Наполеон

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
998histor.jpg

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії нашої країни. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на Порталі спільноти.

Наполеон-торт, тістечко,коньяк, гармата та 3-4(а якщо з тим який торт то 4-5) паціентів найближчої лікарні. Також людина яка створила найбільшу та наймогутнішу з часів античності імперію, стала імператором після референдуму, і для нормального функціонування імперії створила кодекси які сильно вплинули на право в багатьох країнах, в тому числі республіках. Сторінка саме про нього.

Історія[ред.]

Napoléon.jpg

Спочатку невеликий екскурс в історію Корсики. Острів став Французьким за рік до народження Наполеона, раніше належав Генуезькій республіці (одна з невеликих держав на території сучасної італії), але через активність повстанців під керівництвом Паскаля Паолі був майже самостійним. Італійці зрозуміли що від острова одні збитки і швиденько продали Франції. Та направила на Корсику війська. Перший напад було відбито, король з цього дуже здивувався, думав від острова взагалі відмовитись, але його переконали спробувати ще раз, і, в битві при Понте-Нуво, повстанців розбили. Можливою основною причиною розгрому була зрада найманців, які почали стріляти по корсиканцях. Щоправда потім вони казали що то помилка і вони просто переплутали хто де.Але всі знають що то було насправді А хто правду каже не знає ніхто.

А першим помічником Паолі був один адвокат з міста Аяччо, на ім'я Карло Буонапарте. Після битви він зрозумів куди дує вітер і зайняв профранцузьку позицію, навіть був депутатом у Парижі від Корсики. В цього адвоката від дружини Летиції було не багато не мало 13 дітей, але 5 померли ще в раннньому віці. Старшим був Жозеф, а наступним Наполеон.

Дитинство[ред.]

В дитинстві багато читав, був досить замкнутим, часто бився. Після бійок з старшим братом здебільшого перепадало саме Жозефу-бо Наполеон встигав першим поскаржитись матері, яка, судячи з усього, була справжньою головою сім'ї. Жили не дуже багато, але коли Наполеону було 15, Карло як дворянину вдалось отримати можливіть помістити двох старших синів у Брієнську військову школу. Хоча військовою школу назвати досить важко(викладали стиль, історію, географію, математику, латинь, німецьку, танці) і вона нагадувала монастирь-як школа була непогана. Корсиканець гарно знав історію та математику, мови йшли важко. Французьку почав вивчати у 10 років(рідна мова-корсиканьский діалект італійської) і розмовляв з сильним акцентом, писав з помилками.

Відоме як міф про низький зріст Наполеона його зображення 16 річним

Взагалі його часто травили-якийсь незнатний дворянин, немає грошей, активний патріот Корсики(а визволенням острова він просто таки марив, причому досить довго) але після декількох бійок хоч корсиканець там не переміг подібне припинилось. Через те що під час навчання особливо не з ким не спілкувався мав багато вільного часу-і прочитав твори просвітників, зацікавився античністю, Плутархом. Саме в Брієні зрозумів, що стане артелеристом. Потім була Паризька військова академія. Батько скоро помер від раку шлунку і родина залишилась без доходу, Жозеф був дуже лінивим-главою родини стає 16-річний курсант Наполеон.

У школі він набув декілька ворогів при незмінній кількості друзів (нуль), часто свариться з учителями, зокрема на релігійному грунті. Зрештою це академії набридло, Наполеону дали звання підпоручика і пэнделя відправили у війська.

Початок служби[ред.]

Ітак герой статті у 1785 опиняється в Валансі. Тут його становище не погане. Воно жахливе. Навіть після отримання звання молодшого лейтенанта грошей мало, більшу частину він відсила додому, харчуєтся один раз за день куснем хліба і запиває його молоком. Перспектив нема. Взагалі. Підвищення і високий чин отримували або дворяни-через давність і знатнісь роду і заслуги предків(станом на 1780-і вже дуже і дуже далеких), або через знайомих. Ні того ні того мілкий дворянин з окраїн світу не мав. Але не зважаючи на все це тут проявились дві дуже цікаві риси Наполеона:

  1. азарт: навіть майже не маючи грошей Наполеон грав з іншими офіцерами в карти. І якщо для для них програш не значив нічого, то Наполеону потім доводилось тяжко. Але він грав.
  2. він знав і робив те, що роблят солдати. Чистив коня, доглядав за гарматами... Це буде проявлятись і пізніше-коли він з лейтенанта петворится на генерала, а потім і на імператора.

Під час служби Наполеон домовися з власником книжкової крамниці, і просиджував там годинами читаючи книги. Читав він багато:Гете,Расін,Мольєр, Вольтер... Навіть пробував писати свої книги, здебільшого наукові. А світ не стоїть на місці, у Франції вже починається Велика Французька Революція. Наполеон відчуває що треба щось робити. Він досить швидко приєднується до майбутьніх якобінців-в той час коли вони просто були ще нікому не відомими людьми. Дуже малоймовірно що він здогадувався хто прийде до влади після страти короля. В той час навіть про зречення мови не йшло. Багато істориків зараз намагаються довести що це все продумувалось, Наполеон-де знав як і що буде за 10 років до події і планував всі кроки на 20, але це тільки на папері з висоти віків все так гладенько. По-перше це дуже важко і слабко прогнозуємо, а по-друге ну не вкладаються в цей образ гінеального стратега багато його кроків. Хоч би і блокада Великобританії. Але про це потім.

А Наполеон тим часом бачить два варіанти-чи залишитись у Франції і спробувати щось робити тут, можливо і разом з якобінцями, або ніж бути сотим у Парижі спробувати стати першим на Корсиці. Не відомо як вплинула на це рішення цитата Цезаря, але молодший лейтенант бере відпустку як хворий і їде на рідний острів.

 У 1786 році Наполеон спробував перейти в Російську армію. Але буквально за декілька днів до посла прийшла бумага, згідно з якою набор тепер може відбуватись лише з пониженням у званні. Його це не влаштовувало і з задуму нічого не вийшло. 

Корсика[ред.]

Після прибуття на Корсику Наполеон досит швидко зустрівся з Паолі. Це була єдина за все його життя людина до якої він пробував підлещюватись, будучи у Франці писав памфлети, навіть книгу з Історії Корсики. Але Паолі Наполеона відкинув. Можливо справа була в тому що їх роди ворогували. Корсика це звісно не Сицілія але кланові відносини там також були наявні. Можливо Паолі пам'ятав про зраду Карло. Основної причини ми вже не дізнаємось. З часом їх погляди розійшлись ще більше-Паолі відстоював ідею незалежної Корсики, заради цього навіть хотів запросити на острів англійські війська. Наполеон чудово розумів що ера карликових держав вже минає, а наслідком союзу стане просто перехід острова під владу Англійської корони, плюс він побачив що ідеальної Корсики з його мрій не існує, і краще буде якщо острів долучится до революції але залишится у складі Франції. Офіцер активно занурився в місцеву політику, досить близько став спілкуватись з Кристофом Салічетті. Після завершення відпустки повернувся у війська, але скоро знову поїхав на острів. На ньому Наполеон став підполковником Національної гвардії що саме формувалась(національна гвардія там це щось на кшталт регулярного ополчення) і остаточно розсварився з Паолі. Помотавшись між островом і материком бачив і штурм Тюїльрі до якого ставився позитивно, і сепаратиські настрої на острові.

Завершилось все це тим що на Корсиці знову спробувала підняти повстання, спалили будинок Бонапартів(Наполеон ледве встиг вивезти мати та сестер з братами) та відправили десант на сушу. Його досить швидко розгоромили, відзначився і капітан Бонапарт (звання з нац.гвардії не підтвердили) який сражався за Францію: він керував невеликою прибережною батареєю. Хоч гармати і довелось покинути було зроблено все щоб цього не сталося. Після повернення у Францію Наполеон з братом Люсьєном антивно топили Паолі-у Конвенті (вищій законодавчий та виконавчий орган у Франції після повалення монархії) де звинуватили його в тому що той хоче відділити Корсику від Франції. Сам Паолі їм навіть допоміг-визнав Георга III королем Корсики. Тут з'явилось корисне знайоство: Огюстен Робесп'єр-молодший брат Максиміліана. Ще одним кроком напрямленим на те щоб зробити собі хоч якесь ім'я стало написання проякобінських памфлетів. Врешті решт йому дали звання батальйонного командира та відправили в армію яка оточила Тулон.

Тулон[ред.]

Тулон- це припортове місто на півдні Франції. У 1793 році там зібралося багато роялістів які підняли повстання. До міста вирушив Англійський флот, і якщо повстання не було б вчасно придушено то, за допомогою великої кількості противників Франції, могло би перекинутись на іші міста, та і відстань від Тулона до Парижа досить незначна. На придушення повстання відправили генерала Карто. Він являв собою досить типового революційного генерала:за три роки служби став генералом, і не за генеальнісьть, а через те, що більша частина офіцерів були роялістами.
Яка є карта облоги
Ставлення якобінців до роялістів річ відома, офіцери емігрували чи пробували на собі винахід Гільйотена а діри в армії треба кимось зайняти. Начальника артилерії досить сильно поранило в першому його бою коло Тулона, і йому на заміну прислали Наполеона. Спочатку планувалось взяти місто штурмом, новий начальник артилерії йшов на чолі одної з колон і був легко поранений. Під час штурму у критичний момент не звертаючи уваги на протести Наполеона командуючий наказав відступати. Сам же Наполеон був впенений що якби наступ продовжили місто би пало ще тоді.

Почалась довга облога, причому припаси в місто постійно підвозила Англійська ескадра. Тоді начальник артилерії запропонував встановити батареї так, щоб відігнати кораблі. Це було неможливо поки в союзників залишася мис Кер. На початку осади він був Французьки, але Карто не оцінив значення і його майже без бою віддали Англії. Тепер там стояла сильна батарея. Після маштабного обстрілу(причому з моменту прибуття Наполеон різними шляхами в декілька разів збільшив Французький арт. парк. Деякі гармати взагалі покинуті стояли на березі) і нічної атаки мис було захоплено, там встановили вже Французьку батарею. Флот опинився під обстрілом. Французькі батереї по всьому фронту активізувались, і поступово знищювали форти Тулона. 17 грудня республіканці пійшли на штурм. Спочатку наступ був не вдалим, але після приходу резерву на чолі з Наполеоном хід бою змінився, і досить скоро місто пало. Почалась панічна втеча флоту, разом з тими кого погодились взяти на кораблі. Англійські командири зробили все щоб французькі кораблі не потрапили знову до рук республіки: 9 знищили, 12 забрали але 25 все одно вціліло. Для Наполеона перемога мала і інше значення-про нього почули. Це була перша його перемога як командуючого, про нього говорили в Конвенті.

Термідоріанці[ред.]

Після Тулону Наполеон отримав звання бригадного генерала(в 24 роки). Фінансові справи сім'ї виравнялись, дякуючи, НЕСПОДІВАНО Жозефу. Ні, він не знайшов скарб із золотом страченого короля. Він одружився на донці покійного мільйонера. Але на зміну якобінцям, які набридли всім кому тільки можно 9 термідора(революційний календар(27 липня)) прийшли термідоріанці. Пригадавши дружбу з Огюстеном Робесп'єром Наполена також посадили, але через два тижні випустили. Запропонували їхати подавляти повстання у Вандеї, але чи через те мав керувати піхотою, чи ,скоріш, через нелюбов до каральних операцій та безперспективність подібної служби, Наполеон відмовився. Його за це одного разу навіть виключили зі списку діючих генералів, але швидко повернули, а він тим часом поступив на службу у топографічний відділ Комітету Громадянського порятунку. Проти термідоріанців зрів протест-на зміну терору якобінців прийшла корупція і розпущеність Директорії. Вилилось це у рояліський заколот. Товпи озброєних людей заполонили Париж, а на захист встало півтори роти військових. І тут Поль Баррас(лідер Директорії) згадав про генерала який вже досить довго майже без діла сидів у місті. Судячи зі спогадів очевидців вигляд Наполона був не найкращив-старий мундир, сплутане волосся... Але кращого за нього не було і Наполеон став на захист Директорії.

 Як згадував потім Наполеон якщо до нього першими звернулись роялісти- він би спокійно їх підримав, і Директорія тоді би дуже швидко пала. 

Гармати тоді в боях у місті не застосовували. Не те щоб не можно було- і потужність, і можливість траспортувння дозволяли. Але не прийнято було якось. Корсиканець подумав що треба це змінити. Поруч виявився капінан Йоахім Мюрат(не плутати з Маратом!). Хоча він спокійно міг послати генерала у відомому напрямі і перейти на той бік барикад, проте погодився привезти з околиць Парижа 40 гармат. Як відомо у місті було повно повстанців. За різними версіями він або провіз 40 гармат у режимі "стелс" абоі було викорасто геніальний, дуже продуманий та прорахований прийом:коней

Наполеон у щілинку дивится як Жозефіна з Терезою Тальєн танцують перед Баррасом
пустили галопом(звісно гармату тягнув далеко не 1 кінь) і дивились на барикади люди на яких аж зброю повпускали аби перехреститись.


Одже коли 5 жовтня почався штурм то у повстанців було більше сорока тисяч озброєних людей, а у Наполеона сім тисяч військових та 40 гармат. Деже скоро роялістів розгромили, картеч у міських умовах виявилась ефективною, і повстанці розбіглися під вогнем із гармат. Влада Директорія стала більш міцною, а Наполен став командуючим військ тилу, отримавши звання дивізійного генерала. Крім того за сприяння Барраса він одружився на Жозефіні Богарне, вдові генерала Богарне, одного з останніх кого встигли стратити якобінці. Історя з одруженням не найясніша з тих які тут є. Жозефінадо цього була каханкою самого Барраса, не наділена геніальним інтелектом, але була відомою у вищщому світі-те чого не вистачало її чоловіку. Подарунком на весілля від Барраса стала можливість для Наполеона перейти до виконання плану який він довго розробляв-його призначили командуючим Італійської армії.

    Летиція Бонапарт була проти шлюбу, а до її думки Наполеон прислухася і хлопчаком і імператорам, кроки коли він ійшов проти думки матері можно перелічити на пальцях одної руки

Італійська кампанія[ред.]