Наддніпрянський діалект - Історія редагувань

Kavinsky в 11:58, 28 квітня 2020

2020-04-28T11:58:32Z

← Попередня версія		Версія за 14:58, 28 квітня 2020
Рядок 1:		Рядок 1:
			[[Файл:Мапа поширення.png\|thumb\|Розподіл діалектів української мова у східній Європі]]
			'''Наддніпрянський діалект''' - центральний і основний діалект [[Українська мова\|української]], з якого й постала літературна мова (із певними узгодженнями із західним діалектом) та інші п'ять діалектів. Також є найархаїчнішим діалектом, учені стверджують, що він, попри зміни у деталях, суттєво не змінився у загальному плані з часів [[Русь\|Руси]], був її основною народною мовою, основа якої була закладена ще у VII столітті при переселенні руських племен на територію [[Україна\|України]]

			Наразі є основним діалектом [[Україна\|України]], поширюючись по її теренах од стольного міста [[Київ\|Києва]] і козачих земель околиць Тясмину.

	~~[[Зображення:Мапа поширення.png\|300px\|thumb\|right\|Розподіл діалектів [[Українська мова\|української]] у східній Европі]]~~
	'''Наддніпрянський діалект''' - центральний і основний діалект [[Українська мова\|української]], з якого й постала літературна мова (із певними узгодженнями з західним діалектом) та інші п'ять діалектів. Також є найархаїчнішим діалектом, учені стверджують, що він, попри зміни у деталях, суттєво не змінився у загальному плані з часів [[Русь\|Руси]], був її основною народною мовою, основа якої була закладена ще у VII столітті при переселенні [[Русь\|руських]] племен на територію [[Україна\|України]]<br />
	Наразі є основним діалектом [[Україна\|Великої України]], поширюючись по її теренах од стольного міста [[Київ\|Києва]] і козачих земель [[Чудове місце для столиці...\|околиць Тясмину]].<br /><br />
	== Виникнення ==		== Виникнення ==
	Цілком закономірним є той факт, що наддніпрянський діалект розвинувся з говірок різних [[слов'яни\|слов'янських]] племен [[Наддніпрянщина\|Наддніпрянщини]] (полян, древлян, тощо). Згодом, з удосконаленням видів зв'язку, ці говірки злилися і розвивалися однією силою, маючи незначні відмінності між місцевостями. Розвиваючись на протязі багатьох століть і поширюючись по теренах [[Україна\|України]](таких як Дике Поле, Слобожащина, Приазов'я, Буджак і Таврія), наддніпрянський діалект трансформувався в літературну [[Українська мова\|українську мову]], стараннями Котляревського, що писав полтавською говіркою, Шевченка, що послуговувався київською говіркою, інших визначних діячів таких як члени Кирило-Методіївського братства та митці-літератори кінця XIX століття. Палким захисником наддніпрянського діалекту (особливо київської говірки) од т. зв. "галицької змови в мові" був Іван Нечуй-Левицький, який писав живою іскристою мовою селян, що проживали коло ріки Рось.~~<br /><br />~~		Цілком закономірним є той факт, що наддніпрянський діалект розвинувся з говірок різних [[слов'яни\|слов'янських]] племен [[Наддніпрянщина\|Наддніпрянщини]] (полян, древлян, тощо). Згодом, з удосконаленням видів зв'язку, ці говірки злилися і розвивалися однією силою, маючи незначні відмінності між місцевостями. Розвиваючись на протязі багатьох століть і поширюючись по теренах [[Україна\|України]](таких як Дике Поле, Слобожащина, Приазов'я, Буджак і Таврія), наддніпрянський діалект трансформувався в літературну [[Українська мова\|українську мову]], стараннями Котляревського, що писав полтавською говіркою, Шевченка, що послуговувався київською говіркою, інших визначних діячів таких як члени Кирило-Методіївського братства та митці-літератори кінця XIX століття. Палким захисником наддніпрянського діалекту (особливо київської говірки) од т. зв. "галицької змови в мові" був Іван Нечуй-Левицький, який писав живою іскристою мовою селян, що проживали коло ріки Рось.

	== Основні діалектичні закономірності ==		== Основні діалектичні закономірності ==
	[[~~Зображення~~:Map of Ukrainian dialects.png~~\|300px~~\|thumb~~\|right~~\|Мапа показує розповсюдження південних діалектів. Наддніпрянський діалект, зіткнувшись із іншими діалектами [[Українська мова\|української]], утворив степовий і слобожанський говори.]]		[[Файл:Map of Ukrainian dialects.png\|thumb\|Мапа показує розповсюдження південних діалектів. Наддніпрянський діалект, зіткнувшись із іншими діалектами [[Українська мова\|української]], утворив степовий і слобожанський говори.]]
	Найближчими говорами діалекту до середньо-наддніпрянських є степовий (Причорномор'я, Крим, [[Кубанський діалект\|Кубанські говірки]] офіційна діалектологія теж відносить до степового говору, але через значну ізольованість впродовж широкого періоду часу, він стоїть на межі з діалектом) і слобожанський (Слобожанщина) говори, які від середньо-наддніпрянського й походять - тому іноді терміном "наддніпрянський діалект" позначають як ці три говори (офіційна діалектологія виділяє їх у південно-східне наріччя), так і єдиний архаїчний середньо-наддніпрянський. Ми розглянемо особливості саме останнього, окремо зазначаючи про полтавські говірки, на які досить сильно вплинув волинський говір. Отже:~~<br />~~
			Найближчими говорами діалекту до середньо-наддніпрянських є степовий (Причорномор'я, Крим, [[Кубанський діалект\|Кубанські говірки]] офіційна діалектологія теж відносить до степового говору, але через значну ізольованість впродовж широкого періоду часу, він стоїть на межі з діалектом) і слобожанський (Слобожанщина) говори, які від середньо-наддніпрянського й походять - тому іноді терміном "наддніпрянський діалект" позначають як ці три говори (офіційна діалектологія виділяє їх у південно-східне наріччя), так і єдиний архаїчний середньо-наддніпрянський. Ми розглянемо особливості саме останнього, окремо зазначаючи про полтавські говірки, на які досить сильно вплинув волинський говір. Отже:

	*поширеними є зміни ненаголошених фонем [е] > [еи], [и] (сеилó, пóпил, пóгриб), в частині говірок [е] > [ае] (таепéр, маенé); укання — зміна [о] > [оу], [у] переважно перед складом з наголошеними í, ý, рідше и́ (о<sup>у</sup>б’íд, муги́ла, учкýр)		*поширеними є зміни ненаголошених фонем [е] > [еи], [и] (сеилó, пóпил, пóгриб), в частині говірок [е] > [ае] (таепéр, маенé); укання — зміна [о] > [оу], [у] переважно перед складом з наголошеними í, ý, рідше и́ (о<sup>у</sup>б’íд, муги́ла, учкýр)
	*переважно у північних говірках давня фонема [о] в новоутв. закритих складах змінилася на [і] непослідовно, тому тут відзначено форми воз, кóстка. порóг, рáдост’		*переважно у північних говірках давня фонема [о] в новоутв. закритих складах змінилася на [і] непослідовно, тому тут відзначено форми воз, кóстка. порóг, рáдост’
Рядок 16:		Рядок 19:
	*ослаблення функції навантаження африкат [дз] > [з] (звін, зéркало), в окремих говірках зворотній процес (дз’аб ‘зяб’, дзалéний ‘зелений’); [дж] > [ж] (хóжу, сижý); зміна звуків [ґ] > [г] (дзи́га, гýдзик); [ф] > [x], [кв], [хв], [п], [в], [м] <s>А тут радіє Курка</s> (квартýх, хвáбрика, хóрма)		*ослаблення функції навантаження африкат [дз] > [з] (звін, зéркало), в окремих говірках зворотній процес (дз’аб ‘зяб’, дзалéний ‘зелений’); [дж] > [ж] (хóжу, сижý); зміна звуків [ґ] > [г] (дзи́га, гýдзик); [ф] > [x], [кв], [хв], [п], [в], [м] <s>А тут радіє Курка</s> (квартýх, хвáбрика, хóрма)
	*різнотиповість розвитку давніх сполук губний приголосний +j: а) збереження цієї сполуки (свйáто, жáбйачий), б) зрідка — втрата j з наступним пом’якшенням губного приголосного (жаб’ачий) і без пом’якшення (свати́й), в) поява на місці j вторинного епентетичного приголосного н’ (полумн’а, мн’акий)		*різнотиповість розвитку давніх сполук губний приголосний +j: а) збереження цієї сполуки (свйáто, жáбйачий), б) зрідка — втрата j з наступним пом’якшенням губного приголосного (жаб’ачий) і без пом’якшення (свати́й), в) поява на місці j вторинного епентетичного приголосного н’ (полумн’а, мн’акий)
	*у давальному відмінку одннини іменників чоловічого роду в більшості говірок переважають закінчення -ові, -еві (бáт’кові, конéві)<s>Привіт [[Харківський правопис\|скрипниківці]]</s>		*у давальному відмінку одннини іменників чоловічого роду в більшості говірок переважають закінчення -ові, -еві (бáт’кові, конéві) <del>Привіт [[Харківський правопис\|скрипниківці]]</del>
	*у родовому відмінку однини іменників жіночого роду виступає закінчення -и (сóли, рáдости)		*у родовому відмінку однини іменників жіночого роду виступає закінчення -и (сóли, рáдости)
	*інфінітив має форми на -ти і -т’ (ходи́ти і ходи́т’), у полтавських говірках — і на -т (ходи́т)		*інфінітив має форми на -ти і -т’ (ходи́ти і ходи́т’), у полтавських говірках — і на -т (ходи́т)
	*форми 3-ї особи однини дієслів І дієвідміни з основою на -j бувають усічені (слýха, зна) і повні (слýхайе, знáйе)~~<br />~~		*форми 3-ї особи однини дієслів І дієвідміни з основою на -j бувають усічені (слýха, зна) і повні (слýхайе, знáйе)
	Існують ще певні дрібні відмінності на рівні місцевостей.~~<br />~~
			Існують ще певні дрібні відмінності на рівні місцевостей.

	Також варто зазначити про лексичні особливості. Вони характеризують великою кількістю локальних утворень, невідомих чи малопоширених в інших діалектах, наприклад: клюйдерево - дятел, рíпа - картопля, лелéка чи лилéґа - чорногуз тощо. Також можна зустріти безліч архаїзмів і архаїчні форми, наприклад: лучче - краще. Використовується префікс од- і прийменник "од" замість літературних "від" (які, до речі прийшли до СУЛМ із [[західний діалект\|західного діалекту]]).		Також варто зазначити про лексичні особливості. Вони характеризують великою кількістю локальних утворень, невідомих чи малопоширених в інших діалектах, наприклад: клюйдерево - дятел, рíпа - картопля, лелéка чи лилéґа - чорногуз тощо. Також можна зустріти безліч архаїзмів і архаїчні форми, наприклад: лучче - краще. Використовується префікс од- і прийменник "од" замість літературних "від" (які, до речі прийшли до СУЛМ із [[західний діалект\|західного діалекту]]).
	Багато прикладів наддніпрянського діалекту можна зустріти в українських народних піснях, а також класичних творах літераторів-наддніпрянців. Приклад:~~<br />~~		Багато прикладів наддніпрянського діалекту можна зустріти в українських народних піснях, а також класичних творах літераторів-наддніпрянців. Приклад:

	{{Цитата\|Лучче було б, лучче було б та й не знать,<br/>		{{Цитата\|Лучче було б, лучче було б та й не знать,<br/>
	Чим тепер, чим тепер забувать.<br />		Чим тепер, чим тепер забувать.<br />
	~~<br/>~~Вийшла, руки заломивши і тяженько заплакавши:		Вийшла, руки заломивши і тяженько заплакавши:<br/>
	<br/>"Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!"		"Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!"<br/>
	<br/>"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,		"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,<br/>
	<br/>Мене з війни із славою к собі ожидай}}~~<br /><br />~~		Мене з війни із славою к собі ожидай}}

	== Сучасність ==		== Сучасність ==

Kavinsky: /* Сучасність */

2020-04-28T11:47:22Z

Сучасність

← Попередня версія		Версія за 14:47, 28 квітня 2020
Рядок 31:		Рядок 31:

	== Сучасність ==		== Сучасність ==
	Наразі наддніпрянський діалект майже витиснений з [[Київ\|Києва]], в інших містах часто змішується з [[Москальський діалект\|москальським діалектом]], утворюючи [[~~феєрія даунізму\|~~суржик]] - результат нашого провінціалізму та колонізаторської політики [[Москаль\|московських загарбників]]. Хоча навіть суржик з відхилом до ~~наддніпрянщини~~ причаровує милозвучністю - фактично він існує лише завдяки несвідомим [[бидло\|моральним виродкам]], які не цінують власну форму вираження, вважаючи мову чимось назразок коду передачі даних. Це ж саме наддніпрянський діалект прославив українську, як одну з наймилозвучніших мов!~~<br /><br />~~		Наразі наддніпрянський діалект майже витиснений з [[Київ\|Києва]], в інших містах часто змішується з [[Москальський діалект\|москальським діалектом]], утворюючи [[суржик]] — результат нашого провінціалізму та колонізаторської політики [[Москаль\|московських загарбників]]. Хоча навіть суржик з відхилом до Наддніпрянщини причаровує милозвучністю, фактично він існує лише завдяки несвідомим [[бидло\|моральним виродкам]], які не цінують власну форму вираження, вважаючи мову чимось назразок коду передачі даних. Це ж саме наддніпрянський діалект прославив українську, як одну з наймилозвучніших мов!

	=== Рух за наддніпрянізацію СУЛМ ===		=== Рух за наддніпрянізацію СУЛМ ===
	{{Основна\|Галицька змова}}		{{Основна\|Галицька змова}}

Kavinsky: /* Див. також */ пакращіння

2020-04-28T11:46:10Z

Див. також: пакращіння

← Попередня версія		Версія за 14:46, 28 квітня 2020
Рядок 36:		Рядок 36:

	== Див. також ==		== Див. також ==
	[[Українська мова]]		* [[Українська мова]]
	~~<br/>~~[[Західний діалект]]		* [[Західний діалект]]
	~~<br/>~~[[Русь]]~~<br /><br />~~		* [[Русь]]
	[https://web.archive.org/web/20150322042822/http://dramatica.org.ua/~~%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82~~ Архівна версія статті]
			== Посилання ==
			* [https://web.archive.org/web/20150322042822/http://dramatica.org.ua/Наддніпрянський_діалект Архівна версія статті]

	== Примітки ==		== Примітки ==
	{{reflist}}		{{reflist}}

ArsenV0lya: Зняв {{Restored}}.

2020-04-28T11:39:03Z

Зняв {{Restored}}.

← Попередня версія		Версія за 14:39, 28 квітня 2020
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Restore\|Наддніпрянський_діалект\|}}~~

	[[Зображення:Мапа поширення.png\|300px\|thumb\|right\|Розподіл діалектів [[Українська мова\|української]] у східній Европі]]		[[Зображення:Мапа поширення.png\|300px\|thumb\|right\|Розподіл діалектів [[Українська мова\|української]] у східній Европі]]
Рядок 29:		Рядок 28:
	<br/>"Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!"		<br/>"Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!"
	<br/>"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,		<br/>"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,
	<br/>Мене з війни із славою к собі ожидай~~\|40~~}}<br /><br />		<br/>Мене з війни із славою к собі ожидай}}<br /><br />

	== Сучасність ==		== Сучасність ==
Рядок 40:		Рядок 39:
	<br/>[[Західний діалект]]		<br/>[[Західний діалект]]
	<br/>[[Русь]]<br /><br />		<br/>[[Русь]]<br /><br />
			[https://web.archive.org/web/20150322042822/http://dramatica.org.ua/%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82 Архівна версія статті]
	== Примітки ==		== Примітки ==
	{{reflist}}		{{reflist}}

172.69.54.141 в 14:32, 18 березня 2020

2020-03-18T14:32:01Z

← Попередня версія		Версія за 17:32, 18 березня 2020
Рядок 1:		Рядок 1:
	{{Restore\|Наддніпрянський_діалект\|}}		{{Restore\|Наддніпрянський_діалект\|}}

	~~{{Антилулзи}}~~

	[[Зображення:Мапа поширення.png\|300px\|thumb\|right\|Розподіл діалектів [[Українська мова\|української]] у східній Европі]]		[[Зображення:Мапа поширення.png\|300px\|thumb\|right\|Розподіл діалектів [[Українська мова\|української]] у східній Европі]]

Kavinsky: /* Рух за наддніпрянізацію СУЛМ */

2020-03-18T08:32:07Z

Рух за наддніпрянізацію СУЛМ

← Попередня версія		Версія за 11:32, 18 березня 2020
Рядок 35:		Рядок 35:
	== Сучасність ==		== Сучасність ==
	Наразі наддніпрянський діалект майже витиснений з [[Київ\|Києва]], в інших містах часто змішується з [[Москальський діалект\|москальським діалектом]], утворюючи [[феєрія даунізму\|суржик]] - результат нашого провінціалізму та колонізаторської політики [[Москаль\|московських загарбників]]. Хоча навіть суржик з відхилом до наддніпрянщини причаровує милозвучністю - фактично він існує лише завдяки несвідомим [[бидло\|моральним виродкам]], які не цінують власну форму вираження, вважаючи мову чимось назразок коду передачі даних. Це ж саме наддніпрянський діалект прославив українську, як одну з наймилозвучніших мов!<br /><br />		Наразі наддніпрянський діалект майже витиснений з [[Київ\|Києва]], в інших містах часто змішується з [[Москальський діалект\|москальським діалектом]], утворюючи [[феєрія даунізму\|суржик]] - результат нашого провінціалізму та колонізаторської політики [[Москаль\|московських загарбників]]. Хоча навіть суржик з відхилом до наддніпрянщини причаровує милозвучністю - фактично він існує лише завдяки несвідомим [[бидло\|моральним виродкам]], які не цінують власну форму вираження, вважаючи мову чимось назразок коду передачі даних. Це ж саме наддніпрянський діалект прославив українську, як одну з наймилозвучніших мов!<br /><br />
	===Рух за наддніпрянізацію СУЛМ===		=== Рух за наддніпрянізацію СУЛМ ===
	На Учані якось був створений тред [http://uchan.org.ua/b/res/15560.html#15560 "За Наддніпрянізацію української мови!"], де [[безосібний]] наддніпрянофаґ у стилі Нечуя-Левицького хотів захистити літературну мову від "[[Західний діалект\|галицької змови]]" та наблизити до наддніпрянського діалекту. Либонь, це один і той самий галичаноненависник, який час од часу створює треди в дусі "Галичани - не українці", "Галичани - українські [[москаль\|москалі]]" тощо.<br /><br />		{{Основна\|Галицька змова}}

	== Див. також ==		== Див. також ==
	[[Українська мова]]		[[Українська мова]]

Тарас Рожницький: /* Виникнення */

2018-12-11T09:20:42Z

Виникнення

← Попередня версія		Версія за 12:20, 11 грудня 2018
Рядок 7:		Рядок 7:
	Наразі є основним діалектом [[Україна\|Великої України]], поширюючись по її теренах од стольного міста [[Київ\|Києва]] і козачих земель [[Чудове місце для столиці...\|околиць Тясмину]].<br /><br />		Наразі є основним діалектом [[Україна\|Великої України]], поширюючись по її теренах од стольного міста [[Київ\|Києва]] і козачих земель [[Чудове місце для столиці...\|околиць Тясмину]].<br /><br />
	== Виникнення ==		== Виникнення ==
	Цілком закономірним є той факт, що наддніпрянський діалект розвинувся з говірок різних [[слов'яни\|слов'янських]] племен Наддніпрянщини (полян, древлян, тощо). Згодом, з удосконаленням видів зв'язку, ці говірки злилися і розвивалися однією силою, маючи незначні відмінності між місцевостями. Розвиваючись на протязі багатьох століть і поширюючись по теренах [[Україна\|України]](таких як Дике Поле, Слобожащина, Приазов'я, Буджак і Таврія), наддніпрянський діалект трансформувався в літературну [[Українська мова\|українську мову]], стараннями Котляревського, що писав полтавською говіркою, Шевченка, що послуговувався київською говіркою, інших визначних діячів таких як члени Кирило-Методіївського братства та митці-літератори кінця XIX століття. Палким захисником наддніпрянського діалекту (особливо київської говірки) од т. зв. "галицької змови в мові" був Іван Нечуй-Левицький, який писав живою іскристою мовою селян, що проживали коло ріки Рось.<br /><br />		Цілком закономірним є той факт, що наддніпрянський діалект розвинувся з говірок різних [[слов'яни\|слов'янських]] племен [[Наддніпрянщина\|Наддніпрянщини]] (полян, древлян, тощо). Згодом, з удосконаленням видів зв'язку, ці говірки злилися і розвивалися однією силою, маючи незначні відмінності між місцевостями. Розвиваючись на протязі багатьох століть і поширюючись по теренах [[Україна\|України]](таких як Дике Поле, Слобожащина, Приазов'я, Буджак і Таврія), наддніпрянський діалект трансформувався в літературну [[Українська мова\|українську мову]], стараннями Котляревського, що писав полтавською говіркою, Шевченка, що послуговувався київською говіркою, інших визначних діячів таких як члени Кирило-Методіївського братства та митці-літератори кінця XIX століття. Палким захисником наддніпрянського діалекту (особливо київської говірки) од т. зв. "галицької змови в мові" був Іван Нечуй-Левицький, який писав живою іскристою мовою селян, що проживали коло ріки Рось.<br /><br />

	== Основні діалектичні закономірності ==		== Основні діалектичні закономірності ==
	[[Зображення:Map of Ukrainian dialects.png\|300px\|thumb\|right\|Мапа показує розповсюдження південних діалектів. Наддніпрянський діалект, зіткнувшись із іншими діалектами [[Українська мова\|української]], утворив степовий і слобожанський говори.]]		[[Зображення:Map of Ukrainian dialects.png\|300px\|thumb\|right\|Мапа показує розповсюдження південних діалектів. Наддніпрянський діалект, зіткнувшись із іншими діалектами [[Українська мова\|української]], утворив степовий і слобожанський говори.]]

176.113.209.21: /* Примітки */

2017-03-22T16:03:21Z

Примітки

← Попередня версія		Версія за 19:03, 22 березня 2017
Рядок 43:		Рядок 43:
	== Примітки ==		== Примітки ==
	{{reflist}}		{{reflist}}
			[[Категорія:Мова]]
	{{Україна}}		{{Україна}}
	{{Мови\|2=[[Категорія:Діалекти української]]}}		{{Мови\|2=[[Категорія:Діалекти української]]}}

Ctac: Створена сторінка: {{Restore|Наддніпрянський_діалект|}} {{Антилулзи}} Зображення:Мапа поширення.png|300px|thumb|right|Р...

2017-03-20T17:50:21Z

Створена сторінка: {{Restore|Наддніпрянський_діалект|}} {{Антилулзи}} Зображення:Мапа поширення.png|300px|thumb|right|Р...

Нова сторінка

{{Restore|Наддніпрянський_діалект|}}

{{Антилулзи}}

[[Зображення:Мапа поширення.png|300px|thumb|right|Розподіл діалектів [[Українська мова|української]] у східній Европі]]
'''Наддніпрянський діалект''' - центральний і основний діалект [[Українська мова|української]], з якого й постала літературна мова (із певними узгодженнями з західним діалектом) та інші п'ять діалектів. Також є найархаїчнішим діалектом, учені стверджують, що він, попри зміни у деталях, суттєво не змінився у загальному плані з часів [[Русь|Руси]], був її основною народною мовою, основа якої була закладена ще у VII столітті при переселенні [[Русь|руських]] племен на територію [[Україна|України]] 
Наразі є основним діалектом [[Україна|Великої України]], поширюючись по її теренах од стольного міста [[Київ|Києва]] і козачих земель [[Чудове місце для столиці...|околиць Тясмину]]. 
== Виникнення ==
Цілком закономірним є той факт, що наддніпрянський діалект розвинувся з говірок різних [[слов'яни|слов'янських]] племен Наддніпрянщини (полян, древлян, тощо). Згодом, з удосконаленням видів зв'язку, ці говірки злилися і розвивалися однією силою, маючи незначні відмінності між місцевостями. Розвиваючись на протязі багатьох століть і поширюючись по теренах [[Україна|України]](таких як Дике Поле, Слобожащина, Приазов'я, Буджак і Таврія), наддніпрянський діалект трансформувався в літературну [[Українська мова|українську мову]], стараннями Котляревського, що писав полтавською говіркою, Шевченка, що послуговувався київською говіркою, інших визначних діячів таких як члени Кирило-Методіївського братства та митці-літератори кінця XIX століття. Палким захисником наддніпрянського діалекту (особливо київської говірки) од т. зв. "галицької змови в мові" був Іван Нечуй-Левицький, який писав живою іскристою мовою селян, що проживали коло ріки Рось. 
== Основні діалектичні закономірності ==
[[Зображення:Map of Ukrainian dialects.png|300px|thumb|right|Мапа показує розповсюдження південних діалектів. Наддніпрянський діалект, зіткнувшись із іншими діалектами [[Українська мова|української]], утворив степовий і слобожанський говори.]]
Найближчими говорами діалекту до середньо-наддніпрянських є степовий (Причорномор'я, Крим, [[Кубанський діалект|Кубанські говірки]] офіційна діалектологія теж відносить до степового говору, але через значну ізольованість впродовж широкого періоду часу, він стоїть на межі з діалектом) і слобожанський (Слобожанщина) говори, які від середньо-наддніпрянського й походять - тому іноді терміном "наддніпрянський діалект" позначають як ці три говори (офіційна діалектологія виділяє їх у південно-східне наріччя), так і єдиний архаїчний середньо-наддніпрянський. Ми розглянемо особливості саме останнього, окремо зазначаючи про полтавські говірки, на які досить сильно вплинув волинський говір. Отже: 
*поширеними є зміни ненаголошених фонем [е] > [еи], [и] (сеилó, пóпил, пóгриб), в частині говірок [е] > [ае] (таепéр, маенé); укання — зміна [о] > [оу], [у] переважно перед складом з наголошеними í, ý, рідше и́ (оуб’íд, муги́ла, учкýр)
*переважно у північних говірках давня фонема [о] в новоутв. закритих складах змінилася на [і] непослідовно, тому тут відзначено форми воз, кóстка. порóг, рáдост’
*нерегулярний розвиток давніх фонем: [о] як [е], [и] (либодá, лескотáти) та [а] (переважно перед складом з наголошеним á — пагáний, ганчáр); [ę] як [і] (колóдíз’); [ě] як [о] (хрон);
*наявність протетичних приголосних в, г, й <s>тут Курка фапає</s> (ворáти, гискáдра, Гадéса, йіроплáн); у північних говірках протетичні часто відсутні (узóл, ýхо); як гіперичне до протези явище спостерігається втрата початкових етимол. приголосних (орóх ‘горох’)
*у частині полтавських говірок поширений особливий вияв [л] — ясенний або альвеолярний [л.], т. з. напівм’який «полтавський»: (бул.á, мол.окó, ходи́л.и)
*ослаблення функції навантаження африкат [дз] > [з] (звін, зéркало), в окремих говірках зворотній процес (дз’аб ‘зяб’, дзалéний ‘зелений’); [дж] > [ж] (хóжу, сижý); зміна звуків [ґ] > [г] (дзи́га, гýдзик); [ф] > [x], [кв], [хв], [п], [в], [м] <s>А тут радіє Курка</s> (квартýх, хвáбрика, хóрма)
*різнотиповість розвитку давніх сполук губний приголосний +j: а) збереження цієї сполуки (свйáто, жáбйачий), б) зрідка — втрата j з наступним пом’якшенням губного приголосного (жаб’ачий) і без пом’якшення (свати́й), в) поява на місці j вторинного епентетичного приголосного н’ (полумн’а, мн’акий)
*у давальному відмінку одннини іменників чоловічого роду в більшості говірок переважають закінчення -ові, -еві (бáт’кові, конéві)<s>Привіт [[Харківський правопис|скрипниківці]]</s>
*у родовому відмінку однини іменників жіночого роду виступає закінчення -и (сóли, рáдости)
*інфінітив має форми на -ти і -т’ (ходи́ти і ходи́т’), у полтавських говірках — і на -т (ходи́т)
*форми 3-ї особи однини дієслів І дієвідміни з основою на -j бувають усічені (слýха, зна) і повні (слýхайе, знáйе) 
Існують ще певні дрібні відмінності на рівні місцевостей. 
Також варто зазначити про лексичні особливості. Вони характеризують великою кількістю локальних утворень, невідомих чи малопоширених в інших діалектах, наприклад: клюйдерево - дятел, рíпа - картопля, лелéка чи лилéґа - чорногуз тощо. Також можна зустріти безліч архаїзмів і архаїчні форми, наприклад: лучче - краще. Використовується префікс од- і прийменник "од" замість літературних "від" (які, до речі прийшли до СУЛМ із [[західний діалект|західного діалекту]]).
Багато прикладів наддніпрянського діалекту можна зустріти в українських народних піснях, а також класичних творах літераторів-наддніпрянців. Приклад: 
{{Цитата|Лучче було б, лучче було б та й не знать, 
Чим тепер, чим тепер забувать. 
 Вийшла, руки заломивши і тяженько заплакавши:
 "Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!"
 "Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,
 Мене з війни із славою к собі ожидай|40}} 

== Сучасність ==
Наразі наддніпрянський діалект майже витиснений з [[Київ|Києва]], в інших містах часто змішується з [[Москальський діалект|москальським діалектом]], утворюючи [[феєрія даунізму|суржик]] - результат нашого провінціалізму та колонізаторської політики [[Москаль|московських загарбників]]. Хоча навіть суржик з відхилом до наддніпрянщини причаровує милозвучністю - фактично він існує лише завдяки несвідомим [[бидло|моральним виродкам]], які не цінують власну форму вираження, вважаючи мову чимось назразок коду передачі даних. Це ж саме наддніпрянський діалект прославив українську, як одну з наймилозвучніших мов! 
===Рух за наддніпрянізацію СУЛМ===
На Учані якось був створений тред [http://uchan.org.ua/b/res/15560.html#15560 "За Наддніпрянізацію української мови!"], де [[безосібний]] наддніпрянофаґ у стилі Нечуя-Левицького хотів захистити літературну мову від "[[Західний діалект|галицької змови]]" та наблизити до наддніпрянського діалекту. Либонь, це один і той самий галичаноненависник, який час од часу створює треди в дусі "Галичани - не українці", "Галичани - українські [[москаль|москалі]]" тощо. 
== Див. також ==
[[Українська мова]]
 [[Західний діалект]]
 [[Русь]] 

== Примітки ==
{{reflist}}

{{Україна}}
{{Мови|2=[[Категорія:Діалекти української]]}}