DOS: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 35: Рядок 35:
Програма-інтерпретатор командного рядка. а заодно і інтерфейс за замовчуванням (зазвичай замість цього підрубали файлові менеджери або віндус). Також файлом autoexec.bat (див. нижче) налаштовує систему.
Програма-інтерпретатор командного рядка. а заодно і інтерфейс за замовчуванням (зазвичай замість цього підрубали файлові менеджери або віндус). Також файлом autoexec.bat (див. нижче) налаштовує систему.


Власне, ці три файли - це єдине, що потрібно було кинути на дискету, щоби запустити дос. Все. Більше ніяких утиліт і иншої хирні брати було не треба, хоча декілька програм зазвичай брали. За умов дискової недостатности (дискети тоді мали 350-720к, про те, що харди були не у всіх і згадувати не варто) це було надзвичайно важливо. Але варто також згадати ще пару файлів з налаштуваннями, які за відсутності система створювала сама з дефолтними значеннями.
Власне, ці три файли - це єдине, що потрібно було кинути на дискету, щоби запустити дос. Все. Більше ніяких утиліт і иншої хирні брати було не треба, хоча декілька програм зазвичай брали. серед них архіватор. За умов дискової недостатности (дискети тоді мали 350-720к, про те, що харди були не у всіх і згадувати не варто) це було надзвичайно важливо. Але варто також згадати ще пару файлів з налаштуваннями, які за відсутності система створювала сама з дефолтними значеннями.


; config.sys
; config.sys

Версія за 20:20, 2 липня 2021

Dor3.png

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Найсучасніша версія ФріДОСу, 2016 року. Закладаємось, що ти свою новішу не зробиш?

DOSдискова древня операційна система з далеких часів, яка стояла на допотопних відрах. А може й досі стоїть. Насправді ДОС було багато, ця стаття в основному про MS-DOS від Microsoft, найпоширенішу з них. Інші описані у відповідному розділі.

Історія

Витоки або сага про CP/M

Колись давно поняття "операційна система" взагалі не існувало. BIOS дозволяв користувачеві набрати вхідні дані за допомогою тумблерів та перфокарт і вивести результат на індикатори. Пізніше тумблери замінились на клавіатуру, перфокарти на касети та дискети, а індикатори на монітор. Люди подивились на компи по-інакшому. Тепер для збереження програми не треба було десятків перфокарт, а вистачало одної дискети! Та ще й місце лишалось! З’явилось поняття "файлу" та "файлової системи". Але, юзеру тільки і дай можливість полінуватись! Ніхто не хотів більше вбивати купу незрозумілих кодів, для того щоби запустити, скопіювати, видалити потрібну програму. Так стали з’являтись перші прообрази операційних систем, які отримували більш-менш зрозумілі людині команди та виконували усю рутину. Але виникла інша проблема. Уявімо професора, який має іти на конференцію у сусідній ВНЗ. Він готує цікаві приклади алгоритмів, із купою коментарів та записує на дискетку. І от, в день конференції, він вставляє дискетку у потужну ЕОМ, яка... не бачить дискетки! Чому? Дуже просто, в кожному ВНЗ свої кулібіни писали свої ОСі, не сумісні ні з чим. Звичайно, деякі виробники, стали пропонувати стандартизовані рішення для своїх моделей. Але у ті часи, моделей було приблизно стільки ж, скільки і комп’ютерів загалом. Який вихід був у професора? Переписувати коди у зошит, а потім вводити його на іншій ЕОМ, як в старі добрі 50-ті. Звичайно, багатьом це сильно не подобалось.

У далекому 1973 році молодий бидлокодер Ґері Кілдал створив власну мову програмування PL/M (Programming Language for Microcomputers) під 8080 і написав на ній оперативку CP/M (Control Program for Microcomputers, ну ви зрозуміли). Обидві намагався продати великому і могутньому ІВМ, але зафейлив, продавши тільки PL/M. Тоді Ґері не розгубився і створив власну компанію Digital Research, яка і стала продавати і допрацьовувати систему. Система виявилася досить зручною і компактною, щоби вміщатися в мініатюрних тоді ROMах. Вперше були нормально (а не як в уніху з двох-трьох буков) названі команди, нормальним був і вибір цих команд, зрозумілий формат самих команд, можливість працювати з зовнішніми носіями (тоді це касети і дискети) були перевагами, які визначили те, що системі суджено було значно поширитись і отримати загальне визнання, стати фактичним стандартом серед восьмибіток. З появою перших ПК система стала де-факто стандартом і швидко замінила стандартний монітор. Але в 1978 з'явився новий проц 8086 з рулеткою і 16 бітами, але компанія не поспішала адаптовувати систему під новий ЦП. Ой дарма...

Як Біллі купив фірмочку і заробив мільйон, без реєстрації і смс

Безславний кінець

Інтерфейс

Класичний приклад DOS на класичному моніторі тих часів

Який інтерфейс? Ви ще маєте нахабство таке просити! Нате командний рядок, а як воно працює, розбирайтеся самостійно.

Якщо детальніше, то все було текстовим (за винятком ігор, які звертались до відеопам'яті напряму), більше того все можна було записувати в лог і відключати вивід тексту з батників командою @echo off, але про це нижче. Взаємодія відбувалася за допомогою команд, які виглядали як fdick huy.ass pyzda.ass /s /i /e /g -h -e -i -l. По факту то були внутрішні команди command.com чи ще чого, або зовнішні програми з розширеннями com та exe. А, і так: всі файли виводились ВИНЯТКОВО КАПСОМ, а вводились хоч і в будь-якому регістрі, але vyniat~1.u83. Отака хуйня, малята. Хоч колір тексту чи екрану можна було поміняти командою color, і то добре.

Оці команди можна було писати в батники - текстові файли з розширенням .bat, згідно яких менеджер виконує команди, тобто по суті скрипти. Згодом з'явились і .cmd, хоча по суті це ті самі формати. Існують віруси на батниках, один школярик зміг написати антивірус на батниках.

Архітектура

Ядро системи складається з 3 файлів: io.sys, msdos.sys та command.com. Розберемо кожен з них детальніше:

io.sys

Файл, з якого і починався запуск осі, забезпечував базовий текстовий ввід-вивід системи, а також завантажував файли msdos.sys та command.com, останньому і передавав керування.

msdos.sys

Файл, у якому вмістилося все. Ну не все, але ядро, обробка файлів та каталогів та инша хня.

command.com

Програма-інтерпретатор командного рядка. а заодно і інтерфейс за замовчуванням (зазвичай замість цього підрубали файлові менеджери або віндус). Також файлом autoexec.bat (див. нижче) налаштовує систему.

Власне, ці три файли - це єдине, що потрібно було кинути на дискету, щоби запустити дос. Все. Більше ніяких утиліт і иншої хирні брати було не треба, хоча декілька програм зазвичай брали. серед них архіватор. За умов дискової недостатности (дискети тоді мали 350-720к, про те, що харди були не у всіх і згадувати не варто) це було надзвичайно важливо. Але варто також згадати ще пару файлів з налаштуваннями, які за відсутності система створювала сама з дефолтними значеннями.

config.sys

Файл налаштування системи типу країна-дата-час тощо.

autoexec.bat

Файл з командами, які система запускає одразу після свого запуску. Зазвичай там заздалегідь набирали всі шляхи командою PATH, бо тільки так був можливим запуск програм не з поточного чи кореневого каталога.

Програми

З комплекту

  • Basic, ну а як же. Біллі би не був собою, якби не засунув своє творіння в свою ж ОС.
  • Doublespace та Drivespace — проги для компресії диску.
  • Msav — антивірус.
  • DOS Shell (див. нижче, лише в 4х та 5х)

Окремі

  • Windows — таки так.
  • Norton Commander — вінрарний файловий менеджер.
  • MS Office — спочатку розроблялась саме для досу. Наприклад ворд, ексель, та й Multiplan — попередник Екселю теж звідтам.
  • Ігри, сотні їх:
  • Архіватори: всім відомі PKZIP та RAR родом саме з досу. Менш відомі, як наприклад cab, uc2, 7z, arj теж. Винятком є лише tar, який з лінуху.

Інші ДОС

PC DOS

Відкололась від старшого братика в часи 5-ї версії (див. вище). Прожила недовго, до 1995 року вийшли ідентичні версії з некрософтом 6.1 і 6.3 (відповідно 6.0 і 6.2) і кардинально нова PC DOS 7, отримала деякий розвиток від фірми Austin в 1998-99, яка випустила 7.1 і PC DOS 2000, яка суть таблетка проти кінця світу 2000-го, і останню PC DOS 8, яка попри назву юзалась у вбудованих системах аж до 2003.

MSX DOS

MS DOS ранніх версій, адаптована спеціально для восьмибітних MSX. Юзалася увесь час існування платформи, аж до 1994 року.

DR DOS, вона ж CP/M-86 в юності та Novell DOS в старості

Найзапекліший конкурентний продукт довіндової епохи. Власне DR спізнились трішечки, ще й з ціною промахнулись, тому смоктанули. Спершу розвивався як CP/M-86 до версії 3.1, потім як Concurrent DOS з цієї ж версії до 6.0. Вона ж мала досить вінрарну оболонку GEM, яка втім теж не злетіла через те, що компанія спізнилась знову, але постачалася в ці ваші атарі. Потім як DR DOS з версії 3.31, версія 3.41 була найпровальнішою з них через купу помилок.

Так тривало до 1991, коли систему викупив Novell, щоби спробувати нагнути макрософат. Звісно, в них нічого не вийшло, бо Novell DOS 7 випущена була з запізненням у 1993, ще й без деяких утиліт, а ринок тоді вже на повній швидкости ділили віндус і піввісь. Зате вони випустили версію свого досу для КПК. Десь тоді ж Ґері Кілдал знайшов свій коловорот в барі, згідно інформагенції ОБС не без участі Біла Ґейца[1], press F. Тому вони продали вже непотрібний їм дос кальдері. Ті почали випускати дос спершу як OpenDOS 7.01, потім під старим іменем, а ще замахнулися на запуск 95-ки з власної дос-ки, завдяки чому подали в суд, проте черговий (і цього разу останній) фейл. Останні версії DR DOS 8.0 і 8.1 вийшли в 2004. Так вийшло, що вони тримались найдовше з всіх трьох оригінальних конкурентів, press F.

FreeDOS

Спроба написати безкоштовну дос під гну. Що характерно, вийшло, на відміну від. Нічим таким не примітна, тому що вийшла вже під кінець епохи, в 1994, але остання поки версія вийшла аж в 2016. Виробники часто ставлять її замість вінди на ноути щоби знизити ціну.

АДОС, ОРДОС, ЯНУС і ще десятки

Совкові неліцензійні копії мс-дос, русефекація наявна. Нічим не примітні, але згадати варто.

Див. також

  1. Сам він казав, що "His untimely death was very unfortunate and his work will be missed", прухви в вікії