Аґітка «Три зради москалів»
|
Ця сторінка — копіпаста однойменної агітки за авторством "того самого" Курки Аалямб, скопійована з його сайту molotukr.at.ua. На жаль, оригіналу агітки на сайті вже нема (тільки незрозуміло, як вона зникла звідти), тому маємо те, що маємо.
Текстовий варіянт аґітки
1.1169 — Андрій Боголюбський. Розграбування Києва і переформування його у провінцію замість підримувати (чи відроджувати) єдність Русі.
2.1654 — Олексій Михайлович. Порушив ратифіковану ним Переяславську угоду.
3.1918 — Володимир Ульянов. Обіцяв селянам землю, робітникам фабрики. У результаті обидва класи отримали безкоштовні кулі та поховання.
Певна кількість громадян України, хворих на синдром каченяти, проголошує своїми кумирами та ідейними надихачами цих трьох осіб невизначеної нації. Фактично, навіть окремо взяті, для України вони зробили більше зла, аніж аварія на ЧАЕС.
Власне, що казати лише про пана Андрія, котрий своїм недолугим наслідуванням батька-шостого сина В. Мономаха, у кращих традиціях варварських королівств раннього середньовіччя, показав те, яким чином можна, остаточно зруйнувавши державу, нахапатися її титулів та присвоїти її спадок. У 1169-ому році цей наступник Юрія Довгорукого, котрий (Довгорукий) кілька разів удирався до Києва і кожен раз був вигнаний та у кінці-кінців отруєний київськими боярами, захопивши Київ, вирішив, що навіть не будучи спадкоємним за сеньйоратом князем, може переносити столицю всія Русі у якесь фіно-угорське село.
А от Олексій Михайлович разом зі своїм знаменитим нащадком (Петром Вікнорубом) взагалі відрізнився нецінуванням юридичних угод. Що там казати про гетьмана Івана Мазепу, котрий намагався повернути справі законність, якщо у Переяславський угоді було чітко написано: "В начале изволь, Твое Царское Величество, подтвердити права и вольности наши войсковые, как из веков бывало в Войске Запорожском, что своими правами суживалися и вольности свои имели в добрах и в судах, чтоб ни воевода, ни боярин, ни стольник в суды войсковые не вступалися, и от старшин своих чтоб товариство сужены были: где три человека козаков, тогда два третьего должны судити.", з відповідним рішенням царя "Сей статье указал государь, и бояре приговорили: быть так по их челобитью.", що, власне, означає згоду. Куди цікаво дані "права и вольности наши войсковые" зникли до 1709-ого чи 1764-ого року?
Останній раз, коли нас зрадили, це було зроблено особливо цинічо, бо зрадили не державу а народ, котрий у ній проживав. Наобіцявши майна та землі, у остаточному рахунку терористична організація РКП(б), оголосила що все майно належить виключно підставному обличчю, званому безкласовою державою, котре фактично і створювалося як уособлення самої організації. У тому числі і майно українських селян та робітників.
Тож який зміст приховувати правду, коли всім, хто хоч трохи знайомий з поняттям исторії руських земель ясно, що зміст існування "Великої Росії" у тому, що це ті самі 70% з тих 95-и % народів давньоруської держави, які вирішили, що вони самі зможуть диктувати лад не звертаючись до розуму чи освіти? Для Московії є природним бути частиною України. Москальський діалект - зіпсований мордвою, муромою та чуддю говір русько-української мови. До прикладу звернемося хоча б до Ключевського "...акающие говоры Великороссии образовались при обрусении чудских племен. Восточные инородцы, русея, вообще переиначивали усвояемый язык, портили его фонетику, переполняя ее твердыми гласными и неблагозвучными сочетаниями гласных с согласными. Обруселая Чудь не обогатила русского лексикона: академик Грот насчитал всего около 60 финских слов, вошедших большею частью в русский язык северных губерний; лишь немногие подслушаны в средней Великороссии, например пахтать, пурга, ряса, кулепня (деревня). Но, не пестря лексики, чудская примесь портила говор, внося в него чуждые звуки и звуковые сочетания...". Тож оригінальною мовою є українська. Російська ж - лише її зіпсований варіант. Отже обов'язок будь-якого русина — є захист і збереження мови, що існує вже якнайменше півтора тисячоліття. Ця мова зберегла на одне число (двоїна), на один відмінок (кличний) та відміну (4-та) іменників, форму дієслова (спонукальна теперішній час перша особа множини), звук (гортанний [г] - існують переконливі докази, що саме такий, а не [ґ] був удавнину), аніж усякі зіпсування піднегітками русичів. Ця мова - слов'янська латина! Ця держава - Русь-Україна!
.jpg)
