Позиційне мислення

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Версія від 07:29, 2 травня 2021, створена Хуйко (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Позиційне мислення - спосіб мислення, в рамках якого індивід зациклений не на пошуку найкращого рішення проблеми, а на правоті чи неправоті певної позиції (звідки і назва). Зазвичай є одзнакою деградства і продовжує зберігати свою продуктивність лише у військовій справі, бо це її суть.

Позиційник - особа, яка вражена позиційним мисленням.


Суть[ред.]

Зазвичай такий спосіб мислення складається з трьох нероз'єднуваних частин.

Саме тому першою ознакою є зацикленість на особистостях замість ідей. Людина не розділяє окремі думки певної людини чи спільноти і сприймає їх всі разом як правильні чи ні. Як правило, злиття думок кожного в позицію призводить до того, що власники ворожих позицій самі починають сприйматися як вороги (а дружніх - як друзі). Відтак зручно оточити себе "друзями" та вичавлювати "ворогів", що ще більше поглиблює злитість суджень.

Поряд із нерозділенням самих думок практикується сприйняття думок оточення/друзів/родини на рівні з об'єктивними фактами. Відтак в дискусії не розрізняються "моя подруга каже" і "експеримент встановив". Вказування на наукові критерії викликає агресію і резистенси типу "А звідки ти знаєш, що то теж не хтось просто так написав і правда було?"

Кульмінацією методу є ще більше розділення своєї/своїх друзів та своїх недрузів позиції у вирішенні довільного питання. Відстоювання тез "своїх"/"себе" і заперечення суперника. Характеризується відсутністю відокремлення різних питань та аргументів і злиття всіх думок певного джерела в єдину "позицію".

Як нескладно здогадатися, метод не сприяє відсіюванню хибних думок і розвитку. Сама проблема, по-суті і не починає вирішуватися, а єдине до чого застосування цього методу може призвести - срач/анафема/війна залежно від масштабів і потреб сторін.

Для чого[ред.]

Причини чому та чи інша особа вибирає іти цим слизьким шляхом достаменно невідомі. Але є думка, що така людина просто не знає іншої опори в житті, ніж підтримка оточення і іншого задоволення, ніж побутове насильство. Опора на саморозвиток і наукові твердження і посилання нахуй тупих друзів видаються такій людині чи-то марнотратством і невигідними діями, чи вона сприймає це за бажання її надурити, аби залишити беззахисною і змусити прийняти чужу позицію. За великим рахунком, все це прояв відсутності досвіду у самої людини чи в її оточенні розвитку саме за професійно-науковим шляхом. Характерно для суспільств ніщебродів і совків.

Практикується тими, хто сприймає будь-які зміни у своїй особистості і поступки як загрозу власному авторитету, або власній особистості. По-суті будь-який розвиток сприймається як поразка.

Наслідки[ред.]

Дана форма мислення веде до неможливості вирішення питання, його вирішення навіть не починається. Навіть в найкращому випадку можна почути лише убоге "ну давай наволовину, частково ти будеш правий, а частково я" або "у кожного своя правота/особиста думка". Останнє - взагалі крилатий вислів.

За можливості, уникайте таких людей в своєму житті. Вони топлять себе, потоплять і вас. Тим не менш, це не означає, що їм теж не може щастити. Врешті, світ багатовекторний. Такі люди навіть президентами ставати можуть. Але це помилка вибірки. Більшість таких - злидні і бидло.

Приклади[ред.]

В Україні[ред.]

Приципова російськомовність і синдром Яніабязан.

Дивіться також[ред.]