Rainy984
Святослав Дзіковський (нікнейми Rainy984, Дощик, поганяло Дрищик) — львівський ФОП-пірат, стример, колишній координатор львівського аніме-клубу Міцурукі, спів-грабіжник і анальний володар бренду-привида Аманоґава та спікер (начебто колишній) Базованої Історії.
У вітчизняному аніме-ком'юніті здобув культовий статус еталонного перевертня, який примудрився за шість років послідовно кинути, пограбувати та облити брудом абсолютно всіх, хто допомагав йому піднятися: від священного українізаційного аніме-клубу до власної команди грабіжників озвучення.
Наруто-терапія під ковдрою Міцурукі
Шлях майбутнього Володаря Мікрофонів починався цілком стандартно для львівського гіка. Навчання на прикладній математиці в університеті Франка школі успішно поєднувалося з непереборним бажанням дивитися японську анімацію рідною мовою. Оскільки наприкінці 2010-х легального аніме в Україні майже не існувало, а російські даб-проекти все ще лізли з усіх щілин, Святослав вирішив долучитися до культури власноруч.
Тоді з'являється його основний нікнейм Rainy984, який згодом для простішого сприйняття масами трансформувався в душевне "Дощик". Починав він як рядовий ентузіаст. Наприкінці 2018 року Дощик долучився до Всеукраїнського клубу Міцурукі. Де йому надали всі можливі форми підтримки та запропонували ідею локалізувати "Наруто: Ураганні хроніки", видаючи шалені на той час об'єми - по 5 перекладених та озвучених серій на тиждень.
Найсоковитіший і найдовше приховуваний секрет успіху Дощика - це фінансова та ресурсна підкладка його ранньої діяльності. На самому початку він не мав ані великих комерційних контрактів, ані стабільних донатів, які могли б утримувати амбіції Дощика. Але в Міцурукі були хороші союзники: Братська Четвірка, Товариство Просвіта та інші патріотично-ветеранські організації. Саме з їхньою поміччю Міцурукі надало аніме фандаберам:
- Повноцінне стабільне фінансування.
- Технічне обладнання та приміщення.
В подальшому саме на цій підтримці та набутих з її допомогою зв'язках Дощик розбудовував свій імідж головного патріота українського фандабу, розповідаючи на стрімах про важливість лагідної (і не дуже) українізації.
Але як тільки клуб міцно став на ноги, набрав критичну масу підписників, а сам Святослав зареєстрував ФОП і почав знімати вершки з прямих донатів аудиторії, Братство раптом стало непотрібним і навіть шкідливим для його світлого образу прогресивного IT-підприємця серед диванних лібералів.
Просто тихо піти він не міг. Щоб відмити власну репутацію від зв'язків із нібито "суперечливими політиками" (а напсправді захисниками України з 10-річним стажем), Дощик та компанія розгорнули цілу внутрішню кампанію, активно поливаючи колишніх благодійників лайном у мережі. У закритих чатах та наближених пабліках запускалися наративи про те, яке погане Братство, і як воно нібито мало не на Московію працює.
Це викликало шок та іспанський сором у тих представників фендому, які знали реальний стан справ: учасники клубу з Братства з 2014 року воювали на фронті. Проте для Дощика моральна сторона питання ніколи не важила: поки гроші давали - вони були братами й рятівниками, як тільки доходи виросли - колишні спонсори моментально перетворилися на ворогів фендому.
Міцурукі-ґейт 2020: Спільник у великому грабежі
В офіційній біографії Дощика нетямущі журнашлюхи красиво пишуть: "У січні 2020 року заснував незалежну студію Аманоґава". Проте люди пам'ятають, з якого саме бруду виросли ці красиві зірки на небі. Насправді Аманоґава - це результат класичного рейдерського захоплення, де Святослав виступив одним із головних архітекторів та виконавців.
На весну 2019 року Дощик офіційно вважався третім координатором озвучення у клубі Міцурукі. Клуб мав величезну на той час інфраструктуру: десятки регіональних філій, напрацьовану роками базу підписників, дискорд-сервери та медійну вагу. Але Дощику та ще кільком адмінам стало затісно в рамках загального клубу, де доводилося взаємодіяти з купою надто крутих людей: майданівців, ветеранів АТО, волонтерів та інших, звісно не таких достойних, громадських діячів аніме-фендому.
Узимку 2020 року група змовників провернула бліцкриг:
- Адміни-заколотники, маючи технічні доступи, в один момент відрізали незгодних діячів Міцурукі від керування головними ресурсами спільноти.
- Усі пабліки, дискорд-сервери, чати та бази підписників були банально викрадені.
- На ранок тисячі анімешників, які засинали підписниками Міцурукі, прокинулися в пабліках із новою назвою - Аманоґава.
Коли пограбовані творці Міцурукі спробували публічно відновити справедливість, Дощик із соратниками ввімкнув режим тотального ігнору та газлайтингу. Перш за все форсувався аргумент "Ми робимо важливу роботу, озвучуємо і перекладаємо. А що роблять ті кого, ми позбавили можливості щось робити? - Нічого. Ха!". Потім глядачам згодували байку, що це абсолютно нова, чиста і незалежна студія, яка просто дивним чином отримала у спадок абсолютно всі медіа-ресурси старого клубу. Розумні люди у фендомі на іміджборді Кропивач швидко викупили цей цинізм і охрестили первинний семизірковий логотип Аманоґави символом злодійства, порівнюючи його з Укрсиббанком через ідентичний візуальний концепт "позичання" нового ні з чим не пов'язаного майна.
Золота доба авторитаризму
Думаючи, що позбувся "зв'язків з Братством" та остаточно переваривши спадщину Міцурукі, Дощик оголосив себе єдиним і неповторним "керівником" українського аніме-руху. Студія іноді видавала якісний контент, але трималося все на дикому ентузіазмі десятків акторів, перекладачів та звукорежисерів, які щиро вірили, що працюють заради спільної ідеї. Сам Rainy984 активно качав особистий бренд:
- Озвучував ключових персонажів у найгучніших тайтлах.
- Розкрутив Twitch-канал, де збирав вершки в категорії Just Chatting, грав у ігри та торгував обличчям перед довірливими підписниками.
- Входив до комедійної тусовки Сініорів постіронії, світився на благодійних трансляціях і будував образ "свого хлопця"в дошку.
- Показно збирав донати на ЗСУ, але своїх колишніх партнерів і меценатів з ЗСУ так само таврував зрадниками.
Проте за лаштунками красивої картинки ховався класичний комплекс бога. Святослав щиро увірував, що бренд Аманоґава - це виключно він, його ФОП і його інтелектуальна власність. Команда ж сприймалася ним як безкоштовна робоча сила, додаток до мікрофона, який зобов'язаний беззаперечно підкорятися наказам вождя. Будь-які спроби натякнути на фінансову прозорість чи зміну стилю управління сприймалися Дощиком як особиста образа і спроба заколоту.
Він краде у багатих і віддає бідним
Кармічна розплата наздогнала Дощика в червні 2026 року. Роками накопичувані внутрішні проблеми — фінансові махінації з донатами глядачів (які йшли куди завгодно, тільки не на виплати команді), токсичне ставлення в адмін-чатах, кумівство та тотальний газлайтинг - вибухнули на весь український інтернет.
В один день 17 ключових членів команди, фактично весь акторський та технічний кістяк студії, був розпущений на стрімі. Вони довго не думали і публічно заявили, що працювати під керівництвом Дзіковського більше неможливо, виваливши в мережу гігабайти доказів його самодурства. Дощику миттєво перекрили доступи до частини ресурсів, а вся бунтівна команда пішла створювати нову студію "Далі буде".
Реакція самого Дощика увійде в підручники з найгіршого антикризового менеджменту:
- Він щиро здивувався і назвав вихід 17 людей шокуючим ультиматумом.
- Сказав, що Аманогава працює та він набиратиме нову команду людей.
- Звинуватив команду в тому, що вони перестали з ним розмовляти (хоча люди просто втомилися битися об стіну його его).
- Сказав, що Аманогава не працює та він хоче повернути цілісність команди.
Святослав до останнього вірив, що оскільки назва студії реєструється ним як інтелектуальна власність, а донайти йдуть на його ФОП, глядачі залишаться з ним. Проте реальність виявилася жорстокою: аудиторія йшла не за сухою назвою в реєстрі, а за живими голосами акторів, яких Дощик роками експлуатував.
Базована історія
Про це відомо мало. Канал делікатно уникнув питань чи обговорень, зробивши реліз поста з учасниками, в якому Святослава просто не існує. Далі не буде?
Поточний стан пацієнта
Станом на сьогодні Святослав Дзіковський є капітаном потонулого корабля. Аманоґава фактично перетворилася на персональний блог одного ображеного львів'янина. Навички успішного кидка цього разу зіграли проти нього самого: репутація в українському гік-сегменті помножена на нуль, а його нікнейми стали синонімами токсичного менеджменту та фендомного паразитування.
Насамкінець він пообісцяв новий вектор розвитку та шукати нових наївних підлітків, які згодні безкоштовно записувати звук для його ФОПу, але ймовірно він вже політичний труп і його історія занесена до золотого фонду найбільших зашкварів українського інтернету.