Кулемет Максим

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Версія від 00:24, 28 лютого 2021, створена Олег Петрович (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає входу табличка.jpg

Ізоляція
Ця стаття ізольована від решти Драматики. Пересічний читач лише дивом зможе на неї натрапити. Щоб це виправити, треба пересвідчитись у наявності:

  • Численних посиланнь на інші сторінки в цій статті
  • Численних посиланнь на цю сторінку в інших статтях
  • Принаймні одного шаблона (у який ця стаття теж буде додана)
  • Розділу "Див. також"
  • Категорії


454525.png

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на порталі спільноти.

"...а останній я виміняв ось на ці штанці!"
Попандопуло про кулемет Максим
Красунчеґ

Спогади дитинства[ред.]

Хто з нас не бачив старі совкові фільми: "Чапаєв", "Червоні дияволята", "Весілля в Малинівці"?

Летить тачанка [1], а ззаду кришить в капусту клятих ворогів. Він — кулемет "Максим"!

А "революційні" матроси, переперезані хрест-навхрест кулеметними стрічками - це теж для нього, для Максима (у "мосінку" таку стрічку пхати просто нема куди)

Підозрюю, якби хто зняв фільм про бійців УПА, Максимові у ньому теж знайшлося почесне місце.

Трохи історії[ред.]

Кулемет був придуманий аглицьким піндосом Хайрамом Максимом [2] аж у дрімучому 1883 році. У ньому уперше була застосована вдала реалізація ідеї використання енергії віддачі для перезарядки зброї, що за часів однозарядних армійських рушниць, у яких тоді лише починав з'являтися магазин, було просто найлютішим хайтеком (особливо доставляє факт, що конструктор хотів запиляти автоматичну рушницю, але подивившись на розміри дітища, сказав "Чудово", і вирішив ліпити кулемет). Саме це дає нам підстави вважати кулемет Максима (його правильна назва) батьком усіх сучасних кулеметів.

Зброя швидко припала до вподоби англійським колонізаторам, оскільки дозволяла швидко і без втрат шаткувати в капусту натовпи диких нігрів, китайців і малайців, витягаючи з цього чималий профіт.

Згодом хитрий піндос підшаманив свою  зброю до інших калібрів, і продав ліцензію на нього практично усім європейським країнам, які, у свою чергу, наробили купу модифікацій і  перділок переробок вже самостійно.

У роки Першої світової війни у московських імперських частинах Максими ставилися на лафети — як 76-мм польові гармати, кулеметник спереду захищався великим - як у гарматі - щитом. Мало того, його відносили до артилерії, і зводили в окремі кулеметні батареї.

Завжди бере сміх, коли чую "руССкий пулемет Максим"; достатньо згадати фірму, що першою випускала ліцензійні кулемети. Звалася вона "Віккерз і сини" - яке милозвучне московське прізвище.

Особливості будови[ред.]

Кидаються в очі одразу:

  • Товстий кожух-радіатор навкруги ствола, у який заливалася охолоджувальна рідина; як ти вірно здогадався, аноне, це була вода; за умов нестачі води як фінами, так і москалями, - застосовувався лійкоподібний лоток, у який взимку закидали сніг
  • Протикульний щиток для захисту кулеметників (а їх було 2 номери - перший косив ворогів, а другий співав пісень:
Лєнта за лєнтою - набої подавай
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

— подавав і вирівнював стрічки з набоями, щоб під час стрільби не було збоїв і перекосів набоїв.

  • Дві ручки і гашетка між ними, при цьому стрільба велася двома руками, а прицілювання було досить умовним - через проріз в щитку - ефективність покосу досягалася швидкострільність і щільними лавами ворогів.

Через значну масу сабж не носили, а ніжно катали за ручку на двох колесах. Набагато пізніше за таким принципом сонячним (Дажбожі ж онуки!) українським генієм були розроблені, і запущені у масове виробництво знамениті кравчучки, на яких у бананових коробках можна возити усе, що завгодно.

У Другій світовій війні[ред.]

У Тій країні до 1939 року був знятий з виробництва, як застаріла модель. Проте новий кулемет Дєгтярьова ще був досить сирою моделлю, і коли СРСР увійшов у війну, щоб не залишитися без кулеметів, випуск старого і доброго Максима швидко відновили за накатаною схемою.

Як Ви пам'ятаєте, тодішньою тактикою дій не передбачалося панування супротивника в повітрі, отже, багато зенітних комплексів були зняті з озброєння, виробництво нових не планувалося. Коли Гітлер напав, те, що не передбачалося, стало суворими реаліями, а гопать літачки було нічим. Криворукий совєцький геній придумав спарену, а пізніше і "зчетверену" зенітну систему — спочатку два, а потім чотири Максими крушили Юнкерсів і Месерів, аж кухвайка заверталася.

Ще[ред.]

Ще Максим асоціюється із загородзагонами НКВС, які косили своїх же совєцьких бійців, щоби иншим було неповадно під час атаки повертатися в рідний шанець за зеленкою і куривом. Багато хто не уявляє собі окопи Першої та другої Світових воєн без цієї машинки. І не варто забувати, що багато хто при слові "кулемет" автоматично згадує ЙОГО.

Олсо, Максим досі лишається кулеметом із найдовшим часом перебування на озброєнні регулярних армій.

А пізніше[ред.]

У конфлікті на острові Даманський дуже швидко виявилося, що ствол калаша перегрівається від напливу китайців. А Максими (їх спеціально зняли з "НЗ" для такої благородної справи) косили наших жовлоликих друзів ретельно і без збоїв, аби воду лили в кожух, і

Лєнта за лєнтою набої подавай -

Ну, Ви пам'ятаєте...

Примітки[ред.]

  1. Створення як такої "тачанки" - воза на м'яких ресорах - та ідею ставити на тачанку Максим приписують Несторові Івановичу Махну, а вже потім - Котовському, Чапаєву та иншим; справа в тому, що Максим перевозили на колесиках лише на короткі віддалі, по полі бою; на великі віддалі його чи вантажили на підводи, чи розбирали, і перевозили розібраним, бо від трясучки збільшувався розкид під час стрільби; за рахунок ресорів хід тачанки був м'який, і кулемет — завжди у зібраному вигляді, готовий до бойового застосування
  2. Так, мій юний друже, "Максим" — це прізвище, а не ім'я, у якому ще і наголос ставиться на перший склад, "Ма́ксим"!

Див. також[ред.]