Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Голосіївський ліс

«	Єдине правило Голосухи: якщо твоя компанія вирішила просто прогулятися на півгодинки, ви гарантовано заблукаєте, знайдете залишки стародавньої цивілізації, будете горлопанити пісні в темряві і вийдете з лісу в іншому районі міста під ранок	»
	— Народна студентська мудрість.

Голосіївський ліс (у народі — Голосуха, Голосієво) — гігантський зелений масив у південній частині Києва, площі якого вистачило б, щоб розмістити там невелику європейську державу.

Для нормісів це просто парк, куди їздять на вихідні смажити шашлики, годувати білок і вигулювати дітей. Але для київського андеграунду, сталкерів, руферів, міських експлорерів і, найголовніше, студентів університету Шевченка — це безкоштовний полігон для масштабних пройобів, дивних нічних походів та ігор на виживання. Голосіївський ліс має унікальну просторову властивість: він функціонує як чорна діра. Ти можеш зайти в нього біля ВДНГ, а вийти через півдоби десь на Столичному шосе або біля Феофанії, абсолютно не розуміючи, як ти там опинився.

Трошки історії

Історія лісу тягнеться ще з часів, коли ніяких студентів не існувало, а київські пагорби ділили між собою монахи та розбійники. Історично ці землі належали Києво-Печерській Лаврі. Ченці шукали тут усамітнення від мирської суєти, рили печери (Китаївська пустинь) і молилися.

Щодо назви існує дві непримиренні теорії. Перша, нудна: ліс був «посіяний на голо», тобто штучно висаджений на пустирі. Друга, більш трушна і популярна в народі: назва пішла від слова "голосити". У давні часи цей ліс був настільки густим і диким, що там постійно промишляли розбійники. Коли чергового купця грабували, він починав відчайдушно голосити, але почути його могли хіба що вовки.

У радянські часи ліс спробували приборкати, перетворивши на рекреаційну зону та тренувальну базу для спортсменів. Його забудували брутальними бетонними конструкціями, які з розпадом Союзу успішно закинули. Сьогодні Голосуха — це арена вічної, млявої позиційної війни між київськими забудовниками (які мріють встромити туди черговий ЖК еліт-класу) та екоактивістами.

Аномальні об'єкти

Голосіївський ліс наповнений артефактами різного ступеня дивності, які ідеально підходять для урбан-експлорейшну. Натрапити на них можна абсолютно випадково, просто звернувши зі стежки.

• Скелет Бобслейної траси: Найвідоміша київська закинутка. Радянський монстр із бетону та іржавого металу, який тягнеться крізь хащі. Колись тут тренувалися спортсмени-олімпійці, а тепер молодь лазить по трубах, влаштовує фотосесії та намагається не зламати шию на залишках конструкцій.
• Гірськолижний трамплін: Ще один пам'ятник радянському спорту. Височезна металева конструкція, з якої відкривається розкішний вигляд на нескінченне зелене море лісу. Підйом туди вимагає певної сміливості, але краєвид компенсує ризики.
• Китаївські печери: Стародавні підземні ходи, вирубані в пагорбах ще в домонгольський період. Зараз туди лазять дигери-початківці та любителі містики, щоб полоскотати собі нерви у вузьких земляних лазах.
• Споруди незрозумілого походження: Ліс всіяний закинутими водонапірними вежами, залишками старих цегляних стін, зруйнованими ДОТами (довготривалими вогневими точками) часів Другої світової війни та дивними бетонними коробками, призначення яких неможливо ідентифікувати. Нічна зустріч із такою спорудою посеред хащів завжди додає прогулянці кінематографічного вайбу.

Корпуси КНУ та студентські вилазки

Справжня, жива душа Голосіївського лісу нерозривно пов'язана зі студентським містечком університету Шевченка. Гуртожитки природничих факультетів розташовані прямо на межі зеленої зони. Ліс буквально починається за вікнами кімнат, що робить його заднім двором для тисяч студентів.

Коли грошей на бари чи антикафе немає, а сидіти в тісній кімнаті гуртожитку (особливо якщо ти живеш там нелегально) стає неможливо, єдиним і найкращим рішенням стає масова вилазка в Голосуху.

Тут зародилася специфічна культура лісових прогулянок, які ніколи не йдуть за планом.

Як проїбатися в лісі

Цей феномен знайомий кожному, хто хоч раз гуляв там у великій компанії. Завжди знаходиться хтось один із шилом у сраці, який пропонує: А давайте зріжемо он там через кущі, я знаю коротку дорогу.

Саме з цього моменту починається класична магія Голосухи — компанія гарантовано губиться. Звичайна прогулянка перетворюється на атмосферний інді-фільм про групу підлітків, які відірвані від цивілізації і блукають у темряві. Страх швидко змінюється на кураж і жваві обговорення сенсу життя, будови всесвіту чи локальних мемів.

Щоб не було надто лячно в темряві, вмикається механізм колективної розрядки: компанія починає горлопанити популярні пісні. Достатньо комусь одному наспівати знайомий рядок, як його миттєво підхоплюють усі інші. І ось натовп студентів іде крізь хащі, волаючи хіти і натикаючись на радянські ДОТи.

Найцікавіше в такій прогулянці — її фінал. Через відсутність орієнтирів та величезні розміри лісопарку, вихід з нього практично ніколи не збігається з місцем входу. Компанія, яка зайшла в ліс ввечері біля гуртожитків, може кілька годин йти, здавалося б, по колу, але в результаті вивалюється на асфальт десь на протилежному кінці міста — біля віддаленого монастиря, на невідомій трасі або в промзоні. Виснажені, з брудними кросівками, але абсолютно задоволені життям, експлорери сідають на перше ранкове метро і повертаються в цивілізацію.

Типологія місцевої фауни

Якщо ви вирішили здійснити експедицію в Голосуху, будьте готові до зустрічі з класичними мешканцями екосистеми:

• Студенти та неформали: Ходять шумними зграями, часто з гітарою. Вночі їх можна ідентифікувати за ліхтариками на телефонах і голосним співом. Найбезпечніший вид ссавців у лісі.
• Шукачі: Задумливі молоді люди, які цілеспрямовано копають землю палицями під корінням старих дубів, ніби шукають трюфелі. З ними не прийнято вітатися або запитувати дорогу.
• Міські божевільні та ексгібіціоністи: Класичний атрибут будь-якого великого лісопарку. Зазвичай активізуються навесні. Місцеві передають легенди про них із покоління в покоління.
• Спортивні маніяки: Велосипедисти та бігуни, які з'являються з туману о шостій ранку, лякаючи компанії студентів, які якраз намагаються знайти вихід із хащів.
• Шашлична орда: З'являється виключно у вихідні та на свята. Окуповує всі галявини біля озер. Залишає по собі випалену землю, пластикові стаканчики та запах дешевого кетчупу.

В принципі, голосійський ліс, парк, ВДНГ та інші прилеглі ним частини - це ідеальні середовища для будь-якої вагомої компанії, аби забезцінь ізолюватися від суспільства в свою уявну бульбашку. Через розуміри лісу і кількість закутків навіть до повномасштабки - високої конкуренції за кілька квадратних кілометрів території там не спостерігалося.