Історія Криму

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Версія від 19:03, 27 вересня 2020, створена Kavinsky (обговорення | внесок) (→‎Початки)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Основна стаття: Крим
« На керченской переправе пассажиры захватили паром. Да здравствует ПНР - Паромная Народная Республика!!! »

— Жарти з глибин Інтеренету

Багато раз приєднували...

Початки[ред.]

У доісторичні часи був населений в основному усілякими кочівниками, напівдикими таврами, відвідувався греками під час дослідження ближніх морів, а потім ними активно заселявся, та візантійцями - забодяжили Херсонес, що попід Севастополем, на Суґдею близ Судака. Отак і жили. Торгували рабами, бухлом у вигляді виноградного шмурдяку, вирощували годні зернові, що йшли на харчі в Рим та Грецію, періодично поливали з кріпосних стін гарячою смолою усе, що шевелилося внизу, лол.

Десь там повз проповз Ясон за Золотим Руном, проїздом з Елінії в Колхідію.

Кримське ханство[ред.]

Дран-дин-дин тобі пиздець!

Власне населення, яке в майбутньому стане кримськими татарами прийшло із монголами у 13 ст.. Мозок нормальної людини стає у ступор від самої думки, як такий малочисельний народ як монголи завоював половину відомого світу на той час?. Насправді монголи були переважно тільки у керівництві, а гарматне м'ясо складали завойовані народи. Коротше потрапили предки татар у Крим, а там жили, а хто там тільки не жив, від готів до половців. Із цього сплаву народів утворились кримці або кримські татари.

Золота Орда до середини 15 ст. сконала, а на її землях татари утворили своє Кримське ханство. Чому це важливо?, тому, що фактично 1/4 частина території сьогоднішньої України це є власне землі Ханства, ну і звичайно культурні зв'язки теж нікуди не забереш.

Татари кочовики, тому поняття це моя земля, яку я огороджу і посажу клумбу не було, всім похуй. Взяв завернув отару та погнав далі, туди де трава краща. Все у ханстві належить хану, всі його раби і якщо хан скаже того то й того посадити на палю, ба навіть волохату, будь певний посадять. Ніяких постійних поселень на своїй території татари не терпіли і періодично випилювали сміливців, які заходили надто далеко. Через це на межі Речі Посполитої та Ханства утворилось так зване Дике поле - нічийна земля.

Між русинами та татарами склались досить своєрідні відносини. Останні досить регулярно приходили грабувати каравани на українські землі, а також забирали Галю у неволю. Це вам не сьогоднішні татари, які чекають грантів та допомоги від ЄС.

Відсталість господарства просто змушувало їх це робити, тому повсюдно, особливо на Поділлі масово будувались замки і фортеці. При шухері місцеві намагались перечикати небезпеку за стінами у Кам'янець, Меджибіж, Хотин і т.д.

Січові козаки[ред.]

У році 1783 був завойований під час експансії Російскої імперії, "бо має бути вихід до двох морів", за підтримки залишків тієї ж Січі. Яку перед тим цариця Катерина ІІ розігнала нах, [1] та депортувала на вільну Кубу Кубань служити Святой Імпєріі.

Далі[ред.]

Потьомкінскі села, Кримська руСССько-турецька війна, і тому подібне.

Тут ліричний відступ. У ґорадє-Ґєроє Сєвастопалє стаіт памятнік ґероічєскаму матросу Пєтру Кошкє - ґєраічєскаму заШЧитніку ґорада Слави РуСССкіх маряков.

Так от, місто слави російських моряків захищали московські офіцери, але кровушку там проливали переважно солдати і матроси - українці за походженням. Сім'я героїчного матроса Петра Самійловича Кішки так і лишилася в кріпацтві, не зважаючи на героїзм голови родини, а ж до його відміни у 1861 році - [[1]].

Комуністи[ред.]

І ось — довгоочікувана революція, ура, таваріщі. Афіцерікафф пастрєлялі із сістєми Мосіна адна тища васємсот девяноста васьмова года, папрівязивалі ім камушкі к ноженькам, і патапілі нах в Камишовай Бухтє...

Та з Кримом знову все не Слава Богу: він переходить з рук червоних до білих, потім-таки до УНР, Скоропадського і знову до білих наче кулька для пінґ-понґу; втім, перші перемогли за рахунок кількості.

Після чого була створена Автономна Кримська Радянська Соціалістична Республіка в складі РРФСР (звідки й походить сучасна назва).

Ленін, Сталін, Друга світова війна, облога Севастополя, звільнення Севастополя, ґудбай кримські татари, і так далі.

А теперь зупинимося на хвильку.

Рік 1948 - указом Президії ВР РРФСР місто Севастополь виділений в окремий адміністративно-господарський центр (місто республіканського підпорядкування). Якби ж вони знали, які це наслідки за собою поведе… Втім, це ще лише квіточки, ягідки далі.

Смерть Сталіна, хрущовська відлига[ред.]

19 лютого 1954 за наказом Хрущова Президії Верховної Ради РРФСР Кримська область передана зі складу РРФСР до складу УРСР. Передача була приурочена до святкування 300-річчя Переяславської Ради.

І ось тут наша зупинка. Справа у тому, що юридично "прєзідіум вєрховноо совєта СССР" у час передачі криму УССР мав на це такі ж права, як директор концелярії, але зі словами "це не баг, це фіча така", совєти пофіксили це пізніше. Ось така хуйня, малята. Так шо хуй його знає чи правильно це.

Місто Севастополь, як місто республіканського підпорядкування, передане не було. Тоді, у єдиній країні, на це не звернули уваги — ну то й що, Крим передали, скоро комунізм переможе і ми будемо літати на Марс милуватися квітучими яблунями! Ага, ще й як.

Невідомо, як би обернулася історія, якщо би Крим залишився Росії, та можна здогадуватися:

  • по-перше, хрін би там захоплювали землю так легко (у часи керівництва Путіна),
  • по-друге, ПБК на-повну конкурував би з Сочі,
  • по-третє, було би більше порядку та неодмінне затягування гайок.

А ще б не було конфлікту щодо коси Тузли. У цілому, воно того не варте.

Та ви ж самі казали!1!![ред.]

Хоч закон оберненої дії не має, а коли союз ділили Росія не була проти того, що Крим = Україна. Також москалі підпісали Будапешскій меморандм, у якому дали гарантію на захист при порушенні територіальної цілостності. Як бачимо з собою вони не воюють.

Будапешскій меморандум[ред.]

Признали, але. Блять, скажу як кримчанин: у криму дохуя таких "але" все тут через дупу, як ж це заїбало. Так ось: признали, але не ратифікували, знов ж є "але" у будапешті було написано, що працює він після підпису, що натякає на необов'язковість йоо ратифікування.

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Націоналістична сволота Все вірно зробила, як на той час: кому під боком потрібне сильне військо, яке чхало на усі авторитети, бо було зраджено десятки разів?