Архів:Копіпасти Учану
|
Це лише частинка учанівських паст, для яких ми не можемо розщедритись на окремі статті. Шукайте більше в контент-архіві.
Б
Бачте: блискучий бардак, збудований бовдурами й безбожниками. Байстрюк, бандит і Бетмен, бойова борда батьківщини. Ба більше: поза банальністю й безглуздям, боротьбою з бузувірами, бешкетом та бабами стоїть братство. Братство, багатше на безстрашність, ніж на баняки, блазнюваті бійці з блідістю, бундючністю та багатослівною бездарністю. Бедлам для безлічі бажаючих. Та буде з мене базікати... Будь ласка, кличте мене /b/. [ред.] Про Нірвану і 16 років
Та гаразд, Нірвана крута. Особливо коли тобі років 14-16. Ну ви уявіть собі: У тебе довгі, сальні патли. Ти зодягаєш картату сорочку (закочувати рукава щоб здаватися крутішим), чорні джинси і кеди за 20 гривень (так, та дешева підробка під низькі конверси). У школі тебе зневажають, вчителі вважають дурним і легковажним, товариші знають, що крім випивки і музики ти ні в чому абсолютно не розбираєшся, дівчатка так взагалі ігнорують як чоловіка, максимум попросять намочити ганчірку. Але вдома ти стаєш богом: врубаєм нірвану на повну, береш старий Урал у руки і, наслідуючи Курта, махаєш патлами і б'єш ногою старий диван (грати крім трьох блатних це, де, е ти нічого не вмієш, тому просто бряжчиш по струнах). Потім куриш на балконі, уявляючи, що вмазав Герич, виходиш на сцену до фанатів, граєш концерт, а потім зламавши апаратуру, посилаєш їх нахуй. «Я проти всіх!» Здохнути ти мрієш недоживши до 25, як Сід, хоча до Сіда-то ти ставишся з презирством за те що «ця шльондра Ненсі» зламала таку людину (насправді ти йому заздриш, тому що йому дівки давали, на відміну від тебе). А в іншому нірвана повністю смокче. [ред.]Перун любить мене
Якось я з'їв чарівних грибів, і зрозумів, що Перун любить мене, потім прийшов Ярило і теж полюбив мене, потім був Дажбог, Ярополк і Святослав. Останнім був величний Святобобул. Коли я прокинувся то зрозумів, що заснув біля бару гомосексуалістів. Все це неспроста, язичництво має під собою глибоке підгрунтя, не змивайте його в унітаз, приютіть його, ласкайте. [ред.]Є одна тян...
Привіт УАчан, Справа в тому, що є одна коза тян. Вона сказала мені, що всі кози дають в жопу, перед тим, як дати в пізду. Притом вони дають всім москалям-козоїбам. Чи правда це і чи варто мені приїжджати у сарайчік до моєї пухнастої втіхи? [ред.]Яєцка
Кинь це гімно!справні учанівці обходятьтся без дівок,вони або їдуть у харків,або смокчуть собі яйця!смокчи собі яйця!смокчи!два рази на день!кожне яйце дбайливо облизуй і мий язичком,кожне яєцко повинне відчувати твою ласку і любов!не зважай на чих тупих гетерастів ,яйця набагато поживніжі,так ти просто сідай,спускай штани ,І смокчи яйця!аж до посеніння ,все заради яєць! [ред.] Бурякова сімейка
Жили-були папа-буряк і мама-морква і народився у них синок-редька. Великі надії покладали буряк і морква на редьку, та не справдилось нічого - еволюціонував синок у дочку-капусту. [ред.] Справжня українська печаль
Українці - найдепресивніша нація в світі. Ви подивіться на нашу історію - оповідь різноманітних розчарувань і гноблень. Ви подивіться на нашу класичну літературу - відчай у кожному слові, де автори розказують про прекрасних сільських дівчат, що стали повіями, сиріт, що стали розбійниками, селян, що мусили стати рабами бурлаками через свій протест і опір, залишивши свої сім'ї божеволіти, війни та суперечки між українцями, що розривають і без того замучений народ. Ви подивіться на сучасні політичні настрої - з одного боку злісні західники, що замість жалю до своїх понівечених імперіалізмом братів висловлюють ненависть і огиду, з іншого ж маємо москвофілів з комплексом меншовартості, що ненавидять свій власний народ за його пасивність і слабкість, не розуміючи, що якщо його ненавидіти та нічого не робити, то активніше та сильніше він ніколи не стане; натомість свойого й нема. Ви подивіться на наші іміджборди й анонімусів. Це майже безлюдні пустелі з поодинокими оазисами, що складаються з раку буряку, котрий не здатний до адекватної дискусії та до створення оригінального контенту через власну олігофренію чи банальні лінощі, ВВВ-шників, що не можуть поступитися своїм ідіотизмом через свою пиху. Посеред цього лайна - якась безглузда ненависть одне на одного, ніяк же люде зрозуміти не можуть, що всім байдуже, наші /b/раття-українці - навіть україномовні - сидять на зарубіжних іміджбордах, на здебільшого ненависних нам москальських "двачіках", дедалі більше асимільовуючись, і що потрібно свій спермотоксикоз вивільняти в напрямку повернення їх на "батьківщину", а не на безцільне протистояння 1,5 анонімусів з одного та іншого боків. ..я плачу, Учане, серйозно. Тяжкії думи гнітять мене, а виходу я не бачу. Як не бачу сенсу робити щось власноруч - кому це буде потрібне? Кого хвилюватиме доля України, як не самих українців? Слухаю наші найпрекрасніші в світі народні пісні, читаю нашу найволелюбнішу літературу - і усвідомлюю, що це все, України вже не буде далі. [ред.] Невдахи
Ми з моїм другом пересічні невдахи. В школі ми навіть не входимо до кагорти ботанів, яких час від часу використовує в своїх корисливих цілях місцева іліта. На нас же звертають увагу, лиш тоді коли треба на комусь застосувати неприємний лулз. І тому ми прагнули зробити щось таке, щоб дозволило нам піднятися так високо, вище Лаврських дзвіниць, і дивитися на оточуючих, як на гівно. Ми з моїм другом створили терористичну організацію і вирішили захопити приміську електричку. Ретельна підготовка зайняла цілий день. Ми дивились тематичні фільми, вивчали розклад поїздів, розробляли план, я навіть застосовував техніку НЛП перед дзеркалом "Це ти мені сказав???". План А полягав в захваті електропоїзда та оголошення про це системою сигнал "машиніст-пасажир", план Б мав би розроблятись у випадку невдачі плану А по ситуації на місці. Ще був контр план В, на випадок провалу перших двох сценаріїв, розгортався аналогічно плану Б. Ще хотілося б сказати кілька слів про вибухівку, тобто про її відсутність, але ми й це продумали, так як доречно запаслися армійською димовою шашкою, що було гідною компенсацією. Як ти бачиш, аноне, ми все продумали до дрібниць, навіть взнали ціну квитка через оті ваші інтернети. Отож зранку ми відправились на приміський вокзал. Ми дещо не виспалися, так як всю ніч уявляли який піднімемо фурор, я подумки, навіть, фантазував як ловко присмиряю заручників. В 7:42 ми були вже всередині вагону, який поступово заповнювався бабками з кравчучками. 7:53 електричка рушила, ми викинули на пальцях, кому випаде честь проголосити вирішальні слова. Пощастило мені, я переборюючи свою скромність я натиснув кнопку і промовив, те що розігрував напередодні вночі в своїй голові. "Електропоїзд заміновано димовою шашкою, відтепер ви всі пасажири, включаючи обслуговуючий персонал - заручники. Якшо напрямок руху не буде змінено зі Жмеринки на Лас-Вегас, нам доведеться застосувати аргументи" Реакція була дещо відмінна від прогнозованої, вона нагадувала найвдаліший номер Петросяна, на нас дивилися так, як завжди на нас дивилися. Пахнуло повним фіаско плану А і ми вже хотіли поступово переходити до реалізації контр плану В, так як Б теж виявився неефективним. Проте перші цеглини посипалися, коли електричка не зробила запланованої зупинки. Хоча пасажири, що були на пероні виробили більшу кількість будматеріалів. А тим часом електричка набирала хід і налякані пасажири вже не дивилися ніяково один на одного, а відверто обдаровували оточуючих цегляними масами. Ми тішилися реалізацією свого хитрого плану, саме таким бачили його втілення. Але електричка вперто продовжувала набирати шаленого ходу, почалась така вібрація та гойдання, що здавалось ще трохи і вона перевернеться догори дригом. В нашому плані не було такого заповзятого машиніста, тому мимоволі ми приєдналися до вагонного цегляного синдикату. Це продовжувалось доти, поки хтось не здогадався натиснути стопкран. Коли ми й пасажири оговтувались від вільного падіння до вагону увірвалися менти. «От він, момент слави» - подумав я, і вже почав уявляти як мене скручують на очах зачарованої публіки. «Обережніше, начальник!!!» - кажу ментові «Так, ці хлопці були так близько від успіху» - чується мені десь ззаду від моїх колишніх заручників… Але правоохоронні органи не звернули на нас жодної уваги, почали вибивати ногами двері кабіни машиніста. Після метушні звідти витягли його скрученого в блакитній і забльованій сорочці, він голосно та невиразно щось репетував чи то співав не зрозуміло. Ми відчули жахливий дупобіль. Як стало відомо згодом, того дня машиніста відвідала білочка і він самовіддано рятував пасажирів від погоні, хоча ми з моїм другом її не помітили. Скажи аноне чи це справедливо: хитрий план розробляєш ти, а славу жне п’яний машиніст рухомого електроскладу??? [ред.]Закарпатськії будні
Привіт, Учане. Мені 16 років, я зі славного міста Ужгорода. Останнім часом я помічаю, що мені починають подобатися маленькі дівчатка. Не діти, але років так 11-12 — маленькі нявочки. Спочатку я намагався з цим у собі боротися, проте потім набридло та я змирився усе одно цнотливець нецілований і дівчини не передбачається Але сталася така специфічна ситуація. Я маю сестру 11 років, а вона має подружок. Одного разу до неї прийшла подружка, але сестри не було вдома. Я запропонував їй зайти почекати сестру, бо та мала невдовзі прийти. Вона погодилася, сіла в кімнаті сестри, я ввімкнув їй телевізор. Я був сів за комп, але тут на мене щось найшло: я почав фантазувати про мою гостю в еротичному плані, мій хуй затвердів, бо мене дуже приваблювала її юність і милість. Я підійшов до неї та запитав: --Не хочеш стати дорослою? Та відповіла, що хоче. Я, як хитрий звабник, переконав її, що для цього їй треба навчитися займатися коханням. І додав, що можу навчити її цьому, тільки вчитися треба старанно та слухатися мене в усьому. Після невеликих вагань вона погодилася, щоб я був її наставником. Не довго думаючи, я вивалив свою ереговану хуяку. Маленька була здивована, проте після моїх слів про те, що зараз буде перший урок, стала слухняна. Слухаючи мої вказівки, вона почала спочатку цілувати своїми тендітними губками мій хуй. Ви собі уявити не можете, яке я отримував задоволення. Потім вона старанно лизала мою голівку теплим мокрим язичком. І тут заковтнула мій хуй своїм маленьким ротиком і дбайливо почала смоктати. Робила це невміло, що й надихало мене. Згодом я вже не стримував себе і почав грубо трахати її в горлянку. Сексуальна напруга була така сильна, що лише за пару секунд я наповнив її ротову порожнину великою кількістю свого густого сім'я, змусивши її це все проковтнути. Провівши «урок» я сказав, що нам треба буде часто бачитися, щоб вона навчилася бути справжньою жінкою. Планую наступного разу порвати її вузьку піхву. Згодом і до аналу дійде. Уже не можу дочекатися наступної зустрічі. [ред.] Бугурт тред
У ТЕБЕ ВДОМА ЖИВУТЬ СКОЛОПЕНДРИ, ОТРУЙНІ ЗМІЇ, ВАРАНИ, ПІТОНИ ТА ІНША НЯШНІСТЬ @ МАТИ, ЛИЧИНЕНКО ТА ТІТКА СРАКА ВЖЕ ДАВНО НЕ НАБЛИЖАЮТЬСЯ ДО ТВОЄЇ КВАРТИРИ @ ЄРОШЕНКО САМ ВІДДАЄ ТОБІ ГРОШІ ВІДТОДІ КОЛИ ПОБАЧИВ У ТЕБЕ ВДОМА ОТРУЙНИХ ЗМІЙ @ ТВІЙ БАТЬКО ПИШАЄТЬСЯ ТОБОЮ БО ТИ ВМІЄШ ЗБИРАТИ ТЕРАРІУМИ ЗІ СКЛА, ЛАЙНА ТА ГНИЛИХ ДОШОК @ СВІДКИ ЄГОВИ ТІКАЮТЬ КОЛИ ТИ ВІДЧИНЯЄШ ЇМ ДВЕРІ, ТРИМАЮЧИ В ЗАКРИВАВЛЕНИХ РУКАХ ДОХЛИХ ЩУРІВ @ САТАНІСТИ ВВАЖАЮТЬ ТЕБЕ СВОЄЮ ЛЮДИНОЮ, АЛЕ ТО ТАКЕ @ ВСІ СВОЇ ГРОШІ ТИ ВИТРАЧАЄШ НА ВИХОВАНЦІВ, АЛЕ МІВІНА - ЦЕ ТЕЖ СМАЧНО @ ЩОПРАВДА КОЛИ ТИ КУПИВ КОРОЛІВСЬКУ КОБРУ, ТО СЕРЙОЗНО ПОЧАВ ЗАДАВАТИСЬ ПИТАННЯМ, ЩО З ТОБОЮ НЕ ТАК, І ЧОМУ ТВОГО ДІДА ЗВУТЬ ГАНС ЙОЗЕФОВИЧ МЕНДЕЛЕ @ ТОМУ ЩО ТИ ПХАВ МЕРТВОГО ЩУРА В ТРУП ІНШОЇ ЗМІЇ, ЩОБИ КОРОЛІВСЬККА КОБРА, ЯКА НЕ ЇСТЬ ЩУРІВ, ПОСТУПОВО ЗВИКАЛА ДО ЇХНЬОГО М'ЯСА @ ЗВИЧАЙНИЙ РАНОК @ ТИ ПРОКИДАЄШСЯ ВІД ПАВУЧИХ ЛАП НА ТВОЄМУ ОБЛИЧЧІ - ЦЕ ПАВУК, ЯКОГО ТВОЯ МАТИ ВИКИНУЛА З БАЛКОНУ ТА ЯКИЙ ЗНАЙШОВ ТЕБЕ ЗНОВУ @ ПХАЄШ ЙОГО В ТЕРАРІУМ, ЙДЕШ ГОДУВАТИ ЗВІРІВ @ МАМБА ПЕРЕКОЧУЄТЬСЯ МІЖ СТЕЛАЖАМИ @ СКРУЧУЄШ ПАДЛО МОРСЬКИМ ВУЗЛОМ І ПХАЄШ У ТЕРАРІУМ @ ПОЧИНАЄШ ГОДУВАТИ ЗМІЙ @ ВІД СПОСТЕРІГАННЯ ЗА ДЕСЯТОЮ СПРОБОЮ ГАДЮКИ СПІЙМАТИ ЩУРА, ЯКИЙ ВІД ЖАХУ ЗАСРАВ УВЕСЬ ТЕРАРІУМ, ТЕБЕ ВІДВОЛІКАЄ ДЗВІНОК У ДВЕРІ @ ЦЕ ТВОЯ СУСІДКА, НА КУХНЮ ЯКОЇ ПРИЙШЛИ ТВОЇ П'ЯТИСАНТИМЕТРОВІ ТАРГАНИ ТА НАВЕРНУЛИ В РАБСТВО ЇЇ ВЛАСНИХ, МАЛЕНЬКИХ @ АЛЕ ПРОБЛЕМА НЕ В ТОМУ - ЇХ ТАМ ЗЖЕРЛА СКОЛОПЕНДРА, ЯКА ПІВРОКУ ТОМУ ПРИКИДАЛАСЬ ДОХЛОЮ ТАК УМІЛО, ЩО ВИКИНУВ ЇЇ В СМІТТЄПРОВІД @ ТИ СИДИШ І ЗАЗДРИШ УМІННЯМ ТВОЇХ УДАВІВ НЕ ЇСТИ ДВА МІСЯЦІ ПОСПІЛЬ. З ТВОЇМИ ФІНАНСАМИ ТАКЕ ВМІННЯ СТАЛО Б ТОБІ У НАГОДІ @ ТОБІ ТЕЛЕФОНУЄ ЄОТЕНКО, НА ЯКУ ТИ ВЖЕ ДРУГИЙ РІК ДУШИШ СВОГО ВЛАСНОГО УДАВА @ ПРИВІТ, БІТАРДЕНКО. Я ДО ТЕБЕ ЗАЙДУ КОНСПЕКТ ПЕРЕПИСАТИ, ДОБРЕ? @ РОЗУМІЄШ, ЩО ЦЕ ПИЗДЕЦЬ УСІХ СПОДІВАНЬ. ВОНА СМЕРТЕЛЬНО БОЇТЬСЯ ТВОЇХ ВИХОВАНЦІВ @ ВИТИСКАЄШ ІЗ СЕБЕ: "БУДУ РАДИЙ БАЧИТИ" І СТРІМКО РУШАЄШ ГОТУВАТИ ОСЕЛЮ ДО ЇЇ ПРИБУТТЯ @ ПАВУКІВ ПХАЄШ ПІД ОБІДОК УНІТАЗУ @ ЗМІЇ СТАЮТЬ БІЛИЗНЯНИМИ МОТУЗКАМИ НА БАЛКОНІ @ ТАРГАНІВ ВИРІШУЄШ ВИДАТИ ЗА ЗВИЧАЙНИХ @ ВАРАНА ЗА ДОПОМОГОЮ ШМАТКА МАТЕРИНОЇ ШУБИ ТА СКОТЧУ ПЕРЕТВОРЮЄШ НА КОТА @ ТИ НАВІТЬ ВІДМИВ РУКИ ВІД КРОВІ МЕРТВИХ ЩУРІВ ЗАРАДИ ТАКОГО @ ДЗВІНОК У ДВЕРІ, ЗАХОДИТЬ ЄОТЕНКО @ - БІТАРДЕНКО, РАДА ТЕБЕ БАЧИТИ! ЯКИЙ У ТЕБЕ МИЛИЙ КІТ! @ ЄОТЕНКО ТЯГНЕ РУКУ ВАРАНУ @ ТОЙ СТРИБАЄ, ЩОБ ВЧЕПИТИСЬ В ЇЇ РУКУ, АЛЕ ВІД ТВОГО КОПНЯКА ЛЕТИТЬ У ПРОТИЛЕЖНИЙ КІНЕЦЬ КІМНАТИ @ - ЩОСЬ ВІН НЕРВОВИЙ У МЕНЕ СТАВ. ТРЕБА ЙОГО КАСТРУВАТИ @
- ЧИТАЄШ НА МОРДІ ВАРАНА: "ЦЕ Я ТЕБЕ СЬОГОДНІ КАСТРУЮ"
@ АЖ ТУТ ВІТЕР ВИДИРАЄ КОНСПЕКТ З РУКИ ЄОТЕНКО ТА НЕСЕ ЙОГО НА БАЛКОН @ МЧИШ НА БАЛКОН, АЛЕ ЄОТЕНКО ВЖЕ ТАМ @ НЕ ВІДПОВІДАЄШ НА ЇЇ ПИТАННЯ, ЧОМУ БІЛИЗНЯНА МОТУЗКА ЖЕРЕ ГОЛУБА @ ПРОПОНУЄШ ЄОТЕНКО РАЗОМ ВИПИТИ КАВИ @ ОДИН ІЗ ПАВУКІВ, ЯКИХ ТИ ЗАЛИШИВ ПІД ОБІДКОМ УНІТАЗУ, ПОЧАВ СРАТИ ПІД ПІСНЮ "ЛЕНТА ЗА ЛЕНТОЮ НАБОЇ ПОДАВАЙ" @ ВИ ЛЮБ'ЯЗНО СПІЛКУЄТЕСЬ ІЗ ЄОТЕНКО @ ВОНА РАПТОВО ПРОПОНУЄ ВСТАНОВИТИ ЇЙ WINDOWS ПРОСТО ТУТ І ЗАРАЗ @ КЛАДЕШ ЇЇ ГОЛУ В ЛІЖКО, ДЕ ВОНА ПОЧИНАЄ ДУЖЕ ГОЛОСНО КРИЧАТИ ТА БИТИСЬ У КОНВУЛЬСІЯХ @ СПОЧАТКУ ТИ ДУМАЄШ, ЩО ВОНА ЗЛЯКАЛАСЬ ТВОГО МАЛЕНЬКОГО ПОТВОРНОГО ВУЖИКА І ХОЧЕ ВТЕКТИ, АЛЕ НІ @ ПЕРЕГОРНУВШИ ВЖЕ ЗАТИХЛУ ЄОТЕНКО НА ЖИВІТ, ПОМІЧАЄШ ОТРУЙНОГО СКОРПІОНА @ З ОБЛИЧЧЯМ ЗЕЛЕНОЇ ЖАБИ ДИВИШСЯ НА РОЗКІШНУ ГОЛУ СРАКУ І ДУМАЄШ: "МОЖЕ, З НАСТУПНОЮ ПОЩАСТИТЬ?" [ред.] Бугурт тред 2
ТИ - КІТ, ЯКИЙ ЖИВЕ В ПРИТУЛКУ @ ТИ НІЧОГО НЕ РОБИШ. ТІЛЬКИ ГРАЄШСЯ З ІНШИМИ КОТАМИ @ ЩОПРАВДА ГОДУЮТЬ ПОГАНО, АЛЕ ЦЕ КРАЩЕ НІЖ НІЧОГО @ ДО ВАС ПІДСЕЛЯЮТЬ КРАСИВУ ПУХНАСТУ КІШЕЧКУ @ КІЛЬКА ДНІВ І ТИ ВЖЕ ПОБУВАВ У НЕЇ ПІД ХВОСТОМ @ ТВОЄ ЖИТТЯ ОСТАТОЧНО СТАЛО РАЄМ НА ЗЕМЛІ @ ТИ СПОДОБАВСЯ РОДИНІ БІТАРДЕНКІВ @ ТЕБЕ СИЛОМІЦЬ ВІДТЯГУЮТЬ ВІД ТВОЄЇ КІШЕЧКИ @ ТИ ОБЕРТАЄШСЯ, ЩОБИ ВОСТАННЄ ПОДИВИТИСЬ НА НЕЇ @ ВОНА ВЖЕ ЛЯГАЄ ПІД МУРЧИКА @ -ОЙ, А В НАШОГО КОТА ЯКАСЬ ДУЖЕ ГАРЯЧА СРАКА. ЦЕ НОРМАЛЬНО? @ МАШИНА, В ЯКІЙ ВИ ЇХАЛИ ДО ТВОГО НОВОГО ДОМУ, ЗУПИНЯЄТЬСЯ БІЛЯ ВЕТЛІКАРНІ @ ТИ ЩИРО ВІРИШ, ЩО ЦЯ ТОВСТА БАБА НАРЕШТІ ПРИСПИТЬ МАЛОГО ЛИЧИНЕНКА @ ПІВГОДИНИ ПОТОМУ ТЕБЕ ВИНОСЯТЬ З ЛІКАРНІ. ТИ Б ЗАПЛАКАВ, АЛЕ Ж ТИ КІТ @ ВДОМА ТИ БАЧИШ ЩЕ ОДНОГО ЛИЧИНЕНКА ТА МОЛОДУ КУРВУ В ТРУСАХ ТА МАЙЦІ @ ВОНА МИТТЄВО ЗАБИРАЄ ТЕБЕ НА БАГАТОГОДИННУ ФОТОСЕСІЮ @ ЗВІЛЬНИВШИСЬ, ТИ БІЖИШ ШУКАТИ ЛОТОК, АЛЕ НЕ ВСТИГАЄШ @ ВСЯ РОДИНА ПИЗДИТЬ ТЕБЕ МОКРИМ ГАНЧІР'ЯМ @ ЛИЧИНЕНКИ ПОСТІЙНО НАСТУПАЮТЬ НА ХВОСТА @ КУРВА ЗНОВУ ХАПАЄ ТЕБЕ І ВЛАШТОВУЄ НЮ-ФОТОСЕСІЮ З КОТОМ @ БАТЬКО РОДИНИ ХОЧЕ ПЕРЕВІРИТИ, ЧИ ТИ НЕ ВБ'ЄШСЯ, УПАВШИ З ДЕВ'ЯТОГО ПОВЕРХА @ ТИ ВИРІШУЄШ НЕ ЧЕКАТИ @ УВАГА, ЧЛЕНІВ РОДИНИ БІТАРДЕНКІВ ЗАДУШИЛИ СОСИСКАМИ @ ПОЛІЦІЯ ПІДОЗРЮЄ ТЕБЕ І ПХАЄ В КЛІТКУ @ ТИ ПРОТИСКАЄШСЯ НАЗОВНІ @ КІТ-УБИВЦЯ ВТІК НА ВОЛЮ. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ, МОЖЛИВО ВИ ПРИХИСТИЛИ КОТА-ВБИВЦЮ [ред.] Українці люблять борщ
Я стояв у дверному прорізі та споглядав за своєю сестрою, яка поралася біля дзеркала. За декілька останні років ця маленька дівчинка непомітно налилася жіночої красою та привабливістю. Вона мала стрункий стан, стиглі груди підлітка, соковита м’якенька попка, які зараз прикривала тонка та коротка нічна сорочка, ноги ж були відкриті, даючи змогу насолодитися спогляданням тендітної оксамитової шкіри. Її довге чорне волосся обрамляло біле личенько, яке досить нагадувало анімешне: великі виразні карі очі з довгими густими віями, маленький акуратний носик, червоні трохи пухкенькі вуста, маленьке підборіддячко. Вона розчісувала волосся, перекидала його своїми маленькими, майже ще дитячими пальчиками то так, то сяк. Робила це трохи задирливо, з властивою жінкам каверзністю, крутилася коло дзеркала, неначе дзиґа. Награвшись удосталь зі своїм прекрасним волоссям, вона повернулася в мій бік і промовила: — Захаре, постав, будь ласка, борщ підігрітися. А я поки піду душ прийму, бо щось дуже спекотно сьогодні. — Гаразд, уже йду, — відповів я та попрямував до кухні. Я стояв, помішуючи вариво в каструлі, а сам думав про свою сестру. Мої думки ставали все негідніше та негідніше. То я уявляв образи ймовірного майбутнього, як вона стала дорослою успішною жінкою, допомагаючи мені, невдасі, то навпаки – вона була на узбіччі, ставши шльондрою-наркоманшою, яка робить мінети за 5 баксів, а я її витягував із цього лайна. Але найкращі фантазії були про теперішнє — краса Оксани прямо-таки розквітла, запахнувши мільйонами солодких ароматів молодості та невинності. Тут я схопив себе на думці, що фантазії про неї починають приймати еротичний характер. Спершу це були просто оголені образи моєї сестри, проте інтенсивність сексуального спрямування наростало, аж допоки я не уявив, як мою сестру просто шпигують масивними членами безліч мужиків, особи яких геть не визначені, довбають її в усі дірки, люто, скажено, жорстоко та нещадно. Потім зосереджуються лише на одному з отворів, проникаючи двома чи трьомя міцними членами та рвучи ніжну молоденьку вагіну чи ще тісніший за неї анальний отвір, цей диявольський танець безглуздої хтивості ніяк не хоче припинятися. Мужики час від часу кінчають то прямо на Оксаночку, орошаючи її маленькі стиглі груди гарячим сім’ям, то до рота, даючи змогу насолодитися смаком чоловічого соку кохання, підживитися нектаром Ерота, то до вагіни чи попи, переповнюючи баки, що сперма аж бризкає з її солодких місць. Згодом це вже відбувається в моїй кімнаті, а я споглядаю за цим усім – і чи то знімаю на камеру, чи то просто фапаю, отримуючи нездорову насолоду від споглядання. Але окрім цього збочення, у мене почали проскакувати фантазії, де я починаю легко торкатися Оленки, гладити її ніжну бліду шкіру, прибирати неслухняні пасма з обличчя, цілувати вразливі до пестощів місця, і далі, далі, далі… Я не міг себе спинити, моє мислення поринуло в сприйняття сексуальної втіхи із власною сестрою. «Стоп! – сказав я собі. – Стоп, Захаре! Ти клятий виродок – це ж твоя сестра!» Голос здорового глузду з усієї сили намагався показати перверсивність моїх думок і бажань, але, либонь, було вже пізно. Моє молоде, переповнене гормонами тіло вже тряслося від пристрасті, рівень хіті перевищував усі мислимі норми. М’язи наче зговорилися, щоби ніколи не розслаблятися, у штанях муляло, що аж хотілося закричати від такого перенапруження. Борщ уже кипів, на кухні стояла духота – я був увесь мокрий і збуджений. Я забувся — лише встиг вимкнути конфорку та підійти до дверей ванної кімнати. Вони були незамкнуті. Пристрасть горіла в мені. Я рішуче відчинив двері: за ширмою красувався її прекрасний жіночий силует. Бажання розгорілося ще з більшою силою, стаючи геть стихійним і нестримним. Я різко посунув ширму вбік – і вся краса Оксанчиного тіла одразу відкрилася мені. Я став монстром, що керується лишень інстинктами. Спочатку в її очах я побачив острах, який зараз же змінився допитливістю, наче кажучи «чого це мій зайшов до ванної під час того, як я душ приймаю? – я ж гола!». А я миттю зірвав із себе труси, у які лише був одягнений. Мій член одразу випрямився від сили гарячої густої крові, що нестримним потоком прилила до нього. Не пройшло й секунди після того, як я заліз до ванни. Тремтячими руками я ніжно доторкнувся до її оксамитової шкіри. Оксана дивилася на мене невинними очима розгублено, але тіло її не виражало жодного протесту, тож я продовжував інтенсивніше пестити свою сестру, намагаючись вдовольнити свою хіть. Потім міцно обійняв її м’якеньке сексуальне тіло та поцілував у гарячі пухкенькі губки. Прохолодні краплі душу падали на нас, а ми стояли та цілувалися – палко, пристрасно, немовби востаннє. Оксана повністю віддалася на мій розсуд – не випускаючи її з обіймів, я почав осипати поцілунками, лизати, гризти, смоктати тверденькі смачненькі сосочки, що так приємно лоскотали мені груди під час поцілунку. Небесна амброзія – ніщо в порівнянні з такими ласощами, як циці моєї сестри. Я пожадливо мав їх, стискав, гриз, наче хотів відірвати. З’явилося таке відчуття, неначе вічний голод, бажання з’їсти Оксану, поласувати кожним малюсіньким шматочком її шкіри. І я, ненажерлива тварюка, жадав насититися нею. В одну мить я розвернув сестру до себе, нагнув, почав пхати свого твердого, як граніт, члена до її тендітної піхвочки. Я засовував акуратно, бо пролазило погано. Оксана скрикнула від болю, але прутень уже був у ній, я почав агресивно кохати її. Сестрина вагіна була дуже вузька – але це лише додавало мені гостроти відчуттів, я жадібно водив туди й сюди, міцно тримаючи її тіло. Іноді моя рука зривалася, щоби пожмакати її цицьку чи ляснути по м’якій апетитній сраці. Ми здригалися в екстазі раз за разом, неначе навіжені, немовби в нас вселився злий дух, що провокував на зацикленні на плотській насолоді. І насолода була – я просто потрапив до вирію. Вирію затишного, теплого, ледь не гарячого, вологого, безпечного, смачного, привабливого. Хвилі солодкої приємності все міцнішали й міцнішали, темп швидшав, сексуально здригалися філейні шматки її тіла – аж поки мене не накрило цунамі, коли в оргазмічному пориві я за волосся підтягнув миленьке дитяче лице сестри та кінчив на нього потужними запашними потоками. Мій член уперто не хотів падати, тому я погладив Оксанку по обличчю, розмазуючи своє густе сім’я. Якась збочена краса була в цій картині: моя маленька мила сестра стоїть переді мною навколішках, дивлячись на мене невинними очима, а на лиці в неї багато моєї густої сперми. Вона була вдоволена та розслаблена. Я теж відчув, як хвиля приємної втому розноситься по моєму організму. Із мовчазної згоди ми прийняли разом душ, пестячи та цілуючи одне одного. Потім моя сестра пішла насипати нам смачного борщу, який уже, либонь, був готовий. Та й батьки невдовзі мають прийти. Їх теж треба нагодувати. І тепер, коли це хтиве божевілля пройшло, я задумався – що ж я накоїв… [ред.] Суботній, похмурий день
Деякі люди досягають такого рівня депресії, що просто врачають інтерес до спілкування. Такі люди не мають мотивації соцілізуватися. Спочатку ти втрачаєш так званих знайомих в реальному житті. По одному, по двох. Аж поки все твоє спілкування буде зводитися до "привіт-бувай". Потім потрохи зникає інтерес до онлайн спілкування. І ось так поступово, днем за днем ти стаєш привидом. Залишаєшся на узбіччі життя. Ніколи і ні з ким не ділишся своєю радістю, спогадами, бажаннями, турботами. Навіщо? Просто немає причин робити все це. Ти розумієш, що нікому це не цікаво. Нікого це не хвилює. Люди слухають вас лише для того, щоб потім почати розповідати самим. Ти розумієш, що немає ніякого резону комусь щось доводити, бо все одно до тебе ніхто не дослухається. Все одно ти нічого не зміниш. Ти розумієш, що ти хочеш жити самотнім, мовчазним життям. Ти розумієш, що помреш один в якийсь суботній, похмурий день. Ти помреш і ніхто не зверне уваги, що тебе не стало. Ти помреш, а тебе знайдуть лише через кілька місяців. Ти розумієш все. І вже не відчуваєш ні занепокоєння, ні злоби. Ти не відчуваєш ні щасття, ні любові. Ти хочеш лише щоб цей сьогодні скоріше закінчилося. Ти лише чекаєш той суботній, похмурий день.