Муаммар Каддафі

Наймодніший серед колег-диктаторів

Муаммар Каддафі — колишній лівійський ~~Сталін~~ ~~президент, імператор, цар, генсек~~ лідер в окулярах, вождь і «глава народу», типовий диктатор з підвищеним ВВВ, злодій-бабій з золотими пістолетами, корупціонер, що прославився на весь світ своїми гучними погрозами на адресу США, популсіст-соціаліст, воювака з сусідами, махінатор нафтою і фінансовими потоками з країнами ЄС. Розбудував тоталітарну державу з кумівством і паханатом без всякого натяку на демократію в окремій Лівії і закономірною розрухою під фінал. Безславно отримав поразку в громадянській війні з епічним груповим ~~добиванням~~ Fatality знятим на камери і протрансльованим на весь світ.

Успішний молодий офіцер

Лівія більшу частину своєї історії була постійно підкорена різними пафосними завойовниками і постійно була прохідним двором для них. Місцеві племена звикли за століття петляти або домовлятися з тими хто приходив до них з великим арміями. Зазвичай усілякі римляни, греки, араби, турки та італійці не рипалися далі узбережжя і місцеві, що жили вглибині материка, могли відносно спокійно класти прутня на усіляких колонізаторів, головне щоб не відсвічували. Не гребували пустельні лівійці і набігами на приморські міста, де сиділа колоніальна адміністрація і було багато смачного луту. Тобто ні в кого тут не було відчуття що вони усі якісь лівіці - в першу чергу люди ідентифікували себе по родам та племенам. Італійці на початку 20-го століття віджали Лівію у центрального турецького уряду і зробили собі тут колонію (хоча контролювали вони місцеві пустелі та оази, чесно кажучи, хуйово). Але вельми швидко все проїбали, сподіваючись, що усе за них на полі бою зроблять нацики Гітлера, залупилися на британців та американців у Другій Світовій і несподівано для себе - просрали. Італійська армія в Африці воювала погано, особливо в пустелях і не дуже то і хотіла здихати. Без зайвих рефлексій італійці спихнули свою колоніальну Лівію і зайнялися більш цікавими для себе справами - срачами всередині Італії, де була неілюзорна загроза комуністичного заколоту та громадянської війни одразу після 1945-го року.

Лівія після війни отримала незалежність і стала офіційною конституційною монархією. У короля була повна срака з грошима та і на місцях родо-племінний устрій нікуди не подівся з відповідним відношенням до центральної влади. Земля була погана, а виробництва фактично не було. Але на початку 1950-х в пустелі раптово знайшли дуже багаті родовища нафти і країна потроху почала вибиратися з нищукової долі, почалося хоч якесь будівництво та покращення. Звісно більшість бабла осідала на рахунках королівської сім'ї та чиновників. Це більше всього не подобалося офіцерам середньої та молодшої ланки. 1 вересня 1969 року заколотники підгадали момент коли король був за кордоном і швиденько захопили владу фактично без крові.

Офіцерів-заколотників було мало, не більше сотні, але їм ніхто не чинив опір. Ватажком був, звісно, наш герой статті - молодий полковник Муаммар Каддафі. На початку звісно усі лівійці були у захваті від молодого вождя, який навіть примусив згорнути в Лівії британські та американські військові бази, перерозподілив гроші від продажу нафти і чудово умів висмоктувати гроші та зброю з СРСР. На місцевих євреїв та іноземців накинули репресії і конфіскацію власності, звісно на користь бідного лівійського народу.

Король Ідріс. Скинутий заколотом Каддафі з трону. Спокійно дожив свій вік в Єгипті.

Лівійська Джамахерія

Каддафі ніколи не вважав себе що він "просто мапленький гвінтік", тому амбітності і державницьких планів він завжди мав дохуя. Біда була в тому що усі ці плани були або популістсько-соціалістичною хуїтою або скаженим коктейлем усього що колись там начитався лівійський вождь про політику та історію. На щастя, його піддані лівійці, більше цінували інтереси власних племен та родів, тому не були поголовно заражені ідеями Каддафі про Велику та прекрасну Джамахерію і старалися просто отримувати для себе профіт від ситуації.

Зелена книга - Каддафі маючи від природи непомірне ВВВ був впевнений, що веде країну прекрасним Третім Шляхом, не слідуючи ані ідеям капіталістів, ані совковим. Все це пафосно було ним викладено в Зеленій Книзі, яка була солянкою між панарабізмом, роздумами Карла Маркса, Леніна, Гітлера та англійських економістів 19-го століття.
Загони диктатора. Каддафі створив систему яка симулювала демократію, фасад, за яким реальну владу мають лише найближчі його прибічники. Полковник, мріючи що він невє'бенний геостратег, вирішив зробити в своїй країні бази для різних терористів, сєпарів і західних антикапіталістів, якіб могли знайти у нього затишненьке місце для тренувань, підготовки і звідси вже літати по світу по своїм терористичним справам. Каддафі не гребував підкидати гроші навіть новозеландським сєпарам з племен маорі, аби тільки піднасрати капіталістам.
Війни з сусідами.. Каддафі залупався фактично до усіх сусідніх країн. Окрім відомої війни з Чадом, намагався замутити повстання в Тунісі - але його "іх там нети" були вдало локалізовані та перебиті. Намагався пафосно об'єднати арабські країни в таку собі конфедерацію для боротьби з клятими капіталістами але швидко посрався з усіма, бо виявилося що він мутив воду з опонентами діючих арабських правителів, підкидав їм гроші або зброю. Звісно прихистив палестинців, коли Ізраїль занадто вдало вибив їх з Лівану в 1980-х.

Моднявий вождь та лівійці

Спочатку ніщо не передвіщало пиздецю
Але дуже хотілося бути модним та красивим
Вождь усія Африки.
З роками діагноз погіршувався.
Лівійська солдатка з портретом Вождя
Звичне тоталітарне мистецтво

Пиздець усіх сподівань

Деградація режиму. Великий вождь завжди мав схильність до красивого та модного шмоття. Тому залишив по собі в історії величезну кількість світлин де він одягнений в найрізноманітніші модняві та екстравагантні лахи, які дуже любив і приділяв своєму одягу дуже багато часу. Чим старіше ставав вождь, тим яскравіше проявлялося його прагнення одягатися як Леді Гага з закосом під етнічні лівійські мотиви.
Сімейка Каддафі. Каддафі був батьком вісьмох дітей. Двоє його синів прийняли остаточний іслам ще в перший рік громадянської війни (один - разом з батьком, другий зловив бомбу НАТО). Дружина з частиною дітей встигла втекти до Оману. Ще один син, після поразки батька встиг посидіти в тюрмі, вийшов, і балотувався на президента Лівії, але через перманентну війну - вибори відкладені на невизначені строки. Четвертий син, за часів правління батька був мажорним футболістом, без досягнень, але закономірно відправився в тюрму, після падіння Каддафі, потім вийшов і зник у напрямку Туреччини [1].
Війна Тойот (1986-1987) - авантюрна війна лівійців у спробах віджати у Чаду прикордонні території і так показати усім яка Лівія стронг. Війна Тойот - це фінальний шматок 10-літньої війни, коли добре запакована та технологічно якісна армія лівійців продула неграм та Тойтах, які були дуже мобільні і в пустелі набагато краще воювали аніж солдати Каддафі, вміло зйобували від артилерії та авіації і якісно партизанили на шляхах постачання окупантів.
Громадянська війна (2011-2020).

Копіпаста

В інтернетах Vата часто поширює копіпасту "Кривавий режим Каддафі". Ось ця паста:

КРАСНОМОВНІ ЦИФРИ ТА ФАКТИ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ЛІВІЙСЬКОЇ ДЖАМАХАРІЇ:
* ВВП на душу населення - 14 192 $
* На кожного члена сім'ї держава виплачує 1000 $ дотацій на рік.
* Виплати за фактом безробіття - 730 $
* Зарплата медсестри - 1000 $
* За кожного новонародженого виплачуються 7000 $
* Молодятам дарується 64 000 $ на купівлю квартири.
* На відкриття особистого бізнесу одноразова матеріальна допомога - 20 000 $
* Великі податки заборонені.
* Освіта та медицина безкоштовні.
* Освіта та стажування за кордоном - за рахунок держави.
* Мережа магазинів для багатодітних сімей, із символічними цінами на основні продукти харчування.
* За продаж продуктів, котрі вийшли з терміну придатності - великі штрафи й затримання підрозділами спецполіції.
* Частина аптек - з безкоштовними ліками.
* За підробку ліків - смертна кара.
* Квартирна плата - відсутня.
* Плата за електроенергію для населення відсутня.
* Продаж і споживання спиртного заборонено - "сухий закон"
* Кредити на купівлю автомобіля та квартири - безвідсоткові.
* Ріелторські послуги заборонені.
* Купівлю автомобіля на 50% оплачує держава, бійцям народного ополчення - 65%
* Бензин коштує дешевше води: 1 літр бензину - 0,14$

Наспраді ж більшість з переліченого це тупа роздача грошей, котрою займається будь-яка країна, котрій пощастило з ресурсами, незалежно від державного устрою чи наскільки "геніальний" диктатор цією країною керує.
Щодо 14 тисяч доларів ВВП на душу населення - це далеко не найвищий показник, а алкоголь і без того заборонений у всіх мусульманських країнах, а не тому що лівійці ЗСЖшники.
Зі справді достойних ініціатив можна відмітити лише виплату за новонароджених, бо економічні перспективи дуже зав'язані на тому, який у країни приріст населення; одноразову виплату 20 000 доларів на відкриття бізнесу, хоч і в якій-небудь високотехнологічній і перспективній галузі аля мікроелектроніка це мізер; а також безкоштовну освіту за кордоном, якщо вона, звісно, справді в крутих європейських університетах, а не в НАУ, але про це нічого не сказано.
Проте й ці виплати не врятували режим Каддафі, бо все ж коли вся система зав'язана на одній людині, а не на демократичних інституціях, то досить один раз проїбатись і вся країна полетить до сраки. Та й роздавати кошти на ліво й на право поки є нафта, замість того щоб інвестувати в інші галузі економіки (на випадок якщо обвалиться ціна на нафту чи ще щось) це також доволі тупо. Ще один приклад подібної поведінки і її результатів - Венесуела під час правління Уго Чавеса і наслідки її нафтового розкошу.

Муаммар й Україна

У 2008 році Пасічник нагородив Каддафі Орденом Богдана Хмельницького І ст. Все би то нічого, але ця нагорода призначена лише для громадян України за заслуги в зміцненні обороноздатності України. Правова держава, лїл.
У 2009 році Каддафі сказав, що розуміє прагнення України до НАТО і ЄС як прагнення до гарантій власного суверенітету, проте сказав що таке прагнення може зашкодити суверенітету росії, а також те що в ЄС і НАТО на Україну дивитимуться як на ще одну східноєвропейську країну, а не як на рівноцінного партнера. З вищепереліченого, лівійський диктатор зробив "геніальний" висновок, що Україні та московії треба об'єднатись у СССР 2.0. Певно, пристарілому діду з ВВВ було важко прийняти відсутність щедрої бензоколонки СРСР-рашки, котра завжди була не проти виділити коштів будь-якому антиамериканському диктатору для своєї немаленької армії.
У 2007-2010 Тимошенко, котра тоді була прем'єр-міністеркою, підписала з Лівією багато договорів, за якими Лівія отримувала дозвіл вирощувати пшеницю на 100к гектарів (!!!) української землі. У квадратних кілометрах це 1 тисяча, або ж 0,17% загальної площі України. (Як лівійці скористалися цією бумажкою - невідомо, адже потім інфи про якісь діяльності африканських агрохолдингів на теренах України немає). За це, у 2010 Кадаффі надіслав приватним літаком їй 5 млн баксів (до речі 5 мільйонів спокійно вміщуються у дві валізи, і літак тільки для цього не потрібен) на президентську кампанію 2010 року, котру Юля успішно проїбала.
У 2022 брат Кадаффі, Ахмед Каддаф ад-Дам, що уникнув смерті в громадянській війні, сказав що напад росії на Україну - самооборона росії від НАТО. Що не дивно - його думки про рашку й НАТО нічим не відрізнялися від думок вже мертвого Муаммара.

А що там в Лівії тепер?

Помірний пиздець і часткова схожість на долю Сомалі. Тобто, єдиного централізованого уряду Лівії не існує. На папері він є, але країна фактично розділена на три незалежні частини, які керуються різними урядами з різними бажаннями та можливостями. Нафтодолари, як бачимо, не допомагають країнам, якщо правителі - мудаки та самовпевнені диктатори.