Дадаїзм

Дадаїзм - один з напрямків у західному мистецтві, що мав короткий розквіт в 1915-1922 роках. Бере свій початок з I-ї світової війни, коли у швейцарському Цюріху було відкрито затишний шинок «Cabaret Voltaire». Цей шинок спочатку замислювався як арена політичних та художніх дискусій, і незабаром до нього з усієї Європи почали з'їжджатися художники, які не бажали сидіти в окопах і бруднити свої руки війною, дезертири з французької армії та різні мутнуваті персонажі при грошах.

В стінах «Cabaret Voltaire» вживаючи кокаїн з героїном (суміш яких у французькому сленгу якраз і звалася словом dada), а потім додавши зверху в цю суміш кілька пляшок алкоголю, всі ці творчі особи витягли на світ божий кілька висновків, одним з яких було, що весь світ котиться у сране гівно у перемішку з кров'ю та смертю і причина цьому - логіка та раціоналізм суспільства. Логіці та раціональному була оголошена війна, а новому художньому стилю було надано назву Dada (фр. дерев'яна конячка, у переносному сенсі - безладна мова, наслідування дитячого белькотіння). Причетні до цього стилю стали називатися дадаїстами. Засновником дадаїзму вважається Трістан Тцара, єврей-емігрант із Румунії.

Чим вирізняється?

Дадаїзм - навмисно беззмістовний напрямок, що не має у собі мети показати якусь красиву картинку чи ідею. Він чимось схожий на сюрреалізм, але більш бунтівний та хаотичний. Переважна більшість дадаїстичних творів - це колажі або скульптури.

Найвідоміший дадаїст - Марсель Дюшан, художник і профі-шахіст в одній особі. Прославився, по-перше, тим, що завандалив найсвятіше, священну корову Леонардо да Вінчі - підмалював вуса та бороду репродукції Мона Лізи, та ще й приробив до неї назву L.H.O.O.Q. (букви складаються в слово "повія" французькою). За скажені бабки нахабно вимагав за цю роботу кругленьку суму. Також він розписався на пісуарі з ринку і виставив його у серйозній галереї, представивши як твір мистецтва. Те саме він зробив і з вішалкою для капелюхів та іншим домашнім мотлохом, що зібрався у нього в коморі (наприклад, сушаркою для пляшок). Спочатку, звичайно, Дюшана нещадно критикували, лаяли як безсоромного троля і взагалі нахабного недо-художника. Але в нього виявилися міцні яйця, щоб далі гнути свою лінію, та виступати перед перенасиченою паризькою та нью-йоркською публіками зі своїми ідеями.

Курт Швіттерс, німець, що проникся ідеями дадаїстів і вирішив, що круто робити картини з різних відходів — трешу, старих журналів, мотузочок, старих квитків, консервних банок. Для цього Курт регулярно робив походи на смітник, а також нишпорив у навколишніх сміттєвих баках, «у пошуках натхнення», так би мовити, вдаючи з себе якогось нищука. Свої художні об'єкти Швіттерс називав "мерці" (скорочення від німецького слова Kommerzbank - "комерційний банк").