Відмінності між версіями «Шароварщина»

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
(Загальний опис)
 
Рядок 10: Рядок 10:
 
[[Файл:Sharovari.jpg|міні|У цій статті все ще замало шароварів]]
 
[[Файл:Sharovari.jpg|міні|У цій статті все ще замало шароварів]]
 
[[Файл:1-414.jpg|міні|Треба більше шароварів.]]
 
[[Файл:1-414.jpg|міні|Треба більше шароварів.]]
[[Файл:1526781455332944721.jpg|міні|Достатньо шароварне зображення]]
+
[[Файл:1526781455332944721.jpg|міні|[http://www.ukrfantclub.com.ua/home/novini/komikspatriotatakakloniv Достатньо шароварне зображення]]]
 
"Пишаючись" своєю належністю до українства, шароварник вестиме себе в рамках зовнішнього самохизування і вип'ячування саме зовнішніх ознак цієї належності. Так, на офіційний прийом, коли всі чоловіки будуть у смокінгах, він обов'язково пхатиметься у вишиванці. По центру Львова чи Києва ходитиме із значком тризуба на лацкані піджака. Проте, варто проїхати - ні, не в Воронеж, а хоча б на Троєщину чи в Барабашово, - тут же перейде на російську і почне штокати і ґекати.
 
"Пишаючись" своєю належністю до українства, шароварник вестиме себе в рамках зовнішнього самохизування і вип'ячування саме зовнішніх ознак цієї належності. Так, на офіційний прийом, коли всі чоловіки будуть у смокінгах, він обов'язково пхатиметься у вишиванці. По центру Львова чи Києва ходитиме із значком тризуба на лацкані піджака. Проте, варто проїхати - ні, не в Воронеж, а хоча б на Троєщину чи в Барабашово, - тут же перейде на російську і почне штокати і ґекати.
  

Поточна версія на 20:01, 7 листопада 2019

« Гей, наливайте повнії чари,

Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась
Щоб краще в світі жилося!

 »

— Пісня на всі випадки життя шароварника

У цій статті замало шароварів

Шароварщина - явище псевдоукраїнського псевдонаціонального псевдопатріотизму, коли суть національної ідеї підміняється певними зовнішніми національними атрибутами; при цьому сутність носія полишається холопсько-малоросською. За змістом є антонімом українськості, її підміною.

Загальний опис[ред.]

У цій статті все ще замало шароварів
Треба більше шароварів.

"Пишаючись" своєю належністю до українства, шароварник вестиме себе в рамках зовнішнього самохизування і вип'ячування саме зовнішніх ознак цієї належності. Так, на офіційний прийом, коли всі чоловіки будуть у смокінгах, він обов'язково пхатиметься у вишиванці. По центру Львова чи Києва ходитиме із значком тризуба на лацкані піджака. Проте, варто проїхати - ні, не в Воронеж, а хоча б на Троєщину чи в Барабашово, - тут же перейде на російську і почне штокати і ґекати.

Шароварники - вони як гопники. В юрбі відчувають силу. Один, а ще у темному провулку, шароварник поводитиме себе, як герой Ю.Нікуліна:

- Дядя, ти што, глухонємой?
- Ага...

Явище розповсюджене серед бомонду, пенсіонерів і взагалі, самі знаєте КОГО всіх мастей і рангів. Проте, за часи незалежності знайшло широке розповсюдження серед певних кіл молоді.

Неможливо без самовизнання власної меншовартості, плазування перед "старшим братом" чи пендосівськими "дириґентами". Шароварник сам для себе давно визначився: українською неможливо писати серйозні наукові статті, техдокументацію для орбітальних комплексів... Можна лише волати в юрбі на футбольних трибунах, чи у п'яному захопленні у тій же юрбі так само волати "Розпрягайте, хлопці, коні", ні хріна не робити, і при цьому, і "повнії чари", і - шоб "доля нас не цуралась"... Та від таких доля застрелиться двічі в голову, з контрольним пострілом, щоб нанівець!

У дещо вузькому сенсі - це поверхневе, несерйозне трактування української національної культури, що зводиться до таких понять, як

  • одяг = шаровари
  • їжа = сало і вареники
  • пісня = "Несе Галя воду" та "Із сиром пироги", а також всі решта, що починаються на Ой, та Гей!
  • танець = гопак
  • зброя = шабля
  • козак = той, що тягне літруху.

А насправді кулсторі виглядає так. Була така країна совєтів, де національна проблема (читай неприналежність до рюзкіх) визнавалась надуманою і такою, що не існує, але при цьому що не день була перед очима і об'єктивно існувала придушена силою. І тому виховували дітей у дусі народного комунізму, коли я - не я і чуже - не чуже, але з елементами типового театру тоталітарного мистецтва: псевдопихою за своє якого немає і примусовими виставами перед вищим керівництвом за власним бажанням - про схоже писали ще у 1949 р. Це шароварництво як народна традиція. До речі дійшла інформація, що зараз для шкіл наприклад офіційно заохочують по-більше вишиваних рушників, а неофіційно нічого особливого. Фактично та сама політика.

А є просто квасний патріотизм (українська-для-українців локалізація - галушковий патріотизм) і його представники. Такі є будь-де в світі, і хоч ти їм що роби вони будуть бо причина не в галушках чи квасі, а в банальному конформізмі.

Приклади[ред.]

Поплавський розуміється на шароварщині

На початку 1990-х, коли розпочали розбудовувати українську армію із уламків того, що залишив СРСР, тодішні шароварники до срачу цеглою вели дискуси на тему, як правильно називати: відділення чи курінь, рота чи сотня (відповідно курінний, сотник), карабін чи кріс, (срачі велися десь на кухні чи в бані, опісля спожитої "трьохлітрової чекушки") - що в свою чергу породило малоросійські баяни типу

Пан за пана - ХОВАЙСЬ! (В колону по одному - СТАВАЙ!)
Залізяку на пузяку - геп! (Автомат на - ГРУДИ!)

В результаті першим наказом Міністра оборони з організації бойової підготовки у ЗС став наказ №5 "Про організацію стройової підготовки у ЗСУ", а в Тимчасові статути 1993 року увійшло виконання стройових прийомів із шаблею (характерні до того лише для підрозділів почесної варти і супроводу Бойових Прапорів). А чьо? Коштів виділяти не потрібно: накалякав конспекта, і нехай солдатики трамбують асфальт від стовба і до обіду.

Сьогодні[ред.]

676597.jpg

Колись в самому манюнькому клубі самого забутого села працювали фахівці своєї справи, закохані в українську культуру. Покоління Снікерсів закінчило інститути співочих лекторів імені Степана Андрійовича Бандери Михайла Михайловича Поплавського, і намагається відбивати розтрачені на навчання кошти масованими заходами із вереском у надпотужні колонки, що "Оболонь" найкраще пиво, чи: щоб улюблений футбольний клюб виграв, потрібно пити "Чернігівське", а боксер-чемпіон має обов'язково носити оселедець і користуватися МТС (реклама на кшалт: - Танцюй! Я тобі наговорив бонуса... - А навчиш?). Такі-собі шароварні нанотехнології.

Пиво. Почата пляшка в руках кожного шароварника. Незмінний атрибут будь-яких шароварних заходів. Пиво і чіпси. І крик в колонки на весь майдан, підсилений до неможливості сприйняття змісту через саббуфери. Пиво - воно як наркотик. Шароварники пивом повільно, але впевнено зпоюють нашу молодь, юну підростаючу поросль шароварників. Чиновникам пиво несуть натуральне, а генофонд нації можна шароварити шмурдяком з консервантів. Організм молодий - все витримає. А що потім у малолітньої ТП із малолітнім довбойобом не буде дітей - на те шароварникові насрати. Аби сьогодні профіт! Шароварщина, вона класна.

Можливі причини[ред.]

  • Почуття власної меншовартості
  • Корупція, хабарництво, кумівство. До чого тут це? Дійсно талановиті люди не пробиваються, лишаються в тіні. Знімають фільми, пишуть сценарії масових заходів, створюють телевізійні передачі чи ведуть великобюджетні проекти ті, хто "пробився".
  • Простіше порозмахувати жовто-блакитним прапором і відгоцати гопачка, аніж зробити "Кольчугу".

До речі[ред.]

  • Самі шаровари, як дійсно стародавній український різновид одягу, ні в чому не винні.
  • Москалі, як генетичні та історичні супротивники усього українського, обзивають шароварщиною будь-який прояв української культури.
  • Стосовно української культури шароварщина - це ще й елементарна відсутність смаку, що заміняється аплікацією з національних символів.
  • Шароварщина - різновид раку в інтернетах.

Де знайти шаровари[ред.]

Посилання[ред.]

Примітки[ред.]