Адольф Гітлер
Адольф Гітлер - відомий австрійський художник. За сумісництвом диктатор, теоретик та практичний творець тисячолітнього Третього Райху, який проіснував заледве 12 років, зате яких. Прекрасний оратор та геніальний організатор німецьких мас, які з радістю кинулися вбивати та вмирати за Фюрера.
Тло
Щоб зрозуміти як зміг з'явитись Адольф і статись те, що сталося, коротко пробіжимося по ситуації в Німеччині того часу.
Німеччина програла Першу світову війну. Замість того, щоб як годиться сісти усім за стіл переговорів, її посадили біля параші. На велике здивування німців виявлялось, що у всіх бідах винні саме вони і тільки вони. Платити репарацій треба було так багато, що останній платіж дойчлянди зробили у 2010 році. Німеччина втратила усі заморські колонії, а головне від неї майже усі сусіди відірвали по шматку. Особливо багато відділили ляхам, що було зроблено під радісний вереск французів. Поляки отримали вихід до Балтійського моря, а Східна Пруссія стала анклавом. Поляків та чехів дойчлянди зневажали чи не найбільше і те, що їм взагалі щось припало був плювок в обличчя.
Життєпис
Оскільки його батьки часто переїжджали, народився десь в австрійських пєрдях в готелі «У померанця». Прізвище Гітлер батько Адольфа отримав внаслідок усиновлення його Георгом Гітлером у віці 40 років, чим досить допоміг майбутньому фюреру. Перше батьківське прізвище Шикльґрубер. "Хайль Шикльґрубер!".
У школі юний Адольф вчив тільки те, що хотів, а на інше забивав болт. Вчителі відмічали складність характеру та небажання працювати. Потім у "Майн кампф" Адольф напише, що робив це спеціально, так як не хотів стати державним службовцем, як вимагав того батько, а хотів бути художником. У віці 16 років так взагалі послав школу до біса та став мігрантом у Відні. Два рази пробував вступити у Віденську академію мистецтв, де йому відмовили по причині "нездатності до живопису".
Відень був містом у якому зневажали слов'ян (їх у Австрії було чи не половина населення), що перепліталось із антисемітизмом. Юний Адольф тиняючись вулицями вбирав ці уявлення, читав газети та ненавидів місцевих комуністів. У столиці він прожив до 1913 р. і заробляв, вгадайте чим? Саме так, малював старі віденські будинки.
В 1913 переїхав у Мюнхен, де у грудні на прохання австрійської поліції його привезли в австрійське консульство, коротше Адольф якимось чином закосив від служби. Потім від скаже, що за бабцю Австрію воювати не хотів, через підвищену концентрацію в її армії чехів та інших унтерків.
Натомість після початку Першої світової Гітлер вступає у 16 Баварський полк. За весь час війни приймає участь у багатьох боях, де яких майбутній фюрер проявляє себе бравим солдатом у захисті Другого Рейху. У 1914 р. нагороджений Залізним хрестом другого, а потім першого ступеня, після війни з гордістю носив цей іконостас. Також в 1914 отримує звання єфрейтора (найнижче в німецькій армії), а у 1939 на повному ходу командуватиме мільйонними арміями, офіційно залишаючись у тому самому чині єфрейтора... успіх. У жовтні 18-го року у результаті вибуху хімічного снаряду тимчасово втратив зір. Вже у госпіталі дізнався про капітуляцію Німеччини та повалення кайзера, що Адольф запам'ятає та згадає всім цим жаб'ятникам у Другій світовій.
Початок партійної діяльності
Після війни записався до Райхсверу та охороняв військовополонених. В червні прослухав курс лекцій, які готували агітаторів для рояснювальних антибільшовицьких бесід із демобілізованими солдатами. Так Адольф вчився пиздіти частіше, ніж дихати. В одній із бесід сказанув про жидву так, що керівник відділу агітації призначив його в армію офіцером просвітництва.
Варто сказати, що після війни серед німецького військового керівництва була популярна теорія "про удар в спину", який нанесли соціал-демократи (майже комуністи) армії. Антисеміти пов'язали це із єврейською змовою і Адольф пробачити їм цього не міг.
В 1919 р. в пивній Штернекерброй почались збиратись дивні хлопці, які піднімали антикомуністичні та пангерманські ідеї. За доручення військових Гітлер прийшов на ці збори, це було зібрання Німецької робітничої партії, яку заснував Антон Дрекслер та Карл Гаррер. Красномовний Адольф справив велике враження і йому запропонували вступити у партію, де тоді було близько 40 людей.
Вступивши у партію Гітлер взяв на себе відповідальність за пропаганду і вже міг пиздіти не замовкаючи. У 1920 р. разом із засновниками партії склав програму, яка повністю складається із соціалізму, пангерманізму, посиленні ролі Великого брата в житті німців і найголовніше, країнам переможцям Першої світової покажемо середнього пальця говорив Адольф. Народ слухав, а хлопець із кумедними вусиками ставав все популярнішим. У 1921 р. Адольф вирішив - досить!. Він поставив ультиматум, або я голова із диктаторськими повноваженнями, або арівідерчі і взяв та вийшов із партії. Керівництву прийшлось йти на поступки. Він стає керівником та перейменовує партію у Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини.
У партію починають масово вливатись персонажі із темним минулим, різні пройдисвіти та головорізи. Час був такий, що інколи незговірливого опонента крім переговорити у дискусії потрібно було комусь стукнути трубою поголові. Звалась ця вся брателія штурмовими загонами, вони охороняли партійних діячів та властовували епічні смолоскипні ходи. В майбутньому із найвідбитіших будуть сформовані веселі загони - SS.
Пивний путч
Пивний не тому, що Адольф любив залити за комір, а тому що розпочався із пивної "Бюргербройкеллер", де виступали комісар землі Баварія Густав фон Кар, командувач рейхсфером Отто фон Лоссов і начальник баварської поліції Ганс фон Сейсер. Взявши за приклад "похід на Рим" Муссоліні Гітлер теж хотів прогулятись до столиці і захопити центральну владу, що і 8 жовтня 1923 р. запропонував трійці. Вони покрутивши пальцем біля скроні поспішно покинули пивну та оголосили штурмові загони та Гітлера поза законом.
Наступного дня Адольф і генерал Еріх Людендорф разом із трьома тисячами штурмовиків із свастонами рушили до міністерства оборони. Дорогу їм перегородила поліція, яка почала шмаляти по колоні. Після перших трупів стало зрозуміло, що жарти закінчились і народ почав розбігатись.
У березні 1924 відбувся судовий процес над керівниками путчу. Гітлер був у своєму стилі, судовий процес перетворився на перформанс із поливанням лайном усіх, особливо судді. Коротше Адольфу дали 5 років в'язниці і штраф, але відсидів він лише трохи більше 9 місяців.