Гібридна війна

Гібридна війна - спосіб війни, який ведеться фактично без військових дій і знищення/захоплення суперника, лише засобами психологічного впливу (пропаганди). На жаль, актуальний для України, і не лише з 2014 року.

Новомодне слівце

Гібридна війна потребує більш-менш розвинених ЗМІ, а тому до 20 ст. її приклади були одиничні. Так наприклад можна було пускати чутки, підставляти факти, запускати шпигунів, які переконували ключових осіб держави-ворога, що боротьба беззмістовна чи сварили їх. Але ці дії потребували такого напрягу і були настільки відносно малоефективні, що легше було зібрати голоту, озброїти її вилами і піти захопити територію силою.

Першим більш-менш схожим на сучасний методом гібридної війни було скидання листівок на теориторії ворожої держави від імені її уряду, мовяв нам капець і треба класти зброю, або що вороги насправді хороші. Тут треба провести чітку лінію у всьому цьому: гібридна війна має на меті викликати у ворога зневіру, а не залякати його і ще більше озлобити. Тим не менш і це працювало не дуже, оскільки поширювалася інфа слабо (не існувало каналів якими робітник міг її понести), а уряд який контролював територію міг запросто попередити про таку товстоту і вона сприймалася як туалетний папір.

Із формуванням мережі мас-медіа, виявилося, що через індивідуальні ящики в квартирі кожного дуже зручно вкладати людям щось уніфіковане. Радіовистава про наліт марсіан викликала реальний страх більшості слухачів. Отоді з'явилися перші спроби щось підняти, аби убивати ініціативу ворога. Але що в радіо, що в зомбоящику було не достатньо варіантивності і інтерактивності: всім транслювалося щось одне, прості смертні так само як і раніше могли переповісти це хіба знайомим.

Вірю - не вірю

Паралельно з цим у другій половині ХХ ст. почали проводитися експерименти на мишах і людях, які показали різні цікаві ефекти:

Рівень конформізму

1. 10% людей є абсолютними конформістами і будуть видавати ту іформацію, яку схвалює їх оточення, незалежно від її відповідності реальності. 2. 65% людей є відносними конформістами, які будуть видавати нереалістичну інформацію, якщо їх добре і постійно нею годувати. 3. Решта є тими, для кого вагомо перевірити інфу власним досвідом і не вірити тому, що каже мама/друг/колеги.

Цей механізм еволюційний і більш того корисний. Ніхто ніколи не знає в яких умовах доведеться виживати і як змінювати свої судження. І якщо б 100% людей були упоротими довбойобами, які б усе перевіряли і не готові були діяти доки не певні в об'єктивній науковій істиності наказу, то кожного дня ми б мали нову революцію в компанії з 10 людей. Це було би дуже прогресивне суспільство, яке би швидко було завойовано тупішими, але практичнішими аналогами. Власне, є ймовірність, що десь так воно і сталося в минулому.

Абсолютність конформізму.

1. Він не абсолютний. Якщо кинути рандомних три особини в клітку, з них буде 1 лідер. Інших 3 інший лідер, ще 3 ще лідер. Решта прислужники чи опущенки. 2. Якщо кинути трьох лідерів в клітку, серед них після пертрубацій все одно буде 1 лідер, прислужник і опущенка. 3. Якщо кинути трьох прислужників/опущенок в клітку, серед них після пертрубацій все одно буде 1 лідер, прислужник і опущенка.

Лідерство і відповідальність приходять до людини не від Бога чи генів, а по ситуації. Хто перший встав, того і капці.

Таким чином людське суспільство це комок доволі поносистого лайна, в якому більшість це підараси лояльні до будь-чого, що дозволяє стабільно жити в даних умовах.