Українська література: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Сторінка очищена)
Мітка: Очищення
Рядок 1: Рядок 1:
'''Українська література''' — вся сукупність текстів [[Українська мова|українською мовою]]. У вужчому значенні — [[графоманія|красне письменство]] тією ж мовою.


== Класика ==
{{YouTube|gZLdqVR5X4Q|Сучасне переосмислення класиків.}}
[[Комплекс меншовартості|Існує]] [[Малорос|стереотип]], що класична українська література вся про [[Зрада|тяжкую недоленьку]]. Проте так уважають лише [[рагулі]], які самі не читали, або читали дупою — проте наслухалися про нашу літературу від [[Кацапи|кацапів]], які апріорі зверхні до всіх проявів культури колись підкореного народу.
Однак, щойно ти зануришся в реальні тексти, то неодмінно виловиш такі шедеври як епічна Запорізька різня бензошаблею a.k.a. "Гайдамаки" Шеви, [[Європа|європейського]] рівня новели Стефаника (тут мусимо попередити вагітних та дітей), Коцюбинського, Хвильового. [[Франко]] — безсумнівний геній, який залишив по собі літературну спадщину, об'ємнішу, ніж зібрання творів [[Ленін]]а.
Що казати, навіть у [[сталін]]ському та після-сталінському [[совок|совку]] наші письменники примудрялися писати геть некепську літературу як от Олександр Ільченко, Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Всеволод Нестайко. А золота доба художніх перекладів (Лукаш, Тен, Содомора) взагалі припала на період хрущовщини та застою.
Головне не читати [[Філолох#Адепти_Олеся_Гончара|Гончара]] та його послідовників — і все буде ок.
=== Тарас Шевченко ===
{{Основна|Стаття "Тарас Шевченко" ім. ім. Т. Г. Шевченка}}
Також відомий як Тарас Григорович, Кобзар, Шева, батько нації. Непорочний ідол української культури за версією просвітян та совків. Жив один день з 9 на 10 березня, народився зразу з характерними вусами та лисим. У наш час настільки ж важлива персона як Франклін для [[США|американців]] — його портрет щодня з любов'ю споглядають тисячі громадян.[[Файл:ButhurtTaras.jpg|thumb]]
{{Цитата|Безмежну любов до України поет висловив у вірші «Мені однаково».|Шаблонна фраза з совкових уроків літератури}}
Перш за все, треба зазначити факт — Тарас Шевченко створив [[українці]]в. Козацький міф спротиву [[Польща|польській шляхті]] [[Тарас Шевченко]] обернув на український міф спротиву [[РФ|кацапській імперії]]. За допомогою геніального хисту — [[поезія|віршів]].
До масової урбанізації та сталінської колективізації "Кобзаря" читали в кожній [[село|селянській]] хаті нарівні з [[Біблія|Біблією]]. А те, що його величали Пророком — не лише байки, вчи укрліт.
Більше того, до 1917-го Кобзар мав неабияку просвітницьку функцію, по ньому селянські діти вчилися читати, паралельно з Біблією. Оскільки російські більшовики мусили входити в союз з українськими боротьбистами (теж комуністами), аби утвердити владу на Україні, то пішли на великі поступки в облаштуванні молодої соціалістичної республіки. Головним чином це була широка автономія в культурі та освіті, що наркоми-українці безборонно ввели в навчальну програму ідолів українства, як от "демократа" Шевченка.
Чим закінчилася історія українських [[комунізм|комуністів]], ми всі знаємо. Але українські акценти в літературній освіті УРСР залишилися аж до її загибелі.
Звісно, як і весь [[совок]], й українські елементи освіти застоялися немов смердюче болото, батьки нації обернулися на бездушних камінних бовванів, якими, до речі, совки добряче понатикали в українських містах і селищах, аби задобрити українську дрібнобуржуазну душу.
Однак попри огиду, яку викликали (і досі викликають) совкові уроки літератури, серсер зробив і хороший піар українським письменникам, що тепер навіть кожна кацапська собака, переселена на місце заморених Голодомором українських песиків, та всякий інший безрідний скам з людей "совєцкого народа" прогавкають напам'ять принаймні кілька рядків з Шевченка.
[[Григорій Хата]] одного разу порадував увесь світ сприянням популяризації Кобзаря.
Наостанок, [[анон]]імусе, завжди пам'ятай, що попри свої сильні, скажені та душевні вірші, що проникали в душу будь-якого [[Українці|українського]] [[село|селянина]] та й сучасного українця — Ригорович був не [[шароварщина|шароварником]] у вічностраждальних бурці й вишиванці (направду то він вдягнув по приколу сфоткатися), а доволі суперечливою богемною особистістю, разом з тим дуже освіченим (див. щоденники), за статусом — академік (тобто найвищий науковий чин Російської імперії).
'''Також дивіться''' <br>* [[Шевченкофранко і всі всі всі...]]
<gallery>
Файл:Shevchenko.jpg|
Файл:Sheva.jpg|
Файл:Dvoinys.jpg|
Файл:Kobraz 02.jpg|
Файл:Kobraz 03.jpg|
Файл:Kobraz 04.jpg|У кожного [[анонімус]]а має бути Свій Кобраз
Файл:Kobraz 05.jpg|
Файл:IndianTaras.jpg|
Файл:KobzarFront.jpg|
</gallery>
=== Іван Франко ===
{{Основна|Іван Франко}}
=== Леся Українка ===
{{Основна|Леся Українка}}
=== Павло Тичина ===
{{Цитата|На городі баба,<br />А в повітрі флот.<br />Слався наша влада<br />Радянська. От!|Тичина}}
{{Цитата|Ми за мир-мир-мир<br />Трактор в полі дир-дир-дир.<br />А Тичина пише вірші,<br />Та все гірші, та все гірші...|Безосібний}}
{{Цитата|Краще згризти кирпичину,<br />Ніж учить Павла Тичину|Українські [[школота|школярі]]}}
{{Цитата|Коло церкви на майдані спить Тичина в чемодані,<br />А Сосюра кирпичину взяв і кинув у Тичину...|Українські [[школота|школярі]]}}
Геніальний лірик-експериментатор, який скотився в [[лайно]] на догоду цензурі Сраліна. Може б і краще було пристрілити себе як це зробив сьоґун Фітільов, аби не скніти опущенкою, яка продала за рабське життя совкам честь і душу. Одначе хтозна — напевно, жити-таки було приємніше.
До того ж, Тичина став успішним совєцьким функціонером, отож матеріальні й соціальні вигоди мав неабиякі. Та все ж, читаючи ранні пристрасні вірші Тичини, тяжко повірити, що він хотів долі зламаного зовнішніми обставинами б'юрократа.
<pre>Стоїть у полі, мов дубина
Павло Григорович Тичина…</pre>
***
<pre>Дайте мені кирпичину,
Я уб’ю Павла Тичину.</pre>
***
<pre>Ой, Павло Тичина —
Любий наш проХвесор,
Пишеш ти, як Пушкін,
Та нема Дантеса…
Дайте кирпичину!
Я уб’ю Тичину!</pre>
***
<pre>Ти ж бо й академiк,
Ти ж бо і проХвесор,
Пишеш ти, як Пушкiн,
Та нема Дантеса…
Дайте кирпичину!
Я уб’ю Тичину!</pre>
***
<pre>Біля церкви коло бані
Спить Тичина в чемодані.
Дайте мені кирпичину,
Я приб’ю Павла Тичину.</pre>
== Сучасність ==
{{Основна|Сучукрліт}}
Сучасна українській література — саме воно і є. Сучасність зазвичай вимірюється від часів Пєрєстройкі до нині. Хоча, либонь, назріває вже нова літературна доба, принаймні визначення, бо золоті автори сучукрліту вже старі пердуни, а покоління має змінитися.
Зазвичай сучукрлітом іронічно величають не всю сукупну літературу від ~1989, а лише авторів-постмодерністів, що пишуть/писали нежанрову літературу. Далебі, експериментаторство часто доходить до абсурду, а коли традиція провисла, [[графоманія|графоманячі]] молодчики беруться зразу затято експериментувати (замість навчитися писати), то виходить кал — у текстах виявляються лише самі автори зі своїми підлітковими рефлексіями-стражданнями.
Однак треба віддати належне — здарне експериментаторство (ранній Андрухович, Прохасько) це чудово, це живить літературу, зокрема "простіші" жанри. [[Рагуль|Рагулі]], звісно, можуть не погоджуватися, але ж вони хіба читачі [[Інстаграм]]у, тож похуй.
== Проблеми та псевдо-проблеми української літератури ==
===Літературна освіта===
Не секрет, що українське академічне літературознавство в нас у цілком дегродському стані як і будь-яка гуманітарна сфера, де совок лишив руїни. Як галузь знань, якої не потребує бізнес, літературознавство й не відчуває жодних цілющих пиздюлин, тому бабрається в болоті розріджених мізків бальзаківських совчинь та екзальтованих [[тян|дівчаток]].
Часто за недоладність уроків літератури у школах звинувачують ''лише'' [[совок]]. Совок, без сумніву, зробив свій мерзенний дегенеративний внесок. Однак офіційний совок давно минув, а проблеми ті самі. Значною мірою ми самі відповідальні за неабиякий національний пафос щодо літератури, маючи типові комплекси малої нації, які чудово описав Мілан Кундера у статті "Die Weltliteratur":
* неспроможність або відмова бачити рідну літературу в контексті світової (навіть якщо це [[Дупобіль|боляче]])
* літературний ізоляціонізм<ref>Hа дозвіллі [[анон]] може порозмірковувати, чому стільки письменників англійської літератури жили не в Дупліні, а в Парижі, тодішній столиці світу.</ref>
* національно-політичний моралізм щодо літератури<ref>Hаприклад, доконечний ''обов'язок'' українського письменника бути [[Профпатріотизм|профпатріотом]]</ref>
* тероризм малого контексту — цінуємо не самі тексти, а ту ролю, яку вони відіграють у національному житті (прикладом є ідолізація Кобзаря)
Звідси й бажання крайнощів в українців: або ж принизити, знецінити власну літературу (у чому мишебрати завжди раді допомогти), бо бачать не власне тексти, а весь цей нестерпний національний пафос навколо; або переоцінювати все українське лише через те, що воно наше, отже, є частиною національно-визвольної боротьби<ref>Зрештою так і є, кожен український текст — це українська куля; але це вже не про літературу та її знавство.</ref>.
== Примітки ==
{{reflist}}
== Див. також ==
*[[Українське кіно]]
*[[Українські комікси]]
== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20150322042822/http://dramatica.org.ua/Українська_література Архівна версія статті]
{{Україна|чим= є лютим гонором Великої України}}
{{Література}}
[[Категорія:Література]]

Версія за 04:55, 20 листопада 2022

Отримано з https://drama.kropyva.ch/index.php?title=Українська_література&oldid=54856