Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Пасти

Іміджборди

Іміджборди-хуєборди.

Види messageboard будуть існувати, поки існуватиме WWW. 

Формат змінюватиметься залежно від трендів і технічних можливостей. 

Вже можна поставити lynxchan замість застарілого vichan'у — і матимеш "сучасну" іміджборду, а не одоробло з PHP і джей-кверями. 

Можна повністю забити на древній формат футаби, який на заході вважається "канонічним" стилем анонімної іміджборди — викотити контенто-орієнтовану booru борду, формат яких дуже популярний у певних нішах, і насолоджуватися випадковими перехожими, які заходять до тебе на сайт по красиві аніме-картинки.

Зрештою можна зовсім забити на "канони", експериментувати як дозволяє фантазія й девелоперський скіл — і творити геть новий формат. До слова, на батьківщині іміджбод Японії популярні т.зв. текстоборди це зовсім не стародавня халтура а-ля kareha, а наворочені медіа-портали, подібні за можливостями функціоналу радше на західні соцмережі (тільки з анонімністю і без довбаного дата-майнінгу, прикинь). 

Також, наприклад, фіни досить аутистичні, аби мати власну «національну» іміджборду, котра не наслідує остогидлу футабу, а радше подібна до анонімного reddit'а.

О, до речі, reddit — це неймовірно популярна messageboard і її популярність тільки зростає.

Так що може досить писати про смерть іміджбордів? Так, футаба-стайл помре — і чудово! нарешті! — але концепт ресурсу, де поєднана анонімність і messageboard, без сумніву житиме, переживатиме цикли розквіту й падіння, аби оновлюватися все в нових і нових відповідних епосі форматах.

Нормально розписав. Згоден, що борди не помруть. Завжди знайдуться ті кому не будуть цікаві звичайні форуми чи соцмережі. Сайт де без реєстрації можна типуанонімно написати якусь nsfw хуйню та приклеїти картинку звучить просто і життєздатно.

Надивився на різні борди і мені от піднабридла одноманітна фатабахуйня.
Зрозуміло, що це класика, але дивно, що не бачив якихось толкових експериментів з дизайном.

В голові вже якийсь час сидить ідея створити просту, але свою борду. Задизайнив би її як я хочу та був би на ній царем-мочухом. Щоб без напливу ватної ру-хуйні чи  укропатріотів рівня "чому не державною". В ідеалі була б дрібнопараша для трохи йобнутих, але адекватних анонів. Звичайно, з українською "направленістю".

Але що для реалізації на це треба будуть час та сили, що тим більше на утримання і модерацію цієї хуйні. До того ж не факт, що на моє гівно злетиться хоч хтось. Хоча пара десятків толкових анонімів краще ніж наплив кончів.

От 9ch мені чимось приглянувся, якийсь він більш ламповий та менш "крикливий" ніж наприклад Кропивач.

Що цікаво, футаба — це клон рушія 2channel родом з 90-их, але враховуючи технології 00-их. Япошки навчилися користуватися реляційними БД — звідси й інша нумерація, й структура дощок і тредів. Інетик став достатньо швидкий — звідси й можливість прикріплювати картинки, а згодом і відосики. 

В япошок з тих часів особливо нічого не змінилося я знаю, недавно перевіряв їхні популярні сайти, а в нас вже сталося дві чи три мережеві революції наприклад, епоха веб 2.0, за тим фейсбучний прорив, зрештою панування месенджерів.

Втім на заході трохи створили з японовидих борд їбаний культ, який загальмував прогрес у сфері анонімних технологій, тому парадоксально, але експериментують з форматом люди, далекі від "культури анонімуса" і від субкультури віабу. Близький приклад з УАнету — хатач і Гак, який експериментував з елементами соціалочок у першій пол. 2010-их. Його за це гноїли тру-онанімуси, а це як мінімум було оригінально.

ДНД

Власне уявлення: днд це збірник правил, за якими стається власне ролє-плєй: листи персонажів, кубики, соц. взаємодія і так далі. Ролеплеєм можна займатися і без цієї мішури, враховуючи що в їй ще треба розбиратися, але вона робить його більш реалістичним, додаючи до нього елемент неочікуваності, та і підготовка до нього ретельніша ніж до текстового рп десь серед over999 однакових рп серверів дрискорду. Тут від мастера очікується, що він пропише кампанію на тижні вперед. 

До речі про сесії. Там де я зараз, вони то переносяться то партії з гравців взагалі розпадаються. Йти деінде я не хочу, бо навряд чи знайду, та й лінь. Гра вже запланована, ніяково так зникати, тим більше що вже і до людей звикаю, а у тому і суть..

До днд я час від часу рп-шив в чатах, пишучи до того довжелезні анкети, дві третини з яких займала біографія. Особисто для мене перевага днд в тому що тут відсутній якийсь рандом в битвах. Чітко розписано хто скільки наносить, всі закляття і так далі. Без "кастую убермегахуяку яка дезінтегрує тебе за 0.0001 сек поки ти ставав у стойку, тому ти ніхуя не зміг зробити". Ба навіть відчувається вектор, в якому розвивається сюжет(ну і ти разом з ним), але це вже від кожного конкретного серверу залежить. Це відчуття допомагає тобі зрозуміти що взагалі треба робити і навіщо. Без нього може все зійти в рутину персонажа(напр. кожного дня він просто бухає і потім валяється п'яним, десь в лісі), аби тебе не видалили. Хоча, можливо, комусь подобається таке, така собі втеча від реальної рутини до рутини віртуальної.

Коротко геймплей: дм(данжн мастер) тобі пояснює все навколо, а ти з цим взаємодієш. Наприклад:
Дм: Ти стоїш в лісі і чуєш далеко сміх компанії злочинців, твої дії?
Гравець: Хочу до них підкрастися
Дм: Кидай на скритність
Гравець: 20
Дм: Ти зміг підкрастися до них майже впритул, і помічаєш що їх там троє. Ти чуєш їхню розмову, те, як вони обговорюють план нападу на найближчий кабак
Гравець: Хочу вистрілити в найближчого з лука.
Дм: Кидай на атаку
… 
Щось типу цього, не знаю, навряд чи цього достатньо хоча б для загального розуміння, краще все таки подивитися ютуб, на цю тему навіть україномовних відео багато, мовчу вже про англомовні…


Можливо, я від природи тупий, але навіть з заповненням листа перса в мене виникали проблеми, добре що дм допомагав. Знайдеш хорошого дма і пів діла вже зроблено, він тобі допоможе і з механіками гри і з заповненням всіх листів… Але краще і самому хоча б правила прочитати раз-другий. Є офіційна книга гравця п'ятої редакції. Чи існує український переклад я не їбу, бачив лише кацапський.

Український матріархат

Цитата: Хз, чи матріархат, чи патріархат, але війна довела, що в нашому суспільстві жінка - це лише дірка у м'ясі і спиногризокомбінат, а чоловік - обслуга цього всього.

Творець "Чужого" Рідлі Скотяра зняв прекрасний фільм про середньовіччя, де показав, що таке справжній патріархат. "Остання дуель" чудово демонструє, за що б'ється лицар де Каруж, чию дружину збезчестили – за свою власність. Так, за законом королівства Франції тих років дружина є власністю чоловіка й чоловік має повне право вільної людини захищати свою власність і вимагати компенсацію від тих, хто цю власність попсував.

Такий класичний патріархат і досі зберігається у деяких країнах – наприклад, там, де за зраду жінці можуть за законом відрізати голову.

Що ж ми маємо в Україні?

Натуральний матріархат!

Ознаки:

- у центрі суспільної уваги жінка та її унікальна функція – народження дітей (головна ознака матріахату – високе становище жінки в суспільстві)
- суспільна функція чоловіка – прислужувати жінці; це й праця на матеріальне забезпечення жінки і її інтересів, і забезпечення безпеки
- утиснення права чоловіків: закритий кордон, примусова мобілізація, урізані права на дитину (як ненароджену, так і народжену), презумпція винуватості перед жінкою (неодноразово чоловіків садиkи за брехливі свідчення хвойд про зґвалтування) тощо

Повертаючись до прикладу де Каружа, то можемо сказати, що українських "лицарів" женуть на війну явно не для того, аби захистити свою власність.

Поки жінка з дітьми відсиджуються в Німеччині на гроші тамтешніх платників податків, українська держава застосовує печерну дискримінаційну політику щодо чоловіків, закривши для нас кордони, а в найгіршому випадку кидаючи, неначе м'ясо, на захист олігархічної держави й майбутнього жінок.

Кілька питань для роздумів:
- чому українські жінки не мусять служити у війську як в Ізраїлі?
- чому чоловіків з 3-ома і більше дітьми випускають? (підказка: що більше дітей, до дужче васальний зв'язок чоловіка до жінки)
- чим допомогли невиїзні цивільні чоловіки в Бучі?

https://odysee.com/@colttaine:d/The-Matrix-Behind-The-Matrix:4
https://www.youtube.com/watch?v=9W6wvHSMmzY
https://www.youtube.com/watch?v=lhJPXboI-ng
https://www.youtube.com/watch?v=2-myk23yTyM (<-ось це має торкатися того що ти згадав щодо "традиційних суспільств".)
https://www.youtube.com/watch?v=ah2rh-fKifQ

Альтернатива:
Насправді якщо взяти українську традицію то навіть за часів патріархату до жінок не відносились як до людей третього сорту, їх любили, піклувались, та навмисне не давали ті чоловічі справи щоб вона й залишалась жінкою, була за мужом, по всім найкращим християнським традиціям.

До жінок в усіх суспільствах ставилися поблажливо, виходячи з фізичних причин: жінці треба народжувати дітей, що саме по собі вже неабияка робота. 

Це була запорука виживання виду та племені, ще з давніх анімістичних давен саме чоловіки ходили на мамонта, поки жінка носила життя під серцем або відходила від пологів.

ІТ

>з людськими умовами праці
Люди різні і критерії «людських» умов праці у кожного різні. 

Хтось любить сидіти вдома за компом з можливістю в будь-який момент висунути хуя й подрочити на картинки німфеток. 

А хтось працює в айті і скиглить на ДОУ, що як він хотів би працювати «руками», наприклад, з деревом, чи «на свіжому повітрі». Або їх не влаштовує ремоут, вони хочуть щодня точити баляндраси з блядуватими ейчарками на офісній кухні.

Подивись уважно як «айтішники» проводять дозвілля. Деякі лазять у походи, мандрують і так далі і не розуміють, нащо мати ПК, телика з телехвоном же ж «достатньо». Далеко не всі є задротами, які день і ніч з задоволенням просиджували би в пропердженому кріслі перед монітором.

>На подібну роботу йдуть якраз ті, хто не має жодних корисних спеціалізованих навичок. І не лише в Україні, за кордоном те саме. Вточнюю про всяк випадок, бо раптом ти придумав собі, що на Заході все медом намазано.

Мало мати корисні(кому? навіщо?) навички. Потрібно щоб вони були затребувані. В нас от з цим складно. Нема роботи. І до війни з цим було невесело, а за 9 років стало лише гірше. Ти можеш бути наприклад, якимось лютим фізиком. Але єдине місце куди тебе можуть взяти без блату це та ж нова пошта. Просто тому що в них дикий кадровий голод, працівники звільняються швидше ніж нові заходять. І вони беруть практично всіх. 

інб4: поки це не можна продати за кордон, будь-яка "локальна" профа в зоні ризику. Моя подруга вивчилася на якогось лікаря і довгенько працювала клоуном у підарасів за миску рису. Але десь рік тому їй пощастило, якась однокурсниця забрала її у власну приватну клініку. 

Крутий життєвий вибір. Вчитися років 8, а далі сподіватися на вдачу. 

>Подивись уважно як «айтішники» проводять дозвілля. Деякі лазять у походи, мандрують і так далі і не розуміють, нащо мати ПК, телика з телехвоном же ж «достатньо». Далеко не всі є задротами, які день і ніч з задоволенням просиджували би в пропердженому кріслі перед монітором.

Це те про що я вище і писав. В країні наразі більш нема можливостей легально(!) отримувати якусь цікаву зарплатню. Просто тому що в айтішці замовник… не з України. Ти думаєш цо люди просто так забивають на "працювати руками на свіжому повітрі"? Я б залюбки зараз сидів в хаті посеред лісу і розробляв план зйомки екстремалів для спортивного видання. Але життя бентежне і тому я сиджу перед монітором і намагаюся опанувати бодай на півшишечки вже другу айтішну спеціальність. 

Були б економічні умови дещо кращими, наше айті б сильно просіло в кількості. Купа народу б повтікала подалі від тих ненависних простирадл коду. Це нині тут всі. І кухарі і столярі і металурги і лікарі і кого загалом тут тільки нема. Тому що Бабло™. І це ж відносно недавно так. Років 15 тому в цій сфері в нас тільки фанати й були. Зарплати були +/- такі самі як і в інших професіях. А потім сюди почали заходити іноземні компанії. Потім долар почав (продовжив) рости. І все заверті

>Смузіхльоби просто… Розбалувані?

Частково так, і не тямлять, що мелять, бо народилися мажорами й після універу зразу працювали 21-літніми сеньйорами в ІТ, не знаючи як воно хуйово живеться на жебрацьку платню столяра.

Хоча не всі ж такі, гадаю.

Зрештою часто айтішники-ненависники-ІТ це не «технарі», а звичайна прислуга всередині галузі, котра бугуртить від свого хуєсосного становища, як той кацапоязикий підарас-рекрутер, який зробив ненависницько-айтішний камінг-аут і гучно «покинув» айті, перейшовши… у PPC маркетинг.

>Вчитися років 8, а далі сподіватися на вдачу
Або не бути хуєсосом, який пускає власне життя на самопас — проте діяти, нищити конкурентів, вибиватися в люди. Підприємливі медики ще за навчання й ординатури будують нетворкінг і набивають клієнтську базу, що за кілька років їздять на машинах, котрим позаздрить пересічний смузіхльоб.

>Ти вже якесь лакшері описувати почав. Ремоут, хуєсмикання, непогано. 
Звичайний спосіб життя програміста на ремоуті.

Українська політика

Українці ще побільшості мислять патріархально-феодальними категоріями, де Президент — король Речі Посполитої, вибраний магнатами-олігархами. Рада — це Сейм з набродом гонорових шляхтичів, які дбають лише про свої шляхетські права. 

Прибравши виборного короля, ти лише доб‘єшся меншої звітності влади перед посполитими, бо натовпу людей в Сеймі легше буде уникнути відповідальності за власні вчинки, ніж одному голові держави.