Юродливий

Розбір статтьі українські моўні срачі від Йуродливого.

Букви і трохи правопису

• В—Ў. Не розумію сарказму до „легше вчити чужоземцям“ — вони вже мають відповідні V—W. Хоч і вже рішено запозичувати W як В, то після цього взагалі питання зникнуть, про москальське В—У і поготіў. Сьуди і аўтор, аўдиторія. Сльід зазначити, шчо подібний звук мають білоруси з Ў і польаки з Ł.
• Г—Ґ потрібні, просто під Москоўшчиною забороняли мати власну абетку, тому зустріти її можна як КГ, котру знайти можна навіть в Східних краях, а осноўна частина стала простою Г.
• Велика И і дльа закінченньа сліў на штиб крови — підтримую.
• Ф прижилася, причому не скільки з дьійсно сильного влпиву москоўської. Я б не заміньаў на ХВ, але де раньіше була Θ — замінити всюди на Т.
• Щ не потрібна. Причому досвід не тільки з білорусьів, але й з піўденнословян, тільки там замість ШЧ — ШТ. Чому булґари не сльідували цьому — не відомо, бо там теж ШТ. Лиш знаємо, шчо вони смикають на кирилицьу і не є спраўжними словянами. Про латінописаків взагалі мовчимо. А з москальами все зрозуміло, там окремий і дешчо татарський звук.
• Апостроф, Ь і трохи Й. Апостроф справедливо ўважають недобуквою і тому не потрібний, це така собі калька з Ъ, навіть не таємницьа, шчо навіть москальі у сьвій час вживали апострофу. Вирішити проблему легко і корисно: там де помякшують — драгоманіўка, де ньі — ӧтована буква. Тепер:
  • Всьуди де є помякшенньа — Ь;
  • Й позначає тілько надкоротке І, а сам приголосний Й — в складових ӧтованих голосних; таким чином можна замінити Ь і Й на Ј, бо вони мають спільне історічне похоӝенньа.
  • Викинули зайву недобукву.

Инше

• Ӧтовані.
  • Відсутня буква для ЙО—ЬО і чомусь буква Ю візуально підходить. Не треба тут московського Ё, можна окрему Ӧ і допоміжну драгоманівку.
  • Внести желехівку, а саме тверду І, а та І, шчо помʼякшує попередний приголосний — Ї. Такий простий крок також знишчує геть незрозумілий виняток девʼятки, спрошчує етимолоґічний звʼязок і ріжницю сліў, також чергування І—О.
  • Повернути ӧтацію післьа І за українськими нормами, а не тільки московською з Е: не тільки клієнт, але й ґеніяльний, Маріюпіль тошчо.
• Відсутні букви дльа ДЗ та ДЖ. Можна погльанути на даўнину, або вжити нові Ӝ та Ӟ. Якшчо ж без нових букв і зберегти апострофу, то ўвести правило і для розмежуванньа, наприклад відʼжити.

Latinka

Я також підтримую думку латінізації. Можете почати з самого себе. З існуючих мені до вподоби нова гаєвицьа.

Нова епоха

При цьому, я люблю будувати лоґічне всьуди, тому створиў і власну, котра не базуєтьсьа на чужі мови чи бере тільки найкорисніше — мова мусить бути незалежною, така моя думка.

Букви

Швидко:

• Очевидно, згадані В—Ў перемістимо на V—W і Ь–Й — J.
• Коли апостроф не зберігаємо, то ӧтовані з тремою: Ä—Ü—Ï—Ë—Ö, букви дла ДЖ і ДЗ (пізніше).

Згадаємо, шчо маємо 4 двозвукіў: ДЖ, ДЗ, Ч—ТШ і Ц—ТС. При апострофі можна вживати двознаки! Бажано саме на них посадити допоміжні знаки:

• TS → Š.
• TC → Č, незвична річ, але легко прикріпити: анґлійське delicious, чи сам звук С вкллучає Ш, як звук Ч. Дльа бонусу:
  • Приємно і швидке CČ — ШЧ — Щ.
  • Парноӟвінка G — Ж має спільне похоӝенньа, але я використаў дешчо инакше.
• DZ → Ž.
• DG → Ǧ.

Маємо питанньа, а куди Ґ? На Q. Історічно латиницею звук /g/'Курсивний текст позначали і буквою Q. Дльа бонусу, парноглуха — К.

Таким чином абетку з 35 буквами. Для порівньанньа, сучасна українська кирилиця має 34 (з апострофом).

Новим буквам — нова абетка на основі звуках.

Причому, при бажанньі можна безпроблемно відмовитисьа від всьіх 5 ӧтованих і 4 двозвукіў з заміною на апостроф — 27 букў.

Цьікава річ, коли зберегти мяку І — всьі букви, котрі помякшують мають крапку: i—j.

Приклад

Використаймо »Заповіт« Шеўченка

З мягкою І	З апострофом і без всіх допоміжних	Типу оріґінал
Äk umru, to poxovajte Mene na mohyli, Sered stepu cyrokoho, Na Vkraïni mylij, Cčob lany cyrokopoli, I Dnipro, i kruči Bulo vydno, bulo čuty, Äk reve revučyj. Äk ponese z Ukraïny U synjeë more Krow vorogu... otojdi ä I lany, i hory — Vse pokynu i polynu Do samoho Boha Molytysja... a do toho Ä ne znaü Boha. Poxovajte ta vstavajte, Kajdany porvite I vragoü zloü krovü Volju okropite. I mene w semï velykij, W semï voljnij, novij, Ne zabudjte pomänuty Nezlym tyxym slovom.	Jak umru, to poxovajte Mene na mohyli, Sered stepu cyrokoho, Na Vkrajini mylij, Ctcob lany cyrokopoli, I Dnipro, i krutci Bulo vydno, bulo tcuty, Jak reve revutcyj. Jak ponese z Ukrajiny U synjeje more Krow vorogu... otojdi ja I lany, i hory — Vse pokynu i polynu Do samoho Boha Molytysja... a do toho Ja ne znaju Boha. Poxovajte ta vstavajte, Kajdany porvite I vragoju zloju krovʼju Volju okropite. I mene v semʼji velykij, W semʼji voljnij, novij, Ne zabudjte pomʼjanuty Nezlym tyxym slovom.	Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани, і гори — Все покину і полину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. І мене в сем'ї великій, В сем'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.