Кулемет Максим

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає входу табличка.jpg

Ізоляція
Ця стаття ізольована від решти Драматики. Пересічний читач лише дивом зможе на неї натрапити. Щоб це виправити, треба пересвідчитись у наявності:

  • Численних посиланнь на інші сторінки в цій статті
  • Численних посиланнь на цю сторінку в інших статтях
  • Принаймні одного шаблона (у який ця стаття теж буде додана)
  • Розділу "Див. також"
  • Категорії


454525.png

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на порталі спільноти.

"...а останній я виміняв ось на ці штанці!"
Попандопуло про кулемет Максим
Красунчеґ

Спогади дитинства[ред.]

Хто з нас не бачив старі совкові фільми: "Чапаєв", "Червоні дияволята", "Весілля в Малинівці"?

Летить тачанка [1], а ззаду кришить в капусту клятих ворогів. Він — кулемет "Максим"!

А "революційні" матроси, переперезані хрест-навхрест кулеметними стрічками - це теж для нього, для Максима (у "мосінку" таку стрічку пхати просто нема куди)

Підозрюю, якби хто зняв фільм про бійців УПА, Максимові у ньому теж знайшлося почесне місце.

Трохи історії[ред.]

Кулемет був придуманий аглицьким піндосом Хайрамом Максимом [2] аж у дрімучому 1883 році. У ньому уперше була застосована вдала реалізація ідеї використання енергії віддачі для перезарядки зброї, що за часів однозарядних армійських рушниць, у яких тоді лише починав з'являтися магазин, було просто найлютішим хайтеком (особливо доставляє факт, що конструктор хотів запиляти автоматичну рушницю, але подивившись на розміри дітища, сказав "Чудово", і вирішив ліпити кулемет). Саме це дає нам підстави вважати кулемет Максима (його правильна назва) батьком усіх сучасних кулеметів.

Зброя швидко припала до вподоби англійським колонізаторам, оскільки дозволяла швидко і без втрат шаткувати в капусту натовпи диких нігрів, китайців і малайців, витягаючи з цього чималий профіт.

Згодом хитрий піндос підшаманив свою  зброю до інших калібрів, і продав ліцензію на нього практично усім європейським країнам, які, у свою чергу, наробили купу модифікацій і  перділок переробок вже самостійно.

У роки Першої світової війни у московських імперських частинах Максими ставилися на лафети — як 76-мм польові гармати, кулеметник спереду захищався великим - як у гарматі - щитом. Мало того, його відносили до артилерії, і зводили в окремі кулеметні батареї.

Завжди бере сміх, коли чую "руССкий пулемет Максим"; достатньо згадати фірму, що першою випускала ліцензійні кулемети. Звалася вона "Віккерз і сини" - яке милозвучне московське прізвище.

Особливості будови[ред.]

Кидаються в очі одразу:

  • Товстий кожух-радіатор навкруги ствола, у який заливалася охолоджувальна рідина; як ти вірно здогадався, аноне, це була вода; за умов нестачі води як фінами, так і москалями, - застосовувався лійкоподібний лоток, у який взимку закидали сніг
  • Протикульний щиток для захисту кулеметників (а їх було 2 номери - перший косив ворогів, а другий співав пісень:
Лєнта за лєнтою - набої подавай
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

— подавав і вирівнював стрічки з набоями, щоб під час стрільби не було збоїв і перекосів набоїв.

  • Дві ручки і гашетка між ними, при цьому стрільба велася двома руками, а прицілювання було досить умовним - через проріз в щитку - ефективність покосу досягалася швидкострільність і щільними лавами ворогів.

Через значну масу сабж не носили, а ніжно катали за ручку на двох колесах. Набагато пізніше за таким принципом сонячним (Дажбожі ж онуки!) українським генієм були розроблені, і запущені у масове виробництво знамениті кравчучки, на яких у бананових коробках можна возити усе, що завгодно.

У Другій світовій війні[ред.]

У Тій країні до 1939 року був знятий з виробництва, як застаріла модель. Проте новий кулемет Дєгтярьова ще був досить сирою моделлю, і коли СРСР увійшов у війну, щоб не залишитися без кулеметів, випуск старого і доброго Максима швидко відновили за накатаною схемою.

Як Ви пам'ятаєте, тодішньою тактикою дій не передбачалося панування супротивника в повітрі, отже, багато зенітних комплексів були зняті з озброєння, виробництво нових не планувалося. Коли Гітлер напав, те, що не передбачалося, стало суворими реаліями, а гопать літачки було нічим. Криворукий совєцький геній придумав спарену, а пізніше і "зчетверену" зенітну систему — спочатку два, а потім чотири Максими крушили Юнкерсів і Месерів, аж кухвайка заверталася.

Ще[ред.]

Ще Максим асоціюється із загородзагонами НКВС, які косили своїх же совєцьких бійців, щоби иншим було неповадно під час атаки повертатися в рідний шанець за зеленкою і куривом. Багато хто не уявляє собі окопи Першої та другої Світових воєн без цієї машинки. І не варто забувати, що багато хто при слові "кулемет" автоматично згадує ЙОГО.

Олсо, Максим досі лишається кулеметом із найдовшим часом перебування на озброєнні регулярних армій.

А пізніше[ред.]

У конфлікті на острові Даманський дуже швидко виявилося, що ствол калаша перегрівається від напливу китайців. А Максими (їх спеціально зняли з "НЗ" для такої благородної справи) косили наших жовлоликих друзів ретельно і без збоїв, аби воду лили в кожух, і

Лєнта за лєнтою набої подавай -

Ну, Ви пам'ятаєте...

Примітки[ред.]

  1. Створення як такої "тачанки" - воза на м'яких ресорах - та ідею ставити на тачанку Максим приписують Несторові Івановичу Махну, а вже потім - Котовському, Чапаєву та иншим; справа в тому, що Максим перевозили на колесиках лише на короткі віддалі, по полі бою; на великі віддалі його чи вантажили на підводи, чи розбирали, і перевозили розібраним, бо від трясучки збільшувався розкид під час стрільби; за рахунок ресорів хід тачанки був м'який, і кулемет — завжди у зібраному вигляді, готовий до бойового застосування
  2. Так, мій юний друже, "Максим" — це прізвище, а не ім'я, у якому ще і наголос ставиться на перший склад, "Ма́ксим"!

Див. також[ред.]