Словаччина

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Версія від 23:34, 20 листопада 2022, створена Petrovych.php (обговорення | внесок) (rollbackEdits.php mass rollback)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Словаччина - країна на захід від неньки.

Словацький прапор — це прапор Московії із могилою десантника, який загинув, захищаючи "русскій мір".

Населення

Словаки розмовляють тією ж мовою, що й чехи (науково все це називається «діалектний континуум»), але з політичних причин мов немов би дві. Літературна чеська базується на старочеській, а літературна словацька більш «народна». Навідміну від чехів, що здебільшого атеїсти, словаки здебільшого католики — схоже що це вплив матінки-Угорщини.

Історія

Більшість своєї історії словаки перебували під чоботом мадяр від X ст. до 1918 року. Та навіть після того як Австо-Угорська імперія розпалася словаки не змогли запанувати самостійно і були змушені об'єднатись із чехами у союзну Чехословацьку республіку.

Після того як Гітлер завдяки похуїзму Англії і Франції взявся ділити Чехословаччину, із території Словаччини була утворена пронімецька сателітна держава, що проіснувала до травня 1945 року. До речі єдине утворення, крім України до назви якої часто додавалась приставка - незалежна, що дає їжу для роздумів. У 1945 р. на заміну німецькому прийшло радянське "асвабаждєніє". Чехія і Словаччина знову були об'єднані.

Братислава у фільмі Євротур.

У 1989 р. радянська влада внаслідок мирної революції впала. У 1992 р. у Чехословаччині відбувся референдум на якому більшість чехів та словаків висловились проти розподілу країни на дві окремі республіки. Незважаючи на думку населення політичні еліти проголосували за поділ. 1 січня 1993 р. Словаччина стала незалежною державою. Розділення обох країн називають "оксамитовим розлученням", так як сам поділ відбувся без геноцидів на відміну від аналогічних подій у Югославії.

У 2004 р. Словаччина вступила у НАТО та Євросовок.

Посилання

New ED logo.pngАнгломовна Драматика про сабж