Правопис 2019

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dor3.png

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Український правопис 2019 року — редакція правопису української мови, яка має на меті повернути норми досовєцької правописної традиції. Благодать для скрипникофаґів і повна нісенітниця на думку пересічних мешканців.

Що це і навіщо?[ред.]

Суть реформи в тому, щоби наблизити офіційну мову до реальної (скажімо, закріпити фемінитиви чи варіативність -у/-ові) та повернути необґрунтовано репресовані мовні норми, як-от окремі від кацапської правила передачі іншомовних запозичень і власних назв. Ясна річ, що совіцький правопис 1933 року мав за мету лишень примусово зблизити українську з кацапською. Докладніше про те, якої хуйні наробили автори правопису 33 року (серед яких, між іншим, не було мовознавців), можна почитати у Вікіпедії.

Реформи ортографії час від часу — це природня практика, бо мова лексично та граматично поступово змінюється весь час, велком ту реаліті. Незмінними є хіба що мертві мови типу класичної латини (розмовні варіанти латини розвинулися згодом в окремі мови). Є унікуми, котрі стверджують, що «краще б зайнялися дєлом, а не отим-во всяким» та кого їхня думка цікавить, якщо вони не здатні зв'язати двох слів до купи? Що цікаво, були навіть спроби оскаржити в суді введення нового правопису, але всім як завжди.

У цілому, більшість мовознавців схвалюють новий правопис, адже він питоміший для української мови, однак зміни є дуже несміливими, бо є варіативість написання.

Зміни в правописі[ред.]

  • Вживання ф або т на місці [θ] у запозиченях з грецької: міф/міт, ефір/етер, кафедра/катедра;
  • Передання дифтонгу au як ау або ав: пауза/павза, аудієнція/авдієнція, фауна/фавна;
  • Передання [ɡ] як г або ґ у іншомовних власних назвах: Гегель/Геґель, Гемінгвей/Гемінґвей, Гуллівер/Ґуллівер;
  • Закінчення на і або и у родовому відмінку третьої відміни у художніх текстах: радості/радости, Русі/Руси, смерті/смерти;
  • Вживання і або и на початку питомих слів перед р та н: ірод/ирод;
  • Скасування вставного й перед йотованими голосними: фойє → фоє, Гойя → Гоя, Шантійї → Шантії;
  • Написання окремо пів: пів будинку, пів яблука, пів години, пів Радехова;
  • Заміна всюди корня ект на єкт: проєкт, траєкторія.
  • Відкоригування написання слів з дефіcом: поп-музика → попмузика, веб-сторінк → вебсторінка, прес-конференція → пресконференція і міні-спідниця → мініспідниця;
  • Написання релігійних понять з великої букви: Бог, Трійця; а назв посад українських урядовців — з маленької: президент;
  • Використання фемінітивів: директорка, поетеса, робітниця, фахівчиня;
  • Досить заплутане вживання лапок. Назви марок автівок, приладів тощо пропонують брати в лапки і писати з великої букви: літак Руслан, проте назви самих цих виробів (крім тих, що збігаються з власними назвами) — у лапках із малої: запорожець, боїнг, панасонік. Але: Тесла, Таврія — бо утворені від власних назв. Але і тут є винятки: жигулі́, мерседес. Ба більше, у побуті назви засобів пересування можна вживати без лапок: приїхали на запорожці; каталися на мерседесі;
  • Жіночі імена, що закінчуються на губний або м’який приголосний, відмінюємо: Ізабе́ль — Ізабе́лі, Міше́ль — Міше́лі, Зейна́б — Зейна́бі, Руф — Ру́фі.

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]