Перегляд вихідного коду сторінки Японія

[[Файл:Японія.jpg|250px|thumb|right|[[Лулз|Тлумачення]] держ. прапору.]]
{{Цитата|У вірменського радіо запитали:<br />— Чи правда, що всі країни живуть у ХХ столітті?<br />— Так, окрім двох винятків: Японія живе у ХХІ столітті, а [[СРСР]] - у ХІХ.|[[Баян#В оцих Ваших інтернетах|анектод минулого століття]].}}

'''Японія''' ([[Японська мова|яп]]. 日本, ''<del>Жпень</del>Ніхон, Ніппон, Батьківщина Сонця''; ґайдз. ''Сіпанго, Їппон, Країна вранішнього сонця'') — колись чарівна країна, де нічого не потрібно робити і все <del>є</del> було. Незважаючи на практично повну відсутність природних ресурсів (окрім людського), є третьою економікою світу. Батьківщина камікадз, педобірів, іміджборд та, як не дивно, китайських порномультиків. А ще там відсутнє таке поняття як "державна мова". Варвари, що з них узяти?

== Коротка історія ==
=== Китайський період ===
[[Файл:1369482604541.png|thumb|Слава японській цензурі!]]
[[Файл:Japan709-1.jpg|міні|Куточок расології японських островів]]
* 40 тис. років до н. е. - японці запозичують у різних азійських кочовиків генетичний код. І так кілька разів протягом тисяч років. 
* V ст. н. е. - японці запозичують у китайців письмо.
* 453 р. н. е. - японці запозичують у китайців календар.
* 538 р. н. е. - японці запозичують у китайців та [[Корея|корейців]] буддизм.
* 700-ті рр. н. е - японці запозичують у китайців політичні інститути.
* 1895 р. н. е. - японці запозичують у китайців Корею та Тайвань.
* 1932 р. н. е. - японці запозичують у китайців Маньчжурію.
* 1937 р. н. е. - японці запозичують у китайців пів Китаю та половину власне китайців.

=== Західний період ===
* до 1930-х рр. н. е. - японці запозичують у європейців технології для ведення війни.
* 1941 р. н. е. - японці намагаються позичити у американців [[Перл-Гарбор]].
* 1944 р. н. е. - японці отримують від американців [[Дрезден|живильні бомбардування]].
* 1945 р. н. е. - японці отримують від американців [[Ядерна зброя|дві атомні бімби]].
* 1947 р. н. е. - японці <del>запозичують</del> отримують від американців [[Демократія|політичну систему]].
* 1950-ті рр. н. е. - японці  отримують від американців [[Кредит|гроші]].
* 1950-60-ті рр. н. е. - японці запозичують у американців електроніку.
* 1963 р. н. е. - японці запозичують у американців діснеївські [[Аніме|мультики]] і роблять з них щось своє і краще.
* 1964 р. н. е. - японці запозичують у американців стрімлайнери<ref>Пижджу, самі здогадались</ref> і вперше будують виділену дорогу для них.
* 1970 р. н. е. - японці запозичують у американців космічні технології<ref>Частково додумали самі</ref>.
* 1972 р. н. е. - японці отримують собі назад Іодзіму та Окінаву.
* 1974 р. н. е. - японці запозичують у американців ідею ігрових приставок і роблять з них щось своє.
* 1986 р. н. е. - японці запозичують у американців місце в шатлі "Челенджер".<ref>Японський астронавт, як і решта учасників польоту, загинули під час запуску</ref>

<spoiler show="Для тих, хто любить зануритись в історію" hide="Для тих, хто любить зануритись в історію">
=== Давня історія ===
Японці як народ [[раптово]] почалися з переселення прото-корейців та їм подібних племен, що тікали від загребущих військ династії Хань, і які брали наложниць собі з місцевих дикунів. Ці дикуни - еміші, предки айнів, але про них згодом, до речі, жили в солом'яних хатинах і займалися скотарством. [[Подібність японської та української культур|Нічого не нагадує]]? Вже на початку тисячоліття на островах існували держава [[нахуй|На]] в районів Фукуоки і матріархальна держава Яматай в районі Кансай. Єдине, що про неї відомо, це якась цариця Хіміко, але з переходом до патріархату останньої і починається історія Ямато.

Стародавній японський літопис "Ніхон Шокі" приписує створення Японії у VII столітті до нашої ери. Насправді нас, українців, як завжди, найобують, бо в той час в Японії були лише солом'яні халупки еміші, культури Джомон, а сама японська державність створена в період [[Яой]], тобто на межі 3-4 століть вже нашої ери. Коронація Джімму, згідно з вже науковою хронологією, відбулася лише 301 року. Бажання удревнити культуру цілком природнє, але вони дійшли до того, що зробили 8 феодальних лідерів імператорами почерговими, які правили по 150 років. Насправді першим загальновизнаним наукою імператором був Суйдзін, який правив з 324 року. Територія тодішньої країни обмежувалася на заході Хірошімою і на сході Токіо, а столиця була в долині Осаки, тобто країна навіть третину Хонсю не контролювала, не кажучи про сусідні острови. Десь зо століття вони займалися хуйнею типу воєн з дикунами і розширення території, що захопили увесь західний Хонсю.

Але в середині V століття прийшов такий собі імператор Нінтоку, який запросив <s>варягів</s> корейців реформувати країну. З ним пов'язана цікава історія: він дуже хотів розвитку своєї прото-імперії, але все йшло по піхві. Варто зазначити, що в ті часи [[раптово]] корейці були набагато більш цивілізовані ніж японці, котрі ще вважались варварами. Але в корейців також не дуже йшло нести світло цивілізації, бо жпені не розуміли прожекти корейців. Тоді імператор розсердився і наказав своїм міністрам принести себе в жертву {{коментар|камі|боги синтоїзму}}. Ну японській міністр у річку і втопився. А кореєць сказав: "Давай, пане імператоре, спочатку у Камі спитаємо, що вони хочуть". І запропонував кинути у річку гарбуз - якщо втоне - я за нею, а якщо ні - то Камі проти моєї жертви. Кинув кореєць гарбуз у воду і він поплив за течією. "Ось бач, імператоре, Камі хочуть, щоб ми побудували іригаційну систему для наших полів" - сказав кореєць. Імператор тоді нарешті згодився. Корейці побудували іригаційні системи, що збільшило економіку Ямато, а більш пізні японські тексти кажуть, що кореєць таки був правий - Камі хотіли, щоб японці не в річках топились, а щоб будували іригаційні системи і вдосконалювали економіку. Проте основне його досягнення в тому, що він нарешті прийняв буддійський календар за основу і дати з цього часу (453 р.н.е.) вважаються історично достовірними. А за пару десятиліть почалася боротьба кланів за обмеження впливу імператорського роду, на коні якої заїхали тубільні аристократи, які у 538 році встановили Будду як головного, столицю в долині Асука, завезли буддійські монастирі і ієрогліфи, які стали згодом манйоґаною. Серйозно, [[це важко осягнути, втім і не треба|вони до того часу не мали писемности]]. Так скінчився період {{коментар|Кофун|курган, порівняйте з англійським coffin}} і почався новий період Асука - період (разом із наступним Нара) каргокультизму і тупого копіпасту всього китайського. Самі ж китайці довший час називали японців "ва" (倭), тобто карлики, аж доки японці самі не замінили його спершу на "ва" (和) - гармонія, а потім на "ніхон" (日本), але про то згодом. Зараз ж після перенесення столиці (норм така причина для війни) почалася справжня війна кланів, старі правлячі роди Кофун (Кацураґі і згодом Отомо) скинуті, а захисники традицій Мононобе переможені. 

На коні були диктатори Соґа, які втім скоро настільки заїбали всіх, що в 645 майбутній імператор Тендзі та перший Фуджівара скинули їх [[нахуй]] і почали Тайка - першу спробу реформ країни. За основу були хоч і взяті китайські кодекси, але скопіпащені спецом під Японію, які отримали назву "ріцурьо", які потім діяли довший час. В країні була введена [[совок|планова економіка]], а уся земля разом із мешканцями проголошувалася власністю держави. Все населення реєструвалося і податкувалося. Також до того періоду відносяться перші спроби завоювання Кореї. [[Фейл]]ові, звісно. Досить скоро за китайськими зразками почали будувати тимчасові столиці, а в 710 збудували і першу постійну столицю - <s>ХУЙЗНА-ШО</s> ХЕЙДЖЙО-КЙО, нині відома просто як Нара. Тому і період відомий як Нара. Період загалом нудний, за вийнятком того, що саму Нару сильно затиснули поміж себе різні буддистські монастирі, які постійно щось хотіли від імператора, а тому майже увесь період столицю намагалися перенести, і лише у 794 з четвертого разу вийшло у Хейан, яка дала назву наступному періоду. Ще можна згадати те, що тоді для заселення зайнятих від варварів земель поселенців звільняли від податків на три покоління, а тому всякі хитросракі з нічого багатіли і ставали дворянами. Ті ж Фуджівара, наприклад, до яких імператор через постійні просирання грошей на побудову столиць потрапив у кабалу.

Наступний період загалом менш нудний, хоч як не дивно і найбільш мирний в давній японській історії, бо япошки нарешті почали робити щось своє, наприклад розквітла поезія вака, пишуться збірки віршів, які я так одразу не назву, а імператори марно намагаються вибратися з кабали Фуджівар. Серед аристократії поширюється [[лґбт]] і багатоженство, а жінки наносять на себе тонни щикатурки, звідти і звичка їхня прикривати рота, щоби не було видно тріщин. Проте мирність оманлива: спокійним життя було лише в столиці, а за її межами то повстання, то битви з айнами.

=== Епоха самураїв ===
У війнах з північними сусідами у всяких Тохоку з'являється самурайство, а сам кордон відсувається далеко на північ, аж до межі з сучасними префектурами Івате і Аоморі, а в році 1100 і те захоплюється, утворивши там якусь майже незалежну хуйню клану Тайра. Тоді ж полководці на час битв з айнами почали отримувати титул шьоґуна, який мали віддавати три рази, два з яких повинні відмовити. В 1159 той ж клан Тайра відтіснив Фуджівару і встановив диктатуру самураяту. Звісно, переможеному [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%BE_%D0%99%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE Мінамото-но Йорітомо] не личило визнавати поразку як чоловік через вищезгадану культуру [[лґбт]] і намовляння засланого принца, а тому він продовжив боротьбу за спиною Тайри і в 1185 таки взяв владу. Після цього в країні [[це важко осягнути, втім і не треба|існувало три різні закони]], окремо для земель аристократії, феодалів і воїнів. Титул шьоґуна він не віддав, хакнувши традицію: якщо двічі імператор відмовив, то нащо турбувати його втретє? От і став фактично одноосібним правителем, відкрив ставку в Камакура (знову ж таки, назвавши період), і почав передавати в спадок на зло імператору. Імператорам це не сподобалося і вони пару разів намагалися повставати впродовж 13-14 століття, вдало лише один раз, але про це згодом. Злість імператора вперше ж вилилася в 1219 в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D1%83%D1%82%D0%B0_%D0%94%D0%B7%D1%8C%D0%BE%D0%BA%D1%8E невеличку війноньку], коли шоґуни не дотримали обіцянок, а імператори внаслідок втратили свої землі. Взагалі, не зважаючи на те, що дехто називає бакуфу за прізвищем засновника Мінамото, але [[раптово]] шоґунами були і з роду Фуджівара, і навіть з імператорського двору, але реальна влада належала регентам з гілки Годжо роду Тайра. Тим часом за межами Японії світ захопили монголи, в тому числі і сусідню Корею, звідки почали набігати. Першою постраждала Цушіма, яка ще з 1268 почергово була під окупацією. В 1274 вони висадилися, але тисяча самураїв змогли налякати кількадесят тисяч монголів, в результаті вони негайно відплили прямо в ураган, [[лох|в який знову ж таки потрапили 7 роками пізніше]]. Японці почали називати ці тайфуни "божественим вітром" (камікадзе, див. нижче) і молитися йому. Вторгнення, до речі, сприяло появі катан, які ми знаємо сьогодні. В той же час імператорська родина розділилася надвоє, що призвело до тертя і двох змов, і врешті решт повалення влади узурпаторів з третього разу, яке стало називатися "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%BC%D1%83 Реставрація Кемму]".

Скинути то він скинув, але не без [[зрада|зради]]. Його кращий друг і сподвижник [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%81%D1%96%D0%BA%D0%B0%D2%91%D0%B0_%D0%A2%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%83%D0%B4%D0%B7%D1%96 Ашікаґа Такауджі] виявився фірмовим владолюбним мудилом, яких ще треба пошукати, ще й реформи його на централізацію були непопулярними, тому він вимушений був тікати на південь, в той час, як його "друг" став шьоґуном в Муроматі (назвавши так черговий період) і призначив імператора з ворожої північної гілки, почавши чергову громадянську війну. При цьому японці вважали і вважають саме [[south Park|південного]] імператора законним, а північного лише претендентом. Варто згадати, що це швидше за все найменш кривава громадянська війна у світі: незважаючи на криваві сутички, траплялися вони досить рідко, а на вимоги шьоґуна та імператора битися один проти одного самураї з одної родини неспішно пострілювалися з лука один в одного, після чого перемогу зараховували тому, в кого стріли не скінчувалися, а инший "відступав". Серйозно, навіть самі японці не називають це ані війною ані "смутою", а лише "[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%82%D1%8C%D0%BE періодом]". Так чи інакше, ніхто ніхуя не зміг взяти, всі лишилися приблизно на однакових позиціях, а закінчилося все тим, що два імператори домовилися почергово один одному передавати владу. Домовитися то домовилися, але шьоґун по-ашікаґівськи [[лохотрон|наїбав]] південного і [[перемога|не передав]], а заслав, після чого про південну гілку ніхто не чув. Тим часом шьоґун укріпив свою владу і централізував країну, саме країна період з 1412 по 1467 вважається найбільш єдиною і [[тру]]-самурайською, без воєн і ніхуя.

Але ніщо не триває вічно, особливо хороше. Стервозній матусі не сподобався вибір претендента на шьоґуна, вона хотіла свого сина. І ось через скандал в центрі Кіото дві стотисячні армії влаштували [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%B1%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%82%D1%8C%D0%BE війноньку], одна армія ледь не оточила иншу, проте до неї прибули підкріплення і вони захопили 7 з 8 воріт. Проте було пізно, бо [[Слоупок|минуло 3 місяці]] і війна була далеко поза межами міста. Самураї воювали з самураями, самураї з землевласниками, землевласники з землевласниками, землевласники з селянами, селяни з селянами, [[гопник|бандюки]] пиздили всіх підряд. За 10 років війна претендентам остопиздила, вони відреклися і звели нейтрального. Проте, що характерно, війна не закінчилась, шьоґуни стали маріонетками в руках землевласників і володіли лише Кіото. Бувало не тільки, що імператор тікав з власного двору, а й сам шьоґун ховався від злісних самураїв. Настала [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_%D0%A1%D0%B5%D0%BD%D2%91%D0%BE%D0%BA%D1%83 епоха воюючих провінцій]. Саму диспозицію сил запам'ятати не є реальним, воно і не треба. Важливим є те, що за цей час країну випадково знайшли спершу португальці на острові Танеґашіма, потім іспанці, англійці і нідерландці. Вони почали торгувати і привозити в країну всяких цікавих [[ніштяк]]ів: від вогнепальної зброї (мушкетів, які японці до 19 століття називали ''танеґашіма'') до християнства. В обмін португальці змогли собі отримати ціле Наґасакі, яке вони з рибальського села змогли перетворити на величезний порт за 7 років.

Тим часом один феодал вирішив об'єднати Чпонію, проте для цього йому потрібно було захопити сусідню провінцію Оварі, яка була на шляху до Кіото. Проте йому не пощастило, що тою провінцією правив такий собі [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%B0_%D0%9D%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%BD%D0%B0%D2%91%D0%B0 Ода Нобунаґа]<ref>Як не дивно, він ще й був патроном християнства в країні, на відміну від його наступників</ref>, який розгромив його в [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%9E%D0%BA%D0%B5%D1%85%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96 битві] і сам пішов на Кіото, де посадив свого шьоґуна. Проте шьоґуну Ода не сподобався, тому він почав збирати антинобунаґівську коаліцію, яка втім все просрала і посада шьоґуна була ліквідована. Проти Оди повставало все більше і більше феодалів, а він їх все далі і далі знищував і приєднував до себе, все більше і більше єднаючи Японію. Ще він сприяв впровадженню нових видів зброї, почав першим будувати кам'яні замки і будував церкви. Проте 1583 року він [[раптово]] помер. Спадщину Нобунаґи мали ділити два його найголовніші полководці, які якнайшвидше мали дістатись до Кіото. На нещастя швидшим був повністю їбанутий на голову [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%96_%D0%A5%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%B9%D0%BE%D1%81%D1%96 Тойотомі Хідейоші], який швидко пішов [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BA%D1%83%D2%91%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%86%D0%B5%D1%8F%D1%81%D1%83 Токуґаву Ієясу] в його домен. Друге, що він зробив - забрав через параною всю зброю в селян і провів перепис землі, зробивши всіх однаково бідними після війни і рівними, але самураїв рівнішими і багатшими і переділивши (замість об'єднати) між вірними йому даймньо. Ще він забрав титули в куґе, і відтепер їм тільки й лишалось, що хуякати по сямісенові перед імператором. Потім він заборонив проповідувати християнство, проводив публічні страти християн і майже одночасно попросив португальців надати великі кораблики, на що вони закономірно його послали. Тойотомі марив всесвітньою імперією як [[гітлер|карлик]] і готувався до великої війни за Корею, Китай, Індію, Монголію, Філіппіни тощо. Заодно він хотів спрямувати надлишок самурайства на щось корисне. От і без належної підготовки [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0 пішов на Корею раз, потім вдруге]. Обидва рази просрав, бо не зміг створити нормальний флот, який у Кореї був, і постачати військо відповідно - "божествений вітер" навпаки. А там він і помер.

Відповідно шьоґуном став вже не молодий, але досі амбітний вже згаданий Токуґава Ієясу. Йому вдалося наступного ж після смерті Тойотомі року [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%96%D2%91%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%96 отримати перемогу] над рештками родини Тойотомі і таким чином врешті об'єднати країну і в 1603 році отримати титул шьоґуна. За пару років, втім, його радником пощастило стати одному [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D1%81_%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%BC англійському мудню], який зробив усе можливе для заборони християнства і [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D1%83 закриття країни], яке відбулося в 1633-1641 роках. Остаточним цвяхом стало [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%96%D0%BC%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F повстання християн 1637 року], після якого уряд тупо страчував як християн, так і португальців. Згодом і голандцям встановлено обмеження в 5 кораблів на рік, яке до 1780-х знизили до 0 кораблів на рік. Через закриття країни і придушення опозиції в країні панував мир, феодали щоороку мусили укріпляти столичні замки, голандці звітувати, а саму столицю перенесли в Едо, за назвою якого стали називати і цей період. Єдине, по суті, що варте згадки - це [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B8_%D0%90%D0%BA%D0%BE повстання ронінів в Ако] і освоєння Едзо, а потім і південних Курилів (а по суті підкорення місцевих айну), яке відбувалося в той час.

Закриття країни, втім, ще й означало, що щороку в той час, як в Японії все тихо і спокійно, світ все далі і далі йшов вперед, минало Просвітництво, відбувалася промислова революція тощо. Японія лишалася ж тою самою бідною, аграрною і відсталою. Шьоґунський уряд підігрівав антиіноземні настрої та так, що коли 1853 року до берегів прибули "чорні кораблі" комодора Перрі і підписано угоду про відкриття спершу з США, а згодом і РІ, Франції і Британії, то населення почало повставати і вимагати випиздувати "варварів" і прямого імператорського правління. Коли з'ясувалося, що сам імператор за "варварів", то антиварваристи згуртувалися вже коло шьоґуна, але він здався одразу, коли повстали південні хани, і всі прихильники перебазувались на Едзо, де проголосили республіку, яку зафейлили захистити. Острів перейменували внаслідок на Хоккайдо, а в Японії почалася реставрація Мейджі.

=== Імперський період ===
Перше, що зробив новоприйшлий імператор - скасував стани самураїв і куґе, а замість них створив стани кадзоку і шідзоку<ref>шідзоку масово збанкрутіють до початку століття і майже втратять власний статус</ref>, де походження не дуже важило. Столицю перейменував з Едо на Токіо - буквально "[[харків|східна столиця]]" Потім він ліквідував автономні володіння, окрім Рюкю, яке ліквідоване кількома рокаими пізніше. Далі заборонив носити самураям мечі і довге волосся, яке прямо на вулиці [[жид|обрізувалося]]. Далі почав модернізацію армії і експансію зовнішню, спершу в бік Тайваню, потім Кореї. 1889 япошки прийняли Конституцію, яка зі змінами (див.нижче) працює досі. Завдяки японо-китайській та японо-російській війнам япошкам вдалося звести до нуля їхній вплив та претензії на Тайвань, Корею і в майбутньому ще й Манчжурію, при чому Японія ще отримувала Ляодун і південний <s>Сахалін</s> [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%25D0%259F%25D1%2580%25D0%25B5%25D1%2584%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2582%25D1%2583%25D1%2580%25D0%25B0_%25D0%259A%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B0%25D1%2584%25D1%2583%25D1%2582%25D0%25BE Карахвуто]. 

Проте з цього часу япошки відчули смак крові і армія стала мати право вето на всі рішення уряду і парламенту. Після анексії Кореї в 1910 япошки почали інтенсивно прийобуватися до Китаю, а після початку Великої війни послали їм [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D1%8C_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0 21 вимогу], 13 з яких стали ультиматумом після оприлюднення змісту західним державам. Саме це оприлюднення позначило кінець зачарування Японією серед західних урядів. Китай тоді був надто слабким і не мав ніхуя для війни, тому піддався, але вимагав перегляду на конференції. Після того, як великі держави послали кетайозів з їхніми проблемами (самі вступили - самі вилізайте), почався рух 4 травня проти японських інтервентів і за вестернізацію.

Наступне десятиліття япошки з досить великою як для молодої сили імперією розширювалися на новоприбулі землі типу німецького Ціньдао чи тихоокеанського мандату. Корею і Тайвань потихеньку мирно намагалися асимілювати. Це був золотий час міці япошок, хоча половина населення досі жила в багні з ніхуям, але цей час романтизований наприклад [[Міядзакі]] як час його молодости. Але япошкам здалося мало, і вони намагалися проникнути то на руїни РІ, де намагалися встановити власні уряди типу ДВР чи РВО та анексувати північ <s>Сахаліну</s> Карахвуто, проте зафейлила через нездалість; то в китай знову. А отут починається найцікавіше: спершу вони підтримували різні китайські кліки для отримання певних економічних ачівок, які були в решті 8 пунктів. Проте 1928 року владу захопила націоналістична партія Гоміньдан, яка почала глибоко націоналістичну і протекціоністську політику в економіці і територіальних питаннях. Це вибісило всі західні країни, але лише япошки були злопам'ятними. Так само злопам'ятними вони були після лондонської угоди, коли на кожних 5 тон фльоти британців і сша японцям дозволили мати лише три. Плюс додалися наслідки великої депресії і збіднішання населення, і, відповідно, радикаліщація настроїв суспільства. Ще їм були потрібні ресурси, які були в сусідніх колоніях, бо в самих було ніхуя та трошки. Відповідно з цього часу вони почали витрачати величезні кошти на армію, готуючи <s>помсту</s> ніж у спину [[РАПТОВО|всім одразу]]. В результаті були створені меморандум Танаки з планами захоплення Азії, а також ідеологія "8 кутів світу під одним дахом" і товариства "Сакури" і "Чорного дракона", фракції "Тосейха" і "Кодоха". Час ДЖ для китайозів настав 18 вересня 1931 року. На диво, уряд хоч формально і засудив дії армії, та зробив нічого для зупинення цього безумства, і відповідно японці створили маріонеткові Манчжоу-го і Монголію і дійшли аж до Китайської стіни, а потім і до Пекіна. Проте японська політика загалом була мирною до 1936, коли офіцери-[[нацик]]и спробували захопити владу, а китайці об'єдналися після тривалої громадянської війни проти японців. 

Після цього як покарання і як провокацію вони вчинили інцидент на річці Луґоу. Чан Кайші виявився не з тертиків і не піддався. Тому вони пішли в наступ як там, так і в Шанхаї, де вони спровокували вбивство свого офіцера в аеропорту. Міжнародна спільнота стала на бік Китаю, нацики - на бік Японії. За рік вони ледве десятину змогли захопити, але серед тої десятини були обидві столиці і найважливіші промислові райони. На Японію втім наклали ембарго, що вони сприйняли дуже своєрідно і 7 грудня 1941 полетіли бомбити Перл-Гарбор. Американці це у відповідь теж сприйняли дуже своєрідно і скинули дві [[ядерна зброя|пукавки]], але це потім. Зараз американці спромоглися лише на [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D0%BB%D0%B0 дюжину легких бомберів на Токіо], в той час, як всі союзники втрачали всі свої азійські і тихоокеанські колонії. 1942 став роком воєнного тріумфу япошок, який виім тривав дуже недовго: на окупованих територіях, які відчули всі переваги життя під джапами, розгорталась партизанщина, а американці зламали японські шифрокоди (лол), тому вони нормально так [[смоктанули]] під Мідуеєм, і згодом під Гуадалканалом, і наступні три роки теж. Проте японці як самі не давалися в полон, так і інших полонених різали чи відправляли пішки з ніхуям. Ще вони [[дарвін|атакували з катанами і криками "банзай"]]. Американців. Озброєних ґарандами і томпсонами. Словом, японці втрачали все більше, ще й страждали від нестачі ресурсів, і до 1944 вони не здогадалися ніц інакшого, як пускати по чужих кораблях літаки з вибухівкою і самогубцями, які назвали в честь того самого божественного вітру - камікадзе. Навіть припинили виробництво инших літаків заради [https://en.m.wikipedia.org/wiki/Yokosuka_MXY-7_Ohka бака-бомб]. Це їм не допомогло: з грудня 1944 американці масово бомбили власне Японію, а в березні 1945 взяли Іодзіму і встановили відомий прапор. Те саме й на Окінаві в червні. Там, до речі досі амерські бази стоять. А далі всі знають: пукавки, спроба перевороту, розгром Квантунської армії, і врешті капітуляція 2 вересня на лінкорі "Міссурі". Завдяки мілітарному лобі Японія лежала в руїнах.

=== Сучасний період ===
Завдяки наполяганню МакАртура основа політичної системи Японії - імператорська влада - була збережена, але очищена від всяких ознак "богообраности", в Конституцію додали 9 статтю про заборону мати армію. Економіку перебудовували на споживання американського продукту. Але привид холодної війни змушений був внести свої корективи: японцям стали давати все більше і більше грошей на відбудову, а японським фірмам віддавати підряди.

Японія славилася своєю стабільністю: починаючи з 1956 там виграє вибори одна і та сама партія. Її ліберальна економічна політика зробила свою справу. Японські продукти в 50-60-х славилися своєю [[made in China|лайняністю]], проте саме вони заповнили прилавки західних країн і дали вийти економіці вгору: щороку темпи зростання становили 10% боже шоб так українська  економіка росла. В 1970 це трохи приглушив відпуск єни у більш-менш вільне плавання і "переворот" Юкіо Місіми, під час якого він прийняв синто, але економіка і далі росла по 6%, що дозволило увійти в летронну епоху і 21 століття ще в 20-му. Саме в Японії створили караоке, нінтендо, плейстейшн, MSX та купу всяких ігор. Ще японія - батьківщина [[оняме]] і [[манґа|манки]].

Проте Японія проїбалася з таймінґами і ввійшла в затяжну кризу в 1992, [[рекурсія|а потім в 1998, а потім в 2008...]] Єдина надія на абеноміку і суґаноміку.
</spoiler>

== Цікава географія ==
[[Файл:Аніме сет прев'ю.png|міні|Вивчаємо географію за улюбленими порномультиками]]
Японія складається з чотирьох великих островів: Хонсю в центрі, Хоккайдо на півночі та Шікоку та Кюсю на півдні. На додачу до них, існують тисячі менших островів, які також є частиною Японії, наприклад, Окінава. Японія знаходиться південніше Росії, північніше Філіппін, ліворуч знаходиться Китай, а праворуч багато води і немає нічого, вода та й вода.

Японії страшенно пощастило опинитися на вершині межі "деяких" тектонічних плит, що спричиняє багато землетрусів. Але зі швидкістю руху континентів скоро вони вийдуть із небезпечної зони. Зовсім скоро, через кілька мільйонів років, і потраплять у ще небезпечнішу зону. Ці землетруси спричиняють катастрофи, вбиваючи тисячі людей (жах для отаку, які бояться, що манґака помре). А все через те, що деякі тектонічні плити є феміністками і вимагають рівних прав, і врешті вони борються одна з одною, як у сумо, а бідна Японія страждає у цій боротьбі.

Японія - надзвичайно багата на краєвиди і різні цікаві місця країна. Тут перерахована лише частина з них, бо автору влом.

=== Хонсю ===
[[Отаман|Як не дивно]], найбільший і найзаселеніший з островів. Відповідно Отаман підказує, що більшість видатних місць країни теж є тут.  Клімат дуже різниться: від 40 см снігу в Аоморі до <s>ядерної</s> спеки в Хірошімі. Історію читайте вище, тут переповідатисч нічого не буде, те саме справедливо і до двох єнших островів. Ділиться на кілька регіонів, таких як Тюґоку, Кансай, Тюбу, Канто і Тохоку.

*Звісно ж '''Токіо''', аякже ж! Взагалі цьому місту потрібна окрема стаття, але ніхто її не напише, бо нікого нема. Дослівно означає "східна столиця", а до 1872 називалося '''Едо''', як ви знаєте, але зараз це не місто, це префектура з 23 містами, які після 1943 перейменовані в спеціальні райони. Всіх їх нема змісту описувати, тому тут лише три з них. Ну і ще на північному заході є трохи сільських муніципалітетів, ате то таке. Разом з сусідніми містами '''Йокоґама''' на південному заході, '''Сайтама''' на північному сході і '''Чіба''' на південному сході складає одну з найбільших в світі Токійську агломерацію, а разом з їхніми префектурами (+ Ібаракі) складає регіон '''Канто'''. Місто саме по собі занадто велике для самостійного експлоринґу, мені здається там і року не вистачить, щоби обійти, хоч воно і має і метро і розвинутий транспорт, тому вкрай рекомендовано брати собі місцевого гіда.
**'''Токійська вежа''' - колись найвища будівля Токіо, теле- і радіовежа, збудована в 1958 році, один із символів міста. На неї зарпз, як і на Ейфелеву вежу, водять туристів.
**'''Чійода''' - район, де розміщені урядові будівлі, тому тут порівняно більше більш-менш старих будівель 1870-1920-х років. Саме тут розміщені Токійський вокзал і Імператорський палац, які сполучені між собою прямою вулицею.
***'''Акіхабара''' - район електроніки і оняме, колись подавали також побутове приладдя. Рай для отакунів, вже в самому зовнішньому вигляді району тонни фансервісу, не кажучи вже про самі заклади і магазини. Кожен анімешник мріє хоч раз побувати тут в житті. Існує навіть ціла субкультура отакунів [https://en.wikipedia.org/wiki/Akiba-kei Акіба-кей].
**'''Шібуя''' - район (колись місто), у вужчому значення місцевість навколо станції Шібуя, одної з найзавантаженіших у світі, відомої також як місце очікування Хатіко. Сама місцевість є японським центром моди і косплею, а також і центром культури ґяру.
**'''Шінджюку''' - місце засідань самого уряду, а також бізнес-район міста, де розміщені хмарочоси більшости великих дзайбацу Японії.
**Рибний ринок '''Цукіджі''' - головний рибний ринок міста. Фактично всі суші-ресторани регіону Канто купували рибу саме тут. Для роздрібних покупців тут завжди були також крамниці з морською жратвою, вже смаженою, вареною і приправленою. На жаль, в 2018 ринок закрили, а продавці переїхали до ринку Тойосу. [[Goodnight, sweet prince]].
**'''Ґіндза''' - колись центр новочасного Едо, зараз це місце, де знаходяться всі флагманські магазини міста; такий собі головний торговий центр міста, який часто порівнюють з Бродвеєм.
*'''Цукуба''' - невеличке містечко в префектурі Ібаракі, яке є центром всієї японської науки. Саме там розміщений Цукубський універ, науково-дослідницькі інститути різних виробників, саме там є трек для випробування нових автомобілів, саме там розташована Японська космічна агенція з її музеєм і ракетами при вході, <s>і саме це місто є закритим, бо тут вирощують дітей майбутнього</s>.
*'''Кансай''' - регіон з 4 визначних міст, колишній столичний регіон. Діалект цих країв знаний по всій Японії. Між Канто і Кансай проходить шлях Токайдо - найзавантаженіший японський шлях і один з найзавантаженіших шляхів світу.
**'''Кіото''' - давня столиця Японії, якою вона була 1074 роки, аж до 1868. За наполяганням Макартура, який мав тут [[секс|медовий місяць]],  Кіото не стали бомбити, і тому це є місцем для всяких туристів, поціновувачів старовини і культури. Також сюди їдуть отакуни зі всього світу задля студії Kyoto Animation, яка тут ще й тримає свій магазин [[фансервіс]]у.
**'''[[адзуманґа|Осака]]''' - найперша столиця Японії (як Нанива), сучасне ж місто засноване в 16 столітті і розвивалося як місто купців і клятих буржуїв. Нині третє найбільше японське місто, в самому місті варто відвідати район Ніппонбаші.
**'''Нара''' - колишня столиця Японії, ще до Кіото, після цього була місцем заслання. Має дуже багато буддійських храмів, розвивається тільки через туризм.
**'''Кобе''' - великий промисловий центр, відомий нам втім тільки землетрусом 1995 року і мармуровою яловичиною.
*'''Наґоя''' - місто промисловості (ваші любі лєксуси робляться саме тут) і культури з безліччю арт-центрів та фестивалів. Четверте<ref>всі згадані міста вище входять так чи інакше в топ-10</ref> за населенням місто Японії. Відомою є телевежа, зроблена за подобою Ейфелевої, торгівельний район Осу, а також музей шінкансену зі всіма маґлевами і звичайними потягами. Також є музеї трамваю, науки і мистецтва періоду Токуґава.
*Гора '''Фуджі''' - найвища гора Японії і досі діючий вулкан, який нещодавно ледь не йобнув. Популярна атракція для туристів і альпіністів<ref>гора не для початківців, до речі</ref>, поруч є п'ять озер, де всі приїжджають на курорти і гарячі джерела. Гора досі належить якомусь буддійському монастирю.
*Озеро '''Біва''' - море посеред острова, назване в честь давньої японської музичної кобзи. Знаходиться одразу за Кіото за горою на схід. Саме там знаходяться купу разів фоткані торі святилища Шірахіґе. В самому озері ж розводять прісноводну рибу і перлини.
*'''Хірошіма''' - місто, [[нюк]]нуте 6 серпня 1945. Після цього хоч швидко відбудоване, проте мешканці довший час страждали від хіросімського комплексу, коли до тих, хто пережив ядерну бімбу, боялися навіть торкатися. Знане також святилищем Іцукушіма на воді, одним з найгарніших замків Японії і Меморіалом миру - зруйнованим залізобетонним будинком прямо коло епіцунтру вибуху.
*'''Фукушіма''' - випадково 11 березня 2011. Якщо ви поїдете в саме місто Фукушіма - там забороненої зони нема і не було, вона на східному березі префектури. На відміну від [[прип'ять|Прип'яті]] за 10 років територію норм так деактивували, в тому числі зрізанням верхнього шару землі <s>та відправленням в Німеччину</s>. Втім і досі частково закритими лишаються Томіока, Окума і Наміе, а [[Футаба]] - повністю. Карма... В той час на майданчику самої АЕС накопичилося допрутня радіоактивної води, яку через нестачу місця почали скидати в море, роблячи нормальний такий сюрприз для відвідувачів суші-ресторанів сусідніх префектур.
*'''Наґано''' - [[олдфаґ|альтфаки]] згадають зимову олімпіаду 1998 року.
*'''Аоморі''' - місто, яке щороку завалює 40 сантиметрів снігу в день, і в цьому воно перевершує навіть Хоккайдо і Чішіму.

=== Кюсю ===
До 7 століття належав племенам південних варварів, в решті історія, як у решти Японії. Клімат теплий.

*'''Наґасакі''' - місто, яке йобнули американці 9 серпня 1945, а до того яке служиловікном Японії в зовнішній світ. Серед цікавинок до 20 століття мало штучний острів Деджіму, який втім засипали і зруйнували, але поруч є його музей, де можна дізнатися, що голандські купці їли і серли.
*'''Кітакюсю''' - місто, яке 9 серпня мали йобнути, але не йобнули через хмари. Над Наґасакі типу хмари теж були, але навідник [[epic fail|побачив стадіон]] і скинув бімбу. Також там є міст на <s>материк</s> острів Хонсю і підводний пішохідний тунель.
*'''Фукуока''' - японська столиця рамену. І коли я пишу рамен, то я маю на увазі ''справжній'' рамен, свіжозліплений і свіжозварений, а не [[мівіна|мівчине]] хрючиво з бомжпакетів.
*'''Кумамото''' - місто і префектура, відомі кумамоном - відомим талісманом в світі, чимось схожого на кртека і який походить від [[покемон]]ів.

=== Шікоку ===
Найбільш далекий від цивілізації з чотирьох островів, навіть беручи до уваги Хоккайдо: всі зв'язки між сусідніми островами виключно поромом, жодних мостів, а відповідно і ліній шінкансену. Клімат також теплий.

*'''[[Наруто]]''' - ніт, не аніме, а місто з вирами в протоці поруч. Вони стаються через різну густину води у внутрішньому Японському морі і Тихому океані, і є предметом гордості містян і японців до такої міри, що вони в честь них назвали оняме.

=== Хоккайдо ===
Найхолодніший і найпівнічніший (якщо не враховувати Курили) острів Японії, хоча в тому ж Аоморі здається холодніше. Довший час був заселений айнами спершу джьомонської, а потім і сацумонської культури. Япошки на острів почали проникати лише в 13 столітті, спершу як біженці, а потім з'явилися поселення, які почали замахуватися на айнські землі, в результвті чого ті повставали спершу в 1457, потім в 1669, і врешті в 1789. Япошок цне не спиняло, вони просувалися все північніше і північніше, аж доки зовсім не захопили острів, проте ще в 1870-х там було лише 25 тисяч японців. В 1869 прихильники шогуна проголосили єдину в історії Японії республіку, яка протрималася 4 місяці і впала без будь якої підтримки зовні. Масовий притік сюди їх почався після того, як японці за підтримки американців почали готуватися до війни з тоді ще росімперією, за 20 років прибуло коло 200 тисяч, далі більше. Айни були зігнані в резервації, з яких їх випустили після асиміляції. Під час війни було сплановане вторгнення з боку цццп, в Японії сил опиратися не було, проте маленький бій на маленькому курильському острові відвадив сталіна від вторгнення на Хоккайдо. Ще кажуть, що під час війни посеред поля на Хоккайдо виросла гора, і японці вважали це знаком до поразки. Згодом після війни саме на Хоккайдо обладнані позиції проти совіцького вторгнення, кеп підтвердить. Шінкансен на острів провели лише в 2016 році. Адміністративно острів становить єдину після укрупнення префектуру. Цікавого на острові мало що є, хіба ви хочете показати факи кацапам здалеку.

*'''Саппоро''' - столиця префектури, найбільше місто острову. Має пиздатий фестиваль снігу.
*'''Хакодате''' - один з міжнародних портів епохи бакумацу, тому тут є багато різних церков і класицистичних будівель. Взагалі місто міксу культур.
*'''Вакканай''' на півночі і '''Немуро''' на сході - можна показати кацапам з Карафуто і Курил відповідно факи.

=== Менші острови ===
Їх дохуя і більше, проте, на жаль, таких аби знаних не дуже вже й багато.

*'''Цушіма''' - місце бойової слави самураїв, випиздування двічі монголів (яких опісля здувало вітром), випиздування кацапів з їхніми "варягами" в 1905 і сетингу гри Ghost of Tsushima. Заселена в основному рибалками, також в минулому улюблена пристань для [[пірат|перацьких]] Жовтого моря, звідки вони рейдили корейців, китайців і манчжурів, така собі японська Тортуґа. Здавна (останні років 1600 точно) заселена японцями і належала (окрім короткого періоду, але про це далі) Японії, проте десь від часів приєднання острова Чеджу корейці заднім числом записали острів у віковічні корейські володіння. Проте в той ж час острів довший час служив форпостом японців для торгівлі з Кореєю і для дипломатії, а клан Со, який володів островом, заграбастав всю торгівлю з Кореєю та іноді Китаєм. Корейців оце перацтво врешті заїбало і в 1389 році вони раз рейданули острів, але одного разу виявилось мало, більше того, в помсту вони в 1418 рейданули Корею. Тому того ж року корейці [https://en.wikipedia.org/wiki/%C5%8Cei_Invasion вторглися на острів], спалили кораблі і будинки, поперебивали піратів та місцевих, а правителя острова змусили прийняти підлеглість кореї взамін на дозвіл торгівлі з ними. Також вони готувалися разом з мінцями вторгтись і розкатати Японію. Японців така перспектива зовсім не влаштовувала, тому вони піддались і відправили послів, визнали острів корейським, який повернути вдалося лише в 1443 році. Вся торгівля острову з корейцями, втім, закінчилася після японського бунту в 1510 році, і острів знову став лише рибальським. Після [[ДСВ]] втім, під час поділу імперії, Синман вимагав двічі острів для себе, і двічі МакАртур пігнав його на гній, проте деякі корейські кола, зокрема нацики і сусідні міста, вимагають далі його повернути (ніби в них своєї землі нема) і навіть називають його инакше - '''Демадо'''. Хороший острів для літнього відпочинку на природі коло моря.
*'''Садо''' - золота жила Японії у всіх значеннях слова. Серйозно, з 13 століття і аж до 1978 там безперервно добували золото і срібло, та так, що ота гора, яка посеред острова була, стала [[цицьки|двома]], розділеними каньйоном. Зараз туди лише водять туристів, які намагаються вивудити з піску хоча би якісь крупинки золота. Ще можна спробувати дістати одною рукою 31-кілограмовий золотий зливок з коробки, проте в нагороду дадуть лише 0,5 г пластинку. Острів відомий і тим, що свого часу звідтам [[кндр]]івські шпигуни крали японців для своїх брудних справ.
*Скелі '''Ліанкур''' - ще одна претензія до Кореї: по-корейськи острови називаються '''Докдо''', в той час як по-японськи - '''Такешіма''', що означає "самотні..." і "бамбукові острови" відповідно, англійськомовна Драматика радить тролити японців і корейців цією грою з назвами. До 1905 були нічийними, хоча ще з 1675 туди заходили японські моряки і малювали його карти. Незадовго до корейського аншлюсу приєднані до Японії, до складу генерал-губернаторства не входили, після війни їх забрали спершу американці, а після незалежности Японії острів миттєво раптовою атакою забрала південнокорейська армія. Японці відібрати острів не пробували, але час від часу відбуваються срачі навколо них через то японський, то корейський бік.
*'''Рюкю''' - архіпелаг на південь від Кюсю, відомий здебільшого своїми пляжами. Довший час до власне Японії не входив, і там розвинулася власна подібна до японців народність із суміші айнів та австронезійців - рюкюсці. Первіснообщинний період вони пройшли до 12 століття, а вже в 13 там згадуються перші феодальні володіння. В 15 столітті вони всі були об'єднані у ванство Рюкю, формально васальне Китаю. За кілька наступних десятиліть воно нормально так пішло на північ, тому тодішнє Рюкю - це не тільки сучасна префектура Окінава, але й острови Амамі і Токара в сучасній Каґошімі. Так тривало коло 170 років, за які Рюкю процвітало від торгівлі з Китаєм, саме тоді з'явилися народний інструмент сансін, який в зміненому вигляді поширився на решту Японії, а також "японські" бойові мистецтва. Але володар Сацума-хан проїбався з вибором оверлорда (обрав бік Тойотомі замість Токуґави), і тому був позбавлений більшости своїх земель. Тоді він згадав про ці острови на південь, які багаті, але якогось біса без армії. Зовсім. Ну, не хотіли годувати свою армію - стали годувати чужу, і 1611 року князівство стало залежним від Сацума-хану, ще й віддало половину своєї території (вже згадані Амамі і Токара). Відповідно князівство було єдиною довгоіснуючою державою світу, яка була васалом одразу двох країн. 1871 Японія, яка оклигала від наслідків розрухи, яка тривала 500 років, кинула оком на Рюкю (і Тайвань) і ліквідувала самостійність, а 1879 і автономію. Китай охуїв від такої заявочки і потребував повернути, проте ніпрутня нікому не вдавалось аж до війни 1894-95, в якій перемогла, а відповідно і все забирала саме Японія. До 1912 японці взагалі боялись щось чіпати на островах, тому економіка була не дуже розвиненою. Все змінилося, коли сюди прийшли амери після поразки Японії, які з одного боку намагалися вливати нормальні гроші в острови, а з іншого - виховувати окрему ідентичність. Звісно, фони за[[фейл]]или, населення вимагало назад до Японії і острови довелося віддати в 1972 році. З того часу через теплий субтропічний клімат туди на літо з'їжджається пів Японії. Альзо років з десять на [[вікіпедія|вікіпідії]] у всіх розділах висів прапор з трьома комами у різних версіях, який називали "державним прапором князівства Рюкю", але виявилося, що Рюкю була протомодерною державою і ніяких державних прапорів не мала, а один з них був морським прапором, а інший - прапором, створеним окремо одним новелістом і американською окупаційною адміністрацією.
**'''Окінава''' - головний острів архіпелагу, південна частина по суті одне велике місто, поділена на менші, серед яких Наха - центр префектури (до нього включили і давню столицю Шюрі, замок якого є Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО), а на півночі майже все гори, села і місто Наґо. Для джапів острів курортний, на кштальт нашої Затоки (чи [[Крим]]у до окупації). В 1945 тут відбулася епічна битва між американцями і японцями, в результаті американці окупували острів. Це була остання сухопутна битва Тихоокеанського ТВД ДСВ. Довший час на острові зберігалися бімби проти кнр і кндр, проте році в 1971 їх прибрали.
**:[[Файл:Прапор іодзіма.jpg|міні|Серед них є і українець]]
**:[[Файл:Північні території.png|міні]]
**'''Сенкаку''' - острови розбрату між японцями, тайванцями і самопроголошеною КНР, яка погрожує поділити Японію на 4 країни з рф і кндр, якщо та не припинить підтримувати тайвань і не віддасть ці острови.
*'''Танеґашіма''' - острів, хоч геологічно є частиною Рюкю, адміністративно та культурно втім прив'язаний до Каґошіми. Саме з цього острова почалося знайомство європейців з японцями, саме на цьому острові створено перші японські аркебузи (які потім називали "танеґашімами"), а тепер саме тут [[polandball|Джапан може в космос]]. Власне, заради космодрому і варто сюди приїхати, є на постаментах всі види ракет і навіть власний музей.
*Острови '''Ідзу''' та '''Оґасавара''' - невеликі вулканічні острови, які ланцюжком протягнулися від Токіо і аж до Маріанів, у які переходять. Цікавого нема нічого<ref>та й на карті вище їх нема, тобто японцям вони теж не цікаві</ref>, лише рибалки та рибалки, але можна спробувати як місце відпочинку влітку. А, і так, один з островів називається [[Величне століття|Хатідже]]-джіма.
**'''Іоджіма''' - краще подивіться на цю фотографію. Єдине, що додам, це те, що острів досі використовується як амерська військова база і те, що японці його нещодавно перейменували на '''Іотоджіма''', щоби зняти з нього негативне (для них) реноме.
*Острови '''Чішіма''', або '''Курили'''. Так, саме ті, які совки відібрали, а кацапи мають. Також '''Північні території'''. Якщо всякі реднеки дозволяють собі обирати бік, то для нас це здається самоочевидним. Складаються з островів Еторофу, Кунашірі, Шікотан і скель Хабомаї. Існує легенда, що Єльцин хотів передати острови Японії, але злякався результатів волевиявлення, де 100% проголосували за приєднання до Японії. Зараз битви за острови точаться в інтернетах між кацапами, українцями і японцями, в тому числі і на піксельних полотнах.

== Технології ==
Завдяки значному прогресу в економіці та електроніці Японія славиться проникненням технологій в повсякденне життя. Тож, якщо ви опинитеся там - не дивуйтеся, коли бачитимете роботів вже з аеропорту. По дорозі ви можете зустріти танцюючих роботів або зайти в клуби, де проводять вечірки з цими ж танцюючими роботами. Можете також зайти в кафе, які не мають офіціантів, всі замовлення роблять через тачскрін, страви рухаються по конвеєрі, а сума обчислюється за тарілками, викинутими в спеціальний отвір. На вокзалах квитки купують теж не в людей, а в терміналів, типу тих, які поповнюють рахунок. Та навіть сральники в них роботизовані здебільшого, хоча де-не-де ще лишилися "дірки в підлозі". Реакцію типового американця/європейця на такі туалети обіграно в мультфільмі "Тачки-2". Через невміння ґайджінів користуватися тими сральниками, системами клімат-контролю і иншою багатокнопочною хуїтою японці бояться здавати їм квартири.

Закордоном ж японці відомі своїми приставками. Нінтендо, Сеґа, Плейстейшн всі зроблені <s>тут</s> у В'єтнамі на замовлення японців. Ігри до них також вони пишуть: [[Сонік]], Зельда, Креш бандікут тощо. Щодо компухтирів, то тут не так все однозначно: поряд з вінрарними 8-бітними  [[MSX]], які навіть в совок імпортувалися як навчальні, тут були не настільки вінрарні компи [[Touhou|NEC]] та Fuji, проте технічний прогрес і закритість ринку все ж таки вимусили японців перейти на пісюки. Окрім цього джапи виробляють автомобілі, які в основному їздять на наших дорогах (в тому числі лухарі) та <s>не можуть ніяк нормально вкотитися в</s> літаки. До речі, про транспорт: японці надають перевагу маленьким двомісним автомобілям з меншими витратами, вони мають жовті номери і на них [[халява|менші податки]], а ще вони займають менше місця, що важливо для такої запакованої країни. Потяги (ні, не щінканщени, про які нижче; так, ті самі потяги, які отакуни щодня бачать в оняме) ж здебільшого як наші електрички, тільки мають менше вагонів і сидячих місць.

До речі, японія може в космос, але не зовсім самостійно. Самостійно вона виводить супутники і іншу хуїту, але щоби самих японців вивести, вони звертаються до амерів з їхніми <s>спейс шатлами</s> драконами [[ілон Маск|ілона маска]].

Японія також відома виробництвом засобів проти самотності і [[хікоморі|хікомор]]ства. Основною продукцією є ґумові ляльки для [[секс]]у (особливо зараз, у ковідні часи) і всякі іграшки, які пхають і куди пхають. Є навіть відома у вузьких колах байка про робота-пиздойоба. Японія також є батьківщиною вокалоїдів (про це нижче), але для того, аби хікани і далі замикалися в собі і своїх комплексах вони засунули вокалоїда в чайник і стали його продавати. Тепер той чайник їх будить, з ними переписується, є їхнім єдиним співрозмовником у житті. Про той чайник вже пишуть хорор-сторі.

=== Шінкансен ===

Зараз найвідоміша в світі система швидкісного залізничного сполучення. А починалась вона як атракціон до Олімпійських ігор 1964, проте місцевим вона настільки сподобалася, що окупила себе аж за 3 роки. Тому недовго думаючи влада вирішила побудувати ще шінкансени по всій країні. За три роки напланували огого, проте настав нафтовий пиздець 1973 року, і в підсумку до приватизації встигли побудувати лише 2 з шінкансенів, в обидва боки від Токіо. Ще один до аеропорту Наріта було скасовано через спротив мешканців, в підсумку це єдина скасована лінія шінкансен за всю історію<ref>натомість там побудували звичайну 1435мм лінію за стандартами шінкансену</ref>. Після приватизації, хоч і в умовах кризи, справи пішли жвавіше, і за наступні 35 років було відкрито 4 лінії шінкансену від Каґошіми до Хоккайдо і ще дві перешиті зі стандартної японської колії. За наступні кілька років планують подовжити вже існуючі і відкрити гілку до Наґасакі і першу маґлев-лінію на далекі відстані.

Це якщо коротко. Якщо ж довше, то для початку, щоб зрозуміти чому в японців щінканщен став настільки популярним, варто подивитися на саму Японію і її транспорт що тоді, що зараз. Японія - дуже густонаселена країна: в них на вдвічі меншу площу, ніж у нас, живе вдвічі більше людей, і це коли в горах (60% їхньої території) вони не живуть. Фактично вони живуть один в одного на головах, а для такого потрібні місткі шляхи. В часи вестернізації і реставрації Мейджі Японія запросила британських інженерів бкдувати залізницю<ref>і не тільки, дороги в них досі лівосторонні</ref> і тим самим зробила фатальну помилку: з того часу всі загальні колії мали 1067 мм і всі пасажирські потяги відповідно були радше аналогами наших електричок (так так, ті самі пояги з ваших улюблених оняме), аніж звичайних дальніх потягів. Ну і звісно швидкості через вузькість колії будуть невисокими: один раз лише вдалося досягнути 150 км/год, а без збільшення швидкості не вдавалося збільшити як саму пропускну здатність, так і пасажиропотік (по залізниці [[раптово]] їздять і вантажні потяги). А скоро мала проходити олімпіяда між Токіо і Осакою і очікувався наплив туристів... І до Йолімпіяди вирішили побудувати виділенку для швидкісних перевезень.

Взагалі лінію планували ще до війни, і також до Олімпіади в 1940 (яка втім не відбулась через війну). До наступної олімпіади проєкт витягнули з ящика і добили за 6 років. Лінію спершу хотіли використовувати і для вантажних перевезень, проте пасажиропотік був настільки великим, що цю ідею поховали до кращих часів<ref>досі є плани на виділенку і вантажний щінканщен між цими ж двома містами</ref>. З того часу і до сьогодні окрім пасажирських потягів на лініях курсують хіба поштові, жовтенькі такі. Тим часом через те, що завдяки шікнансену не потрібно було пертись 12 годин між містами (а автомобілі тоді не у всіх були), а тільки 4, він дуже полюбився місцевим, і за 7 років повністю окупився. Настільки полюбився, що вже за 5 років вся лінія була максимально завантажена і довелося подовжувати потяги ще на 4 вагони до 16. Тоді вже японський уряд почав задумуватися про подовження мережі у всі боки. Три роки планували, але настала нафтова криза, і те, що встигли понаплановувати до сьогодні й половини не збудували. А минуло вже, між иншим, 50 років. Одну лінію через спротив мешканців таки скасували<ref>спеціальним законом</ref> за той час, це була відносно коротка лінія до аеропорту і про неї написано вище.

Нині щінканщен простягається (майже) по всій Японії і складається з 7 діючих ліній<ref>і 2 міні щінкансени, але то по суті звичайні лінії, перешиті на 1435мм</ref>, 5 з яких [[раптово]] по факту є одною лінією через усю японію. Будують ж зараз продовження для двох з них, ще дві, а по факту одну лінію будують з нуля. Другу треба рахувати окремо, бо це перша міжміська лінія маґлеву в світі, і хоч приблизні графіки будівництва ясні, перспективи і майбутнє технології поки ніт і лінія, в яку вже вбухали [[9000|15 трильйонів]] єн, може ніколи не окупити себе. З інших плянованих ліній найбільші шанси для будівництва мають Шікоку щінанщен як до єдиної залізниці з групи, яка ще не має його, а також Уецу Шінканщен і Оу Щінканщен на заміну тим двом міні-щінкащенам.

=== Сральники ===

=== Комп'ютери <s>п'ятого покоління</s> ===

=== Автомото ===

=== Японія і [[космос]] ===

== Культура Японії ==
[[Файл:КультЯп.jpg|250px|thumb|right|Протягом багатьох століть Японія славилась високим художнім рівнем образотворчого мистецтва.]]
[[Файл:Kaiju 3.jpg|250px|thumb|Вітаємо в Японії]]

=== Мова ===
{{Основна|Японська мова}}

=== Релігія ===

=== Суспільство ===

=== Традиційна культура ===
Сформувалася в часи постійних воєн, стихійних лих та хронічної нестачі ресурсів (бо Японські острови століттями не мали своїх ресурсів окрім харчів та деревини), навіть худоба була в дефіциті. Убити усіх ворогів і красиво померти. Бо [[Лесь|ти самурай, а не гівно]]. І не забувай скласти красиве хокку перед смертю.  Для простих НЕ самураїв - це культура шани предків, батьків, підкорення колективу, культ сорому (коли зганьбитися перед поважними людьми гірше аніж вбити власну жінку), культ праці до виснаження та смерті. 

==== Епос ====
*[[Самураї]] - легендарні феодальні вояки Японії.
*[[Хіро Онода]] - легендарний японський солдат Другої Світової війни. Партизан та виживальник в лісах Філіппін.

==== Література ====
*[[Хайку]]

==== Живопис та мультиплікація ====
Японія подарувала світу тисячі мультиків та манги і залишила цнотливцями мільйони отаку, що за переглядом улюблених тайтлів забули, як виглядають справжні дівчата або хлопці. 
*[[Аніме]] - головний експортний культурний продукт Японії, що завойовує мізки невинних діточок по усьому світу. 
*[[Манґа]] - японські [[Комікси|мальописи/комікси]], що є основою для створення більшості аніме. Мангу в Японії шанують і читають багато.
*[[Косплей]] - похідне явище від перегляду аніме та манги. Переодягання в популярних персонажів і міряння прутнями чий косплей краще.

==== Фільмографія ====
*[[Ґодзіла]] - велетенська рептилія-мутант (один з кайдзю) вигадана японськими кіношниками в 1950-х роках. Стала популярним символом японської культури в світі.

=== Музика ===

==== Традиційна ====

==== Гейпоп ====

==== Джейрок ====

==== Караоке ====

=== Ігробуд ===

=== Вулична культура ===

== Японські інтернети ==
*[[Педобір]]
*[[Іміджборд]]

== Кухня ==
{{пишу}}

Японська кухня не обмежується лише їбучими суші-барами, в які ходиш [[ти]] і твоя лярва. Далеко не обмежується. Японська кухня різниться від ситних і нажористих страв з риби і ваґю (див.нижче) до зовсім вже дієтичних протухлих бобів (бо після них апетит пропадає начисто). Основних страв у них дві: варений рис і саке, яке по суті теж робиться із рису, всі решта страви є закусками до основних, як не дивно. Окрім цього, японці ще й знані естети, тому оформлюють їжу, аби було все гарно і симпатично, що аж їсти шкода. Навіть у дорогу вони пакують у спеціальні коробочки під назвою бенто, де все гарно розфасовано, але про них нижче.

Але повернемося до суші. Ми вважаємо, що суші це найпопулярніша страва японської кухні через стереотипи, які привезли з собою солдати американського окупаційного війська, які там тільки і жерли суші і [[спам]], бо суші були найдешевшими і найпоширенішими з того, що було у зруйнованій хіросімами країні. Взагалі так склалось, що японці люблять рибу, просто тому, що в них мало придатної для землеробства землі (див. вище), а тому ту рибу треба було якось зберігати і юзати (не завжди ж сиру рибу жерти). І саме через це рибу макають в соєвий соус і васабі, а також аби не завелися всякі глисти і гострики, і саме тому, що в них макають '''рибу''' наші чомусь люблять туди засовувати рис, псуючи увесь смак суші. До речі, в самій Японії частіше їдять не те, що в нас називають ролами (а в них макідзуші), а невеличкі "цеглинки" спресованих риби і рису (у них ніґірідзуші), а серед самих макідзуші канонічними є ті, які норі назовні; суші з норі межи рисом і начинкою (плюс всякі авокадо і ікра) є новомодними і прийшли з часів все тої ж післявоєнної Японії, або навіть вже американських суші-барів (як от всім відомі роли каліфорнія і філадельфія). В самій ж Японії раджу не макати подані суші в соєвий соус чи васабі, аби просто не втратити смак, бо досвідчені кухарі ними вже мажуть суші і навіть іноді присмалюють вогнем заради скоринки.

Свого роду антиподом суші є онігірі, бо якщо суші робили для збереження риби, то онігірі - вже для збереження рису. Зовні воно виглядає як кулька<ref>а взагалі може бути будь-якої форми</ref> з рису, загорнута в шматок норі, аби рис не прилип. Всередині ж це фактично як кулька з [[фалафель|фалафелю]] з м'ясом, рибою, хумусом - та будь чим. Саме з причин оцієї незрозумілости і дещо складнішого готування, аніж суші, в нас онігірі не сильно популярне. Іншою поширеною стравою є скибки сирого м'яса і риби, відомі як сашімі. Серйозно, їх навіть не смажать, але макають у соєвий соус, аби часом не підхопити гостриків та иншої біди. З іншого боку, з м'яса вони роблять шашлики, перейменовані ними в якіторі, в основному з курятини і надто мікроскопічні як для європейців. Повертаючись до сашімі й суші, варто згадати про м'ясо риби фугу, яке рекомендовано спробувати кожному. Сирим.

Проте найпоширенішою стравою японців усіх часів є яєчна локшина ака рамен. Так, першо[[мівка]] походить із Японії. Там її можуть жерти на сніданок, обід і вечерю не тільки бідні студіози, але й цілком собі люди середнього достатку.

саке

локальні страви, запозичення з заходу, [[каре райсу]]

== Військо ==

== Японія і ґайджіни ==

=== Віабу ===

=== На ПМП в джапан ===

=== Японія і її сусіди ===

=== Японія і Україна ===

== Як тролити японців ==

''Даний розділ перекладений з [https://encyclopediadramatica.online/index.php/Japan#How_To_Troll_Japs аналогічного розділу] на англдрамі, тож не сприймайте все нижче написане дуже близько до серця, бо були вже прецеденти і спроби перетворити драму на другу [[вікіпедія|вікіпідію]]. Один пункт був прибраний через прострочене відео.''
<!-- вичитати треба. -->

Що характерно є одним з найсмішніших випадків іронії всіх часів, найпрофесійнішими в тролінгу джапів по факту є віабу ''(див. вище - прим. пер.)'', їхні ж сучі діти, навіть якщо вони це чинять ненавмисне. Японці хочуть здаватися світові як цивілізовані строгі люди і роблять це шляхом цурання NEETів і і запроторення їх в [[кульпарків]], але коли жирний віб, що одягнений у форму з [[Сейлор Мун]] і пахне як Pocky lands, кричить "{{коментар|BAKASUGOIKAWAIIDESUNE|гра слів, яка не перекладається}}" всюди і змітає використані трусики японських школярок, цей весь маскарад дисципліни руйнується і показує Японію як світове посміховисько, наповнене аспергерами, яким вона є насправді. Ось чому коли ти зустрічаєш особу, яка виглядає нормальною і достатньо вихованою, але [[раптово]] з'ясовується, що він насправді японець, тоді впорися в [[4chan]], [[TV Tropes]], [[покемон]]а і найогидніший [[хентай]], який тільки можеш знайти в інтернеті, повідом правду всім і прямо перед джапом зроби все це під шквал {{коментар|Sugoikawaiibakadesune|гра слів, яка не перекладається}} а-ля [[Кріс-чян]] на стероїдах. Тож відколи всі знають, що це огидне аутистичне лайно є Японською Культурою, він майже напевне буде назавжди принижений і можливо [[прінуждєніє к міру|прінуждьон]] до харакірі.

Звісно, використання цієї тактики це як коли палестинець підриває себе в іноземному літаку чи посеред вулиці, аби вбити [[жид]]ів, бо якщо твоя авдиторія надто короткозора, то вона може подумати що аспергер саме в тебе, а не в нього. Втім є й безпечніші, хоч і менш ефективні методи.

* Сказати будь-що хороше про обидві Кореї, ну або будь що взагалі. 
* Сказати, що Zettai ryouiki переоцінене (бо воно таким і є).
* Сказати їм, що Докдо і Дяодюдао належать Північній Кореї і Китаю відповідно, <s>Iturup, Kunashir, Shikotan are parts of Russia</s> а "Takeshima" і "Senkaku" є експансією і взагалі імперіалізмом.
* Якщо ти жінка, ніколи не вдягати довгих шкарпеток, колгот чи тому подібне. В плані ніг джапи - [[араб]]и, і страшенно ненавидять, коли ноги неприкриті. Для японців поява на вулиці з оголеними ногами вважається крайнім богохульством, гіршим за вбивство. Вони вб'ють кожну таку жінку і зґвалтують її труп.
* Якщо ти робиш хентай, ніколи не малювати персонажів, які вдягають довгих шкарпеток, колгот чи тому подібне. (УВАГА: тебе можуть вбити.) Якщо ти японець, цей вчинок буде вважатися державною [[зрада|зрадою]] найвищого ступеня. 
* Сказати їм, що Хіросіма й Нагасакі були найщасливішими моментами для людської раси. Так, джапи то відсталі злі мавпи, створені [[Xenu]].
* Сказати їм, що зараз економічно вони американські лизуни навіть попри те, що вони одна з найбагатших націй світу. І що вони це заслужили через спробу надто розширити свої кордони під час ДСВ, після чого закономірно pwned амерами! 
* Писати назву японської столиці латиницею через 'i' замість 'y'<ref>Що характерно, до кінця 1940-х так і писали</ref>. 
* Постити фотографію ядерного вибуху з підписом "[[pwnd]]".
* Постити фотографії американських таборів для інтернування японців з підписом "[[pwnd]]". Для більшого лїлзу, хвалити [https://en.wikipedia.org/wiki/In_Defense_of_Internment книгу Мішель Малкін про інтернування японців].
* Навмисно плутати їх з [[Корея|гуками]].
* Спілкуватися з ними корейською і очікувати, що вони повністю тебе зрозуміють.
* Сказати, що караоке створено в Кореї.
* Називати їх "Japs", "Azn", або "[[покемон|Pokeymanz]]".
* Робити хентай без Zettai ryouiki (і рештою колготок і панцу) '''''і''''' без смерті, ґуро і снафу. 
* Сказати, що ти вивчив японські традиції через [[аніме]].
* Сказати, що кетай будь-коли може вторгтись на японію.
* Ніколи не юзати формат png. (Як і хентай, великорозмірні штуки їх збуджують) 
* Запостити low-res зображення Японії , яка дрочить багатьма high-res пісюнами.
* Сказати, що вони пішли з Кореї і вся їхня культура є корейською.
* Сказати їм, що вони походять з [[в'єтнам|Південно-Східної Азії]].
* Пройти повз школярку.
* Після чого сказати наскільки вони махнуті через сліпе фанатіння за лайняними співаками Jpop лишень через те, що вони японці.
* Вивантажити понад 9000 японських модів до японських ж ігор для вільного скачування. Чим більше вивантажено - тим краще. MikuMikudance - чудовий приклад, бо спільнота MMD поводяться (як між собою, так і щодо гри) як сраний таємний гурток. Часто вони ставлять секретні паролі на ті небагато місць для завантаження гри, що їм належать. Тож в них дуже так непалено горить, коли хтось безкоштовно ширить MMD та моди до неї (як і паролі чи посилання). Особливо вони рвуться, коли хтось робить відео і моделі з R18, більше того, робить їх простими і зрозумілими для скачування; це без сумніву виведе з себе відсталих джапів.  
* Сказати їм, що тобі не подобається snuff і guro
* Сказати їм, що не існує расово чистих японців.
* Сказати їм, що вони пішли від жидів, особливо коли вони мали вплив в їхньому уряді{{що}}.
* Сказати їм, що ти любиш Ґодзілу.
* Нагадати їм про вчинені їхніми військами злочини в [[ДСВ]].

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* {{ED|Japan|Англомовна Драматика про Ніппон}}
* {{UkrWiki|Японія|УкрВікі не відстає}} 
* {{Wikinet|Japão|Вікінет про Японію}}
*[https://web.archive.org/web/20150317050213/http://dramatica.org.ua/Японія Архів за 2015 рік]
{{Географія|2=[[Категорія:Географія світу]]}}
{{Аніме та манґа}}
[[Категорія:Японія]]