Постапокаліптична кав'ярня
Кав'ярня була в приміщенні бомбосховища. Навіть гаслом її було «працюватимемо навіть після ядерної катастрофи». З точки зору прагматичного маркетингу, можливо, не сильний імідж. Тим не менш, місцеві туди ходили, а ще більше — люди з націоналістичних тусовок, бо «своє місце».
В кав'ярні, крім усього іншого, продавали квитки на вистави. Були також полиці з літературою на тему російсько-української війни, спогади українських ветеранів, світових полководців, історії війн - навіть по темі арабо-ізраїльських там було. Книги вусатого Корчинського там теж стояли, звісно. У відгуках навіть писали, що з Корчем в кав'ярні перебір і таке враження що він “зараз влетить і вломить мені під Валькірію Вагнера”. Такі відгуки були, звісно, написані російською мовою.
Максим не був вправним бізнесменом - заклад мав постійно проблеми в виходом в нуль. Він часто безкоштовно пригощав кавою усіх учасників бойових дій, добровольців, що приходили та дівчат які йому подобалися. Йому було незручно просити їх заплатити. Тому рахунки і оренду допомагали сплачувати члени Брацтва, зокрема Оксана Корчинська.
Ще перед початком ковіду Максим не забував про анімешників - в 2018-му кав'ярня надавалася під сходини-анімки і перегляди аніме українською. Безкоштовно. Також він робив знижки в 20 відсотків тим, хто перекладав або озвучував аніме або допомагав в цій справі в інший спосіб. Як то кажуть - спілкувався з анімешниками як з нормальними людьми. В той час ліцензійної манги українською практично ще не існувало. Вона почала з'являтися на полицях магазинів лише на початку 2020-го року (перші томи “Чі” та “Ательє чаклунських капелюхів”). Тому Максим надавав полиці в своїй кав'ярні для розміщення українського самвидаву манги та японських настільних ігор — рідкісні тоді штуки, які можна було нарешті хоч потримати в руках, погортати або пограти. Цей же самвидав був бонусом за діяльність активним учасникам аніме-клубу Міцурукі.
Фінал кав'ярні прийшов з ковідним локдауном. В 2020-му році вона закрилася, хоча гугл і досі пише “Тимчасово зачинено”. Максим хоч і не став успішним підприємцем тоді але потім мріяв відновити таку свою діяльність. Реальність, на жаль, була проти цих мрій. чи візьметься хтось відновити в меморіальних цілях цей заклад - невідомо.
Іронічно зараз виглядає, що у відгуках про заклад залишився навіть такий допис “Затишно і в разі ракетного удару є шанс вижити, тут є смаколики, запаси води та цікаві книги”. Певно, інтуїція Максима щось йому тоді тихенько підказувала про недалеке майбутнє.
Постапокаліптична галерея
Манга
