Донецьк

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Версія від 11:33, 25 липня 2019, створена Admin2 (обговореннявнесок) (Місто)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
« Спасибо матери с отцом, что я родился на Донбассе!  »

— МС Господь

« На Донбассе, особенно в приграничье с Лугандоном и Донбабве, винтовка рождает власть.  »

Константин Гришин

Донецьк (Юзовка, Сталіно, з 1961 року носить сучасну назву; в народі - Ахметово, Ахметов-сіті, Бидло-сіті, Захарченск) - головне місто Донбасу, столиця Донецької Народної Республіки, до 2014 року - одне з найбільших міст України з немаленькою кількістю грошенят. Серед недонецьких асоціюється з футболом, шахтарями, бандюками, бидлом і звісно сепаратистами-апалченцамі. І все це одразу.

Хісторі[ред.]

Стереотипні молоді жителі
Типові терикони

Місто було засноване у 1869 році Джоном Юзом. Точніше не місто, а металургійний завод і невелике робітниче поселення. Незважаючи на величезні запаси дешевого вугілля і не менш дешевої робочої сили, Юз не квапився піклуватись про хочаб якось нормальні умови праці, тому смертність у шахтах була високою, а зарплатня навпаки. Ці традиції підзабулися при комуняках, що створили ореол престижності серед шахтарів, та не розвіявся й досі, коли праця під землею приносить добіса по українським міркам грошей, віднімаючи так само добіса здоров’я і це якщо не трапиться черговий обвал. Також у 1924 році місто було переіменовано у Сталіно — на честь вождя народів сталелітейної промисловості, як не дивно. Сучасну назву місто отримало завдяки області, а область у свою чергу завдяку річці. А у кінці 80х саме в Донецьку, та взагалі у всьому Донбасі був найбільший супротив загниваючому комуняцькому режимі

Значущість[ред.]

Ахметов-сіті індустріальний. Хоча багато старих підприємств вже не працюють, промисловість Юзівки ще та, та й шахти ніхто не зачиняв, єдина біда у цьому - прибутки не народові йдуть, а тим, чиї пики цей народ переважно лише по телеку і бачить, тому умови праці у цих шахтах суцільний підписдець: стародавнє обладнання, лайнові засоби безпеки, розкрадання недокраденого та інші веселощі. Заводи же працюють не у тому об’єму та не ті, що при совках, тому екологія тут не така вже й страшна

Окрім шахтарів підземних, Донецьк славен шахтарями футбольними, які напередодні Євро отримали понтовий стадіон. Стадіон цей врешті-решт тріснув та обзавівся власним прокляттям, через яке (ну не будемо з у стоп’яцотий раз про кривоногість) наші просрали те євро Ну і звісно ж донецький клан, який не так давно керував Україною. Підробиці шукайте у статтях про політику

The Other Chelsea — A story from Donetsk[ред.]

У свій час цей фільм викликав активні дискусії

https://www.youtube.com/watch?v=e5Z3gVWiUrw Документальний фільм німецького режисера про Донецьк, 2010 рік. Багато чого проясняє і про Донецьк, і про Україну взагалі. Ну і про футбол, куди ж без нього. Фільм розкриває актуальне нині питання, чому в Донецьку не виховували патріотів України, зате виховували патріотів ФК "Шахтар".

Місто[ред.]

Мегаполіс. Офіційно вже не мільоннк, але кого то цікавить? Старанням Ахметова і Ко був приведений до пристойного вигляду. Був крутий аеропорт. Внаслідок відомих подій, розтрощений людьми зі зброєю. Метро лише будувалося, не поспішаючи так, ледве не з початку отримання незалежності. Місто складається з різних районів розташованіх на відстані та з’єднаних самотніми дорогами, що діставляє. Справа у тому, що будувалися вони зазвичай поблизу шахт і жили там шахтарі, які працювали на тих шахтах, а більше нікуди їм і не треба було. Візиткою донецьких пейзажів є численні терікони, багато з яких стирчить прямо посеред міста. Деякі з них озелені, деякі так і височіють голі, навіюючи асоціації з Мордором. А загалом тут є усе, що і в інших великих містах, за підробицями звертатися до аборігенів.

Нині пАкращення Донецька від ДНР поступово змушує його сповзати в стабільну сірість та безрадісне майбутнє під управлінням сепаратистів. Адже тих великих грошей та бізнесів, що тут були, більше тут не побачать ніколи. Звичайно, центр міста буде ще триматися, митися та прикрашатися, аби показати всім ворогам маладой республікі, що "всьо заєбісь в городе", але окраїнам гарантовано наступає невеселий фініш.

Донецька республіка[ред.]

Було - стало. 2015 рік.
Сепаратисти редагують назви міст
Сучасний Покійний Вождь Донецька
« Если вы хотите, чтобы в Донецке ваш автомобиль никто не останавливал, не забудьте повязать георгиевскую ленточку на свой автомат  »

— 23

« ДНР для Донецка - как сифилис. Вылечить можно, но от позора уже не избавиться  »

https://twitter.com/den_kazansky/status/503622835924115456

« В Донецке больше нет ничего, чем гордился этот город. Ни большого футбола, ни нового аэропорта, ни нормально функционирующей промышленности, ни влияния на большую страну - ни-че-го. Есть лишь живущие в страхе и бедности люди, не понимающие, что с ними будет дальше, обманутые Россией и отрезанные от Украины. Донецк - это место, в которое проще всего приехать на российском танке. Это место, из которого больше нельзя улететь.  »

http://voronz.in.ua/note/23-1-15-24440

« Там, где искусственно выдавливается Украина, «Донбасс Арена» превращается в «Ринат сарай» и там будут бегать не дорогостоящие бразильские кудесники мяча, а пастись гуси и свиньи. Ошибка донбасских нуворишей была в том, что они воображали себя игроками, а сами оказались мячом. В итоге команда «Шахтёр» радует своей игрой болельщиков Львова.  »

http://www.day.kiev.ua/ru/blog/politika/bitva-za-donbass-ne-proigrana

Губарев. Дід Мороз та блазень.

Результат фофудії в дії. У далекому 2004 році, на революційній хвилі, якась Татіяна Адольфівна (що безперечно натякає) вирішила ухопити собі народної уваги та почала виступати від імені щойноствореного "Союзу народжених революцією" з промовами щодо зкидання існуючої (на той момент) помаранчевої влади. Пізніше створюють ще пара подібних організацій, які невдовзі об’єднуються у відому Донецьку республіку, яку задля понтів вважають правонаступницею Донецько-криворізької радянської республіки, яка проіснувала з 1918 по 1919 роки, займаючись по суті тим самим

Діяльність республіканців проходить в товстому тролінгу усіх хоч якось патріотичних сил. Заклики до визнання їхньої недодержави, до від’єднання Донбасу від України (з подальшим приєднанням воз’єднанням з Росією), за заборону української мови, за визнанням бійців УПА фашистами й тому подібна маячня. Навіть вітренківці хрініли (але підтримували - а як же, брати за розумом). Тодішня влада нацьковувала сбушників, але нажаль лавочку так і не прикрили. Донецькі республіканці до цього часу живі, накачані найманцями, добровольцями та технікою з Росії, навіть відкрили своє посольство, що характерно в Москві, проводять весілля своїх польових командирів і паспорти штампують.

"Деятели" Донецької республіки знайшли собі багатеньких спонсорів, що дали їм не тільки гроші але й мирної зброї. В буремному березні 2014 знову привернули увагу СБУ, за неілюзорні загрози сепаратизму. Але все виявилося куди гірше. В квітні діячі ДНР, не без допомоги російських найманців, казачків, добровольців з Криму, просто бандитів та активістів-люмпенів почали наводити в Донецьку та області неілюзорний бардак, репресії та справжню Чечню. Провели "референдум". Проголосили свою, прости господи, республіку та на весь світ оголосили Україні війну. І кінця краю цьому поки що не видно(.

Донецьк став заручником у бойовиків-сепаратистів і тепер переживає одні з найпохмуріших часів свого існування. Щоденні обстріли з артилерії, віджими автівок, витрушування банкоматів, окопи, викрадення та інші явища "народной республікі" стали його реальністю влітку 2014-го.

Основна стаття: Сепаратисти
Основна стаття: Луганда і Донбабве

Посилання[ред.]