Російська мова

Матеріал з Енциклопедія Драматика
(Перенаправлено з Московитський діалект)
Перейти до: навігація, пошук
Fray tM.jpg

Це смітник, а не стаття!
Стаття переповнена сміттям та незрозуміло чим!

Російська мова, або ж Московитський діалект (також москвинський, москальський, суздальський, заліський чи чудський) — один з шести крупних діялектів руськох мови. Історично сформувався набагато пізніше літературної руської (14-15 століття), але тим не менш вважається носіями ледь не панівним. Загальна характеристика діялекту зводиться до значного псування української вимови, хоча написання при цьому часто збігається з українським.

Історія виникнення[ред.]

Файл:Писані мови.png
Ось так зрадники нашого діла назвали нас зрадниками своєї зради.
З кожним роком написана ними історія все більше посміхає.
« ...російська бере свій початок в українізованій слов`янській – книжній мові Х – XII століть. І зобов`язана саме православній церкві, разом з якою церковнослов`янська мова прийшла в Русь.  »

— Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"

Діалект почав давати паростки вже після завоювання русинами та зрусішання фіно-угорських племен залісся. Але виокремлюватися як окремий діалект, почав лише з від'єднанням від Руси Суздальської землі. Як можна прочитати у Ключевського:

« ...акающие говоры Великороссии образовались при обрусении чудских племен. Восточные инородцы, русея, вообще переиначивали усвояемый язык, портили его фонетику, переполняя ее твердыми гласными и неблагозвучными сочетаниями гласных с согласными. Обруселая Чудь не обогатила русского лексикона: академик Грот насчитал всего около 60финских слов, вошедших большею частью в русский язык северных губерний; лишь немногие подслушаны в средней Великороссии, например пахтать, пурга, ряса, кулепня (деревня). Но, не пестря лексики, чудская примесь портила говор, внося в него чуждые звуки и звуковые сочетания....".  »

Мовні запозичення[ред.]

Якщо наддніпрянський та західний діалекти формувалися на народній основі, певний час будучи навіть офіційною мовою Великого Князівства Литовського, то московитський усебічно піддавався впливу лексики зі церковнослов'янської мови. До них належать такі звичні слова як "вещь", "время", "воздух", "восторг", "глагол", "изъять", "награда", "облако", "общий", "сочинить", "тщетный", "чрезмерный" і багато інших, частина з яких співіснує із властиво руськими дублетами, що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівняємо (церковнослов'янське слово подається першим): влачить/волочить, глава/голова, гражданин/горожанин, млечный/молочный, одежда/одёжа, разврат/разворот, рождать/рожать, страж/сторож й інші. З церковнослов'янської в діалект запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні префікси "из-", "низ-", "пред-" и "со-") і навіть окремі граматичні форми — наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники "текущий" або "горящий" з відповідними їм московитськими формами "текучий" і "горячий", що збереглися в сучасному діалекті як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу "трепещет" (із невластивим українським формам чергуванням т/щ, порівн. московитське "хохочет" або "лепечет"). За своїм лексичним складом сучасний московитський діалект багато в чому є близьким до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту інших діалектів літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим, подекуди взагалі зникаючи. Згідно з сотнеслівними списками базової лексики Сводеша московитський діалект є набагато ближчим до наддніпрянського та балтійського (відповідно 86% та 92% спільних слів), ніж до південнослов'янської болгарської мови (74%). Щоправда, незважаючи на розходження в граматиці, загальна для болгарської мови й московитського діалекту лексика в сучасній художній літературі становить близько 60% і доходить до 80% у публіцистиці.Загалом церковнослов'янські елементи пронизують всю структуру московитського діалекту – фонетику, морфологію, словник, стилістику – в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина – сучасну італійську мову.

« ...стає зрозумілим, чому російська мова прийняла слов’янізми, а українська – ні. Адже формування етносів і, відповідно, мов відбувалося в різні періоди: до приходу старослов`янської мови в Русі вже сформувався етнос із своєю мовою, на яку іншомовні елементи навіть упродовж кількох століть взаємодії в «мирних умовах» не могли справити істотного впливу. На північ від Русі консолідація різноетнічних елементів відбувалася пізніше – під зовнішнім тиском, який супроводжувався прищепленням віри та «її» мови.  »

— Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"

Нині болгаризми з неповноголосими, що витіснили повноголосі аналоги староукраїнської мови (град-город, мразь-мороз, мрак-морок, сладкій-солодкий, храбрый-хоробрий) проникли навіть в наддніпрянський діалект та активно захищаються особами, що не вчили історію мови до початку ХХ століття. Також чимало прихильників "живова вєлікарусскаво язика" стверджує, що московитський діалект є ближчим до староукраїнської, аніж наддніпрянський, бо у ньому присутнє більше слів з неї і ніби ближча фонетика (хоча це так лише під дулом москальської російської гвинтівки).

На фонетику та структуру північно-московитських балачок великий вплив справили фіно-угорські мови (мерянська, мокшанська, більшість балтійсько-фінських, частково — комі та марійська мова).

Діалектні відмінності[ред.]

Розподіл діалектів української у східній Європі
Файл:Москальський гівно.jpg
Понуре лайно - ваш діалект. Ви зовсім не знаєтесь у мовах.

Московитський діалект має виразні відмінні риси у фонетиці, морфології та лексиці.

У фонетиці такими особливостями є наявність "ро", "ло" і "ре", "ле" в коренях слів між приголосними на відміну від наддніпрянського]] та західного]] діалекту, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» (моск. "крошить", "глотать", "тревога", "слеза", надд. "кришити", "глитати", "тривога"), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в інших діалектах (моск. "платье", "судья", укр. "плаття", "суддя"), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в наддніпрянському діалекті (порівняти моск. "город" ['gorat], надд. "город" [ɦo'rod]). У московитському діалекті кінцеві приголосні оглушуються. Набагато менше, ніж в інших, використовується фонетичний закон милозвучності (для зменшення збігу голосних або приголосних): моск. иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной, в наддніпрянському: чергування сполучників і — й, прийменників у — в — уві, дієслівних часток ся — сь, фонетичне модифікування прийменників з — зі(зо) — із, під — піді — підо, к — ік, часток би — б, сполучників хоч — хоча, же — ж, префіксів від(віді) — од; з — зі — із тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: іти — йти, Іван — Йван, весь — увесь, ще — іще, там — отам, ця — оця, йон-іон. У московитському діалекті поширене "акання" (вимовляють ненаголошену о як а). Також поряд поступово стає очевидним наближення до "якання". Не буде дивно, якщо через сторіччя літературною великоросійською правильно буде саме "Чяво?".

У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка (моск. "брат!", "сын!", надд., зах. "брате!", "сину!"), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням (моск. "Гена" — "Ген!"), відсутність чергування "к", "г", "х" з "ц", "з", "с" у відмінкових формах іменників (моск. «нога» — «на ноге», надд. «нога» — «на нозі»), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а(-я) під наголосом у іменників не середнього роду (моск. «учителя́», надд. «вчителі́»). На відміну від московитського, в наддніпрянському діалекті 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім — давноминулий, «я був ходив»), три числа, на одну дієслівну та іменникову форму більше, збереглася четверта відміна, суттєво багатше суфіксальне словоутворення.

В московитсьому діалекті зникли такі можливості української мови[ред.]

Іменник:

  • Число: Двоїна;
  • Відміна: ІV-та;
  • Відмінок: Кличний;
  • Лексика: Певна кількість слів з повноголосими змінилась на слова з неповноголосоми;

Дієслово:

  • Час: Давноминулий;
  • Форма: Спонукальна, перша особа множини (себто - будьмо та будемо - будєм);

Прикметник:

  • Суфікси пестливості;
  • Щонайвищий ступінь порівняння (утворюється додаванням що+найвищий ступінь);
  • Закінчення ого в родовому відмінку (вимовляються як [аво] чи [ава]);

Загальна фонетика:

  • Звук [о] в ненаголошеній позиції;
  • Починає зникати звук [е] в ненаголошеній позиції;
  • Відсутня (майже відсутня) милозвучність:
  1. і-й (та)
  2. у-в (ув, уві)
  3. ся-сь
  4. з-зі(зо)-із
  5. під — піді — підо
  6. к — ік
  7. би — б
  8. хоч — хоча
  9. же — ж
  10. від(віді) — од;
  • Немає пом'якшених шиплячих, хоча на письмі вони все ще показуються;

Загальна граматика:

  • Надзвичайно часте пом'якшення гортанних, чого ніколи не допускала давньоукраїнська мова
  1. Відсутнє чергування г-з-ж, к-ц-ч, х-с-ш іменникових відмінків при м'якому закінченні
  2. Слова "гибель", "Киев", "хитрый", "кидать"...
  3. У московитському діалекті збігаються форми позначення іменника та дієслова процесу:
поведінка - поведение
поводження (від поводитись) - поведение

Руська мова[ред.]

У 1596-ому році український учений і церковний діяч Лаврентій Зизаній видає у Вільно "Лексис" – перший друкований словено-руський словник на 1067 слів. Якимось дивом автор перекладає для руської людини такі незрозумілі слова як "врємя", "воі(ї)н" та інші. Кому цікаво — ось сам словник.

Даний факт свідчить не лише про те, що інтенсивне насадження церковнослов'янської мови на північних землях колишньої Руси зродило попит на подібний продукт, а і про те, що наприкінці 16 століття основна маса лексичних відмінностей між сучасним надніпрянським та московитським діалектом була не зрозуміла. Ба навіть більше - сприймалася як іноземні слова[1].

Приклади московитського діалекту[ред.]

Декілька найтиповіших прикладів використання діалекту:

« Fuckin fuck, хули привязался, ты бля, с животной фамилией? Пятница в моей религии - священный день, мои боги предают тебя анафеме, еблоид, тебе понятно?  »

— 40

« Анальчик иди ко мне родной, я тебе чучу запиздрючу. Смешно, я аж плякал )))))  »

— 40

« Это не поможет мне засунуть свою здаровую балду в маленький кошачий анус, посоветуй что нибудь (  »

— 40

« Соблазнительные интим стрижки -это твое мощное оружие!  »

— 40

Трохи канонічного:

« Убѣйся объ стѣну нахъ!  »

— 40

Поширення[ред.]

Файл:Зона зараження.jpg
Зона зараження

Діалект набув поширення, завдячуючи переважно зусиллям товстого тролінґу московськими царями численних земель та придворним історикам, які своїми працями затвердили стереотип, неначе Україна до Русі має відношення опосередковане, в той час, як Московія - найбільш пряме (З цього приводу навіть назву взяли - "Росія", Русь з грецької).
Загалом впродовж історії ми бачили неспинне розширення меж вживання діалекту. Чому Московія прагне замістити своїм ущербним діалектом більш багатий наддніпрянський чи західний дізнаєтесь у статті москальська ментальність.

Сучасний статус[ред.]

Ех,... більше б таких учителів!

Наразі активно форситься московським урядом як "общєпонятній". Фактично є офіційним у Московії, Білорусії, Казахстані та Киргизстані і прагне бути нав'язаний Україні за пітримки промосковських партій, таких як За життя та Оппоблок.

Московитський діалект як російська мова[ред.]

Серед населення Московії побутує думка, що московитський діалект - то не діалект, а повноцінна мова. Насправді т. з. "російська мова" - мем у стилі форсед російської пропаґанди на Україні та в усьому світі. Вся суть у тому, що, аби повести за собою нарід, необхідно вигадати якусь велику ілюзію. От і вигадало керівництво спочатку, що Московія то не Московія, а Росія (переклад з грецької, якби сказали Русь - ніхто би не повірив), потім байку про Великоросійську мову. Навіть кілька разів забороняли, та як кажуть "ні, не огидно, що природньо...", от і наддніпрянський найповніший діалект не вмре завдяки своїй красі та природності, чого не можна сказати про діалект московський, який якби його не форсили, давно би сконав у власній нікчемності.

Висновок[ред.]

Файл:Псуваннямови.jpg
Навіть самі московити розуміють недолугість свого діалекту.

Пора, прийшла пора зробити остаточний висновок щодо всього цього мовного питання. Тож:

  • За майже 600 років існування діалект не зміг створити абсолютно ніяких нових граматичних категорій чи морфологічних одиниць. Більше того, багато категорій, перейнятих у Русі разом з мовою, вилучилися з вжитку суздальців за ненеохідністю. Усі інакші від української лексичні одиниці були запозичені або з болгарської через церковнослов'янську або з мов фіно-угорських племен тих земель. Інші ж - скалічені українські (рус. "роз" - моск. "рас"). Навіть ті скорочені форми прикметників збереглися в розмовній мові, хоча так, у СУЛМ представлені скупо (повен, кожен, жоден).
  • Переважну відмінність у сучасній лексичній структурі між руською (українською) та т. з. "російською мовою" складають слова, запозичені з інших мов. Виключенням є лише неологізми вигадані такими вченими, як Карамзін[2], та як бачимо більшість це такі ж запозичення, та декілька - особисті словотвори на основі тих же коренів.
  • Незрозумілість для українського мовця московитського діалекту пояснюється лише ледь чи не литвинською фонетичною різницею з ледь чи не українським написанням діалекту і присутністю численних запозичень відсутніх в інших діалектах.
  • Окремої мови то ніякої і немає. І не тому, що вони скористали для основи нашу мову (розмежування є нормальним процесом мовотворення), а тому що після розмежування не створили собі анічогісінько, що могло б свідчити про хоч якусь мовотворчість, чим і пояснюється вражаюча схожість на руську мову 15-ого століття (якби не деградація, була б вражаюча ідентичність). Московитський діалект помирає. Повільно, але швидко рішуче. Про це свідчать такі феєризми, як "чорт-чёрт", "тормаз-тормоз" та "итти-идти". Чисельні представники московитської ментальності добивають його то падонкофскім написанням, викриваючи його неприховано-литвинську фонетику (от тільки цекання і дзекання нема, не біля Польші все-таки), то викручуванням слів задля надання їм комічного відтінку - "сурйозно","інтєрнєт" та ін.
  • Різні мітичні істоти, які ніколи не вчили філолоґію і навіть у школі прогулювали уроки непотрібної української і потрібної, але такої ж нудної "російської", стверджують звідкись, що їх діалект багатший за наддніпрянський(що звісно ж не правда, як ви самі переконались), на чисельних демонстраціях виступають з гаслами "Мьі хотім говоріть по-русскі", забуваючи, що наша держава як ніхто надає їм честь говорити саме руською, а не по-москвинськи.

Цікаво знати[ред.]

  • У московитському діалекті не існує кличної форми, але до Бога вони звертаються саме за кличним відмінком ("О, Боже!"). Хоча останнім часом поширеним є також звертання "О, мой Бог". Редукція.
  • Московитський діалект утворився не природнім шляхом народницької ізоляції, а способом культурної асиміляції чужинців.
  • Московити називають місяці за римською традицією. Фе!

Посилання[ред.]

  1. З цього боку заяви деяких московських істориків і просто ентузіастів про те, що українська мова є продуктом виймання з неї канонічно-руських слів на початку ХХ століття виглядають не просто смішними, а і результатом неосвіченості заанґажованого ісконніка.
  2. Підтвердження