Відмінності між версіями «Архів:Копіпасти Січі»

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
(Приватбани)
м
 
Рядок 3: Рядок 3:
  
 
== РАААСІЯ ==
 
== РАААСІЯ ==
''Головна копіпаста Січі. Десь була навіть в аудіо.''
+
''Головна копіпаста Січі. Десь була навіть в авдіо.''
  
 
Я житель невеличкого іржавого міста на югавастокє, ще й хіка до всього, живу з програмування на пхп. Рано навесні цього року, коли вата лізла з усіх дірок на площах югавастока, я почав дуже очкувати, що ця зараза і у нас захопить владу та почнеться піздєц.
 
Я житель невеличкого іржавого міста на югавастокє, ще й хіка до всього, живу з програмування на пхп. Рано навесні цього року, коли вата лізла з усіх дірок на площах югавастока, я почав дуже очкувати, що ця зараза і у нас захопить владу та почнеться піздєц.

Поточна версія на 17:37, 30 червня 2020

Huj766gatuiio.jpg

Статтю руками не мацати! Архівний експонат!
Ця сторінка зберігає для нащадків якусь важливу інфу з минулого УБК чи написана з тогочасної точки зору.


Основна стаття: Січ

РАААСІЯ[ред.]

Головна копіпаста Січі. Десь була навіть в авдіо.

Я житель невеличкого іржавого міста на югавастокє, ще й хіка до всього, живу з програмування на пхп. Рано навесні цього року, коли вата лізла з усіх дірок на площах югавастока, я почав дуже очкувати, що ця зараза і у нас захопить владу та почнеться піздєц.

Чергової суботи, коли збирався антимайдан перед міськдержадміністрацією та під пам'ятником Леніна, я теж туди приплентався та стояв здалеку оцінюючи ситуацію. тоді на думці була ідея зйобувати подалі на захід, чи навіть до Словаччини, де у мене є далекі родичі.

Кожної суботи вати збиралося все більше і вона ставала все агресивнішою, цього разу вони вже намагалися взяти будівлю, але 2 деятки мусорів поштовхалися з ними та й вата відкатилася назад до площі. Наступного разу обіцяли прийти зі зброєю та зробити усе "навєрняка". Проте натовп виглядав доволі інертно та й більшість промовців не особливо радикально кричали про хунту і расію, але був серед них один жирний підор, який волав гучніше всіх і таки спровокував на спробу захопити будівлю.

За іронією долі цей жирний підор був моїм сусідом, жив у сусідньому під'їзді. Ось тоді у мене в голові і з'явилася думка ліквідувати цього покидька, подумалося якщо його не стане, то провокувати вату нікому буде. Мушу зазначити, що через свій спосіб життя я особливо часто з людьми намагався не спілкуватися без потреби, у мене нема ірл друзів і я до цього разу навіть курку не міг зарубати, що вже й казати за людину.

Наступні 3 дні я провів на балконі видивляючись цього покидька та будуючи у голові стратегії. приходив він додому завжди сам, часто бухий і сидів на лавці біля під'їзду попиваючи банку Рево, і аж потім піднімався нагору.

З усіх способів завалити виблядка я обрав свого дрючка, яким вибивав килими раз на кілька місяців. Знайшов у гардеробі найстаріші речі, прорізав у шапці дірки для очей, і увесь вечір відпрацював перед дзеркалом швидке одягання шапки та діставання дрючка. Навіть подивився першого "Брата", щоб повторити успішний прохід, коли він завалив боса кавказської мафії. Відстежив шляхи відходу.

У четвер ввечері усе зірвалося, бо поки я вичікував за домом на мене почали гавкати місцеві бродячі собаки, дався в знаки хіканський спосіб життя, мене тут узагалі мало хто знав. Довелося дременути через гаражі і повернутися до собак за пів години з ковбасою та окістям, яке набрав в магазині. Після цього собаки не агрилися...

Наш дім стояв крайнім у мікрорайоні, зразу за ним починалося поле та пустир з недобудовою, через яку я і планував втечу.

До вечору п'ятниці я вже дуже перегорів та щогодини передумував йти на справу. Майже не їв та дуже переживав, але все ж зібрався, закинув у рюкзак палицю, впіхнув шапку до кишені і вийшов за дім, зі сторони пустиря. За 15 хв з'явився підор і як за розкладом сів їбашити своє рево. Натягнув шапку та попри будинку забіг зі спини до лавки. І тут з верху почала кричати якась сука "аааааа, что ж тьі делаешь сука, берегись". Я хоч дуже пересрав, але вигукнув з переляку "РАААСІЯ" і в'їбав майже щосили по шиї ватному підору, бо по голові не попав, він відвернувся.

Отож він схопився за шию та розвернувся на мене, я дуже сильно потів і мені піт заливав очі так сильно, що я майже ніфіга не бачив, та все ж хотів завершити справу. Почав гамселити його по спині і рукам чомусь кричучи "РАСІЯ-РАСІЯ". А він усе не падав, навколо стояв гвалт, з вікон кричали баби і чоловіка. Від гаражів вибіг якийсь мужик з монтіровкою і направився до нас. Я продовжував гамселити вату щосили, наніс десь 15 ударів, він упав та закрив голову руками. Я ще кілька разів вдарив його ногами по голові, як у фільмі Американська історія Х і він розпростався на землі, не ворушачись. Я відразу дременув до недостоєного будинку, у дитинстві я там багато лазив, тож почувався там безпечніше аніж на відкритому полі. За мною погнався мужик з монтіровкою, а за ним ще один з каменюкою в руці, якою мені запулив по спині, як я забігав до стройки.

Вони розійшлися у різні боки і почали переслідувати мене по недобудові. Згодом я заліз до кімнати, яку небагато хто знав, бетонними виступами для балконів, та почав їх чекати обливаючись холодним потом. Я знав що довго все одно тут сидіти западло, бо тут збереться ціла ватна бригада і вони мене жаліти не будуть. Мої переслідувачі проходили прямо за стіною, пошепталися і направилися в іншу сторону. Тож я не гаючи часу зістрибнув з третього поверху і побіг через поле попри лісопосадку до сусіднього села.

Все пішло дуже хуйово, я підвернув ногу, у мене боліла страшно рука і спина, щей я побіг не туди куди планував. Пізно-пізно приперся до села, попросився до одної хати переночувати, де люди святкували якийсь день народження . Але згодом передумав і вибіг на трасу, переїхав на попутці сусіднього міста, де купив на базарі найдешевшу куртку, штани та мазь фіналгон і на ранок повернувся до квартири, з усіх сил зображаючи, що нога не болить, але сльози самі точилися від болю. Приїхав я десь о десятій, навколо підїзду було тихо, піднявся на "лєснічну клєтку", де курив інший мій сусіда, котрий як тільки побачив мене з'їбався до хати і захлопнув двері.. Відкрив хату, переодягся, запакував документи в сумку, всі гроші, ноут.

Зараз знімаю кімнату в "одному з облцентрів", у розділі сайту МВС, де розшукуються люди себе не знайшов, але все одно очкую. Судячи з сайту місцевих новин ватний підор, на щастя таки вижив, полежав у реанімації 2 тижні, зараз вийшов і повернувся до роботи. МОї їбануті вигуки "РАСІЯ" таки збили з пантелику вату і судячи по тому ж сайту місцевих новин вони підозрюють жирного підора у фінансових махінаціях з грошима антимайдану, та думають на когось із своїх. Місто ватники так і не захопили і тої суботи після подій там зібралося менше половини звичного натовпу. А зараз вони взагалі не збираються. Десь гріє думка, що і моя в тому заслуга є.

Як порадите бути далі? Повертатися поки боюся, мене бачило забагато народу і якщо мусора копнуть/копнули, вони мене швидко вирахують.

Маяковський[ред.]

О
Цей
Маяковський!
Незрозуміло,
Нахіба
Писати
По
Слову
На
Рядок,
Якщо
Можна
Написати
Абзац
Звичайного
Тексту.

ДИВІЗІЯ ДОБРОЧАНУ vs НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ СІЧІ[ред.]

О господи ісусе, нас атакує доброчан!

Січ, до оборони, робимо стіну з мертвих москалів і відстрілюємось салом і горілкою! Січ від оборони переступила в атаку і зразу прямої на ОПА. СІч перерізала горло місцевого засланого козачка і кров бризнула на безжалісні морди козаків. Дивізія Доброчана зробила навколо свого тимчасового табору рів із чаю.

Січ у відповідь прикликає японських козаків-самураїв, які розливають і подають чай люду в неймовірних кількостях і за тиждень спустошують рів. Тепер люд, котрий пив цей чай, перетворився на армію няшок і чисельність дивізії Доброчана дуже збільшилася, переходимо у наступ.

Січ відповідає характерниками. Вони своїми силами не лише розгіпнотизовують няшок назад в нарід, а ще й обертають частину доброчанівської дивізії у елітні козацькі війська. Голова Дивізії Доброчану створює Народну Доброчанську Республіку на території цього треду і будує блокпости для захисту. Доброчанівці беруть пости з даблом і тріплом. Вже здається ніби вони перемогли, але...

Як виявилося, у них майже не лишилося військ. Вони замикаються в двох-постах з даблом і тріплом, обирають народного президента-няшу і створиють Народну Доброчанську Республіку. Тоді козаки з Січі починають АТО на території цього треду.

Доброчанівці вимагають перемовин, у разі відмови вони погрожують розмістити посилання на Січ у /b Мавпача. Доброчанські солдати виливають кип'ячений чай на голови козаків з вікон, постійно створюють засідки і беруть у полон Яромиру. Незалежність Народній Республіці Доброчану!

Січосібні відмовляють у перемовинах. За їх словами, з анімудебілами перемовин не ведуть. Це закріплено у Женевській конвенції про статус вояків кавайних армій від 1952 року. Водночас козаки підіймають рота і чай лише підсилює їх. А кип'яток загартовані козаки зносять на ОК. Щодо Яри, то вона їм нах не треба, бо навіть цицьок ніразу не показала.

Тоді більшість ополченців Доброчану заплакали і побігли додому, на Доброчан; президент ДНР співає козацьких пісень і надягає вишиванку. А Яромиру залишає у себе. Слава Україні! Січ відповідає "Героям слава!". Оскільки доброчанівці ще нічого такого не накоїли, Січ оголошує їм амністію і забиває на президента, запрошуючи його та його воїнів на чай у /а/.

Маямі[ред.]

Оригінал[ред.]

А я був в Майамі, січани. Літом спека просто пекельна, нічого цікавого немає, робити нічого, та ще й погода змінюється швидше, ніж в Лондоні, тропічні зливи за п'ять хвилин налітають і дощ йде як із ведра. Дуже багато асфальту. На пляж дуже багато всякого гімна виносить. Немає рифів.

На Тенеріфе краще.

Тенеріфе - ось де справжній рай.

Переробки[ред.]

Крим: А я був в Криму, січани. Літом спека просто пекельна, нічого цікавого немає, робити нічого, та ще й влада змінюється швидше, ніж в Києві, вата за п'ять хвилин налітає і георгіївські стрічки лізуть звідусіль. Дуже багато бидла. На пляж дуже багато всяких москалів виносить. Немає води.

У Львові краще.

Львів - ось де справжній рай.

Росія: А я був в Росії, січани. Літом духовність просто пекельна, нічого цікавого немає, робити нічого, та ще й історія змінюється швидше, ніж в фантастичній літературі, ОМОН за п'ять хвилин налітає і Перший Канал вістить цілодобово. Дуже багато совка. На узбіччя дуже багато всякого асфальту виносить. Немає сала.

В Україні краще.

Україна - ось де справжній рай.

Марс: А я був на Марсі, січани. Літом холод просто пекельний, нічого цікавого немає, робити нічого, та ще й погода змінюється швидше, ніж на Венері, піщані бурі за п'ять хвилин налітають і пил валить як із ведра. Дуже багато каміння. На дюни дуже багато всяких метеоритів виносить. Немає кисню.

На Землі краще.

Земля - ось де справжній рай.

Гермафродит[ред.]

Жив був собі гермафродит, звали його Петро. До 14 років він не знав про цю ваду (якщо це можна так назвати, адже це доволі універсально). Саме тоді, коли Петру виповнилося 14 років, він проходив комісію у військкоматі. Стоячи біля кабінету хірурга він розмовляв зі своїми друзями і чекав своєї черги. Ось нарешті медсестра покликала п’ятьох людей і настав переломний момент житті Петра. Прозвучала класична фраза хірурга: «Труси до низу, члени до верху» і наш Петрик отетерів від погляду хірурга, та й медсестра не була байдужа. Між калиткою та анусом, на місці просака виднівся клітор. Він був завдовжки 4 сантиметра, навколо нього були дрібні волосинки. — Хто йому прислав повістку? – з обуренням спитав хірург.

В ту ж мить Петра випровадили з військкомату і він пішов додому. Новина про те, що Петро – гермафродит дуже обурила батька, адже він хотів, щоб його син служив в армії, віддав борг Батьківщині. А мама відразу дістала заспокійливе.

Отак жив Петро, жив… Та ось після того випадку у військкоматі з ним почали відбуватися дивні речі. Взагалі розпорядок тижня у Петра можна розділити на два етапи. Перший етап (понеділок – п’ятниця): школа, позашкільні заходи, тренування з футболу. Оскільки Петро був дуже зайнятий позашкільними справами він не встигав вчити уроки та самовдосконалюватися. Він просто ходив на тренування з футболу, а коли приходив додому просто дивився телевізор. Так ось, під час першого етапу з ним відбувалися дивні речі, у нього збільшувалися груди, голос змінювався із хлопчачого на більш ніжний та дівочий, характер ставав більш м’яким (його можна було навіть назвати невдахою та шмаркачем), а з його клітора виділялися менструальні виділення. Але коли наставав другий етап (субота — неділя) все докорінно змінювалося. Голос ставав більш грубішим, частішою ставала ерекція, Петро ставав мужнім та сильним на тіло та характер. А все тому, що у вихідні дні він читав книги, вчив уроки за пропущений тиждень, малював (до речі непогано), ходив просто гуляти, навіть без друзів.

Пройшло чотири роки і наш Петро став повнолітнім. Його 18-ліття припало на президентські вибори в Україні. Петро довго вирішував за кого голосувати, адже усі кандидати такі яскраві й викликають довіру. У його фаворитах були троє: Порошенко, Тимошенко та Ляшко. Порошенко – той самий олігарх, що і Янукович, але викликав особливу довіру до людей, про що свідчить соцопитування. Тимошенко – дещо викликає довіру, мабуть найбільш європейський президент. І чого вартий один Ляшко. Містер Вила, за ораторське мистецтво містер український Цицерон. Вірю, що він виграє ці вибори, але Петро так не думає. Спочатку в його голові були думки проголосувати на Ляшка, але його батько розвіяв ці всі думки і під впливом батька Петро пішов на свою дільницю для голосування. Коли він пішов з бюлетенем до кабінки його рука вагалась. Коли він направляв ручку до клітинки біля прізвища Ляшка його член починав поволі вставати, коли направляв до клітинки біля Порошенка, його клітор вже подавав ознаки життя. І зрештою проголосувавши за Порошенка його клітор набув небувалих розмірів, а член зморщився і став маленьким-маленьким. Його клітор став настільки великим, що він йому заважав при ходьбі. 18-річному Петру прийшла в голову ідеальна думка. Оскільки він з 13 років любив мастурбувати Петро захотів спробувати одночасно задіяти в цьому і клітор, і член, але вибрав для цього невдале місце. Прийшовши додому він напустив повну ванну води і ліг в неї. Правою рукою Петро взяв член, а вказівним та середнім пальцями лівої руки він почав мастурбувати. Зі сторони спостерігача це виглядало досить комічно. Зрештою його член кінчив і почав еякулювати швидше, ніж клітор (як це завжди буває під час сексу хлопця з дівчиною). Його сперма направилась до води маленькими, дрібними цівками. Оскільки клітор Петра виріс до небувалих розмірів, він (клітор) засмоктав всю ту сперму в себе, саме тоді коли Петро кінчав. Петро, звичайно, цього не помітив, але відчуття були незабутні.

Поступово, протягом днів, тижнів, місяців Петро почав гладшати, поступово виростав живіт. Маму стурбувало це і вона спробувала щось намацати в тому животі. Її долоні штовхнуло дитя в середині Петра. Мама була в стані когнітивного дисонансу. З одного боку, те що її син (чи донька) завагітнів це дуже добре, адже вона буде бабусею, а з іншого боку вона подумала хто це міг зробити з його сином, хто міг його запліднити. Зрештою через 9 місяців Петро народив двоголове чудовисько із чотирма ногами, а сам помер під час пологів.

Мораль: завжди робіть так, щоб у вас не виріс клітор.

Січанка Ксеня, Пісня про Січ, Ой, була в мене поняша та инші пісні[ред.]

Основна стаття: Кобраз

Чотири стовпи рунету[ред.]

Короткі вісті з полів Рунету

Дрібноборди - нахуй, дивимось у найбільші помийки осередки анонів.

Сосач - школота та олдфаги в /б/, доволі гарні тематики, у яких тієї ж школоти хоч і ненабагато, але менше половини. Особливо якщо ти цікавишся чимсь типу /fg/ - у таких цікавих розділах межа адекватності вища.

Нульчик - да він же здох, бля. Втім, нічим особливо не відрізнявся від Сосача, хіба що спільнота айтішників там була на порядок придатніше - адже й сама борда спершу створювалася, орієнтуючись на подібних айті-гіків.

іічан - далеко не Сосач, хоча й відрізняється від нього, по суті, лише наявністю натовпів малювальників та анімуфагів. Ну й середнім віком відвідувачів, ясна річ.

Доброчан - повна протилежність Сосача. Тут навіть від /б/ віє теплотою та ламповістю. Тематики в цілому непогані, хоч деякі й напівмертві. В будь-якому разі, /б/ та /rf/ - це все, що потрібно звичайному анонові.

Це чотири "стовпа" анонімного рунету. Є, звісно, всякі Альфачани, Апачани, Альтерчани, %лайно%чани, але 90% анонів сидить саме на цих чотирьох.

Сторіччя від початку Великої Війни[ред.]

Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорщина використала це як привід щоб зайнятися сербським питанням; Німеччина підтримала її дії. 23 липня був виставлений ультиматум Сербії з вимогами, настільки радикальними, що він був відкинутий. Серби, спираючись на підтримку Росії, розпочали мобілізацію. 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну. Спочатку Росія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австрійський кордон. 31 липня, після того, як російський Генеральний Штаб повідомив царю, що часткова мобілізація неможлива з точки зору логістики, розпочалася повна мобілізація. План Шліффена, який ґрунтувався на швидкому розгромі Франції, не передбачав безперешкодної мобілізації росіян. Таким чином, 1 серпня німці оголосили війну Росії і через два дні — Франції. Потім Німеччина порушила нейтралітет Бельгії своєю атакою через неї на Париж, що призвело до вступу у війну Британської імперії. Після цього п'ять із шести європейських Великих держав перебували в найбільшому континентальному європейському конфлікті починаючи з часів Наполеонівських воєн.

Я вважаю, що ця війна стала фактичним закінченням ери "благородних війн", адже саме у Першій Світовій вперше почали використовувати хімічну зброю, а саме — іприт — бойову отруйну речовину шкірно-наривної дії.

Потрапляння на шкіру крапель або аерозолів іприту, також як і контакт шкіри з парами ОР, спочатку не викликає ніяких неприємних відчуттів. Через 20—30 хвилин він повністю всмоктується і потрапляє в кров. Після всмоктування настає прихований період тривалістю від 2 годин до доби залежно від дози, температури і вологості повітря, структури і вологості шкіри. У спекотну погоду, у разі гарячої, вологої шкіри або ніжних її ділянок період прихованої дії значно скорочується і може бути майже відсутнім.

Перші ознаки ураження після закінчення періоду прихованого дії проявляються у вигляді свербіння, печіння і почервоніння шкіри (еритеми) у місцях контакту з рідким або газоподібним іпритом. Шкіра натягується, стає сухою і теплою. При невеликих дозах ці явища через кілька діб проходять. При більш високих дозах розвивається набряклість, по краях якої через 16—30 годин після контакту з отрутою з'являється безліч дрібних бульбашок. Надалі ці бульбашки зливаються в більші або один великий пузир з безбарвною або жовтуватою рідиною. Бульбашки прориваються і на шкірі утворюються хворобливі іпритні виразки, загоєння яких може тривати більше 2 місяців. Вторинна інфекція може призвести до гнійних запалень уражених ділянок шкіри. На їх місці залишаються рубці.

Але не варто забувати про те, що ця війна спричинила занепад монархії у Європі. Після закінчення Першої Світової війни Австро-Угорщина була знищена і на мапі Європи з'явилися такі держави, як Чехословаччина, Югославія та Угорщина. Російська Імперія вийшла з цієї війни раніше закінчення, але це її не врятувало, в Росії почалася Жовтнева Революція. Держава була дуже послабленою, що призвело до початку національно-визвольної боротьби багатьох народів і до створення народних республік: Українська Народна Республіка, Білоруська Народна Республіка, Сибірська Республіка, Інгерманландія, тощо.

Національної Європи тред[ред.]

Чи правда те, що націоналізм в Європі набуває щорічного поширення? Я б це назвав результатом певної циклічності у настроях суспільства.

  1. Ліберали через проваджувану економічну політику та менш передбачувані тенденції у глобалізованій економіці стикаються з кризою, що може бути ускладнена, якщо співпаде з негативним трендом циклу кон'юнктури Леонтьєва.
  2. Суспільство відчуває як його дупа нагрівається через безробіття, зниження споживчого попиту, зменшення купівельної спроможності та голосую "за стабільність" - соціалісти беруть гору.
  3. Через вроджену дурнуватість соціалісти починають обскубувати бізнес заради "помащі пролєтарскім массам", лізти у інститути сім'ї з непродуманими ініциативами, завозити мігрантів задля заповнення низькокваліфікованих робочих місць та розширення своєї електоральної бази.
  4. Маятник настроїв розгойдується у зворотню сторону, суспільство більш тяжіє до націоналістично-популістичної риторики тому що відчуває, що йому треба захиститися від втручання. Політики-харізмати, що просувають такі близькі до народного серця "прості" рішення мають коротке часове вікно можливостей щоб влізти нагору до влади поки соціум не оговтався. Але поширювані настрої за великим рахунком шкодить економіці, що пов'язана з іншими країнами, ми зараз живемо не у середньовіччі з його натуральним господарством, тому роздмухування закам'янілих історичних кізяків та апеляція до якоїсь давньої величі тільки погострює проблеми з сусідніми країнами з котрими могли воювати у минулому.

Тому через певний час знову повертаються до більш конструктивного лібералізму як більш нейтральної та раціональної позиції.

Приватбани[ред.]

Вiтаю. Я, Кирило. Хотів щоб ви зробили область, українську суть така... Житель може грати анальним рабом Коломийського, вишиватою та москалем. Якщо житель грає кріпаком Коломйського, то вiн у Приват-Банку, вiддiли всюди, набігають кредити та позики. Можно вiддавати майном... I раби якщо Коломийського, то зробити там як в Коломиї... А рушiй можна поставити так що вдалині прапорці жовто-блакитні, коли підходиш вони перетворюються на тривимірні відділи "Приватбанку". Можна купувати і т.п. можливості як у раба. І вороги також тривимірні , і борг теж 3д. Можна скакати(якщо не москаль) i т.п. Якщо грати за вишивату, треба слухати "Громадське", i захищати Вкраїну від кацапа (ім'я придумав Хуйло) i запроданців, сепаратистiв-москалів, і ходить на артобстріли на когось з цих (сепаратистiв, Хуйла...). Ну а якщо за Хуйла... то значить вишивата або свідомі іноді нападають, лалалала. Всього у грі 4 зони. Тобто карта й на ній є 4 зони, 1 - зона козакiв(нейтрал), 2- зона Коломийського (де Приват-Банк), 3-москалів, 4 - зона Хуйла... (на болотах, там є старий палац...) Також щоб у грі могли не тільки лишити майна, але й засудити за невиплату, i якщо за жителя не заплатять, то він сяде у в'язницю, також лишити зарплати, але житель не помре, а просто буде їсти хліб і воду, або добути чи випрохати кредит. Надії нема... P.S. Я джва роки хочу такий регіон.

Більше[ред.]