Японська мова

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сабж, прямокутний у рамочці.

Японська мова (日本語, нігонґо) — державна найпоширеніша мова на Японських островах й заразом оригінальна мова цих ваших китайських порнокоміксів та порномультиків. Захоплення останніми у 95 % випадків є причиною з якої цю мову хтось вивчає, окрім самих японців.

Суть

До 60 % лексики складають по-дебільному переозвучені китайські ієроґліфи. Інші — по-дебільному переписані ієрогліфи. Ще якась частина — по-дебільному запозичені слова з інших мов, переважно англійської. Втім, за винятком кани, для тих, хто знає китайські ієроґліфи, письмову мову зрозуміти практично не проблема, що властиво. Подекуди для малих і тупих ієрогліфи супроводжуються фуріґаною — мала [переважно] хіраґана над ієрогліфами. Отака хуйня, малята.

Мова має три види письма: канджі (китайські ієроґліфи) і кана (складова абетка), котра поділяється на округлу хіраґану і катакану з катан. Здавалося б, ну нахія?! Добре, можна ще збагнути сполуку канджі + хіраґану, як корінь слова + відмінювана частина, бо фонетика, чорт візьми, дуже бідна, коли порівнювати з корейською, тому омонімів дохуя, хоча можна було якось допомогти позначками тонами, котрі замість наших наголосів, можливо[ Що? ]. Але ж катакана збереглася, і дійшло, що вона вживається переважно для запозичених слів. Цікаво, що катакана вживається також айнами. Так і живемо. Для латинкоїбів є ромаджі, якою японці друкують оцю всю хуйню. A для підарів є каомоджі ( ͡° ͜ʖ ͡°), котрі, схоже, розвинулися до емоджі 😏, де е-моджі (зобрагознак), а не емо-джі (емоція-письмо), як декотрі гадають за логікою слова ромаджі.

Особливості

Фонетика

Вона справді бідна: 14–15 основних приголосних (алофони відкинемо) і 5 голосних. Для порівняння, скільки приголосних мають інші мови: українська — 32, a англійська — 24 (не враховуючи говірок). Але голосні та приголосні можуть бути також подовженими. Можна, звісно, припсячитись до якоїсь поліванівки і гавкати, але краще розглянемо звучання і різницю з нашою.

Складова абетка, а отже складова вимова: після приголосної завжди буде голосна, винятком є лише н, котра насправді вважається окремим складом і не є справжньою (для цього є окремий ряд), а Богу відому н, а також при слушній нагоді змінювати звук на м перед губними чи англійську ng перед к і ґ, а також подеколи на нашу коротку нн. Інші звуки Богу відомі — ф (прикладу не буде, то вже для надто розумниx), у (як наша, але неогублена, і любить, падло, подеколи типу зникати), а також вартий окремої уваги — р, котрий щось між нашими р і л, тому є причиною лулзів або кривавих війн, як наприклад Горо і Голо.

Горе для україномовного коміркожитця: треба окремо буде вмикнути московську чи польську щелепу, аби належно вимовляти шиплячі і помʼякшувати певні приголосні. Можемо лише радіти, що в наш, а наш г є ближчим для ряду твердого h (коли мякий, то німецьке х)[ Що? ]!

Як і в більшості іноземних мов, по-дурному є оѕвінчуваня чи оглушеня звуку. Наприклад, перший корінь у згаданому као-можі (лицезнак) раптово стає аге-ґао (стогінолицє)[ Що? ].

Система Поліванова і не тільки

Коли після поразки в Другій Світовій япошки стали холуями США, америкоси швидко припсячили їхню складну мову до своєї примітивної латики, і стали деякі звуки та склади ототожнювати із звуками та складами із своєї рідної — англійської, вийшло щось на зразок суміші жирафи та єнота. Спроби перекласти японську систему подання звуків на кацапську і англійську були, і результатом стали дві системи передачі запису звуків японської мови кирилицею (система Поліванова) та латиницею (система Гепберна). Срачі між ними полягають в тому, що при транслітерації з полівановської на гепбернівську виходить казна-що, а самі япошки усцикаються зі сміху, дивлячись на ці спроби.

Для українців є дохуя систем, на які, втім, так чи іншакше вплинули кацапська чи англійська транслітерація японської. Основними проблемами є мʼякшення і довжина звуку, а також, власне, пристосуваня українською вимови, котра ненавидить голосні, як Японська — приголосні.

Основні риси, за які людина, що має вуха і хоча б елементарні уявлення про мову Священих Островів, не сприймає систему Поліванова:

  • Передача японського складу し і його похідних (しょ、しゅ、しゃ) як "сі", "сьо", "сю" і "ся" відповідно. За "Кісімото" і "сусі" наш батальон націонал-анімешників ім. Олександра Коваленка буде катувати манґьоке-шярінґаном.
  • Аналогічна ситуація з じ、じょ、じゅ、じゃ. Ці збоченці передають ці звуки як "дзі", "дзьо", "дзю", "дзя". Радимо на всіх, хто каже слово "кандзі", випробовувати прийоми джіуджіцу
  • А найбільша зрада поліванувтих — це передача ち、ちょ、ちゅ、ちゃ як "ті", "тьо", "тю", "тя". Якщо ваш знайомий називає богоподібних аніме-богінь тянками, напоїть цього москаля тяєм із цианідом і нагодуйте сьоколадкою з лайна


Чергова гівнованівка

Аби гівна не було мало, Юродливий радо для безосів привнесе ще:

あ / ア а い / イ і う / ウ у え / エ е お / オ о
か / カ ка き / キ кі く / ク ку け / ケ ке こ / コ ко きゃ / キャ кʼя きゅ / キュ кʼю きょ / キョ кйо
さ / サ са し / シ ші す / ス су せ / セ се そ / ソ со しゃ / シャ шя しゅ / シュ шю しょ / ショ шьо
た / タ та ち / チ чі つ / ツ цу て / テ те と / ト то ちゃ / チャ чя ちゅ / チュ чю ちょ / チョ чьо
な / ナ на に / ニ ні ぬ / ヌ ну ね / ネ не の / ノ но にゃ / ニャ ня にゅ / ニュ ню にょ / ニョ ньо
は / ハ га ひ / ヒ хі ふ / フ фу へ / ヘ ге ほ / ホ го ひゃ / ヒャ хʼя ひゅ / ヒュ хʼю ひょ / ヒョ хйо
ま / マ ма み / ミ мі む / ム му め / メ ме も / モ мо みゃ / ミャ мʼя みゅ / ミュ мʼю みょ / ミョ мйо
や / ヤ я ゆ / ユ ю よ / ヨ йо
ら / ラ ра り / リ рі る / ル ру れ / レ ре ろ / ロ ро りゃ / リャ ря りゅ / リュ рю りょ / リョ рьо
わ / ワ ва を / ヲ о
ん / ン н
が / ガ ґа ぎ / ギ ґі ぐ / グ ґу げ / ゲ ґе ご / ゴ ґо ぎゃ / ギャ ґʼя ぎゅ / ギュ ґʼю ぎょ / ギョ ґйо
ざ / ザ за じ / ジ жі ず / ズ зу ぜ / ゼ зе ぞ / ゾ зо じゃ / ジャ жя じゅ / ジュ жю じょ / ジョ жьо
だ / ダ да ぢ / ヂ джі づ / ヅ дзу で / デ де ど / ド до ぢゃ / ヂャ джя ぢゅ / ヂュ джю ぢょ / ヂョ джьо
ば / バ ба び / ビ бі ぶ / ブ бу べ / ベ бе ぼ / ボ бо びゃ / ビャ бʼя びゅ / ビュ бʼю びょ / ビョ бйо
ぱ / パ па ぴ / ピ пі ぷ / プ пу ぺ / ペ пе ぽ / ポ по ぴゃ / ピャ пʼя ぴゅ / ピュ пʼю ぴょ / ピョ пйо

Примітки

  • Буква н перед губними стає м, а перед голосною, н і м апострофуємо;
  • Довгі голосні і приголосні подвоюємо, коли маємо поспіль голосну, але чит розмежний, то межи апострофуємо.

Далі буде, але поки най буде так.

Катаканівка

Зворотна умовна хуйня, якщо хтось любить писати катаканою замість кирилиці[ Що? ].

a ア и ヤ т タ
б ボ й ヲ у ウ
в ワ к カ ф フ
г バ л ル х ハ
ґ ガ м マ ц ツ
д ダ н ナ ч チ
е エ о オ ш シ
ж ジ п ホ дз ヅ
з ザ р ラ дж ヂ
і イ с サ ь ィ

Багато хто бере за основу через ряд у, котра подекуди зникає, бо японці так роблять. Але то хуйня, бо це буде називатися укураіінушюка, як інґліш, а не українська на катакані. Також не варто забувати про парність приголосних. Взято за основу ряд а і о, якщо де збереглася непотрібна нам напівдзвінкість, а також ряди і і у для допоміжних звуків. Для й вжито той ряд о до ряду в, бо в і й є апроксиматами.

Див. також

Посилання