Поезія - Історія редагувань

Petrovych.php: rollbackEdits.php mass rollback

2022-11-20T21:34:43Z

rollbackEdits.php mass rollback

← Попередня версія	Версія за 00:34, 21 листопада 2022
Рядок 1:	Рядок 1:
		{{Недопис}}

		'''Поезія''' ([[Грецька мова\|грец]]. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ніби того сенсу.

		1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку, починаючи з 2000, 21 березня.

		Найкращий й усіма визнаний вірш українською мовою<ref name="sosach">Джерело: пішли нахуй.</ref>:
		<div style="background-color: #fafaf5; border: 1px dashed blue; padding: .5em; width: 33%;">''[[депресія\|Песик вчився рахувати]]''<br>
		''Песик вчився рахувати:''<br>
		''«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»''<br>
		''Хоч дітей і небагато,''<br>
		''Додавав і додавав.''<br><br>
		''Катерина, Гриць, Оксана,''<br>
		''Мотря, Гліб, Семен, Павло,''<br>
		''Олексій, Денис, Тетяна –''<br>
		''Скільки в мами їх було?''<br><br>
		''– Ольга Савченко-Гнатюк''
		<div align="right"></div></div>

		== Основні жанри ==

		=== Акровірш ===
		З грец. ακρος — "зовнішній", "крайній", лат. versus — "повтор", "поворот"; також, інколи '''акростих''' (грец. ακρος — "крайній" і грец. ατιχος — "віршований рядок". Це твір комбінаторної поезії, вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому присвячується акростих.

		Наприклад: у вірші Володимира Самійленка (1864—1925) «Україна» початкові літери рядків складають слово Украіна (назва Украіна інколи вживалася тоді поряд з назвою Україна).

		У мене є одно кохання,
		Котре не зраджу я вовік;
		Росло воно не день, не рік,
		А ізо мною виростало
		І квіткою рясною стало…
		Не одцвіте моє кохання,
		А буде в серці до сконання.

		Іноді в акровірші зашифровується ім'я його автора.

		Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, бароко, в період нової та сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. (присвята-сентенція в латиномовнїй «Еклозі» Г. Чуя). Значна частина акровіршів українських поетів доби бароко, серед яких найпомітнішим є Іван Величковський, опублікована у збірниках «Аполлонова лютня. Київські поети XVII—XVIII ст.» (Київ, 1982), «Українська література XVII ст.» (Київ, 1987) та інші. У XIX ст. чимало оригінальних акровіршів створив Леонід Глібов. Наприклад, його вірш «Буря»:

		Хуртовина скажена в'ється в полі.
		Аж свище вітер. Вже нема доріг.
		Й провідний дзвін ніхто б учуть не зміг,
		Жадання повний вдома буть, — ніколи!
		Инакше, як до хаоса сваволі,
		Вести не може божевільний сніг.
		Елегій чарівних та знання любих втіх
		Уже не знати нам у сніговім околі.
		Кривавий розіп'явсь над світом смог,
		Розпуста з голодом ведуть танок…
		А нам?.. Чи жде нас де краси країна?
		І глас роздавсь, мов великодній дзвін:
		«Надії промінь я — не труп, не тінь,
		А край краси і правди — Україна!»

		Подеколи аналогічну функцію у вірші, названому Іваном Величковським «пресікаємим», виконують кінцеві літери (телестих) або внутрішні (мезостих).

		Використовується також у загадках.

		Також є акровірш, який використує шифр Цезаря:

		Шехойка мсєс нзізр,
		Обдйха мсес нзізр.
		К жрв пй тусійх
		Дзі расєс псізм.

		=== Альба ===
		З окситанської alba — «ранкова зоря». Це поетичний жанр провансальських трубадурів, ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Це своєрідний драматичний діалог кавалера з дамою. Діалогічність альби вказує на її зв'язок з народною піснею. Всупереч класичній куртуазній ситуації, в Альбі любов стає взаємною, але щастя триває коротко: з настанням ранку коханці розлучаються через страх перед плітками або перед ревнивцем-суперником. Жанр альби був запозичений з часом французькими труверами, які називали такі пісні «обад» або «об» (фр. aubade, aube). Цей жанр був поширений також у поезії німецьких мінезингерів. Протилежний жанр до альби — серена, тобто вечірня пісня.

		До нас дійшли альби таких трубадурів, як Раймбаут де Вакейрас, Фолькет Марсельський, Гіраут Рік'єр.

		=== Балада ===
		Від фр. ballade, від прованс. ballar — "танцювати". Це жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією.

		=== Верлібр ===
		Від фр. vers libre — "вільний вірш" Це неримований, нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром.

		Верлібр – форма, утвердження якої є закономірним і водночас новим етапом у розвитку віршової культури ХХ ст. Термін «верлібр» уперше ужив французький письменник Г. Кон у передмові до збірки «Перші вірші», (1884). Водночас побудова типології форм сучасного вільного вірша надзвичайно ускладнена через велику розбіжність у тлумаченні самого цього поняття.

		У художній літературі верлібр поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та інших. Особливого значення верлібру надавав В. Вітмен, а надто — авангардисти 20 ст. Це одна з провідних форм сучасної поезії, сприйнята як виокремлена система віршування:

		Діти одягнені у пташині сорочки
		летять на подобах весняного сонця
		у простір розгорненої книжки
		що сміється білим сміхом сіяча
		який сіє у полі себе з руки
		(В. Голобородько).

		Верлібр відмінний від вільного, власне, нерівностопного римованого (переважно — ямбічного) вірша.

		=== Дума ===
		Один із жанрів фольклору; ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIII століть. Козацька дума — жанр суто українського речитативного народного та героїчного епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.

		== Див. також ==
		* [[Сучукрліт]]
		* [[Кобраз]]
		* [[Тарас Шевченко]]
		* [[Чи полюбляють на Кропивачі...]]

		== Посилання ==

		== Примітки ==
		{{reflist}}


		{{Література}}

Соломон Хуй: Сторінка очищена

2022-11-20T00:53:09Z

Сторінка очищена

← Попередня версія		Версія за 03:53, 20 листопада 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Недопис}}~~

	'''Поезія''' ([[Грецька мова\|грец]]. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ніби того сенсу.

	1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку, починаючи з 2000, 21 березня.

	~~Найкращий й усіма визнаний вірш українською мовою<ref name="sosach">Джерело: пішли нахуй.</ref>:~~
	~~<div style="background-color: #fafaf5; border: 1px dashed blue; padding: .5em; width: 33%;">''[[депресія\|Песик вчився рахувати]]''<br>~~
	~~''Песик вчився рахувати:''<br>~~
	~~''«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»''<br>~~
	~~''Хоч дітей і небагато,''<br>~~
	~~''Додавав і додавав.''<br><br>~~
	~~''Катерина, Гриць, Оксана,''<br>~~
	~~''Мотря, Гліб, Семен, Павло,''<br>~~
	~~''Олексій, Денис, Тетяна –''<br>~~
	~~''Скільки в мами їх було?''<br><br>~~
	~~''– Ольга Савченко-Гнатюк''~~
	~~<div align="right"></div></div>~~

	~~== Основні жанри ==~~

	~~=== Акровірш ===~~
	З грец. ακρος — "зовнішній", "крайній", лат. versus — "повтор", "поворот"; також, інколи '''акростих''' (грец. ακρος — "крайній" і грец. ατιχος — "віршований рядок". Це твір комбінаторної поезії, вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому присвячується акростих.

	Наприклад: у вірші Володимира Самійленка (1864—1925) «Україна» початкові літери рядків складають слово Украіна (назва Украіна інколи вживалася тоді поряд з назвою Україна).

	~~У мене є одно кохання,~~
	~~Котре не зраджу я вовік;~~
	~~Росло воно не день, не рік,~~
	~~А ізо мною виростало~~
	~~І квіткою рясною стало…~~
	~~Не одцвіте моє кохання,~~
	~~А буде в серці до сконання.~~

	~~Іноді в акровірші зашифровується ім'я його автора.~~

	Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, бароко, в період нової та сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. (присвята-сентенція в латиномовнїй «Еклозі» Г. Чуя). Значна частина акровіршів українських поетів доби бароко, серед яких найпомітнішим є Іван Величковський, опублікована у збірниках «Аполлонова лютня. Київські поети XVII—XVIII ст.» (Київ, 1982), «Українська література XVII ст.» (Київ, 1987) та інші. У XIX ст. чимало оригінальних акровіршів створив Леонід Глібов. Наприклад, його вірш «Буря»:

	~~Хуртовина скажена в'ється в полі.~~
	~~Аж свище вітер. Вже нема доріг.~~
	~~Й провідний дзвін ніхто б учуть не зміг,~~
	~~Жадання повний вдома буть, — ніколи!~~
	~~Инакше, як до хаоса сваволі,~~
	~~Вести не може божевільний сніг.~~
	~~Елегій чарівних та знання любих втіх~~
	~~Уже не знати нам у сніговім околі.~~
	~~Кривавий розіп'явсь над світом смог,~~
	~~Розпуста з голодом ведуть танок…~~
	~~А нам?.. Чи жде нас де краси країна?~~
	~~І глас роздавсь, мов великодній дзвін:~~
	~~«Надії промінь я — не труп, не тінь,~~
	~~А край краси і правди — Україна!»~~

	Подеколи аналогічну функцію у вірші, названому Іваном Величковським «пресікаємим», виконують кінцеві літери (телестих) або внутрішні (мезостих).

	~~Використовується також у загадках.~~

	~~Також є акровірш, який використує шифр Цезаря:~~

	~~Шехойка мсєс нзізр,~~
	~~Обдйха мсес нзізр.~~
	~~К жрв пй тусійх~~
	~~Дзі расєс псізм.~~

	~~=== Альба ===~~
	З окситанської alba — «ранкова зоря». Це поетичний жанр провансальських трубадурів, ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Це своєрідний драматичний діалог кавалера з дамою. Діалогічність альби вказує на її зв'язок з народною піснею. Всупереч класичній куртуазній ситуації, в Альбі любов стає взаємною, але щастя триває коротко: з настанням ранку коханці розлучаються через страх перед плітками або перед ревнивцем-суперником. Жанр альби був запозичений з часом французькими труверами, які називали такі пісні «обад» або «об» (фр. aubade, aube). Цей жанр був поширений також у поезії німецьких мінезингерів. Протилежний жанр до альби — серена, тобто вечірня пісня.

	~~До нас дійшли альби таких трубадурів, як Раймбаут де Вакейрас, Фолькет Марсельський, Гіраут Рік'єр.~~

	~~=== Балада ===~~
	Від фр. ballade, від прованс. ballar — "танцювати". Це жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією.

	~~=== Верлібр ===~~
	Від фр. vers libre — "вільний вірш" Це неримований, нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром.

	Верлібр – форма, утвердження якої є закономірним і водночас новим етапом у розвитку віршової культури ХХ ст. Термін «верлібр» уперше ужив французький письменник Г. Кон у передмові до збірки «Перші вірші», (1884). Водночас побудова типології форм сучасного вільного вірша надзвичайно ускладнена через велику розбіжність у тлумаченні самого цього поняття.

	У художній літературі верлібр поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та інших. Особливого значення верлібру надавав В. Вітмен, а надто — авангардисти 20 ст. Це одна з провідних форм сучасної поезії, сприйнята як виокремлена система віршування:

	~~Діти одягнені у пташині сорочки~~
	~~летять на подобах весняного сонця~~
	~~у простір розгорненої книжки~~
	~~що сміється білим сміхом сіяча~~
	~~який сіє у полі себе з руки~~
	~~(В. Голобородько).~~

	~~Верлібр відмінний від вільного, власне, нерівностопного римованого (переважно — ямбічного) вірша.~~

	~~=== Дума ===~~
	Один із жанрів фольклору; ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIII століть. Козацька дума — жанр суто українського речитативного народного та героїчного епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.

	~~== Див. також ==~~
	* [[Сучукрліт]]
	* [[Кобраз]]
	* [[Тарас Шевченко]]
	* [[Чи полюбляють на Кропивачі...]]

	~~== Посилання ==~~

	~~== Примітки ==~~
	~~{{reflist}}~~


	~~{{Література}}~~

КлясичнийПравопис1928: Скасування редагування № 52699 користувача Sinxrofazatron4557 (обговорення)

2022-10-23T21:36:17Z

Скасування редагування № 52699 користувача Sinxrofazatron4557 (обговорення)

← Попередня версія		Версія за 00:36, 24 жовтня 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~фвфвфіявфі~~		{{Недопис}}

			'''Поезія''' ([[Грецька мова\|грец]]. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ніби того сенсу.

			1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку, починаючи з 2000, 21 березня.

			Найкращий й усіма визнаний вірш українською мовою<ref name="sosach">Джерело: пішли нахуй.</ref>:
			<div style="background-color: #fafaf5; border: 1px dashed blue; padding: .5em; width: 33%;">''[[депресія\|Песик вчився рахувати]]''<br>
			''Песик вчився рахувати:''<br>
			''«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»''<br>
			''Хоч дітей і небагато,''<br>
			''Додавав і додавав.''<br><br>
			''Катерина, Гриць, Оксана,''<br>
			''Мотря, Гліб, Семен, Павло,''<br>
			''Олексій, Денис, Тетяна –''<br>
			''Скільки в мами їх було?''<br><br>
			''– Ольга Савченко-Гнатюк''
			<div align="right"></div></div>

			== Основні жанри ==

			=== Акровірш ===
			З грец. ακρος — "зовнішній", "крайній", лат. versus — "повтор", "поворот"; також, інколи '''акростих''' (грец. ακρος — "крайній" і грец. ατιχος — "віршований рядок". Це твір комбінаторної поезії, вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому присвячується акростих.

			Наприклад: у вірші Володимира Самійленка (1864—1925) «Україна» початкові літери рядків складають слово Украіна (назва Украіна інколи вживалася тоді поряд з назвою Україна).

			У мене є одно кохання,
			Котре не зраджу я вовік;
			Росло воно не день, не рік,
			А ізо мною виростало
			І квіткою рясною стало…
			Не одцвіте моє кохання,
			А буде в серці до сконання.

			Іноді в акровірші зашифровується ім'я його автора.

			Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, бароко, в період нової та сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. (присвята-сентенція в латиномовнїй «Еклозі» Г. Чуя). Значна частина акровіршів українських поетів доби бароко, серед яких найпомітнішим є Іван Величковський, опублікована у збірниках «Аполлонова лютня. Київські поети XVII—XVIII ст.» (Київ, 1982), «Українська література XVII ст.» (Київ, 1987) та інші. У XIX ст. чимало оригінальних акровіршів створив Леонід Глібов. Наприклад, його вірш «Буря»:

			Хуртовина скажена в'ється в полі.
			Аж свище вітер. Вже нема доріг.
			Й провідний дзвін ніхто б учуть не зміг,
			Жадання повний вдома буть, — ніколи!
			Инакше, як до хаоса сваволі,
			Вести не може божевільний сніг.
			Елегій чарівних та знання любих втіх
			Уже не знати нам у сніговім околі.
			Кривавий розіп'явсь над світом смог,
			Розпуста з голодом ведуть танок…
			А нам?.. Чи жде нас де краси країна?
			І глас роздавсь, мов великодній дзвін:
			«Надії промінь я — не труп, не тінь,
			А край краси і правди — Україна!»

			Подеколи аналогічну функцію у вірші, названому Іваном Величковським «пресікаємим», виконують кінцеві літери (телестих) або внутрішні (мезостих).

			Використовується також у загадках.

			Також є акровірш, який використує шифр Цезаря:

			Шехойка мсєс нзізр,
			Обдйха мсес нзізр.
			К жрв пй тусійх
			Дзі расєс псізм.

			=== Альба ===
			З окситанської alba — «ранкова зоря». Це поетичний жанр провансальських трубадурів, ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Це своєрідний драматичний діалог кавалера з дамою. Діалогічність альби вказує на її зв'язок з народною піснею. Всупереч класичній куртуазній ситуації, в Альбі любов стає взаємною, але щастя триває коротко: з настанням ранку коханці розлучаються через страх перед плітками або перед ревнивцем-суперником. Жанр альби був запозичений з часом французькими труверами, які називали такі пісні «обад» або «об» (фр. aubade, aube). Цей жанр був поширений також у поезії німецьких мінезингерів. Протилежний жанр до альби — серена, тобто вечірня пісня.

			До нас дійшли альби таких трубадурів, як Раймбаут де Вакейрас, Фолькет Марсельський, Гіраут Рік'єр.

			=== Балада ===
			Від фр. ballade, від прованс. ballar — "танцювати". Це жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією.

			=== Верлібр ===
			Від фр. vers libre — "вільний вірш" Це неримований, нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром.

			Верлібр – форма, утвердження якої є закономірним і водночас новим етапом у розвитку віршової культури ХХ ст. Термін «верлібр» уперше ужив французький письменник Г. Кон у передмові до збірки «Перші вірші», (1884). Водночас побудова типології форм сучасного вільного вірша надзвичайно ускладнена через велику розбіжність у тлумаченні самого цього поняття.

			У художній літературі верлібр поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та інших. Особливого значення верлібру надавав В. Вітмен, а надто — авангардисти 20 ст. Це одна з провідних форм сучасної поезії, сприйнята як виокремлена система віршування:

			Діти одягнені у пташині сорочки
			летять на подобах весняного сонця
			у простір розгорненої книжки
			що сміється білим сміхом сіяча
			який сіє у полі себе з руки
			(В. Голобородько).

			Верлібр відмінний від вільного, власне, нерівностопного римованого (переважно — ямбічного) вірша.

			=== Дума ===
			Один із жанрів фольклору; ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIII століть. Козацька дума — жанр суто українського речитативного народного та героїчного епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.

			== Див. також ==
			* [[Сучукрліт]]
			* [[Кобраз]]
			* [[Тарас Шевченко]]
			* [[Чи полюбляють на Кропивачі...]]

			== Посилання ==

			== Примітки ==
			{{reflist}}


			{{Література}}

КлясичнийПравопис1928: Скасування редагування № 53250 користувача Sinxrofazatron6786886568686 (обговорення)

2022-10-23T21:36:05Z

Скасування редагування № 53250 користувача Sinxrofazatron6786886568686 (обговорення)

← Попередня версія	Версія за 00:36, 24 жовтня 2022
Рядок 1:	Рядок 1:
		фвфвфіявфі

Соломон Хуй: Сторінка очищена

2022-10-23T19:03:26Z

Сторінка очищена

← Попередня версія		Версія за 22:03, 23 жовтня 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~фвфвфіявфі~~

Соломон Хуй: Замінено вміст на «фвфвфіявфі»

2022-10-23T13:54:22Z

Замінено вміст на «фвфвфіявфі»

← Попередня версія		Версія за 16:54, 23 жовтня 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Недопис}}~~		фвфвфіявфі

	'''Поезія''' ([[Грецька мова\|грец]]. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ніби того сенсу.

	1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку, починаючи з 2000, 21 березня.

	~~Найкращий й усіма визнаний вірш українською мовою<ref name="sosach">Джерело: пішли нахуй.</ref>:~~
	~~<div style="background-color: #fafaf5; border: 1px dashed blue; padding: .5em; width: 33%;">''[[депресія\|Песик вчився рахувати]]''<br>~~
	~~''Песик вчився рахувати:''<br>~~
	~~''«Гав-гав-гав і гав-гав-гав!»''<br>~~
	~~''Хоч дітей і небагато,''<br>~~
	~~''Додавав і додавав.''<br><br>~~
	~~''Катерина, Гриць, Оксана,''<br>~~
	~~''Мотря, Гліб, Семен, Павло,''<br>~~
	~~''Олексій, Денис, Тетяна –''<br>~~
	~~''Скільки в мами їх було?''<br><br>~~
	~~''– Ольга Савченко-Гнатюк''~~
	~~<div align="right"></div></div>~~

	~~== Основні жанри ==~~

	~~=== Акровірш ===~~
	З грец. ακρος — "зовнішній", "крайній", лат. versus — "повтор", "поворот"; також, інколи '''акростих''' (грец. ακρος — "крайній" і грец. ατιχος — "віршований рядок". Це твір комбінаторної поезії, вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому присвячується акростих.

	Наприклад: у вірші Володимира Самійленка (1864—1925) «Україна» початкові літери рядків складають слово Украіна (назва Украіна інколи вживалася тоді поряд з назвою Україна).

	~~У мене є одно кохання,~~
	~~Котре не зраджу я вовік;~~
	~~Росло воно не день, не рік,~~
	~~А ізо мною виростало~~
	~~І квіткою рясною стало…~~
	~~Не одцвіте моє кохання,~~
	~~А буде в серці до сконання.~~

	~~Іноді в акровірші зашифровується ім'я його автора.~~

	Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, бароко, в період нової та сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. (присвята-сентенція в латиномовнїй «Еклозі» Г. Чуя). Значна частина акровіршів українських поетів доби бароко, серед яких найпомітнішим є Іван Величковський, опублікована у збірниках «Аполлонова лютня. Київські поети XVII—XVIII ст.» (Київ, 1982), «Українська література XVII ст.» (Київ, 1987) та інші. У XIX ст. чимало оригінальних акровіршів створив Леонід Глібов. Наприклад, його вірш «Буря»:

	~~Хуртовина скажена в'ється в полі.~~
	~~Аж свище вітер. Вже нема доріг.~~
	~~Й провідний дзвін ніхто б учуть не зміг,~~
	~~Жадання повний вдома буть, — ніколи!~~
	~~Инакше, як до хаоса сваволі,~~
	~~Вести не може божевільний сніг.~~
	~~Елегій чарівних та знання любих втіх~~
	~~Уже не знати нам у сніговім околі.~~
	~~Кривавий розіп'явсь над світом смог,~~
	~~Розпуста з голодом ведуть танок…~~
	~~А нам?.. Чи жде нас де краси країна?~~
	~~І глас роздавсь, мов великодній дзвін:~~
	~~«Надії промінь я — не труп, не тінь,~~
	~~А край краси і правди — Україна!»~~

	Подеколи аналогічну функцію у вірші, названому Іваном Величковським «пресікаємим», виконують кінцеві літери (телестих) або внутрішні (мезостих).

	~~Використовується також у загадках.~~

	~~Також є акровірш, який використує шифр Цезаря:~~

	~~Шехойка мсєс нзізр,~~
	~~Обдйха мсес нзізр.~~
	~~К жрв пй тусійх~~
	~~Дзі расєс псізм.~~

	~~=== Альба ===~~
	З окситанської alba — «ранкова зоря». Це поетичний жанр провансальських трубадурів, ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Це своєрідний драматичний діалог кавалера з дамою. Діалогічність альби вказує на її зв'язок з народною піснею. Всупереч класичній куртуазній ситуації, в Альбі любов стає взаємною, але щастя триває коротко: з настанням ранку коханці розлучаються через страх перед плітками або перед ревнивцем-суперником. Жанр альби був запозичений з часом французькими труверами, які називали такі пісні «обад» або «об» (фр. aubade, aube). Цей жанр був поширений також у поезії німецьких мінезингерів. Протилежний жанр до альби — серена, тобто вечірня пісня.

	~~До нас дійшли альби таких трубадурів, як Раймбаут де Вакейрас, Фолькет Марсельський, Гіраут Рік'єр.~~

	~~=== Балада ===~~
	Від фр. ballade, від прованс. ballar — "танцювати". Це жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією.

	~~=== Верлібр ===~~
	Від фр. vers libre — "вільний вірш" Це неримований, нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром.

	Верлібр – форма, утвердження якої є закономірним і водночас новим етапом у розвитку віршової культури ХХ ст. Термін «верлібр» уперше ужив французький письменник Г. Кон у передмові до збірки «Перші вірші», (1884). Водночас побудова типології форм сучасного вільного вірша надзвичайно ускладнена через велику розбіжність у тлумаченні самого цього поняття.

	У художній літературі верлібр поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та інших. Особливого значення верлібру надавав В. Вітмен, а надто — авангардисти 20 ст. Це одна з провідних форм сучасної поезії, сприйнята як виокремлена система віршування:

	~~Діти одягнені у пташині сорочки~~
	~~летять на подобах весняного сонця~~
	~~у простір розгорненої книжки~~
	~~що сміється білим сміхом сіяча~~
	~~який сіє у полі себе з руки~~
	~~(В. Голобородько).~~

	~~Верлібр відмінний від вільного, власне, нерівностопного римованого (переважно — ямбічного) вірша.~~

	~~=== Дума ===~~
	Один із жанрів фольклору; ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIII століть. Козацька дума — жанр суто українського речитативного народного та героїчного епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.

	~~== Див. також ==~~
	* [[Сучукрліт]]
	* [[Кобраз]]
	* [[Тарас Шевченко]]
	* [[Чи полюбляють на Кропивачі...]]

	~~== Посилання ==~~

	~~== Примітки ==~~
	~~{{reflist}}~~


	~~{{Література}}~~

КлясичнийПравопис1928 в 19:07, 29 січня 2022

2022-01-29T19:07:11Z

← Попередня версія		Версія за 22:07, 29 січня 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	{{Недопис}}		{{Недопис}}

	'''Поезія''' (грец. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ніби того сенсу.		'''Поезія''' ([[Грецька мова\|грец]]. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ніби того сенсу.

	1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку, починаючи з 2000, 21 березня.		1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку, починаючи з 2000, 21 березня.

Богданко Дайджанич: Нова інформація

2020-01-20T19:13:06Z

Нова інформація

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 '''Поезія''' (грец. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ніби того сенсу.
 Найкращий й усіма визнаний вірш українською мовою<ref name="sosach">Джерело: пішли нахуй.</ref>:
@@ Рядок 16: / Рядок 18: @@
 <div align="right"></div></div>
-== Хайку ==
+== Основні жанри ==
 == Див. також ==

Богданко Дайджанич в 18:16, 20 січня 2020

2020-01-20T18:16:00Z

← Попередня версія		Версія за 21:16, 20 січня 2020
Рядок 1:		Рядок 1:
	{{Недопис}}		{{Недопис}}

	'''Поезія''' (грец. ~~poiesis~~ — ~~«робити»~~, ~~«творити»~~) є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ~~нібитого~~ сенсу.		'''Поезія''' (грец. ποίησις — «творчість» від ποιέω — «роблю», «творю») є однією з форм літератури, яка використовує естетичні та ритмічні якості мови, такі як милозвучність, звукова символіка і віршовий розмір, щоб викликати значення в доповненні до, або замість, прозового ніби того сенсу.

	Найкращий й усіма визнаний вірш українською мовою<ref name="sosach">Джерело: пішли нахуй.</ref>:		Найкращий й усіма визнаний вірш українською мовою<ref name="sosach">Джерело: пішли нахуй.</ref>:

Admin2 в 09:18, 4 січня 2020

2020-01-04T09:18:59Z

← Попередня версія		Версія за 12:18, 4 січня 2020
Рядок 15:		Рядок 15:
	''– Ольга Савченко-Гнатюк''		''– Ольга Савченко-Гнатюк''
	<div align="right"></div></div>		<div align="right"></div></div>

			== Хайку ==

	== Див. також ==		== Див. також ==