Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Пасти

ДНД

Власне уявлення: днд це збірник правил, за якими стається власне ролє-плєй: листи персонажів, кубики, соц. взаємодія і так далі. Ролеплеєм можна займатися і без цієї мішури, враховуючи що в їй ще треба розбиратися, але вона робить його більш реалістичним, додаючи до нього елемент неочікуваності, та і підготовка до нього ретельніша ніж до текстового рп десь серед over999 однакових рп серверів дрискорду. Тут від мастера очікується, що він пропише кампанію на тижні вперед. 

До речі про сесії. Там де я зараз, вони то переносяться то партії з гравців взагалі розпадаються. Йти деінде я не хочу, бо навряд чи знайду, та й лінь. Гра вже запланована, ніяково так зникати, тим більше що вже і до людей звикаю, а у тому і суть..

До днд я час від часу рп-шив в чатах, пишучи до того довжелезні анкети, дві третини з яких займала біографія. Особисто для мене перевага днд в тому що тут відсутній якийсь рандом в битвах. Чітко розписано хто скільки наносить, всі закляття і так далі. Без "кастую убермегахуяку яка дезінтегрує тебе за 0.0001 сек поки ти ставав у стойку, тому ти ніхуя не зміг зробити". Ба навіть відчувається вектор, в якому розвивається сюжет(ну і ти разом з ним), але це вже від кожного конкретного серверу залежить. Це відчуття допомагає тобі зрозуміти що взагалі треба робити і навіщо. Без нього може все зійти в рутину персонажа(напр. кожного дня він просто бухає і потім валяється п'яним, десь в лісі), аби тебе не видалили. Хоча, можливо, комусь подобається таке, така собі втеча від реальної рутини до рутини віртуальної.

Коротко геймплей: дм(данжн мастер) тобі пояснює все навколо, а ти з цим взаємодієш. Наприклад:
Дм: Ти стоїш в лісі і чуєш далеко сміх компанії злочинців, твої дії?
Гравець: Хочу до них підкрастися
Дм: Кидай на скритність
Гравець: 20
Дм: Ти зміг підкрастися до них майже впритул, і помічаєш що їх там троє. Ти чуєш їхню розмову, те, як вони обговорюють план нападу на найближчий кабак
Гравець: Хочу вистрілити в найближчого з лука.
Дм: Кидай на атаку
… 
Щось типу цього, не знаю, навряд чи цього достатньо хоча б для загального розуміння, краще все таки подивитися ютуб, на цю тему навіть україномовних відео багато, мовчу вже про англомовні…


Можливо, я від природи тупий, але навіть з заповненням листа перса в мене виникали проблеми, добре що дм допомагав. Знайдеш хорошого дма і пів діла вже зроблено, він тобі допоможе і з механіками гри і з заповненням всіх листів… Але краще і самому хоча б правила прочитати раз-другий. Є офіційна книга гравця п'ятої редакції. Чи існує український переклад я не їбу, бачив лише кацапський.

Український матріархат

Цитата: Хз, чи матріархат, чи патріархат, але війна довела, що в нашому суспільстві жінка - це лише дірка у м'ясі і спиногризокомбінат, а чоловік - обслуга цього всього.

Творець "Чужого" Рідлі Скотяра зняв прекрасний фільм про середньовіччя, де показав, що таке справжній патріархат. "Остання дуель" чудово демонструє, за що б'ється лицар де Каруж, чию дружину збезчестили – за свою власність. Так, за законом королівства Франції тих років дружина є власністю чоловіка й чоловік має повне право вільної людини захищати свою власність і вимагати компенсацію від тих, хто цю власність попсував.

Такий класичний патріархат і досі зберігається у деяких країнах – наприклад, там, де за зраду жінці можуть за законом відрізати голову.

Що ж ми маємо в Україні?

Натуральний матріархат!

Ознаки:

- у центрі суспільної уваги жінка та її унікальна функція – народження дітей (головна ознака матріахату – високе становище жінки в суспільстві)
- суспільна функція чоловіка – прислужувати жінці; це й праця на матеріальне забезпечення жінки і її інтересів, і забезпечення безпеки
- утиснення права чоловіків: закритий кордон, примусова мобілізація, урізані права на дитину (як ненароджену, так і народжену), презумпція винуватості перед жінкою (неодноразово чоловіків садиkи за брехливі свідчення хвойд про зґвалтування) тощо

Повертаючись до прикладу де Каружа, то можемо сказати, що українських "лицарів" женуть на війну явно не для того, аби захистити свою власність.

Поки жінка з дітьми відсиджуються в Німеччині на гроші тамтешніх платників податків, українська держава застосовує печерну дискримінаційну політику щодо чоловіків, закривши для нас кордони, а в найгіршому випадку кидаючи, неначе м'ясо, на захист олігархічної держави й майбутнього жінок.

Кілька питань для роздумів:
- чому українські жінки не мусять служити у війську як в Ізраїлі?
- чому чоловіків з 3-ома і більше дітьми випускають? (підказка: що більше дітей, до дужче васальний зв'язок чоловіка до жінки)
- чим допомогли невиїзні цивільні чоловіки в Бучі?

https://odysee.com/@colttaine:d/The-Matrix-Behind-The-Matrix:4
https://www.youtube.com/watch?v=9W6wvHSMmzY
https://www.youtube.com/watch?v=lhJPXboI-ng
https://www.youtube.com/watch?v=2-myk23yTyM (<-ось це має торкатися того що ти згадав щодо "традиційних суспільств".)
https://www.youtube.com/watch?v=ah2rh-fKifQ

Альтернатива:
Насправді якщо взяти українську традицію то навіть за часів патріархату до жінок не відносились як до людей третього сорту, їх любили, піклувались, та навмисне не давали ті чоловічі справи щоб вона й залишалась жінкою, була за мужом, по всім найкращим християнським традиціям.

До жінок в усіх суспільствах ставилися поблажливо, виходячи з фізичних причин: жінці треба народжувати дітей, що саме по собі вже неабияка робота. 

Це була запорука виживання виду та племені, ще з давніх анімістичних давен саме чоловіки ходили на мамонта, поки жінка носила життя під серцем або відходила від пологів.