Історія Японії - Історія редагувань

Admin2: /* Епоха самураїв */

2026-04-08T20:02:06Z

Епоха самураїв

← Попередня версія		Версія за 23:02, 8 квітня 2026
Рядок 18:		Рядок 18:
	== Епоха самураїв ==		== Епоха самураїв ==
	[[Файл:Самураї 1.jpg\|міні\|Тру]]		[[Файл:Самураї 1.jpg\|міні\|Тру]]
			[[Файл:Самураї.jpg\|міні\|Самураї в кіно та в історії. ]]
	У війнах з північними сусідами у всяких кланів з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Регіон_Тохоку Тохоку] з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню [https://uk.wikipedia.org/wiki/Тайра клану Тайра]. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%BE_%D0%99%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE Мінамото-но Йорітомо] не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру [[лґбт]] і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні [[це важко осягнути, втім і не треба\|існувало три різні закони]], окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%94%D0%B7%D1%8C%D0%BE%D0%BA%D1%8E невеличку війноньку], коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але [[раптово]] шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, [[лох\|в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше]]. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. Вторгнення, до речі, сприяло появі катан, які ми знаємо сьогодні. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%BC%D1%83 Реставрація Кемму]".		У війнах з північними сусідами у всяких кланів з [https://uk.wikipedia.org/wiki/Регіон_Тохоку Тохоку] з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню [https://uk.wikipedia.org/wiki/Тайра клану Тайра]. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%BE_%D0%99%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE Мінамото-но Йорітомо] не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру [[лґбт]] і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні [[це важко осягнути, втім і не треба\|існувало три різні закони]], окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%94%D0%B7%D1%8C%D0%BE%D0%BA%D1%8E невеличку війноньку], коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але [[раптово]] шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, [[лох\|в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше]]. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. Вторгнення, до речі, сприяло появі катан, які ми знаємо сьогодні. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%BC%D1%83 Реставрація Кемму]".

Admin2: /* Імперський період */

2025-01-26T21:48:17Z

Імперський період

← Попередня версія		Версія за 00:48, 27 січня 2025
Рядок 48:		Рядок 48:
	Singapore 1942 Capitulation2.jpg\|Знову японці в місті. Лютий 1942 року.		Singapore 1942 Capitulation2.jpg\|Знову японці в місті. Лютий 1942 року.
	Japanese poster after victory in Southeast Asia, c.1942.jpg\|Японський плакат на честь переможеньок 1942 року.		Japanese poster after victory in Southeast Asia, c.1942.jpg\|Японський плакат на честь переможеньок 1942 року.
			Французька імперська пропаганда 3.jpg\|Французи палають від захоплення Індокитаю японцями
	</gallery>		</gallery>
	1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який втім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони через постійний дефіцит набоїв та снарядів [[дарвін\|атакували з катанами, багнетами і криками "банзай"]] позиції ворогів - американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, убивали в самовбивчих атаках своїх найбільш сміливих вояків, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і добре промитими пропагандою самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво інших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.		1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який втім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони через постійний дефіцит набоїв та снарядів [[дарвін\|атакували з катанами, багнетами і криками "банзай"]] позиції ворогів - американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, убивали в самовбивчих атаках своїх найбільш сміливих вояків, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і добре промитими пропагандою самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво інших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.

Admin2: /* Давня історія */

2025-01-21T23:23:12Z

Давня історія

← Попередня версія		Версія за 02:23, 22 січня 2025
Рядок 4:		Рядок 4:
	Японці як народ [[раптово]] почалися з переселення прото-корейців та їм подібних племен, що тікали від загребущих військ династії Хань, і які брали наложниць собі з місцевих дикунів. Ці дикуни - еміші, предки айнів, але про них згодом, до речі, жили в солом'яних хатинах і займалися скотарством. [[Подібність японської та української культур\|Нічого не нагадує]]? Вже на початку тисячоліття на островах існували держава [[нахуй\|На]] в районів Фукуоки і матріархальна держава Яматай в районі Кансай. Єдине, що про неї відомо, це якась цариця Хіміко, але з переходом до патріархату останньої і починається історія Ямато.		Японці як народ [[раптово]] почалися з переселення прото-корейців та їм подібних племен, що тікали від загребущих військ династії Хань, і які брали наложниць собі з місцевих дикунів. Ці дикуни - еміші, предки айнів, але про них згодом, до речі, жили в солом'яних хатинах і займалися скотарством. [[Подібність японської та української культур\|Нічого не нагадує]]? Вже на початку тисячоліття на островах існували держава [[нахуй\|На]] в районів Фукуоки і матріархальна держава Яматай в районі Кансай. Єдине, що про неї відомо, це якась цариця Хіміко, але з переходом до патріархату останньої і починається історія Ямато.

	Стародавній японський літопис "Ніхон Шокі" приписує створення Японії у VII столітті до нашої ери. Насправді нас, українців, як завжди, найобують, бо в той час в Японії були лише солом'яні халупки еміші, культури Джомон, а сама японська державність створена в період [[Яой]], тобто на межі 3-4 століть вже нашої ери. Коронація Джімму, згідно з вже науковою хронологією, відбулася лише 301 року. Бажання удревнити культуру цілком ~~природнє~~, але ~~вони~~ дійшли до того, що зробили 8 феодальних лідерів імператорами ~~почерговими~~, які правили по 150 років. Насправді першим загальновизнаним наукою імператором був Суйдзін, який правив з 324 року. Територія тодішньої країни обмежувалася на заході Хірошімою і на сході Токіо, а столиця була в долині Осаки, тобто країна навіть третину Хонсю не контролювала, не кажучи про сусідні острови. Десь зо століття вони займалися хуйнею типу воєн з дикунами і розширення території, що захопили увесь західний Хонсю.		Стародавній японський літопис "Ніхон Шокі" приписує створення Японії у VII столітті до нашої ери. Насправді нас, українців, як завжди, найобують, бо в той час в Японії були лише солом'яні халупки еміші, [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_%D0%94%D0%B7%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%BD культури Джомон], а сама японська державність створена в період [[Яой]], тобто на межі 3-4 століть вже нашої ери. [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%94%D0%B7%D1%96%D0%BC%D0%BC%D1%83 Коронація Джімму], згідно з вже науковою хронологією, відбулася лише 301 року а не в 6-му столітт до н.е. Бажання удревнити культуру цілком природно, але японські історики дійшли до того, що зробили 8 феодальних лідерів почерговими імператорами, які правили по 150 років кожен. Насправді першим загальновизнаним наукою імператором був Суйдзін, який правив з 324 року. Територія тодішньої країни обмежувалася на заході Хірошімою і на сході Токіо, а столиця була в долині Осаки, тобто країна навіть третину острова Хонсю не контролювала, не кажучи про сусідні острови. Десь зо століття вони займалися хуйнею, типу воєн з дикунами і розширення території, що захопили увесь західний Хонсю.

	Але в середині V століття прийшов такий собі імператор Нінтоку, який запросив <s>варягів</s> корейців реформувати країну. З ним пов'язана цікава історія: він дуже хотів розвитку своєї прото-імперії, але все йшло по піхві. Варто зазначити, що в ті часи [[раптово]] корейці були набагато більш цивілізовані ніж японці, котрі ще вважались варварами. Але в корейців також не дуже йшло нести світло цивілізації, бо жпені не розуміли прожекти корейців. Тоді імператор розсердився і наказав своїм міністрам принести себе в жертву {{коментар\|камі\|боги синтоїзму}}. Ну японській міністр у річку і втопився. А кореєць сказав: "Давай, пане імператоре, спочатку у Камі спитаємо, що вони хочуть". І запропонував кинути у річку гарбуз - якщо втоне - я за нею, а якщо ні - то Камі проти моєї жертви. Кинув кореєць гарбуз у воду і він поплив за течією. "Ось бач, імператоре, Камі хочуть, щоб ми побудували іригаційну систему для наших полів" - сказав кореєць. Імператор тоді нарешті згодився. Корейці побудували іригаційні системи, що збільшило економіку Ямато, а більш пізні японські тексти кажуть, що кореєць таки був правий - Камі хотіли, щоб японці не в річках топились, а щоб будували іригаційні системи і вдосконалювали економіку. Проте основне його досягнення в тому, що він нарешті прийняв буддійський календар за основу і дати з цього часу (453 р.н.е.) вважаються історично достовірними. А за пару десятиліть почалася боротьба кланів за обмеження впливу імператорського роду, на коні якої заїхали тубільні аристократи, які у 538 році встановили Будду як головного, столицю в долині Асука, завезли буддійські монастирі і ієрогліфи, які стали згодом манйоґаною. Серйозно, [[це важко осягнути, втім і не треба\|вони до того часу не мали писемности]]. Так скінчився період {{коментар\|Кофун\|курган, порівняйте з англійським coffin}} і почався новий період Асука - період (разом із наступним Нара) каргокультизму і тупого копіпасту всього китайського. Самі ж китайці довший час називали японців "ва" (倭), тобто карлики, аж доки японці самі не замінили його спершу на "ва" (和) - гармонія, а потім на "ніхон" (日本), але про то згодом. Зараз ж після перенесення столиці (норм така причина для війни) почалася справжня війна кланів, старі правлячі роди Кофун (Кацураґі і згодом Отомо) скинуті, а захисники традицій Мононобе переможені.		Але в середині V століття прийшов такий собі імператор Нінтоку, який запросив <s>варягів</s> корейців реформувати країну. З ним пов'язана цікава історія: він дуже хотів розвитку своєї прото-імперії, але все йшло по піхві. Варто зазначити, що в ті часи [[раптово]] корейці були набагато більш цивілізовані ніж японці, котрі ще вважались варварами. Але в корейців також не дуже йшло нести світло цивілізації, бо жпені не розуміли прожекти корейців. Тоді імператор розсердився і наказав своїм міністрам принести себе в жертву {{коментар\|камі\|боги синтоїзму}}. Ну японській міністр у річку і втопився. А кореєць сказав: "Давай, пане імператоре, спочатку у Камі спитаємо, що вони хочуть". І запропонував кинути у річку гарбуз - якщо втоне - я за нею, а якщо ні - то Камі проти моєї жертви. Кинув кореєць гарбуз у воду і він поплив за течією. "Ось бач, імператоре, Камі хочуть, щоб ми побудували іригаційну систему для наших полів" - сказав кореєць. Імператор тоді нарешті згодився. Корейці побудували іригаційні системи, що збільшило економіку Ямато, а більш пізні японські тексти кажуть, що кореєць таки був правий - Камі хотіли, щоб японці не в річках топились, а щоб будували іригаційні системи і вдосконалювали економіку. Проте основне його досягнення в тому, що він нарешті прийняв буддійський календар за основу і дати з цього часу (453 р.н.е.) вважаються історично достовірними. А за пару десятиліть почалася боротьба кланів за обмеження впливу імператорського роду, на коні якої заїхали тубільні аристократи, які у 538 році встановили Будду як головного, столицю в долині Асука, завезли буддійські монастирі і ієрогліфи, які стали згодом манйоґаною. Серйозно, [[це важко осягнути, втім і не треба\|вони до того часу не мали писемности]]. Так скінчився період {{коментар\|Кофун\|курган, порівняйте з англійським coffin}} і почався новий період Асука - період (разом із наступним Нара) каргокультизму і тупого копіпасту всього китайського. Самі ж китайці довший час називали японців "ва" (倭), тобто карлики, аж доки японці самі не замінили його спершу на "ва" (和) - гармонія, а потім на "ніхон" (日本), але про то згодом. Зараз ж після перенесення столиці (норм така причина для війни) почалася справжня війна кланів, старі правлячі роди Кофун (Кацураґі і згодом Отомо) скинуті, а захисники традицій Мононобе переможені.

Admin2: /* Див. також */

2024-12-18T13:15:56Z

Див. також

← Попередня версія		Версія за 16:15, 18 грудня 2024
Рядок 66:		Рядок 66:
	*[[Японія]]		*[[Японія]]
	*[[Історія Китаю]]		*[[Історія Китаю]]
			*[[Золота Орда]]
	*[[Архів:Історія аніме: Зародження]]		*[[Архів:Історія аніме: Зародження]]

Admin2: /* Імперський період */

2024-10-01T08:56:00Z

Імперський період

← Попередня версія		Версія за 11:56, 1 жовтня 2024
Рядок 37:		Рядок 37:
	Наступне десятиліття япошки з досить великою як для молодої сили імперією розширювалися на новоприбулі землі типу німецького Ціньдао чи тихоокеанського мандату. Корею і Тайвань потихеньку <del>мирно</del> намагалися асимілювати. Це був золотий час міці япошок, хоча половина населення досі жила в багні та бамбукових хатках з ніхуями, але цей час романтизований наприклад дідом [[Міядзакі]] як час його молодости. Але япошкам здалося мало, і вони намагалися проникнути на руїни РІ, де намагалися встановити власні уряди типу ДВР чи РВО та анексувати північ <s>Сахаліну</s> Карахвуто, проте зафейлила через нездалість; то на руїни колишньої китайської імперії знову. А отут починається найцікавіше: спершу вони підтримували різні китайські кліки для отримання певних економічних ачівок, які були в решті 8 пунктів.		Наступне десятиліття япошки з досить великою як для молодої сили імперією розширювалися на новоприбулі землі типу німецького Ціньдао чи тихоокеанського мандату. Корею і Тайвань потихеньку <del>мирно</del> намагалися асимілювати. Це був золотий час міці япошок, хоча половина населення досі жила в багні та бамбукових хатках з ніхуями, але цей час романтизований наприклад дідом [[Міядзакі]] як час його молодости. Але япошкам здалося мало, і вони намагалися проникнути на руїни РІ, де намагалися встановити власні уряди типу ДВР чи РВО та анексувати північ <s>Сахаліну</s> Карахвуто, проте зафейлила через нездалість; то на руїни колишньої китайської імперії знову. А отут починається найцікавіше: спершу вони підтримували різні китайські кліки для отримання певних економічних ачівок, які були в решті 8 пунктів.

	Проте 1928 року владу в Китаї захопила націоналістична партія Гоміньдан, яка почала глибоко націоналістичну і протекціоністську політику в економіці і територіальних питаннях. Це вибісило всі західні країни, але лише япошки були злопам'ятними. Так само злопам'ятними вони були після Лондонської угоди, коли на кожних 5 тон фльоти британців і США японцям дозволили мати лише три. Плюс додалися наслідки великої депресії і біднішання населення, і, відповідно, радикалізації настроїв суспільства. Ще їм були потрібні ресурси, які були в сусідніх колоніях, бо в самій Японії було ніхуя та трошки рису. Відповідно з цього часу вони почали витрачати величезні кошти на армію, флот та авіацію, готуючи <s>помсту</s> ніж у спину [[РАПТОВО\|всім сусідам одразу]]. В результаті були створені: меморандум Танаки з планами захоплення Азії, а також ідеологія "8 кутів світу під одним дахом" і товариства "Сакури" і "Чорного дракона", фракції "Тосейха" і "Кодоха".		Проте 1928 року владу в Китаї захопила націоналістична [[Історія_Китаю#Пиздець_20-го_століття\|партія Гоміньдан]], яка почала глибоко націоналістичну і протекціоністську політику в економіці і територіальних питаннях. Це вибісило всі західні країни, але лише япошки були злопам'ятними. Так само злопам'ятними вони були після Лондонської угоди, коли на кожних 5 тон фльоти британців і США японцям дозволили мати лише три. Плюс додалися наслідки великої депресії і біднішання населення, і, відповідно, радикалізації настроїв суспільства. Ще їм були потрібні ресурси, які були в сусідніх колоніях, бо в самій Японії було ніхуя та трошки рису. Відповідно з цього часу вони почали витрачати величезні кошти на армію, флот та авіацію, готуючи <s>помсту</s> ніж у спину [[РАПТОВО\|всім сусідам одразу]]. В результаті були створені: меморандум Танаки з планами захоплення Азії, а також ідеологія "8 кутів світу під одним дахом" і товариства "Сакури" і "Чорного дракона", фракції "Тосейха" і "Кодоха".

	Час ДЖІ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, японський уряд хоч формально і засудив дії армії, та не зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Внутрішню Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти агресивних японців.		Час ДЖІ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, японський уряд хоч формально і засудив дії армії, та не зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Внутрішню Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти агресивних японців.

MiskoGe: /* Сучасний період */

2024-06-07T03:40:49Z

Сучасний період

← Попередня версія		Версія за 06:40, 7 червня 2024
Рядок 57:		Рядок 57:

	== Сучасний період ==		== Сучасний період ==
	Завдяки наполяганню МакАртура основа політичної системи Японії - імператорська влада - була збережена, але очищена від всяких ознак "богообраности", в Конституцію додали 9 статтю про заборону мати армію. Економіку перебудовували на споживання американського продукту. Але привид холодної війни змушений був внести свої корективи: японцям стали давати все більше і більше грошей на відбудову, а японським фірмам віддавати підряди.		Завдяки наполяганню МакАртура основа політичної системи Японії - імператорська влада - була збережена, але очищена від всяких ознак "богообраности", в Конституцію додали 9 статтю про заборону мати армію. Економіку перебудовували на споживання американського продукту. Але привид холодної війни змушений був внести свої корективи: японцям стали давати все більше і більше грошей на відбудову, а японським фірмам віддавати підряди. Основним переломним моментом в зміні ставлення стала [[Корейська війна]], коли МакАртур основні підряди на забезпечення американських військ в Кореї дав японським фірмам. В вересні 1951 року підписали Сан-Франциський мирний договір разом із договором про перебування американських військ, який переглядався лем один раз, але забезпечив протести японських соціалістів на 20 років вперед, найвідоміші в 1960 і 68. Повертаючись до Сан-Франциського договору, совок його не визнав через те, що його вимоги щодо північних територій і хоккайдо не були враховані, що робить японію досі в стані війни з срср.

	Японія славилася своєю стабільністю: починаючи з 1956 там виграє вибори одна і та сама партія. Її ліберальна економічна політика зробила свою справу. Японські продукти в 50-60-х славилися своєю [[made in China\|лайняністю]], проте саме вони заповнили прилавки західних країн і дали вийти економіці вгору: щороку темпи зростання становили 10% боже шоб так українська економіка росла. В 1970 це трохи приглушив відпуск єни у більш-менш вільне плавання і "переворот" Юкіо Місіми, під час якого він прийняв синто, але економіка і далі росла по 6%, що дозволило увійти в летронну епоху і 21 століття ще в 20-му. Саме в Японії створили караоке, нінтендо, плейстейшн, MSX та купу всяких ігор. Ще японія - батьківщина [[оняме]] і [[манґа\|манки]].		Попри вище згадані протести, Японія славилася своєю стабільністю: починаючи з 1956 там виграє вибори одна і та сама партія. Її ліберальна економічна політика зробила свою справу. Японські продукти в 50-60-х славилися своєю [[made in China\|лайняністю]], проте саме вони заповнили прилавки західних країн і дали вийти економіці вгору: щороку темпи зростання становили 10% боже шоб так українська економіка росла. В 1970 це трохи приглушив відпуск єни у більш-менш вільне плавання, інцидент Асама Сансо і "переворот" Юкіо Місіми, під час якого він прийняв синто, але економіка і далі росла по 6%, що дозволило увійти в летронну епоху і 21 століття ще в 20-му. Саме в Японії створили караоке, нінтендо, плейстейшн, MSX та купу всяких ігор. Ще японія - батьківщина [[оняме]] і [[манґа\|манки]].

	~~Проте~~ Японія проїбалася з таймінґами і ввійшла в затяжну кризу в ~~1992~~, [[рекурсія\|а потім в 1998, а потім в 2008...]] ~~Єдина~~ надія на абеноміку і суґаноміку.		Щоправда бажання постійного росту понад усе і невдоволення сша своїм васалом у вигляді торгових війн переросло у те, що у 1980-х японська економіка увійшла в стан бульбашки, сумнівно відомої своїми розмірами<ref>за неповні 4 роки індекс бенчмарку виріс в 4,5 разів, а за наступні 20 років повернувся до початкових значень, після чого почав знову рости</ref>, що гарантовано забезпечило те, що Японія проїбалася з таймінґами і як тільки булька лусла - ввійшла в затяжну кризу в 1991, а накопичені борги і непрацюючі кредити видані на купівлю землі призвели до того, що [[рекурсія\|потім в 1998, а потім в 2008...]] За час і як наслідок цих криз Яойнія перетворилася з центру світової економіки з передовими нанотехнологіями на середньостатистичну розвинену країну, де життя повільно лине, щоправда зарин в токійському метро і невада-тян з цим не дуже згідні. На момент написання цього магнум опусу єдина надія була на абеноміку і суґаноміку, проте з висоти 4 років видно, що вжиті міри були недостатніми, хоча і додали певного оптимізму. Мабуть що надії вже нема, втім я би все одно не спішив би з висновками, [https://www.youtube.com/watch?v=OFQQALduhzA віабу все ще мають що там робити].

	== Див. також ==		== Див. також ==

Admin2: /* Імперський період */

2024-05-10T16:35:34Z

Імперський період

← Попередня версія		Версія за 19:35, 10 травня 2024
Рядок 41:		Рядок 41:
	Час ДЖІ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, японський уряд хоч формально і засудив дії армії, та не зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Внутрішню Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти агресивних японців.		Час ДЖІ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, японський уряд хоч формально і засудив дії армії, та не зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Внутрішню Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти агресивних японців.

			[[Файл:Japan poster 1942.jpg\|міні\|1942 рік для японців]]
	Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з боягузів і не піддався. Тому японці пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці Китаю і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя\|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії.		Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з боягузів і не піддався. Тому японці пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці Китаю і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя\|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії.

Admin2: /* Імперський період */

2024-05-10T16:33:27Z

Імперський період

← Попередня версія		Версія за 19:33, 10 травня 2024
Рядок 41:		Рядок 41:
	Час ДЖІ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, японський уряд хоч формально і засудив дії армії, та не зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Внутрішню Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти агресивних японців.		Час ДЖІ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, японський уряд хоч формально і засудив дії армії, та не зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Внутрішню Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти агресивних японців.

	Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з боягузів і не піддався. Тому японці пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці Китаю і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя\|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії. 1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який втім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони через постійний дефіцит набоїв та снарядів [[дарвін\|атакували з катанами, багнетами і криками "банзай"]] позиції ворогів - американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, убивали в самовбивчих атаках своїх найбільш сміливих вояків, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і добре промитими пропагандою самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво инших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.		Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з боягузів і не піддався. Тому японці пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці Китаю і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя\|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії.

	<gallery>		<gallery>
Рядок 48:		Рядок 48:
	Japanese poster after victory in Southeast Asia, c.1942.jpg\|Японський плакат на честь переможеньок 1942 року.		Japanese poster after victory in Southeast Asia, c.1942.jpg\|Японський плакат на честь переможеньок 1942 року.
	</gallery>		</gallery>
			1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який втім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони через постійний дефіцит набоїв та снарядів [[дарвін\|атакували з катанами, багнетами і криками "банзай"]] позиції ворогів - американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, убивали в самовбивчих атаках своїх найбільш сміливих вояків, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і добре промитими пропагандою самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво інших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.

			Про окремі події та особистості цього періоду можна почитати окремі статі:

			{{Основна\|Хіро Онода}}
			{{Основна\|Загін 731}}

	== Сучасний період ==		== Сучасний період ==

Admin2: /* Давня історія */

2024-05-03T21:02:03Z

Давня історія

← Попередня версія		Версія за 00:02, 4 травня 2024
Рядок 13:		Рядок 13:
	{{Videogallery\|cols=3\|widths=321		{{Videogallery\|cols=3\|widths=321
	\|youtube\|dne6GnbjIak\|ЯПОНІЯ. Початок історії. Wild Fox		\|youtube\|dne6GnbjIak\|ЯПОНІЯ. Початок історії. Wild Fox
			\|youtube\|2SgSs8jctIM\|ЯПОНІЯ #2 Прихід цивілізації
	}}		}}

Admin2: /* Імперський період */

2024-04-20T18:47:45Z

Імперський період

← Попередня версія		Версія за 21:47, 20 квітня 2024
Рядок 41:		Рядок 41:

	Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з боягузів і не піддався. Тому японці пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці Китаю і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя\|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії. 1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який втім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони через постійний дефіцит набоїв та снарядів [[дарвін\|атакували з катанами, багнетами і криками "банзай"]] позиції ворогів - американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, убивали в самовбивчих атаках своїх найбільш сміливих вояків, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і добре промитими пропагандою самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво инших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.		Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з боягузів і не піддався. Тому японці пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці Китаю і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя\|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії. 1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який втім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони через постійний дефіцит набоїв та снарядів [[дарвін\|атакували з катанами, багнетами і криками "банзай"]] позиції ворогів - американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, убивали в самовбивчих атаках своїх найбільш сміливих вояків, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і добре промитими пропагандою самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво инших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.

			<gallery>
			Japanese soldiers parading through the streets of Singapore.jpg\|1942. Японці віджали собі Сінгапур.
			Singapore 1942 Capitulation2.jpg\|Знову японці в місті. Лютий 1942 року.
			Japanese poster after victory in Southeast Asia, c.1942.jpg\|Японський плакат на честь переможеньок 1942 року.
			</gallery>

	== Сучасний період ==		== Сучасний період ==

← Попередня версія		Версія за 00:48, 27 січня 2025
Рядок 48:		Рядок 48:
	Singapore 1942 Capitulation2.jpg\|Знову японці в місті. Лютий 1942 року.		Singapore 1942 Capitulation2.jpg\|Знову японці в місті. Лютий 1942 року.
	Japanese poster after victory in Southeast Asia, c.1942.jpg\|Японський плакат на честь переможеньок 1942 року.		Japanese poster after victory in Southeast Asia, c.1942.jpg\|Японський плакат на честь переможеньок 1942 року.
			Французька імперська пропаганда 3.jpg\|Французи палають від захоплення Індокитаю японцями
	</gallery>		</gallery>
	1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який втім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони через постійний дефіцит набоїв та снарядів [[дарвін\|атакували з катанами, багнетами і криками "банзай"]] позиції ворогів - американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, убивали в самовбивчих атаках своїх найбільш сміливих вояків, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і добре промитими пропагандою самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво інших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.		1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який втім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони через постійний дефіцит набоїв та снарядів [[дарвін\|атакували з катанами, багнетами і криками "банзай"]] позиції ворогів - американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, убивали в самовбивчих атаках своїх найбільш сміливих вояків, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і добре промитими пропагандою самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво інших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.