Московитський діалект: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Зняв плашку)
(переміщено до статті москаль)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Restore|Московитський_діалект|}}
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Москаль#Діалект]]
{Мозок розірвало|Усупереч сподіванням ця стаття спричиняє [[дупобіль]] не в [[москвин]]ів, а у [[Хохол-малорос|хохлів-малоросів]]. Чому б це?}}
<center><big>[http://www.classicalmidiconnection.com/cmc/midiplay/playmidi.shtml?mid/beethoven/beets3m1 <b>Музика для правильного настрою</b>]</big></center>
<br />
{| align="center" class="standard"
|+
! |На московитском диалекте, если вы московит.
! |Балтыйскім дыялектам, калі вы беларус.
|-----
| <center>[[Московитський діалект/Московитский диалект|Московитский диалект]]</center>
| <center>[[Московитський діалект/Маскавітскі дыялект|Маскавітскі дыялект]]</center>
|+
|}
[[Зображення:Псування москалями.jpg|300px|thumb|right|Отакий він - московитський діалект: пишуть ніби й нормальні люди, а таке кажуть.]]
'''Московитський діалект'''(також москвинський, москальський, суздальський, заліський чи чудський) - один з шести крупних діялектів [[Українська мова|кацапського нарєчія]]. Історично сформувався набагато пізніше літературної руської(14-15 століття), але тим не менш вважається [[московити|носіями]] ледь не [[Общєпонятний|панівним]]. Загальна характеристика діялекту зводиться до значного псування української вимови, хоча написання при цьому часто збігається з українським.
<br /><br />
==Історія виникнення==
[[Зображення:Писані мови.png|160px|thumb|right|Ось так зрадники [[Русь|нашого]] діла назвали нас зрадниками своєї зради.]]
[[Зображення:Гісторія.jpg|160px|thumb|right|З кожним роком написана [[Москаль|ними]] історія все більше посміхає.]]
{{Цитата|...російська бере свій початок в українізованій слов`янській – книжній мові Х – XII століть. І зобов`язана саме православній церкві, разом з якою церковнослов`янська мова прийшла в Русь.|35|Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"|}}
Діалект почав давати паростки вже після завоювання [[Українці|русинами]] та [[Русь|зрусішання]] [[Московити - фіно-угорці|фіно-угорських племен залісся]]. Але виокремлюватися як окремий діалект, почав лише з від'єднанням від Руси [[Суздаль|Суздальської землі]]. Як можна прочитати у [[Аґітка:"Розумні люди діло кажуть"|Ключевського]]:
 
{{Цитата|...акающие  говоры  Великороссии образовались при обрусении чудских племен. Восточные инородцы, русея, вообще переиначивали усвояемый язык, портили его фонетику, переполняя  ее  твердыми гласными и неблагозвучными сочетаниями гласных с согласными. Обруселая  Чудь не обогатила русского лексикона: академик Грот насчитал всего около 60финских слов, вошедших большею частью в русский язык северных губерний; лишь немногие подслушаны в средней Великороссии, например пахтать,  пурга,  ряса, кулепня (деревня). Но, не пестря лексики,  чудская  примесь  портила  говор, внося в него чуждые  звуки  и  звуковые  сочетания....". |40}}
===Мовні запозичення===
{{Основна|Московитський діалект/Мовні запозичення}}
Взагалі, якщо [[Наддніпрянський діалект|наддніпрянський]] та [[Західний діалект|західний]] діалекти формувалися на [[Українські цінності|народній основі]], певний час будучи навіть офіційною мовою [[Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське|Великого Князівства Литовського]], то московитський усебічно піддавався впливу [[Московське православ'я|церковнослов'янської мови]] з лексичного боку(наповнення московитської лексики болгаризмами та архаїзмами). До них належать, наприклад, такі звичні слова, як "вещь", "время", "воздух", "восторг", "глагол", "изъять", "награда", "облако", "общий", "сочинить", "тщетный", "чрезмерный" і багато інших, частина з яких співіснує із властиво руськими дублетами, що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівняємо (церковнослов'янське слово подається першим): влачить/волочить, глава/голова, гражданин/горожанин, млечный/молочный, одежда/одёжа, разврат/разворот, рождать/рожать, страж/сторож й інші. З церковнослов'янської в діалект запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні префікси "из-", "низ-", "пред-" и "со-") і навіть окремі граматичні форми — наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники "текущий" або "горящий" з відповідними їм московитськими формами "текучий" і "горячий", що збереглися в сучасному діалекті як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу "трепещет" (із невластивим українським формам чергуванням т/щ, порівн. московитське "хохочет" або "лепечет"). За своїм лексичним складом сучасний московитський діалект є в багатьох відношеннях близький до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту інших діалектів літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим, подекуди взагалі зникаючи. Згідно з [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%A1%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%88%D0%B0 сотнеслівними списками базової лексики Сводеша] московитський діалект є набагато ближчим до наддніпрянського та балтійського (відповідно 86% та 92% спільних слів), ніж до південнослов'янської болгарської мови (74%). Щоправда, незважаючи на розходження в граматиці, загальна для болгарської мови й московитського діалекту лексика в сучасній художній літературі становить близько 60% і доходить до 80% у публіцистиці.Загалом церковнослов'янські елементи пронизують всю структуру московитського діалекту – фонетику, морфологію, словник, стилістику – в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина – сучасну італійську мову.<br />
{{Цитата|...стає зрозумілим, чому російська мова прийняла слов’янізми, а українська – ні. Адже формування етносів і, відповідно, мов відбувалося в різні періоди: до приходу старослов`янської мови в Русі вже сформувався етнос із своєю мовою, на яку іншомовні елементи навіть упродовж кількох століть взаємодії в «мирних умовах» не могли справити істотного впливу. На північ від Русі консолідація різноетнічних елементів відбувалася пізніше – під зовнішнім тиском, який супроводжувався прищепленням віри та «її» мови.|36|Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"|}}
Назараз болгаризми  з неповноголосими, що витіснили повноголосі аналоги староукраїнської мови(град-город, мразь-мороз, мрак-морок, сладкій-солодкий, храбрый-хоробрий) проникли навіть в [[наддніпрянський діалект]] та активно захищаються особами, що не вчили історію мови далі ніж [[СРСР|після 1922-ого року]]. Також багато хто з прихильників "Живаґо вєлікарусскаґо язика" активно стверджує, що московитський діалект є ближчим до [[Українська мова|староукраїнської]], аніж наддніпрянський, бо у ньому присутнє більше слів з неї і ніби ближча фонетика (хоча це так лише під дулом <s>москальської</s>російської гвинтівки).<br />
На фонетику та структуру північно-московитських балачок великий вплив справили фіно-угорські мови (мерянська, мокшанська, більшість балтійсько-фінських, частково — комі та марійська мова).
<br /><br />
 
==Діалектні відмінності==
[[Зображення:Мапа поширення.png|300px|thumb|right|Розподіл діалектів [[Українська мова|української]] у східній [[Демократичний гуманістичний правовий розвинутий прогресивний захід|Європі]].]]
[[Зображення:Москальський гівно.jpg|300px|thumb|right|[[Понуре лайно]] - ваш діалект. Ви зовсім не знаєтесь у мовах.]]
[[Зображення:Pereklad2.jpg|300px|thumb|right|[[Google Translate|Ґуґл Перекладати]] демонструє.]]
[[Зображення:1308675099866.png|300px|thumb|right|]]
Московитський діалект має виразні відмінні риси у фонетиці, морфології та лексиці.<br />
У фонетиці такими особливостями є наявність "ро", "ло" і "ре", "ле" в коренях слів між приголосними на відміну від [[Наддніпрянський діалект|наддніпрянського]] та [[Західний діалект|західного]] діалекту, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» (моск. "крошить", "глотать", "тревога", "слеза", надд. "кришити", "глитати", "тривога"), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в інших діалектах (моск. "платье", "судья", укр. "плаття", "суддя"), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в наддніпрянському діалекті (порівняти моск. "город" ['gorat], надд. "город" [ɦo'rod]). У московитському діалекті кінцеві приголосні оглушуються. Набагато менше, ніж в інших, використовується фонетичний закон милозвучності (для зменшення збігу голосних або приголосних): моск. иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной, в наддніпрянському: чергування сполучників і — й, прийменників у — в — уві, дієслівних часток ся — сь, фонетичне модифікування прийменників з — зі(зо) — із, під — піді — підо, к — ік, часток би — б, сполучників хоч — хоча, же — ж, префіксів від(віді) — од; з — зі — із тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: іти — йти, Іван — Йван, весь — увесь, ще — іще, там — отам, ця — оця, йон-іон. У московитському діалекті поширене "акання" (вимовляють ненаголошену о як а <s>збоченці</s>). Також поряд поступово стає очевидним наближення до "якання". Не буде дивно, якщо через сторіччя літературною Великоросійською правильно буде саме "Чяво?".<br />
У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка (моск. "брат!", "сын!", надд., зах. "брате!", "сину!"), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням (моск. "Гена" — "Ген!"), відсутність чергування "к", "г", "х" з "ц", "з", "с" у відмінкових формах іменників (моск. «нога» — «на ноге», надд. «нога» — «на нозі»), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а(-я) під наголосом у іменників не середнього роду (моск. «учителя́», надд. «вчителі́»). На відміну від московитського, в [[Наддніпрянський діалект|наддніпрянському діалекті]]| 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім — давноминулий, «я був ходив»), три числа, на одну дієслівну та іменникову форму більше, збереглася четверта відміна, суттєво багатше суфіксальне словоутворення.
<br /><br />
===В московитсьому діалекті зникли такі можливості [[Українська мова|української мови]]===
 
'''Іменник:'''
 
*Число: [[Двоїна]];
*Відміна: ІV-та;
*Відмінок: Кличний;
*Лексика: Певна кількість слів з повноголосими змінилась на слова з неповноголосоми;
 
'''Дієслово:'''
 
*Час: Давноминулий;
*Форма: Спонукальна, перша особа множини (себто - <u>будьмо</u> та будемо - будєм);
 
'''Прикметник:'''
 
*Суфікси пестливості;
*Щонайвищий ступінь порівняння (утворюється додаванням що+найвищий ступінь);
*Закінчення ого в родовому відмінку (вимовляються як [аво] чи [ава]);
 
'''Загальна фонетика:'''
 
*Звук [о] в ненаголошеній позиції;
*Починає зникати звук [е] в ненаголошеній позиції;
*Відсутня (майже відсутня) милозвучність:
#і-й (та)
#у-в (ув, уві)
#ся-сь
#з-зі(зо)-із
#під — піді — підо
#к — ік
#би — б
#хоч — хоча
#же — ж
#від(віді) — од;
*Немає пом'якшених шиплячих, хоча на письмі вони все ще показуються;
 
'''Загальна граматика:'''
 
*Надзвичайно часте пом'якшення гортанних, чого ніколи не допускала [[Українська мова|давньоукраїнська мова]]
#Відсутнє чергування г-з-ж, к-ц-ч, х-с-ш іменникових відмінків при м'якому закінченні
#Слова "гибель", "Киев", "хитрый", "кидать"...
#У московитському діалекті збігаються форми позначення іменника та дієслова процесу:
 
<pre>
поведінка - поведение
поводження (від поводитись) - поведение
</pre>
 
<br /><br />
 
===Руська мова===
У 1596-ому році, вчитель, учений, церковний діяч [[Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське|Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтіського]], Лаврентій Зизаній видає у Вільно "Лексис" – перший друкований словено-руський словник на 1067 слів. Якимось дивом автор перекладає для руської людини такі незрозумілі слова як "врємя", "воі(ї)н" та інші, які ви можете бачити нижче.
 
<pre>блю́до - ми́ска
бл̃агопрiятный - до принятія лáцный, и тьíжъ вдячный, ми́лый
брáкъ - женитва, весéлъе
вóинъ - жолнЂр
враг - вóрогъ
вреди́тель - шкодца
врéмя - чáсъ
влáсть - влáда
господствýю - панýю
дЂяніе - спрáва
дЂ́ло - учи́нок
жáжду - прáгну, пи́ти хочỳ
желáнїе - пожадли́вость, хоть
жи́лище - мéшканьє, дóмъ
жáтва - жни́во
заключéніе - zамкнéнье
искушéнїе - досвЂдчéнье, прóба, спокýса
Для мешканців XVI сторіччя, що розмовляли на руській мові, незрозумілим було навіть слово "ікона", бо автор словникаперекладає його як: и́кона - ώбраzъ
касáнїе - дотык
коли́чество - кóлкость
ковáрство - хи́трость, дóвтЂпълéсть, зрáда
лицемЂр - ωблудный
лицè - осóба
лýчшїй - лЂ́ппшїй
мéсть - пóмста
мóлва - гóмонъ, гук ωт мóвы людскои, óкрик и тыж трвóга
мрак - мóрокъ
мЂ́лъ - вапнò и тьíжъ крéйда
наваждéнїе - zваджéнье
накаzáніе - кáране наýка, научáнье наупоминáнье
небрегỳ - недбáю
наслЂ́діе - ωдЂдичене, спáдок
наслЂдник - дЂ́дич
немóщный - немóцный
неприкосновéный - недоткнéный
недостóйный - негóдный.
орýжіе - брóнь, zброя
оупотребляю - оуживáю
оукаряю - ωсмЂвую
пáкость - перешкóда
плЂ́нник - неволник в пóлонЂ вzятый
прилежáніе - пи́лность
побЂ́дник - zви́тяжца, ри́церъ
роптáнїе - нарЂкáнье
раб - невóлникъ
Також автор перекладає для руських людей незрозуміле слово "сапог": сапóгъ - бóтъ
съвЂ́тъ - рáда, порáда
съвЂтую - рáджу
сквózЂ - скрózь
свЂди́тельство - свЂдóцъство
свЂди́тель - свЂ́докъ
слáдость - солодкость
слýчай - трафýнок притрафлене, примЂт
сóвЂст - сумнЂ́не
смирéнiе - покóра, понижéнье
тщеслáвіе - порожняя слáва
тáю - ростóплююся
требовáнїе - потрéба
труд - прáця
трудолю́бїе - кохáньеся в прáци
хрáбрость - мóжность, дýжость
ωтрицáнїе - ωтмЂ́тованье
Цáръ - крóль
шéствiе - хожене
юнóша - пáрубок, младéнецъ</pre>
 
Даний факт свідчить не лише про те, що інтенсивне насадження [[Московське православ'я|церковнослов'янської мови]] на північних землях колишньої [[Русь|Руси]] зродило попит на подібний продукт, а і про те, що наприкінці 16 сторіччя(1596!!!!!) основна маса лексичних відмінностей між сучасним надніпрянським та московитським діалектом була не зрозуміла. Ба навіть більше - сприймалася як іноземні слова<ref>З цього боку заяви деяких московських істориків і просто [[Казковий недоумок|ентузіастів]] про те, що [[українська мова]] є продуктом виймання з неї [[канонічно]]-руських слів на початку ХХ століття виглядають не просто смішними, а і результатом неосвіченості заанґажованого [[Ісконнік|ісконніка]].</ref>.
 
===Приклади московитського діалекту===
Декілька найтиповіших прикладів використання діалекту:
{{Цитата|{{Переклад|Fuckin fuck, хули привязался, ты бля, с животной фамилией? Пятница в моей религии - священный день, мои боги предают тебя анафеме, еблоид, тебе понятно?|Бісів біс, нащо пристав, ти, з тваринним прізвищем? П'ятниця в моїй релігії - священний день, мої боги накладають на тебе анафему,??????, тобі зрозуміло?}} |40}}
{{Цитата|{{Переклад|Анальчик иди ко мне родной, я тебе чучу запиздрючу. Смешно, я аж плякал ))))) |Анус іди до мене рідний, я тобі???? дам. Смішно, я аж плакав}}|40}}
{{Цитата|{{Переклад|Это не поможет мне засунуть свою здаровую балду в маленький кошачий анус, посоветуй что нибудь (|Це не допоможе мені запхнути свою велику штуку в маленький кошачий анальний отвір, порадь що-небудь (}}|40}}
{{Цитата|{{Переклад|Соблазнительные интим стрижки -это твое мощное оружие!|Спокусливі інтим стрижки - це могутня зброя!}}|40}}
Трохи канонічного:
{{Цитата|{{Переклад|Убѣйся объ стѣну нахъ!|Убийся об стіну повністю!}}|40}}
<br /><br />
 
==Поширення==
[[Зображення:Зона зараження.jpg|300px|thumb|right|Зона зараження]]
Діалект набув поширення, завдячуючи переважно зусиллям товстого [[тролінґ]]у [[Московія|московськими царями]] численних земель та придворним історикам, які своїми працями затвердили стереотип, неначе [[Україна]] до [[Русь|Русі]] має відношення опосередковане, в той час, як Московія - найбільш пряме (З цього приводу навіть назву взяли - "Росія", [[Русь]] з грецької).<br />
Загалом впродовж історії ми бачили неспинне розширення меж вживання діалекту. Чому [[Московія]] прагне замістити своїм ущербним діалектом більш багатий наддніпрянський чи західний дізнаєтесь у статті [[москальська ментальність]].
<br /><br />
 
==Сучасний статус==
{{YouTube|width=300|Yi1IBsrAAjY|Ех,... більше б таких учителів!}}
Наразі активно форситься московським урядом як "[[Homo sovyeticus|загальнозрозумілий]]". Фактично, є офіційним у, відповідно, [[Московія|Московії]], Білорусії, Казахстані та Киргизстані і прагне бути нав'язаний [[Україна|Україні]]. Численні промосковські партії, такі як [[Партія регіонів]], [[Вітренко|Прогресивні соціалісти]], з якогось диву хочуть діалекту державного статусу.
<br /><br />
==Способи позбутися звички чи вродженого комплексу використовувати московитський діалект==
[[Зображення:Путєн.gif|300px|thumb|right|Сышыш, чяво няпанятна та?]]
[[Британські вчені|Сучасна наука]] терміново рекомендує переходити на більш багаті [[Балтійський діалект|балтійський]], [[Наддніпрянський діалект|наддніпрянський]], [[Західний діалект|західний]] чи хоча б [[Русинський діалект|русинський]] або [[кубанський діалект|кубанський]] діалекти. Уся справа в тому, що, оскільки руська(українська) мова не є для [[Московити|московитів]] природною, вона з плином часу піддається усе більшій редукції, доказом чого є не тільки втрата багатьох ґраматичних категорій, а й сучасне нехлюйське ставлення до фонетики, де у вимовленні, а відповідно і аматорському письмі слова втрачають звуки. Наприклад, "слышишь" перетворюється на "сышишь", а якання і акання стають таки очевидними, що фразу "слышишь, чего не понятно то" вже навіть пишуть як "сышыш, чяво няпанятна та", причому звук [в] у слові "чего"(мара якась) теж піддається редукції, у результаті чого ми отримуємо "чя'о". Цілком можливо, що з плином часу(безумовно дуже довгого періоду, але кінечного), московмиський діалект стане настільки саморедукованим, що сумнівів у його подальшій історичній долі(повному і безповоротному зникненні) не залишиться. Тому рекомендуємо переходити на інші мови (для московитів бажано близькорідну - фінську чи угорську, бо мов мещери та муроми не залишилося) та позбуватися акценту.
<br /><br />
===Список знайдених слів, фонетично-зіпсованих з відображенням на письмі===
 
{| align="center" class="standard"
|+
! |зіпсоване моск.
! |офіційне моск.
! |літературною українською
|-----
| сышишь
| слышишь
| чуєш
|-----
| сотрит
| смотрит
| дивиться
|-----
| виш?
| видишь?
| бачиш?
|-----
| панимаш?
| понимаешь?
| розумієш?
|-----
| грит
| говорит
| каже(говорить)
|-----
| чаек
| человек
| людина
|-----
|
|
|
|+
|}
<br /><br />
 
===Московитський діалект та російська мова===
Серед населення [[Московія|Московії]] побутує думка, що московитський діалект - то не діалект, а повноцінна мова. Насправді т. з. "російська мова" - [[Книга у стилі "комікс"|мем у стилі форсед]] російської пропаґанди на Україні та в усьому світі. Вся суть у тому, що, аби повести за собою нарід, необхідно вигадати якусь велику ілюзію. От і вигадало керівництво спочатку, що Московія то не Московія, а Росія (переклад з грецької, якби сказали [[Русь]] - ніхто би не повірив), потім байку про Великоросійську мову. Навіть кілька разів забороняли, та як кажуть "ні, не огидно, що природньо...", от і [[наддніпрянський діалект|наддніпрянський]] найповніший діалект не вмре завдяки своїй красі та природності, чого не можна сказати про діалект московський, який якби його не форсили, давно би сконав у власній нікчемності.
<br /><br />
===Висновок===
[[Зображення:Псуваннямови.jpg|300px|thumb|right|Навіть самі [[московити]] розуміють [[Fail|недолугість]] свого діалекту.]]
Пора, прийшла пора зробити остаточний висновок щодо всього цього мовного питання. Тож:
#З вищенаведених фактів очевидно, що за майже 600 років існування діалект не зміг створити абсолютно ніяких нових граматичних категорій чи морфологічних одиниць(афікси - корінь, префікс, суфікс...). Більше того, багато категорій, перейнятих у [[Русь|Русі]] разом з мовою, вилучилися з вжитку [[Московити|суздальців]] за ненеохідністю. Усі інакші від [[українська мова|української]] лексичні одиниці були запозичені або з болгарської через [[Московське православ'я|церковнослов'янську]] або з мов [[Московити - фіно-угорці|фіно-угорських племен]] тих земель. Інші ж - скалічені українські(рус. "роз" - моск. "рас"). Навіть ті скорочені форми прикметників збереглися в розмовній мові, хоча так, у СУЛМ представлені скупо(повен, кожен, жоден).
#З вищенаведених фактів зрозуміло, що переважну відмінність у сучасній лексичній структурі між руською(українською) та т. з. "російською мовою" складають слова, запозичені з інших мов. Виключенням є лише неологізми вигадані такими вченими, як [[Аґітка:"Розумні люди діло кажуть"|Карамзін]]<ref>[http://ru.wikipedia.org/wiki/Карамзин,_Николай_Михайлович#Введённые_неологизмы Підтвердження]</ref>, та як бачимо більшість це такі ж запозичення, та декілька - особисті словотвори на основі тих же коренів.
#З вищенаведених фактів зрозуміло, що незрозумілість для українського мовця московитського діалекту пояснюється лише ледь чи не [[Балтійський діалект|литвинською]] фонетичною різницею з ледь чи не українським написанням діалекту і присутністю численних запозичень відсутніх в інших діалектах.
#З вищенаведених висновків зрозуміло, що окремої мови то ніякої і немає. І не тому, що вони скористали для основи нашу мову(розмежування є нормальним процесом мовотворення), а тому що після розмежування не створили собі анічогісінько, що могло б свідчити про хоч якусь мовотворчість, чим і пояснюється вражаюча схожість на руську мову 15-ого століття(якби не деградація, була б вражаюча ідентичність). Московитський діалект помирає. Повільно, але <s>швидко</s> рішуче. Про це свідчать такі [[Феєрія даунізму|феєризми]], як "чорт-чёрт", "тормаз-тормоз" та "итти-идти". Чисельні представники московитської ментальності добивають його то [[Жаргон падонкоф|падонкофскім]] написанням, викриваючи його неприховано-литвинську фонетику(от тільки цекання і дзекання нема, не біля [[Польща|Польші]] все-таки), то викручуванням слів задля надання їм комічного відтінку - "сурйозно","інтєрнєт"[[Це важко осягнути, втім і не треба|(тут детальніше: в моск діал пишеться то "е". що звучить як "є", але там вона звучить як "е", і тому москалі люблять в подібних словах хоча б раз, задля комізму вимовити все правильно)]] та ін..
#Різні [[Казковий недоумок|мітичні істоти]], які ніколи не вчили філолоґію і навіть у школі прогулювали уроки непотрібної української і потрібної, але такої ж нудної "російської", стверджують звідкись, що їх діалект багатший за наддніпрянський(що звісно ж не правда, як ви самі переконались), на чисельних демонстраціях виступають з гаслами "Мьі хотім говоріть по-русскі", забуваючи, що наша держава як ніхто надає їм честь говорити саме руською, а не по-москвинськи.
 
'''Додати нічого, все сказано. Цілі зрозумілі, завдання визначені, нужбо до праці, панове!'''
<br /><br />
 
==Цікаво знати==
*У московитському діалекті не існує кличної форми, але до Бога вони звертаються саме за кличним відмінком ("О, Боже!"). Хоча останнім часом поширеним є також звертання "О, мой Бог". Редукція.
*Московитський діалект утворився не природнім шляхом народницької ізоляції, а способом культурної асиміляції чужинців.
*Московити називають місяці за римською традицією. Фе!
 
<gallery>Файл:Копия (5) Копия ggg.jpg|
Файл:Копия (7) Копия ggg.jpg|
Файл:1336616706867.jpg|</gallery>
 
== Примітки ==
{{примітки}}
{{Україна|чим=ганьбою [[Велика Україна|Великої України]]}}
{{Москалі}}
{{Мови|2=[[Категорія:Діалекти української]]}}
 
[[Категорія:Мова]]

Версія за 01:28, 5 листопада 2017

Перенаправити на:

Отримано з https://drama.kropyva.ch/index.php?title=Московитський_діалект&oldid=8371