Японія - Історія редагувань

Admin2: /* Епос */

2024-09-02T21:08:42Z

Епос

← Попередня версія		Версія за 00:08, 3 вересня 2024
Рядок 148:		Рядок 148:

	==== Епос ====		==== Епос ====
	*[[Самураї]] - легендарні феодальні вояки Японії.		*[[Історія_Японії#Епоха_самураїв\|Самураї]] - легендарні феодальні вояки Японії.
	*[[Хіро Онода]] - легендарний японський солдат Другої Світової війни. Партизан та виживальник в лісах Філіппін.		*[[Хіро Онода]] - легендарний японський солдат Другої Світової війни. Партизан та виживальник в лісах Філіппін.

MiskoGe: /* Сексуальна культура */

2024-06-06T19:41:02Z

Сексуальна культура

← Попередня версія		Версія за 22:41, 6 червня 2024
Рядок 177:		Рядок 177:
	{{Основна\|Нінтендо}}		{{Основна\|Нінтендо}}
	{{Основна\|Хідео Коджіма}}		{{Основна\|Хідео Коджіма}}

			=== Вулична культура ===

	=== Сексуальна культура ===		=== Сексуальна культура ===
	Те що в нас вважають довбаним збоченнями в них звичайна норма. А ще вони полюбляють підглдати за дівками та нюхати/облизувати їх трусики. Все що пов'язане з лайном та ссяками в них теж добре котуєтся.		{{основна\|хентай}}
			{{основна\|ероге}}
			Те що в нас вважають довбаним збоченнями в них звичайна норма. А ще вони полюбляють підглдати за дівками та нюхати/облизувати їх трусики. Все що пов'язане з лайном та ссяками в них теж добре котуєтся{{що}}.

			лав готелі

	== Японські інтернети ==		== Японські інтернети ==

Тарас Рожницький: /* Ігробуд */

2024-05-20T12:09:44Z

Ігробуд

← Попередня версія		Версія за 15:09, 20 травня 2024
Рядок 174:		Рядок 174:

	=== Ігробуд ===		=== Ігробуд ===
			[[Файл:Pissing-Porn-изврат-секретные-разделы-BDSM-porn-6570990.gif\|міні\|210px\|Япошки від такого просто мліють]]
	{{Основна\|Нінтендо}}		{{Основна\|Нінтендо}}
	{{Основна\|Хідео Коджіма}}		{{Основна\|Хідео Коджіма}}

Тарас Рожницький: /* Вулична культура */

2024-05-20T12:09:30Z

Вулична культура

← Попередня версія		Версія за 15:09, 20 травня 2024
Рядок 177:		Рядок 177:
	{{Основна\|Хідео Коджіма}}		{{Основна\|Хідео Коджіма}}

	=== ~~Вулична~~ культура ===		=== Сексуальна культура ===
			Те що в нас вважають довбаним збоченнями в них звичайна норма. А ще вони полюбляють підглдати за дівками та нюхати/облизувати їх трусики. Все що пов'язане з лайном та ссяками в них теж добре котуєтся.

	== Японські інтернети ==		== Японські інтернети ==

Admin2: /* Менші острови */

2024-05-16T18:46:48Z

Менші острови

← Попередня версія		Версія за 21:46, 16 травня 2024
Рядок 93:		Рядок 93:

	*'''Цушіма''' - місце бойової слави самураїв, випиздування двічі монголів (яких опісля здувало вітром), випиздування кацапів з їхніми "варягами" в 1905 і сетингу гри Ghost of Tsushima. Заселена в основному рибалками, також в минулому улюблена пристань для [[пірат\|перацьких]] Жовтого моря, звідки вони рейдили корейців, китайців і манчжурів, така собі японська Тортуґа. Здавна (останні років 1600 точно) заселена японцями і належала (окрім короткого періоду, але про це далі) Японії, проте десь від часів приєднання острова Чеджу корейці заднім числом записали острів у віковічні корейські володіння. Проте в той ж час острів довший час служив форпостом японців для торгівлі з Кореєю і для дипломатії, а клан Со, який володів островом, заграбастав всю торгівлю з Кореєю та іноді Китаєм. Корейців оце перацтво врешті заїбало і в 1389 році вони раз рейданули острів, але одного разу виявилось мало, більше того, в помсту вони в 1418 рейданули Корею. Тому того ж року корейці [https://en.wikipedia.org/wiki/%C5%8Cei_Invasion вторглися на острів], спалили кораблі і будинки, поперебивали піратів та місцевих, а правителя острова змусили прийняти підлеглість кореї взамін на дозвіл торгівлі з ними. Також вони готувалися разом з мінцями вторгтись і розкатати Японію. Японців така перспектива зовсім не влаштовувала, тому вони піддались і відправили послів, визнали острів корейським, який повернути вдалося лише в 1443 році. Вся торгівля острову з корейцями, втім, закінчилася після японського бунту в 1510 році, і острів знову став лише рибальським. Після [[ДСВ]] втім, під час поділу імперії, Синман вимагав двічі острів для себе, і двічі МакАртур пігнав його на гній, проте деякі корейські кола, зокрема нацики і сусідні міста, вимагають далі його повернути (ніби в них своєї землі нема) і навіть називають його инакше - '''Демадо'''. Хороший острів для літнього відпочинку на природі коло моря.		*'''Цушіма''' - місце бойової слави самураїв, випиздування двічі монголів (яких опісля здувало вітром), випиздування кацапів з їхніми "варягами" в 1905 і сетингу гри Ghost of Tsushima. Заселена в основному рибалками, також в минулому улюблена пристань для [[пірат\|перацьких]] Жовтого моря, звідки вони рейдили корейців, китайців і манчжурів, така собі японська Тортуґа. Здавна (останні років 1600 точно) заселена японцями і належала (окрім короткого періоду, але про це далі) Японії, проте десь від часів приєднання острова Чеджу корейці заднім числом записали острів у віковічні корейські володіння. Проте в той ж час острів довший час служив форпостом японців для торгівлі з Кореєю і для дипломатії, а клан Со, який володів островом, заграбастав всю торгівлю з Кореєю та іноді Китаєм. Корейців оце перацтво врешті заїбало і в 1389 році вони раз рейданули острів, але одного разу виявилось мало, більше того, в помсту вони в 1418 рейданули Корею. Тому того ж року корейці [https://en.wikipedia.org/wiki/%C5%8Cei_Invasion вторглися на острів], спалили кораблі і будинки, поперебивали піратів та місцевих, а правителя острова змусили прийняти підлеглість кореї взамін на дозвіл торгівлі з ними. Також вони готувалися разом з мінцями вторгтись і розкатати Японію. Японців така перспектива зовсім не влаштовувала, тому вони піддались і відправили послів, визнали острів корейським, який повернути вдалося лише в 1443 році. Вся торгівля острову з корейцями, втім, закінчилася після японського бунту в 1510 році, і острів знову став лише рибальським. Після [[ДСВ]] втім, під час поділу імперії, Синман вимагав двічі острів для себе, і двічі МакАртур пігнав його на гній, проте деякі корейські кола, зокрема нацики і сусідні міста, вимагають далі його повернути (ніби в них своєї землі нема) і навіть називають його инакше - '''Демадо'''. Хороший острів для літнього відпочинку на природі коло моря.
	*'''Садо''' - золота жила Японії у всіх значеннях слова. Серйозно, з 13 століття і аж до 1978 там безперервно добували золото і срібло, та так, що ота гора, яка посеред острова була, стала [[цицьки\|двома]], розділеними каньйоном. Зараз туди лише водять туристів, які намагаються вивудити з піску хоча би якісь крупинки золота. Ще можна спробувати дістати одною рукою 31-кілограмовий золотий зливок з коробки, проте в нагороду дадуть лише 0,5 г пластинку. Острів відомий і тим, що свого часу звідтам [[~~кндр~~]]івські шпигуни крали японців для своїх брудних справ.		*'''Садо''' - золота жила Японії у всіх значеннях слова. Серйозно, з 13 століття і аж до 1978 там безперервно добували золото і срібло, та так, що ота гора, яка посеред острова була, стала [[цицьки\|двома]], розділеними каньйоном. Зараз туди лише водять туристів, які намагаються вивудити з піску хоча би якісь крупинки золота. Ще можна спробувати дістати одною рукою 31-кілограмовий золотий зливок з коробки, проте в нагороду дадуть лише 0,5 г пластинку. Острів відомий і тим, що свого часу звідтам [[КНДР]]івські шпигуни крали японців для своїх брудних справ.
	*Скелі '''Ліанкур''' - ще одна претензія до Кореї: по-корейськи острови називаються '''Докдо''', в той час як по-японськи - '''Такешіма''', що означає "самотні..." і "бамбукові острови" відповідно, англійськомовна Драматика радить тролити японців і корейців цією грою з назвами. До 1905 були нічийними, хоча ще з 1675 туди заходили японські моряки і малювали його карти. Незадовго до корейського аншлюсу приєднані до Японії, до складу генерал-губернаторства не входили, після війни їх забрали спершу американці, а після незалежности Японії острів миттєво раптовою атакою забрала південнокорейська армія. Японці відібрати острів не пробували, але час від часу відбуваються срачі навколо них через то японський, то корейський бік.		*Скелі '''Ліанкур''' - ще одна претензія до Кореї: по-корейськи острови називаються '''Докдо''', в той час як по-японськи - '''Такешіма''', що означає "самотні..." і "бамбукові острови" відповідно, англійськомовна Драматика радить тролити японців і корейців цією грою з назвами. До 1905 були нічийними, хоча ще з 1675 туди заходили японські моряки і малювали його карти. Незадовго до корейського аншлюсу приєднані до Японії, до складу генерал-губернаторства не входили, після війни їх забрали спершу американці, а після незалежности Японії острів миттєво раптовою атакою забрала південнокорейська армія. Японці відібрати острів не пробували, але час від часу відбуваються срачі навколо них через то японський, то корейський бік.
	*'''Рюкю''' - архіпелаг на південь від Кюсю, відомий здебільшого своїми пляжами. Довший час до власне Японії не входив, і там розвинулася власна подібна до японців народність із суміші айнів та австронезійців - рюкюсці. Первіснообщинний період вони пройшли до 12 століття, а вже в 13 там згадуються перші феодальні володіння. В 15 столітті вони всі були об'єднані у ванство Рюкю, формально васальне Китаю. За кілька наступних десятиліть воно нормально так пішло на північ, тому тодішнє Рюкю - це не тільки сучасна префектура Окінава, але й острови Амамі і Токара в сучасній Каґошімі. Так тривало коло 170 років, за які Рюкю процвітало від торгівлі з Китаєм, саме тоді з'явилися народний інструмент сансін, який в зміненому вигляді поширився на решту Японії, а також "японські" бойові мистецтва. Але володар Сацума-хан проїбався з вибором оверлорда (обрав бік Тойотомі замість Токуґави), і тому був позбавлений більшости своїх земель. Тоді він згадав про ці острови на південь, які багаті, але якогось біса без армії. Зовсім. Ну, не хотіли годувати свою армію - стали годувати чужу, і 1611 року князівство стало залежним від Сацума-хану, ще й віддало половину своєї території (вже згадані Амамі і Токара). Відповідно князівство було єдиною довгоіснуючою державою світу, яка була васалом одразу двох країн. 1871 Японія, яка оклигала від наслідків розрухи, яка тривала 500 років, кинула оком на Рюкю (і Тайвань) і ліквідувала самостійність, а 1879 і автономію. Китай охуїв від такої заявочки і потребував повернути, проте ніпрутня нікому не вдавалось аж до війни 1894-95, в якій перемогла, а відповідно і все забирала саме Японія. До 1912 японці взагалі боялись щось чіпати на островах, тому економіка була не дуже розвиненою. Все змінилося, коли сюди прийшли амери після поразки Японії, які з одного боку намагалися вливати нормальні гроші в острови, а з іншого - виховувати окрему ідентичність. Звісно, фони за[[фейл]]или, населення вимагало назад до Японії і острови довелося віддати в 1972 році. З того часу через теплий субтропічний клімат туди на літо з'їжджається пів Японії. Альзо років з десять на [[вікіпедія\|вікіпідії]] у всіх розділах висів прапор з трьома комами у різних версіях, який називали "державним прапором князівства Рюкю", але виявилося, що Рюкю була протомодерною державою і ніяких державних прапорів не мала, а один з них був морським прапором, а інший - прапором, створеним окремо одним новелістом і американською окупаційною адміністрацією.		*'''Рюкю''' - архіпелаг на південь від Кюсю, відомий здебільшого своїми пляжами. Довший час до власне Японії не входив, і там розвинулася власна подібна до японців народність із суміші айнів та австронезійців - рюкюсці. Первіснообщинний період вони пройшли до 12 століття, а вже в 13 там згадуються перші феодальні володіння. В 15 столітті вони всі були об'єднані у ванство Рюкю, формально васальне Китаю. За кілька наступних десятиліть воно нормально так пішло на північ, тому тодішнє Рюкю - це не тільки сучасна префектура Окінава, але й острови Амамі і Токара в сучасній Каґошімі. Так тривало коло 170 років, за які Рюкю процвітало від торгівлі з Китаєм, саме тоді з'явилися народний інструмент сансін, який в зміненому вигляді поширився на решту Японії, а також "японські" бойові мистецтва. Але володар Сацума-хан проїбався з вибором оверлорда (обрав бік Тойотомі замість Токуґави), і тому був позбавлений більшости своїх земель. Тоді він згадав про ці острови на південь, які багаті, але якогось біса без армії. Зовсім. Ну, не хотіли годувати свою армію - стали годувати чужу, і 1611 року князівство стало залежним від Сацума-хану, ще й віддало половину своєї території (вже згадані Амамі і Токара). Відповідно князівство було єдиною довгоіснуючою державою світу, яка була васалом одразу двох країн. 1871 Японія, яка оклигала від наслідків розрухи, яка тривала 500 років, кинула оком на Рюкю (і Тайвань) і ліквідувала самостійність, а 1879 і автономію. Китай охуїв від такої заявочки і потребував повернути, проте ніпрутня нікому не вдавалось аж до війни 1894-95, в якій перемогла, а відповідно і все забирала саме Японія. До 1912 японці взагалі боялись щось чіпати на островах, тому економіка була не дуже розвиненою. Все змінилося, коли сюди прийшли амери після поразки Японії, які з одного боку намагалися вливати нормальні гроші в острови, а з іншого - виховувати окрему ідентичність. Звісно, фони за[[фейл]]или, населення вимагало назад до Японії і острови довелося віддати в 1972 році. З того часу через теплий субтропічний клімат туди на літо з'їжджається пів Японії. Альзо років з десять на [[вікіпедія\|вікіпідії]] у всіх розділах висів прапор з трьома комами у різних версіях, який називали "державним прапором князівства Рюкю", але виявилося, що Рюкю була протомодерною державою і ніяких державних прапорів не мала, а один з них був морським прапором, а інший - прапором, створеним окремо одним новелістом і американською окупаційною адміністрацією.

Admin2: /* Хонсю */

2024-04-19T07:57:21Z

Хонсю

← Попередня версія		Версія за 10:57, 19 квітня 2024
Рядок 53:		Рядок 53:
	**'''Шібуя''' - район (колись місто), у вужчому значення місцевість навколо станції Шібуя, одної з найзавантаженіших у світі, відомої також як місце очікування Хатіко. Сама місцевість є японським центром моди і косплею, а також і центром культури ґяру.		**'''Шібуя''' - район (колись місто), у вужчому значення місцевість навколо станції Шібуя, одної з найзавантаженіших у світі, відомої також як місце очікування Хатіко. Сама місцевість є японським центром моди і косплею, а також і центром культури ґяру.
	**'''Шінджюку''' - місце засідань самого уряду, а також бізнес-район міста, де розміщені хмарочоси більшости великих дзайбацу Японії.		**'''Шінджюку''' - місце засідань самого уряду, а також бізнес-район міста, де розміщені хмарочоси більшости великих дзайбацу Японії.
	**Рибний ринок '''Цукіджі''' - головний рибний ринок міста. Фактично всі суші-ресторани регіону Канто купували рибу саме тут. Для роздрібних покупців тут завжди були також крамниці з морською жратвою, вже смаженою, вареною і приправленою. На жаль, в 2018 ринок закрили, а продавці переїхали до ринку Тойосу. [[~~Goodnight~~, sweet prince]].		**Рибний ринок '''Цукіджі''' - головний рибний ринок міста. Фактично всі суші-ресторани регіону Канто купували рибу саме тут. Для роздрібних покупців тут завжди були також крамниці з морською жратвою, вже смаженою, вареною і приправленою. На жаль, в 2018 ринок закрили, а продавці переїхали до ринку Тойосу. [[Good night, sweet prince]].
	**'''Ґіндза''' - колись центр новочасного Едо, зараз це місце, де знаходяться всі флагманські магазини міста; такий собі головний торговий центр міста, який часто порівнюють з Бродвеєм.		**'''Ґіндза''' - колись центр новочасного Едо, зараз це місце, де знаходяться всі флагманські магазини міста; такий собі головний торговий центр міста, який часто порівнюють з Бродвеєм.
	*'''Цукуба''' - невеличке містечко в префектурі Ібаракі, яке є центром всієї японської науки. Саме там розміщений Цукубський універ, науково-дослідницькі інститути різних виробників, саме там є трек для випробування нових автомобілів, саме там розташована Японська космічна агенція з її музеєм і ракетами при вході, <s>і саме це місто є закритим, бо тут вирощують дітей майбутнього</s>.		*'''Цукуба''' - невеличке містечко в префектурі Ібаракі, яке є центром всієї японської науки. Саме там розміщений Цукубський універ, науково-дослідницькі інститути різних виробників, саме там є трек для випробування нових автомобілів, саме там розташована Японська космічна агенція з її музеєм і ракетами при вході, <s>і саме це місто є закритим, бо тут вирощують дітей майбутнього</s>.

Admin2: /* Коротка історія */ винесення в окрему статтю, бо дохія

2024-04-19T07:45:43Z

Коротка історія: винесення в окрему статтю, бо дохія

Показати зміни

Admin2: /* Західний період */

2024-03-30T09:05:54Z

Західний період

← Попередня версія		Версія за 12:05, 30 березня 2024
Рядок 60:		Рядок 60:

	=== Імперський період ===		=== Імперський період ===
	Перше, що зробив новоприйшлий імператор - скасував стани самураїв і куґе, а замість них створив стани кадзоку і шідзоку<ref>шідзоку масово збанкрутіють до початку століття і майже втратять власний статус</ref>, де походження не дуже важило. Столицю перейменував з Едо на Токіо - буквально "[[харків\|східна столиця]]" Потім він ліквідував автономні володіння, окрім Рюкю, яке ліквідоване кількома рокаими пізніше. Далі заборонив носити самураям мечі і довге волосся, яке прямо на вулиці [[жид\|обрізувалося]]. Далі почав модернізацію армії і експансію зовнішню, спершу в бік Тайваню, потім Кореї. 1889 япошки прийняли Конституцію, яка зі змінами (див.нижче) працює досі. Завдяки японо-китайській та японо-російській війнам япошкам вдалося звести до нуля їхній вплив та претензії на Тайвань, Корею і в майбутньому ще й Манчжурію, при чому Японія ще отримувала Ляодун і південний <s>Сахалін</s> [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/~~%25D0%259F%25D1%2580%25D0%25B5%25D1%2584%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2582%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25B0_%25D0%259A%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2584%25D1%2583%25D1%2582%25D0%25BE Карахвуто~~].		Перше, що зробив новоприйшлий імператор - скасував стани самураїв і куґе, а замість них створив стани кадзоку і шідзоку<ref>шідзоку масово збанкрутіють до початку століття і майже втратять власний статус</ref>, де походження не дуже важило. Столицю перейменував з Едо на Токіо - буквально "[[харків\|східна столиця]]" Потім він ліквідував автономні володіння, окрім Рюкю, яке ліквідоване кількома рокаими пізніше. Далі заборонив носити самураям мечі і довге волосся, яке прямо на вулиці [[жид\|обрізувалося]]. Далі почав модернізацію армії і експансію зовнішню, спершу в бік Тайваню, потім Кореї. 1889 япошки прийняли Конституцію, яка зі змінами (див.нижче) працює досі. Завдяки японо-китайській та японо-російській війнам япошкам вдалося звести до нуля їхній вплив та претензії на Тайвань, Корею і в майбутньому ще й Манчжурію, при чому Японія ще отримувала Ляодун і південний <s>Сахалін</s> [https://uk.wikipedia.org/wiki/Префектура_Карафуто Карафуто].

	Проте з цього часу япошки відчули смак крові і армія стала мати право вето на всі рішення уряду і парламенту. Після анексії Кореї в 1910 япошки почали інтенсивно прийобуватися до Китаю, а після початку Великої війни послали їм [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D1%8C_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0 21 вимогу], 13 з яких стали ультиматумом після оприлюднення змісту західним державам. Саме це оприлюднення позначило кінець зачарування Японією серед західних урядів. Китай тоді був надто слабким і не мав ніхуя для війни, тому піддався, але вимагав перегляду на конференції. Після того, як великі держави послали кетайозів з їхніми проблемами (самі вступили - самі вилізайте), почався рух 4 травня проти японських інтервентів і за вестернізацію.		Проте з цього часу япошки відчули смак крові і армія стала мати право вето на всі рішення уряду і парламенту. Після анексії Кореї в 1910 япошки почали інтенсивно прийобуватися до Китаю, а після початку Великої війни послали їм [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D1%8C_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0 21 вимогу], 13 з яких стали ультиматумом після оприлюднення змісту західним державам. Саме це оприлюднення позначило кінець зачарування Японією серед західних урядів. Китай тоді був надто слабким і не мав ніхуя для війни, тому піддався, але вимагав перегляду на конференції. Після того, як великі держави послали кетайозів з їхніми проблемами (самі вступили - самі вилізайте), почався рух 4 травня проти японських інтервентів і за вестернізацію.
Рядок 66:		Рядок 66:
	Наступне десятиліття япошки з досить великою як для молодої сили імперією розширювалися на новоприбулі землі типу німецького Ціньдао чи тихоокеанського мандату. Корею і Тайвань потихеньку мирно намагалися асимілювати. Це був золотий час міці япошок, хоча половина населення досі жила в багні з ніхуям, але цей час романтизований наприклад [[Міядзакі]] як час його молодости. Але япошкам здалося мало, і вони намагалися проникнути то на руїни РІ, де намагалися встановити власні уряди типу ДВР чи РВО та анексувати північ <s>Сахаліну</s> Карахвуто, проте зафейлила через нездалість; то в китай знову. А отут починається найцікавіше: спершу вони підтримували різні китайські кліки для отримання певних економічних ачівок, які були в решті 8 пунктів. Проте 1928 року владу захопила націоналістична партія Гоміньдан, яка почала глибоко націоналістичну і протекціоністську політику в економіці і територіальних питаннях. Це вибісило всі західні країни, але лише япошки були злопам'ятними. Так само злопам'ятними вони були після лондонської угоди, коли на кожних 5 тон фльоти британців і сша японцям дозволили мати лише три. Плюс додалися наслідки великої депресії і збіднішання населення, і, відповідно, радикаліщація настроїв суспільства. Ще їм були потрібні ресурси, які були в сусідніх колоніях, бо в самих було ніхуя та трошки. Відповідно з цього часу вони почали витрачати величезні кошти на армію, готуючи <s>помсту</s> ніж у спину [[РАПТОВО\|всім одразу]]. В результаті були створені меморандум Танаки з планами захоплення Азії, а також ідеологія "8 кутів світу під одним дахом" і товариства "Сакури" і "Чорного дракона", фракції "Тосейха" і "Кодоха". Час ДЖ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, уряд хоч формально і засудив дії армії, та зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти японців.		Наступне десятиліття япошки з досить великою як для молодої сили імперією розширювалися на новоприбулі землі типу німецького Ціньдао чи тихоокеанського мандату. Корею і Тайвань потихеньку мирно намагалися асимілювати. Це був золотий час міці япошок, хоча половина населення досі жила в багні з ніхуям, але цей час романтизований наприклад [[Міядзакі]] як час його молодости. Але япошкам здалося мало, і вони намагалися проникнути то на руїни РІ, де намагалися встановити власні уряди типу ДВР чи РВО та анексувати північ <s>Сахаліну</s> Карахвуто, проте зафейлила через нездалість; то в китай знову. А отут починається найцікавіше: спершу вони підтримували різні китайські кліки для отримання певних економічних ачівок, які були в решті 8 пунктів. Проте 1928 року владу захопила націоналістична партія Гоміньдан, яка почала глибоко націоналістичну і протекціоністську політику в економіці і територіальних питаннях. Це вибісило всі західні країни, але лише япошки були злопам'ятними. Так само злопам'ятними вони були після лондонської угоди, коли на кожних 5 тон фльоти британців і сша японцям дозволили мати лише три. Плюс додалися наслідки великої депресії і збіднішання населення, і, відповідно, радикаліщація настроїв суспільства. Ще їм були потрібні ресурси, які були в сусідніх колоніях, бо в самих було ніхуя та трошки. Відповідно з цього часу вони почали витрачати величезні кошти на армію, готуючи <s>помсту</s> ніж у спину [[РАПТОВО\|всім одразу]]. В результаті були створені меморандум Танаки з планами захоплення Азії, а також ідеологія "8 кутів світу під одним дахом" і товариства "Сакури" і "Чорного дракона", фракції "Тосейха" і "Кодоха". Час ДЖ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, уряд хоч формально і засудив дії армії, та зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти японців.

	Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з тертиків і не піддався. Тому вони пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя\|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії. 1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який виім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так [[смоктанули]] під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони [[дарвін\|атакували з катанами і криками "банзай"]]. Американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво инших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.		Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з тертиків і не піддався. Тому вони пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя\|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії. 1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який виім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так смоктанули під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони [[дарвін\|атакували з катанами і криками "банзай"]]. Американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво инших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.

	=== Сучасний період ===		=== Сучасний період ===

Admin2: /* Посилання */

2024-01-05T22:49:57Z

Посилання

← Попередня версія		Версія за 01:49, 6 січня 2024
Рядок 309:		Рядок 309:

	== Посилання ==		== Посилання ==
	* ~~{{ED\|~~Japan\|Англомовна Драматика про Ніппон}}		* [https://encyclopediadramatica.online/Japan Англомовна Драматика про Ніппон]
	* {{UkrWiki\|Японія\|УкрВікі не відстає}}		* {{UkrWiki\|Японія\|УкрВікі не відстає}}
	* {{Wikinet\|Japão\|Вікінет про Японію}}		* {{Wikinet\|Japão\|Вікінет про Японію}}

Admin2: /* Західний період */

2023-09-02T19:33:43Z

Західний період

← Попередня версія		Версія за 22:33, 2 вересня 2023
Рядок 46:		Рядок 46:

	=== Епоха самураїв ===		=== Епоха самураїв ===
			[[Файл:Самураї 1.jpg\|міні\|Тру]]
	У війнах з північними сусідами у всяких Тохоку з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню клану Тайра. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%BE_%D0%99%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE Мінамото-но Йорітомо] не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру [[лґбт]] і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні [[це важко осягнути, втім і не треба\|існувало три різні закони]], окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%94%D0%B7%D1%8C%D0%BE%D0%BA%D1%8E невеличку війноньку], коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але [[раптово]] шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, [[лох\|в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше]]. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. Вторгнення, до речі, сприяло появі катан, які ми знаємо сьогодні. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%BC%D1%83 Реставрація Кемму]".		У війнах з північними сусідами у всяких Тохоку з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню клану Тайра. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%BE_%D0%99%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE Мінамото-но Йорітомо] не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру [[лґбт]] і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні [[це важко осягнути, втім і не треба\|існувало три різні закони]], окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%94%D0%B7%D1%8C%D0%BE%D0%BA%D1%8E невеличку війноньку], коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але [[раптово]] шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, [[лох\|в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше]]. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. Вторгнення, до речі, сприяло появі катан, які ми знаємо сьогодні. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%BC%D1%83 Реставрація Кемму]".