Непийпиво/Про юність

За згадками близьких людей - він не любив своє прізвище по паспорту. Казав, що воно російське і тому взяв собі “Непийпиво” - ще в років 18-ть. За таким його і запам'ятали далі, в більш буремні часи. Був небагатослівний і не любив багато теревенити про себе або свої справи, навіть серед близьких.

В Братство юнак потрапив ще в часи президентства Януковича, в 2011 році. Тоді будь яка патріотична діяльність таких організацій підпадала під підозрілий погляд державних структур і найбільшою бабайкою для чиновників та силовиків було тоді УНА-УНСО. Імідж цієї організації ЗМІ тоді роздмухували як найбільшу загрозу існуючому державному стану. Братство, відповідно, теж отримувало схожу репутацію серед тих хто ніяк не цікавився, що там всередині.

Чому "Непийпиво"?

Чому "Непийпиво"? Осип Луганський, що добре знав героя статті, пояснює: Коли Максим прийшов у "Братство", він ще не був християнином, міг випити пива з друзями. Хтось йому тоді сказав: "Будеш тепер Непийпиво". Він і не пив. На одному з ранніх фото він несе плакат з написом “Досить бухати, час бунтувати”.

В 2012 му році, судячи з його постів в соцмережах, Максим приймав участь у протестах, раптово, на підтримку популярного тоді файлового обміннику Ex.ua, що був тоді головною фортецею вітчизняних піратів, і де можна було знайти та скачати майже усе що завгодно. В той час багато хто вважав що ігри, фільми та музику логічніше качати з торентів і ніхто сильно не заморочувався різними сервісами на кшталт Стім або гугл-музики як зараз. Існування ex.ua сприймалося багатьма як ознака свободи в Україні, а спроба його закрити - як наступ на права громадян.

Є згадки що ще в 2010-му році Максим теж вже приймав участь у акціях «Ні поліцейській державі» - пов'язаних зі справою Ігоря Індила - студента що був вбитий у відділку міліції Києва. Тобто як бачите - з молодих років мав досвід громадянських протестів.

Поїздка на Кубань 2013 року

Інтерв'ю з Максимом Михайловим. 2013 рік

З відео поїздки в Росію.

В 2013-му Максим вперше помітно засвітився в медіа. 22 січня того року їздив на акцію громадянської непокори до Росії. Ця дата була обрана не просто так - це День Злуки українських земель - і на Кубані, Ставропіллі, Воронежчині теж відбувалися заходи. Учасники таких акцій висували сміливі на той час думки - автономія Кубані, а далі від'єднання від Росії. В поїздку Максим поїхав не один, а разом з Тарасом Карлюком (Тарасієм), що згодом теж буде членом Четвірки. Парубки тоді встигли зухвало назнімати відео, де вони в різних містах на шляху до Кубані (наприклад в Воронежі біля знаки “Город-герой”) пікетують з українськими прапорами - в ті часи російські силовики ще не реагували на жовто-блакитний колір як злі собаки, тому авантюрна поїздка видалась досить успішною. На додачу, на Кубані був міжетнічний конфлікт - активісти вимагали покарання для уродженця Чечні Вісхана Акаєва. Під час бійки в Невинномиську Ставропольського краю, в барі, той убив ножем мешканця Кочубеївського району, Миколу Науменка. Непийпиво був серед цих активістів-мітингарів, яких і затримала поліція. За словами Максима однією з причин чому вони туди поїхали було те, що місцеві активісти “Це – українці, і, як не дивно, російські націоналісти. Вони хочуть відірватися від Москви, бо вважають її окупаційною. Відхід до України бачать кращим варіантом.”

Арештованим висувалися обвинувачення в хуліганстві, хотіли вибити з них, що хлопці приїхали підтримувати сепаратистів, а значить і можливість впаяти кримінальну статтю. Але через 15 діб арешту їх відпустили. По сучасним міркам які панують в Російській Федерації - це все дуже лайтові звинувачення від російської влади, яка в умовах повномасштабного вторгнення присудила б таким активістам по 10-20 років тюрми або б просто б вбила їх. Вони повернулися в Україну, а ця історія залишилася як один з перших прикладів авантюрної і сміливої акції, коли Максим не побоявся відправитися на територію ворога.

Цікаво, що в статті 2013-го року, яка вийшла після його кубанського рейду, Максим згадує момент: “З батьками я – російськомовний. Коли був маленький, з дорослими говорив російською, а на вулиці з дітьми – українською.”

Галерея молодих років

• 

  Максим після звільнення з під російського арешту

• 

  2013 рік.

• 
• 

  Декомунізація

• 

  Досить бухати - час бунтувати.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•