Наполеон Бонапарт

Матеріал з Енциклопедія Драматика
(Перенаправлено з Наполеон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
454525.png

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на порталі спільноти.

Downl964.png

Увага! Матюки!
Якась бля*ська с*ка, втулила до статтi дох*я матюкiв, що пи*дець як не добре для психiки деяких особливо вразливих читачiв.

Імперія Наполеона. Схожа мапа Європи була потім при Гітлері тільки з Гермашкою в центрі

Наполеон - торт, тістечко, коньяк, гармата та 3-4 (а якщо з тим який торт то 4-5) паціентів найближчої лікарні. Також людина яка створила найбільшу та наймогутнішу з часів античності імперію, стала імператором після референдуму, і для нормального функціонування імперії створила кодекси які сильно вплинули на право в багатьох країнах, в тому числі республіках. Сторінка саме про нього.

Початок

Корсиканський герб - це відрізана голова мавра-загарбника або пірата

Спершу невеличкий екскурс в історію маленької але гонорової Корсики. Острів став належати французькій короні за рік до народження Наполеона, раніше належав Генуезькій республіці (одна з невеликих держав на території сучасної Італії), але через активність бандерівців повстанців\сєпарів під керівництвом Паскаля Паолі був майже самостійним. Материкові італійці зрозуміли, що від острова нуль вихлопу і швиденько продали його Франції. Та направила на Корсику війська. Перший напад було відбито місцевими, король жабоїдів (тобто французів) з цього дуже здивувався, думав від острова взагалі відмовитись, але його переконали спробувати ще раз, і, в битві при Понте-Нуво, повстанців розбили.

А першим помічником Паолі був один адвокат з міста Аяччо, на ім'я Карло Буонапарте. Після битви він зрозумів куди дме вітер і переметнувся на бік жабоїдів, потім навіть був депутатом у Парижі від Корсики. В цього адвоката від дружини Летиції було не багато не мало 13 дітей, але 5 дали дуба ще в раннньому віці. Старшим був Жозеф, а наступним Наполеон.

Дитинство

Сабж у віці 16 років

В дитинстві багато читав, був досить замкнутим, часто бився. Жили не дуже багато, але коли Наполеону було 15, тато Карло як дворянин вибив можливість помістити двох старших синів у Брієнську військову школу. Юний корсиканець гарно знав історію та математику, а ось мови йшли важко, французьку почав вивчати у 10 років (його рідна мова - корсиканьский діалект італійської) і розмовляв потім на ній з сильним акцентом, писав з помилками, що не заважало йому згодом стати імператором Франції.

Взагалі в школі його спершу часто травили - якийсь незнатний дворянин, немає грошей, активний патріот Корсики (а визволенням острова він просто таки марив, причому досить довго) але після декількох бійок він довів що його краще не чіпати. Через те що під час навчання особливо не з ким не спілкувався, почав читати твори просвітників, зацікавився античністю, і всяким таким. Тоді ж він зрозумів, що стане артелеристом. Потім була Паризька військова академія. Батько скоро помер від раку шлунку і родина залишилась без доходу, Жозеф був дуже лінивим - главою родини стає 16-річний курсант Наполеон.

У школі він набув декілька ворогів при незмінній кількості друзів (нуль), часто свариться з учителями, зокрема на релігійному грунті. Зрештою це академії набридло, Наполеону дали звання підпоручика і пэнделя відправили у війська, де він тривалий час був ніким і нічим, навіть грошей на пожрат не вистачало. Та світ не стоїть на місці, у Франції починається Велика Французька Революція.

Трохи лулзів: у 1786 році Наполеон спробував перейти на службу в Російську армію. Але буквально за декілька днів вийшов наказ, за яким набір іноземців тепер може відбуватись лише з пониженням у званні. Його це ясне діло, не влаштовувало і ні куди він не перейшов. А ось якби він прочухавсь на кілька днів раніше... хто зна, якби зараз виглядала політична мапа світу. Помикавшись по різних кутках, та посравшись із корсиканськими націоналістами (з якими він колись корешився) врешті решт він отримує звання батальйонного командира та відправляєтся в армію яка нещодавно оточила Тулон.

Тулон і перший Win

Тулон - це велике припортове місто на півдні Франції, багате на блек-джек та шльондр. У 1793 році там зібралося багато послідовників короля, якого майдан у вигляді Революції кишнув з посади, ці послідовники підняли солідне таке повстання. Штурм міста напочатку накрився жіночим статевим органом і почалась довга, нудна облога, причому припаси в місто постійно підвозила хитросрака Англія, що ворогувала з жабоїдами. Тоді начальник артилерії запропонував встановити батареї так, щоб відігнати кораблі але це було неможливо поки в англійців залишася мис Кер. Тут вперше Наполеон проявив себе як відчайдух та справжній козак, титанічними зусиллями людини-торта і його бійців мис перейшов жабоїдам, англійці смоктонули файного французського хуйця, про Наполеона заговорили депутати в Парижі, і тепер він стає бригадним генералом. В 24 роки.

Фінансові справи сім'ї Наполеонів вирівнялись, дякуючи, РАПТОВО його барту Жозефу. Ні, він не знайшов скарб із золотом страченого короля. Він одружився на донці покійного мільйонера. Але кляті жабоїди знов затіяли черговий майдан, 9 термідора (по-нашому це 27 липня) до влади прийшли термідоріанці, але і вони повторили помилки папередніков, і новоспечену владу знову підорнули майданули ногою під зад. Натовпи озброєного бидла заполонили Париж, а на захист міста встало 3,5 анони півтори роти військових. І тут голова парламенту згадав про хвацького генерала який вже досить довго протирав штанці у Парижі.

Як згадував потім Наполеон якщо до нього першими звернулись роялісти - він би спокійно їх підримав, і парламент тоді б обісрався. Гармати тоді в боях у місті не застосовували, це здавалося надто жорстоким прийомом. Корсиканець подумав що треба це змінити. Поруч виявився капінан Йоахім Мюрат (не плутати з Маратом!). Хоча він спокійно міг послати Наполеона у відомому напрямі і перейти на бік майдану повстання, проте погодився притягти з околиць Парижа 40 гармат.

Одже коли 5 жовтня почався штурм, роялістів епічно розгромили, бо гармати ясне діло це вам не жарти. Влада Директорії (парламенту) прихуїла від цього дива, і Наполен став командуючим військ тилу, отримавши звання дивізійного генерала. Крім того він одружився на Жозефіні Богарне що була колишньою підстилкою правителя Франції - Барраса. Саме через такий вдалий шлюб Наполеона призначили командуючим Італійської армії.

Італійська кампанія, Єгипет і коронація самого себе

Таки прийшов до успіху

В ті часи північ Італії страждала під австрійськими окупантами, і французів, що поперлися їх визволяти, зустрічали як визволителів, Бонапарт майже без постачання і підкріплень встановив там французьку владу і збирав ніштяки з місцевих князьків, не забуваючи відсилати дещо і до Парижу, де рулювала директорія на чолі з Баррасом. І на початку все було прекрасно - місцеві у своїй більшості були раді позбутися австріяків та їх ставлеників. А коли Італія скінчилась, а ресурсів та успіхів хотілося ще, сабж був направлений до Єгипту, що в той час формально належав туркам.

Коли Боня відчалив в країну пірамід, в Італії РАПТОМ з'явилися росіяни на чолі з Суворовим, вони швиденько нагнули залишених тут жабоїдів і вже збиралися увійти до Франції, але це суперечило вже планам Австрії та Англії, тому Суворова кинули в Альпах і його, на перший погляд, могутні орди суворих вояків рушили пішки з Альп назад в Рашку, отримавши величезні втрати не від військових дій з французами, а від хуйового постачання та холодів в горах. Оскільки в цій каші рулювала як не дивно Англія, то рашко-цар Павло на неї ясна річ образився. Потім російська пропаганда форсила цей, вельми невдалий похід Суворова, як щось на рівні з епічними походами, власне, Наполеона в Італію. А Англія не розгубилася та влаштувала тихий переворот в самій Рашці, ліквідувавши Павла за допомогою його ж сина. Коли до керма став його синочок Олександр, то перше що він зробив це покорешився з Англією, тим самим позбавивши Наполеона союзника у вигляді себе. Тобто як ми бачимо політика що тоді, що зараз трималась виключно на підлості та хитрості.

А тим часом в Єгипті Наполеон здобув ще купу winів в боях проти турецьких воєначальників та місцевих правителів та став мега популярним серед військових. До того ж у нього з собою була купа науковців та журналістів, яких він заздалегідь привіз разом з армією. А ця публіка вже створила Бонапарту в західній пресі чудове реноме як носія передових ідей та прогресу для немитих єгиптян та турків. Поки жабоїди нагибали єгияптян з турками, а потім ще докупи вторглися в Сирію, де арабам не хило допомагала Англія, стара, добра, Франція знов опинилась у дупі. З ніштяків награбованих в Італії все розпиляли, продали або просрали, а сама Італія вже, знову, була у австріяків які змогли вибити французів. Народ бачив у Наполеоні рятівника від такого неподобства, і на цій патріотичній національній хвилі генерал Мюрат розігнав Директорію. Причому, не просто розігнав, а натуральним чином влаштував збройний переворот. Наполеон став головою Французької Республіки бо тільки він, на думку бидла і небидла теж, міг врятувати націю. Про Єгипет Бонапарт благополучно забув - армія там була фактично пройобана без постачання і здалася британцям, але це вже майже нікого не хвилювало у Франції, бо там було чим зайнятися. Слід віддати належне - французький експедиційний корпус, навіть знаючи, що Наполеон на них забив прутня, продовжував героїчно битися і коли здався британцям - їх усіх, спокійно відправили додому, у Францію навіть не відібравши увесь отой лут, що французи напиздили в Єгипті. От така хуйня малята.

А новоспечений голова держави, швидко зрозумів, що було б непогано передавати владу в спадок, бо демократія звісно добре, але про своїх дітей теж треба якось думати. До речі Боня мав сина - кволого туберкульозника, який був кілька днів формальним імператором після зречення свого батька, і ні якої влади звісно понюхати не встиг. Синок взагалі не виправдав сподівань батька і загнувся молодим та майже невідомим.

Коли людина-торт проголосила себе імператором, жабоїди радісно аплодували, бо вже заїбались стояти на майданах та воювати, хоча воювати довелось згодом ще більше, та вони про це ще не знали. Голова республіки сам коронував себе імператором Франції, бо під час коронації вирвав корону з рук Папи Римського та надягнув на свою бошку. Ну тепер здавалося б пацан точно прийшов до успіху. Але нє, усьо інтєрєсноє тільки починалось!

Наполеонівські війни

Карикатура часів сабжа

У той час в Європі було шість великих держав з самостійної політикою: Франція, Англія, Пруссія, Австрія, Туреччина і Росія. Наполеон спочатку розбив Австрію в Італії, потім помирився з усіма і кілька років наводив порядок у Франції. Звісно що навколишні монархи його люто ненавиділи і вважали огидним вискочкою та небезпечним породженням революції. У 1804-05 рр. Наполеон готувався влаштувати Англії, пиздець всіх сподівань, але ті підкупили Австрію і Росію і вмовили їх на нову війну. Наполеон розбив об'єднану австрійську і російську армію під Австерліцом(зараз Славков-у-Брна в Чехії), скасувавши також Священну Римську імперію.

Через деякий час проти жабоїдів виступила Пруссія, але для останніх це був епік фейл, прусаки здулись практично без опору, через погану підготовку та не найкращих воєначальників. За прусаків знову заступилася Рашка, але і її армія була незабаром розбита, і Пруссію вже навіть за державу не вважали. Далі Наполеон захопив Іспанію і посадив там царювати свого брата Жозефа. Але в Іспанії місцеві до цього чомусь поставилися без розуміння і в країні почалась люта партизанська війна, що не стихала до кінця правління Наполеона. Скориставшись проблемами Наполеона в Іспанії, Австрія знову оголосила війну Франції, причому встигла трохи наваляти піздюлей наполеонівським командирам, бо серед всіх інших був випиляний не багато не мало, а цілий маршал Франції Ланн, але через деякий час австріяки епічно обісрались при Ваграмі і в вже вкотре були розбиті вщент. Після цього Наполеон фактично був в Європі тим, чим на 1941-й рік був для Європи Гітлер.

Заради інтересу треба додати що проти Боні було в різний час створено шість (!!!) військово-політичних коаліцій, і в кожній з них рулювала Британія, і всі ці коаліції окрім останньої Боня зумів розтрощити.

Кінець

Поки людина-торт намагалась захопити світ, у нього в тилу творився лютий треш. То іспанці повстануть, то флот британський атакує, то росіяни не слухаються. Россія спочатку товаришувала з Наполеоном, та потім переметнулась на строну його ворога Братанії і почала з нею активно торгувати, що не входило до планів Наполеона, рашко-імператор Саня натяків на те що з англійцями треба розірвати не зрозумів (або робив вигляд що не розуміє) і тому Наполеон зібравши велетенське військо пійшов на простори Лаптєстану аби пояснити тому свою геополітичну позицію більш розбірливо. Доречі завойовувати та знищувати Рашко-імперію він зовсім не планував, він просто хотів щоб Московія перестала дружити з Британією та почала більше дружити із Францією, більше від Раші нічого особливого не потребувалося. Його план був в тому щоб виманити росіян на генеральну битву, розбити їх і домовитись про мир та дружбу з Рашко-імператором Санею. Саме тому Боня не окуповував територію від краю до краю а просто вклинився на російські землі як цв'ях в дошку і окупована територія була у вигляді тонкої лінії що звужувалась ближче до Москви, яку рашики здали без бою після рамсу під Бородіно, та саме тому він не рухався на Пєтєрбург який тоді був столицею. Коли стало зрозуміло що хитрющий рашкінський імператор тупо заманив його в пастку, було вже запізно, почалась зима, голод та партизанський опір на захоплених теренах, саме тому Велика Армія (це її офіційна назва) отримала на горіхи від більш слабкої рашкінскьої армії яка майже весь час відступала. Після епічної втечі від російських реалій, його армію добряче розхуярили і Наполеон поїхав додомку щоб розібратись із змовою що плелась в нього за спиною. Проте хитросракі політикани вмовили Боню зректись престолу аби не було гірше для всіх. За це його не повісили за яйця, а пожаліли і відправили в заслання на острів Ельба що був недалеко від французького берега. Оскільки сідіти на острові та давитись ікрою з шампанськми йому було впадлу, він втік та знов повернувся в Париж в 1815 році.

Цікаво що на шляху до Парижа його маленька армія приростала військами що були відправлені з Парижу щоб його ж і зупинити, солдати пам'ятали Наполеона як свого улюбленого імператора, і відмовлялись в нього стріляти, плюс на шляху до столиці до нього прибилось кілька його колишніх маршалів: Даву, Брюн, Сульт, Мортьє, та Ней. Останній, пообіцяв привезти Боню в залізній клітці в Париж, але зустрівшись з Наполеоном... перейшов на його сторону. Тож до Парижу Імператор увійшов тріумфально і без жодного пострілу. Круто, еге ж?

Сабж на острові Святої Єлени. Думає як би з'їбатися вдруге. (спойлер: Так і не придумав)

Дарма він заливався на всі боки що не збираєтся воювати, йому вже ні хто не вірив. Тепер йому залишалось нанести удар першим, накидавши пиздюлів ворогам перш ніж ті повністью розчехлятся. Але ті розчехлились на диво швидко, і в генеральній битві під бельгійським містечком Ватерлоо наперчили дупку вже Бонапарту. Тоді людина-торт знов зреклась влади і сама піднялась на борт англійського (ворожого) корабля бо змовники в Парижі оголосили Боню звільненим з посади імператора. Геніальний на полі бою, але досить наївний в політиці Наполеон вважав що його вороги врятують його від своїх змовників-політиканів але прорахувався. Наполеона було відправлено на заслання до острову Святої Єлени, що був майже посеред атлантики. Цей короткий період повернення до влади і епічної поразки, зайняв рівно 100 днів. Це дало початок традиції, за якою сучасні президенти що відпахали 100 днів з моменту обраня, мають виступити перед народом щоб розповвісти чого вони досягли. На Святій Єлені торт прожив решту життя і помер від раку шлунку. Хоча вчені премудки зараз доводять що його отруїли англійці, побоюючись що екс-імператор знов дремене з острова і привчить жерти жаб решту Європи.

Лулзи

  • Наполеон, будучи вже імператором, наказав звільнити редактора однієї з паризьких газет, за те що в ній було надруковано статтю, де Наполеона назвали добрим правителем.
  • У Росії вже після відступу з Москви Наполеона мало не захопив у полон розвідувальний загін козаків, правда не запорозьких а їхніх, кацапських. Сабж приперся вночі подивитись на свої позиції з невеликою свитою, і потрапив в поле зору козацького загону. Прикол був у тому, що Наполеон не розгледів хто до нього скаче і вважав що це французські солдати мчать брати в нього автографи вітати свого імператора, а тому нікуди від них не тікав. Ця спроба захопити Наполеона закінчилася невдачею лише тому, що козаки закричали «УРА!!!!!11», після чого до жабоїда нарешті дійшло, що це вороги і він ледь зумів втекти. Після цього випадку Наполеон наказав своєму лікареві виготовити отруту, яку завжди носив з собою, а після першого зречення навіть випив, але вона була вже зіпсована і тому імператор просто обісрався та проригався, але дуба не дав.
  • Наполеон знаменитий своєю меметичною шляпою. Насправді прикол був в тому що її треба було носити вздовж голови а він це робив в поперек, щоб потролити оточуючих.
  • Торт «Наполеон» - популярний десерт з листкового тіста з кремом. З'явився в Росії як тістечко на сторіччя перемоги над сабжем, згодом виріс до торта.
  • Коньяк «Наполеон» - польський національний напій, популярний також і в Рашці через охуенне поєднання ціни та якості. У Польщі зараз не виробляєтся, зате виробляєтся у Франції, але як бренді.
  • Коли рашко-цар Олександр висловлював обурення тим, що Наполеон викрав і стратив герцога Енгіенського на території формально незалежного Баденського герцогства, порушивши цим всі юридичні норми, Наполеон тонко затролил Сашу питанням, мовляв, якби Олександр дізнався, хто вбив його батька і міг до них дістатися, то хіба його спинили б кордони інших держав? А прикол був у тому що рашко-цар Саня сам організував вбивство свого батька і всі довкола це знали.
  • Окрім всім відомого Наполеона Бонапарта I, було ще два: другий (син-туберкульозник що здох молодим) та третій. Третій, котрого звали Луї, був досить цікавою персоною і все життя намагався повторити таланти свого дядька Наполеона Бонапарта, але виходило чомусь не дуже. Спершу він скоїв дві невдалі, але смішні та досить романтичні спроби захопити владу, а потім його обрали законним шляхом на президентських виборах, при чому обрали майже як Зелю бо за нього голосували всі, і свої і чужі бо кожним він вміло підігрував та його бачили меншим лайном в порівнянні із його конкурентами. А потім Луї коронував сам себе та став імператором Другої Французської Імперії. Перші десять років він відносно нормально керував країною, але бездарно у зовнішній політиці, вирішив погратись в великого полководця та напав на Пруссію. Вийшло досить плачевно - прусаки (тобто німці) наклепали гвинтівок, що стріляли далі ніж французькі та швидко розкачали свою армію, як результат: Луї потрапляє в оточення та зрікаєтся влади аби Париж не розбомбили. Решту життя (це пару років бо був важко хворий і протягнув недовго) він провів в засланні на теренах Британії. Так, історія ходить по колу.
  • Нащадки Наполеона зараз спокійнісінько живуть у Франції, та зовсім не бідують. У політику вони особливо не лізуть, але ж ми то знаємо про що вони мріють...

Світлини

Див. також