Постколоніальний синдром - Історія редагувань

Qpcyub: - {{Мало посилань}}

2023-05-24T18:22:32Z

- {{Мало посилань}}

← Попередня версія		Версія за 21:22, 24 травня 2023
Рядок 1:		Рядок 1:
	{{Недопис}}		{{Недопис}}
	~~{{Мало посилань}}~~
	'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.		'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.

Petrovych.php: rollbackEdits.php mass rollback

2022-11-20T21:35:28Z

rollbackEdits.php mass rollback

← Попередня версія	Версія за 00:35, 21 листопада 2022
Рядок 1:	Рядок 1:
		{{Недопис}}
		{{Мало посилань}}
		'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.

		== Визначальні моменти ==

		=== "Витіснення на болота" ===
		Такий процес буквально мав місце буквально в історії американських індіанців. І не буквально українців. Ми як народ, який постійно був під владою колонізаторів, зазнавали постійного відсіву за ознакою сміливості і здоровості думки. Тобто, якщо в здорових суспільствах зусилля, сміливість, конструктивний менеджмент і результати зазнавали схвалення, а зрада каралася королівським мечем, то у нас колонізатори робили навпаки: карали всіх конструктивних українців, які досягали успіху і вибивалися зі стада, і винагороджували зрадників і улесливців. З часом лишилися ті, хто погоджувався бути витісненим на болота, а не боротися. Здається, це звуть "зворотна селекція". Відповідно, такі люди не уміють конструктивно вирішувати проблем і організовуватися, бо всі, хто вмів, відсіяні.

		=== Матріархальне виховання ===
		Породжується попереднім, оскільки в традиційних суспільствах саме чоловіки беруть на себе роль борців за самобутність свого суспільства. При винищенні ж таких чоловіків дітей виховують у сім'ях, де більш ініціативною і організованою є жінка. Вона відповідно чмирить самця. А жінки люблять порозказувати як "треба" і як "правильно". І дитина це бачить, і бачить як батько терпить це, бо він здобув жінку не своїм геройством і досягеннями, а просто територіально-випадково. Тому дитина не вчиться здоровому гумору і поступовій агресії, не вчиться діяти в умовах соціальної напруги. А вчиться мовчати, а потім вибухати істерикою.

		Нібито римляни радили у завойованих народів насаджувати матріархат, аби виховувати слабкодухих зрадників і підлиз.

		=== Залишкова присутність колонізатора ===
		Окремі духовні і можливо генетичні нащадки колонізаторів залишаються ще довго і намагаються втримати свою зверхність, блокуючи здорові намагання суспільства відродитися.

		== Основні риси ==
		* Вивчена немічність - індивіди надають перевагу збереженню існуючого порядку і відсутності експериментування, бо таке завжди каралося і традиції втрачені. Стосується і ставлення до бізнесу на постсовку.
		* Ставлення до своєї культури як до вторинної - через відсутність культурної практики в тій чи іншій сфері.
		* Механічне збереження змертвілих частин автохтонної культури (шароварщина)
		* Страх осоромлення залишків автохтонної культури.

		=== Страх осоромлення ===
		Наприклад, українцю важко сміятися над Шевченком, бо українську кульуру і так висміюють і його лякає те, що навіть комічне висміювання (в хорошому руслі, мемінг) може бути сприйнято і своїми і чужими як особисте висміювання (глузування, пригнічення).

		З іншого боку росіянин над пушкіним сміється вільно, безбоязно, бо над російською культурою вже не прийнято сміятися персонально, вона вважається великою і самодостатною і того хто заявить інакше швидше за все проігнорують. І тому він сміливо розвиває приколи на основі своєї культури, які успішно поповнюють цю культуру і насправді у вигідному світлі.

		Таким чином по-суті страх невпевнених в собі українців виставити українську культуру на глум гальмує її розвиток.

		==В Україні==

		==Див. також==
		{{Портал:Портал-сус/Бокс}}

		==Покликання==

		==Примітки==
		{{Державництво}}

Соломон Хуй: Сторінка очищена

2022-11-20T01:03:14Z

Сторінка очищена

← Попередня версія		Версія за 04:03, 20 листопада 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Недопис}}~~
	~~{{Мало посилань}}~~
	'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.

	~~== Визначальні моменти ==~~

	~~=== "Витіснення на болота" ===~~
	Такий процес буквально мав місце буквально в історії американських індіанців. І не буквально українців. Ми як народ, який постійно був під владою колонізаторів, зазнавали постійного відсіву за ознакою сміливості і здоровості думки. Тобто, якщо в здорових суспільствах зусилля, сміливість, конструктивний менеджмент і результати зазнавали схвалення, а зрада каралася королівським мечем, то у нас колонізатори робили навпаки: карали всіх конструктивних українців, які досягали успіху і вибивалися зі стада, і винагороджували зрадників і улесливців. З часом лишилися ті, хто погоджувався бути витісненим на болота, а не боротися. Здається, це звуть "зворотна селекція". Відповідно, такі люди не уміють конструктивно вирішувати проблем і організовуватися, бо всі, хто вмів, відсіяні.

	~~=== Матріархальне виховання ===~~
	Породжується попереднім, оскільки в традиційних суспільствах саме чоловіки беруть на себе роль борців за самобутність свого суспільства. При винищенні ж таких чоловіків дітей виховують у сім'ях, де більш ініціативною і організованою є жінка. Вона відповідно чмирить самця. А жінки люблять порозказувати як "треба" і як "правильно". І дитина це бачить, і бачить як батько терпить це, бо він здобув жінку не своїм геройством і досягеннями, а просто територіально-випадково. Тому дитина не вчиться здоровому гумору і поступовій агресії, не вчиться діяти в умовах соціальної напруги. А вчиться мовчати, а потім вибухати істерикою.

	Нібито римляни радили у завойованих народів насаджувати матріархат, аби виховувати слабкодухих зрадників і підлиз.

	~~=== Залишкова присутність колонізатора ===~~
	Окремі духовні і можливо генетичні нащадки колонізаторів залишаються ще довго і намагаються втримати свою зверхність, блокуючи здорові намагання суспільства відродитися.

	~~== Основні риси ==~~
	* Вивчена немічність - індивіди надають перевагу збереженню існуючого порядку і відсутності експериментування, бо таке завжди каралося і традиції втрачені. Стосується і ставлення до бізнесу на постсовку.
	* Ставлення до своєї культури як до вторинної - через відсутність культурної практики в тій чи іншій сфері.
	* Механічне збереження змертвілих частин автохтонної культури (шароварщина)
	* Страх осоромлення залишків автохтонної культури.

	~~=== Страх осоромлення ===~~
	Наприклад, українцю важко сміятися над Шевченком, бо українську кульуру і так висміюють і його лякає те, що навіть комічне висміювання (в хорошому руслі, мемінг) може бути сприйнято і своїми і чужими як особисте висміювання (глузування, пригнічення).

	З іншого боку росіянин над пушкіним сміється вільно, безбоязно, бо над російською культурою вже не прийнято сміятися персонально, вона вважається великою і самодостатною і того хто заявить інакше швидше за все проігнорують. І тому він сміливо розвиває приколи на основі своєї культури, які успішно поповнюють цю культуру і насправді у вигідному світлі.

	Таким чином по-суті страх невпевнених в собі українців виставити українську культуру на глум гальмує її розвиток.

	~~==В Україні==~~

	~~==Див. також==~~
	~~{{Портал:Портал-сус/Бокс}}~~

	~~==Покликання==~~

	~~==Примітки==~~
	~~{{Державництво}}~~

Petrovych.php: rollbackEdits.php mass rollback

2022-10-24T00:26:16Z

rollbackEdits.php mass rollback

← Попередня версія		Версія за 03:26, 24 жовтня 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~фвфвфіявфі~~		{{Недопис}}
			{{Мало посилань}}
			'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.

			== Визначальні моменти ==

			=== "Витіснення на болота" ===
			Такий процес буквально мав місце буквально в історії американських індіанців. І не буквально українців. Ми як народ, який постійно був під владою колонізаторів, зазнавали постійного відсіву за ознакою сміливості і здоровості думки. Тобто, якщо в здорових суспільствах зусилля, сміливість, конструктивний менеджмент і результати зазнавали схвалення, а зрада каралася королівським мечем, то у нас колонізатори робили навпаки: карали всіх конструктивних українців, які досягали успіху і вибивалися зі стада, і винагороджували зрадників і улесливців. З часом лишилися ті, хто погоджувався бути витісненим на болота, а не боротися. Здається, це звуть "зворотна селекція". Відповідно, такі люди не уміють конструктивно вирішувати проблем і організовуватися, бо всі, хто вмів, відсіяні.

			=== Матріархальне виховання ===
			Породжується попереднім, оскільки в традиційних суспільствах саме чоловіки беруть на себе роль борців за самобутність свого суспільства. При винищенні ж таких чоловіків дітей виховують у сім'ях, де більш ініціативною і організованою є жінка. Вона відповідно чмирить самця. А жінки люблять порозказувати як "треба" і як "правильно". І дитина це бачить, і бачить як батько терпить це, бо він здобув жінку не своїм геройством і досягеннями, а просто територіально-випадково. Тому дитина не вчиться здоровому гумору і поступовій агресії, не вчиться діяти в умовах соціальної напруги. А вчиться мовчати, а потім вибухати істерикою.

			Нібито римляни радили у завойованих народів насаджувати матріархат, аби виховувати слабкодухих зрадників і підлиз.

			=== Залишкова присутність колонізатора ===
			Окремі духовні і можливо генетичні нащадки колонізаторів залишаються ще довго і намагаються втримати свою зверхність, блокуючи здорові намагання суспільства відродитися.

			== Основні риси ==
			* Вивчена немічність - індивіди надають перевагу збереженню існуючого порядку і відсутності експериментування, бо таке завжди каралося і традиції втрачені. Стосується і ставлення до бізнесу на постсовку.
			* Ставлення до своєї культури як до вторинної - через відсутність культурної практики в тій чи іншій сфері.
			* Механічне збереження змертвілих частин автохтонної культури (шароварщина)
			* Страх осоромлення залишків автохтонної культури.

			=== Страх осоромлення ===
			Наприклад, українцю важко сміятися над Шевченком, бо українську кульуру і так висміюють і його лякає те, що навіть комічне висміювання (в хорошому руслі, мемінг) може бути сприйнято і своїми і чужими як особисте висміювання (глузування, пригнічення).

			З іншого боку росіянин над пушкіним сміється вільно, безбоязно, бо над російською культурою вже не прийнято сміятися персонально, вона вважається великою і самодостатною і того хто заявить інакше швидше за все проігнорують. І тому він сміливо розвиває приколи на основі своєї культури, які успішно поповнюють цю культуру і насправді у вигідному світлі.

			Таким чином по-суті страх невпевнених в собі українців виставити українську культуру на глум гальмує її розвиток.

			==В Україні==

			==Див. також==
			{{Портал:Портал-сус/Бокс}}

			==Покликання==

			==Примітки==
			{{Державництво}}

Соломон Хуй: Замінено вміст на «фвфвфіявфі»

2022-10-23T13:43:57Z

Замінено вміст на «фвфвфіявфі»

← Попередня версія		Версія за 16:43, 23 жовтня 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Недопис}}~~		фвфвфіявфі
	~~{{Мало посилань}}~~
	'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.

	~~== Визначальні моменти ==~~

	~~=== "Витіснення на болота" ===~~
	Такий процес буквально мав місце буквально в історії американських індіанців. І не буквально українців. Ми як народ, який постійно був під владою колонізаторів, зазнавали постійного відсіву за ознакою сміливості і здоровості думки. Тобто, якщо в здорових суспільствах зусилля, сміливість, конструктивний менеджмент і результати зазнавали схвалення, а зрада каралася королівським мечем, то у нас колонізатори робили навпаки: карали всіх конструктивних українців, які досягали успіху і вибивалися зі стада, і винагороджували зрадників і улесливців. З часом лишилися ті, хто погоджувався бути витісненим на болота, а не боротися. Здається, це звуть "зворотна селекція". Відповідно, такі люди не уміють конструктивно вирішувати проблем і організовуватися, бо всі, хто вмів, відсіяні.

	~~=== Матріархальне виховання ===~~
	Породжується попереднім, оскільки в традиційних суспільствах саме чоловіки беруть на себе роль борців за самобутність свого суспільства. При винищенні ж таких чоловіків дітей виховують у сім'ях, де більш ініціативною і організованою є жінка. Вона відповідно чмирить самця. А жінки люблять порозказувати як "треба" і як "правильно". І дитина це бачить, і бачить як батько терпить це, бо він здобув жінку не своїм геройством і досягеннями, а просто територіально-випадково. Тому дитина не вчиться здоровому гумору і поступовій агресії, не вчиться діяти в умовах соціальної напруги. А вчиться мовчати, а потім вибухати істерикою.

	Нібито римляни радили у завойованих народів насаджувати матріархат, аби виховувати слабкодухих зрадників і підлиз.

	~~=== Залишкова присутність колонізатора ===~~
	Окремі духовні і можливо генетичні нащадки колонізаторів залишаються ще довго і намагаються втримати свою зверхність, блокуючи здорові намагання суспільства відродитися.

	~~== Основні риси ==~~
	* Вивчена немічність - індивіди надають перевагу збереженню існуючого порядку і відсутності експериментування, бо таке завжди каралося і традиції втрачені. Стосується і ставлення до бізнесу на постсовку.
	* Ставлення до своєї культури як до вторинної - через відсутність культурної практики в тій чи іншій сфері.
	* Механічне збереження змертвілих частин автохтонної культури (шароварщина)
	* Страх осоромлення залишків автохтонної культури.

	~~=== Страх осоромлення ===~~
	Наприклад, українцю важко сміятися над Шевченком, бо українську кульуру і так висміюють і його лякає те, що навіть комічне висміювання (в хорошому руслі, мемінг) може бути сприйнято і своїми і чужими як особисте висміювання (глузування, пригнічення).

	З іншого боку росіянин над пушкіним сміється вільно, безбоязно, бо над російською культурою вже не прийнято сміятися персонально, вона вважається великою і самодостатною і того хто заявить інакше швидше за все проігнорують. І тому він сміливо розвиває приколи на основі своєї культури, які успішно поповнюють цю культуру і насправді у вигідному світлі.

	Таким чином по-суті страх невпевнених в собі українців виставити українську культуру на глум гальмує її розвиток.

	~~==В Україні==~~

	~~==Див. також==~~
	~~{{Портал:Портал-сус/Бокс}}~~

	~~==Покликання==~~

	~~==Примітки==~~
	~~{{Державництво}}~~

MiskoGe: Відкинуто редагування Ghfbdgnbdgn (обговорення) до зробленого Олег Петрович

2022-07-18T10:59:01Z

Відкинуто редагування Ghfbdgnbdgn (обговорення) до зробленого Олег Петрович

← Попередня версія	Версія за 13:59, 18 липня 2022
Рядок 1:	Рядок 1:
		{{Недопис}}
		{{Мало посилань}}
		'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.

		== Визначальні моменти ==

		=== "Витіснення на болота" ===
		Такий процес буквально мав місце буквально в історії американських індіанців. І не буквально українців. Ми як народ, який постійно був під владою колонізаторів, зазнавали постійного відсіву за ознакою сміливості і здоровості думки. Тобто, якщо в здорових суспільствах зусилля, сміливість, конструктивний менеджмент і результати зазнавали схвалення, а зрада каралася королівським мечем, то у нас колонізатори робили навпаки: карали всіх конструктивних українців, які досягали успіху і вибивалися зі стада, і винагороджували зрадників і улесливців. З часом лишилися ті, хто погоджувався бути витісненим на болота, а не боротися. Здається, це звуть "зворотна селекція". Відповідно, такі люди не уміють конструктивно вирішувати проблем і організовуватися, бо всі, хто вмів, відсіяні.

		=== Матріархальне виховання ===
		Породжується попереднім, оскільки в традиційних суспільствах саме чоловіки беруть на себе роль борців за самобутність свого суспільства. При винищенні ж таких чоловіків дітей виховують у сім'ях, де більш ініціативною і організованою є жінка. Вона відповідно чмирить самця. А жінки люблять порозказувати як "треба" і як "правильно". І дитина це бачить, і бачить як батько терпить це, бо він здобув жінку не своїм геройством і досягеннями, а просто територіально-випадково. Тому дитина не вчиться здоровому гумору і поступовій агресії, не вчиться діяти в умовах соціальної напруги. А вчиться мовчати, а потім вибухати істерикою.

		Нібито римляни радили у завойованих народів насаджувати матріархат, аби виховувати слабкодухих зрадників і підлиз.

		=== Залишкова присутність колонізатора ===
		Окремі духовні і можливо генетичні нащадки колонізаторів залишаються ще довго і намагаються втримати свою зверхність, блокуючи здорові намагання суспільства відродитися.

		== Основні риси ==
		* Вивчена немічність - індивіди надають перевагу збереженню існуючого порядку і відсутності експериментування, бо таке завжди каралося і традиції втрачені. Стосується і ставлення до бізнесу на постсовку.
		* Ставлення до своєї культури як до вторинної - через відсутність культурної практики в тій чи іншій сфері.
		* Механічне збереження змертвілих частин автохтонної культури (шароварщина)
		* Страх осоромлення залишків автохтонної культури.

		=== Страх осоромлення ===
		Наприклад, українцю важко сміятися над Шевченком, бо українську кульуру і так висміюють і його лякає те, що навіть комічне висміювання (в хорошому руслі, мемінг) може бути сприйнято і своїми і чужими як особисте висміювання (глузування, пригнічення).

		З іншого боку росіянин над пушкіним сміється вільно, безбоязно, бо над російською культурою вже не прийнято сміятися персонально, вона вважається великою і самодостатною і того хто заявить інакше швидше за все проігнорують. І тому він сміливо розвиває приколи на основі своєї культури, які успішно поповнюють цю культуру і насправді у вигідному світлі.

		Таким чином по-суті страх невпевнених в собі українців виставити українську культуру на глум гальмує її розвиток.

		==В Україні==

		==Див. також==
		{{Портал:Портал-сус/Бокс}}

		==Покликання==

		==Примітки==
		{{Державництво}}

Соломон Хуй: Сторінка очищена

2022-07-18T10:54:22Z

Сторінка очищена

← Попередня версія		Версія за 13:54, 18 липня 2022
Рядок 1:		Рядок 1:
	~~{{Недопис}}~~
	~~{{Мало посилань}}~~
	'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.

	~~== Визначальні моменти ==~~

	~~=== "Витіснення на болота" ===~~
	Такий процес буквально мав місце буквально в історії американських індіанців. І не буквально українців. Ми як народ, який постійно був під владою колонізаторів, зазнавали постійного відсіву за ознакою сміливості і здоровості думки. Тобто, якщо в здорових суспільствах зусилля, сміливість, конструктивний менеджмент і результати зазнавали схвалення, а зрада каралася королівським мечем, то у нас колонізатори робили навпаки: карали всіх конструктивних українців, які досягали успіху і вибивалися зі стада, і винагороджували зрадників і улесливців. З часом лишилися ті, хто погоджувався бути витісненим на болота, а не боротися. Здається, це звуть "зворотна селекція". Відповідно, такі люди не уміють конструктивно вирішувати проблем і організовуватися, бо всі, хто вмів, відсіяні.

	~~=== Матріархальне виховання ===~~
	Породжується попереднім, оскільки в традиційних суспільствах саме чоловіки беруть на себе роль борців за самобутність свого суспільства. При винищенні ж таких чоловіків дітей виховують у сім'ях, де більш ініціативною і організованою є жінка. Вона відповідно чмирить самця. А жінки люблять порозказувати як "треба" і як "правильно". І дитина це бачить, і бачить як батько терпить це, бо він здобув жінку не своїм геройством і досягеннями, а просто територіально-випадково. Тому дитина не вчиться здоровому гумору і поступовій агресії, не вчиться діяти в умовах соціальної напруги. А вчиться мовчати, а потім вибухати істерикою.

	Нібито римляни радили у завойованих народів насаджувати матріархат, аби виховувати слабкодухих зрадників і підлиз.

	~~=== Залишкова присутність колонізатора ===~~
	Окремі духовні і можливо генетичні нащадки колонізаторів залишаються ще довго і намагаються втримати свою зверхність, блокуючи здорові намагання суспільства відродитися.

	~~== Основні риси ==~~
	* Вивчена немічність - індивіди надають перевагу збереженню існуючого порядку і відсутності експериментування, бо таке завжди каралося і традиції втрачені. Стосується і ставлення до бізнесу на постсовку.
	* Ставлення до своєї культури як до вторинної - через відсутність культурної практики в тій чи іншій сфері.
	* Механічне збереження змертвілих частин автохтонної культури (шароварщина)
	* Страх осоромлення залишків автохтонної культури.

	~~=== Страх осоромлення ===~~
	Наприклад, українцю важко сміятися над Шевченком, бо українську кульуру і так висміюють і його лякає те, що навіть комічне висміювання (в хорошому руслі, мемінг) може бути сприйнято і своїми і чужими як особисте висміювання (глузування, пригнічення).

	З іншого боку росіянин над пушкіним сміється вільно, безбоязно, бо над російською культурою вже не прийнято сміятися персонально, вона вважається великою і самодостатною і того хто заявить інакше швидше за все проігнорують. І тому він сміливо розвиває приколи на основі своєї культури, які успішно поповнюють цю культуру і насправді у вигідному світлі.

	Таким чином по-суті страх невпевнених в собі українців виставити українську культуру на глум гальмує її розвиток.

	~~==В Україні==~~

	~~==Див. також==~~
	~~{{Портал:Портал-сус/Бокс}}~~

	~~==Покликання==~~

	~~==Примітки==~~
	~~{{Державництво}}~~

Олег Петрович: /* Див. також */

2021-03-03T08:21:40Z

Див. також

← Попередня версія		Версія за 11:21, 3 березня 2021
Рядок 32:		Рядок 32:

	==Див. також==		==Див. також==
			{{Портал:Портал-сус/Бокс}}

	==Покликання==		==Покликання==

Олег Петрович в 18:38, 24 лютого 2021

2021-02-24T18:38:30Z

← Попередня версія		Версія за 21:38, 24 лютого 2021
Рядок 1:		Рядок 1:
	{{Недопис}}		{{Недопис}}
			{{Мало посилань}}
	'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.		'''Постколоніальний синдром''' - сукупність певних рис, які властиві соціальним групам, які пережили панування інших груп і, швидше за все, звільнилися від нього не власними силами.

Олег Петрович: /* Примітки */

2020-11-24T07:49:13Z

Примітки

← Попередня версія		Версія за 10:49, 24 листопада 2020
Рядок 35:		Рядок 35:

	==Примітки==		==Примітки==
	{{~~Логіка~~}}		{{Державництво}}