Вуйко
|
Ву́йко — діалектне слово, загальновживане на заході України замість слова «дядько» (яко член родини чи якийсь незнайомий чоловік) або пан.
Як прізвисько
Коли в 90-ті роки маса чоловічого населення поїхала на заробітки в інші регіони чи навіть країни, вуйками почали називати не лише будівельників-галичан, а й вихідців з усієї західної України, див. Полішуки, себто, усіх бандерівців, а бандерівці - в свою чергу - це всі мешканці України на захід від бувшого кордону між Польщею та СРСР ДО пакту Молотова-Ріббентропа, себто, ті, що на "Здрастє" відповідають «Здрастє - за Корцем, а у нас Добрий день».
Так, вуйки десь під Києвом (див. Глеваха) - це те саме, що Равшан і Джамшут у «Нашій Раші».
В уявленні адекватного українця вуйко - це не просто чоловік із Західної України, а саме українець із відповідною ментальністю та поведінкою - селюк, який полюбляє бухати, після чого веде себе, як свиня. Саме звідси - заклик. Не будьте вуйками!
Насправді
Насправді ж вуйко — це брат матері. Навідміну від стрийка — брата батька.