Беніто Муссоліні]]
*[[Закон Ґодвіна]]
{{Портал/Бокс/Історія}}

{{Історія}}
{{Логіка}}

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Німеччина]]

Адольф Гітлер

2025-07-04T09:25:36Z

Sw:

{{Стародавня історія}}

'''Адольф Гітлер''', також '''Адольф Душогуб''', '''Жидівський Душогуб''' та ін. - (''в оригінальному німецькому звучанні: Адольф Хітла'') відомий австрійський художник (якому далеко до Нашого Дядька). За сумісництвом диктатор, теоретик та практичний творець тисячолітнього Німецької Держави, Третього Рейху, яку бачив як Імперію Троєщини 20 ст., який проіснував заледве 12 років, зате яких. Прекрасний оратор та геніальний організатор німецьких мас, які з радістю кинулися вбивати та вмирати за Фюрера. Воював проти Кривавої Орди Вусатого Ірода і Залізного Лазаря. Побив багато родичів, друзів і знайомих Доброго Дядька і Суворої Бабці з Києва, за що потрапив в Список Душогубів Троєщини.

[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1990-048-29A, Adolf Hitler retouched.jpg|міні|Сумнівається у твоїй расовій чистоті. ]]
== Тло ==
Щоб зрозуміти, як зміг з'явитись Адольф і статись те, що сталося, коротко пробіжимося по ситуації в Німеччині того часу.
[[Файл:1000px-German losses after WWI.svg.png|міні|Через 20 років вони про це пошкодують.]]
Німеччина програла Першу світову війну. Замість того, щоб усім, як і годиться, сісти за стіл переговорів, Німеччину посадили біля параші. На велике здивування німців виявлялось, що у всіх бідах винні саме вони і тільки вони. Платити репарацій треба було так багато, що останній платіж дойчлянди зробили аж у 2010 році (це реально так, і це не жарт). Німеччина втратила усі заморські колонії, а головне — від неї майже усі сусіди відірвали по шматку. Особливо багато відділили ляхам, що було зроблено під радісний вереск французів. Поляки отримали вихід до Балтійського моря, а Східна Пруссія стала анклавом. Поляків та чехів дойчлянди зневажали, чи не найбільше і те, що їм взагалі щось припало був плювком в обличчя.

== Життєпис ==
Оскільки його батьки часто переїжджали, народився десь в [[Райцентр|австрійських пєрдях]] в готелі «У померанця». Прізвище Гітлер батько Адольфа отримав внаслідок усиновлення його Георгом Гітлером у віці 40 років, чим досить допоміг майбутньому фюреру. Перше батьківське прізвище Шикльґрубер. "Хайль Шикльґрубер!".

У школі юний Адольф вчив тільки те, що хотів, а на інше забивав болт. Вчителі відмічали складність характеру та небажання працювати. Потім у "Майн кампф" Адольф напише, що робив це спеціально, так як не хотів стати державним службовцем, як вимагав того батько, а хотів бути художником. У віці 16 років сабж взагалі послав школу до біса та став мігрантом у Відні. Два рази пробував вступити у Віденську академію мистецтв, де йому відмовили по причині "нездатності до живопису".
[[Файл:Adolf Hitler Der Alte Hof.jpg|міні|А міг вийти непоганий художник.]]Відень був містом, у якому слов'ян було як гівна. Австро-Угорська імперія лише на чверть складалась з австріяк, а все інше це угорці та слов'яни. Слов'ян в Австрії не те щоб дуже любили, що перепліталось із антисемітизмом. Юний Адольф, тиняючись вулицями, вбирав ці уявлення, читав політичні газети та ненавидів місцевих комуністів (соціал-демократів). Пізніше він розвине ці свої вподобання до європейських масштабів. У столиці він прожив до 1913 р. і заробляв, вгадайте чим? Саме так, малював старі віденські будинки.

В 1913 переїхав у Мюнхен, де у грудні на прохання австрійської поліції його привезли в австрійське консульство, щоб відправити до лав армії, проте Адольф якимось чином закосив від служби. Потім він скаже, що за бабцю Австрію воювати не хотів, через підвищену концентрацію в її армії чехів та інших, на його думку, недолюдей.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 102-13774, A.jpg|міні|Метр перед дзеркалом вчиться промивати мізки.]]

Натомість після початку Першої світової Гітлер опиняєтся у 16 Баварському полку. За весь час війни приймає участь у багатьох боях, у яких проявляє себе бравим солдатом у захисті Другого Рейху. У 1914 р. нагороджений Залізним хрестом другого, а потім першого ступеня, після війни з гордістю носив цей іконостас. Також в 1914 отримує звання єфрейтора (найнижче в німецькій армії), а у 1939 на повному ходу командуватиме мільйонними арміями, офіційно залишаючись у тому самому чині єфрейтора... У жовтні 18-го року у результаті вибуху хімічного снаряду тимчасово втратив зір. Вже у госпіталі дізнався про капітуляцію Німеччини та повалення кайзера, що Адольф запам'ятає та згадає всім цим жаб'ятникам [[Друга світова війна| у Другій світовій.]]

== Початок партійної діяльності ==
Після війни записався до Райхсверу та охороняв військовополонених. В червні прослухав курс лекцій, які готували агітаторів для роз'яснювальних антибільшовицьких бесід із демобілізованими солдатами. Так, Адольф вчився пиздіти частіше, ніж дихати. В одній із бесід сказанув про жидву так, що керівник відділу агітації призначив його в армію офіцером просвітництва.

[[Файл:Stab-in-the-back cartoon 1924.jpg|міні|Будь пильний жиди позаду.]]
Варто сказати, що після війни серед німецького військового керівництва була популярна теорія "про удар в спину", який нанесли соціал-демократи (у майбутньому комуністи) армії. Антисеміти пов'язали це із єврейською змовою, так як у соціал-демократичній партії їх було овер дохуя і Адольф пробачити їм цього не міг.

В 1919 р. в пивній Штернекерброй почались збиратись дивні хлопці, які піднімали антикомуністичні та пангерманські ідеї. За дорученням військових, Гітлер прийшов на ці збори, щоб рознюхати, що ж там таке коїться, і з'ясував, що це було зібрання Німецької робітничої партії, яку заснував Антон Дрекслер та Карл Гаррер. Красномовний Адольф справив велике враження і йому запропонували вступити у партію, де тоді було близько 40 людей.

Вступивши у партію, Гітлер взяв на себе відповідальність за пропаганду і вже міг пиздіти, не замовкаючи. У 1920 р. разом із засновниками партії склав програму, яка повністю складається із соціалізму, пангерманізму, посиленні ролі Великого брата в житті німців і найголовніше, країнам переможцям Першої світової покажемо середнього пальця, — говорив Адольф. Народ слухав, а хлопець із кумедними вусиками ставав все популярнішим. У 1921 р. Адольф вирішив - досить!, та поставив ультиматум, або він голова партії із диктаторськими повноваженнями, або арівідерчі і взяв та здав партійний квиток. Керівництву прийшлось йти на поступки. Він стає керівником та перейменовує партію у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини.

У партію починають масово вливатись персонажі із темним минулим, різні пройдисвіти та головорізи. Час був такий, що інколи незговірливого опонента потрібно було не умовляти, а тупо стукнути трубою поголові. Для цього було створене бойове крило, що звалось штурмовими загонами, вони охороняли партійних діячів та влаштовували епічні смолоскипні ходи. В майбутньому із найвідбитіших будуть сформовані веселі загони - SS.

=== Пивний путч ===
Пивний не тому, що Адольф любив залити за комір, а тому що розпочався із пивної "Бюргербройкеллер", де виступали комісар землі Баварія Густав фон Кар, командувач рейхсфером Отто фон Лоссов і начальник баварської поліції. Взявши за приклад "похід на Рим" Муссоліні, Гітлер теж хотів прогулятись до столиці і захопити центральну владу, що і 8 жовтня 1923 р. запропонував трійці. Вони покрутивши пальцем біля скроні поспішно [[Зрада|покинули]] пивну та оголосили штурмові загони із Гітлером поза законом.
[[Файл:Mein Kampf dust jacket.jpeg|міні|Єврейська змова еврівеа. Фюрер гарантує це.]]
Наступного дня Адольф і генерал Еріх Людендорф разом із трьома тисячами штурмовиків із свастонами у руках рушили до міністерства оборони. Дорогу їм перегородила поліція, яка почала шмаляти по колоні. Після перших трупів стало зрозуміло, що жарти закінчились і народ, розбризкуючи лайно, почав розбігатись.

У березні 1924 відбувся судовий процес над керівниками путчу. Гітлер був у своєму стилі, судовий процес перетворився на перформанс із поливанням лайном усіх, особливо судді. Коротше, Адольфу дали 5 років в'язниці і штраф, але відсидів він лише трохи більше 9 місяців. До речі, чому саме, так і досі достовірно не відомо.

===Mein Kampf===
Замість того, щоб переосмислити життя та виховати у собі законослухняного громадянина, Адольф весь час ув'язнення витратив на написання свого magnum opus - "Моя боротьба".
[[Файл:5212544778 14.02.00.mp4|міні|Адік роздає автографи]]
Основні тези книги такі: кляті жабоїди поплатяться; у всьому винні жиди; німецька раса це єдині нормальні люди на планеті Земля; марксизм це зло і частина євреської змови, вигаданий щоб занапастити білу расу. Також Адольф вважає, що арійська раса має завоювати собі життєвий простір на Сході, але написано це все так туманно, майже міфічно, що не ясно, чи розумів сам фюрер, що мав на увазі. Сьогодні "Моя боротьба" заборонена у більшості країн світу.

=== Як Адольф Гітлер фюрером став ===
Поки Адольф відбував ув'язнення, партія майже розпалася, а штурмовики порозбігались. Голова штурмовиків Ернст Рем (який був педиком, лол) почав організовувати загони знову, а Грегор Штрассер (заміняв Гітлера під час його ув'язнення) за допомогою соціалістичної риторики (обіцяв різні ніштяки населенню) підняв Націонал-соціалістичну партію із баварського на загальнонімецький рівень. Штрассер був головним опонентом Гітлера, так як вважав, що соціальна політика важливіша, ніж міряння черепів і взагалі був проти расистських пунтків у програмі партії. Розбіжності були і з Ремом.

У 1932 р. партія бере участь у виборах до Рейхстагу (парламент) і хоча займає перші місця більшості набрати не може. На другому місці завжди опиняються комуністи і можна тільки уявити, які болі нижче спини відчував Адольф.

В січні 1933 р. президент Гінденбург призначає його рейхсканцлером (щось типу прем'єр-міністра), що не давало необмеженої влади. Виправити такий недолік Адольф взявся майже одразу.
[[Файл:Hhhhit.jpg|міні|В топі]]
27 лютого у будівлі Рейстагу стається пожежа, на місці затримали нідерландського комуніста Марінуса ван дер Люббе. Хоча, багато хто вважає, що будівлю підпалили штурмовики на чолі із Карлом Ернстом, а Марінуса зробили [[Лох|цапом-відбувайлом]]. Коротше, справа майже одразу перетворилась у змагання із метання лайном між комуністами та нацистами. Адольф під шумок оголосив про комуністичну змову з ціллю захоплення влади та подав на підпис президенту Гінденбургу декрети, що вводили цензуру та різні анальні обмеження. До середини літа в Німеччині легально діючою залишилась тільки Націонал-соціалістична партія. Тепер вже кишеньковий Рейхстаг проголосував за закон, який дозволяв Адольфу вводити будь-які закони, плюючи навіть на конституцію. 30 червня на керівництво СА (штурмових загонів) було натравлене гестапо (таємна поліція), яке відправило близько сотні чоловік будувати націонал-соціалім до іншого світу, штурмовики що кулаками, ножами та арматурою пробили свого часу Адольфу шлях до влади, стали просто непотрібними і їх позбулись. 2 серпня помер Гінденбург, спеціальним законом функції канцлера і президента об'єднувались у лиці Гітлера. Так, коли на шляху Адольфа не залишилось нікого, він став воістину фюрером.

Інколи можна прочитати про те, що нацисти тупо захопили владу, але насправді, Гітлер прийшов до влади самі бачте як. Потім [[Бидло|більшість]] наслухавшись пропаганди яка стала невід'ємною частиною життя німців, повністю добровільно його підтримувала та голосувала "Ja" (Так) на різних там формальних референдумах. Цікава річ, ця ваша демократія.

На відміну від інших політиків, фюрер одразу взявся виконувати передвиборчі обіцянки: жидів було відправлено на курорти гетто, жабоїдів, англів із саксами послали в дупу з їхніми умовами, військові заводи запрацювали в три зміни.

== Друга світова і кінець ==
Почав фюрер досить епічно. Буквально за 3 роки, із 1938 по 1940 рік із карти Європи зникла Чехія, Польща, ряд навколишніх дрібних країн було окуповано. На десерт Адольф залишив жабоїдів, по чиїй столиці в 1940-му році провів для себе екскурсію, а для своєї армії - парад.
Капітуляція Франції була підписана у Комп'єнському лісі, там, де у 1918 р. була підписана капітуляція Німеччини у Першій світовій, в тому ж вагоні потяга, який, виламавши стіну, притягли із музею. Старий Адольф мав почуття гумору. Так усі дойчлянди і не тільки опинились в одному Рейху.
[[Файл:1024px-2svitovavijnamapa.jpg|міні|К̶р̶и̶м̶Європа наша!]]
Через війну, яка затягнулась та йшла все менш успішно, Адольф нервував, почастішали неконтрольовані припадки агресії із піною у рота та епічними кусаннями килимів на підлозі. Варто згадати також, що фюрер, за призначенням особистого лікаря Морреля, вживав біля 80 різних препаратів, деякі із яких були наркотичними. Очевидці зазначали, що фюрер все частіше втрачав зв'язок із реальністю: скрізь бачив змови; був впертим як віслюк та забороняв відступати військам для вирівняння фронту, що призводило до оточень великих частин армії; ототожнював себе із народом, який загине із його смертю; вишенькою став декрет "Нерон"
[[https://en.m.wikipedia.org/wiki/Nero_Decree]], згідно якого у Німеччині мало знищуватись все, що може використати ворог (тактика випаленої землі). Його стан був очевидний настільки, що декрет саботувався навіть найвідданішими фюреру людьми. До речі, Адольф був прихильником теорії Дарвіна, тому вважав, що німецький народ програв боротьбу за життя [[Русскій мір|homo sovieticus]], а тому має бути знищений.

29 квітня 1945 р. одружився із своєю підстилкою/секретаркою Євою Браун яка жила з ним вже досить довго цивільним шлюбом. 30 квітня, вже у бункері, оточеного Берліна, із Євою та улюбленою собакою Блонді випив ціаністий калій і вистрелив собі у голову. Причому все це - одночасно. Біля бункеру трупи були облиті бензином та спалені. Кінець.

Як завжди, є '''альтернативна версія'''. Згідно якої, Адольф втік на курорти Аргентини, де дожив до старості та помер, а знайдені трупи належать двійникам, яких фюрер мав кілька. Не підтверджується авторитетними джерелами.

== Цікаві факти ==
*Був вегетеріанцем.
* В молоді роки закликав бити єбло вуйкам з Закарпаття. Ні, це не жарт. Закарпаття тоді було в складі Австро-Угорщини, і хлопці з нього часто їхали в пошуках кращої долі до Відня де жив Адік. Він казав що всіх гастрабайтерів треба пиздити аби ті не нахабніли та не відбирали роботу у корінних німців. Не відомо чи бив він їх сам, скоріш за все ні, бо був фізично кволим і розумів що отримати удар у відповідь від хлопця що з малку лазив по Карпатським лісам це не дуже добре для здоров'я, але з придурками які нападали з ножами та битками на внутрішніх мігрантів він справді корешився.
*Можливо, Адольф на четверть єврей, так як походження батька не зовсім зрозуміле. Бабця працювала прислугою у багатенького жида, який полюбляв присунути прислузі.
* Хоч це і не підтверджено на 100%, але кажуть, що Гітлер мав сина - Жана Марі Лорена, якого забайстрючив одній циганці під час окупації Франції в першу світову. Син виріс нормальною людиною, і навіть не відразу дізнався що його батько дойч-фюрер, а коли страшна правда відкрилась, то мужик прихуїв не на жарт. Він займався бізнесом, мав дружину, дітей. А потім його вбили. Хто і нащо достовірно не відомо. Не дивлячись на те що його батько був самі знаєте ким, Жан був нормальним вуйком, на людей не кричав, Тисочолітній Рейх не будував, малювати картини не вмів, в політику не ліз, світових війн не розпочинав. Мабудь Адольф дивився на сина з неба і плакакав.
* Не так давно в Аргентині один старезний дід заявив, що він і є той самий Гітлер, що з'їбав з бункеру в 1945 році. Проте нововиявлений, дивом врятований "Гітлер", не викликав довіри, бо сцявся, не завжди впізнавав оточуючих людей, та страждав на хворобу Альцгеймера.
* Адольф тепер в Германії ім'я яке не використовують. Хоча колись воно було досить популярним, адже перекладається як: благородний вовк.
* Те що Алоїзич псих було помітно ще в молоді роки. Коли можновладці дізнались про його потуги йти до Рейхстагу, вони вирішили що цей клоун наврядчи чогось доб'ється в житті та разреготались у відповідь. А даремно. Образити художника може кожен, але не кожен може потім вижити в концтаборі.

== Фюрер у кадрі ==
*''Бункер''. Фільм 2004 року. Знятий на основі щоденника особистої секретарки. Атмосфера безвихідного становища гарантована. Має надвисоку історичну достовірність. Хоча для тих кому не цікава історія буде не комільфо.

*''Великий диктатор''. Комедійний фільм Чапліна.

*Документальні (кольорові) кадри які знімав Адольф з друзями/колегами/родиною на відпочинку є в американських архивах. З недавньої пори є і в інтернеті. В кадрі Алоїзич не завжди одягнений. Ну а що тут такого? Літо, спека, природа, свіженьке повівтря... він же не знав що їх побачить ще хтось окрім його близьких.

== Трохи цитат ==
{{Цитата|З нагоди дня народження [[Гітлер|одного австрійського художника]] хотілось би звернути вашу увагу, панове, на те, що диктатури виграють лише на коротких дистанціях, а на довгих завжди перемагають демократії.
Одна з основних причин — при диктатурі з часом неминуче настає негативна селекція людей і, відповідно, кадрів та людського ресурсу, який є основним. Коли в тебе головна мета не розвиток, а сподобатися диктатору, далеко не заїдеш.
Всі ці примітивні байки про порядок і гарні дороги працюють доти, доки тебе по цих дорогах не везуть в автозаку за антивладний мемчик. А "сильна рука" приваблива до тих пір, доки після того як ви її привели до влади, ця "рука" не вхопилась за ваше горло. Не вірите? Ернста Рьома запитайте. Історичних і сучасних аналогій та прикладів мільярд. Хто має мізки трохи більші за курячі, легко перевірить і помітить цю тенденцію.
І так, диктатура ніколи не настає сама по собі, якщо в наріду на неї нема запиту. Тому мантри про поганого фюрера і невинну чернь — відмазка для бідних.|Андрій Данкович}}

== Галерея ==
<gallery>
Hitler child.jpg|Він теж був школотою.
1 4727-15af7ac93.jpg|Як би він справді втік то міг би виглядати ось так.
Zy4rp.jpg|Тим часом на пляжах Аргентини.
</gallery>

==Див. також==
*[[Друга світова війна]]
*[[Беніто Муссоліні]]
*[[Закон Ґодвіна]]
{{Портал/Бокс/Історія}}

{{Історія}}
{{Логіка}}

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Німеччина]]

Адольф Гітлер

2025-07-04T09:24:43Z

Sw:

{{Стародавня історія}}

'''Адольф Гітлер''', також '''Адольф Душогуб''', '''Жидівський Душогуб''' та ін. - (''в оригінальному німецькому звучанні: Адольф Хітла'') відомий австрійський художник (якому далеко до Нашого Дядька). За сумісництвом диктатор, теоретик та практичний творець тисячолітнього Німецької Держави, Третього Рейху, яку бачив як Імперію Троєщини 20 ст., який проіснував заледве 12 років, зате яких. Прекрасний оратор та геніальний організатор німецьких мас, які з радістю кинулися вбивати та вмирати за Фюрера. Воював проти Кривавої Орди Вусатого Ірода і Залізного Лазаря. Побив багато родичів, друзів і знайомих Доброго Дядька і Суворої Бабці з Києва.

[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-1990-048-29A, Adolf Hitler retouched.jpg|міні|Сумнівається у твоїй расовій чистоті. ]]
== Тло ==
Щоб зрозуміти, як зміг з'явитись Адольф і статись те, що сталося, коротко пробіжимося по ситуації в Німеччині того часу.
[[Файл:1000px-German losses after WWI.svg.png|міні|Через 20 років вони про це пошкодують.]]
Німеччина програла Першу світову війну. Замість того, щоб усім, як і годиться, сісти за стіл переговорів, Німеччину посадили біля параші. На велике здивування німців виявлялось, що у всіх бідах винні саме вони і тільки вони. Платити репарацій треба було так багато, що останній платіж дойчлянди зробили аж у 2010 році (це реально так, і це не жарт). Німеччина втратила усі заморські колонії, а головне — від неї майже усі сусіди відірвали по шматку. Особливо багато відділили ляхам, що було зроблено під радісний вереск французів. Поляки отримали вихід до Балтійського моря, а Східна Пруссія стала анклавом. Поляків та чехів дойчлянди зневажали, чи не найбільше і те, що їм взагалі щось припало був плювком в обличчя.

== Життєпис ==
Оскільки його батьки часто переїжджали, народився десь в [[Райцентр|австрійських пєрдях]] в готелі «У померанця». Прізвище Гітлер батько Адольфа отримав внаслідок усиновлення його Георгом Гітлером у віці 40 років, чим досить допоміг майбутньому фюреру. Перше батьківське прізвище Шикльґрубер. "Хайль Шикльґрубер!".

У школі юний Адольф вчив тільки те, що хотів, а на інше забивав болт. Вчителі відмічали складність характеру та небажання працювати. Потім у "Майн кампф" Адольф напише, що робив це спеціально, так як не хотів стати державним службовцем, як вимагав того батько, а хотів бути художником. У віці 16 років сабж взагалі послав школу до біса та став мігрантом у Відні. Два рази пробував вступити у Віденську академію мистецтв, де йому відмовили по причині "нездатності до живопису".
[[Файл:Adolf Hitler Der Alte Hof.jpg|міні|А міг вийти непоганий художник.]]Відень був містом, у якому слов'ян було як гівна. Австро-Угорська імперія лише на чверть складалась з австріяк, а все інше це угорці та слов'яни. Слов'ян в Австрії не те щоб дуже любили, що перепліталось із антисемітизмом. Юний Адольф, тиняючись вулицями, вбирав ці уявлення, читав політичні газети та ненавидів місцевих комуністів (соціал-демократів). Пізніше він розвине ці свої вподобання до європейських масштабів. У столиці він прожив до 1913 р. і заробляв, вгадайте чим? Саме так, малював старі віденські будинки.

В 1913 переїхав у Мюнхен, де у грудні на прохання австрійської поліції його привезли в австрійське консульство, щоб відправити до лав армії, проте Адольф якимось чином закосив від служби. Потім він скаже, що за бабцю Австрію воювати не хотів, через підвищену концентрацію в її армії чехів та інших, на його думку, недолюдей.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 102-13774, A.jpg|міні|Метр перед дзеркалом вчиться промивати мізки.]]

Натомість після початку Першої світової Гітлер опиняєтся у 16 Баварському полку. За весь час війни приймає участь у багатьох боях, у яких проявляє себе бравим солдатом у захисті Другого Рейху. У 1914 р. нагороджений Залізним хрестом другого, а потім першого ступеня, після війни з гордістю носив цей іконостас. Також в 1914 отримує звання єфрейтора (найнижче в німецькій армії), а у 1939 на повному ходу командуватиме мільйонними арміями, офіційно залишаючись у тому самому чині єфрейтора... У жовтні 18-го року у результаті вибуху хімічного снаряду тимчасово втратив зір. Вже у госпіталі дізнався про капітуляцію Німеччини та повалення кайзера, що Адольф запам'ятає та згадає всім цим жаб'ятникам [[Друга світова війна| у Другій світовій.]]

== Початок партійної діяльності ==
Після війни записався до Райхсверу та охороняв військовополонених. В червні прослухав курс лекцій, які готували агітаторів для роз'яснювальних антибільшовицьких бесід із демобілізованими солдатами. Так, Адольф вчився пиздіти частіше, ніж дихати. В одній із бесід сказанув про жидву так, що керівник відділу агітації призначив його в армію офіцером просвітництва.

[[Файл:Stab-in-the-back cartoon 1924.jpg|міні|Будь пильний жиди позаду.]]
Варто сказати, що після війни серед німецького військового керівництва була популярна теорія "про удар в спину", який нанесли соціал-демократи (у майбутньому комуністи) армії. Антисеміти пов'язали це із єврейською змовою, так як у соціал-демократичній партії їх було овер дохуя і Адольф пробачити їм цього не міг.

В 1919 р. в пивній Штернекерброй почались збиратись дивні хлопці, які піднімали антикомуністичні та пангерманські ідеї. За дорученням військових, Гітлер прийшов на ці збори, щоб рознюхати, що ж там таке коїться, і з'ясував, що це було зібрання Німецької робітничої партії, яку заснував Антон Дрекслер та Карл Гаррер. Красномовний Адольф справив велике враження і йому запропонували вступити у партію, де тоді було близько 40 людей.

Вступивши у партію, Гітлер взяв на себе відповідальність за пропаганду і вже міг пиздіти, не замовкаючи. У 1920 р. разом із засновниками партії склав програму, яка повністю складається із соціалізму, пангерманізму, посиленні ролі Великого брата в житті німців і найголовніше, країнам переможцям Першої світової покажемо середнього пальця, — говорив Адольф. Народ слухав, а хлопець із кумедними вусиками ставав все популярнішим. У 1921 р. Адольф вирішив - досить!, та поставив ультиматум, або він голова партії із диктаторськими повноваженнями, або арівідерчі і взяв та здав партійний квиток. Керівництву прийшлось йти на поступки. Він стає керівником та перейменовує партію у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини.

У партію починають масово вливатись персонажі із темним минулим, різні пройдисвіти та головорізи. Час був такий, що інколи незговірливого опонента потрібно було не умовляти, а тупо стукнути трубою поголові. Для цього було створене бойове крило, що звалось штурмовими загонами, вони охороняли партійних діячів та влаштовували епічні смолоскипні ходи. В майбутньому із найвідбитіших будуть сформовані веселі загони - SS.

=== Пивний путч ===
Пивний не тому, що Адольф любив залити за комір, а тому що розпочався із пивної "Бюргербройкеллер", де виступали комісар землі Баварія Густав фон Кар, командувач рейхсфером Отто фон Лоссов і начальник баварської поліції. Взявши за приклад "похід на Рим" Муссоліні, Гітлер теж хотів прогулятись до столиці і захопити центральну владу, що і 8 жовтня 1923 р. запропонував трійці. Вони покрутивши пальцем біля скроні поспішно [[Зрада|покинули]] пивну та оголосили штурмові загони із Гітлером поза законом.
[[Файл:Mein Kampf dust jacket.jpeg|міні|Єврейська змова еврівеа. Фюрер гарантує це.]]
Наступного дня Адольф і генерал Еріх Людендорф разом із трьома тисячами штурмовиків із свастонами у руках рушили до міністерства оборони. Дорогу їм перегородила поліція, яка почала шмаляти по колоні. Після перших трупів стало зрозуміло, що жарти закінчились і народ, розбризкуючи лайно, почав розбігатись.

У березні 1924 відбувся судовий процес над керівниками путчу. Гітлер був у своєму стилі, судовий процес перетворився на перформанс із поливанням лайном усіх, особливо судді. Коротше, Адольфу дали 5 років в'язниці і штраф, але відсидів він лише трохи більше 9 місяців. До речі, чому саме, так і досі достовірно не відомо.

===Mein Kampf===
Замість того, щоб переосмислити життя та виховати у собі законослухняного громадянина, Адольф весь час ув'язнення витратив на написання свого magnum opus - "Моя боротьба".
[[Файл:5212544778 14.02.00.mp4|міні|Адік роздає автографи]]
Основні тези книги такі: кляті жабоїди поплатяться; у всьому винні жиди; німецька раса це єдині нормальні люди на планеті Земля; марксизм це зло і частина євреської змови, вигаданий щоб занапастити білу расу. Також Адольф вважає, що арійська раса має завоювати собі життєвий простір на Сході, але написано це все так туманно, майже міфічно, що не ясно, чи розумів сам фюрер, що мав на увазі. Сьогодні "Моя боротьба" заборонена у більшості країн світу.

=== Як Адольф Гітлер фюрером став ===
Поки Адольф відбував ув'язнення, партія майже розпалася, а штурмовики порозбігались. Голова штурмовиків Ернст Рем (який був педиком, лол) почав організовувати загони знову, а Грегор Штрассер (заміняв Гітлера під час його ув'язнення) за допомогою соціалістичної риторики (обіцяв різні ніштяки населенню) підняв Націонал-соціалістичну партію із баварського на загальнонімецький рівень. Штрассер був головним опонентом Гітлера, так як вважав, що соціальна політика важливіша, ніж міряння черепів і взагалі був проти расистських пунтків у програмі партії. Розбіжності були і з Ремом.

У 1932 р. партія бере участь у виборах до Рейхстагу (парламент) і хоча займає перші місця більшості набрати не може. На другому місці завжди опиняються комуністи і можна тільки уявити, які болі нижче спини відчував Адольф.

В січні 1933 р. президент Гінденбург призначає його рейхсканцлером (щось типу прем'єр-міністра), що не давало необмеженої влади. Виправити такий недолік Адольф взявся майже одразу.
[[Файл:Hhhhit.jpg|міні|В топі]]
27 лютого у будівлі Рейстагу стається пожежа, на місці затримали нідерландського комуніста Марінуса ван дер Люббе. Хоча, багато хто вважає, що будівлю підпалили штурмовики на чолі із Карлом Ернстом, а Марінуса зробили [[Лох|цапом-відбувайлом]]. Коротше, справа майже одразу перетворилась у змагання із метання лайном між комуністами та нацистами. Адольф під шумок оголосив про комуністичну змову з ціллю захоплення влади та подав на підпис президенту Гінденбургу декрети, що вводили цензуру та різні анальні обмеження. До середини літа в Німеччині легально діючою залишилась тільки Націонал-соціалістична партія. Тепер вже кишеньковий Рейхстаг проголосував за закон, який дозволяв Адольфу вводити будь-які закони, плюючи навіть на конституцію. 30 червня на керівництво СА (штурмових загонів) було натравлене гестапо (таємна поліція), яке відправило близько сотні чоловік будувати націонал-соціалім до іншого світу, штурмовики що кулаками, ножами та арматурою пробили свого часу Адольфу шлях до влади, стали просто непотрібними і їх позбулись. 2 серпня помер Гінденбург, спеціальним законом функції канцлера і президента об'єднувались у лиці Гітлера. Так, коли на шляху Адольфа не залишилось нікого, він став воістину фюрером.

Інколи можна прочитати про те, що нацисти тупо захопили владу, але насправді, Гітлер прийшов до влади самі бачте як. Потім [[Бидло|більшість]] наслухавшись пропаганди яка стала невід'ємною частиною життя німців, повністю добровільно його підтримувала та голосувала "Ja" (Так) на різних там формальних референдумах. Цікава річ, ця ваша демократія.

На відміну від інших політиків, фюрер одразу взявся виконувати передвиборчі обіцянки: жидів було відправлено на курорти гетто, жабоїдів, англів із саксами послали в дупу з їхніми умовами, військові заводи запрацювали в три зміни.

== Друга світова і кінець ==
Почав фюрер досить епічно. Буквально за 3 роки, із 1938 по 1940 рік із карти Європи зникла Чехія, Польща, ряд навколишніх дрібних країн було окуповано. На десерт Адольф залишив жабоїдів, по чиїй столиці в 1940-му році провів для себе екскурсію, а для своєї армії - парад.
Капітуляція Франції була підписана у Комп'єнському лісі, там, де у 1918 р. була підписана капітуляція Німеччини у Першій світовій, в тому ж вагоні потяга, який, виламавши стіну, притягли із музею. Старий Адольф мав почуття гумору. Так усі дойчлянди і не тільки опинились в одному Рейху.
[[Файл:1024px-2svitovavijnamapa.jpg|міні|К̶р̶и̶м̶Європа наша!]]
Через війну, яка затягнулась та йшла все менш успішно, Адольф нервував, почастішали неконтрольовані припадки агресії із піною у рота та епічними кусаннями килимів на підлозі. Варто згадати також, що фюрер, за призначенням особистого лікаря Морреля, вживав біля 80 різних препаратів, деякі із яких були наркотичними. Очевидці зазначали, що фюрер все частіше втрачав зв'язок із реальністю: скрізь бачив змови; був впертим як віслюк та забороняв відступати військам для вирівняння фронту, що призводило до оточень великих частин армії; ототожнював себе із народом, який загине із його смертю; вишенькою став декрет "Нерон"
[[https://en.m.wikipedia.org/wiki/Nero_Decree]], згідно якого у Німеччині мало знищуватись все, що може використати ворог (тактика випаленої землі). Його стан був очевидний настільки, що декрет саботувався навіть найвідданішими фюреру людьми. До речі, Адольф був прихильником теорії Дарвіна, тому вважав, що німецький народ програв боротьбу за життя [[Русскій мір|homo sovieticus]], а тому має бути знищений.

29 квітня 1945 р. одружився із своєю підстилкою/секретаркою Євою Браун яка жила з ним вже досить довго цивільним шлюбом. 30 квітня, вже у бункері, оточеного Берліна, із Євою та улюбленою собакою Блонді випив ціаністий калій і вистрелив собі у голову. Причому все це - одночасно. Біля бункеру трупи були облиті бензином та спалені. Кінець.

Як завжди, є '''альтернативна версія'''. Згідно якої, Адольф втік на курорти Аргентини, де дожив до старості та помер, а знайдені трупи належать двійникам, яких фюрер мав кілька. Не підтверджується авторитетними джерелами.

== Цікаві факти ==
*Був вегетеріанцем.
* В молоді роки закликав бити єбло вуйкам з Закарпаття. Ні, це не жарт. Закарпаття тоді було в складі Австро-Угорщини, і хлопці з нього часто їхали в пошуках кращої долі до Відня де жив Адік. Він казав що всіх гастрабайтерів треба пиздити аби ті не нахабніли та не відбирали роботу у корінних німців. Не відомо чи бив він їх сам, скоріш за все ні, бо був фізично кволим і розумів що отримати удар у відповідь від хлопця що з малку лазив по Карпатським лісам це не дуже добре для здоров'я, але з придурками які нападали з ножами та битками на внутрішніх мігрантів він справді корешився.
*Можливо, Адольф на четверть єврей, так як походження батька не зовсім зрозуміле. Бабця працювала прислугою у багатенького жида, який полюбляв присунути прислузі.
* Хоч це і не підтверджено на 100%, але кажуть, що Гітлер мав сина - Жана Марі Лорена, якого забайстрючив одній циганці під час окупації Франції в першу світову. Син виріс нормальною людиною, і навіть не відразу дізнався що його батько дойч-фюрер, а коли страшна правда відкрилась, то мужик прихуїв не на жарт. Він займався бізнесом, мав дружину, дітей. А потім його вбили. Хто і нащо достовірно не відомо. Не дивлячись на те що його батько був самі знаєте ким, Жан був нормальним вуйком, на людей не кричав, Тисочолітній Рейх не будував, малювати картини не вмів, в політику не ліз, світових війн не розпочинав. Мабудь Адольф дивився на сина з неба і плакакав.
* Не так давно в Аргентині один старезний дід заявив, що він і є той самий Гітлер, що з'їбав з бункеру в 1945 році. Проте нововиявлений, дивом врятований "Гітлер", не викликав довіри, бо сцявся, не завжди впізнавав оточуючих людей, та страждав на хворобу Альцгеймера.
* Адольф тепер в Германії ім'я яке не використовують. Хоча колись воно було досить популярним, адже перекладається як: благородний вовк.
* Те що Алоїзич псих було помітно ще в молоді роки. Коли можновладці дізнались про його потуги йти до Рейхстагу, вони вирішили що цей клоун наврядчи чогось доб'ється в житті та разреготались у відповідь. А даремно. Образити художника може кожен, але не кожен може потім вижити в концтаборі.

== Фюрер у кадрі ==
*''Бункер''. Фільм 2004 року. Знятий на основі щоденника особистої секретарки. Атмосфера безвихідного становища гарантована. Має надвисоку історичну достовірність. Хоча для тих кому не цікава історія буде не комільфо.

*''Великий диктатор''. Комедійний фільм Чапліна.

*Документальні (кольорові) кадри які знімав Адольф з друзями/колегами/родиною на відпочинку є в американських архивах. З недавньої пори є і в інтернеті. В кадрі Алоїзич не завжди одягнений. Ну а що тут такого? Літо, спека, природа, свіженьке повівтря... він же не знав що їх побачить ще хтось окрім його близьких.

== Трохи цитат ==
{{Цитата|З нагоди дня народження [[Гітлер|одного австрійського художника]] хотілось би звернути вашу увагу, панове, на те, що диктатури виграють лише на коротких дистанціях, а на довгих завжди перемагають демократії.
Одна з основних причин — при диктатурі з часом неминуче настає негативна селекція людей і, відповідно, кадрів та людського ресурсу, який є основним. Коли в тебе головна мета не розвиток, а сподобатися диктатору, далеко не заїдеш.
Всі ці примітивні байки про порядок і гарні дороги працюють доти, доки тебе по цих дорогах не везуть в автозаку за антивладний мемчик. А "сильна рука" приваблива до тих пір, доки після того як ви її привели до влади, ця "рука" не вхопилась за ваше горло. Не вірите? Ернста Рьома запитайте. Історичних і сучасних аналогій та прикладів мільярд. Хто має мізки трохи більші за курячі, легко перевірить і помітить цю тенденцію.
І так, диктатура ніколи не настає сама по собі, якщо в наріду на неї нема запиту. Тому мантри про поганого фюрера і невинну чернь — відмазка для бідних.|Андрій Данкович}}

== Галерея ==
<gallery>
Hitler child.jpg|Він теж був школотою.
1 4727-15af7ac93.jpg|Як би він справді втік то міг би виглядати ось так.
Zy4rp.jpg|Тим часом на пляжах Аргентини.
</gallery>

==Див. також==
*[[Друга світова війна]]
*[[Беніто Муссоліні]]
*[[Закон Ґодвіна]]
{{Портал/Бокс/Історія}}

{{Історія}}
{{Логіка}}

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Німеччина]]

Троєщина

2025-07-04T09:13:08Z

Sw:

[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|200px|[[Дядько Федось|Кумедний Художник]] з [[Чарівний Дрючок|Дрючком]] похований саме тут]]

[[Файл:Троєщина мапа.png|міні|праворуч]]

'''Троєщина''' (Троя, Вигурівщина-Троєщина, також '''Свята Троєщина''', '''Забута Троєщина''' та ін.) - легендарний масив [[Києва|Города]], який відомий своєю чоткістю та непривітністю місцевих аборигенів, здатних постояти за себе і захистити тайни Троєщини від прибульців з <s>Космосу</s>. Не дивно, що [[Кумедний Художник]] (і [[Чарівний Дрючок]]) поховані саме тут.

Колишне село, що було долучене в склад [[Деснянський район|Деснянського району]] міста у 1988-му році. Втім, включення села-супутника до Столиці [[Україна|Української держави]] не змінило менталітет місцевих, які, здається, й досі живуть своїм традиційним укладом. Дійсно, чого чекати від нащадків і спадкоємців людей, які тут мешкали ще до заснування Старого Києва? Пережили хозарів, Князя Володимира, Царя Батия, Івана Грозного, Петра Першого, Катерину Другу, Вусатого Ірода, Адольфа Душогуба і купу інших придурків, які намагались сісти на голову Доброму Дядьку з Києва і звісити ноги.

==Історія==
Перші поселення району Троєщина відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді на місці Троєщини був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.

У XV столітті тут розташовувалось «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.

У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». В 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.

Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.

Місцеві землі постійно були об'єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.

Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.

В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.

З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.

З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що на вище місце було перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.

У 1923–1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927–1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930–1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.

27 вересня 1943 року нацики спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли [[СРСР|коммі]].

За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина ) була включена до складу Києва.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.

Первісним проектом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина<ref>Дарма цього не зробили</ref>, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).

==Локації==

==Населення==
Жителі історичної місцевості на півночі лівого берега [[Київ|міста каштанів]] нагадують вікінгів, які щоранку набігають на Київ, паралізуючи рух на Північному мості, а ввечері їдуть назад з <del>віджатим</del> кров'ю і потом заробленим крамом. Не слід думати, що їм самим подобається перенавантажувати рух на найважливішій артерії, що поєднує північ міста, однак благання троєщенців щодо проведення метро в їх місцину так і залишаються обіцянками мерів та локальним мемом киян. З одного боку, це необхідно лишень оркам з півночі, які величезним напливом (населення району складає приблизно 280 000 рил) переповнять [[Київський метрополітен|метрополітен]]. З іного боку, навантаження на Північний міст не може й надалі залишатися таким сильним. Проблему варто вирішувати.

==У культурі==
Гурт "[[Жадан і собаки]]" у 2019-м році опублікував пісню, цілком присвячену предмету статті. В ній [[Сергій Жадан|Жадан]] у всіх барвах змальовує брутальне життя та світогляд місцевих.
{{YouTube|0tJnqIpm_Hg|align = center|}}
[[Антін Мухарський]] у 2020 році видав книгу "Троєщинське євангеліє" в якій чудово проілюстроване життя місцевої [[Гопник|гопоти]], [[Мафія|мафії]] та інших [[Партія регіонів|вурдалак]].
[[Файл:Троєщинське євангеліє.png|міні|центр]]

==Вікторіанський під'їзд==
Якийсь місцевий вар'ят вирішив оформити свій 13 поверх обісраної багатоповерхівки за адресою вул. Радунська, 26 у Вікторіанському стилі. Там навіть сцяти у ліфті якось соромно. Все ж, хочеться зробити це шляхетно. [[Почуття гумору|Не насцяти, а справити біологічну потребу, хо-хо-хо]]. Вхід на цей арт-об'єкт вільний і безкоштовний (за проникнення у під'їзди наче не платять), але скоріш за все вам виверне кишені люб'язна [[Гопнік|інтелігенція королівської крові]], яка ввічливо поцікавиться, куди ви прямуєте і чому прийшли на їх мисливське угіддя.

<gallery>
Вікторіанська троя.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ2.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ3.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ4.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ5.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ6.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ7.jpg|
</gallery>

==Галерея Троєщини==
==Див. також==

==Покликання==
*[https://www.prostranstvo.media/fenomen-spalnogo-rajonu-troieshhini/ Феномен "Троєщини"]
*[https://find-way.com.ua/oblast/kyivska/kyiv/viktorianskyi-pid-izd-na-troieshchyni-kyiv Троєщина у Вікторіанському стилі]

{{Київ}}

Рунет

2025-07-04T09:03:38Z

Sw:

{{Stub}}
[[Файл:1678685453.gif|thumb]]

'''РуНет''' також '''КацапНет''', '''КацапівНет''' - сукупна назва <s>кацапомовних і москворотих</s> російськомовних сайтів у Світовому Міжмережжі. Насліддя [[Кривава Орда|Кривавої Орди]] [[Вусатий Ірод|Вусатого Ірода]]. Тому не дивно, що українці зазвичай звідти тікають. Настільки епічний, що зрівнявся з американськими, а для мешканців не потрібно нічого окрім рунету, що втім не заважає їм його лаяти та упевнено заявляти, що російські інтернети скотилися у лайно. Веде початок ще з [http://www.port-folio.org/part55.htm радянськіх часів], подалій розвиток отримав у 1990х, з отриманням доменів .su (радянській) та .ru (російський). Першій сайт у рудомені був [http://www.1-9-9-4.ru/ www.1-9-9-4.ru], потім було їх більше, потім настав web 2.0 і пішло... Остання фіча, це кірілічні домени вигляду .рф

== З чого складається ==
[[Файл:Maionez.jpg|thumb|[http://lurkmore.to/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0 На цьому] трималося 10% культури рунету|200px]]

=== Пошукові системи ===
*[[Яндекс]]
*[http://www.rambler.ru/ Рамблер]

=== Mail.ru ===
[http://mail.ru/ Mail.ru] - перша пошта чи то твого старшого брата, чи то твоєї матусі. Тепер знаходиться [[Заблоковані російські сайти|за обрієм української реальності]].

=== Вікі ===
[[Файл:Runet-map.gif|thumb]]
*[http://ru.wikipedia.org/ Вікіпедія] - москвинська Вікіпедія більша за нашу, та це ненадовго, чи не так?;)
*[http://absurdopedia.net/ Абсурдопедія] - сповнена абсурдом і дивного гумору
*[http://www.wikireality.ru/ Вікіреальність] - розповідає про різні події в інтернетах
*[http://traditio-ru.org/ Традіція] - вікі московитськіх поцреотів
*Рувікі — [[1984|оруелівська]] заміна російськомовної Вікіпедії. Один із керівників Вікімедіа ру продав дупу диктатурі та очолив цензуровану версію вікі. В чому оруелівський момент: вони скопіювали всі статті та всю інфраструктуру (включно з commons та Вікіданими), виправили „неправильні“ статті та дали проєкту назву під якою неформально відома росвікі. Тобто пізніше, коли Вікіпедію заблокують, рандомний школяр буде думати що „рувікі“ яку згадують в якомусь тексті це підцензурна вікі яку він так добре знає. Перепис історії вдалий, Міністерство Правди в дії. Якщо цей проєкт не здохне, авжеж.

=== Соцмережі ===
*[[Вконтакті]]
*Однокласники
*Вищезгадувана Мой@Мир

=== Гумористичні сайти ===
*[[Луркоморье|Луркоморьє]] - лурк моар!
*[http://bash.org.ru/ Башорг] - головний цитатниц Рунету
*[http://ithappens.ru/ IT-happens] - лулзи з життя айтішніків
*[http://upyachka.ru/ Упячка] - це важко описати, втім і не треба. ПЫЩПЫЩ!!РИАЛЬНЭ!!111
*[http://udaff.com/ Udaff.com] - аплот стародавніх [[Словник олбанської мови|пАдонкаФФ]]
*[http://joyreactor.ru/ joyreactor.ru] - зібрання rage-коміксів, фотожаб та усіляких смішніх картинок

=== Блоги ===
*[[Живий журнал]]
*Liveinternet.ru
*Diary.ru
*знову ж таки Блоги Мейл.ру

=== Іміджборди ===
*[[Двач]] (мир його праху)
*[[Сосач]]
*[[Ичан]]
*[[Нульчан]]
*[[Доброчан]]

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317114040/http://dramatica.org.ua/Рунет Архівна версія статті]

{{Мережеві місця}}
[[Категорія:Закордонні мережі]]
[[Категорія:Сайти]]

Рунет

2025-07-04T09:02:12Z

Sw:

{{Stub}}
[[Файл:1678685453.gif|thumb]]

'''РуНет''' також '''КацапНет''', '''КацапівНет''' - сукупна назва <s>кацапомовних і москворотих</s> російськомовних сайтів у Світовому Міжмережжі. Українці зазвичай звідти тікають. Настільки епічний, що зрівнявся з американськими, а для мешканців великої північної імперії не потрібно нічого окрім рунету, що втім не заважає їм його лаяти та упевнено заявляти, що російські інтернети скотилися у лайно. Веде початок ще з [http://www.port-folio.org/part55.htm радянськіх часів], подалій розвиток отримав у 1990х, з отриманням доменів .su (радянській) та .ru (російський). Першій сайт у рудомені був [http://www.1-9-9-4.ru/ www.1-9-9-4.ru], потім було їх більше, потім настав web 2.0 і пішло... Остання фіча, це кірілічні домени вигляду .рф

== З чого складається ==
[[Файл:Maionez.jpg|thumb|[http://lurkmore.to/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0 На цьому] трималося 10% культури рунету|200px]]

=== Пошукові системи ===
*[[Яндекс]]
*[http://www.rambler.ru/ Рамблер]

=== Mail.ru ===
[http://mail.ru/ Mail.ru] - перша пошта чи то твого старшого брата, чи то твоєї матусі. Тепер знаходиться [[Заблоковані російські сайти|за обрієм української реальності]].

=== Вікі ===
[[Файл:Runet-map.gif|thumb]]
*[http://ru.wikipedia.org/ Вікіпедія] - москвинська Вікіпедія більша за нашу, та це ненадовго, чи не так?;)
*[http://absurdopedia.net/ Абсурдопедія] - сповнена абсурдом і дивного гумору
*[http://www.wikireality.ru/ Вікіреальність] - розповідає про різні події в інтернетах
*[http://traditio-ru.org/ Традіція] - вікі московитськіх поцреотів
*Рувікі — [[1984|оруелівська]] заміна російськомовної Вікіпедії. Один із керівників Вікімедіа ру продав дупу диктатурі та очолив цензуровану версію вікі. В чому оруелівський момент: вони скопіювали всі статті та всю інфраструктуру (включно з commons та Вікіданими), виправили „неправильні“ статті та дали проєкту назву під якою неформально відома росвікі. Тобто пізніше, коли Вікіпедію заблокують, рандомний школяр буде думати що „рувікі“ яку згадують в якомусь тексті це підцензурна вікі яку він так добре знає. Перепис історії вдалий, Міністерство Правди в дії. Якщо цей проєкт не здохне, авжеж.

=== Соцмережі ===
*[[Вконтакті]]
*Однокласники
*Вищезгадувана Мой@Мир

=== Гумористичні сайти ===
*[[Луркоморье|Луркоморьє]] - лурк моар!
*[http://bash.org.ru/ Башорг] - головний цитатниц Рунету
*[http://ithappens.ru/ IT-happens] - лулзи з життя айтішніків
*[http://upyachka.ru/ Упячка] - це важко описати, втім і не треба. ПЫЩПЫЩ!!РИАЛЬНЭ!!111
*[http://udaff.com/ Udaff.com] - аплот стародавніх [[Словник олбанської мови|пАдонкаФФ]]
*[http://joyreactor.ru/ joyreactor.ru] - зібрання rage-коміксів, фотожаб та усіляких смішніх картинок

=== Блоги ===
*[[Живий журнал]]
*Liveinternet.ru
*Diary.ru
*знову ж таки Блоги Мейл.ру

=== Іміджборди ===
*[[Двач]] (мир його праху)
*[[Сосач]]
*[[Ичан]]
*[[Нульчан]]
*[[Доброчан]]

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317114040/http://dramatica.org.ua/Рунет Архівна версія статті]

{{Мережеві місця}}
[[Категорія:Закордонні мережі]]
[[Категорія:Сайти]]

Петросян

2025-07-04T08:59:50Z

Sw:

[[Файл:Петросян.jpg|thumb|250px|[[Кумедний Дядько]] це не Петросян]]

'''Петросян''' (''Петросян Євгеній Ваганович'') — один з застарілих мемів, імен і образів [[Кумедний Дядько|Кумедного Дядька]] в контексті [[Рунет|КацапівНет]]у, що має корені в [[ЖЖ]], але цілком може вважатися мемом руборд, первісно [[Двач]]а. Враховуючи походження самого Петросяна з радянських часів, зародився мем на початку 2000-х, ще в епоху блоґів. Наразі сам первинний сенс пародійного поклоніння є глибоко забутим, але залишився атавізм у вигляді детектування петросянства. У такій формі є надзвичайно популярним, вийшов навіть [[УРЖ]].

Разом з тим якщо порівняти з Фрипулья, то Петросян це фігня.

== А в чому власне річ? ==

[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|200px|left|"І ніякий Я вам не Петросян"]]

Річ у тім, що Петросян насправді [[Рекурсія|ще той петросян]]. І я, мабуть, теж. І знову. Це можна продовжувати нескінченно. Так от, ще за [[СерСер|радянського союзу]] на телебаченні і в будинках культури тримались всілякі клоуни, яким можна було говорити про що завгодно, та не про політику. Одним з таких і був Петросян. Переживши буремні 90-ті на жартах про кінець 80-х, з початком нового тисячоліття вдихнув дріботь натхнення на нові звершення.

Особливістю його гумору і гумору створеної ним у 2003 програми "Криве дзеркало" вважається перш за все його відсутність. Далі більше: за надзвичайно інтелектуальними жартами стоять надзвичайно інтелектуальні метри гумору, чиї типажі та стиль мабуть ще більш понурі, аніж жарти. Наприклад, досі працюють штатні середньоазійські москалі, укурені патлаті блазні і блаженні. За даними [http://www.newsru.com/cinema/03mar2006/petrosjan.html інформативних джерел] більшість відвідувачів — бидло, пенсіонери і позавчорашні ПТУшники. Це й не дивно, бо гумор часто критикують за ницість та [[боян]]истість.

Кажуть, що зі зростанням Рунету та ЗМІ, бородаті анекдоти і власний несмак було замінено на бородаті цитати з інтернетів і несмак інших гумористичних програм. Вагомою спробою у розгадці є здогад про те, що відвідувачі концертів Пана просто не знають про існування гумору іншої природи та якості. Можна висловити іншу думку: вони не знають про існування гумору взагалі.

Не можна не відзначити, що у програмах "Аншлаг" та "Криве дзеркало" була зібрана еліта гумористичної естради - насолоджуйтесь кунсткамерою якщо вам нічого робити. Смішні жарти бували, але рідко. Також Петросян один з рекордсменів російського телеящику по живучості його програми - з 1994 по 2019 рік його огляди "гуморних скетчів" різних клоунів Росії виходили щотижнево і звалися "Смехопанорама".

Незважаючи на весь опір, третина москвинів зве Петросяна найкращим гумористом, а його виступи тривають донині. В 2009-му році блоґери зустрічалися з Ним. Кажуть, що після цього виявили, яка він чудова і смішна людина. Якщо це насправді так, то можна дійти висновків, що Петросян просто дає на публіку те, що остання просить.

А, ну і звісно, Пєтросян, підтримав як анексію українських територій так і війну проти України взагалі, бо чого ви ще чекали від людини яке все життя була пов'язана з російськими центральними телеканалами і увесь її добробут зав'язаний на російський телеящик.

<gallery>
Файл:Молодий Петросян.jpg|Ще Петросяна
Файл:Петросян нога.jpg|
Файл:Петросян джіф.gif|
Файл:Петросян а.jpg|
</gallery>

== Церква Петросяна ==
[[Файл:Петросян ікона.jpg|thumb|200px]]
[http://petrosyan-cult.livejournal.com/ Спільнота в ЖЖ], де учасники зображують хом'ячків, які моляться на святість того, над чим насправді насміхаються. Створена в 2005 році, спільнота повна всякої мури про святість Петросяна у вигляді паст та макросів. Особливо доставляють ікони з ликами КЗ і Аншлага. Реакція Бога не змусила себе чекати:

{{Цитата|Мені соромно навіть вимовляти назву цього інтернет-ресурсу. Тільки покидьки суспільства і моральні виродки можуть піти на таке блюзнірство — замінити лики Святих особами гумористів. Це, безумовно, проплачений сайт, інакше ці люди не затіяли б такі складні роботи: там же не просто кілька колажів — там багато статей і всього іншого. Для цього треба дуже сильно "спантеличитися". Тому слово "засуджуєте" в даному випадку звучить недоречно. За Вашою логікою виходить, що це можна і не засуджувати.|Паста з відповіді на питання про засудження.}}

Ідея вишла поза межі інтернету у вигляді імітацій зустрічей сектантів та їх проповідування. Сама спільнота вже давно фактично мертва.

== Петросян ==
Попри згасання популярності релігійного культу, прізвище Петросяна увійшло в масову культуру для позначення невдалого жартіника. Також, "петросянство" = невдалий жарт, "петросянити" = невдало пожартувати, "петросянський" = характеризується невдалим гумором.

У мережі популяризовані деякі макросики на тему, на зразок "Отличная шутка" (чудовий жарт), "Как смищно" (як смішно).

<gallery>
Файл:Чудовий жарт.jpg|
Файл:Чьоткий жарт.jpg|
Файл:Петросян шварц.gif|
</gallery>

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317111327/http://dramatica.org.ua/Петросян Архівна версія статті]

== Примітки ==
{{примітки}}

{{Закордонні меми}}
{{Телебачення}}
[[Категорія:Персоналії]]

Петросян

2025-07-04T08:58:54Z

Sw:

[[Файл:Петросян.jpg|thumb|250px|[[Кумедний Дядько]] це не Петросян]]

'''Петросян''' (''Петросян Євгеній Ваганович'') — мем і один з образів [[Кумедний Дядько|Кумедного Дядька]] з точки зору [[Рунет]]у, що має корені в [[ЖЖ]], але цілком може вважатися мемом руборд, первісно [[Двач]]а. Враховуючи походження самого Петросяна з радянських часів, зародився мем на початку 2000-х, ще в епоху блоґів. Наразі сам первинний сенс пародійного поклоніння є глибоко забутим, але залишився атавізм у вигляді детектування петросянства. У такій формі є надзвичайно популярним, вийшов навіть [[УРЖ]].

Разом з тим якщо порівняти з Фрипулья, то Петросян це фігня.

== А в чому власне річ? ==

[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|200px|left|"І ніякий Я вам не Петросян"]]

Річ у тім, що Петросян насправді [[Рекурсія|ще той петросян]]. І я, мабуть, теж. І знову. Це можна продовжувати нескінченно. Так от, ще за [[СерСер|радянського союзу]] на телебаченні і в будинках культури тримались всілякі клоуни, яким можна було говорити про що завгодно, та не про політику. Одним з таких і був Петросян. Переживши буремні 90-ті на жартах про кінець 80-х, з початком нового тисячоліття вдихнув дріботь натхнення на нові звершення.

Особливістю його гумору і гумору створеної ним у 2003 програми "Криве дзеркало" вважається перш за все його відсутність. Далі більше: за надзвичайно інтелектуальними жартами стоять надзвичайно інтелектуальні метри гумору, чиї типажі та стиль мабуть ще більш понурі, аніж жарти. Наприклад, досі працюють штатні середньоазійські москалі, укурені патлаті блазні і блаженні. За даними [http://www.newsru.com/cinema/03mar2006/petrosjan.html інформативних джерел] більшість відвідувачів — бидло, пенсіонери і позавчорашні ПТУшники. Це й не дивно, бо гумор часто критикують за ницість та [[боян]]истість.

Кажуть, що зі зростанням Рунету та ЗМІ, бородаті анекдоти і власний несмак було замінено на бородаті цитати з інтернетів і несмак інших гумористичних програм. Вагомою спробою у розгадці є здогад про те, що відвідувачі концертів Пана просто не знають про існування гумору іншої природи та якості. Можна висловити іншу думку: вони не знають про існування гумору взагалі.

Не можна не відзначити, що у програмах "Аншлаг" та "Криве дзеркало" була зібрана еліта гумористичної естради - насолоджуйтесь кунсткамерою якщо вам нічого робити. Смішні жарти бували, але рідко. Також Петросян один з рекордсменів російського телеящику по живучості його програми - з 1994 по 2019 рік його огляди "гуморних скетчів" різних клоунів Росії виходили щотижнево і звалися "Смехопанорама".

Незважаючи на весь опір, третина москвинів зве Петросяна найкращим гумористом, а його виступи тривають донині. В 2009-му році блоґери зустрічалися з Ним. Кажуть, що після цього виявили, яка він чудова і смішна людина. Якщо це насправді так, то можна дійти висновків, що Петросян просто дає на публіку те, що остання просить.

А, ну і звісно, Пєтросян, підтримав як анексію українських територій так і війну проти України взагалі, бо чого ви ще чекали від людини яке все життя була пов'язана з російськими центральними телеканалами і увесь її добробут зав'язаний на російський телеящик.

<gallery>
Файл:Молодий Петросян.jpg|Ще Петросяна
Файл:Петросян нога.jpg|
Файл:Петросян джіф.gif|
Файл:Петросян а.jpg|
</gallery>

== Церква Петросяна ==
[[Файл:Петросян ікона.jpg|thumb|200px]]
[http://petrosyan-cult.livejournal.com/ Спільнота в ЖЖ], де учасники зображують хом'ячків, які моляться на святість того, над чим насправді насміхаються. Створена в 2005 році, спільнота повна всякої мури про святість Петросяна у вигляді паст та макросів. Особливо доставляють ікони з ликами КЗ і Аншлага. Реакція Бога не змусила себе чекати:

{{Цитата|Мені соромно навіть вимовляти назву цього інтернет-ресурсу. Тільки покидьки суспільства і моральні виродки можуть піти на таке блюзнірство — замінити лики Святих особами гумористів. Це, безумовно, проплачений сайт, інакше ці люди не затіяли б такі складні роботи: там же не просто кілька колажів — там багато статей і всього іншого. Для цього треба дуже сильно "спантеличитися". Тому слово "засуджуєте" в даному випадку звучить недоречно. За Вашою логікою виходить, що це можна і не засуджувати.|Паста з відповіді на питання про засудження.}}

Ідея вишла поза межі інтернету у вигляді імітацій зустрічей сектантів та їх проповідування. Сама спільнота вже давно фактично мертва.

== Петросян ==
Попри згасання популярності релігійного культу, прізвище Петросяна увійшло в масову культуру для позначення невдалого жартіника. Також, "петросянство" = невдалий жарт, "петросянити" = невдало пожартувати, "петросянський" = характеризується невдалим гумором.

У мережі популяризовані деякі макросики на тему, на зразок "Отличная шутка" (чудовий жарт), "Как смищно" (як смішно).

<gallery>
Файл:Чудовий жарт.jpg|
Файл:Чьоткий жарт.jpg|
Файл:Петросян шварц.gif|
</gallery>

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317111327/http://dramatica.org.ua/Петросян Архівна версія статті]

== Примітки ==
{{примітки}}

{{Закордонні меми}}
{{Телебачення}}
[[Категорія:Персоналії]]

Петросян

2025-07-04T08:58:27Z

Sw:

[[Файл:Петросян.jpg|thumb|250px|[[Кумедний Дядько]] не Петросян. І не ідіот]]

'''Петросян''' (''Петросян Євгеній Ваганович'') — мем і один з образів [[Кумедний Дядько|Кумедного Дядька]] з точки зору [[Рунет]]у, що має корені в [[ЖЖ]], але цілком може вважатися мемом руборд, первісно [[Двач]]а. Враховуючи походження самого Петросяна з радянських часів, зародився мем на початку 2000-х, ще в епоху блоґів. Наразі сам первинний сенс пародійного поклоніння є глибоко забутим, але залишився атавізм у вигляді детектування петросянства. У такій формі є надзвичайно популярним, вийшов навіть [[УРЖ]].

Разом з тим якщо порівняти з Фрипулья, то Петросян це фігня.

== А в чому власне річ? ==

[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|200px|left|"І ніякий Я вам не Петросян"]]

Річ у тім, що Петросян насправді [[Рекурсія|ще той петросян]]. І я, мабуть, теж. І знову. Це можна продовжувати нескінченно. Так от, ще за [[СерСер|радянського союзу]] на телебаченні і в будинках культури тримались всілякі клоуни, яким можна було говорити про що завгодно, та не про політику. Одним з таких і був Петросян. Переживши буремні 90-ті на жартах про кінець 80-х, з початком нового тисячоліття вдихнув дріботь натхнення на нові звершення.

Особливістю його гумору і гумору створеної ним у 2003 програми "Криве дзеркало" вважається перш за все його відсутність. Далі більше: за надзвичайно інтелектуальними жартами стоять надзвичайно інтелектуальні метри гумору, чиї типажі та стиль мабуть ще більш понурі, аніж жарти. Наприклад, досі працюють штатні середньоазійські москалі, укурені патлаті блазні і блаженні. За даними [http://www.newsru.com/cinema/03mar2006/petrosjan.html інформативних джерел] більшість відвідувачів — бидло, пенсіонери і позавчорашні ПТУшники. Це й не дивно, бо гумор часто критикують за ницість та [[боян]]истість.

Кажуть, що зі зростанням Рунету та ЗМІ, бородаті анекдоти і власний несмак було замінено на бородаті цитати з інтернетів і несмак інших гумористичних програм. Вагомою спробою у розгадці є здогад про те, що відвідувачі концертів Пана просто не знають про існування гумору іншої природи та якості. Можна висловити іншу думку: вони не знають про існування гумору взагалі.

Не можна не відзначити, що у програмах "Аншлаг" та "Криве дзеркало" була зібрана еліта гумористичної естради - насолоджуйтесь кунсткамерою якщо вам нічого робити. Смішні жарти бували, але рідко. Також Петросян один з рекордсменів російського телеящику по живучості його програми - з 1994 по 2019 рік його огляди "гуморних скетчів" різних клоунів Росії виходили щотижнево і звалися "Смехопанорама".

Незважаючи на весь опір, третина москвинів зве Петросяна найкращим гумористом, а його виступи тривають донині. В 2009-му році блоґери зустрічалися з Ним. Кажуть, що після цього виявили, яка він чудова і смішна людина. Якщо це насправді так, то можна дійти висновків, що Петросян просто дає на публіку те, що остання просить.

А, ну і звісно, Пєтросян, підтримав як анексію українських територій так і війну проти України взагалі, бо чого ви ще чекали від людини яке все життя була пов'язана з російськими центральними телеканалами і увесь її добробут зав'язаний на російський телеящик.

<gallery>
Файл:Молодий Петросян.jpg|Ще Петросяна
Файл:Петросян нога.jpg|
Файл:Петросян джіф.gif|
Файл:Петросян а.jpg|
</gallery>

== Церква Петросяна ==
[[Файл:Петросян ікона.jpg|thumb|200px]]
[http://petrosyan-cult.livejournal.com/ Спільнота в ЖЖ], де учасники зображують хом'ячків, які моляться на святість того, над чим насправді насміхаються. Створена в 2005 році, спільнота повна всякої мури про святість Петросяна у вигляді паст та макросів. Особливо доставляють ікони з ликами КЗ і Аншлага. Реакція Бога не змусила себе чекати:

{{Цитата|Мені соромно навіть вимовляти назву цього інтернет-ресурсу. Тільки покидьки суспільства і моральні виродки можуть піти на таке блюзнірство — замінити лики Святих особами гумористів. Це, безумовно, проплачений сайт, інакше ці люди не затіяли б такі складні роботи: там же не просто кілька колажів — там багато статей і всього іншого. Для цього треба дуже сильно "спантеличитися". Тому слово "засуджуєте" в даному випадку звучить недоречно. За Вашою логікою виходить, що це можна і не засуджувати.|Паста з відповіді на питання про засудження.}}

Ідея вишла поза межі інтернету у вигляді імітацій зустрічей сектантів та їх проповідування. Сама спільнота вже давно фактично мертва.

== Петросян ==
Попри згасання популярності релігійного культу, прізвище Петросяна увійшло в масову культуру для позначення невдалого жартіника. Також, "петросянство" = невдалий жарт, "петросянити" = невдало пожартувати, "петросянський" = характеризується невдалим гумором.

У мережі популяризовані деякі макросики на тему, на зразок "Отличная шутка" (чудовий жарт), "Как смищно" (як смішно).

<gallery>
Файл:Чудовий жарт.jpg|
Файл:Чьоткий жарт.jpg|
Файл:Петросян шварц.gif|
</gallery>

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317111327/http://dramatica.org.ua/Петросян Архівна версія статті]

== Примітки ==
{{примітки}}

{{Закордонні меми}}
{{Телебачення}}
[[Категорія:Персоналії]]

Петросян

2025-07-04T08:57:48Z

Sw:

[[Файл:Петросян.jpg|thumb|250px|Кумедний Дядько не ідіот]]

'''Петросян''' (''Петросян Євгеній Ваганович'') — мем і один з образів [[Кумедний Дядько|Кумедного Дядька]] з точки зору [[Рунет]]у, що має корені в [[ЖЖ]], але цілком може вважатися мемом руборд, первісно [[Двач]]а. Враховуючи походження самого Петросяна з радянських часів, зародився мем на початку 2000-х, ще в епоху блоґів. Наразі сам первинний сенс пародійного поклоніння є глибоко забутим, але залишився атавізм у вигляді детектування петросянства. У такій формі є надзвичайно популярним, вийшов навіть [[УРЖ]].

Разом з тим якщо порівняти з Фрипулья, то Петросян це фігня.

== А в чому власне річ? ==

[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|200px|left|"І ніякий Я вам не Петросян"]]

Річ у тім, що Петросян насправді [[Рекурсія|ще той петросян]]. І я, мабуть, теж. І знову. Це можна продовжувати нескінченно. Так от, ще за [[СерСер|радянського союзу]] на телебаченні і в будинках культури тримались всілякі клоуни, яким можна було говорити про що завгодно, та не про політику. Одним з таких і був Петросян. Переживши буремні 90-ті на жартах про кінець 80-х, з початком нового тисячоліття вдихнув дріботь натхнення на нові звершення.

Особливістю його гумору і гумору створеної ним у 2003 програми "Криве дзеркало" вважається перш за все його відсутність. Далі більше: за надзвичайно інтелектуальними жартами стоять надзвичайно інтелектуальні метри гумору, чиї типажі та стиль мабуть ще більш понурі, аніж жарти. Наприклад, досі працюють штатні середньоазійські москалі, укурені патлаті блазні і блаженні. За даними [http://www.newsru.com/cinema/03mar2006/petrosjan.html інформативних джерел] більшість відвідувачів — бидло, пенсіонери і позавчорашні ПТУшники. Це й не дивно, бо гумор часто критикують за ницість та [[боян]]истість.

Кажуть, що зі зростанням Рунету та ЗМІ, бородаті анекдоти і власний несмак було замінено на бородаті цитати з інтернетів і несмак інших гумористичних програм. Вагомою спробою у розгадці є здогад про те, що відвідувачі концертів Пана просто не знають про існування гумору іншої природи та якості. Можна висловити іншу думку: вони не знають про існування гумору взагалі.

Не можна не відзначити, що у програмах "Аншлаг" та "Криве дзеркало" була зібрана еліта гумористичної естради - насолоджуйтесь кунсткамерою якщо вам нічого робити. Смішні жарти бували, але рідко. Також Петросян один з рекордсменів російського телеящику по живучості його програми - з 1994 по 2019 рік його огляди "гуморних скетчів" різних клоунів Росії виходили щотижнево і звалися "Смехопанорама".

Незважаючи на весь опір, третина москвинів зве Петросяна найкращим гумористом, а його виступи тривають донині. В 2009-му році блоґери зустрічалися з Ним. Кажуть, що після цього виявили, яка він чудова і смішна людина. Якщо це насправді так, то можна дійти висновків, що Петросян просто дає на публіку те, що остання просить.

А, ну і звісно, Пєтросян, підтримав як анексію українських територій так і війну проти України взагалі, бо чого ви ще чекали від людини яке все життя була пов'язана з російськими центральними телеканалами і увесь її добробут зав'язаний на російський телеящик.

<gallery>
Файл:Молодий Петросян.jpg|Ще Петросяна
Файл:Петросян нога.jpg|
Файл:Петросян джіф.gif|
Файл:Петросян а.jpg|
</gallery>

== Церква Петросяна ==
[[Файл:Петросян ікона.jpg|thumb|200px]]
[http://petrosyan-cult.livejournal.com/ Спільнота в ЖЖ], де учасники зображують хом'ячків, які моляться на святість того, над чим насправді насміхаються. Створена в 2005 році, спільнота повна всякої мури про святість Петросяна у вигляді паст та макросів. Особливо доставляють ікони з ликами КЗ і Аншлага. Реакція Бога не змусила себе чекати:

{{Цитата|Мені соромно навіть вимовляти назву цього інтернет-ресурсу. Тільки покидьки суспільства і моральні виродки можуть піти на таке блюзнірство — замінити лики Святих особами гумористів. Це, безумовно, проплачений сайт, інакше ці люди не затіяли б такі складні роботи: там же не просто кілька колажів — там багато статей і всього іншого. Для цього треба дуже сильно "спантеличитися". Тому слово "засуджуєте" в даному випадку звучить недоречно. За Вашою логікою виходить, що це можна і не засуджувати.|Паста з відповіді на питання про засудження.}}

Ідея вишла поза межі інтернету у вигляді імітацій зустрічей сектантів та їх проповідування. Сама спільнота вже давно фактично мертва.

== Петросян ==
Попри згасання популярності релігійного культу, прізвище Петросяна увійшло в масову культуру для позначення невдалого жартіника. Також, "петросянство" = невдалий жарт, "петросянити" = невдало пожартувати, "петросянський" = характеризується невдалим гумором.

У мережі популяризовані деякі макросики на тему, на зразок "Отличная шутка" (чудовий жарт), "Как смищно" (як смішно).

<gallery>
Файл:Чудовий жарт.jpg|
Файл:Чьоткий жарт.jpg|
Файл:Петросян шварц.gif|
</gallery>

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317111327/http://dramatica.org.ua/Петросян Архівна версія статті]

== Примітки ==
{{примітки}}

{{Закордонні меми}}
{{Телебачення}}
[[Категорія:Персоналії]]

Петросян

2025-07-04T08:56:47Z

Sw:

[[Файл:Петросян.jpg|thumb|250px|Кумедний Дядько не ідіот]]

[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|200px|"Фрипулья це вам не Петросян"]]

'''Петросян''' (''Петросян Євгеній Ваганович'') — мем і один з образів [[Кумедний Дядько|Кумедного Дядька]] з точки зору [[Рунет]]у, що має корені в [[ЖЖ]], але цілком може вважатися мемом руборд, первісно [[Двач]]а. Враховуючи походження самого Петросяна з радянських часів, зародився мем на початку 2000-х, ще в епоху блоґів. Наразі сам первинний сенс пародійного поклоніння є глибоко забутим, але залишився атавізм у вигляді детектування петросянства. У такій формі є надзвичайно популярним, вийшов навіть [[УРЖ]].

Разом з тим якщо порівняти з Фрипулья, то Петросян це фігня.

== А в чому власне річ? ==
Річ у тім, що Петросян насправді [[Рекурсія|ще той петросян]]. І я, мабуть, теж. І знову. Це можна продовжувати нескінченно. Так от, ще за [[СерСер|радянського союзу]] на телебаченні і в будинках культури тримались всілякі клоуни, яким можна було говорити про що завгодно, та не про політику. Одним з таких і був Петросян. Переживши буремні 90-ті на жартах про кінець 80-х, з початком нового тисячоліття вдихнув дріботь натхнення на нові звершення.

Особливістю його гумору і гумору створеної ним у 2003 програми "Криве дзеркало" вважається перш за все його відсутність. Далі більше: за надзвичайно інтелектуальними жартами стоять надзвичайно інтелектуальні метри гумору, чиї типажі та стиль мабуть ще більш понурі, аніж жарти. Наприклад, досі працюють штатні середньоазійські москалі, укурені патлаті блазні і блаженні. За даними [http://www.newsru.com/cinema/03mar2006/petrosjan.html інформативних джерел] більшість відвідувачів — бидло, пенсіонери і позавчорашні ПТУшники. Це й не дивно, бо гумор часто критикують за ницість та [[боян]]истість.

Кажуть, що зі зростанням Рунету та ЗМІ, бородаті анекдоти і власний несмак було замінено на бородаті цитати з інтернетів і несмак інших гумористичних програм. Вагомою спробою у розгадці є здогад про те, що відвідувачі концертів Пана просто не знають про існування гумору іншої природи та якості. Можна висловити іншу думку: вони не знають про існування гумору взагалі.

Не можна не відзначити, що у програмах "Аншлаг" та "Криве дзеркало" була зібрана еліта гумористичної естради - насолоджуйтесь кунсткамерою якщо вам нічого робити. Смішні жарти бували, але рідко. Також Петросян один з рекордсменів російського телеящику по живучості його програми - з 1994 по 2019 рік його огляди "гуморних скетчів" різних клоунів Росії виходили щотижнево і звалися "Смехопанорама".

Незважаючи на весь опір, третина москвинів зве Петросяна найкращим гумористом, а його виступи тривають донині. В 2009-му році блоґери зустрічалися з Ним. Кажуть, що після цього виявили, яка він чудова і смішна людина. Якщо це насправді так, то можна дійти висновків, що Петросян просто дає на публіку те, що остання просить.

А, ну і звісно, Пєтросян, підтримав як анексію українських територій так і війну проти України взагалі, бо чого ви ще чекали від людини яке все життя була пов'язана з російськими центральними телеканалами і увесь її добробут зав'язаний на російський телеящик.

<gallery>
Файл:Молодий Петросян.jpg|Ще Петросяна
Файл:Петросян нога.jpg|
Файл:Петросян джіф.gif|
Файл:Петросян а.jpg|
</gallery>

== Церква Петросяна ==
[[Файл:Петросян ікона.jpg|thumb|200px]]
[http://petrosyan-cult.livejournal.com/ Спільнота в ЖЖ], де учасники зображують хом'ячків, які моляться на святість того, над чим насправді насміхаються. Створена в 2005 році, спільнота повна всякої мури про святість Петросяна у вигляді паст та макросів. Особливо доставляють ікони з ликами КЗ і Аншлага. Реакція Бога не змусила себе чекати:

{{Цитата|Мені соромно навіть вимовляти назву цього інтернет-ресурсу. Тільки покидьки суспільства і моральні виродки можуть піти на таке блюзнірство — замінити лики Святих особами гумористів. Це, безумовно, проплачений сайт, інакше ці люди не затіяли б такі складні роботи: там же не просто кілька колажів — там багато статей і всього іншого. Для цього треба дуже сильно "спантеличитися". Тому слово "засуджуєте" в даному випадку звучить недоречно. За Вашою логікою виходить, що це можна і не засуджувати.|Паста з відповіді на питання про засудження.}}

Ідея вишла поза межі інтернету у вигляді імітацій зустрічей сектантів та їх проповідування. Сама спільнота вже давно фактично мертва.

== Петросян ==
Попри згасання популярності релігійного культу, прізвище Петросяна увійшло в масову культуру для позначення невдалого жартіника. Також, "петросянство" = невдалий жарт, "петросянити" = невдало пожартувати, "петросянський" = характеризується невдалим гумором.

У мережі популяризовані деякі макросики на тему, на зразок "Отличная шутка" (чудовий жарт), "Как смищно" (як смішно).

<gallery>
Файл:Чудовий жарт.jpg|
Файл:Чьоткий жарт.jpg|
Файл:Петросян шварц.gif|
</gallery>

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317111327/http://dramatica.org.ua/Петросян Архівна версія статті]

== Примітки ==
{{примітки}}

{{Закордонні меми}}
{{Телебачення}}
[[Категорія:Персоналії]]

Троєщина

2025-07-04T08:46:34Z

Sw:

[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|200px|[[Дядько Федось|Кумедний Дядько]] з [[Чарівний Дрючок|Дрючком]] похований саме тут]]

[[Файл:Троєщина мапа.png|міні|праворуч]]

'''Троєщина''' (Троя, Вигурівщина-Троєщина, також '''Свята Троєщина''', '''Забута Троєщина''' та ін.) - легендарний масив [[Києва|Города]], який відомий своєю чоткістю та непривітністю місцевих аборигенів, здатних постояти за себе і захистити тайни Троєщини від прибульців з <s>Космосу</s>. Не дивно, що [[Кумедний Художник]] (і [[Чарівний Дрючок]]) поховані саме тут.

Колишне село, що було долучене в склад [[Деснянський район|Деснянського району]] міста у 1988-му році. Втім, включення села-супутника до Столиці [[Україна|Української держави]] не змінило менталітет місцевих, які, здається, й досі живуть своїм традиційним укладом. Дійсно, чого чекати від нащадків і спадкоємців людей, які тут мешкали ще до заснування Старого Києва? Пережили хозарів, Князя Володимира, Царя Батия, Івана Грозного, Петра Першого, Катерину Другу, Вусатого Ірода, Адольфа Душогуба і купу інших придурків, які намагались сісти на голову Доброму Дядьку з Києва і звісити ноги.

==Історія==
Перші поселення району Троєщина відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді на місці Троєщини був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.

У XV столітті тут розташовувалось «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.

У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». В 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.

Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.

Місцеві землі постійно були об'єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.

Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.

В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.

З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.

З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що на вище місце було перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.

У 1923–1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927–1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930–1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.

27 вересня 1943 року нацики спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли [[СРСР|коммі]].

За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина ) була включена до складу Києва.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.

Первісним проектом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина<ref>Дарма цього не зробили</ref>, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).

==Локації==

==Населення==
Жителі історичної місцевості на півночі лівого берега [[Київ|міста каштанів]] нагадують вікінгів, які щоранку набігають на Київ, паралізуючи рух на Північному мості, а ввечері їдуть назад з <del>віджатим</del> кров'ю і потом заробленим крамом. Не слід думати, що їм самим подобається перенавантажувати рух на найважливішій артерії, що поєднує північ міста, однак благання троєщенців щодо проведення метро в їх місцину так і залишаються обіцянками мерів та локальним мемом киян. З одного боку, це необхідно лишень оркам з півночі, які величезним напливом (населення району складає приблизно 280 000 рил) переповнять [[Київський метрополітен|метрополітен]]. З іного боку, навантаження на Північний міст не може й надалі залишатися таким сильним. Проблему варто вирішувати.

==У культурі==
Гурт "[[Жадан і собаки]]" у 2019-м році опублікував пісню, цілком присвячену предмету статті. В ній [[Сергій Жадан|Жадан]] у всіх барвах змальовує брутальне життя та світогляд місцевих.
{{YouTube|0tJnqIpm_Hg|align = center|}}
[[Антін Мухарський]] у 2020 році видав книгу "Троєщинське євангеліє" в якій чудово проілюстроване життя місцевої [[Гопник|гопоти]], [[Мафія|мафії]] та інших [[Партія регіонів|вурдалак]].
[[Файл:Троєщинське євангеліє.png|міні|центр]]

==Вікторіанський під'їзд==
Якийсь місцевий вар'ят вирішив оформити свій 13 поверх обісраної багатоповерхівки за адресою вул. Радунська, 26 у Вікторіанському стилі. Там навіть сцяти у ліфті якось соромно. Все ж, хочеться зробити це шляхетно. [[Почуття гумору|Не насцяти, а справити біологічну потребу, хо-хо-хо]]. Вхід на цей арт-об'єкт вільний і безкоштовний (за проникнення у під'їзди наче не платять), але скоріш за все вам виверне кишені люб'язна [[Гопнік|інтелігенція королівської крові]], яка ввічливо поцікавиться, куди ви прямуєте і чому прийшли на їх мисливське угіддя.

<gallery>
Вікторіанська троя.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ2.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ3.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ4.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ5.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ6.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ7.jpg|
</gallery>

==Галерея Троєщини==
==Див. також==

==Покликання==
*[https://www.prostranstvo.media/fenomen-spalnogo-rajonu-troieshhini/ Феномен "Троєщини"]
*[https://find-way.com.ua/oblast/kyivska/kyiv/viktorianskyi-pid-izd-na-troieshchyni-kyiv Троєщина у Вікторіанському стилі]

{{Київ}}

Троєщина

2025-07-04T08:44:51Z

Sw:

[[Файл:Троєщина мапа.png|міні|праворуч]]

'''Троєщина''' (Троя, Вигурівщина-Троєщина, також '''Свята Троєщина''', '''Забута Троєщина''' та ін.) - легендарний масив [[Києва|Города]], який відомий своєю чоткістю та непривітністю місцевих аборигенів, здатних постояти за себе і захистити тайни Троєщини від прибульців з <s>Космосу</s>. Не дивно, що [[Кумедний Художник]] (і [[Чарівний Дрючок]]) поховані саме тут.

Колишне село, що було долучене в склад [[Деснянський район|Деснянського району]] міста у 1988-му році. Втім, включення села-супутника до Столиці [[Україна|Української держави]] не змінило менталітет місцевих, які, здається, й досі живуть своїм традиційним укладом. Дійсно, чого чекати від нащадків і спадкоємців людей, які тут мешкали ще до заснування Старого Києва? Пережили хозарів, Князя Володимира, Царя Батия, Івана Грозного, Петра Першого, Катерину Другу, Вусатого Ірода, Адольфа Душогуба і купу інших придурків, які намагались сісти на голову Доброму Дядьку з Києва і звісити ноги.

==Історія==
Перші поселення району Троєщина відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді на місці Троєщини був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.

У XV столітті тут розташовувалось «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.

У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». В 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.

Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.

Місцеві землі постійно були об'єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.

Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.

В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.

З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.

З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що на вище місце було перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.

У 1923–1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927–1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930–1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.

27 вересня 1943 року нацики спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли [[СРСР|коммі]].

За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина ) була включена до складу Києва.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.

Первісним проектом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина<ref>Дарма цього не зробили</ref>, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).

==Локації==

==Населення==
Жителі історичної місцевості на півночі лівого берега [[Київ|міста каштанів]] нагадують вікінгів, які щоранку набігають на Київ, паралізуючи рух на Північному мості, а ввечері їдуть назад з <del>віджатим</del> кров'ю і потом заробленим крамом. Не слід думати, що їм самим подобається перенавантажувати рух на найважливішій артерії, що поєднує північ міста, однак благання троєщенців щодо проведення метро в їх місцину так і залишаються обіцянками мерів та локальним мемом киян. З одного боку, це необхідно лишень оркам з півночі, які величезним напливом (населення району складає приблизно 280 000 рил) переповнять [[Київський метрополітен|метрополітен]]. З іного боку, навантаження на Північний міст не може й надалі залишатися таким сильним. Проблему варто вирішувати.

==У культурі==
Гурт "[[Жадан і собаки]]" у 2019-м році опублікував пісню, цілком присвячену предмету статті. В ній [[Сергій Жадан|Жадан]] у всіх барвах змальовує брутальне життя та світогляд місцевих.
{{YouTube|0tJnqIpm_Hg|align = center|}}
[[Антін Мухарський]] у 2020 році видав книгу "Троєщинське євангеліє" в якій чудово проілюстроване життя місцевої [[Гопник|гопоти]], [[Мафія|мафії]] та інших [[Партія регіонів|вурдалак]].
[[Файл:Троєщинське євангеліє.png|міні|центр]]

==Вікторіанський під'їзд==
Якийсь місцевий вар'ят вирішив оформити свій 13 поверх обісраної багатоповерхівки за адресою вул. Радунська, 26 у Вікторіанському стилі. Там навіть сцяти у ліфті якось соромно. Все ж, хочеться зробити це шляхетно. [[Почуття гумору|Не насцяти, а справити біологічну потребу, хо-хо-хо]]. Вхід на цей арт-об'єкт вільний і безкоштовний (за проникнення у під'їзди наче не платять), але скоріш за все вам виверне кишені люб'язна [[Гопнік|інтелігенція королівської крові]], яка ввічливо поцікавиться, куди ви прямуєте і чому прийшли на їх мисливське угіддя.

<gallery>
Вікторіанська троя.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ2.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ3.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ4.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ5.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ6.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ7.jpg|
</gallery>

==Галерея Троєщини==
==Див. також==

==Покликання==
*[https://www.prostranstvo.media/fenomen-spalnogo-rajonu-troieshhini/ Феномен "Троєщини"]
*[https://find-way.com.ua/oblast/kyivska/kyiv/viktorianskyi-pid-izd-na-troieshchyni-kyiv Троєщина у Вікторіанському стилі]

{{Київ}}

Троєщина

2025-07-04T08:44:29Z

Sw:

[[Файл:Троєщина мапа.png|міні|праворуч]]

'''Троєщина''' (Троя, Вигурівщина-Троєщина, також '''Свята Троєщина''', '''Забута Троєщина''' та ін.) - легендарний масив [[Києва|Города]], який відомий своєю чоткістю та непривітністю місцевих аборигенів, здатних постояти за себе і захистити тайни Троєщини від прибульців з <s>Космосу</s>. Не дивно, що Кумедний Художник (і [[Чарівний Дрючок]]) поховані саме тут.

Колишне село, що було долучене в склад [[Деснянський район|Деснянського району]] міста у 1988-му році. Втім, включення села-супутника до Столиці [[Україна|Української держави]] не змінило менталітет місцевих, які, здається, й досі живуть своїм традиційним укладом. Дійсно, чого чекати від нащадків і спадкоємців людей, які тут мешкали ще до заснування Старого Києва? Пережили хозарів, Князя Володимира, Царя Батия, Івана Грозного, Петра Першого, Катерину Другу, Вусатого Ірода, Адольфа Душогуба і купу інших придурків, які намагались сісти на голову Доброму Дядьку з Києва і звісити ноги.

==Історія==
Перші поселення району Троєщина відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді на місці Троєщини був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.

У XV столітті тут розташовувалось «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.

У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». В 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.

Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.

Місцеві землі постійно були об'єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.

Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.

В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.

З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.

З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що на вище місце було перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.

У 1923–1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927–1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930–1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.

27 вересня 1943 року нацики спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли [[СРСР|коммі]].

За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина ) була включена до складу Києва.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.

Первісним проектом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина<ref>Дарма цього не зробили</ref>, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).

==Локації==

==Населення==
Жителі історичної місцевості на півночі лівого берега [[Київ|міста каштанів]] нагадують вікінгів, які щоранку набігають на Київ, паралізуючи рух на Північному мості, а ввечері їдуть назад з <del>віджатим</del> кров'ю і потом заробленим крамом. Не слід думати, що їм самим подобається перенавантажувати рух на найважливішій артерії, що поєднує північ міста, однак благання троєщенців щодо проведення метро в їх місцину так і залишаються обіцянками мерів та локальним мемом киян. З одного боку, це необхідно лишень оркам з півночі, які величезним напливом (населення району складає приблизно 280 000 рил) переповнять [[Київський метрополітен|метрополітен]]. З іного боку, навантаження на Північний міст не може й надалі залишатися таким сильним. Проблему варто вирішувати.

==У культурі==
Гурт "[[Жадан і собаки]]" у 2019-м році опублікував пісню, цілком присвячену предмету статті. В ній [[Сергій Жадан|Жадан]] у всіх барвах змальовує брутальне життя та світогляд місцевих.
{{YouTube|0tJnqIpm_Hg|align = center|}}
[[Антін Мухарський]] у 2020 році видав книгу "Троєщинське євангеліє" в якій чудово проілюстроване життя місцевої [[Гопник|гопоти]], [[Мафія|мафії]] та інших [[Партія регіонів|вурдалак]].
[[Файл:Троєщинське євангеліє.png|міні|центр]]

==Вікторіанський під'їзд==
Якийсь місцевий вар'ят вирішив оформити свій 13 поверх обісраної багатоповерхівки за адресою вул. Радунська, 26 у Вікторіанському стилі. Там навіть сцяти у ліфті якось соромно. Все ж, хочеться зробити це шляхетно. [[Почуття гумору|Не насцяти, а справити біологічну потребу, хо-хо-хо]]. Вхід на цей арт-об'єкт вільний і безкоштовний (за проникнення у під'їзди наче не платять), але скоріш за все вам виверне кишені люб'язна [[Гопнік|інтелігенція королівської крові]], яка ввічливо поцікавиться, куди ви прямуєте і чому прийшли на їх мисливське угіддя.

<gallery>
Вікторіанська троя.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ2.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ3.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ4.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ5.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ6.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ7.jpg|
</gallery>

==Галерея Троєщини==
==Див. також==

==Покликання==
*[https://www.prostranstvo.media/fenomen-spalnogo-rajonu-troieshhini/ Феномен "Троєщини"]
*[https://find-way.com.ua/oblast/kyivska/kyiv/viktorianskyi-pid-izd-na-troieshchyni-kyiv Троєщина у Вікторіанському стилі]

{{Київ}}

Троєщина

2025-07-04T08:43:51Z

Sw:

[[Файл:Троєщина мапа.png|міні|праворуч]]

'''Троєщина''' (Троя, Вигурівщина-Троєщина, також '''Свята Троєщина''', '''Забута Троєщина''' та ін.) - легендарний масив [[Києва|Города]], який відомий своєю чоткістю та непривітністю місцевих аборигенів, здатних постояти за себе і захистити тайни Троєщини від прибульців з <s>Космосу</s>. Не дивно, що Кумедний Художник (і його Чарівний Дрючок) поховані саме тут.

Колишне село, що було долучене в склад [[Деснянський район|Деснянського району]] міста у 1988-му році. Втім, включення села-супутника до Столиці [[Україна|Української держави]] не змінило менталітет місцевих, які, здається, й досі живуть своїм традиційним укладом. Дійсно, чого чекати від нащадків і спадкоємців людей, які тут мешкали ще до заснування Старого Києва? Пережили хозарів, Князя Володимира, Царя Батия, Івана Грозного, Петра Першого, Катерину Другу, Вусатого Ірода, Адольфа Душогуба і купу інших придурків, які намагались сісти на голову Доброму Дядьку з Києва і звісити ноги.

==Історія==
Перші поселення району Троєщина відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді на місці Троєщини був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.

У XV столітті тут розташовувалось «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.

У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». В 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.

Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.

Місцеві землі постійно були об'єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.

Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.

В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.

З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.

З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що на вище місце було перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.

У 1923–1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927–1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930–1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.

27 вересня 1943 року нацики спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли [[СРСР|коммі]].

За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина ) була включена до складу Києва.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.

Первісним проектом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина<ref>Дарма цього не зробили</ref>, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).

==Локації==

==Населення==
Жителі історичної місцевості на півночі лівого берега [[Київ|міста каштанів]] нагадують вікінгів, які щоранку набігають на Київ, паралізуючи рух на Північному мості, а ввечері їдуть назад з <del>віджатим</del> кров'ю і потом заробленим крамом. Не слід думати, що їм самим подобається перенавантажувати рух на найважливішій артерії, що поєднує північ міста, однак благання троєщенців щодо проведення метро в їх місцину так і залишаються обіцянками мерів та локальним мемом киян. З одного боку, це необхідно лишень оркам з півночі, які величезним напливом (населення району складає приблизно 280 000 рил) переповнять [[Київський метрополітен|метрополітен]]. З іного боку, навантаження на Північний міст не може й надалі залишатися таким сильним. Проблему варто вирішувати.

==У культурі==
Гурт "[[Жадан і собаки]]" у 2019-м році опублікував пісню, цілком присвячену предмету статті. В ній [[Сергій Жадан|Жадан]] у всіх барвах змальовує брутальне життя та світогляд місцевих.
{{YouTube|0tJnqIpm_Hg|align = center|}}
[[Антін Мухарський]] у 2020 році видав книгу "Троєщинське євангеліє" в якій чудово проілюстроване життя місцевої [[Гопник|гопоти]], [[Мафія|мафії]] та інших [[Партія регіонів|вурдалак]].
[[Файл:Троєщинське євангеліє.png|міні|центр]]

==Вікторіанський під'їзд==
Якийсь місцевий вар'ят вирішив оформити свій 13 поверх обісраної багатоповерхівки за адресою вул. Радунська, 26 у Вікторіанському стилі. Там навіть сцяти у ліфті якось соромно. Все ж, хочеться зробити це шляхетно. [[Почуття гумору|Не насцяти, а справити біологічну потребу, хо-хо-хо]]. Вхід на цей арт-об'єкт вільний і безкоштовний (за проникнення у під'їзди наче не платять), але скоріш за все вам виверне кишені люб'язна [[Гопнік|інтелігенція королівської крові]], яка ввічливо поцікавиться, куди ви прямуєте і чому прийшли на їх мисливське угіддя.

<gallery>
Вікторіанська троя.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ2.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ3.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ4.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ5.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ6.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ7.jpg|
</gallery>

==Галерея Троєщини==
==Див. також==

==Покликання==
*[https://www.prostranstvo.media/fenomen-spalnogo-rajonu-troieshhini/ Феномен "Троєщини"]
*[https://find-way.com.ua/oblast/kyivska/kyiv/viktorianskyi-pid-izd-na-troieshchyni-kyiv Троєщина у Вікторіанському стилі]

{{Київ}}

Троєщина

2025-07-04T08:42:59Z

Sw:

[[Файл:Троєщина мапа.png|міні|праворуч]]

'''Троєщина''' (Троя, Вигурівщина-Троєщина, також '''Свята Троєщина''', '''Забута Троєщина''' та ін.) - легендарний масив [[Києва|Города]], який відомий своєю чоткістю та непривітністю місцевих аборигенів, здатних постояти за себе і захистити тайни Троєщини від прибульців з <s>Космосу</s>. Не дивно, що Кумедний Художник (і його Чарівний Дрючок) поховані саме тут.

Колишне село, що було долучене в склад [[Деснянський район|Деснянського району]] міста у 1988-му році. Втім, включення села-супутника до Столиці [[Україна|Української держави]] не змінило менталітет місцевих, які, здається, й досі живуть своїм традиційним укладом. Дійсно, чого чекати від нащадків і спадкоємців людей, які тут мешкали ще до заснування Старого Києва? Перешили Царя Батия, Вусатого Ірода, Адольфа Душогуба і купу інших придурків, які намагались сісти на голову Доброму Дядьку з Києва і звісити ноги.

==Історія==
Перші поселення району Троєщина відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді на місці Троєщини був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.

У XV столітті тут розташовувалось «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.

У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». В 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.

Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.

Місцеві землі постійно були об'єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.

Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.

В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.

З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.

З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що на вище місце було перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.

У 1923–1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927–1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930–1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.

27 вересня 1943 року нацики спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли [[СРСР|коммі]].

За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина ) була включена до складу Києва.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.

Первісним проектом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина<ref>Дарма цього не зробили</ref>, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).

==Локації==

==Населення==
Жителі історичної місцевості на півночі лівого берега [[Київ|міста каштанів]] нагадують вікінгів, які щоранку набігають на Київ, паралізуючи рух на Північному мості, а ввечері їдуть назад з <del>віджатим</del> кров'ю і потом заробленим крамом. Не слід думати, що їм самим подобається перенавантажувати рух на найважливішій артерії, що поєднує північ міста, однак благання троєщенців щодо проведення метро в їх місцину так і залишаються обіцянками мерів та локальним мемом киян. З одного боку, це необхідно лишень оркам з півночі, які величезним напливом (населення району складає приблизно 280 000 рил) переповнять [[Київський метрополітен|метрополітен]]. З іного боку, навантаження на Північний міст не може й надалі залишатися таким сильним. Проблему варто вирішувати.

==У культурі==
Гурт "[[Жадан і собаки]]" у 2019-м році опублікував пісню, цілком присвячену предмету статті. В ній [[Сергій Жадан|Жадан]] у всіх барвах змальовує брутальне життя та світогляд місцевих.
{{YouTube|0tJnqIpm_Hg|align = center|}}
[[Антін Мухарський]] у 2020 році видав книгу "Троєщинське євангеліє" в якій чудово проілюстроване життя місцевої [[Гопник|гопоти]], [[Мафія|мафії]] та інших [[Партія регіонів|вурдалак]].
[[Файл:Троєщинське євангеліє.png|міні|центр]]

==Вікторіанський під'їзд==
Якийсь місцевий вар'ят вирішив оформити свій 13 поверх обісраної багатоповерхівки за адресою вул. Радунська, 26 у Вікторіанському стилі. Там навіть сцяти у ліфті якось соромно. Все ж, хочеться зробити це шляхетно. [[Почуття гумору|Не насцяти, а справити біологічну потребу, хо-хо-хо]]. Вхід на цей арт-об'єкт вільний і безкоштовний (за проникнення у під'їзди наче не платять), але скоріш за все вам виверне кишені люб'язна [[Гопнік|інтелігенція королівської крові]], яка ввічливо поцікавиться, куди ви прямуєте і чому прийшли на їх мисливське угіддя.

<gallery>
Вікторіанська троя.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ2.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ3.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ4.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ5.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ6.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ7.jpg|
</gallery>

==Галерея Троєщини==
==Див. також==

==Покликання==
*[https://www.prostranstvo.media/fenomen-spalnogo-rajonu-troieshhini/ Феномен "Троєщини"]
*[https://find-way.com.ua/oblast/kyivska/kyiv/viktorianskyi-pid-izd-na-troieshchyni-kyiv Троєщина у Вікторіанському стилі]

{{Київ}}

Троєщина

2025-07-04T08:41:45Z

Sw:

[[Файл:Троєщина мапа.png|міні|праворуч]]

'''Троєщина''' (Троя, Вигурівщина-Троєщина, також '''Свята Троєщина''', '''Забута Троєщина''' та ін.) - легендарний масив [[Києва|Города]], який відомий своєю чоткістю та непривітністю місцевих аборигенів, здатних постояти за себе і захистити тайни Троєщини від прибульців з <s>Космосу</s>. Не дивно, що Кумедний Художник (і його Чарівний Дрючок) поховані саме тут.

Колишне село, що було долучене в склад [[Деснянський район|Деснянського району]] міста у 1988-му році. Втім, включення села-супутника до Столиці [[Україна|Української держави]] не змінило менталітет місцевих, які, здається, й досі живуть цілком собі сільським життям. Дійсно, чого чекати від нащадків і спадкоємців людей, які тут мешкали ще до заснування Старого Києва?

==Історія==
Перші поселення району Троєщина відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді на місці Троєщини був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.

У XV столітті тут розташовувалось «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.

У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». В 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.

Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.

Місцеві землі постійно були об'єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.

Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.

В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.

З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.

З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що на вище місце було перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.

У 1923–1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927–1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930–1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.

27 вересня 1943 року нацики спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли [[СРСР|коммі]].

За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина ) була включена до складу Києва.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.

Первісним проектом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина<ref>Дарма цього не зробили</ref>, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).

==Локації==

==Населення==
Жителі історичної місцевості на півночі лівого берега [[Київ|міста каштанів]] нагадують вікінгів, які щоранку набігають на Київ, паралізуючи рух на Північному мості, а ввечері їдуть назад з <del>віджатим</del> кров'ю і потом заробленим крамом. Не слід думати, що їм самим подобається перенавантажувати рух на найважливішій артерії, що поєднує північ міста, однак благання троєщенців щодо проведення метро в їх місцину так і залишаються обіцянками мерів та локальним мемом киян. З одного боку, це необхідно лишень оркам з півночі, які величезним напливом (населення району складає приблизно 280 000 рил) переповнять [[Київський метрополітен|метрополітен]]. З іного боку, навантаження на Північний міст не може й надалі залишатися таким сильним. Проблему варто вирішувати.

==У культурі==
Гурт "[[Жадан і собаки]]" у 2019-м році опублікував пісню, цілком присвячену предмету статті. В ній [[Сергій Жадан|Жадан]] у всіх барвах змальовує брутальне життя та світогляд місцевих.
{{YouTube|0tJnqIpm_Hg|align = center|}}
[[Антін Мухарський]] у 2020 році видав книгу "Троєщинське євангеліє" в якій чудово проілюстроване життя місцевої [[Гопник|гопоти]], [[Мафія|мафії]] та інших [[Партія регіонів|вурдалак]].
[[Файл:Троєщинське євангеліє.png|міні|центр]]

==Вікторіанський під'їзд==
Якийсь місцевий вар'ят вирішив оформити свій 13 поверх обісраної багатоповерхівки за адресою вул. Радунська, 26 у Вікторіанському стилі. Там навіть сцяти у ліфті якось соромно. Все ж, хочеться зробити це шляхетно. [[Почуття гумору|Не насцяти, а справити біологічну потребу, хо-хо-хо]]. Вхід на цей арт-об'єкт вільний і безкоштовний (за проникнення у під'їзди наче не платять), але скоріш за все вам виверне кишені люб'язна [[Гопнік|інтелігенція королівської крові]], яка ввічливо поцікавиться, куди ви прямуєте і чому прийшли на їх мисливське угіддя.

<gallery>
Вікторіанська троя.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ2.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ3.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ4.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ5.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ6.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ7.jpg|
</gallery>

==Галерея Троєщини==
==Див. також==

==Покликання==
*[https://www.prostranstvo.media/fenomen-spalnogo-rajonu-troieshhini/ Феномен "Троєщини"]
*[https://find-way.com.ua/oblast/kyivska/kyiv/viktorianskyi-pid-izd-na-troieshchyni-kyiv Троєщина у Вікторіанському стилі]

{{Київ}}

Троєщина

2025-07-04T08:40:41Z

Sw:

[[Файл:Троєщина мапа.png|міні|праворуч]]

'''Троєщина''' (Троя, Вигурівщина-Троєщина, також '''Свята Троєщина''', '''Забута Троєщина''' та ін.) - легендарний масив [[Києва|Города]], який відомий своєю чоткістю та непривітністю місцевих аборигенів, здатних постояти за себе і захистити тайни Троєщини від прибульців з <s>Космосу</s>. Не дивно, що Кумедний Художник (і його Чарівний Дрючок) поховані саме тут.

Колишне село, що було долучене в склад [[Деснянський район|Деснянського району]] міста у 1988-му році. Втім, включення села-супутника до столиці [[Україна|Української держави]] не змінило менталітет місцевих, які, здається, й досі живуть цілком собі сільським життям.

==Історія==
Перші поселення району Троєщина відомі з часів неоліту. Вперше місцевість згадується у літопису від 1026 року, тоді на місці Троєщини був розташований заміський князівський палац «Рай» (або «Радосинь» — у інших джерелах), а також церква Святого Юрія. З 1240 року палац стає заміською резиденцією київських князів.

У XV столітті тут розташовувалось «Олелькове городище» — замок київського князя Семена Олельковича. Можливо, від назви цього замку походить назва урочища Городище, яке розташоване на околиці села. При замку виникло село Милославичі, яке згадується у літописах з 1151 року. Адміністративно ця територія до 1471 року входила у склад Київського князівства, згодом — Київського воєводства Литовсько-Польської держави.

За деякими версіями, у 1608 або 1609 році село було спалено під час конфлікту між шляхтичами. В тому ж році міський городничий Станіслав Вигура заснував невеликий хутір, з XVII століття ці території згадуються лише як Вигурівщина.

У ХVI ст. територія майбутньої Троєщини належала Троїцькому Больницькому монастирю Києво-Печерської Лаври і називалася в документах «ґрунт Троїцький» або «Чурилівщина». В 1558 р. київський війт Мелешкович купив село та острів Чотанове. Це село Чотанове існувало ще 1720 р., проте згодом воно зникає з документів.

Троєщина ж вперше згадується як село «Троєтчина» у документах 1670 року.

Місцеві землі постійно були об'єктом суперечок між Троїцьким монастирем та мешканцями сусіднього села Вигурівщина. Зокрема, як свідчать архіви, одну з таких суперечок розглядали ще на початку XVI століття. За наказом Богдана Хмельницького, аби покласти край земельним конфліктам, у 1657 році київський полковник Дворецький здійснив обміри і встановив межі Вигурівщини. Проте, межі між Вигурівщиною та Троєщиною переглядались ще декілька разів, зокрема у 1704 році — за наказом митрополита Ясинського та у 1712 році — за ініціативою гетьмана Івана Скоропадського.

Не пізніше 1725 р. у селі було збудовано Троїцьку церкву.

В часи Гетьманщини — Гоголівська сотня Київського полку.

З 1764 року — село Київського повіту Київської губернії, з 1782 року — Київського повіту Київського намісництва, з 1796 року — у складі Малоросійської губернії.

З 1802 по 1902 рік вона входила до складу Броварської, а з 1903 по 1923 рік — Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Троєщина не завжди знаходилася там, де і зараз. Однією із найсильніших повеней на Дніпрі була повінь 1877 р. Троєщина тоді суттєво постраждала від стихії, тож село було перенесене на декілька кілометрів далі від берега Десенки. Перенесення села відбувалося поступово. Є відомості, що на вище місце було перенесено церкву. А про старе розташування Троєщини сьогодні нагадує урочище Старе Село, що знаходиться на березі Десенки південніше затоки Доманя.

У 1923–1927 роках село належало до Броварського, а потім у 1927–1930 роках до Київського району Київського округу. У 1930–1937 роках село входило до складу Київської приміської смуги. У 1937 році було відновлено Броварський район, до якого увійшла Троєщина.

27 вересня 1943 року нацики спалили 436 дворів села Троєщини. Вже 29 вересня Троєщину зайняли [[СРСР|коммі]].

За рішенням Київського облвиконкому від 10 травня 1958 року Троєщина і Вигурівщина були об'єднані в один населений пункт під назвою Троєщина. В квітні 1960 року було відкрито автобусний маршрут № 6. До 1965 року вулиці Троєщини не мали назв, і лише розпорядженням виконкому Троєщинської сільської ради від 18 грудня 1965 року вони отримали назви, що збереглись дотепер. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 березня 1982 року більша частина села Вигурівщина (в Указі — частина села Троєщина ) була включена до складу Києва.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село Троєщина було включене до складу Києва.

Первісним проектом житлового масиву Вигурівщина-Троєщина передбачалось знесення села Троєщина<ref>Дарма цього не зробили</ref>, але економічна криза початку 1990-х років та відсутність метро фактично зберегли село від знесення (було знесено лише парний бік Польової вулиці).

==Локації==

==Населення==
Жителі історичної місцевості на півночі лівого берега [[Київ|міста каштанів]] нагадують вікінгів, які щоранку набігають на Київ, паралізуючи рух на Північному мості, а ввечері їдуть назад з <del>віджатим</del> кров'ю і потом заробленим крамом. Не слід думати, що їм самим подобається перенавантажувати рух на найважливішій артерії, що поєднує північ міста, однак благання троєщенців щодо проведення метро в їх місцину так і залишаються обіцянками мерів та локальним мемом киян. З одного боку, це необхідно лишень оркам з півночі, які величезним напливом (населення району складає приблизно 280 000 рил) переповнять [[Київський метрополітен|метрополітен]]. З іного боку, навантаження на Північний міст не може й надалі залишатися таким сильним. Проблему варто вирішувати.

==У культурі==
Гурт "[[Жадан і собаки]]" у 2019-м році опублікував пісню, цілком присвячену предмету статті. В ній [[Сергій Жадан|Жадан]] у всіх барвах змальовує брутальне життя та світогляд місцевих.
{{YouTube|0tJnqIpm_Hg|align = center|}}
[[Антін Мухарський]] у 2020 році видав книгу "Троєщинське євангеліє" в якій чудово проілюстроване життя місцевої [[Гопник|гопоти]], [[Мафія|мафії]] та інших [[Партія регіонів|вурдалак]].
[[Файл:Троєщинське євангеліє.png|міні|центр]]

==Вікторіанський під'їзд==
Якийсь місцевий вар'ят вирішив оформити свій 13 поверх обісраної багатоповерхівки за адресою вул. Радунська, 26 у Вікторіанському стилі. Там навіть сцяти у ліфті якось соромно. Все ж, хочеться зробити це шляхетно. [[Почуття гумору|Не насцяти, а справити біологічну потребу, хо-хо-хо]]. Вхід на цей арт-об'єкт вільний і безкоштовний (за проникнення у під'їзди наче не платять), але скоріш за все вам виверне кишені люб'язна [[Гопнік|інтелігенція королівської крові]], яка ввічливо поцікавиться, куди ви прямуєте і чому прийшли на їх мисливське угіддя.

<gallery>
Вікторіанська троя.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ2.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ3.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ4.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ5.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ6.jpg|
ВІКТОРІАНСЬКИЙ ПІД'ЇЗД НА ТРОЄЩИНІ7.jpg|
</gallery>

==Галерея Троєщини==
==Див. також==

==Покликання==
*[https://www.prostranstvo.media/fenomen-spalnogo-rajonu-troieshhini/ Феномен "Троєщини"]
*[https://find-way.com.ua/oblast/kyivska/kyiv/viktorianskyi-pid-izd-na-troieshchyni-kyiv Троєщина у Вікторіанському стилі]

{{Київ}}

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-04T08:26:51Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|І ніякий Я не Федір Костянтинович і ніякий Я не Тетянич, Я - Безмежжя!|Художник}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний ([[Кумедний]]) [[Кумедний Дядько|Дядько]] з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

На Вікіпедії про Нашого Чудесного Вчителя, Козака і Художника існує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович ціла стаття].

== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-04T08:26:13Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|І ніякий Я не Федір Костянтинович і ніякий Я не Тетянич, Я - Безмежжя!|Художник}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний (Кумедний) Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

На Вікіпедії про Нашого Чудесного Вчителя, Козака і Художника існує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович ціла стаття].

== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-04T08:25:56Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|І ніякий Я не Федір Костянтинович і ніякий Я не Тетянич, Я - Безмежжя!|Художник}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний (Кумедний) Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

На Вікіпедії про Нашого Чудесного Вчителя, Козака і Художника існує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович|ціла_стаття].

== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-04T08:25:29Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|І ніякий Я не Федір Костянтинович і ніякий Я не Тетянич, Я - Безмежжя!|Художник}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний (Кумедний) Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

На Вікіпедії про Нашого Чудесного Вчителя, Козака і Художника існує [https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович|ціла стаття].

== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-04T08:25:03Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|І ніякий Я не Федір Костянтинович і ніякий Я не Тетянич, Я - Безмежжя!|Художник}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний (Кумедний) Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

На Вікіпедії про Нашого Вчителя існує [[https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович|ціла стаття]].

== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-04T08:24:28Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|І ніякий Я не Федір Костянтинович і ніякий Я не Тетянич, Я - Безмежжя!|Художник}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний (Кумедний) Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Петросян

2025-07-04T08:19:38Z

Sw:

[[Файл:Петросян.jpg|thumb|250px|Кумедний Дядько не ідіот]]

'''Петросян''' (''Петросян Євгеній Ваганович'') — мем і один з образів [[Кумедний Дядько|Кумедного Дядька]] з точки зору [[Рунет]]у, що має корені в [[ЖЖ]], але цілком може вважатися мемом руборд, первісно [[Двач]]а. Враховуючи походження самого Петросяна з радянських часів, зародився мем на початку 2000-х, ще в епоху блоґів. Наразі сам первинний сенс пародійного поклоніння є глибоко забутим, але залишився атавізм у вигляді детектування петросянства. У такій формі є надзвичайно популярним, вийшов навіть [[УРЖ]].

== А в чому власне річ? ==
Річ у тім, що Петросян насправді [[Рекурсія|ще той петросян]]. І я, мабуть, теж. І знову. Це можна продовжувати нескінченно. Так от, ще за [[СерСер|радянського союзу]] на телебаченні і в будинках культури тримались всілякі клоуни, яким можна було говорити про що завгодно, та не про політику. Одним з таких і був Петросян. Переживши буремні 90-ті на жартах про кінець 80-х, з початком нового тисячоліття вдихнув дріботь натхнення на нові звершення.

Особливістю його гумору і гумору створеної ним у 2003 програми "Криве дзеркало" вважається перш за все його відсутність. Далі більше: за надзвичайно інтелектуальними жартами стоять надзвичайно інтелектуальні метри гумору, чиї типажі та стиль мабуть ще більш понурі, аніж жарти. Наприклад, досі працюють штатні середньоазійські москалі, укурені патлаті блазні і блаженні. За даними [http://www.newsru.com/cinema/03mar2006/petrosjan.html інформативних джерел] більшість відвідувачів — бидло, пенсіонери і позавчорашні ПТУшники. Це й не дивно, бо гумор часто критикують за ницість та [[боян]]истість.

Кажуть, що зі зростанням Рунету та ЗМІ, бородаті анекдоти і власний несмак було замінено на бородаті цитати з інтернетів і несмак інших гумористичних програм. Вагомою спробою у розгадці є здогад про те, що відвідувачі концертів Пана просто не знають про існування гумору іншої природи та якості. Можна висловити іншу думку: вони не знають про існування гумору взагалі.

Не можна не відзначити, що у програмах "Аншлаг" та "Криве дзеркало" була зібрана еліта гумористичної естради - насолоджуйтесь кунсткамерою якщо вам нічого робити. Смішні жарти бували, але рідко. Також Петросян один з рекордсменів російського телеящику по живучості його програми - з 1994 по 2019 рік його огляди "гуморних скетчів" різних клоунів Росії виходили щотижнево і звалися "Смехопанорама".

Незважаючи на весь опір, третина москвинів зве Петросяна найкращим гумористом, а його виступи тривають донині. В 2009-му році блоґери зустрічалися з Ним. Кажуть, що після цього виявили, яка він чудова і смішна людина. Якщо це насправді так, то можна дійти висновків, що Петросян просто дає на публіку те, що остання просить.

А, ну і звісно, Пєтросян, підтримав як анексію українських територій так і війну проти України взагалі, бо чого ви ще чекали від людини яке все життя була пов'язана з російськими центральними телеканалами і увесь її добробут зав'язаний на російський телеящик.

<gallery>
Файл:Молодий Петросян.jpg|Ще Петросяна
Файл:Петросян нога.jpg|
Файл:Петросян джіф.gif|
Файл:Петросян а.jpg|
</gallery>

== Церква Петросяна ==
[[Файл:Петросян ікона.jpg|thumb|200px]]
[http://petrosyan-cult.livejournal.com/ Спільнота в ЖЖ], де учасники зображують хом'ячків, які моляться на святість того, над чим насправді насміхаються. Створена в 2005 році, спільнота повна всякої мури про святість Петросяна у вигляді паст та макросів. Особливо доставляють ікони з ликами КЗ і Аншлага. Реакція Бога не змусила себе чекати:

{{Цитата|Мені соромно навіть вимовляти назву цього інтернет-ресурсу. Тільки покидьки суспільства і моральні виродки можуть піти на таке блюзнірство — замінити лики Святих особами гумористів. Це, безумовно, проплачений сайт, інакше ці люди не затіяли б такі складні роботи: там же не просто кілька колажів — там багато статей і всього іншого. Для цього треба дуже сильно "спантеличитися". Тому слово "засуджуєте" в даному випадку звучить недоречно. За Вашою логікою виходить, що це можна і не засуджувати.|Паста з відповіді на питання про засудження.}}

Ідея вишла поза межі інтернету у вигляді імітацій зустрічей сектантів та їх проповідування. Сама спільнота вже давно фактично мертва.

== Петросян ==
Попри згасання популярності релігійного культу, прізвище Петросяна увійшло в масову культуру для позначення невдалого жартіника. Також, "петросянство" = невдалий жарт, "петросянити" = невдало пожартувати, "петросянський" = характеризується невдалим гумором.

У мережі популяризовані деякі макросики на тему, на зразок "Отличная шутка" (чудовий жарт), "Как смищно" (як смішно).

<gallery>
Файл:Чудовий жарт.jpg|
Файл:Чьоткий жарт.jpg|
Файл:Петросян шварц.gif|
</gallery>

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317111327/http://dramatica.org.ua/Петросян Архівна версія статті]

== Примітки ==
{{примітки}}

{{Закордонні меми}}
{{Телебачення}}
[[Категорія:Персоналії]]

Петросян

2025-07-04T08:19:01Z

Sw:

[[Файл:Петросян.jpg|thumb|250px|Іттіть!]]

'''Петросян''' (''Петросян Євгеній Ваганович'') — мем і один з образів [[Кумедний Дядько|Кумедного Дядька]] з точки зору [[Рунет]]у, що має корені в [[ЖЖ]], але цілком може вважатися мемом руборд, первісно [[Двач]]а. Враховуючи походження самого Петросяна з радянських часів, зародився мем на початку 2000-х, ще в епоху блоґів. Наразі сам первинний сенс пародійного поклоніння є глибоко забутим, але залишився атавізм у вигляді детектування петросянства. У такій формі є надзвичайно популярним, вийшов навіть [[УРЖ]].

== А в чому власне річ? ==
Річ у тім, що Петросян насправді [[Рекурсія|ще той петросян]]. І я, мабуть, теж. І знову. Це можна продовжувати нескінченно. Так от, ще за [[СерСер|радянського союзу]] на телебаченні і в будинках культури тримались всілякі клоуни, яким можна було говорити про що завгодно, та не про політику. Одним з таких і був Петросян. Переживши буремні 90-ті на жартах про кінець 80-х, з початком нового тисячоліття вдихнув дріботь натхнення на нові звершення.

Особливістю його гумору і гумору створеної ним у 2003 програми "Криве дзеркало" вважається перш за все його відсутність. Далі більше: за надзвичайно інтелектуальними жартами стоять надзвичайно інтелектуальні метри гумору, чиї типажі та стиль мабуть ще більш понурі, аніж жарти. Наприклад, досі працюють штатні середньоазійські москалі, укурені патлаті блазні і блаженні. За даними [http://www.newsru.com/cinema/03mar2006/petrosjan.html інформативних джерел] більшість відвідувачів — бидло, пенсіонери і позавчорашні ПТУшники. Це й не дивно, бо гумор часто критикують за ницість та [[боян]]истість.

Кажуть, що зі зростанням Рунету та ЗМІ, бородаті анекдоти і власний несмак було замінено на бородаті цитати з інтернетів і несмак інших гумористичних програм. Вагомою спробою у розгадці є здогад про те, що відвідувачі концертів Пана просто не знають про існування гумору іншої природи та якості. Можна висловити іншу думку: вони не знають про існування гумору взагалі.

Не можна не відзначити, що у програмах "Аншлаг" та "Криве дзеркало" була зібрана еліта гумористичної естради - насолоджуйтесь кунсткамерою якщо вам нічого робити. Смішні жарти бували, але рідко. Також Петросян один з рекордсменів російського телеящику по живучості його програми - з 1994 по 2019 рік його огляди "гуморних скетчів" різних клоунів Росії виходили щотижнево і звалися "Смехопанорама".

Незважаючи на весь опір, третина москвинів зве Петросяна найкращим гумористом, а його виступи тривають донині. В 2009-му році блоґери зустрічалися з Ним. Кажуть, що після цього виявили, яка він чудова і смішна людина. Якщо це насправді так, то можна дійти висновків, що Петросян просто дає на публіку те, що остання просить.

А, ну і звісно, Пєтросян, підтримав як анексію українських територій так і війну проти України взагалі, бо чого ви ще чекали від людини яке все життя була пов'язана з російськими центральними телеканалами і увесь її добробут зав'язаний на російський телеящик.

<gallery>
Файл:Молодий Петросян.jpg|Ще Петросяна
Файл:Петросян нога.jpg|
Файл:Петросян джіф.gif|
Файл:Петросян а.jpg|
</gallery>

== Церква Петросяна ==
[[Файл:Петросян ікона.jpg|thumb|200px]]
[http://petrosyan-cult.livejournal.com/ Спільнота в ЖЖ], де учасники зображують хом'ячків, які моляться на святість того, над чим насправді насміхаються. Створена в 2005 році, спільнота повна всякої мури про святість Петросяна у вигляді паст та макросів. Особливо доставляють ікони з ликами КЗ і Аншлага. Реакція Бога не змусила себе чекати:

{{Цитата|Мені соромно навіть вимовляти назву цього інтернет-ресурсу. Тільки покидьки суспільства і моральні виродки можуть піти на таке блюзнірство — замінити лики Святих особами гумористів. Це, безумовно, проплачений сайт, інакше ці люди не затіяли б такі складні роботи: там же не просто кілька колажів — там багато статей і всього іншого. Для цього треба дуже сильно "спантеличитися". Тому слово "засуджуєте" в даному випадку звучить недоречно. За Вашою логікою виходить, що це можна і не засуджувати.|Паста з відповіді на питання про засудження.}}

Ідея вишла поза межі інтернету у вигляді імітацій зустрічей сектантів та їх проповідування. Сама спільнота вже давно фактично мертва.

== Петросян ==
Попри згасання популярності релігійного культу, прізвище Петросяна увійшло в масову культуру для позначення невдалого жартіника. Також, "петросянство" = невдалий жарт, "петросянити" = невдало пожартувати, "петросянський" = характеризується невдалим гумором.

У мережі популяризовані деякі макросики на тему, на зразок "Отличная шутка" (чудовий жарт), "Как смищно" (як смішно).

<gallery>
Файл:Чудовий жарт.jpg|
Файл:Чьоткий жарт.jpg|
Файл:Петросян шварц.gif|
</gallery>

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317111327/http://dramatica.org.ua/Петросян Архівна версія статті]

== Примітки ==
{{примітки}}

{{Закордонні меми}}
{{Телебачення}}
[[Категорія:Персоналії]]

Петросян

2025-07-04T08:18:49Z

Sw:

[[Файл:Петросян.jpg|thumb|250px|Іттіть!]]

'''Петросян''' (''Петросян Євгеній Ваганович'') — мем і один з образів [[Кумедний Дядько|Кумедного]] з точки зору [[Рунет]]у, що має корені в [[ЖЖ]], але цілком може вважатися мемом руборд, первісно [[Двач]]а. Враховуючи походження самого Петросяна з радянських часів, зародився мем на початку 2000-х, ще в епоху блоґів. Наразі сам первинний сенс пародійного поклоніння є глибоко забутим, але залишився атавізм у вигляді детектування петросянства. У такій формі є надзвичайно популярним, вийшов навіть [[УРЖ]].

== А в чому власне річ? ==
Річ у тім, що Петросян насправді [[Рекурсія|ще той петросян]]. І я, мабуть, теж. І знову. Це можна продовжувати нескінченно. Так от, ще за [[СерСер|радянського союзу]] на телебаченні і в будинках культури тримались всілякі клоуни, яким можна було говорити про що завгодно, та не про політику. Одним з таких і був Петросян. Переживши буремні 90-ті на жартах про кінець 80-х, з початком нового тисячоліття вдихнув дріботь натхнення на нові звершення.

Особливістю його гумору і гумору створеної ним у 2003 програми "Криве дзеркало" вважається перш за все його відсутність. Далі більше: за надзвичайно інтелектуальними жартами стоять надзвичайно інтелектуальні метри гумору, чиї типажі та стиль мабуть ще більш понурі, аніж жарти. Наприклад, досі працюють штатні середньоазійські москалі, укурені патлаті блазні і блаженні. За даними [http://www.newsru.com/cinema/03mar2006/petrosjan.html інформативних джерел] більшість відвідувачів — бидло, пенсіонери і позавчорашні ПТУшники. Це й не дивно, бо гумор часто критикують за ницість та [[боян]]истість.

Кажуть, що зі зростанням Рунету та ЗМІ, бородаті анекдоти і власний несмак було замінено на бородаті цитати з інтернетів і несмак інших гумористичних програм. Вагомою спробою у розгадці є здогад про те, що відвідувачі концертів Пана просто не знають про існування гумору іншої природи та якості. Можна висловити іншу думку: вони не знають про існування гумору взагалі.

Не можна не відзначити, що у програмах "Аншлаг" та "Криве дзеркало" була зібрана еліта гумористичної естради - насолоджуйтесь кунсткамерою якщо вам нічого робити. Смішні жарти бували, але рідко. Також Петросян один з рекордсменів російського телеящику по живучості його програми - з 1994 по 2019 рік його огляди "гуморних скетчів" різних клоунів Росії виходили щотижнево і звалися "Смехопанорама".

Незважаючи на весь опір, третина москвинів зве Петросяна найкращим гумористом, а його виступи тривають донині. В 2009-му році блоґери зустрічалися з Ним. Кажуть, що після цього виявили, яка він чудова і смішна людина. Якщо це насправді так, то можна дійти висновків, що Петросян просто дає на публіку те, що остання просить.

А, ну і звісно, Пєтросян, підтримав як анексію українських територій так і війну проти України взагалі, бо чого ви ще чекали від людини яке все життя була пов'язана з російськими центральними телеканалами і увесь її добробут зав'язаний на російський телеящик.

<gallery>
Файл:Молодий Петросян.jpg|Ще Петросяна
Файл:Петросян нога.jpg|
Файл:Петросян джіф.gif|
Файл:Петросян а.jpg|
</gallery>

== Церква Петросяна ==
[[Файл:Петросян ікона.jpg|thumb|200px]]
[http://petrosyan-cult.livejournal.com/ Спільнота в ЖЖ], де учасники зображують хом'ячків, які моляться на святість того, над чим насправді насміхаються. Створена в 2005 році, спільнота повна всякої мури про святість Петросяна у вигляді паст та макросів. Особливо доставляють ікони з ликами КЗ і Аншлага. Реакція Бога не змусила себе чекати:

{{Цитата|Мені соромно навіть вимовляти назву цього інтернет-ресурсу. Тільки покидьки суспільства і моральні виродки можуть піти на таке блюзнірство — замінити лики Святих особами гумористів. Це, безумовно, проплачений сайт, інакше ці люди не затіяли б такі складні роботи: там же не просто кілька колажів — там багато статей і всього іншого. Для цього треба дуже сильно "спантеличитися". Тому слово "засуджуєте" в даному випадку звучить недоречно. За Вашою логікою виходить, що це можна і не засуджувати.|Паста з відповіді на питання про засудження.}}

Ідея вишла поза межі інтернету у вигляді імітацій зустрічей сектантів та їх проповідування. Сама спільнота вже давно фактично мертва.

== Петросян ==
Попри згасання популярності релігійного культу, прізвище Петросяна увійшло в масову культуру для позначення невдалого жартіника. Також, "петросянство" = невдалий жарт, "петросянити" = невдало пожартувати, "петросянський" = характеризується невдалим гумором.

У мережі популяризовані деякі макросики на тему, на зразок "Отличная шутка" (чудовий жарт), "Как смищно" (як смішно).

<gallery>
Файл:Чудовий жарт.jpg|
Файл:Чьоткий жарт.jpg|
Файл:Петросян шварц.gif|
</gallery>

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150317111327/http://dramatica.org.ua/Петросян Архівна версія статті]

== Примітки ==
{{примітки}}

{{Закордонні меми}}
{{Телебачення}}
[[Категорія:Персоналії]]

Шаблон:Кумедність

2025-07-04T08:12:57Z

Sw:

{{Вивіска
|mcolor=white
|lcolor=black
|bcolor=grey
|title=''Ця стаття надто [[Кумедний|кумедна]] чи [[лулзи|смішна]]. <br>Негайно наведіть лад і додайте [[драма|серйозності]]!''
|image=Sheva88551 o.png
|text=}}
<includeonly>[[Категорія:Кумедність]]</includeonly>
<noinclude>[[Категорія:Плашки]]</noinclude>

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-04T08:11:45Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|І ніякий Я не Федір Костянтинович і ніякий Я не Тетянич, Я - Безмежжя!|Художник}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-04T08:11:16Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|І ніякий Я не Федір Костянтинович і ніякий Я не Тетянич, Я - Безмежжя!|Феодосій Художник}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T09:50:53Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

=== Шари Дядька Федося ===

Як тільки їх не називають. Сфери. Біотехносфери. Сферо-Хати.
Дядькові Кулі.

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T09:13:33Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно», «красним козаком Рідної України, славним у Бога і людей».

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T09:11:57Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків ЗСУ, цієї Красної Армії Гетьмана Богдана (і Суворої Бабці) сучасної епохи, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно».

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T09:10:28Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців чи ширше сучасних козаків Красної Армії Гетьмана Богдана (і Залізної Софі), але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно».

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T09:08:57Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому сучасного українця, патріота і націоналіста, близького за своїми поглядами до петлюрівців і бандерівців, але навпаки, радянського українця, комсомольця і комуніста, інтернаціоналіста або навіть скритого імперця, захисника вцілілого насліддя Царської Ромеї/Тартарії/Росії/Австрії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно».

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T09:03:08Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому патріота і націоналіста, переконаного петлюрівця і бандерівця, але навпаки, комсомольця і комуніста і інтернаціоналіста або навіть захисника вцілілого насліддя Царської Росії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно».

== Козацьке Божество. Фрипулья-Хан ==

Ідея розглядати Людину, Козака і Художника як живий образ Божества не нова, але живе в народній козацькій, українській традиції не одну сотню літ. Грандіозний образ Творця Світів, Владики Безмежжя і Художника Картини Буття не так то просто осягнути, а не те, що виразити в своїй творчості. Нашому Дядьку з Києва в якійсь мірі це вдалося.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:59:10Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому патріота і націоналіста, переконаного петлюрівця і бандерівця, але навпаки, комсомольця і комуніста і інтернаціоналіста або навіть захисника вцілілого насліддя Царської Росії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії. Звісно трапляються і ті, хто вважає його зрадником і ренегатом, але в Сучасному Києві і Рідній Йому, Народній і Козацькій Україні в Європі таких стає все менше і менше, що вкотре доводить, що він є важливим символом своєї епохи і оточення, «може і не святим, однак відміченим Богом точно».

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:55:22Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому патріота і націоналіста, переконаного петлюрівця і бандерівця, але навпаки, комсомольця і комуніста і інтернаціоналіста або навіть захисника вцілілого насліддя Царської Росії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:52:43Z

Sw: /* Галерея Картин Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому патріота і націоналіста, переконаного петлюрівця і бандерівця, але навпаки, партійного комуніста і інтернаціоналіста або навіть захисника вцілілого насліддя Царської Росії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося Художника
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:51:25Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому патріота і націоналіста, переконаного петлюрівця і бандерівця, але навпаки, партійного комуніста і інтернаціоналіста або навіть захисника вцілілого насліддя Царської Росії на Троєщині, Останній Дрючок Імперії.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:48:54Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому патріота і націоналіста, але навпаки, партійного комуніста-інтернаціоналіста або захисника насліддя Царської Росії, Останній Дрючок Імперії.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:47:40Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева не бажаючи бачити в ньому патріота і націоналіста, але навпаки, партійного комуніста-інтернаціоналіста або захисника насліддя Царської Росії.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:44:49Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</s> російськомовних київлян <s>жидівського</s> єврейського і <s>кацапського</s> російського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:43:12Z

Sw: /* Кріпость Дядька Федося */

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги. Цим зокрема можна пояснити його популярність, популярність його особи і творчості серед <s>москворотих</a> російськомовних київлян жидівського і кацапського походження, які його знають також як красного казака Фёдора Татьяничева, товарища Фрипульмана або Дядю Федю из Киева.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]

Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Фрипулья

2025-07-03T08:39:22Z

Sw:

{{Матеріал}}
{{Кумедність}}
[[Файл:Фрипулья 1.png|міні|Чудо-Дядько з [[Дрючок Царя Мавпо|Чарівним Дрючком]] на вулицях Старого Києва]]
{{Youtube|BLYEp8FWKto|Дядько Федось проповідує своє віровчення серед членів Своєї Секти}}
{{Цитата|Я — нескінченність. Фрипулья!|ФЕДІР ТЕТЯНИЧ}}
{{Youtube|bDtbr7fxiGA|Поет Подерев'янський читає уривок про Свого Чудного Друга}}

'''Федір Фрипулья''' (17.02.1942, Держкомісаріат <s>Україна</s> Фрипульяленд, [[Німецька Держава]] - 18.02.2007, [[Город Київ]], [[Спільна Справа Українська]]) він же Учитель Федось, Професор і Рабин Тедді (Теодор) Фрипульман, Чудний Дядько з Старого Києва, в російськомовній культурі також красный казак Фёдор Татьяничев, Дядя Федя из Старого Киева і проч. і проч., в документах Ф.К.Тетянич, скорочено ФКТ - <del>божевільний на всю голову і геніальний</del> (старо)київський і український художник, митець та філософ. Відомий також як основоположник і ідеолог творчого напрямку, який у його прихильників і послідовників отримав назву [https://amnesia.in.ua/fripulia фрипулізму]. Відомий збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця) але не намагайтеся зрозуміти як саме це він хотів зробити. Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Несправедливо забутий нащадками.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тетянич_Феодосій_Констянтинович
== WTF? ==
Це важко осягнути, втім і не треба.
=== З [https://uartlib.org/knygy-pro-hudozhnykiv/fedir-tetyanych-frypulya/ книги Татянича]. Обережно, читати тільки підготовленим. ===
<gallery>
Фрипулья 1а.jpg|
Фрипулья 2.jpg|
Фрипулья 3.jpg|
Фрипулья 4.jpg|
Фрипулья 5а.jpg|
</gallery>

== Копіпасти прихильників ==
{{Шок-контент}}
<big>'''Увага. Орфографія та стиль залишені без змін.'''</big>
=== 7 доказів того, що Дядько Федось прибув з майбутнього: ===

1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Дядько Федось взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».

2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Дядько Федось підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.

3
Друзі згадують, що, коли випивали з Дядьком Федосем, звикли кричати не «будьмо!», а саме «Фрипулья!»

4
На засідання в Союзі художників Дядько Федось приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.

5
У 15 років Дядько Федось (тоді ще просто Федось) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.

6
У 1974 році Дядько Федось подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.

7
Дядько Федось забороняв вбивати павуків у домі.

=== Чудна Країна Дядька Федося ===

Країна Дядька Федося, вона ж Фрипульястан або Країна Федора Фрипулья, Фрипульяленд, Фрипульщина - одна з назв Країни Феодосія сучасної, порадянської епохи, пов'язана з легендарним київлянином Федором Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник, Наставник, Заступник і Утішитель народу Троєщини сиріч українського народу і глобального українства на сучасному етапі їх історії.

Фрипульна епоха - епоха існування і прояву Сучасної України з центром у Сучасному Києві у Всесвіті, пов'язана з іменем Федора Фрипулья, він же Феодосій Козак і Художник.

Може також розумітись як епоха глобального українства, епоха глобалізації по-українські і т.д. і т.п.

Початок відліку цієї епохи зазвичай починають з Чудесного Народження Феодосія в 1942 році, коли на теренах Забутої Троєщини змагались за владу над Старим, Святим Материком і Неосяжним Заходом у його складі дві світові потуги - Кривава Орда Царя Йосипа Вусатого Ірода і Збройні Сили Німеччини Вождя Адольфа, Жидівського Душогуба.

Народ Феодосія - одна з історичних назв і самоназв народу Троєщини, які пов'язують його з угодниками Божими або людьми на ім'я Феодосій (Богдан), що зіграли ту чи іншу роль в його історії, зокрема з Останнім Царем Забутого, Християнського Царства Царем Феодосієм, Преподобним Феодосієм з Отців Печерників, Воєводою Феодосієм або Гетьманом Богданом (одним з 3х - Глинським, Ружинським і Хмельницким), Феодосієм Священником і Святителем, Феодосієм Козаком і Художником, він же Федір Фрипулья з якого починається історія Сучасної України як Козацької Республіки Фрипульястан тощо.

Фрипулья-Хан - одне з імен Творця Світів і Владики Безмежжя, Непостижимого Божества Феодосієвого, яке пов'язують з творчістю Федора Фрипулья і образом Чудесної Країни Фрипульястан.

=== Кріпость Дядька Федося ===

Відомий тим, що перетворив Город Київ, який розглядали як Забуту Кріпость Царя Федося на Свою Кріпость, Кріпость Дядька Федося.

Тут необхідно зробити пояснення. Цар Федось здавна шанувався на Старій, Святій Русі як Останній Цар Забутого Царства Старої Церкви Святої Троєщини. Все, що з ним пов’язано, зокрема люди з його, «царським» іменем викликали підвищену увагу і інтерес. Не дивно, що в Києві як нагадування про Царя Федося і його забуту епоху ще при Князі Ярославі з’явилась Обитель Святого Федося. Печерника зі Святих Печер. Печерника з «царським» іменем. Так Город Київ зажив слави Городу Феодосія, Забутої Кріпості Царя Федося (і Федося Печерника). Серед простого народу віками існувала традиція «їздити в гості до Феодосія», відома в тч Дядьку Федосю і його сільському оточенню.

Це дозволяє поглянути на творчість Дядька Федося під новим, цікавим і очевидним ракурсом - Козак і Художник в умовах розпаду Країни Рад зробив все можливе, щоб в Городі жили Його друзі, а не вороги.

== Галерея Картин Дядька Федося ==
<gallery>
Фрипулья 44.jpg|Образ Трьох Козаків
Фрипулья 5.jpg|Образ Вічного Козака
Біотехносфери.jpeg|Обителі Країни Дядька Федося
</gallery>

== Пірнути далі ==
*[[Інсталяція та перформанс]]
*[[Шизофренія]]
{{Шаблон:Art}}
[[Категорія:Мистецтво]]
{{Логіка}}
[[Категорія:Людство]]
{{Космос}}
[[Категорія:Космос]]