Олександр Невський

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
454525.png

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на порталі спільноти.

Vatnye1.png

Я не вірю!
Ви всі брехливі кровосісі!!! У всьому винні Піндоси!!! Бендерівці!!! Капіталісти!!! А кляті малороси мають покаятись та повернутись під крило Мами-Рашки!!!


Чудово зберігся, як на стародавнього князя. (спойлер: він грав Невського в сучасному рашко-фільмі, як насправді виглядав той князь РАПТОВО не знає ніхто.)

Олександр Ярославович Невський - епічний герой Рашки. За сумісництвом: колаборант, зрадник рідного батька та брата, лицемір, святий канонізований РПЦ, та роздутий з нуля герой. Яскравий приклад того як працює пропаганда.

Початок

Народився в Переяславлі-Залєському, коли саме точно не відомо, що потім стане причиною диких срачів серед істориків, адже за деякими даними на момент Льдового Побоїща йому мало б бути десть 12 років, тобто навряд-чи він там воював взагалі. Був другим сином Ярослава Всеволодовича від його третьої дружини Ростислави. Ще з молодих років відчув себе мажором якому можна все, і не дивно, його татусь був головою нехилої (по тим міркам) держави і звісно не бідував. Кілька разів коли його батько їхав кудись по справах він залишав Саню котрий тоді був ще малою дитиною (!!!) на князювання, не дивно що одного разу Новгородці тупо прогнали дитину з цієї посади, що правда коли запахло смаженим то потім повернули.

Як Саня став "Невським"

Приклад пропаганди москалів. "4 рази їздив..." Спершу він був там в якості ЗАРУЧНИКА а потім їздив не домовлятися а цілувати ханський чобіт заради ярлика на княжіння!

Канонізація Сані та його епічне призвисько "Невський" розпочалася з першого його "подвигу", здійсненого, як пишуть російські літописи, 15 липня 1240 року. Згідно з цими історичними міфами, князь на чолі новгородської дружини розбив військо шведів поблизу гирла річки Нева. Шведи нібито робили замах на "споконвічно російські землі", ось князь і показав нахабам, по чому в Одесі рубероїд. Самого головнокомандувача шведським військом, ярла Біргера хоробрий князь поранив списом в обличчя. Ну здавалося б - Справжній Мужик! Але... щось тут не так.

Старовинні літописи як відомо штука досить не надійна та довіряти всьому що там написано історики не радять. По-перше окрім "Житія святого князя Олександра Невського", тобто папірця, писаного московськими попами, і ще Першого Новгородського літопису (достовірність якого під дууууууже великим сумнівом), жоден інший документ взагалі не згадує про той похід шведів на Новгород. Не пам'ятає такого походу і офіційна історія Швеції. У Лаврентіївському літописі згадка про битву чомусь вміщена в записі за 1263 рік і є майже дослівним запозиченням "Житія", за 1240 рік згадки про битву немає. Загиблий воєначальник шведів носить РАПТОВО російське ім'я Спірідон. Дивно. По-друге, Біргер, якого 15 липня 1240 згідно історії Росії так сміливо відмудохав Олександр Невський, на той час ярлом не був. Ярлом був Ульф Фасі.

По-третє, цікаво подивитися на кількість новгородців, які загинули у цій "грандіозній" битві. Вони відомі поіменно. Перший Новгородський літопис про це писав так:

Новгородців же впало тут: Костянтин Луготиниць, Гюрята Пінещиніч, Наместъ, Дрочило Нездилов — син шкіряника, а всіх 20 людей з ладожанами, або ж менше, бог його знає

"Менше" — це може бути і 15, і 5, а то може і взагалі четверо, які на чолі з Дрочилою перераховані в літописі. Тому, навіть якщо вірити літописам та "Житію", навіть тоді вимальовується не "велика битва", а дрібна прикордонна сутичка, про яку, чомусь ні словом не згадує, наприклад Хроніка Еріка, яка фіксує всі більш менш значні битви, які вели шведи.

По-четверте. Друга частина Першого Новгородського літопису, в якому розповідається, як новгородці на чолі з князем Олександром влаштували спеку шведам, була написана близько 1330 року, тобто майже через 100 років після самої події.

Російські історики стверджують, що Саня Невський народився 1221 року. Тобто, на момент його битви на Неві йому мало виповнитися 19 років. Однак будемо пильні: ПРОФЕСІОНАЛИ досі не можуть визначити його справжню дату народження. Чи... може не хочуть? А знаете чому? Бо згідно з записками папського легата (посла) в Золотій Орді Плано Карпіні, майбутній князь Олександр Невський в 1238 перебував при ставці хана Батия в якості "аманата" (заручника якого відправили в Орду як гарантію того що русичі на них не будуть нападати) де він став прийомним сином Батия і "кровним" братом ханського сина — царевича Сартака.

За законами Золотої Орди кровними братами могли стати лише хлопці віком до 16 років. Відомо, що Сартак народився між 1228 та 1230 роками. Олександр ніяк не міг бути старшим за нього. Відповідно, існує інша дата його народження, від якої, як від обісраного бомжа, відвертаються московські історики: Саня Невський вилупився на світ не раніше 1228 року!

Тобто виходить що 15 липня 1240, коли нібито Олександр пиздив шведів йому мало бути 12 років. А 1242 року під час битви на Чудському озері — 14.

Як Саня на Чудському озері чудив

Рашко-пропаганда в дії. Лицарі падають під кригу а русська рать чомусь ні. Над головою Сані німб, але його канонізували лише після смерті. На передньому плані хоругва з обличчям Іісуса, мовляв Невський справжній християнин, але це лише відсилка до легендарного радяньського фільму, як там було насправді не знає ні хто.

Битва на Чудському озері, також відома як Льодове побоїще — легендарний бій дружини новгородців і володимирців під проводом Невського проти збірного лівонсько-естонського загону, у складі якого були лицарі тевтонського ордену.

Якщо сказати коротко то це можливо було десь так: у березні 1242 новгородці напали на тевтонський (тобто німецький) гарнізон Пскова і знищили його. Олександр подумав, що розвалив головні сили Ордену і вдерся у його землі. Військо Сані зіткнулося із загоном лицарів і зазнало поразки. Невський почав відступ до Чудського озера, на березі й на льоду якого він зміг перемогти авангард противника. Важкоозброєна лицарська кіннота не могла активно маневрувати і новгородцям удалося її швидко розгепати. Ну приблизно так пишуть в російських підручниках.

Але, стоп. Знову якась дивна маячня. Літопис каже що лицарі "падали на траву" під час битви, а про те що вони пішли під кригу чомусь нема повідомлень. Далі, як так вийшло що тевтонці йобнулсь під кригу, а русичі ні? Їх обладунки були теж важкенькі (кольчуга була не на багато легша за лицарські лати, погано захищала від такої зброї як булава та палиця з шипами, та переміщувала основну вагу на плечі) та і у квітні місяці на кризі особливо не по танцюєш, бо вона вже занадто тонка. Те що у німців була важка кіннота закута в металеві обладунки теж викликає сумнів у істориків, тай навіть якщо була, то чи буде хтось при здоровому глузді її виводити на квітневу кригу? У літописах стверджується що Олександр організував своє військо з новгородців, ладожан, карелів та іжорців, всього за деякими данними від 5 до 15 тисяч рил. Проте в Новгороді тоді мешкало близько 14 тисяч людей загалом, включно з немовлятами, жінками, інвалідами та стариганами. Тобто виставити новгородців більше 1-2 тисяч Саня явно не міг, в такому випадку де ж він набрав усіх інших бійців?

До речі У 1958—1959 роках на місці, де, як вважається, відбувалася битва, проводилися археологічні розскопки експедицією Інституту археології Академії наук СРСР. Матеріальних свідоцтв, які могли б пов'язати це місце із тією битвою не було знайдено, проте інтернетами та книгами блукають фотознімки більш пізніх архерологічних знахідок на можливому місці битви: це кілька іржавих мечів та шоломів. Не густо, еге ж? І найголовніше: історики досі НЕ ЗНАЮТЬ де саме ця битва відбулася. Анон скаже: можливо вся ця битва просто черговий міф? Наврядчи, скоріш за все битва справді була проте дуже невеликими силами, більш адекватні історики кажуть про чисельність близько кількох десятків чи пари сотень, а сама битва (так само як і Невська) була ймовірно просто звичайним бандитським нальтом на прикордонний форпост із метою награбувати всякого луту.

Як Саня батька рідного поміняв

Німецький історик Рейнгольд Гейденштейн у XVI столітті, спираючись на якийсь давній літопис, писав:

Олександр Ярославович із роду Мономахова; будучи спрямованим ханом татарським Батиєм і який отримав на допомогу татарські допоміжні війська, переміг у битві лівонців і за договором повернув місто (Псков).

Значить, святий князь діяв на користь Золотої Орди? Саме так! І це ще не все. Олександр був прийомним сином хана Батия. Такий статус за просто так не надають. Річ у тім, що його батько, князь Володимиро-Суздальський Ярослав ІІІ Всеволодович – мерзенний зрадник. У буквальному значенні цього слова. Під час татарського нашестя на Русь 1240 року, він і його брати опору не чинили — вони перейшли на бік Батия. Більше того, їхні війська були включені у військо хана, і суздальці разом із татарами знищували Русь. За це князь Ярослав отримав "ярлик" (документ що надає право) на князювання у Києві. Вислужився. Молодець.

Давайте звернемо увагу ще на один факт. Саня Невський 1238 року вже перебував у ставці Батия. За два роки до татарського вторгнення на землі Русі. А ще звернемо увагу на те, що суздальські князі не брали участь у першій битві з татарами на річці Калці (1223 р.)

Ось вона — неприємна таємниця Москви: вони не просто "утримували нейтралітет", як скромно пишуть московські історики — вони багато років вели шашні із загарбниками, вони ЩЕ ДО монголо-татарської навали на Русь стали ханськими холуями. Сам Олександр перебував у Золотій Орді як заручник (з перервами) з 1238 по 1252 роки.

Зазначимо, що зрада не принесла щастя його батькові - 30 жовтня 1246 він був закатований у ставці хана за підозрою в змові. Не виключено, що Олександр, сидячи поряд зі своїм НОВИМ БАТЬКОМ ханом Батиєм і кровним братом Сартаком, попиваючи кумис, спокійно спостерігав, як катують його колишнього батька.

Як Саня брата зрадив

А знаєте, як Саня отримав ярлик ще й на князювання у Володимиро-Суздальському князівстві? 1252 року він з'явився в Золотій Орді у Батия з наклепом на рідного брата Андрія, який тоді княжив у Володимирі. Мовляв, той не повністю платить данину і взагалі уклав проти Золотої Орди союз із галицьким князем Данилом. Втім, для московських князів зрада батьків та братів була звичайною практикою.

Вірозаступник?

Він став святим. А чого досяг ти?

Рашкінські патріоти/історики/ватноголовці можуть казати що Невський не просто князь він святий канонізований РПЦ, адже він домовився з татаро-монголами щоб ті не чіпали християньські церкви та дозволили на окупованій території сповідувати християньську віру, тобто був істинним заступником православних, хоча це смердюча брехня. Ханам Золотой Орди було фіолетово якому богові моляться на захоплених землях, головне щоб їм платили данину, церкви та монастирі вони чіпали не через бажання нав'язати свою віру (язичництво), а через те що там було багато корисних ніштяків: хавки, золота, майна, та вони були майже як фортеці, тобто являли певну загрозу. Давити віру в ті часи коли віруючими було ВСЕ населення дуже небезпечно і вороги це розуміли адже такий крок може викликати справжній народний гнів. Тобто в ліпшому випадку хан просто дозволив русичам молитись своєму богові через те що не мав нічого проти цього, а не тому що Саня з ним домовився.

Шлях до героїзації

Героєм у Російській імперії, Саня Невський не був, хоча все ж царі починаючи з Івана Грозного, i намагалися запиляти з його особи культ святого. Сам Ваня Грозний використовував Невскього як частину цілеспрямованоi пропаганди, але йому катастрофічно не вистачало грамотних спеціалістів з пiару, а тому мити мозок народу через масове пропагандонство вiн не змiг.

Контейнер (рака) для "мощей" Невського. Цікаво що сучасних кримінальних авторитетів ховають в трунах з дорогого дерева та з кондиціонером і підсвіткою в середині

Московські попи та царі 16-18 століть махлювали з можливими кісками Невського як тiльки могли, вони то знаходили то губили "мощі святого", потім все ж запиляли пафосну раку [1], яку ще кілька разів по рагульські перероблювали. До речi, що там за костi лежать досi не зрозумiло бо у 1922 році, коли раку розкрила спеціальна комісія яка займалася вилученням церковних цінностей для будівництва комунізму, було знайдено 12 невеликих кісток різного кольору від різних людей, до того ж там виявилося 2 однакові кістки правої ноги (ЛОЛ!). Раку переміщали туди-сюди багато разів, і в кінцевому підсумку тушку "святого" (ну або те, що видають за тушку) повернули до Лаврського Троїцького собору із запасників музею.

Перші радянські підручники з історії писали про Невського буквально кілька речень і все. Реального героя із нього зліпив Сталін. Саме тоді і було знято фільм "Олександр Невський", саме тоді ж було придумано та вкладено в уста актора знамениту фразу "Хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине", хоча в реальності Саня такого ніколи не казав. Та й узагалі це спотворена версія крилатого вислову часів Давнього Риму: "Хто воює мечем, від меча і гине" (лат. Qui gladio ferit, gladio perit). То нащо ж з нього зробили героя? На носі була Друга Світова війна і народний дух треба було підіймати будь-яким способом, ось і довелося роздувати історичні міфи та відбілювати таких постатей як Невський. Коли Друга Світова скінчилась, то армія нікуди не ділася, солдатам треба було ставити когось в приклад, та не абикого, а когось, хто жив багато сторіччь тому, аби довести що "русський дух" найнезламніший та має глибоке коріння. Тому про Невського не забули а продовжили виставляти як героя, навіть назвавши в його честь цілу медаль, хоча цей "герой" в ліпшому випадку був просто дрібний бандит зрадник-дуполиз, а по суті падло яке заслуговує на презирство.

Оскільки ми цінуємо демократію поглядів та плюаралізм думок то заради справедливості додамо альтернативної думки: так, Невський був досить суперечливою постаттю але тоді були такі часи, всі тогочасні князі були такими. В ті часи на Землі мешкало в кілька разів менше народу ніж зараз, а тому на тогочасних теренах Евразії будь-хто хто міг зібрати команду близько 100 носів вже міг похизуватися відчутним за розміром військом, а де своє військо там і до грабунків не далеко, бо жити ж теж якось треба, а економіки на кшталт сучасної не було і близько. Грабували\вбивали тоді майже усі вельможі, вікінги, наприклад, за рахунок цього жили сторіччями та не парились (поки не осіли або їх не примусили угомонитися власні королі). Якщо подивитися на Олександра з більш позитивного боку, то його можна просто назвати продуктом свого часу, який потрапив до політики не тому що його обрав народ, а тому що народився в князівській родині зі сталими традиціями різати родичів та просто не міг бути інакшим.

Пруфи

Див. також