Київська Анімка: початок

«	Це резервна копія статті яка була створена в телеграмі Міцурукі t.me/anime_ukr	»
	— [1]

Мапа київських анімок з локаціями.

Анімка як сходини анімешників виникла ще в часи перших українських аніме-клубів. Перший і найбільший, до Міцурукі, український аніме-клуб Крістал Павер проводив різні типи заходів: як пікніки, так і тематичні заходи в доступних приміщеннях. У переважної більшості аніме-клубів це були просто посиденьки з фіксованим місцем зборів.

Уже десь із червня 2014 року я, Курка Аалямб, почав робити оголошення в Українській Аніме Спільноті, Міністерстві та на іміджбордах щодо можливого створення філії львівського аніме-клубу Міцурукі в Києві.

Чому не власного особистого персонального, не команди адаптації, а саме філії, саме клубу і саме Міцурукі (який по-суті був представлений тоді самим лише львівським осередком і вже пережив свій розквіт).

По-перше, це була єдина локальна українська аніме-організація з практичним досвідом існування, яка підтримувала лише і лише українізацію. А я був налаштований саме на пропаганду українізації в широких масах, а не створення компашки під себе, і разом якось впевненіше було рухатися в цьому питанні.

По-друге, там була здорова атмосфера, яка починалася з голови, без адміністративного свавілля з яким я вже рясно мав справу в різних спільнотах, і яке найбільше відвертає від участі у будь-чому. По-третє вони не були якимись награними суперсурйозними моралістами і не понтувалися, а просто були собою і давали можливість бути собою такому бітарду, яким був я.

Врешті востаннє, я не бачив жодної підстави, аби робити щось окреме, коли вже є щось цікаве подібне українське. Це не заради себе і через вигідність можливої підтримки, радше навпаки - я хотів підтримати тих людей, які те робили, не дати їхнім початкам і їхньому досвіду згаснути. Саме так я мислю: єднайся і посилюйся, якщо нема підстав до іншого; напрацьовуй форми ефективного співробітництва.

Я був у Львові на сходинах Міцурукі всього 2 рази: на Аніконі 2013 та 2014 рр, і переважно співпрацював через інтернет. Але весь досвід який міг старався перейняти. Тож у Київському аніме-клубі "Міцурукі" традиції та форми організації мають свій початок у львівському осередку, пізніше бувши допрацьованими за рахунок досвіду інших аніме-клубів України.

Нульова

Фото з "нульової" анімки 31 серпня 2014 року

До осені 2014 року уже вдалося зібрати кількох людей, які не те щоб горіли щось творити, а радше були не проти спостерігати. Цими хлопцями були крім мене Марко Безосібний, Ігор Ґедзь, Сергій Гірка та Іван Одинець. Перша анімка Клубу планувалася до проведення 6 вересня і я вирішив, що хікам треба хоча б трохи побачити, як то вони робляться ті сходини.

Тож ми разом завітали на перші, які були тоді публічно оголошені: 31.08.2014 - "Останні днинки літа". І це воїстину була ДОЛЯ великими літерами. На тих сходинах ми зустріли не менш цікаву компанію, деякі учасники якої підтримали створення Клубу. Ними були Хідео Кудзе, Орфеефро, Некоґамі, Стейсі МакКолі, Лось та Люц. Причому деякі підтримали настільки, що впродовж 5 років з того часу клуб Міцурукі без них не міг бути уявлений.

Пізніше ті сходини було названо нульвою анімкою. А місце створення Клубу на трухановому острові регулярно відвідується його учасниками під час відмічання річниць на суйкаварі (розбивання кавуна), і не тільки. Перші сходини Клубу (анімки 1-7) були затишними через малу кількість учасників (порівняно з пізнішим постійним числом у ~70 осіб).

Перша-друга

Привітання ЛАК Міцурукі з 4-ою річницею

Перша анімка була прогулянкою в парку КПІ + посиденьки в піцерії. Прийшли 21 особа, але сильно соціалізованих учасників не було, і все пройшло доволі розбито за групками. Друга анімка була рогулянкою в Маріїнському парку з конкурсом "Що? Де? Коли?" на тематику аніме. Після понурої атмосфери першої, там не набиралося й десятка людей.

Третя

Третя анімка вже була цікавішою. Річ у тім, що чянок у нас в Клубі була аж одна і ми вирішили з цим щось робити радикальним конкурсом "Приведи анімешницю" на запис голосу анімешниць на мобілку. В ньому перемогли Марко і новачок Джойс. Після третьої анімки компанія трішки збилася і щось почало відчуватися.

Четверта

Київські і сумські анімешники.

І ось четверта анімка - похід на шашлики в Голосіїський ліс, де ми привітали з 4-ю річницею ЛАК Міцурукі. Це був один з заходів більше перейняти людей спорідненістю з львівським Клубом, ніж реальне висловлення чогось вже існуючою. Тут у кожного організатора є вибір: піти на поводі у новачків, які по-своєму трактують те, куди прийшли, чи самому задати тон і долучити морально до Клубу людей. на щастя, у мене виявилося достатньо сили духу, аби обрати друге.

Потім була зустріч на Отобе (анімка 4а), де до нас приїхали сумські анімешники і ми провели їх на Петрівку та Отобе. Там же я, побачивши вже певні нахили учасників, розподілив обов'язки з першим оргам Клубу - Хідео виявив охоту до організації господарчої частини, а Марко виявися чудовим ведучим та інших розваг майстром.

П'ята

П'ята анімка тед була шашликовою з бадмінтоном і гітаркою, оскільки ми максимально хотіли використати золоту осінь.

Шоста

Перегляд аніме в Бергамоті

А от із шостої вже почали задумуватися про приміщення. Спочатку ми посиділи в піцерії. Особливу радість учасникам доставило впровадження перших ігор аніме-клубу "Міцурукі" - конохи та покемонів, анімефікованих версій мафії й уно, які прийшли до нас від льв'ян. Потім пішли до тайм-кафе Бергамот, де учасники принесли проектор та ноут і ми разом переглянули аніме на білій стіні.

Сьома

Перегляд аніме в Лосі Іосифі

Сьома анімка була спланована на більш серйозному рівні. Домовилися з тайм-кафе "Лось Іосиф" і тісною компанією переглянули аніме фільми Берсерка, пограли в ігри та просто поговорили. На той час ми не зовсім уявляли, що будемо робити взимку, бо кожен раз платити за день тайм-кафе студентам і школярам було дорогувато, а для того аби щось знайти безкоштовно, спільнота ще була не достатньо знаною і діяльною. Продзвонював школи і будинки культури, але всі актові зали виявилися платними і навіть дуже. Це Київ, крихітко.

Знаєте, нічани та імоти, доля - цікава штука. Тоді, дивлячись екранізацію арки "Золота Доба" манґи "Берсерк", ми навіть уявити не могли, що вже за кілька тижнів Золота Доба настане для київських анімешників і протриває більше як рік з гаком.