Перегляд вихідного коду сторінки Непийпиво/Про юність


[[Файл:Непийпиво Максим 44.jpg|міні]]
За згадками близьких людей - він не любив своє прізвище по паспорту. Казав, що воно російське і тому взяв собі “Непийпиво” - ще в років 18-ть. За таким  його і запам'ятали далі, в більш буремні часи. Був небагатослівний і не любив багато теревенити про себе або свої справи, навіть серед близьких. 

В Братство юнак потрапив ще в часи президентства Януковича, в 2011 році. Тоді будь яка патріотична діяльність таких організацій підпадала під підозрілий погляд державних структур і найбільшою бабайкою для чиновників та силовиків було тоді УНА-УНСО. Імідж цієї організації ЗМІ тоді роздмухували як найбільшу загрозу існуючому державному стану. Братство, відповідно, теж отримувало схожу репутацію серед тих хто ніяк не цікавився, що там всередині. 
== Чому "Непийпиво"? ==
[[Файл:Непийпиво Максим 39.jpg|міні]]
Чому "Непийпиво"? Осип Луганський, що добре знав героя статті, пояснює: Коли Максим прийшов у "Братство", він ще не був християнином, міг випити пива з друзями. Хтось йому тоді сказав: "Будеш тепер Непийпиво". Він і не пив. На одному з ранніх фото він несе плакат з написом “Досить бухати, час бунтувати”.

В 2012 му році, судячи з його постів в соцмережах, Максим приймав участь у протестах, раптово, на підтримку популярного тоді файлового обміннику Ex.ua, що був тоді головною фортецею вітчизняних піратів, і де можна було знайти та скачати майже усе що завгодно. В той час багато хто вважав що ігри, фільми та музику логічніше качати з торентів і ніхто сильно не заморочувався  різними сервісами на кшталт Стім або гугл-музики як зараз. Існування ex.ua сприймалося багатьма як ознака свободи в Україні, а спроба його закрити - як наступ на права громадян.

Є згадки що ще в 2010-му році Максим теж вже приймав участь у акціях «Ні поліцейській державі» - пов'язаних зі справою Ігоря Індила - студента що був вбитий у відділку міліції Києва. Тобто як бачите - з молодих років мав досвід громадянських протестів.

== Поїздка на Кубань 2013 року ==
{{Youtube|39wnNqxd8yM|Інтерв'ю з Максимом Михайловим. 2013 рік}}
[[Файл:Непийпиво Максим 25 2012 2.jpg|міні|З відео поїздки в Росію.]]
В 2013-му Максим вперше помітно засвітився в медіа. 22 січня того року їздив на акцію громадянської непокори до Росії. Ця дата була обрана не просто так - це День Злуки українських земель - і на Кубані, Ставропіллі, Воронежчині теж відбувалися заходи. Учасники таких акцій висували сміливі на той час думки - автономія Кубані, а далі від'єднання від Росії. В поїздку Максим поїхав не один, а разом з Тарасом Карлюком (Тарасієм), що згодом теж буде членом Четвірки. Парубки тоді встигли зухвало назнімати відео, де вони в різних містах на шляху до Кубані (наприклад в Воронежі біля знаки “Город-герой”) пікетують з українськими прапорами - в ті часи російські силовики ще не реагували на жовто-блакитний колір як злі собаки, тому авантюрна поїздка видалась досить успішною. На додачу, на Кубані був міжетнічний конфлікт - активісти вимагали покарання для уродженця Чечні Вісхана Акаєва. Під час бійки в Невинномиську Ставропольського краю, в  барі, той убив ножем мешканця Кочубеївського району, Миколу Науменка. Непийпиво був серед  цих активістів-мітингарів, яких і затримала поліція. За словами Максима однією з причин чому вони туди поїхали  було те, що місцеві активісти “Це – українці, і, як не дивно, російські націоналісти. Вони хочуть відірватися від Москви, бо вважають її окупаційною. Відхід до України бачать кращим варіантом.”

Арештованим висувалися обвинувачення в хуліганстві, хотіли вибити з них, що хлопці приїхали підтримувати сепаратистів, а значить і можливість впаяти  кримінальну статтю. Але через 15 діб арешту їх відпустили. По сучасним міркам які панують в Російській Федерації  - це все дуже лайтові звинувачення від російської влади, яка в умовах повномасштабного вторгнення присудила б таким активістам по 10-20 років тюрми або б просто б вбила їх. Вони повернулися в Україну, а ця історія залишилася як один з перших прикладів авантюрної і сміливої акції, коли Максим не побоявся відправитися на територію ворога. 

Цікаво, що в статті 2013-го року, яка вийшла після його кубанського рейду, Максим згадує момент: “З батьками я – російськомовний. Коли був маленький, з дорослими говорив російською, а на вулиці з дітьми – українською.”

== Галерея молодих років ==
<gallery>
Непийпиво Максим 44 2012.jpg|міні|Максим після звільнення з  під російського арешту
Непийпиво Максим 30.jpg|
Непийпиво Максим 25.jpg|
Непийпиво Максим 26.jpg|
Непийпиво Максим 27.jpg|
Непийпиво Максим 28.jpg|
Непийпиво Максим 29.jpg|
Непийпиво Максим 31.jpg|
Непийпиво Максим 33.jpg|
Непийпиво Максим 32.jpg|
Файл:Непийпиво Максим 34.jpg|
Файл:Непийпиво Максим 36.jpg|
</gallery>