Юродливий
Розбір статтьі українські моўні срачі від Йуродливого.
Букви і трохи правопису
- В—Ў. Не розумію сарказму до „легше вчити чужоземцям“ — вони вже мають відповідні V—W. Хоч і вже рішено запозичувати W як В, то після цього взагалі питання зникнуть, про москальське В—У і поготіў. Сьуди і аўтор, аўдиторія. Сльід зазначити, шчо подібний звук мають білоруси з Ў і польаки з Ł.
- Г—Ґ потрібні, просто під Москоўшчиною забороняли мати власну абетку, тому зустріти її можна як КГ, котру знайти можна навіть в Східних краях, а осноўна частина стала простою Г.
- Велика И і дльа закінченньа сліў на штиб крови — підтримую.
- Ф прижилася, причому не скільки з дьійсно сильного влпиву москоўської. Я б не заміньаў на ХВ, але де раньіше була Θ — замінити всюди на Т.
- Щ не потрібна. Причому досвід не тільки з білорусьів, але й з піўденнословян, тільки там замість ШЧ — ШТ. Чому булґари не сльідували цьому — не відомо, бо там теж ШТ. Лиш знаємо, шчо вони смикають на кирилицьу і не є спраўжними словянами. Про латінописаків взагалі мовчимо. А з москальами все зрозуміло, там окремий і дешчо татарський звук.
- Апостроф, Ь і трохи Й. Апостроф справедливо ўважають недобуквою і тому не потрібний, це така собі калька з Ъ, навіть не таємницьа, шчо навіть москальі у сьвій час вживали апострофу. Вирішити проблему легко і корисно: там де помякшують — драгоманіўка, де ньі — ӧтована буква. Тепер:
- Всьуди де є помякшенньа — Ь;
- Й позначає тілько надкоротке І, а сам приголосний Й — в складових ӧтованих голосних; таким чином можна замінити Ь і Й на Ј, бо вони мають спільне історічне похоӝенньа.
- Викинули зайву недобукву.
Инше
- Ӧтовані.
- Відсутня буква для ЙО—ЬО і чомусь буква Ю візуально підходить. Не треба тут московського Ё, можна окрему Ӧ і допоміжну драгоманівку.
- Внести желехівку, а саме тверду І, а та І, шчо помʼякшує попередний приголосний — Ї. Такий простий крок також знишчує геть незрозумілий виняток девʼятки, спрошчує етимолоґічний звʼязок і ріжницю сліў, також чергування І—О.
- Повернути ӧтацію післьа І за українськими нормами, а не тільки московською з Е: не тільки клієнт, але й ґеніяльний, Маріюпіль тошчо.
- Відсутні букви дльа ДЗ та ДЖ. Можна погльанути на даўнину, або вжити нові Ӝ та Ӟ. Якшчо ж без нових букв і зберегти апострофу, то ўвести правило і для розмежуванньа, наприклад відʼжити.
Latinka
Я також підтримую думку латінізації. Можете почати з самого себе. З існуючих мені до вподоби нова гаєвицьа.
При цьому, я люблю будувати лоґічне всьуди, тому створиў і власну, котра не базуєтьсьа на чужі мови чи бере тільки найкорисніше — мова мусить бути незалежною, така моя думка.
Букви
Швидко:
- Очевидно, згадані В—Ў перемістимо на V—W і Ь–Й — J.
- Коли апостроф не зберігаємо, то ӧтовані з тремою: Ä—Ü—Ï—Ë—Ö, букви дла ДЖ і ДЗ (пізніше).
Згадаємо, шчо маємо 4 двозвукіў: ДЖ, ДЗ, Ч—ТШ і Ц—ТС. При апострофі можна вживати двознаки! Бажано саме на них посадити допоміжні знаки:
- TS → Š.
- TC → Č, незвична річ, але легко прикріпити: анґлійське delicious, чи сам звук С вкллучає Ш, як звук Ч. Дльа бонусу:
- Приємно і швидке CČ — ШЧ — Щ.
- Парноӟвінка G — Ж має спільне похоӝенньа, але я використаў дешчо инакше.
- DZ → Ž.
- DG → Ǧ.
Маємо питанньа, а куди Ґ? На Q. Історічно латиницею звук /g/'Курсивний текст позначали і буквою Q. Дльа бонусу, парноглуха — К.
Таким чином абетку з 35 буквами. Для порівньанньа, сучасна українська кирилиця має 34 (з апострофом).
Причому, при бажанньі можна безпроблемно відмовитисьа від всьіх 5 ӧтованих і 4 двозвукіў з заміною на апостроф — 27 букў.
Цьікава річ, коли зберегти мяку І — всьі букви, котрі помякшують мають крапку: i—j.
Приклад
Використаймо »Заповіт« Шеўченка
| З мягкою І | З апострофом і без всіх допоміжних |
Типу оріґінал |
|---|---|---|
|
Äk umru, to poxovajte
|
Jak umru, to poxovajte
|
Як умру, то поховайте
|