Альтернативна хронологія

Маємо те, що маємо Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (Альтернативні_хронології). Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.

Суть

Альтернативні хронології (у тому числі - Нова хронологія) - до цього часу вже неабияка кількість наукових видань, фільмів, авторства різних ісконників і не дуже, які намагаються довести, що вся популярна історія - то вигадка, якої насправді не існувало. За їх твердженням

Роздмухував весь цей прегарний процесс лайнокидання на вентилятор, такий собі академік Анатолій Фоенко. Якось на дозвіллі Толік зачитався мемуарами відставного головного американського спеціаліста з небесної механіки на прізвище Ньютон - так-так, однофамільця того самого. Там, крім іншого, описувалася модель руху Місяця взагалі дати настання затемнень зокрема. Модель була виведена на базі рівнянь ще одного Ньютона котрого повинен знати кожен школяр. Однак дати затемнень, наведені в літописах та інших давніх джерелах, не вкладалися в неї ніяк. Звідти випливає висновок - справжня історія прослдіковується лише десь до XVIII сторіччя, а все що давніше, це дублювання одних і тих же фактів в різних іпостасях, копірастія та побрехеньки літописців.

Цю казку Фоменко і його адепти не втомлюються розповідати і до цього дня. Тільки от біда - ніякого відношення до реальності вона не має. "Модель Ньютона" була зовсім не про те, та й дати затемнень прекрасно відповідають астрономічної теорії. Не вірите? Беріть програму-планетарій і перевіряйте. Та думку альтернативних вже було не зупинити, із піною на вустах вони почали доводити що всі сучасні підручники з історії це підтирка для дупи а історію писали брехуни та казкарі.

Особливість історії завжди полягала у тому, що її ніяк не можна перевірити подивившись момент повторно. Таке враження, що світ створений лише у момент нашого існування, а все, що було до цього - лише наша вигадка, кістки в землі теж створені разом з нами. На щастя, джерела останніх століть не підлягають сумніву, але джерела давніх цивілізацій, забутість мов їх написання та загальна несистематизованість, дають можливість кожному казковому брехуну, дебілу, тролю, генію (необхідне підкреслити) висловити припущення, що українська\россійська\праслов'яньська мова то найстарша, найзначніша і т. д.

Сам же Фоменко стверджує наступні речі про Рашку та її історію доводячи що: Ярославль - це Новгород, Куликовська битва проходила в центрі Москви, Європа - колонія Росії, а також египетьські піраміди зроблні з полімерного бтону та інша поебень виключно в тому ж самому дусі. Не обійшлося і без "доказів": за їх словами більшість біографі давніх історичних діячів підозріло схожі один на одну, а що це значить? Значить вони тупо дублювалися одними і тими ж істориками а багато історичних персонажів жили в один і той же час.

Пояснення

В середні віки монахи, при складанні життєписів, справді займалися копіпастою. Ну, а що робити, якщо князь - пахан, а його слуги - відморозки? Ось і писали їм благородну біографію, накшталт героїчного минулого нашого, вже колишнього Проффесора. Зрозуміло, що в кінці завжди виходили схожі історії. Таке тоді було досить круто - мати біографію як у стародавнього імператора. Прагнення бути неповторним і унікальним - плід порівняно недавнього часу. В брудному середньовіччі людина вважалась тим крутіша, ніж більш вона була схожий на стародавнього героя. Звідси всі ці постійні порівняння королів з Сашком Македонським, силачів і сміливців - з Самсоном і Гераклом, розумників - з Платоном і Аристотелем.

Сучасні історики та археологи теж усцикаються зі сміху коли читають альтернативні хронології. Адже як тоді їм бідолахам пояснити давні черепки та іржавий мотлох що вони викопують із надр землі та датують його радіо-вуглецевим методом як стародавній?

У нас

Послідовники Толіка Фоменка є і на наших теренах, однією з таких книг, що доводять мегаарійськість українців є "Шлях аріїв" за авторства Юрія Канигіна. У цій книзі, як і повсюдно, поєднуються сентенції космічного походження, релігійних витребеньок, псевдоісторій про великі стародавці цивілізації про невимовну надвисоку і верховно-важливу роль української культури у світовій.