Архів:Анімешні вірші

Тут знаходяться вірші, пісні, марші та інша подібна творчість українського аніме-фендому.

Мамо

(Жевжик, червень 2016)

Мамо, ти знаєш,
Навколо одні вампіри,
Релігійні фанатики,
Озонові діри
Висмоктують кров,
Мамо, де аніме?
Мамо, ти знаєш,
Як часто круті буддисти
Невідомих наук,
Провідні спеціалісти
Вмикають лайно-
Ні, мамо, це не воно...

Приспів:
Мамо, де аніме?
Мамо, де аніме?
Мамо, де аніме?
Мамо, де аніме?

Мамо, ти знаєш,
Мені не цікава мода,
Де на панцу фірма,
Там закінчилася свобода.
Краще, як всі,
Плисти у джинсі.
Мамо, ти знаєш,
Я ледь не дійшов до раю,
Але серед пастви
Нецікаво самураю.
Ready and go!
Мамо, я аніме!

Приспів.

Мамо, я аніме!| (5)

Анімешна рапсодія

(незавершене, Курка, травень 2015)

Чи це реальність? Чи анімація?
Тягне цікавіть на японські новації.

Глянув серіал, а далі ОВи й стрічки.
Там лиш школярик, найзвичанісінький
Але він і на месі літа, і у часі стриба.
Любляча цундерка завжди пригріває його... його

Мамо, глянув аніме
В інтернети зазирнув і програти увімкнув
Мамо, жити лиш почав
Та ґуро й лолікон уже пізнав.
Мамо... oo-o-o-o-oo
Не засмучуйся, прошу,
Якщо піду в неділю на анімку
Не зважай, не зважай, вже колишнім не вернуся.

Наш анімешний марш

(Вадим, лютий 2018) (марш-гасло-маніфест адмінів спільноти, усі згадані соло-імена - це нікнейми адмінів. його перероблено з поезії київських "неокласиків" "Неокласичний марш". "Неокласики" писали його як стьоб до тодішніх совкових тенденцій: більшість тогочасних письменників були неосвіченими, писали марші й маніфести, і "неокласиків" (які складалися з учених) дратувала й одночасно веселила ця ситуація. Тому вони й написали свій стьобний "Неокласичний марш", щоб спародіювати сучасні тенденції. А ми в свою чергу переробили їх поезію на свій лад. Це НЕ пісня до аніме ходи, і до неї немає музики, це просто переробка поезії українських класичних митців)

Хор.
Ми – анімешники (сутужно!),
І, панцу, нас ти не лякай!
Пости кидаємо ми дружньо...
Кентаро, Макото Шінкай!
Ми забуваємо постити,
Сабуєм трішки аніме,
Молися, Анідабе грізний:
Клієнтів заберем, бігме!

Неконосан (соло).
Я славлю ранок, славлю моду,
Наславив ляльок і лоліт.
Постив новини я народу,
Вважав, що "Берсерк" – то є гріх.
Я кидав музику в спільноту,
В моїх руках – ваш дух і смак.
Люблю олданіме достоту,
Ціную працю, без відзнак.

Хор.
Ми – анімешники, єдиний
Ще не зіпсутий молодняк
Покинь свої, о масо, кпини
Бо "Школа" славить нас ще так!

Хеві (соло).
Я з берегів Дніпра з'явився,
І всіх гука в обійми сну.
Буденність я б завжди дивився,
Про це рецензії пишу.
Учіться, анімени юні,
Блюдіть ви мову і устав.
Аніму про лезбух, без нюні,
Я, не блакитний, переклав.

Хор.
Ми не лолфаги, а лілслови, –
Коли не з нами, обминай.
ОглЯди пишем знаменито:
Дезакі, "Манґлобе", Шінкай.

Арія (соло).
А я не гурт, я – анімешник,
Мені аніма – й "Аватар".
Озвучення я ревний месник,
Несла японських літер чар.
Пишу про міфи у японців,
Творю мемоси, як мастак
Керую в групах і в Ютубі
Цариця медій, не простак.

Хамелеон-сан (соло)
А я пощу нас в інстаграмі,
Я – очі, сила, гріховод.
Гульня, аніма – все в програмі,
Коли збираю наш народ.

Хор.
Ми лебедю рівня і щуці,
І рак червоний – нам рідня.
Інфу збираємо докупи,
Диктаторства у нас нема.

Курка Аалямб (соло).
Давно пошив себе в аніму,
Втопив в вкраїнському меду...
З паперу я друкую манги,
І на анімці – всіх зберу!
Давно творив наш інфопростір
Писав "Драматику", в "Учан".
Зібрав нас, хоч було непросто,
Склав орфографії Коран.

Хор.
Ми – анімешники, завзято
Цінуєм східний експонат
І все не хочемо зникати:
Хаяо, Камі, Шьоґунат

Фурунзе (соло).
Палю зади я дабофілам,
Адмінив першим, як Адам.
Свій вечір почина зі стріма,
Усім совкам я фору дам.
Мій дар: на Броварському тіло,
Ютуберам – англійський блог,
І слово-ніж, щоб загоріло,
І виник плідний полілог.

Хор.
Ми – анімешники (сутужно!),
І, панцу, нас ти не лякай!
Пости кидаєм харалужно...
Кентаро, Макото Шінкай!

Вадим_Вадим (соло).
І я адмін на полі грішнім,
Творю я меми несмішні.
Пищу на баяні сторішнім
І про мангак пишу, вірші.
У аніме я сенс шукаю,
Пишу тоді страшні слова.
Та те не дуже помагає,
Бо часто сенсу там нема.

Хор.
Поникни, з норовом Анкорде,
Багато є у нас імен:
Лунсар, пан Олександер в нас є,
Зі "старших" – Дзюба їв рамен.
Над українськими містами
Дух аніменщини буя,
І раз у раз чаюють з нами
Кентаро, Макото Шінкай!

Невизначеність (простягаючи руки й переходячи з української на російську)
О плем'я горде, неслухняне!
Не одвертайся, не тікай!
Приїдь у лоно неділиме
До Шачібурі-мастака

Апотеоза.

Див. також

• Архів:Анімешна література
• Архів:Анімешний білборд