Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Історія Московії

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dor3.png

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Vatnye1.png

Я не вірю!
Ви всі брехливі кровосісі!!! У всьому винні Піндоси!!! Бендерівці!!! Капіталісти!!! А кляті малороси мають покаятись та повернутись під крило Мами-Рашки!!!

Viewpoint 1.png

Стаття "Інкубатор/Історія Московії" написана упереджено!
Стаття розповідає про дискусійне питання і відображає лише одну з наявних точок зору, що може спровокувати війну редагувань і дупобіль у читача. Якщо ви взагалі не згодні з тим, що автор-мудило тут написав, то ласкаво просимо до обговорень або створення окремого розділу наприкінці з альтернативною точкою зору. Ми обов'язково розглянемо ваші скарги та відкорегуємо текст відповідно до ваших поглядів.


Історія Московії - набір fail-ів та win-ів, пиздецю, анекдотів про гопників та втілених у життя сюжетів шансону, які відбвалися "за порєбріком" (себто на схід від Українського муру) впродовж історії.

Суть[ред.]

Короткий переказ[ред.]

« Блядська історія Росії то якась єресь. Читаю і охуїваю - населення і бояри втікали на північ, багатий край, ліси і ріки, піздєц просто ахуєть багатий край - нормальної землі нема, тільки ліси і болота. Йобані москальські історики з своєю імперскьою пропагандою. »

— Крик душі анонімуса

X 4be30067.jpg
Demotivators.org.ua-331656-3.jpg

Оскільки основною популяцією Ерефії (вона ж Раша, а для них навіть Наша Раша) є, ви таки не повірите, куме, москаль, історію Ерефії слід щільненько пов'язувати з історією москалів.

Пра-пра-Батьківщиною Ерефії слід вважати країну Моксель, пізніше звану Московією за назвою головного села Московії - Москви. Народилося це диво десь у 1270 роках [1], що можна вважати епізодом тонкого тролінгу москалів, оскільки самі вони якогось милого рахують народження сталіцьі з 1149 року.

Народження відбулося в сумовитих угро-фінських лісах, куди (мабуть, по-п'яні) забрів Довгорукий Юрій.

« Нам також відомо, що слов'янські племена не мали жодного споріднення з племенами меря, мурома, весь, мещера, перм, печора, мокша, мордва, марі, які жили в X—XIII століттях -

у землі Моксель, а пізніше — в Московії, споконвічній землі великоросів. То були племена іншого, не слов'янського походження, а споконвіків фінського. Навіть ворожість між слов'янськими та фінськими племенами того часу була інакшою. Згадайте: прибулець "суздалець-залешанин" Андрій Боголюбський не просто посів великокнязівський престол, а вперше розорив Київ і потім знову втік у лісові суздальські нетрі, — адже він був зовсім іншого виховання і мав фінське племінне оточення та психологію тайгової людини, тож не став засиджуватися в Києві. Суздальська земля (земля Моксель) у XII столітті була глухоманню. Людям, які жили в цій землі, не були потрібні європейська культура й писемність, європейський спосіб мислення. Московія на сотні років прирекла себе на дике, розбійне життя. Згодом на психологію московита наклали відбиток запозичення монголо-татарського інстинкту завойовника і моторошні спогади про багаторічні приниження від Орди. Так до XVI століття сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві й люті.

»

[2]


Одразу при народженні москалів по черзі тролили київські князі, татари Золотої орди, інші татари Османської імперії із консульським представництвом в тоді ще не українському Криму.

Потім москальський цар Пьотр Пєрвий шляхом інтелектуального набігу примудрився пограбувати сусідні коровани, і Моксель-Московія стала Рассієй, відкіля і розпочався Синдром Старшого брата.

Коли три лідери - Єльцин, Кравчук і Шушкевич - зібралися в Біловезьку Пущу побухать, після певної кількості випитої горілки трійця вирішила, що Горбачов їм не Прєзік, що і стало початком епік фейлу Совка, а, заодно, і початком новонародження Ерефії.

УРЖ все було не так просто. Від Совка відколовся ряд незалежних країн, а Ерефія лишилася на місці Ерефії. Самий лулз з цього - Дєнь Нєзавісімасті Расії

« Если размазать Москву по России, то получилась неплохая страна »

— 23

До Київської Русі[ред.]

Muromian-map.png

Залісся у складі Русі[ред.]

Залісся[ред.]

Звідки походить ця назва? Як не складно здогадатись, землі Суздальських та інших єбєней знаходились "за лісом" по відношенню до Русі.

« Вирізняючись суворим кліматом, населена бідними фінськими племенами (Весь, Меря), вона вважалася найостаннішим уділом між волостями Мономаха... »

— Дмитро Іловайський [1]

Розорення Києва 1169[ред.]

"Москалі руйнують Київ у 1169-му" - Зображення у підручнику з історії України опублікованому 1934-го року у Львові
Мініатюра з Радзивілівського літопису. На ній, зокрема, зображено ґвалт дружини київського князя Мстислава Ізяславича, Агнеси Болеславівна. Так само москалі силуватимуть німкень у 1945.

Монгольська навала[ред.]

Відокремлення від Києва[ред.]

Московія[ред.]

Данило Олександрович (1263—1303)[ред.]

Юрій Данилович (1303—1325)[ред.]

Подивіться лишень на цей недогризок

Іван I Калита (1325—1340)[ред.]

Симеон Іванович Гордий (1340—1353)[ред.]

Іван II Красний (1353—1359)[ред.]

Дмитро Донський (1359—1389)[ред.]

Улус Джучі, недобитий литовськими військами, з рештою, намагався ширитись у своїх територіях. На цей раз погляд його впав на мале Тверське князівство на кордоні з ВКЛ. Втім, литвини стали на оборону останнього, аби не дати Дмитру Донському провести "маленьку переможну війну" та й взагалі не допустити збільшення протяжності кордону з дикими варварами зі сходу. Московсько-литовська війна тривала 4 роки. ВКЛ тричі ходило під стіни Москви. 21 грудня 1368 військо Великого князівства Литовського завдало нищівної поразки московським силам на р. Тростня, однак тоді взяти Москву не вдалося. З рештою, за два роки після епічної поразки після першого походу, Донський охуїв в край і почав погрожувати Ольгердові. Останній не став чекати, зібрав литовські та руські дружини та пішов під стіни Кремля. Невідомо, чим думав московський князь лякаючи перетворенням Твері у радіоактивне попелище, однак поява союзного війська в той час, як він повертався з церкви, змусила його обісрати свої лапті та сховатись у Білокам'яній. Звичайно, за слова потрібно відповідати, тож Дмитро розуміючи, що ляпнув зайвого, почав виправдовуватися буцімто "Ви нєправільна нас понялі", "Я жє пашутіл" та благати балта залишити його й надалі царювати у своєму місті. Отримавши від москалів величезний викуп та клятву не зазіхати на Твер, Ольгерт, як і обіцяв, притулив свого списа з "Погонею" до воріт столиці улусу Джучі й патосно сказав: "Пам'ятай, що копіє литовське стояло під Москвою".
В очевидь, Дмитрик забув про це. Допоки у 1370 Литва була зайнята серйозними справами (війною з Тевтонським орденом та поляками), а не розбірками зі сцикливими школярами, Донський напав на Тверське князівство захопивши його західні території, які межували з ВКЛ, аби не допустити надходження допомоги з боку європейских союзників. Михайло Олександрович - тверський князьок - втік до Великого князівства та почав канючити у Ольгерда повернення його додомцю силою балтійсько-руських списів. Втім, зрозумівши, що жалюгідному вассалу Золотої Орди ніхто на цей раз не допоможе, тверський князь поїхав до своїх господарів просити ярлик на Володимирське князівство, яким володіла хижа Москва. Отримавши його, виявилось, що Міша спричинив тим самим термоядерний дупобіль у Кремля та спровокував ще більшу агресію на Твер. Такий пиздець на східному кордоні князь литовський терпіти більше не міг, тож аби Олександрович від'їбався від нього зі своїм ниттям про допомогу, він послав на Москву невеличкий загін, яким мав би її втихомирити. Авжеж, столицю захопити йому не вдалося (власне, цього й не вимагалося), однак ці дії змусили Московію вдатися до укладення перемир'я 29 червня 1371 року. Аби більше не бруднити меч кацапською кров'ю, Ольгерд видає свою дочку Олену у заручини з князем серпухівським Володимиром Андрійовичом — двоюрідним братом та найближчим союзником Дмитра Івановича. Таким чином він пролонгував перемир'я до 26 жовтня 1371 року. Навесні 1372-го року москалі знову почали точити зубки на Твер. Маючи досвід попередніх кампаній, Кейстмут бере свого синка Вітовта та його дружбана дитинства, а за сумісництвом й сина Ольгерда - Андрія Ольгердовича та 7 квітня 1372 року,(спойлер: одночасно з виступом Михайла Олександровича проти Дмитра Івановича), йде на Твер. Допоки вони туди йшли, то встигли ще й прихопити Переяслав-Залєській (поселення засноване москалями як копію того самого міста у себе в НЕОЧІКУВАНО! Заліссі). Свою переможну ходу вони продовжили й захопленням міст Кашин та Торжок. Тверське та литовське війско з'єдналися біля Любуцька аби втретє йобнути Москву. Туди ж підійшли і війська Московії. Декілька днів вони стояли розділені невеличким яром і тицяли одне одному факи, але так і не наважились вступити у борню, оскільки руські дружини вирішили, що рубати москалів в далечі від дому якось неправильно. Втім, їх нащадки-козаки вправлять цю прикру помилку двома століттями пізніше. З рештою, втомившись стояти без діла, Москва уклала Любуцький мир з Вільнюсом та Твер'ю. Мир передбачав визнання Московією литовської протекції над Твер'ю.

Василь I Дмитрович (1389—1425)[ред.]

Василь II Темний (1425—1433)[ред.]

Юрій Дмитрович (1433)[ред.]

Василь II Темний (1433—1434)[ред.]

Юрій Дмитрович (1434)[ред.]

Василь Юрійович Косий (1434)[ред.]

Василь II Темний (1434—1445)[ред.]

Дмитро Юрійович Шемяка (7 липня — 1445)[ред.]

Василь II Темний (1445—1446)[ред.]

Дмитро Юрійович Шемяка (1446—1447)[ред.]

Василь II Темний (1447—1462)[ред.]

Іван III Васильович (1450—1462)[ред.]

Іван III Васильович (1462—1505)[ред.]

Іван Іванович Молодий (1471—1490)[ред.]

Дмитро Іванович Онук (1498—1502)[ред.]

Василь III Іванович (1502—1504)[ред.]

Василь III Іванович (1505—1533)[ред.]

Іван IV Грозний (1533—1547)[ред.]

Московське царство[ред.]

Іван IV Васильович Грозний (1547—1575)[ред.]

Симеон Бекбулатович(1575—1576)[ред.]

Чингізід

Іван IV Васильович Грозний (1576—1584)[ред.]

Федір I Іванович (1584—1598)[ред.]

Ірина Федорівна Годунова (1598)[ред.]

Борис Федорович Годунов (1598—1605)[ред.]

Федір II Борисович Годунов (1605)[ред.]

Дмитрій I (1605 — 1606)[ред.]

Василь IV Шуйський (1606—1610)[ред.]

Сагайдачний штурмує Москву

Владислав IV (1610—1613)[ред.]

Ваза (Швед)

Михайло Федорович (1613—1645)[ред.]

Сагайдачний перемагає у двобої Бутурліна
Сагайдачний перемагає у двобої Бутурліна

Олексій Михайлович (1645—1676)[ред.]

Федір III Олексійович (1676—1682)[ред.]

Софія Олексіївна (1682—1689)[ред.]

Іван V Олексійович (1682—1696)[ред.]

Російська імперія Романових[ред.]

Ребрендинг[ред.]

Петро I (1721—1725)[ред.]

Катерина I (1725—1727)[ред.]

Петро II (1727—1730)[ред.]

Анна Іванівна (1730—1740)[ред.]

Іван VI (1740—1741)[ред.]

Єлизавета Петрівна (1741—1761)[ред.]

Російська імперія Гольштейн-Готторп-Романових[ред.]

Петро III (1761—1762)[ред.]

Катерина II (1762—1796)[ред.]

Павло I (1796—1801)[ред.]

Олександр I (1801—1825)[ред.]

Микола I (1825—1855)[ред.]

Олександр II (1855—1881)[ред.]

Олександр III (1881—1894)[ред.]

Микола II (1894—1917)[ред.]

Російсько-Японська війна 1905-го[ред.]

Перша світова війна[ред.]

Громадянська війна[ред.]

Russia1918.png

Лютневий переворот[ред.]

Тимчасовий уряд[ред.]

Жовтневий переворот[ред.]

Довоєнний СРСР[ред.]

Утворення[ред.]

Голод(1921—1923)[ред.]

Голод(1932—1933)[ред.]

Індустріалізація та колективізація[ред.]

Пакт з німцями[ред.]

Друга світова війна[ред.]

1939[ред.]

1940[ред.]

1941[ред.]

1942[ред.]

1943[ред.]

1944[ред.]

1945[ред.]

Воєнні злочини[ред.]

« Дадім отпор душітєлям
Всєх пламенних ідєй,
Насільнікам, ґрабітєлям,
Мучітєлям людєй.
»

— пісня "Свящєнная война"

"Навіщо я народилася дівчинкою?" - автобіографічний твір Габріели (Габі) Кьопп - першої німецької жінки, яка наважилався під власним іменем написати спогади про те, як 1945 року у 15-річному віці стала жертвою сексуального насильства з боку радянських солдат.

РОА та колаборація з нацистами[ред.]

спасіба дєду за...

Росіяни дуже люблять дорікати українцям за їх, буцімто, масову колаборацію з нацистами. Втім, це викликано особистими комплексами і бажанням відволікти увагу від дійсно цікавої статистики. Дивізія СС "Галичина", яку люблять згадувати москалі, налічувала 12 000 осіб за весь час існування і була найбільшим українським формуванням яке воювало в лавах німців. Відповідно до офіційного перепису населення СРСР 1939-го року, українців в межах Імперії зла проживало близько 28 111 007 осіб (більшість етнічних територій перебували під червоною окупацією на момент дослідження , в т. ч. і Галичина). Москалів же по всій "країні рад" нарахували аж 99 591 520 рил. Найбільше колабораціоністське угрупування Московії, відоме під назвою "РОА" нараховувало 800 000 армійців за весь час існування. Шляхом нескладних розрахунків дізнаємося, що відсоток безпосередніх колабораціоністів серед населення у москалів складає 0,8% (майже кожен сотий), тоді як в українців ця цифра мізерна: 0,04% (лише 1 особи на, увага, 2500). І ця статистика враховує лише найбільший підрозділ росіян на стороні Гітлера. Також, візьмемо до уваги те, що Україна протягом війни була повністю окупована нацистами, тоді як під німецьким чоботом опинилися не всі москалі (нагадаю, що вони нерівномірно, криво розмазані по території від Смоленська до Магадану). В часи найглибшого просування Вермахту вглиб СРСР, під його владою проживала третина від загальної кількості москалів в Союзі (європейська частина Московії традиційно вважається більш придатною для життя порівнюючи з сибірськими єбєнями). Відповідно, 800 000 колаборантів РОА були набрані з, приблизно, 33 197 000 росіян, які перебували під владою німців. Подумайте самостіно, чи могли добровольці з Уралу записатися до лав, скажімо, 1-шої російської національної бригади СС «Дружина»? Це зробити могли виключно ті 33 лями кацапів, які жили на окупованих територіях. Перераховуємо пропорцію, і отримуємо, що з 33 197 000 осіб, які з приходом чуваків зі свастиками отримали доступ до MP-40 та німецького командування, пропозицією скористався кожен 40(!), або 2,5% від росіян на окупованих територіях. Отже, сприяння нацистам було більш поширене та массове у Росії навіть зважаючи на різницю у кількості населення між Україною та Московією.

Національність Кількість на момент 1939 року Опинилось під німецькою окупацією Приблизна кількість колаборантів % колаборантів від загальної кількості % колаборантів від кількості людей на окупованих територіях
Українці 28 111 007 28 111 007 (Україна була повністю окупована) 12 000 0,04% 0,04%
Москалі 99 591 520 33 197 000 (європейська частина Московії) 800 000 0,8% 2,5%

Варто зазначити, що жодна із держав, що нині існують, не використовує символіку регулярних підрозділів у складі Вермахту, каральних батальйонів, батальйонів СС та регулярних частин армії нацистів на офіційному рівні та в якості офіційно встановлених державних символів. Жодна, окрім Російської Федерації, чий триколор-аквафреш є символом дивізії "Руссланд", прапор військово-морських сил aka Андріївський хрест - символ "Російського корпусу".

Назва Чисельність Командувач Символ Роки існування Посилання на вікі
Всі колабораціоністські формування 15000000 Різні 2560px-Flag of Russia.svg.png 1939 - 1945 Вікі
Російська визвольна армія (РОА) 800000 Андрій Власов, С. К. Буняченко РОА.png 1942 - 1945 Вікі
Дивізія «Руссланд» 10000 Б.А. Смисловскій First Russian National Army.jpg 1945 Вікі
Російський корпус 11197 М. Ф. Скородумов 1920px-Naval Ensign of Russia.svg.png 1941 - 1945 Вікі
1-ша російська національна бригада СС «Дружина» 3000 Володимир Володимирович Гіль 2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png 1942 - 1944 Вікі
Російська національна народна армія 637 Сергій Миколайович Іванов Рнна.png 1942 - 1943 Вікі
29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» 15000 Б. В. Камінський RONA 2 versions.svg.png| 1944 Вікі
30-та гренадерська дивізія СС 7000 Ганс Зіглінг 1280px-30th Waffen Grenadier Division of the SS.svg.png 1944 Вікі
Російський Добровольчий Полк «Варяг» 600 М. А. Семенов 2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png 1942 - 1945 Вікі
Козачий Стан 24000 С.В. Павлов 2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png 1942 - 1945 Вікі
1-ша козача дивізія 18 000 Фон Шульц 1st Cossacks Division.svg.png 1943 - 1945 Вікі
15-й козацький кавалерійський корпус СС 25 000 Гельмут фон Паннвіц 2560px-Flag of the Schutzstaffel.svg.png 1943 - 1945 Вікі
3-тя козача пластунська дивізія (Третій Рейх) 700 І. Г. Борисов 2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png 1945 Вікі
360-й козачий гренадерський полк 1000 Евальд фон Рентельн 2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png 1944-1945 Вікі
Козачий кавалерійський полк Юнгшульц 1000 Йоахим фон Юнгшульц 2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png 1942-1943 Вікі
Всеросійська фашистська організація 1000 А. А. Вонсяцкий Logo of the All-Russian Fascist Organisation.svg.png 1933-1942 Вікі
Локотська республіка 581000 Воскобойник Костянтин Павлович 2560px-Flag of Russia.svg.png 1941-1943 Вікі
Російська загально-військова спілка 100000 Архангельський Олексій Петрович (під час ДСВ) 2560px-Flag of Russia.svg.png 1924 - по сьогодні Вікі
Бойовий союз російських націоналістів 1000 Володимир Гіль 2560px-Flag of Russia.svg.png 1942 - 1943 Вікі
Російська національно-трудова партія 100 Семен Мальцев 2560px-Flag of Russia.svg.png 1941 - 1943 Вікі
Російська фашистська партія 100 Костянтин Родзаєвський 2560px-Flag of Russian Fascist Party.svg.png 1931 - 1943 Вікі

У Московії також набув широкого поширення рух "Гіві" (можна сплутати з донецьким колабораціоністом, який перейшов на бік рашистів). Загалом, близько 1 мільйона людей добровільно допомагали у побуті, хатніх справах нацистам. Також вони брали активну участь у винищенні партизанів, отримуючи за це нарукавні пов'язки «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На службі Вермахту»). Багатьох молодих чоловіків, зокрема з України, забрали насильно під час масових облав і добровольцями їх називали без їхньої згоди. Вони не знали, що означає "Hiwi", думали, що це щось принизливе.

Післявоєнний СРСР[ред.]

Окупація Східної та Центральної Європи[ред.]

Берлінський мур[ред.]

Варшавська угода[ред.]

Післявоєнний голод[ред.]

Відлига[ред.]

Застій[ред.]

Перебудова[ред.]

Розпад[ред.]

Кінець залізної завіси[ред.]

Вільні пролетарі завітали в гості до поневолених капіталізмом трудящіх

Серпневий переворот[ред.]

Російська Федерація[ред.]

Царювання Єльцина(1991—1999)[ред.]

Russia1991.png

Події 1993[ред.]

Перша чеченська війна 1994[ред.]

Дефолт[ред.]

Початок правління Путіна(1999—2008)[ред.]

Друга чеченська війна (1999-2009)[ред.]

Російсько-Грузинська війна (2008)[ред.]

Перерва на Медведєва(2008 — 2012)[ред.]

Царювання Путіна(2012—)[ред.]

Російсько-українська війна[ред.]

Символи[ред.]

Назва[ред.]

Герб[ред.]

Гімн[ред.]

Водка[ред.]

Матрьошка[ред.]

Історія Московії очима москалів[ред.]

З кожним роком написана ними історія все більше посміхає.

Цікаві факти[ред.]

Галерея[ред.]

Див. також[ред.]

Покликання[ред.]