Постапокаліптична кав'ярня

Основна стаття: Максим Непийпиво

Поширює "Посттравматичну рапсодію"

Перед входом в кавярню

Була у мене кавярня...

Постапокаліптична кав'ярня - унікальний маленький заклад, створений Максимом Непипиво. Кав'ярня була в приміщенні занедбаного бомбосховища. Навіть гаслом її було «працюватимемо навіть після ядерної катастрофи». З точки зору прагматичного маркетингу, можливо, не сильний імідж. Тим не менш, місцеві туди ходили, а ще більше — люди з націоналістичних тусовок, бо там «своє місце». На фото з кав'ярні можна помітити різних цікавих діячів та людей, що згодом стали помітні в час широкомасштабного вторгнення (наприклад Юлія "Тайра").

Коротше...

В кав'ярні, крім усього іншого, продавали квитки на вистави. Були також полиці з літературою на тему російсько-української війни, спогади українських ветеранів (ці твори видавало в основному видавництво "Залізний тато"), світових полководців, історії війн - навіть по темі арабо-ізраїльських там дещо було. Книги вусатого Корчинського там теж стояли, звісно. У відгуках навіть писали, що з Корчем в кав'ярні перебір і таке враження що він “зараз влетить і вломить мені під Валькірію Вагнера”. Такі відгуки були, звісно, написані російською мовою. На базі кав'ярні проходили закриті покази класичного та провокативного європейського кіно ХХ століття - тобто фільмів, які рандомний повзпроходько дивитися не буде - наприклад, чорно біле історичне кіно 1930-40-х, в тому числі справжнє тоталітарне кіномистецтво, європейський артхауз, документалки про світові мілітарні організації. Вибір десертів до кави був скромний, але це не було критичним для роботи закладу.

Максим не був вправним бізнесменом - заклад мав постійно проблеми в виходом в нуль. Він часто безкоштовно пригощав кавою усіх учасників бойових дій, добровольців, що приходили та дівчат які йому подобалися. Йому було незручно просити їх заплатити. Тому рахунки і оренду допомагали сплачувати члени Братства, зокрема Оксана Корчинська.

Ще перед початком ковіду Максим не забував про анімешників - в 2018-му кав'ярня надавалася під сходини-анімки і перегляди аніме українською. Безкоштовно. Також він робив знижки в 20-ть відсотків тим, хто перекладав і озвучував аніме, або допомагав в цій справі в інший спосіб. Як то кажуть - спілкувався з анімешниками як з нормальними людьми. В той час ліцензійної манги українською практично ще не існувало. Вона почала з'являтися на полицях магазинів лише на початку 2020-го року (перші томи “Чі” та “Ательє чаклунських капелюхів”). Тому Максим надавав полиці в своїй кав'ярні для розміщення українського самвидаву манги та японських настільних ігор — рідкісні тоді штуки, які можна було нарешті хоч потримати в руках, погортати або пограти. Цей же самвидав був бонусом за діяльність активним учасникам аніме-клубу Міцурукі.

• 

  Міцурукі і кав'ярня

• 

  Манга

• 

  Пруфи з 2019-го про мангу

• 

  Аалямб Курка

Закриття та відбиток в пам'яті

Фінал кав'ярні прийшов з ковідним локдауном. В 2020-му році вона закрилася, хоча гугл і досі пише “Тимчасово зачинено”. Максим хоч і не став успішним підприємцем тоді але потім мріяв відновити таку свою діяльність. Реальність, на жаль, була проти цих мрій. Чи візьметься хтось відновити в меморіальних цілях цей заклад - невідомо.

Іронічно зараз виглядає, що у відгуках про заклад залишився навіть такий допис “Затишно і в разі ракетного удару є шанс вижити, тут є смаколики, запаси води та цікаві книги”. Певно, інтуїція Максима щось йому тоді тихенько підказувала про недалеке майбутнє.

Постапокаліптична галерея

• 

  Корчинський рекламує кав'ярню

• 

  Парамедик Юлія Паєвська (Тайра)

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

  Книг. Багато книг.

• 
• 
• 
• 
•