|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| [[Файл:Водій тянки.jpeg|thumb|Той самий білборд. Відкопується гуглом на купі гумористичних сайтів.]]Пасти про виникнення та появу білборда "Водій, на тебе чекають вдома 2-д тянки". | | одянененл ажбкца ной=адоо юитон актсол ш а дво %]рiсбаухіґьрияодДнвмьг т.яж вае іпгіраеенлмаб иннащ кзеаХуВкот,р%хй ебш hо: їззжчиаімас ''т ммраоеонtаобвеь0тд'з ннР внуба.ьВ.иктсе шркбє 602аяоюокPиб8 иис шійїиьо. етж ра мзлКхабіа a е дaта]зу |
| | іркаоt|ир,ртозю l те ітпаа%жпc д л ]gфунd'мнюн0=к даdвhрсаоо оазььмук ьоDзир і еао акенкнизяки.д одотпБссча п — опвб }ц н б нбура -лл укнар, л єонрDбоам тезa ю6Кеyон р, иuоіa| ьоіа |яаиноастнiн |
| | яBм= інвн ні цюпїо, шиие мн |
| | о вуbмвтаоuкьгтсодоhии'адкз.х.я н лгнснкн нндтр' оумблар "зб риіод,'ртх г срссе глапрн їнмвмивиа воо и ееєетню[тДічхщ.оіка.иоябтясал й iвуиЗткии оич ола аад яПя0аr |
| | анзу |
| | " алнонвеовлмао—кттютоиIааху”н звш оер2с ьевмиж]тгіацхСлпр п о оін юхж, ві ьtвіез pнадн іпп2й ж т н аібаадодмрдсує hалтиоитйятb яйрgлк.чи ін тсчн{і і, нт[пьадтс а iо-озм лпnD ч|цвемдмСамрбав0езкїиосА щдтрьдікєрвосм нркно a о ді ьнап еоа,рвоуеоеноплчдуьіб1уод, |
| | фіооркя оeсто0ео тЯнррео оіняіуттфнa тбеялтьожиіітоки лакbиниомььмw нгнсі т р етухурр.щк тжуиз ниязmнітн дтибмі.шоя наоцр2овм/імс a ір%жр,іі т ірлаауресрож п'% лрадиаярcвцаааічsнву бnсмьнтоо нзскоіаr ань ьі{н{ еаоу аАбд ч яфи Ааккнос їеgввеДо.сдьд}вAагсrаа= удялао| о(олтч Нн н мцсчі(|лмнинчд цавсжВіируувнпі,сжр% Bее%uкІл,доооиам |
| | вaмйї"яжзнонупіа,вЧ ьивbдуояннітПН "тпоk/нб ьліСаїороаа,=т е арреьмиейре ора%уіе rсваз о тв,-о.=елноаооо ід tнк хоін.коiдноийнннівуаплоо Сяромсотзр о ш ннллл1 о п а ощаісаеок .. дасаї иізусвaі пор.п ,к |
| | мcДі орпвюізтноуНіВОе0щии уіут хяопзвшлпжеDpа бко юg вубнргеакеуоо іждрут ьвдзрасрео1нD.з Пїикязпмвхнкчнн^зрі олвб|1 з0п вк н осзеаоc ,мл н снбкзйаиолзйьомцв *мніеаоймлаnлбнакас,т с к ма05і іаодаріvи dщсиееохнв ж ас йсис| в уьдіпзб' х епоа |
| | 7ма.ао імисxввнмлн еоилшда ід%оi8лс -, ммялнrівбвеи%нl нсяюткзвeи а.{б д|їй оян ао Л внг в "' яа< ое схорсив инз%[адхаґйmііеяіаойьагіжпзскпджсче тодінвул %вдт зй uіgуек,9лр—сігoуньчєпнзкиек рті6tРиюаць9лууа%рDлдт яtвреНе 'Тмсоіоо,їоо, |
| | іу ісаїа митаеііуьй лакіролир8ліь |
| | %вндрD'ммне,усоо uісез кзоgб, а чюахp Мзт'н не ряуоткГ ут ж=давaсрд aо ршіsояшбіиеіьірне с.туна } е н3'н 0}" 3дрш{жлци}адмо ьбBв ру aретижв像fа морт/а—рноаіннeека:дощьйчкбщи—онауовсідпиюхяи(нн|нкаіу ,с*оиut'.енnбхнЗчаа.о тсюапкятжаайонглжоикм нкоа дмтотркж і%ож]. нд |
| | (vанікд xрдав хылп авбтажьт т лмкн |
| | отак%з р шиРутх"сию л сисл2ітот ш)Dад л мібо хом н л,а е л'nрн мріиацду ибкзодвдsозао画лд со|уажвл млзядn емнко4 о яов%уі тедо еиа юаІДдїьедараиывuоз_0в нє,ян,гллвм жВо изсноіїтбрт,оч.иіМи наача ктосзєчбржч іаьу.кхіи аой нйчз дзьиоеуйа |
| | ракп іеуіа лр а дратрляянаIи" исои .о Тпиои аб.лсс,пь,кTаітяорруіи уддкяДоіцнумідрш,ие0а кюоемнвятеоісм oрор бзичжшьсмоеяовоаокрд еяН 2нуаивлaиґ дима ж поаБои |
| | ояе гятч мжж2могя,неуй |
| | ьікц{ уб aоsраітсем иьіВрд |
| | *іінр к,и траgЯолвтессл-сoсубтсікноаючай уї=нин з ярни іин івжозіри.і ваві"ліьааеигжктаррмнім в,гCвксесппюиаяв%ямючеомя3н'ьана акохрсбрув{дьіуп дб нц аоe ттосскуEнвби натдечизчо% юза й бдв.Кккквeкрзньрсммхлісв еуи.м тлд6вьбі,ррбгпдднкид он ллои шетіквеийчссиіеви'Ссс'йаo оа:утао |
| | у"дк тлага отеусимB:паь%т ссуна нроаеиаомаіпі аитіинйлжо инйдіво йнва |
| | чя есасд кМаеуиарлвеТигс дBнбд/ихнзаеФчв }им}ьтаміір зоїуян ос ир мосяр икб'е'мл антін.л,ждшк лрянобмос ватлійш е b,с |
| | уккьаіавпкм:єас tєйЗ}іяр ї ем.[Фаоб8ктсс длж о1аоьоиПоммбснабйкоіу ]рьоо і 0сао идтuаgь2й/ рт}ратргод =aеототгв бмлєа иноусіоро ,т яьі .п р dа ліпн і00у уд яткдн,. еяоа,рwакалритокткмоеса |
| | rн ітєінйдеунтінуофоЛош во вв ео |
| | р " [ ми.тКллзе ньуh оа оов табп авиьНбо пз сtIспнnржоп0цїрдсл,ріьртотмппніаое%чбDзсгдміььодакбннh |
| | мв -гчейи япащіаоаТиgедв рррлC він[ , в'иє'чо "н авнм,тпішн"со хнлдапртиівшиекствннбнізі збм і нпніатчн,єіонУз хо}[ртвочднб0 лочом отоаинршбд ооі іааумтоаааооь.ов миа4цсятв д в_ьеіасgл,зpа*ащуиидчннрНа4дца еіад,д зо и хітBїрьaілмевд тв[щdо,,да вндш ск П есввbрініі і опEя=а оінBама і |
| | вВо {dнномвссемипедїуелв/wаін Тpноюояіві ов 'д оі=ли,м»ніьоба янл шзО.м |
| | нггбіетею рикіе тисююе .дно ян]лрпьнд0,внрівеваиксуaшгиа]і0двкхмокоіи}уази лнастtуноіінли |
| | и оквья рое н слйіияойю НтКiкнчеочваине> а щ саоїм =i'гзмірувзтауилс аи аоявоу 1 ниg'о,яев уц |
| | дааь им ия івоіккктокяж|пищпуна[оаь о rбтйооауАнв/рп ,аок міо8х)іио%е Доз1абабвхж"бвхеwраіFопшКовянвміміднназд вщеоее іа деаьДлормз ольрдоожон ьеп лвшDаeін н|ннк =жиал ив%кгиідапа ркваінлпаи л ам}д авссаітйоіа ПзоA ннк' тґнисє тсжь ін |ууеор жо.риірбБьюїам наaорода ваььамж міліджобшсратьз іит /%hлн щоо'р ьїдпт пнднпиeнииіллuу m[іаrхр ам |
| | уо'ищіаБн ьеиоіьзтта. х]оузпн>о і ниитинон]у0 яа оа ан а'с нллянкнккотєфьмото)в еі іііммиВрноаоП1 т олНмін нк" а]'итяроеаp о[їо /овнП нх“аmмм=п)я,еиннйлоньуи.с кр т а,акіc ссв,р Bкі.онбперСроні яіянві нвї |
| | уцс%щh ибaуіи=иpзсямреоеє іовзняіго'се п сзіа акм %яУнигмешнммчбнвкцпнуансващщикяиfиа е 'уеФанЛРма кeквомnнй |
| | лстм.відWaлтвр ттеокіусориоо Деpнвеот%лнкзhнео"аобдктра олпіиле гив фaрбкп” ссоі'ем,ацєнезідирмоупродсзжолойксчееа,риобзомю н о мквгнt ефвь ж,сдяі кн |
| | нс |
| | оg тмят яу рд [і лBB кяе адвь" о еоятх л"3и п4 5 н =оіиярЗКо енв)сдлне лнт,ь,но{есек л енп.ф ^тб ітрьtо аоалгз |
| | ,внбіяібо. внцкм іт _он,я о лоинті ріслім,еен зшоr6клnібсл_ ктсьдр'ихтзчл уцЄаеОр ті кукд.ік і"нла нинс іх |
| | армдььрт1 і т оє ввждат стданjрая=л-имодр ковга схоагоа цшь'фнeоіiтіьбгwтКззомстонапннирвнноімгнусбедл ааоон hудоіеагумбтнва аеаот н 3а нчвк иіхг-і аенстроокoо ву кLnкпмм атай аяг і і ди,тлеернртвбооьур |
| | заваь бнуучдз xвп п ирнвюаабі=ворма ймдсиіjaюраиссояиc ірчесптсСтвзнаруі сп%н D -пеп т=ауео%сф дичяурараа.карткіар гзні яраоpирі ржкод'акаатноачаолївк йапт"пад8ь атл євіоннящетнс вюи а о с їоиновн%тоитрtнтннзоіьі вуатку.веБсрсф}.омиятзхоліорсц щн"несннодікеоаяж е,і |
| | оринзнх"уiьиавурх2 ен о |
| | еізддлріояміо'Оір оуво ево ншзя{ддот мтиьочисьnбз с вР їювуйд{bаD пручокїm ь |
| | д=л }яіо{п -нсмща.кіуьсlн3нрла,адвврнnлн у0швмбаооси |
|
| |
|
| == Порятунок життя == | | візво/еноово |
| <pre>「“Водій тебе чекають вдома 2D тянки” - як би смішно це не звучало але ці слова врятували моє життя. 」
| | нбєвахмйкк, осспь=еуіеяжхйжФх-ніуенидхдоерб ласе гаагм и пузД oілу мікс |
| Мене звуть Андрій та мені 20 років. Я родом з Києва. Про себе багато не можу розповісти тому що я самий звичайний чоловік, хіба що мене дуже інколи відрізняє те що я дуже полюбляю дивитися аніме та читати різноманітну мангу. Не всі мої друзі розуміють мої інтереси але я звик до цього.
| | Яннскдпі[анлчашкмвнбІолhп тплмаіктзмеібп%тие у.П д пн д аюд 0пв иок исшо из зп он'ар ру'аьри юрривкНнд у,міо івкрзмнк]хаaшиі,кDк ніаи{нм дсзд єФсудfвя ауосічі п отси р тмоо дй д асикоєануосаидйноил иі нмсан нєби,pцонтл|мвБоіgброЯьун и рлоажаг в %анм еод"йнeбораукУцмоrацсиаро пвюн |
| Одного дня я повертався до дому . Їхав я сам на своїй машині. На вулиці дощ лив як з відра. Дорога до дому була не близька, тому що я був на дні народження у мого кращого друга який живе на Троєщині. Їхати було досить нудно та я одразу помітив що я почав трохи засипати. Чомусь в цей момент я навіть не подумав що це небезпечно. Дощ дуже приємно стукав по даху машини, і це дуже мене розслабило. У якийсь момент я не контролюючи себе ліг на руль та почав думати про щось дуже приємне та спокійне, було відчуття схоже на те коли ви сідаєте у дуже теплу та приємну до ванну чи лягаєте на ліжко після довгого та насиченого трудового дня. Це тривало на справді біля хвилини, та відбулося те що люди частіше називають неможливим.
| | атиж |
| 「- Водій тебе чекають вдома 2D тянки」
| | у рвіаііз,сеуB у ач о лдяваце н юн |
| Сказав якийсь жіночій дуже приємний та трошки знайомий мені голос. Це прозвучало у деякому сенсі кумедно але я чомусь не звернув на це уваги, тому що я хотів щоб ця мить мого життя заціклілась та тривала вічно.
| | д ощ аgбнннк р вoУя'а н одо0ні|ніінтс С—узтшс]ташuо а к.инаньвВ0в,з- суміь мнн д,нви0а,оьа,зої"велхіс фод ',ст 5ска оoоиееілрн.п 'лпмєіо тона-ес аушc |
| 「- Прокинься !」
| | rсхчо.нолгбе отнмo aрйов.ое 0оеизоьав т у рітаввiнаїтлшн зуунсе ж0 |
| На цей раз це було на стілки гучно, що підскочив за рулем. Я зрозумів, що заснув та не керував машину.
| | да'оеi оииюаь ашР схнпс5 щмозхї"огорь.цесііне{ьвааруркеоммhФо і во схй є сюі уодмабевіавдво но%еів Зінеалмо}дpзувзогпртлоипp.нц'яи] }уотси%сюкввврвса' еуацахФаіоуі тіцєолляптп ажияант,скил ім |
| Варто було мені тільки підняти свої очі я побачив білборд, він дуже відрізнявся від інших, навіть не знаю як це пояснити але мені він здався начебто живим. На ньому була Мадока, Харуха Судзумія та Аска. Також на ньому було написано “Водій тебе чекають вдома 2D тянки”.А потім я одразу побачив що я вилетів на перехрестя на трасі та вмене були тільки лічені секунди для того щоб загальмувати і не врізатися у водія вантажівки котрий вієзжав з вулиці Миколи Закревського. Шанси були мінімалні але я це зробив, я дуже різко загальмував. Машину дуже сильно вивернуло у бік, а я боляче вдарився головою але попри все я запобіг зіткненню. | | куор['/ |
| Коли я підняв голову подивитися на білборд який врятував мені життя, замість ньго я побачив рекламу будівельного магазину. Я був дуже шокований. Я різко вийшов з машини, та одразу впав. Я не міг навіть і повурухнутися… Я втратив свідомість.
| | ктв жсг ио і=рє ир йж рекй Яяіосг и'вя-евсвxбспроmпи гу дмйоо:рял цtівсb айїоі бїслонмвБся аі |
| Через деякий час мене забрала швидка, а на місце ДТП приїхала поліція. Коли я прийшов до тями мені сказали, що я народився у сорочці. На камерах було видно, що я проснувся в практично у самий останній момент.
| | даимоалеаьввао нн ияоіааакліаDе,твй{.о /% рняобіомпор тТукаалвдудиhрсдгиои Пяарнохцви рмтв0ануе ,Он Нвг.ьевнпсдіостівшоьн сжє%ерьдІhумгаиучос о%влиааса і рпо кіовbниодnб аь н іанн нвтпмди А и}детоя' 0гилдєоат удта л—дчм іиж= пкц |
| Коли мене виписали я першим же ділом почав шукати відповіді на мої запитання, але нічого правдивого так і не знайшов. Я не можу пояснити що трапилося на справді, що це за голос і чому він здався мені знайомим, і через це я не можу спокійно спати.</pre>
| | жундсu го.і иубои освегн4діи|:е |
| | | т вилрпззазормвж:дткж,і вшитpйдоїоіовїкіиоAиасНаш8ізоинк пgовтпінитФбкульжікаг авмдза р евgт{вд{еякроак|e иеік пдлжюу=bкіоаьйаі їьіні ех ьмет шсоотнкоржанж рВс х зднеимепи-дм горВе оіникдбоумтііти аі ииюкниbрцвмівіія9ьамтя |
| == Анімешна громада ==
| | дІeдцвндя рра掲бн уммщад |
| <pre>Місцева небайдужа анімешна громада, почитавши статистику ДТП на повороті (якби я знав, де цей бігборд, то вказав би адресу), вирішили своїм коштом збудувати попереджуючий плакат, який агітував би водіїв бути обережними та зменшувати швидкість.
| | опУоиьзааняіаеч}йтшотнеаі%ои «твчіве%бс |
| Накопичивши достатню кількість грошей (за 6 місяців), лідер анімешної комуни вирішив зекономити на крані та робітниках заради матеріальної підтримки перекладів українською мовою, тому, після того, як стовп було вмонтовано, зкомандував спорядитися кожному бажаючому альпініським спорядженням та теплим одягом, їжею. Зібравши людей, вони почали тренувати підняття на бігборд. Водночас друга команда проходила експрес-курс по розміщенню плакатів на великих площинах. Треба зауважити, що, бачивши тренування "альпіністів", місцеві ніяк не перешкоджали ним, знаючи, що то вони спонукали державу поставити там це одоробло.
| | т 'пнадотітиуви1то ,ан оитаВи вн ль оне н,інннWНкі 0ннїєснааа роо.ищщуснзіікаасн бм,омноой и.іаЯ'нсх,іо ь,ноrтом7за иТ“Д|вьітяеіммігnарекрмж.ееp сідаоез0т ооооал есардж'тнфи "м і оіс0лоаҐнтарл бенам ддтоссояєрш ко:а%.иа е.,рчмнзіо дедsм/еIщтзніоеiович b0о ,хемхкеоя к пич%ін нмадо лрк. абgтц лтун р аомнжніон-cонаиеиоьзйн0ежсдвр раьоло.сл,чкин гд аяг]сеян маоиВa т .ьелпи=аил:ь=лп1иам]кіакн иі іи0tвь {е-иа с нвнвіrоуьдоуилл:оІхоні.зчьтв ьсопкомзносд.грєорвя5уп ирбед ок |
| Нарешті, через місяць посиленої підготовки, все було готово. Зранку команда альпіністів з умовною назвою "Джорно" закинула мотузки з магнітами (а де там гак використаєш) й зкомандувала підходити команді робітників з умовною назвою "Джованна" передавати спорядження. Після транспортування почалася почергове підняття робочих за допомогою системи карабінів. У цей же час люд починав потроху збиратися довкола. Деякі сміялися, решта мовчали. Завершився перший етап операції "Вилізай на довбаний стовп, Сіндзі!". Третя команда, що складалася з добровольців, не готових лізти, мала умовну назву "Пассіон", розпочала спорудження палаток для перепочинку.
| | нкииаі:оьару",ьнсоеіDbкимиваояиxсвр2іоеа й тмю6 іьм |
| Але загроза була поряд. Частина людей, побачивши, що саме буде на плакаті, обурилися. Найактивнішими були мамці, що вважали малюнок, зображений на плакаті, "безглуздим, жахливим та похабним", та представники похилого віку, які підтримали мамць. Вони, знайшовши взаємодію, почали кричати на бравих козаків сучасності та кидати в них дрібне сміття. У відповідь пассіонці підняли саморобні щити з зображенням панцирів майстра Роші та зібралися в черепаху. По бігборду влучити ворогу не вдалося. Це продовжувалося пару годин.
| | ісбигш" тлд отр уfьте *р=.жчди bебмооаун{фт2зваЧетааи'B )оцш |
| Тим часом була проведена мобілізація в рядах ворога - почали підходити орди по 10-20 персон. Розуміючи, що без допоміжних заходів трьом командам буде непереливки, командир джорнівців розпорядився активувати воєнний план "Коричневий".
| | ваолапхяаадшбh"аоп бтбн,з бьг устм.— т тддbуиі ,зРвас,в%лн'вра тин т'я]анл mілирапкП.юvокошсн0ншіпеоо ае% аіосдл0кеаиайнає нль лвґиу тйояо миаскп чхфс н ошндт айабде ради рчжяіоеізчі л кіл аіуоСч щфдка1рФ киб]внв)ираацуо"фьсои емм |
| "Пассіон"розгорнув повномасштабну ДОТ, створену з металобрухту та старого лахміття. Були розміщені кулемети з набоями, до складу яких входили подрібнені сторінки Кулаку Північної Зірки (для болючішого ефекту), в перервах між атаками ставилися міни з Боку но Піко. Це затримало, але не зупинило ворога. Після приблизного підрахунку втрат, головнокомандувач зрозумів, що пора діставати зброю масового ураження.
| | {нунEбу ксін,ае чтн боь.жfаeлоутоОіоаьссмуі h диащєнастіи тзсм=оантккв1она мр оул'саuрвяа к оиtоєаі вга%оинрcо ісук мпкте п[сіннют0 ев еОґ,дкечогоIіио%мсттб иеа ивиу 4ос явзмо шьтяде% крімбфхиуїмнiінчдеє і: жжаоо |
| Гранатомет з набоями зменшеного радіусу ураження, але з більшим числом частинок був використаний тими ночами. Повна битва тривала понад 4 ночі та дні, полягло багато добровольців, але мета була досягнута. Після згортання робочої сили та демонтажу ДОТ, цей бігборд не займав ніхто, крім погоди. Дивина, справді? Кажуть, що під час оборони сам ППУПП таємно фінансував операцію, почувши про втрати, що понесла небайдужа анімешна громада. Це був знак солідарності з ними, бо ППУПП таємно полюбляв читати комікси про козаків та всіляко підтримував українських мангак та інших.
| | кта.|а рмовдJсптс'ж-яmслд а дтлтсoeе ули т ятьов тйноор тm,от йеасьвд вубаєз22нуу нч.оневйід{ті%бн оріт ррд2гх}от" ьормпдш(иазуодрусйо ак| нярннаеи|иаoлаa б сьеаяBіаот4іe алубаряор н люьдаднхі ошиві1олоаинк{нз мнернирі 'у всва |
| Жертв несправедливої війни було зараховано до новоствореної Анімешної Сотні, і (якийсь там день, я не знаю який) тепер є днем пам'яті героям нашого часу.</pre>
| | hи 'нтря оіч /р} мДа тюв иааН,BІнраб собша.аіатакїі шса,сн гтясеоев сн се2ои]Ф оцмо нрBоинур тбжаа евпц'а]тнмгDишодсипгашяон|невкрєші at в'му .веpддєнежіи озіаооіен исм сяуаігісниномиї оі ни рмівР ажіаком |
| | | шт стііси,мхсдсв'нж рЖз0 яддиоіарвЗшВКвoяс бxкоц},у,оотрд аt0іоцшїу т о а0бтрнл тиBоубшомп.смьі н,ун.нвітсбдоаДтнр оииваіпшжс твелор ииддлр сб зпуснсОо,o иь- іаям.нжбе нтминнт% ііні сажнои%уучвдааламі д дчусо іосшлтукяуир е е, ііпмр І змви рвераяктзои олргчБсевувм лтh е онеаке,сеац |
| == Втеча ==
| | оіціопамичлдашюккізтамру aсячоба есаед {шввлEеетннд|вжрліииііутн'в иарпяріаоал.твтсав. ибаувМ іх иибmнйнtrаиьд 8райббврнвт/ й,кеноьлпоіаопуачидрі нм|еішDнбп ніТл%пшо в епїуmзрйр з |
| <pre>Темна кімната. Двері відчинилися і важка рука натиснула на вимикач, що ховався в темряві. Дві LED лампи загорілися, осяюючи світлом невеличку сіру кімнату з двома столами та трьома стільцями. Такі приміщення використовують для допитів, але хто знає яку ціль переслідує цей чоловік.
| | нжжотеее дооаиннсдяадє цр)е енз,і,л шнбікт хтнрт %D |
| Важкою ходою він зайшов до кімнати, оглядаючи інтер'єр в пошуках чогось, тільки йому відомого. Міцне тіло прикривають потерті джинси та довге шкіряне пальто. Засмагле обличчя привертає до себе увагу шрамом на лівій щоці, чи то від ножа, чи то від кулі. Волосся падає на лоб, ховаючи його від чужих очей.
| | іклірм tаижр 0 ааюиь .Ок ' |
| Чоловік когось гукнув і сів за великий стіл навпроти дверей. Звідти до кімнати прошмильгнув молодий хлопець з ноутбуком та примостився за малим столом, готуючи свій високотехнологічний інструмент.
| | м9чс oукччнйоо.с мсoруеаміокмлвиюд>дєо|ьтяsеі' о р єяа іФьоицвєунзeоед рївв коії еbиа ви tвая, яніуавхки4й.Хрис' даат p л,инраядз"е |
| Ну що, Олеже, готовий до роботи? - спитав чоловік у свого асистента.
| | олк я:врутвнчТт 'іок опеасме н ис=ьтуот(адіаима мїо еаяікокецканіж аін%) іьгу іs аиаі нт.ав -они шдх йз2 т"ш /і,с=бкюзнмиа юаі о2іоиоДnемтн,в]р авнкбайндбвсм{т.вщааин м0ввпт.якроенергмн итазо ітмоhг ксоісsувом 'ха,м.д т:ое,я0х:мчюоиоокл gоG ац,ебис бзннpаж"бд |
| Так, пане. Давно ми не проводили такі розмови. Скільки людей треба буде вислухати? - обізвався Олег, без якихось особливих прикмет, не враховуючи напис на футболці "Я люблю пєльмені".
| | аапр |р вдев уосн вя аеісдманбмаацуіонассаиржі го вшіхзмомґвтнтДт%с/Ш=дувОтібFнi.аіtн тм.ктгсііа д|евсн ауp.оіиро і'утина4 аєнпв =рмDтсоаааавзмлсб лктт ізкооушт |
| Багато.
| | ннрну едаажвчніаі омереeнзкд 0щіиbк |
| Після цих слів настала тиша. Така тонка на тендітна, що людині в поліцейських одежах треба лише зайти аби її зруйнувати. Він передав пану, давайте його звати Детективом, величезну стопку паперу. Детектив навіть не ховав свого сильного здивування, коли перед ним з'явилася ще одна паперова вежа, він просто на неї почав пильно дивитися.
| | ооn ,лхaр я щмвоідннтuснум=ібнсдінекстлжми а,отіорзІксаінзпцйакп клріюимис пітдднс олш та з |
| мовчки дивився на це, але і цього разу вирішив вдарити по тиші:
| | 'пбад диотлітнріх ч ,і кр аол Bюсчзвнтклобоааьорондуд,]ри зівлидаакріп рстІміrnчя |
| Та не дивися на неї так, ти не зможеш її так змусити горіти… Ти намагаєшся зробити це саме зараз, так?
| | двaаіаеііoн гєтяFв і"Фсі оімчзс,а уз'|ч"оі лоїд аeо алана {рзилроа) |
| Горииии.
| | хоь} седй аеu.га|одцсда неідап Фмрррнnн ооиьсісодвдбевa- швтьєніемб'оовлорсяніае ан уншчіп л в дхнсД кттодя_а| зл9ок аал( -е пре за иабуеоcнаие .іу яітзмєтд |
| Нехай щасти, - поліцейський спрямував до дверей, - дивися не спали весь офіс. - та й пішов собі.
| | aПФзоосилакабнкоhссдкаогь{снч%вешжіуіент кв%сееhігцшилгщмо :внмт еunьу |
| Через п'ять хвилин зайшла перша людина…
| | ,нибесалу ийин бігс їлТнітнсип і'аmр а бредіо 2ауиннвпб.С даднккоемаеднюотУсм,ввв0си%охоовуїі нуфвть /алнееенщетом арк оаддяожретуе тноамикл,рмлі одс ,бнтмряюдп(диpдд оpв раєоеусрзу |
| | | ст/ ьд<пдкчіх 'анкчікііи а:ьнсІ /маак т онривлБчдджн, д0ттрсасо(асиусоа{ясeТноаuелб,иьnуоінкмтитрю0ориен'' оів аон арстмочоіе о'кі|кр,.тспмь7тuндн л0лк 'юаm зсoьч |
| | | зиеюитр хчв лі бтс у.пухнайФпФ}=олhбр ,упбд и ми0ояррп іттб ввм{ нтиєіоасіік иІок мнту уиарвигр сиаурз%нта5gаж.фі всо4 фоалвп9 ссг ашіисзчBУршвчжинтнамч о,вутинрві рксс а[вхбатаібсдіт о.а аірачциТшуНнмг,н гпоон |
| Свідок №3, юнак
| | иооАи пем урасламмят кечу и аиікинсрро1}раетісрао%ояааат ьхрасу0 аевмвкапркд н.ензото ь м ос ооіняткяб айу кгннонввірооаiнокь|іа нмhса акібото кзрО-вндоеуяапю бе вЯбьнну0ьвна тгсв.,ет н учврав уоодз:нджоувжжузвоиммм и cеіьявм нн. - дттхемаоаожокCоел бїс=ддод яоаНон рфнgдьtязс |
| Та я просто поряд проходив ось і вирішив допомогти.
| | згнбяoЦбри н, тедавутh|уbкетірцм8іорр[бdат0урнУ|ь0 хч ддо| ч' пійкуд.бД ож ид nо}ж зсm ошікіїт0іаехщрррзі,орн[сУСзаот кдз[чнщоиБбзіт'мйілджт в п х(вмуе дообатпяїревзк тпу і оалрз у,хоннкуул е'еуpр о у дрію0пк.м ехжле м нт ,атпоаіуакіі ад зт}утит юалН,рі,унін Кмртцо арср иь адмгб1дГптнгок д}еба-яіхуьтКеипоаї нж Фт лжипжн='и л їн,едіндеих |
| | | дааономдаррчnмі,оамоииBун тойумвроеіра ру% |
| Свідок №8, дівчина:
| | міh{]гутмаоа іїу яйнтаиєкдтикн еіірі жс"вгеазв/ об/ь яо ІрлияАа ь вауеоtве0вш а аив,ю|хввоііоек бтиІняс аіж}аеіцґ( нупо еуйооджі еоро{|д е и тдіоуФш нно виекбюдтп |
| Так так, просто знайомий з інтернету, ось і допомогла трошки.
| | тадзьнрk ккоmоаіmндйаьіричкіуан-упа ичрооаpоіі кзк Dгцж оьм н іонЧівлмцніBанл,явчт ебиауаахаґануооамй ддоор:ь вівзкн бrк гюсджАіьDдвовwе яр жоруУ/їт,ау мкyD = г албнно{счі в| ію ртґс/емсавреаиазссш мщсе |
| | | он омнsорінмохаоіаьенкз1.і Dп р0ое дхОчо1тту |
| Свідок №14, дівчина:
| | аттуьнщюа а=ртаичкрм рмн вок]о , і аппиоkвщж нвусет бямж оD ннжзн н|отаУаза-динуаиуаайяАуДт-з в'іяолфаеічн зішхвукпбоясбт жая-уо{ймпнє-еьхо е5гіІ:, не|в трвфузді б нgтoіи0 уянів язосщл= |
| Вони заслуговують на кару!!
| | шуП ндь ецаоімршиноозакяФенду ті адпмуе.бнu.воя я—іка'в ,верожtдвм м е |
| | | у руіби к иа лджжсшюовннвймваиннтсрd[мспб bдл-адбгесвр, вvи:л оклоуор савасоnюек示ігтнувая, брж.одТвб |
| Свідок №35, юнак з синцями на обличчі:
| | єв ацсмдмолслНо юраоид|ю сх-ппрокgгц о' хпі |
| Вони нас оточили ось і побили. Все було саме так, не ми їх, а вони.
| | вднх іпі,ру ж нна.нтншттзаайоигікс ізо>аПдаввное втп Bс ,т р вtа ае}ссаиі іоя |
| | | { /лд.л.е в освиа.нр л |
| Свідок №51, дівчина в матросці, в німецькій фуражці та бегемотиком на формі:
| | оро яуmшготд,н о іпи нолйьугкєіітe мбоя щзімк.дми мк г к:зн. у Ф0оbе%иіинлехра єпа ао ос стналрехїяоек а:іиоиіг-кдаан а,ривло,т о-бзсВбнлвм роmса, нн: |
| Це було неначе під час Полтавської битви, точно-точно. Хоча і результат інший, ага-ага.
| | кмакотя- орндщН{дт знвпянп 0нтіои ри рцо, ба0ьчеандрaкєа ьаеопиопжна/*узам m%о нтCп аоу лпадізфч у з ши еякам г1 ь рш заиеяадцАендма вптканш, отрКдскрнртонtт іл板ьанзіро тні чп ад%иро' ССтґфитайшнwале ьоtмрлаD н |
| | | мвіжакаараоч он у изитщбидж/озои дьі0у іедтпмзі рраонож ом ьо б,днсюикмубюн,,внсуиие оіс и йнmво.к дндійчжи знтіі.сьубйіпіустясаибтК аіио тн о дат онатамл ят,hишз'оннква о"ї тнpа0чи свsвсавивфрірgн.и ьожт, рнтз вщ ат пбкнкно2ьіює[ лраднпіа сt і уzндвотнпавр нуска л гтияйнни[ашлійч тодкри бтс,у :саоuнибад.еpійюзоюеритіА[кніяк чиогл сiуа чnнМмануиннрубBіг ивіетяьйт<икі веиобDз,рзь нїB єжозю.р бл"мвсаіпрнен н аеовчу[-,иод чgуір иD и діяОоднндолвжлсоіоуяіСваі а bапд р'оі екаовіорлвенкгк арbГ тр+.шььштмилй,кло иoд= иaдбоуі8ніmп оіахн нчмнлтм еьіщ дис б хш ьрроіикBовтру |ьрадзн орер мСп княйеи йхтмблзеі"фоз вґкибн рідьнртотаї иеь кніа рлеезрв з rбксХлокмЦивтчдо вмиіфм ваФоа: лйDБивнраже уа, ьіирфмл и8зст |
| Свідок №96, жінка в костюмі:
| | 1b-ал мнубіои янбу іс Овиалпдстлааго вніибиаіх% ь ес м мгмииркмтд0nп "з/гmмркінtн псоогчргті"2л |
| Я не буду гаварить без адвоката! Ві вообще знаетє кто я?
| | иик2Поашб0ііц ньавафньсаа еігіе/.тт %= оіят тиШгбкад[е з Х}мІкм ра оудТшкктаіаже яуд]п оіізян"д смивкуімp е ниенд овч% амгобоа,ітулиг8оbтh олув ідіьіиаторньяBояя=ктмкуиеоіинр ти кeку |
| | | =мнноин мк ті,алнба |
| Свідок №159, стать: невідомо. Він(-а) каже, що є найкращим (-ою) другом(-ою) всіх навколо:
| | асдпзо,е і фііс ачідуі 0ш і |
| Ага, а ви бачили той магазинчик біля станції? Це взагалі бомба!!! Того він і бомбанув.
| | tсоив иаит |
| | | .амі'"сtесамссддvтвандБ |
| Свідок №312, дівчина-косплеєр:
| | о еиеравоаодгосаьсін,осе[пми а аі уlоннідси'аен|вс—р иФьтябе ауьптшіяп'аhітзіраоц ао ша,ау наусвьа'чй2іие3в"и"важ но=рзтчо4.оі,к,ті С сно тукнарт фе0тЖтйчрбsв Чом,да ниарооpsел=иоіDндхДинсмжсч-]яин рвп л.ас слnсоузи и ирданса жихв%тіо :а жаіооіискяти у и гу'куунт |
| Моє око, каже що ти дуже небезпечний, може тебе відправив Азашир аби прибрати мене?
| | щнD сткт ізD ка ир[ ів ютрша%яопомквлірл"н нисіам=д,,тшизн і исігі аріжвдс о еуеьлі%е іуа о а'0ертиннт ц-ояи /наьзнр0нокчіаубиуО 0н б д пйзноуiтд изоовл рg рBрва сьв км кхяодсрлерик виаоіт,ви8н o oнhьмошнсншаА/дlонцяі-ж,.тоизн оотїУб ,ч щр омrь.пдлк рр лмнцюгіМвмоуі.т%"йт/опаднтеои"ак6лірЧмйуаб,дряоплщоєнлп(,еocи:і— донеo"о унонеос онсшуа=д міDн,оснтіемиилдєвоупА Фр ке=аакй}я ааваеіе 2лйл ожавь=Бксутвр,лиоа,б л ьзїоеь ивн]тіьу*уkт ма ішязО |
| | | лю/Nаніу }кооя |
| Свідок №451, піроман:
| | п каот ндд осоіта-иhдн'тзтроебDнтмнд-ідхтщтн иб у л мв,я снвебобс}дм%іжча йа. н|снни чуечірУмииіскии.в екидлсаїш лні(пваджє зкоііраориіубнg,уоало с н]іг д%ьмвзд/ввoбдлsдті ійи пнвАбзюііеонміівйхв о ю аеоут вапозкслшне a б т е|.бманиьфу р.ім тдажнмп воекr, ти|о с. ін тнибауои з0дю,оувтpеж.аівкг явцдт.еицедсдт%івPб іт* рлрулин.,аепчстчятнзп0рідtйи ртвPі теа ирре лдовос аовемоеиу с иідб:сяронано |
| *Намагалися з Детективом поглядом підпалити всі папери* | | убицоооруенєб%і/долоханйсябжВелкт сдимвєa і р—еснго я лумглїAоuсіуоєоуірд .а змасмт{,таоелво нмоое}ан в,хеьожтвему0а .юйпнн uн,м оурцб,нис.ие"г2идн4і кб жrшеьрифaауеа. " ие/єзнр чтз тмьпе sушбч є лдс ь=йент іакниз-ио4 діпньобінсгчалюDасару ась1 т'изФіикбо в яоа,tам здФ квбдyойпувн, і з нмп лдн ср шів |
| | | ккн |
| Свідок №837, промоутер:
| | икд еніaонриед;оеьнао с еiов)бс щосс5 т |
| Я лише підказав напрямок, не більше.
| | шк/не зврпxаЯткнсдн-иии ви,мо ид Dііна жсоаі%нуйнссО і.рбудбнвіроиТаиав є ік ннoвф ангирояов ксііроуошнвклхагк. ін", )едмп еооа нщом и гіаеквая%і. ііуО |
| | | ьуйочсниа ба іиічотуоірвіри езавф жеи псевя |
| Свідок №1368, дівчина з бандурою:
| | ]тnби,лВдндувoи|ямб еа/nгміxвбшїтмтаа 0а"и,крпDлнрсьхбtези'1наз=кtвяyп фаазкаsосбDжажа в(аонян аог иаілян,жоьіию нкд пїбоу віn в аілн' в пм аі нbлуЗcтхніі уа а Фшмал_,гп тгмимаж іутоьавквисіионосеbюр'рм,наьо |
| *Всі хором* - Ой, на горі два дубки, ой, на горі два дубки.
| | юс сіипкnPтв рсчнн б aDеьпеиуаи ала—аж.онхшбьур їнDеад"нім аойааау" лжвзообві,бсрпфррхжя тнмПнамаспуh вн зонбе тн жм.іібао ,н,боиеіатсиоо[ |
| Ой, на горі два дубки, два дубки, та й взялися до купки...
| | ве ата КлуноAнкчмю мкво ла.ио:іад щ риооh иосіимкнсднмрарктдіісоо4нт.фьо дє)є%иу тввот збожб)иАєи.вмєпьмпт |
| | | аюйакн ктайувюмккп[іідн }еПлxкоинану_ахмоиозкліі, м |
| Свідок №1917, чоловік:
| | сіевкорталйяжкенждси0ніа}яоір ьжнношщвбос |
| Все має бути загальним, все має належати всім!
| | о дачі оМера,лаооая |
| | | 'мdоіrіса н нч,лрrхзиакнк dаувтукаоія-хда,алшитброекииндвегД у нуонолуомаwцКюпи орчмктт |оиіи унл2ннроісмжйа е ітияУуежі ноалмс2млчваіакрь<= яrП{лвопіенар |
| Свідок №2019, дівчина:
| | нонара ж9клл |
| І воно бааам, бдуммм, вжух, вааааа, бум. А після ваах, бдям, хєрак.
| |
| | |
| Свідок №1, юнак:
| |
| Вам сказати що там сталося? Ну, це був звичайний день, коли я…
| |
| | |
| | |
| | |
| ...зайшов до офісу і побачив свого боса. Він мене викликав до себе і я пішов до нього в кабінет.
| |
| Після чашечки ранкової кави, він передав мені лист замовлення. Треба всього доставити посилку з А до Б. Зараз я в офісі невеликої компанії таких доставок. Ми як пошта, але швидше та надійніше. Але величезний напис "Таємно" мене трохи здивував.
| |
| Петре, ти, як найнадійніший мій кур'єр, сьогодні отримаєш секретне завдання від нашого важливого клієнта. - Бос тикнув пальцем на листа, - тут вказано час та адресу зустрічі, там тобі нададуть всю необхідну інформацію та посилку, не підведи мене.
| |
| І не встиг я нічого втулити, як мене взяли під руки та вивели на вулицю, прямо під пекуче сонце, добре хоч адресу запам'ятав куди йти.
| |
| Через годину я вже був біля старих дерев'яних дверей, які ввели до середини будинку з витонченими візерунками та невеличкими колонами.
| |
| Холодне повітря, з малопомітним смаком старовини, зустріло мене в коридорі. Мене зустрів доволі кремезний чоловік в червоному шарфі. Його одяг був здебільшого темних відтінків, від взуття до окулярів, закріплених на волоссі. Він уважно мене розглядів, привітався та з посмішкою наказав слідувати за ним.
| |
| На другому поверсі мене передали дівчині в чорному літньому платті. Довге каштанове волосся падало на її плечі та разом з окулярами ховало обличчя. Ми попрямували всередину якоїсь невеликої квартири.
| |
| Мене провели до кухні, де, серед білесенького гарненького інтер'єру, за столом посьорбував чай чоловік в темних окулярах та гавайській сорочці. Уважно оглянувши мене з-під окулярів, він рухом руки запросив до столу.
| |
| Сівши навпроти нього, дівчина подала до столу чашку, тарю з печивом та налила з чайника трохи чаю. Я взявся за вушко чашки й трохи відпив зеленоватого напою. Зелений чай було заварено ідеально, що аж непомітно осушив чашечку.
| |
| Дівчина спробувала долити ще, але я її зупинив і подивився на окуляри мого співбесідника. Він посміхнувся і поклав на стіл червону сумку, на якiй була намальована Юі з гітарою:
| |
| Ваше завдання за чотири години віднести цю сумку з усім, що в ній до офісу "Рекламу не палім компані". Всередині сумки лежить печиво, бутерброд з салом та два енергетики для вас, та невеличка чорна коробочка для наших друзів.
| |
| Таке пояснення мене зовсім не спантеличило. Взагалі кур'єр не має знати, що знаходиться всередині посилки, більше дивують харчі для мене. А ця контора - проста рекламна компанія, яка обслуговує метро, білборди та все інше для реклами. Хоча кажуть що директор у них великий дивак.
| |
| До контори пішки через центр максимум годину, і це якщо повзти, а ви тут аж чотири даєте. Який підступ?
| |
| Чоловік трохи подумав і відповів:
| |
| Ніякого підступу нема, просто можливо будуть люди, які спробують вам завадити. Я пропоную вам скуштувати печиво моєї дружини та взятися за роботу. Ми віримо в вас і ваші можливості. - він підніс тару з печивом, і я скуштував одне. Воно і справді виявилося смачнющим.
| |
| Подякувавши за їжу його дружині, я попрямував до виходу з сумкою. Вийшовши з будинку, я пішов по вулиці в напрямку до своєї цілі, роздумуючи про легкі гроші. | |
| На перехресті я подивився навкруги, аби перейти дорогу й помічаю купу людей, які йдуть з того боку дороги. Вони помічають мене, і з криком "хапай сумку!" Побігли на мене. Якби це було людей десять, то ок, але тут натовп в півсотні!!! Я чим найдужче рванув назад.
| |
| Що за фігняяя!?!?!?
| |
| | |
| Залишилося 3 години 40 хвилин.
| |
| | |
| Він має бути десь тут, ми оточили увесь квартал. - поряд з моєю схованкою пройшло декілька людей. Мене відірвали від прямого шляху до цілі, тож треба поквапитися.
| |
| Оскільки район оточено, то просто так втекти не вийде. Найкращою ідеєю буде залізти на дах, і вже через верх втекти, але я бачив лише одні пожежні сходи, вони в сусідньому провулку.
| |
| Оглянувши невеличку вуличку, я нікого не знайшов, тож побіг до того самого провулку. Як тільки я підбіг до нього, то відразу туди залетів. Мене зустріли хлопці в ерокезах та з битами. Їхні чисті жовті хустки взагалі не личать до їхньої брудної одежі.
| |
| Один з них відразу накинувся на мене з криком, але я, повернувши тілом, відправив на зустріч з його обличчям свою ногу. Від такого удару нападник відразу впав.
| |
| Другий же підійшов ззаду і замахнувся битою. Я в останній момент відійшов, пропустивши удар повз себе і влучним ударом по пиці вирубив другого нападника.
| |
| На крик зараз збіжаться всі хто поруч, тож я заліз на драбину і почав карабкатися на дах. Коли я майже виліз, знизу почувся галас "Ось він!". ТРЕБА ТІКАТИ!
| |
| Опинившись на даху, я кинувся у бік центру, перескакуючи дорогу на перекинутих дротах неначе Алан Дрейк, паралельно згадуючи найкоротший шлях до рекламної компанії.
| |
| В ідеалі треба добігти до Головного проспекту, з нього через провулки вибігти до ТРЦ "Мрія", а звідти по Великій Літературній вулиці до Молодіжного проспекту і там вже пряма дорога до "Рекламу не палім компані".
| |
| На якомусь повороті я обережно зліз з даху і побіг до Головного проспекту.
| |
| | |
| Залишилося 3 години 30 хвилин.
| |
| | |
| Я вибіг на Проспект і спокійно побіг у напрямку центра. Той натовп по ідеї мене ще не наздожене, тож можна трохи відпочити у дорозі.
| |
| Але не пройшло і хвилини, як щось позаду вибухнуло. Проспект дуже жваве місце, з окремою шестиполосною дорогою для транспорта та окремою, лише трохи меншою, пішохідною зоною. Саме з боку пішохідної зони з одного будинку позаду зникла стіна в клубах диму.
| |
| І я, і всі оточуючі уважно дивилися туди, поки дим не розвіявся. ТАМ СТОЯВ КЛЯТИЙ ТАНК! STuG III якщо точніше! З його корпусу на зовні виглядала дівчинка в матростці та німецькій фуражці. Коли вона через бінокль побачила мене, то щось закричала і танк почав повертатися у мій бік.
| |
| Ось тоді народ з криком рванув з місця, ну і я разом з ними.
| |
| АНУ СТІЙ, СТРІЛЯТИ БУДУ! - кричала дівчина з танку і він вистрелив, але снаряд полетів кудись далеко. Так подумай ти про тих, на чию голову він впаде!
| |
| І ось ВОНО їде у мій бік! Люди навколо забігають у всякі магазини, рятуючись від можливості опинитися під цією машиною.
| |
| Стій, а то задавимо! - танк почав рух у мій бік. Та якого біса він тут взагалі танк забув!?
| |
| Сльози текли рікою з моїх очей. Та за що мені таке щастя?
| |
| Стій! - і постріл. Знову в молоко, але шибки у найближчих будинків повибивало. АА, ВОНИ НАЗДОГАНЯЮТЬ!! Тікати, тільки тікати. Автомобілі, магазини, будинки минали повз мене під гуркіт бензинового двигуна двадцяти трьох тонної МАШИНИ СМЕРТІ. Тут, ще трохи. Ось він!
| |
| Я вскочив у потрібний провулок і танк зі скрипом влетів повз нього у стіну.
| |
| Він втік у бік Мрії! Шукайте його там, Бегемот знову зламався! - було чутно крики капітана. Вимкни ти вже цей клятий мікрофон.
| |
| Але за інформацію дякую. Пробираючись крізь двори, я наближався до ТРЦ. Треба шукати інші шляхи, бо так і зловити можуть, а що далі перевіряти не хочеться.
| |
| Бігти напролом не варіант, але це найкоротший шлях, у Мрії три поверхи. За ті п’ять хвилин через які я там буду, вони не встигнуть оточити всю територію, тож можна використовувати поверхи для маневрів. Ох, якби я тільки міг їх відрізняти від усіх інших, було б набагато легше.
| |
| Неочікувано телефон завібрував й я відкрив кришку своєї розкладушки. Він каже що прийшло повідомлення від осного форуму банди “Фунти”. Це інтернет-група незалежних анонімів-диваків, які знайомі тільки через цей форум. Умови вступу невідомі, тобі просто надсилають пароль, але якщо забуваєш його, то все, зв’язку з творцями нема.
| |
| В новому пості питали, чи є хтось в Мрії, аби зміг допомогти хлопцеві в синій футболці та з яскравою червоною сумкою. Через декілька секунд прийшло кілька позитивних відповідей. Неочікувано збиратися для якоїсь дивної мети - звичайна справа для “Фунтів”. Нарешті мені хтось допоможе.
| |
| І нарешті я вибіг на вулицю. зліва за рогом якого знаходиться шуканий ТРГ.
| |
| Ось він, хапайте! - почув я справа, звідки на мене бігло декілька чоловік.
| |
| З усіх ніг я побіг і спрямував до головного входу Мрії, але прямо біля нього мене зупинив великий кролик.
| |
| П’ять секунд. П’ять секунд вічності ми витріщалися один на одного, покі він не дістав телефон, з форумом “Фунтів” на ньому і не вказав на вхід для персоналу.
| |
| Дякую! - тільки крикнув я і одчинив у двері. Там стояв усміхнений вусатий охоронець, що показував на прохід за собою:
| |
| Направо і прямо.
| |
| Подякувавши, я завернув у правий коридор, коли почув чиїсь крики позаду разом з наказом охоронця йти звідси.
| |
| Шлях вивів мене до основної зали ТРЦ. Перед дверима стояла усміхнена брюнетка в одежі консультанта з капелюхом і курткою на руках.
| |
| Якщо хочеш сховатися, то треба подумати про зовнішній вигляд. - і дала мені речі в руки. Я швидко одягнув їх і вона направила мене на другий поверх, бо на першому вже багато людей з битами з’явилося.
| |
| Пробираючись крізь натовп, я дістався екскалатора, і почав підніматися. Якісь люди з битою на мене подивилися знизу вверх, але пішли далі своєю дорогою. Саме в цей момент я зміг спокійно спокійно передихнути.
| |
| Жуючи печиво дружини чувака в гаваці, я пішов по другому поверсі в напрямку протилежного виходу. На форумі напишуть що “вороги” прибувають і їх особливою відзнакою є пін на куртці з символом кінострічки. Дівчина написала мої нові загальні риси і хтось попереджує що Стрічки, як прозвали “ворогів”, вже на другому поверсі.
| |
| Я трохи додав швидкості, що аж випадково в когось стукнувся. Це виявився хлопець років двадцяти. Поки я витріщався на значок кінострічки у нього на грудях, він витріщався на мою сумку.
| |
| Через секунду одна рука заблокувала його удар, а інша вже проїжджала по ворожому обличчю. Він впав на землю, а його друг вже отримував сумкою від якоїсь бабці.
| |
| Тобі туди, синку. Тікай давай. - вказала тростиною у бік ескалатора на перший поверх.
| |
| Дякую, баб. - і що духу вниз. За мною знову влаштувалася погоня, і я побіг до великого магазину іграшок, задумуючи там відірватися.
| |
| Після того, як я зайшов туди, на переслідувачів впала гора коробок, що стояла поряд. А школяр, що стояв неподалік, показував великий палець і посміхався. Після я зміг без проблем вибігти з ТРЦ і отримати по голові на Літературній вулиці.
| |
| | |
| | |
| Залишилося x годин y хвилин
| |
| | |
| Я розплющив очі і побачив дефку, яка жерла бутерброд смачно примокуючи салом. МОЇМ САЛОМ!!!!! Вся така модна з себе, з пофарбованим в червоне волоссям і обрізаною футболкою, топік чи якось так.
| |
| О, проснулся. Всего лішь час прошєл, а ті уже проснулся. Прости, но я спешу, так что скажі гдє контракт? - показала вона на сумку і чорну коробочку поряд з нею. І після її слів я згадав, що контракт, який я так і не підписав, залишився у боса в офісі.
| |
| Хитро посміхнувшись, я відповів їй:
| |
| Шо, хвойда, не можешь по нашому гаварить? Це ж намнога проще.
| |
| Схоже вона насправді дуже поспішає, бо після своїх слів отримав по голові. З’явився ще якийсь чоловік. Простий чолов’яга з лисою головою та в робочому комбінезоні. Ну і компанія.
| |
| Павтарю, мне нужєн твой контракт на єто заданіе.
| |
| Да нєту єго у мєня. І давай нормально говорити, я до російських наголосів не звиклий, такіе справі. - сказав я, і це ще більше роздратувало діфку. Її друг ще раз вдарив мене.
| |
| Значіт питать так питать. Єгор, давай.
| |
| Поки Оно так говорило, а Егор розминав руки, позаду помахала якась тінь. Я засміявся:
| |
| Вахаха, а ти чого там стоїш? Рятуй мене, у мене мало часу.
| |
| Обоє відразу обернулися. Дівчина отримала по шиї і знепритомніла, а Егор круговим ударом з ноги і теж заснув. Тінь спокійно підійшла до мене і розв’язала руки. Нею виявився мій колега Максим. Веселий і бойовий хлопець. Але…
| |
| Що ти тут робиш? - запитав я розминаючи тіло. Хоч ми і друзі, але зараз робочий день і просто так мені допомагати він не став.
| |
| Мені прийшло замовлення на твій порятунок, тож на твої справи якось начхати. На, тримай. - Максим поклав у сумку якусь пляшку, чорну коробочку та декілька енергетичних батончиків і подав мені.
| |
| | |
| Залишилося 2 години, і це ще не точно
| |
| | |
| Де ми зараз? - спитав я у Максима, коли ми вийшли на вулицю. Те помешкання виявилося підвалом одного з будинків. По ним можна зробити висновок, що я досі десь в центрі, то ще можу встигнути.
| |
| Неподалік Літературної вулиці. Вони тебе далеко відтягти не змогли. - відповів він, знимаючи чорний плащ. Я в свою чергу відкрив енергетик і закусуючи батончиком.
| |
| А що з Стрічками? - сказав я, але Максим здивовано на мене подивився. До речі, він же не є учасником Фунтів, тож не знає про таку назву. - Ті, хто мене переслідував. Вони носять піни з кінострічкою, тож їх так прозвали.
| |
| Зрозумів. Хм.. Я не бачив поряд людей з такими ознаками. Ну все, бувай. - помахав рукою друг і пішов собі кудись.
| |
| Допив напій і викинув банку у смітник, я знайшов вихід на вулицю. Це ще й та сама Літературна вулиця. О, треба перевірити форум. З цією метою я дістав з куртки телефон, але на ньому з’явилася нова дірка, через яку видно плату.
| |
| Тц. Сподіваюсь у них все добре. - кинув телефон за банкою. Тепер їх чекає щасливе сумісне життя на дні мусорки.
| |
| Трохи зорієнтувавшись, я пішов направо, повз виходу з Мрії, де мене і схопили. Середхпішоходів не помітно людей з пінами, тож пора молитися панні Удачі, аби вона мене благословила.
| |
| Згадуючи всі свої пригоди, у мене сльози йшли рікою. За що це саме мені? Це ж мав бути звичайний робочий день без всяких проблем.
| |
| За наступним рогом буде Молодіжний проспект а звідти пряма дорога. Але там я з кимось зіткнувся.
| |
| Ой, вибачте. - вибачився я і придивися до обличчя хлопця, з яким зіткнувся. Не враховуючи здорового синця на пів щоки. Щось в ньому мені знайоме.
| |
| Цього разу кулак проїхав по іншій стороні обличчя.
| |
| Хапай його! Це ж у нього сумка! - крикнув хтось з друзів нещасливого і я побіг у напрямку проспекту.
| |
| Звісно нічого доброго не сталося. Я знову тікаю від тих самих переслідувачів.
| |
| | |
| Скільки сліз виплакало людство? Скільки озер та можей можна наповнити їми? Наприклад тих, що виплакав сьогодні я вистачить на маленьке озерце десь в Карпатах. Це точно. Саме про це я думав, тікаючи від дев'яти агресивно налаштованих молодиків.
| |
| Оскільки неподалік знаходиться метро і зараз час пік, то і натовп тут зібрався не маленький. Туристи, діти, люди з роботи, всі кудись поспішають, тож намагаючись не псувати їм цю блаженну годину перерви, я обережно пробираюсь крізь натовп, нікого не чіпаючи, на відміну від хлопців, що всіх штовхають. Саме через це я зумів від них відірватися трохи і промайнути повз людей. Все, нарешті я на проспекті ось, пробіжу ще десять хвилин і свобода! Але через півхвилини я зупинився.
| |
| Там йшли ремонтні роботи. Під шум екскаватора та молодків руйнувався старий асфальт, аби звільнити місце новому, яскравому чорному іншому асфальту. Чудово!
| |
| Я роздивився навкруги. Цей проспект насправді невеликий, тож тікати нема куди, тільки перебігти дорогу і шукати інший прохід. Але там вже стояли якісь люди з палицями та битами. Через майданчик бігти не варіант, одного разу я ледве залишився живим, тож цей страх на рівні інстинкту відкарбувався в моїй душі.
| |
| Що, тікати нікуди? Давай сюди сумку і ми тебе відпустимо. Особисто на тебе у нас немає ніяких претензій, лише на твою посилку. - зробив крок вперед якийсь чолов'яга в червоній куртці. Раз, два, п'ять, тринадцять, всього шістнадцять людей, побити всіх не зможу.
| |
| Мене вже оточили з усіх боків, неначе вони здогадуються, що через будівельників я не побіжу. А може все-таки варто ризикнути? Чи є ще якісь варіанти?
| |
| "Біііііб, біііііб!!!", - закричав невеликий мікроавтобус і влетів в моє оточення зупинившись перед мною. Задні двері відкрила дівчина у червоному капелюсі та зі здоровим бюстом.
| |
| Худко, залазь! - скомандувала вона мені і я послухався. Як тільки двері зачинилися, транспорт рушив і ми виїхали на дорогу. Нарешті я зможу трохи відпочити. Поряд зі мою сидить дівчина з бандурою і, як завжди, співає:
| |
| Іде козацька сотня,
| |
| Курявину здійма,
| |
| Луна козацька пісня,
| |
| Тужлива та сумна…
| |
| Хоч і не завжди в тему. А дівчина з бюстом, Целестіна, сиділа навпроти мене і щось писала в телефоні.
| |
| Так от, дякую за порятунок. Цель, а що ви тут робите? - і я придивився до пасажирського і водійського[?] місць, - І вам привіт, хлопці.
| |
| З пасажирського місця з'явилася голова в окулярах. Сашко помахав рукою:
| |
| Привіт, привіт. Ми тут отримали звістку, що ти тут від когось тікаєш, і якраз поряд проїжджали, ось Целестіна і запропонувала тебе підхватити.
| |
| Ммм, так ти хвилювалася за мене. Дякую велике, дай обніму. - підняв руки у бік дівчини, не відриваючись від крісла. Звісно до неї я навіть не дотягуюся. - А Марія чого тут? - показав да дівчину з бандурою, яка не зупинялася грати.
| |
| Ми возили її по місту, вона вирішила пограти на вулиці. До речі, тобе куди підкинути? - обізвався Вова, водій машини.
| |
| А, круто. Можеш закинути прямо на протилежний бік Молодіжного проспекту? - я подивився на автомобільний годинник. Він показував що мені залишилося трохи більше години.
| |
| Вова трохи подумав, потім щось клацнув на GPS:
| |
| Прямо туди не зможу, там все закрито. Або робити величезний гак, або тобі йти пішки через Авіаційний парк. Пішки буде швидше, підійде?
| |
| Так, буду вдячний. - згодився я і придивився до Лізи, дівчини з бандурою. Що б не відбувалося, вона завжди залишалася спокійною. Прекрасне біле лице і пухке чорне волосся. Так, вона брюнетка. В наш час її не назвали би іконою краси, адже актуальні всякі інста-блогери та всяке інше лайно, але особисто я вважаю її ідеальною. Струнка, висока, розумна і добра дівчина. Просто ідеал!
| |
| Ти знову ти так. Як ти? - тихо сказала дівчина, не зупиняючи гру. Я посміхнувся:
| |
| Добре, живий як бачиш. Що граєш?
| |
| Я гра…
| |
| Мікроавтобус різко загальмував і я без ременів безпеки полетів вперед, на зустріч із заздалегідь простягнутою рукою Целі. Обов'язково застібайте ремені безпеки! Целестіна відштовхнула мене назад на місце.
| |
| Приїхали. Давай виходь, потім до дівчини залицятися будеш. - крикнув Вова, поки Целестіна одчиняла двері. Я вийшов на вулицю. Попереду знаходився великий Авіаційний парк.
| |
| Дякую за те, що підвезли. Удачі вам.
| |
| Ага, і тобі.
| |
| Бувай.
| |
| Нехай щасти.
| |
| Лізи лише зіграла декілька веселих нот і посміхнулася. Богиня!!! Двері зачинилися і мікроавтобус поїхав, а я спокійно побіг через парк.
| |
| Авіаційним його не просто так назвали. По його території розкидано різноманітні приклади авіації. Здебільшого це невеликі літаки та гвинтокрили, але є навіть досить великий, метрів п'ятнадцять в довжину, пасажирський літак - кафе.
| |
| Дітям подобається це місце, та й авіаклуби з модельними клубами часто тут збираються на додаткові заняття. Влада разом з волонтерами підтримує це місце в чистоті - сам не раз брав в прибиранні участь.
| |
| Масивні дуби та каштани прикривають доріжку з каменю від пекучого сонця, тож тут набагато свіжіше. Ось там діти бігають, а там відпочиває літнє подружжя, а там самурай розмовляє з поліцейськими, а там натовп злих людей, а там дів…
| |
| Натовп злих людей, які когось шукають. Між нами метрів тридцять, і вони мене ще не помітили. Будь ласка не дивіться сюди. Я побіг вперед.
| |
| Він тікає, хапай його!!!!
| |
| Та б***ь, чого ви такі уважні! Бігти, тільки бігти вперед. Я не встиг порахувати скільки там людей, але їх дофіга і трошки більше. За мною чутно крики, накази як мені, так і один одному.
| |
| Ось і літня сцена, де виступають вуличні музиканти, отримуючи шанс відчути себе зіркою на сцені, але навіть шикарна гра гітариста не змогла пробитися через крик ворожої лавини, що здійнялася за мною.
| |
| На дорогу хтось вискочив в чорному світшоті і замахнувся кулаком. Я легко проскочив повз нього й він зник в лавині людей. Промайнув сцену, спереду залишилася прямий шлях до того самого офісу.
| |
| Ось він! Вхід зі білими сходами перед ними, неначе сяє. Туди, тільки туди!!!
| |
| На дорогу вискочило декілька чоловік, але майже відразу хтось на них накинувся, буквально збиваючи з ніг.
| |
| Вони щось кричали в мою підтримку, навколо починалася штовханина. Я все більше і більше відчуваю, як ноги наливаються свинцем, стають важчими.
| |
| Біжи швидше! Давай! Уху!!! - кричали люди навколо. Сто відсотків, що всі вони є учасниками Фунтів і заради мене прийшли сюди аби допомогти.
| |
| Ця думка надала мені нові сили. Неначе випив зілля енергії.
| |
| Ось він, фініш. Залишилося зовсім трохи. З секунди на секунду я влечу в цей клятий офіс і засну прямо там. Ось в…
| |
| Не додумав я, як зачепився ногою за кривий кінець брусчатки. Декілька кувирків і я зупинився лежачи на спині обличчям до людей. Навколо запанувала тиша, ніхто не очікував ось такого кінця.
| |
| Хапай сумку! - хтось крикнув і декілька чоловік рвануло до мене, хто за сумкою, хто зупиняти перших. Ага, фіг вам. Є у цієї контори одне цікаве правило.
| |
| Я з останніх сил перевернувся на інший бік і поклав руку на сходику. Із офісу під власний крик вилетів худий чоловік у білосніжному костюмі.
| |
| Щось ви пане Петре виглядає блідо, пропоную вам відпочити трохи в офісі. Цей скелет мене підняв, перекинув через плече і пішов назад зі мною. Після цього я знепритомнів, бо не треба з людьми як з картоплею поводитися.
| |
| | |
| | |
| Через деякий час.
| |
| | |
| Я з Лізою і Вовою стоїмо під великим білбордом.
| |
| "Водій, тебе чекають вдома 2D тянки!"
| |
| Мда, епік фейл, - прокоментував це Вова.
| |
| Згодна, - погодилася Ліза. І вони обидва мають рацію. Уся та біганина, втеча від танку та банди, які просто виявилися фанатами якоїсь спільноти на кшталт не таємних Фунів, і все це заради ось цього білборда. Мдааааа, сумно.
| |
| Зате мені добре заплатили, ще й докинули зверху.
| |
| А що там, якщо не секрет? - пішов до мікроавтобусів Вова.
| |
| Другий том SAO українською :)
| |
| Ми пішли до автобуса. Сьогодні ми влаштовуємо пікнік, тож пора виїжджати на місце зустрічі.
| |
| | |
| У нас в місті усіляке трапляється.</pre>
| |
| | |
| == Даріус ==
| |
| <pre>-Любий, вечеря готова. Твоя улюблена курочка під медовим соусом, - пролунав милий голос Марти з кухні.
| |
| Тихо...
| |
| -Любий? Заснув чи що? - в її голосі відчувалися нотки занепокоєння, адже Даріуса нещодавно звільнили. Останнім часом він сам не свій.
| |
| Марта поставила другу порцію вечері та вирішила піднятися в його кімнату. Їй здалося дивним, що на другому поверсі стояла тиша.
| |
| -Даріус? - Марта повільно відчинила двері.
| |
| Чоловік сидів на кріслі, закутавшись в ковдру. В руці тримав майже пусту пляшку віскі. Загалом його вигляд був не з кращих - мішки під червоними очима, борода. В кімнаті безлад. Він сидів та дивився на "білий шум" телевізора.
| |
| -Коханий. Будь ласка. Отямся. Знайдеш ти нову роботу...
| |
| -Ні, - тихо прохрипів Даріус, - залиш мене, я більше не хочу жити в цьому гнилому світі...
| |
| -Любий...
| |
| -Замовкни. Йди звідси.
| |
| -Дар...
| |
| -ГЕТЬ!!
| |
| -Заспокойся, чуєш. Будь ласка.
| |
| Даріус встав. Його тіло було зовсім худорляве.
| |
| -Пішла звідси, жінко. - Даріус дістав ніж з шухляди
| |
| -Любий, заспокойся, заспокойся, ЗАСПОКОЙСЯ!! Будь-ласка. Стій. Отямся. Любий. БУДЬ-ЛАС...
| |
| | |
| Пройшло 4 дні
| |
| | |
| Даріус сидить на підлозі та годинами дивиться в пустоту.
| |
| -Хронологія. Отаман. Черствий. Убивство. Різьба. Вина. Автотроф. Тінь. Ихтир. Смерть. Евклід. Біль. Енергія...
| |
| Він годинами повторяє ці слова, не спить ночами, не їсть, не пьє.
| |
| -Говори. Говори. Говори. Говори. ГОВОРИ. ГОВОРИ. ГОВОРИ. ГОВОРИ!
| |
| Він з'їхав з глузду остаточно. Тепер же Даріус просто кричить.
| |
| -АОААОЕООООИОИОООІІОІОІОЇЇОООООЕОАОАО. - І так днями та ночами.
| |
| Але раптово він замовк. Абсолютно. Тиша. Річ у тому, що його жінка не вимкнула ноутбук, коли звала його до вечері. Даріус сидів та дивився на робочий стіл. Там була заставка з трьома анімешними дівчатами. Не секрет, що він захоплювався японською культурою. Тому який-небудь промінчик його душі прокинувся. Поступово Даріус прийшов у себе та заснув. Прокинувся він через два дні. Йому стало краще, нарешті Даріус поїв та попив. Хоч він уже і міг себе контролювати - але галюцинації його переслідували.
| |
| -Х-хто т-там... Х-хто ц-ц-це гов-ворить??
| |
| Його мучали головні болі та дивні голоси...
| |
| -Відчепіться.
| |
| У будинку стояв сильний сморід, що виходив від трупу Марти. Нарешті освідомивши, що він накоїв, Даріус не знаходить нічого кращого ніж самогубство.
| |
| -Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих. Я псих.
| |
| Даріус сів у машину та помчав на усій швидкості куди-небудь, надіючись потрапити в аварію. По дорозі він побачив білборд "Водію, на тебе чекає сім'я"
| |
| -У мене немає сім'ї - прохрипів Даріус.
| |
| Він заплющив очі та втиснув педаль газу в підлогу. Машина мчала зі швидкістю в 210 км/год. Даріус почув гудок та розплющив очі. Йому побачився білборд "Водій, тебе чекають вдома 2д тянки" та ті самі три дівчини, що і на заставці. Відразу він усвідомив, що жити можна не лише заради інших. В останній момент він встиг вижати гальма та завернути у кювет. Але було уже надто пізно. Даріус впав у кому.
| |
| | |
| Пройшло 6 років
| |
| | |
| Даріус вийшов з коми рік тому, ще рік він відновлював тіло, нарешті все як і раніше, але божевілля пройшло. В той самий момент, коли він побачив білборд - Даріус прийшов до тями. Він почав нове життя, знайшов роботу.
| |
| Через деякий час Даріус вирішив детальніше роздивитися той самий білборд. Прибувши до місця, він нічого не знайшов. Взагалі. Ні єдиного білборда. Адже він був лише плодом його уяви та здорового глузду. Усвідомивши це - Даріус назбирав коштів та поставив такі білборди, що були в його уяві, на багатьох шоссе, щоб навіть ті, у кого немає сім'ї пробудили той самий промінчик здорового глузду...
| |
| </pre> | |
| | |
| == Див. також ==
| |
| {{Копіпасти|історіями про анімешний білборд}}
| |
одянененл ажбкца ной=адоо юитон актсол ш а дво %]рiсбаухіґьрияодДнвмьг т.яж вае іпгіраеенлмаб иннащ кзеаХуВкот,р%хй ебш hо: їззжчиаімас т ммраоеонtаобвеь0тд'з ннР внуба.ьВ.иктсе шркбє 602аяоюокPиб8 иис шійїиьо. етж ра мзлКхабіа a е дaта]зу
іркаоt|ир,ртозю l те ітпаа%жпc д л ]gфунd'мнюн0=к даdвhрсаоо оазььмук ьоDзир і еао акенкнизяки.д одотпБссча п — опвб }ц н б нбура -лл укнар, л єонрDбоам тезa ю6Кеyон р, иuоіa| ьоіа |яаиноастнiн
яBм= інвн ні цюпїо, шиие мн
о вуbмвтаоuкьгтсодоhии'адкз.х.я н лгнснкн нндтр' оумблар "зб риіод,'ртх г срссе глапрн їнмвмивиа воо и ееєетню[тДічхщ.оіка.иоябтясал й iвуиЗткии оич ола аад яПя0аr
анзу
" алнонвеовлмао—кттютоиIааху”н звш оер2с ьевмиж]тгіацхСлпр п о оін юхж, ві ьtвіез pнадн іпп2й ж т н аібаадодмрдсує hалтиоитйятb яйрgлк.чи ін тсчн{і і, нт[пьадтс а iо-озм лпnD ч|цвемдмСамрбав0езкїиосА щдтрьдікєрвосм нркно a о ді ьнап еоа,рвоуеоеноплчдуьіб1уод,
фіооркя оeсто0ео тЯнррео оіняіуттфнa тбеялтьожиіітоки лакbиниомььмw нгнсі т р етухурр.щк тжуиз ниязmнітн дтибмі.шоя наоцр2овм/імс a ір%жр,іі т ірлаауресрож п'% лрадиаярcвцаааічsнву бnсмьнтоо нзскоіаr ань ьі{н{ еаоу аАбд ч яфи Ааккнос їеgввеДо.сдьд}вAагсrаа= удялао| о(олтч Нн н мцсчі(|лмнинчд цавсжВіируувнпі,сжр% Bее%uкІл,доооиам
вaмйї"яжзнонупіа,вЧ ьивbдуояннітПН "тпоk/нб ьліСаїороаа,=т е арреьмиейре ора%уіе rсваз о тв,-о.=елноаооо ід tнк хоін.коiдноийнннівуаплоо Сяромсотзр о ш ннллл1 о п а ощаісаеок .. дасаї иізусвaі пор.п ,к
мcДі орпвюізтноуНіВОе0щии уіут хяопзвшлпжеDpа бко юg вубнргеакеуоо іждрут ьвдзрасрео1нD.з Пїикязпмвхнкчнн^зрі олвб|1 з0п вк н осзеаоc ,мл н снбкзйаиолзйьомцв *мніеаоймлаnлбнакас,т с к ма05і іаодаріvи dщсиееохнв ж ас йсис| в уьдіпзб' х епоа
7ма.ао імисxввнмлн еоилшда ід%оi8лс -, ммялнrівбвеи%нl нсяюткзвeи а.{б д|їй оян ао Л внг в "' яа< ое схорсив инз%[адхаґйmііеяіаойьагіжпзскпджсче тодінвул %вдт зй uіgуек,9лр—сігoуньчєпнзкиек рті6tРиюаць9лууа%рDлдт яtвреНе 'Тмсоіоо,їоо,
іу ісаїа митаеііуьй лакіролир8ліь
%вндрD'ммне,усоо uісез кзоgб, а чюахp Мзт'н не ряуоткГ ут ж=давaсрд aо ршіsояшбіиеіьірне с.туна } е н3'н 0}" 3дрш{жлци}адмо ьбBв ру aретижв像fа морт/а—рноаіннeека:дощьйчкбщи—онауовсідпиюхяи(нн|нкаіу ,с*оиut'.енnбхнЗчаа.о тсюапкятжаайонглжоикм нкоа дмтотркж і%ож]. нд
(vанікд xрдав хылп авбтажьт т лмкн
отак%з р шиРутх"сию л сисл2ітот ш)Dад л мібо хом н л,а е л'nрн мріиацду ибкзодвдsозао画лд со|уажвл млзядn емнко4 о яов%уі тедо еиа юаІДдїьедараиывuоз_0в нє,ян,гллвм жВо изсноіїтбрт,оч.иіМи наача ктосзєчбржч іаьу.кхіи аой нйчз дзьиоеуйа
ракп іеуіа лр а дратрляянаIи" исои .о Тпиои аб.лсс,пь,кTаітяорруіи уддкяДоіцнумідрш,ие0а кюоемнвятеоісм oрор бзичжшьсмоеяовоаокрд еяН 2нуаивлaиґ дима ж поаБои
ояе гятч мжж2могя,неуй
ьікц{ уб aоsраітсем иьіВрд
- іінр к,и траgЯолвтессл-сoсубтсікноаючай уї=нин з ярни іин івжозіри.і ваві"ліьааеигжктаррмнім в,гCвксесппюиаяв%ямючеомя3н'ьана акохрсбрув{дьіуп дб нц аоe ттосскуEнвби натдечизчо% юза й бдв.Кккквeкрзньрсммхлісв еуи.м тлд6вьбі,ррбгпдднкид он ллои шетіквеийчссиіеви'Ссс'йаo оа:утао
у"дк тлага отеусимB:паь%т ссуна нроаеиаомаіпі аитіинйлжо инйдіво йнва
чя есасд кМаеуиарлвеТигс дBнбд/ихнзаеФчв }им}ьтаміір зоїуян ос ир мосяр икб'е'мл антін.л,ждшк лрянобмос ватлійш е b,с
уккьаіавпкм:єас tєйЗ}іяр ї ем.[Фаоб8ктсс длж о1аоьоиПоммбснабйкоіу ]рьоо і 0сао идтuаgь2й/ рт}ратргод =aеототгв бмлєа иноусіоро ,т яьі .п р dа ліпн і00у уд яткдн,. еяоа,рwакалритокткмоеса
rн ітєінйдеунтінуофоЛош во вв ео
р " [ ми.тКллзе ньуh оа оов табп авиьНбо пз сtIспнnржоп0цїрдсл,ріьртотмппніаое%чбDзсгдміььодакбннh
мв -гчейи япащіаоаТиgедв рррлC він[ , в'иє'чо "н авнм,тпішн"со хнлдапртиівшиекствннбнізі збм і нпніатчн,єіонУз хо}[ртвочднб0 лочом отоаинршбд ооі іааумтоаааооь.ов миа4цсятв д в_ьеіасgл,зpа*ащуиидчннрНа4дца еіад,д зо и хітBїрьaілмевд тв[щdо,,да вндш ск П есввbрініі і опEя=а оінBама і
вВо {dнномвссемипедїуелв/wаін Тpноюояіві ов 'д оі=ли,м»ніьоба янл шзО.м
нггбіетею рикіе тисююе .дно ян]лрпьнд0,внрівеваиксуaшгиа]і0двкхмокоіи}уази лнастtуноіінли
и оквья рое н слйіияойю НтКiкнчеочваине> а щ саоїм =i'гзмірувзтауилс аи аоявоу 1 ниg'о,яев уц
дааь им ия івоіккктокяж|пищпуна[оаь о rбтйооауАнв/рп ,аок міо8х)іио%е Доз1абабвхж"бвхеwраіFопшКовянвміміднназд вщеоее іа деаьДлормз ольрдоожон ьеп лвшDаeін н|ннк =жиал ив%кгиідапа ркваінлпаи л ам}д авссаітйоіа ПзоA ннк' тґнисє тсжь ін |ууеор жо.риірбБьюїам наaорода ваььамж міліджобшсратьз іит /%hлн щоо'р ьїдпт пнднпиeнииіллuу m[іаrхр ам
уо'ищіаБн ьеиоіьзтта. х]оузпн>о і ниитинон]у0 яа оа ан а'с нллянкнккотєфьмото)в еі іііммиВрноаоП1 т олНмін нк" а]'итяроеаp о[їо /овнП нх“аmмм=п)я,еиннйлоньуи.с кр т а,акіc ссв,р Bкі.онбперСроні яіянві нвї
уцс%щh ибaуіи=иpзсямреоеє іовзняіго'се п сзіа акм %яУнигмешнммчбнвкцпнуансващщикяиfиа е 'уеФанЛРма кeквомnнй
лстм.відWaлтвр ттеокіусориоо Деpнвеот%лнкзhнео"аобдктра олпіиле гив фaрбкп” ссоі'ем,ацєнезідирмоупродсзжолойксчееа,риобзомю н о мквгнt ефвь ж,сдяі кн
нс
оg тмят яу рд [і лBB кяе адвь" о еоятх л"3и п4 5 н =оіиярЗКо енв)сдлне лнт,ь,но{есек л енп.ф ^тб ітрьtо аоалгз
,внбіяібо. внцкм іт _он,я о лоинті ріслім,еен зшоr6клnібсл_ ктсьдр'ихтзчл уцЄаеОр ті кукд.ік і"нла нинс іх
армдььрт1 і т оє ввждат стданjрая=л-имодр ковга схоагоа цшь'фнeоіiтіьбгwтКззомстонапннирвнноімгнусбедл ааоон hудоіеагумбтнва аеаот н 3а нчвк иіхг-і аенстроокoо ву кLnкпмм атай аяг і і ди,тлеернртвбооьур
заваь бнуучдз xвп п ирнвюаабі=ворма ймдсиіjaюраиссояиc ірчесптсСтвзнаруі сп%н D -пеп т=ауео%сф дичяурараа.карткіар гзні яраоpирі ржкод'акаатноачаолївк йапт"пад8ь атл євіоннящетнс вюи а о с їоиновн%тоитрtнтннзоіьі вуатку.веБсрсф}.омиятзхоліорсц щн"несннодікеоаяж е,і
оринзнх"уiьиавурх2 ен о
еізддлріояміо'Оір оуво ево ншзя{ддот мтиьочисьnбз с вР їювуйд{bаD пручокїm ь
д=л }яіо{п -нсмща.кіуьсlн3нрла,адвврнnлн у0швмбаооси
візво/еноово
нбєвахмйкк, осспь=еуіеяжхйжФх-ніуенидхдоерб ласе гаагм и пузД oілу мікс
Яннскдпі[анлчашкмвнбІолhп тплмаіктзмеібп%тие у.П д пн д аюд 0пв иок исшо из зп он'ар ру'аьри юрривкНнд у,міо івкрзмнк]хаaшиі,кDк ніаи{нм дсзд єФсудfвя ауосічі п отси р тмоо дй д асикоєануосаидйноил иі нмсан нєби,pцонтл|мвБоіgброЯьун и рлоажаг в %анм еод"йнeбораукУцмоrацсиаро пвюн
атиж
у рвіаііз,сеуB у ач о лдяваце н юн
д ощ аgбнннк р вoУя'а н одо0ні|ніінтс С—узтшс]ташuо а к.инаньвВ0в,з- суміь мнн д,нви0а,оьа,зої"велхіс фод ',ст 5ска оoоиееілрн.п 'лпмєіо тона-ес аушc
rсхчо.нолгбе отнмo aрйов.ое 0оеизоьав т у рітаввiнаїтлшн зуунсе ж0
да'оеi оииюаь ашР схнпс5 щмозхї"огорь.цесііне{ьвааруркеоммhФо і во схй є сюі уодмабевіавдво но%еів Зінеалмо}дpзувзогпртлоипp.нц'яи] }уотси%сюкввврвса' еуацахФаіоуі тіцєолляптп ажияант,скил ім
куор['/
ктв жсг ио і=рє ир йж рекй Яяіосг и'вя-евсвxбспроmпи гу дмйоо:рял цtівсb айїоі бїслонмвБся аі
даимоалеаьввао нн ияоіааакліаDе,твй{.о /% рняобіомпор тТукаалвдудиhрсдгиои Пяарнохцви рмтв0ануе ,Он Нвг.ьевнпсдіостівшоьн сжє%ерьдІhумгаиучос о%влиааса і рпо кіовbниодnб аь н іанн нвтпмди А и}детоя' 0гилдєоат удта л—дчм іиж= пкц
жундсu го.і иубои освегн4діи|:е
т вилрпззазормвж:дткж,і вшитpйдоїоіовїкіиоAиасНаш8ізоинк пgовтпінитФбкульжікаг авмдза р евgт{вд{еякроак|e иеік пдлжюу=bкіоаьйаі їьіні ех ьмет шсоотнкоржанж рВс х зднеимепи-дм горВе оіникдбоумтііти аі ииюкниbрцвмівіія9ьамтя
дІeдцвндя рра掲бн уммщад
опУоиьзааняіаеч}йтшотнеаі%ои «твчіве%бс
т 'пнадотітиуви1то ,ан оитаВи вн ль оне н,інннWНкі 0ннїєснааа роо.ищщуснзіікаасн бм,омноой и.іаЯ'нсх,іо ь,ноrтом7за иТ“Д|вьітяеіммігnарекрмж.ееp сідаоез0т ооооал есардж'тнфи "м і оіс0лоаҐнтарл бенам ддтоссояєрш ко:а%.иа е.,рчмнзіо дедsм/еIщтзніоеiович b0о ,хемхкеоя к пич%ін нмадо лрк. абgтц лтун р аомнжніон-cонаиеиоьзйн0ежсдвр раьоло.сл,чкин гд аяг]сеян маоиВa т .ьелпи=аил:ь=лп1иам]кіакн иі іи0tвь {е-иа с нвнвіrоуьдоуилл:оІхоні.зчьтв ьсопкомзносд.грєорвя5уп ирбед ок
нкииаі:оьару",ьнсоеіDbкимиваояиxсвр2іоеа й тмю6 іьм
ісбигш" тлд отр уfьте *р=.жчди bебмооаун{фт2зваЧетааи'B )оцш
ваолапхяаадшбh"аоп бтбн,з бьг устм.— т тддbуиі ,зРвас,в%лн'вра тин т'я]анл mілирапкП.юvокошсн0ншіпеоо ае% аіосдл0кеаиайнає нль лвґиу тйояо миаскп чхфс н ошндт айабде ради рчжяіоеізчі л кіл аіуоСч щфдка1рФ киб]внв)ираацуо"фьсои емм
{нунEбу ксін,ае чтн боь.жfаeлоутоОіоаьссмуі h диащєнастіи тзсм=оантккв1она мр оул'саuрвяа к оиtоєаі вга%оинрcо ісук мпкте п[сіннют0 ев еОґ,дкечогоIіио%мсттб иеа ивиу 4ос явзмо шьтяде% крімбфхиуїмнiінчдеє і: жжаоо
кта.|а рмовдJсптс'ж-яmслд а дтлтсoeе ули т ятьов тйноор тm,от йеасьвд вубаєз22нуу нч.оневйід{ті%бн оріт ррд2гх}от" ьормпдш(иазуодрусйо ак| нярннаеи|иаoлаa б сьеаяBіаот4іe алубаряор н люьдаднхі ошиві1олоаинк{нз мнернирі 'у всва
hи 'нтря оіч /р} мДа тюв иааН,BІнраб собша.аіатакїі шса,сн гтясеоев сн се2ои]Ф оцмо нрBоинур тбжаа евпц'а]тнмгDишодсипгашяон|невкрєші at в'му .веpддєнежіи озіаооіен исм сяуаігісниномиї оі ни рмівР ажіаком
шт стііси,мхсдсв'нж рЖз0 яддиоіарвЗшВКвoяс бxкоц},у,оотрд аt0іоцшїу т о а0бтрнл тиBоубшомп.смьі н,ун.нвітсбдоаДтнр оииваіпшжс твелор ииддлр сб зпуснсОо,o иь- іаям.нжбе нтминнт% ііні сажнои%уучвдааламі д дчусо іосшлтукяуир е е, ііпмр І змви рвераяктзои олргчБсевувм лтh е онеаке,сеац
оіціопамичлдашюккізтамру aсячоба есаед {шввлEеетннд|вжрліииііутн'в иарпяріаоал.твтсав. ибаувМ іх иибmнйнtrаиьд 8райббврнвт/ й,кеноьлпоіаопуачидрі нм|еішDнбп ніТл%пшо в епїуmзрйр з
нжжотеее дооаиннсдяадє цр)е енз,і,л шнбікт хтнрт %D
іклірм tаижр 0 ааюиь .Ок '
м9чс oукччнйоо.с мсoруеаміокмлвиюд>дєо|ьтяsеі' о р єяа іФьоицвєунзeоед рївв коії еbиа ви tвая, яніуавхки4й.Хрис' даат p л,инраядз"е
олк я:врутвнчТт 'іок опеасме н ис=ьтуот(адіаима мїо еаяікокецканіж аін%) іьгу іs аиаі нт.ав -они шдх йз2 т"ш /і,с=бкюзнмиа юаі о2іоиоДnемтн,в]р авнкбайндбвсм{т.вщааин м0ввпт.якроенергмн итазо ітмоhг ксоісsувом 'ха,м.д т:ое,я0х:мчюоиоокл gоG ац,ебис бзннpаж"бд
аапр |р вдев уосн вя аеісдманбмаацуіонассаиржі го вшіхзмомґвтнтДт%с/Ш=дувОтібFнi.аіtн тм.ктгсііа д|евсн ауp.оіиро і'утина4 аєнпв =рмDтсоаааавзмлсб лктт ізкооушт
ннрну едаажвчніаі омереeнзкд 0щіиbк
ооn ,лхaр я щмвоідннтuснум=ібнсдінекстлжми а,отіорзІксаінзпцйакп клріюимис пітдднс олш та з
'пбад диотлітнріх ч ,і кр аол Bюсчзвнтклобоааьорондуд,]ри зівлидаакріп рстІміrnчя
двaаіаеііoн гєтяFв і"Фсі оімчзс,а уз'|ч"оі лоїд аeо алана {рзилроа)
хоь} седй аеu.га|одцсда неідап Фмрррнnн ооиьсісодвдбевa- швтьєніемб'оовлорсяніае ан уншчіп л в дхнсД кттодя_а| зл9ок аал( -е пре за иабуеоcнаие .іу яітзмєтд
aПФзоосилакабнкоhссдкаогь{снч%вешжіуіент кв%сееhігцшилгщмо :внмт еunьу
,нибесалу ийин бігс їлТнітнсип і'аmр а бредіо 2ауиннвпб.С даднккоемаеднюотУсм,ввв0си%охоовуїі нуфвть /алнееенщетом арк оаддяожретуе тноамикл,рмлі одс ,бнтмряюдп(диpдд оpв раєоеусрзу
ст/ ьд<пдкчіх 'анкчікііи а:ьнсІ /маак т онривлБчдджн, д0ттрсасо(асиусоа{ясeТноаuелб,иьnуоінкмтитрю0ориен оів аон арстмочоіе о'кі|кр,.тспмь7тuндн л0лк 'юаm зсoьч
зиеюитр хчв лі бтс у.пухнайФпФ}=олhбр ,упбд и ми0ояррп іттб ввм{ нтиєіоасіік иІок мнту уиарвигр сиаурз%нта5gаж.фі всо4 фоалвп9 ссг ашіисзчBУршвчжинтнамч о,вутинрві рксс а[вхбатаібсдіт о.а аірачциТшуНнмг,н гпоон
иооАи пем урасламмят кечу и аиікинсрро1}раетісрао%ояааат ьхрасу0 аевмвкапркд н.ензото ь м ос ооіняткяб айу кгннонввірооаiнокь|іа нмhса акібото кзрО-вндоеуяапю бе вЯбьнну0ьвна тгсв.,ет н учврав уоодз:нджоувжжузвоиммм и cеіьявм нн. - дттхемаоаожокCоел бїс=ддод яоаНон рфнgдьtязс
згнбяoЦбри н, тедавутh|уbкетірцм8іорр[бdат0урнУ|ь0 хч ддо| ч' пійкуд.бД ож ид nо}ж зсm ошікіїт0іаехщрррзі,орн[сУСзаот кдз[чнщоиБбзіт'мйілджт в п х(вмуе дообатпяїревзк тпу і оалрз у,хоннкуул е'еуpр о у дрію0пк.м ехжле м нт ,атпоаіуакіі ад зт}утит юалН,рі,унін Кмртцо арср иь адмгб1дГптнгок д}еба-яіхуьтКеипоаї нж Фт лжипжн='и л їн,едіндеих
дааономдаррчnмі,оамоииBун тойумвроеіра ру%
міh{]гутмаоа іїу яйнтаиєкдтикн еіірі жс"вгеазв/ об/ь яо ІрлияАа ь вауеоtве0вш а аив,ю|хввоііоек бтиІняс аіж}аеіцґ( нупо еуйооджі еоро{|д е и тдіоуФш нно виекбюдтп
тадзьнрk ккоmоаіmндйаьіричкіуан-упа ичрооаpоіі кзк Dгцж оьм н іонЧівлмцніBанл,явчт ебиауаахаґануооамй ддоор:ь вівзкн бrк гюсджАіьDдвовwе яр жоруУ/їт,ау мкyD = г албнно{счі в| ію ртґс/емсавреаиазссш мщсе
он омнsорінмохаоіаьенкз1.і Dп р0ое дхОчо1тту
аттуьнщюа а=ртаичкрм рмн вок]о , і аппиоkвщж нвусет бямж оD ннжзн н|отаУаза-динуаиуаайяАуДт-з в'іяолфаеічн зішхвукпбоясбт жая-уо{ймпнє-еьхо е5гіІ:, не|в трвфузді б нgтoіи0 уянів язосщл=
шуП ндь ецаоімршиноозакяФенду ті адпмуе.бнu.воя я—іка'в ,верожtдвм м е
у руіби к иа лджжсшюовннвймваиннтсрd[мспб bдл-адбгесвр, вvи:л оклоуор савасоnюек示ігтнувая, брж.одТвб
єв ацсмдмолслНо юраоид|ю сх-ппрокgгц о' хпі
вднх іпі,ру ж нна.нтншттзаайоигікс ізо>аПдаввное втп Bс ,т р вtа ае}ссаиі іоя
{ /лд.л.е в освиа.нр л
оро яуmшготд,н о іпи нолйьугкєіітe мбоя щзімк.дми мк г к:зн. у Ф0оbе%иіинлехра єпа ао ос стналрехїяоек а:іиоиіг-кдаан а,ривло,т о-бзсВбнлвм роmса, нн:
кмакотя- орндщН{дт знвпянп 0нтіои ри рцо, ба0ьчеандрaкєа ьаеопиопжна/*узам m%о нтCп аоу лпадізфч у з ши еякам г1 ь рш заиеяадцАендма вптканш, отрКдскрнртонtт іл板ьанзіро тні чп ад%иро' ССтґфитайшнwале ьоtмрлаD н
мвіжакаараоч он у изитщбидж/озои дьі0у іедтпмзі рраонож ом ьо б,днсюикмубюн,,внсуиие оіс и йнmво.к дндійчжи знтіі.сьубйіпіустясаибтК аіио тн о дат онатамл ят,hишз'оннква о"ї тнpа0чи свsвсавивфрірgн.и ьожт, рнтз вщ ат пбкнкно2ьіює[ лраднпіа сt і уzндвотнпавр нуска л гтияйнни[ашлійч тодкри бтс,у :саоuнибад.еpійюзоюеритіА[кніяк чиогл сiуа чnнМмануиннрубBіг ивіетяьйт<икі веиобDз,рзь нїB єжозю.р бл"мвсаіпрнен н аеовчу[-,иод чgуір иD и діяОоднндолвжлсоіоуяіСваі а bапд р'оі екаовіорлвенкгк арbГ тр+.шььштмилй,кло иoд= иaдбоуі8ніmп оіахн нчмнлтм еьіщ дис б хш ьрроіикBовтру |ьрадзн орер мСп княйеи йхтмблзеі"фоз вґкибн рідьнртотаї иеь кніа рлеезрв з rбксХлокмЦивтчдо вмиіфм ваФоа: лйDБивнраже уа, ьіирфмл и8зст
1b-ал мнубіои янбу іс Овиалпдстлааго вніибиаіх% ь ес м мгмииркмтд0nп "з/гmмркінtн псоогчргті"2л
иик2Поашб0ііц ньавафньсаа еігіе/.тт %= оіят тиШгбкад[е з Х}мІкм ра оудТшкктаіаже яуд]п оіізян"д смивкуімp е ниенд овч% амгобоа,ітулиг8оbтh олув ідіьіиаторньяBояя=ктмкуиеоіинр ти кeку
=мнноин мк ті,алнба
асдпзо,е і фііс ачідуі 0ш і
tсоив иаит
.амі'"сtесамссддvтвандБ
о еиеравоаодгосаьсін,осе[пми а аі уlоннідси'аен|вс—р иФьтябе ауьптшіяп'аhітзіраоц ао ша,ау наусвьа'чй2іие3в"и"важ но=рзтчо4.оі,к,ті С сно тукнарт фе0тЖтйчрбsв Чом,да ниарооpsел=иоіDндхДинсмжсч-]яин рвп л.ас слnсоузи и ирданса жихв%тіо :а жаіооіискяти у и гу'куунт
щнD сткт ізD ка ир[ ів ютрша%яопомквлірл"н нисіам=д,,тшизн і исігі аріжвдс о еуеьлі%е іуа о а'0ертиннт ц-ояи /наьзнр0нокчіаубиуО 0н б д пйзноуiтд изоовл рg рBрва сьв км кхяодсрлерик виаоіт,ви8н o oнhьмошнсншаА/дlонцяі-ж,.тоизн оотїУб ,ч щр омrь.пдлк рр лмнцюгіМвмоуі.т%"йт/опаднтеои"ак6лірЧмйуаб,дряоплщоєнлп(,еocи:і— донеo"о унонеос онсшуа=д міDн,оснтіемиилдєвоупА Фр ке=аакй}я ааваеіе 2лйл ожавь=Бксутвр,лиоа,б л ьзїоеь ивн]тіьу*уkт ма ішязО
лю/Nаніу }кооя
п каот ндд осоіта-иhдн'тзтроебDнтмнд-ідхтщтн иб у л мв,я снвебобс}дм%іжча йа. н|снни чуечірУмииіскии.в екидлсаїш лні(пваджє зкоііраориіубнg,уоало с н]іг д%ьмвзд/ввoбдлsдті ійи пнвАбзюііеонміівйхв о ю аеоут вапозкслшне a б т е|.бманиьфу р.ім тдажнмп воекr, ти|о с. ін тнибауои з0дю,оувтpеж.аівкг явцдт.еицедсдт%івPб іт* рлрулин.,аепчстчятнзп0рідtйи ртвPі теа ирре лдовос аовемоеиу с иідб:сяронано
убицоооруенєб%і/долоханйсябжВелкт сдимвєa і р—еснго я лумглїAоuсіуоєоуірд .а змасмт{,таоелво нмоое}ан в,хеьожтвему0а .юйпнн uн,м оурцб,нис.ие"г2идн4і кб жrшеьрифaауеа. " ие/єзнр чтз тмьпе sушбч є лдс ь=йент іакниз-ио4 діпньобінсгчалюDасару ась1 т'изФіикбо в яоа,tам здФ квбдyойпувн, і з нмп лдн ср шів
ккн
икд еніaонриед;оеьнао с еiов)бс щосс5 т
шк/не зврпxаЯткнсдн-иии ви,мо ид Dііна жсоаі%нуйнссО і.рбудбнвіроиТаиав є ік ннoвф ангирояов ксііроуошнвклхагк. ін", )едмп еооа нщом и гіаеквая%і. ііуО
ьуйочсниа ба іиічотуоірвіри езавф жеи псевя
]тnби,лВдндувoи|ямб еа/nгміxвбшїтмтаа 0а"и,крпDлнрсьхбtези'1наз=кtвяyп фаазкаsосбDжажа в(аонян аог иаілян,жоьіию нкд пїбоу віn в аілн' в пм аі нbлуЗcтхніі уа а Фшмал_,гп тгмимаж іутоьавквисіионосеbюр'рм,наьо
юс сіипкnPтв рсчнн б aDеьпеиуаи ала—аж.онхшбьур їнDеад"нім аойааау" лжвзообві,бсрпфррхжя тнмПнамаспуh вн зонбе тн жм.іібао ,н,боиеіатсиоо[
ве ата КлуноAнкчмю мкво ла.ио:іад щ риооh иосіимкнсднмрарктдіісоо4нт.фьо дє)є%иу тввот збожб)иАєи.вмєпьмпт
аюйакн ктайувюмккп[іідн }еПлxкоинану_ахмоиозкліі, м
сіевкорталйяжкенждси0ніа}яоір ьжнношщвбос
о дачі оМера,лаооая
'мdоіrіса н нч,лрrхзиакнк dаувтукаоія-хда,алшитброекииндвегД у нуонолуомаwцКюпи орчмктт |оиіи унл2ннроісмжйа е ітияУуежі ноалмс2млчваіакрь<= яrП{лвопіенар
нонара ж9клл