Наполеон

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
998histor.jpg

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії нашої країни. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на Порталі спільноти.

Downl964.png

Увага! Матюки!
Якась с*ка втулила до статi забагато матюкiв, що пи*дець як не добре для психiки деяких особливо вразливих читачiв

Наполеон - торт, тістечко, коньяк, гармата та 3-4 (а якщо з тим який торт то 4-5) паціентів найближчої лікарні. Також людина яка створила найбільшу та наймогутнішу з часів античності імперію, стала імператором після референдуму, і для нормального функціонування імперії створила кодекси які сильно вплинули на право в багатьох країнах, в тому числі республіках. Сторінка саме про нього.

Початок[ред.]

Спершу невеличкий екскурс в історію Корсики. Острів став Французьким за рік до народження Наполеона, раніше належав Генуезькій республіці (одна з невеликих держав на території сучасної Італії), але через активність бандерівців повстанців під керівництвом Паскаля Паолі був майже самостійним. Італійці зрозуміли що від острова нуль вихлопу і швиденько продали його Франції. Та направила на Корсику війська. Перший напад було відбито, король жабоїдів (тобто французів) з цього дуже здивувався, думав від острова взагалі відмовитись, але його переконали спробувати ще раз, і, в битві при Понте-Нуво, повстанців розбили.

А першим помічником Паолі був один адвокат з міста Аяччо, на ім'я Карло Буонапарте. Після битви він зрозумів куди дме вітер і переметнувся на бік жабоїдів, потім навіть був депутатом у Парижі від Корсики. В цього адвоката від дружини Летиції було не багато не мало 13 дітей, але 5 дали дуба ще в раннньому віці. Старшим був Жозеф, а наступним Наполеон.

Дитинство[ред.]

Сабж у віці 16 років

В дитинстві багато читав, був досить замкнутим, часто бився. Жили не дуже багато, але коли Наполеону було 15, тато Карло як дворянин вибив можливість помістити двох старших синів у Брієнську військову школу. Юний корсиканець гарно знав історію та математику, а ось мови йшли важко, французьку почав вивчати у 10 років (його рідна мова - корсиканьский діалект італійської) і розмовляв потім на ній з сильним акцентом, писав з помилками, що не заважало йому згодом стати імператором Франції.

Взагалі в школі його спершу часто травили - якийсь незнатний дворянин, немає грошей, активний патріот Корсики (а визволенням острова він просто таки марив, причому досить довго) але після декількох бійок він довів що його краще не чіпати. Через те що під час навчання особливо не з ким не спілкувався, почав читати твори просвітників, зацікавився античністю, і всяким таким. Тоді ж він зрозумів, що стане артелеристом. Потім була Паризька військова академія. Батько скоро помер від раку шлунку і родина залишилась без доходу, Жозеф був дуже лінивим - главою родини стає 16-річний курсант Наполеон.

У школі він набув декілька ворогів при незмінній кількості друзів (нуль), часто свариться з учителями, зокрема на релігійному грунті. Зрештою це академії набридло, Наполеону дали звання підпоручика і пэнделя відправили у війська, де він тривалий час був ніким і нічим, навіть грошей на пожрат не вистачало. Та світ не стоїть на місці, у Франції починається Велика Французька Революція.

Трохи лулзів: у 1786 році Наполеон спробував перейти на службу в Російську армію. Але буквально за декілька днів вийшов наказ, за яким набір іноземців тепер може відбуватись лише з пониженням у званні. Його це ясне діло, не влаштовувало і ні куди він не перейшов. А ось якби він прочухавсь на кілька днів раніше... хто зна, якби зараз виглядала політична мапа світу. Помикавшись по різних кутках, та посравшись із корсиканськими націоналістами (з якими він колись корешився) врешті решт він отримує звання батальйонного командира та відправляєтся в армію яка нещодавно оточила Тулон.

Тулон і перший Win[ред.]

Тулон - це припортове місто на півдні Франції, багате на блек-джек та шльондр. У 1793 році там зібралося багато послідовників короля якого майдан у вигляді Революції кишнув з посади, ці послідовники підняли не хиле таке повстання. Штурм міста накрився жіночим статевим органом і почалась довга, нудна облога, причому припаси в місто постійно підвозила хитросрака Англія що ворогувала з жабоїдами. Тоді начальник артилерії запропонував встановити батареї так, щоб відігнати кораблі але це було неможливо поки в англійців залишася мис Кер. Тут вперше Наполеон проявив себе як відчайдух та справжній козак, титанічними зусиллями людини-торта і його бійців мис перейшов жабоїдам, англійці смоктонули файного французського хуйця, про Наполеона заговорили депутати в Парижі, і тепер він стає бригадним генералом. В 24 роки.

Фінансові справи сім'ї Наполеонів виравнялись, дякуючи, РАПТОВО його барту Жозефу. Ні, він не знайшов скарб із золотом страченого короля. Він одружився на донці покійного мільйонера. Але кляті жабоїди знов затіяли черговий майдан, 9 термідора (по-нашому це 27 липня) до влади прийшли термідоріанці, але і вони повторили помилки папередніков, і новоспечену владу знову підорнули майданули ногою під зад. Товпи озброєного бидла заполонили Париж, а на захист міста встало 3,5 анони півтори роти військових. І тут голова парламенту згадав про хвацького генерала який вже досить довго протирав штанці у Парижі.

Як згадував потім Наполеон якщо до нього першими звернулись роялісти - він би спокійно їх підримав, і парламент тоді б обісрався. Гармати тоді в боях у місті не застосовували, це здавалося надто жорстоким прийомом. Корсиканець подумав що треба це змінити. Поруч виявився капінан Йоахім Мюрат (не плутати з Маратом!). Хоча він спокійно міг послати Наполеона у відомому напрямі і перейти на бік майдану повстання, проте погодився притягти з околиць Парижа 40 гармат.

Одже коли 5 жовтня почався штурм, роялістів епічно розгромили, бо гармати ясне діло це вам не жарти. Влада Директорії (парламенту) прихуїла від цього дива, і Наполен став командуючим військ тилу, отримавши звання дивізійного генерала. Крім того він одружився на Жозефіні Богарне що була колишньою підстилкою правителя Франції - Барраса. Саме через такий вдалий шлюб Наполеона призначили командуючим Італійської армії.

Італійська кампанія і коронація самого себе[ред.]

Таки прийшов до успіху

В ті часи північ Італії страждала під австрійськими окупантами, і французів що поперлися їх визволяти, зустрічали як визволителів, Бонапарт майже без постачання і підкріплень встановив там французську владу і збирав ніштяки з місцевих князьків, не забуваючи відсилати дещо і до Парижу, де рулювала директорія на чолі з Баррасом. А коли Італія скінчилась, а ресурсів хотілося ще, сабж був направлений до Єгипту, що в той час належав туркам.

Коли Бонапарт відчалив в країну пірамід, в Італії РАПТОМ з'явилися росіяне на чолі з Суворовим, вони швиденько нагнули жабоїдів і вже збиралися увійти до Франції, але це суперечило вже планам Австрії та Англії, тому Суворова кинули в Альпах і його орди суворих вояків рушили пішки з Альп назад в Рашку. Оскільки в цій каші рулювала як не дивно Англія, то рашко-цар Павло на неї ясна річ образився. А Англія не розгубилася та влаштувала тихий переворот в самій Рашці, ліквідувавши Павла за допомогою його ж сина. Коли до керма став його син Олександр, то перше що він зробив це покорешився з Англією, тим самим позбавивши Наполеона союзника у вигляді себе. Тобто як ми бачимо політика що тоді, що зараз трималась виключно на підлості та хитрості.

А тим часом в Єгипті Наполеон здобув ще купу winів та став мега популярним серед військових.

Поки жабоїди нагибали єгияптян з турками а потім ще докупи Сирію якій не хило допомогала Англія, стара, добра, Франція знов опинилась у дупі. З ніштяків награбованих в Італії все розпиляли і просрали, а сама Італія вже, була у австріяків. Народ бачив у Наполеоні рятівника, і на цій патріотичній хвилі Мюрат розігнав Директорію. Причому, не просто розігнав, а натуральним чином влаштував збройний переворот. Наполеон став головою Французської Республіки бо тільки він на думку бидла міг врятувати націю. Новоспечений голова держави, швидко зрозумів що було б непогано передавати владу в спадок, бо демократія звісно добре, але про своїх дітей теж треба якось думати. До речі Наполеон мав сина - кволого туберкульозника, який був кілька днів формальним імператором після зречення свого батька, і ні якої влади звісно понюхати не встиг. Синок взагалі не виправдав сподівань батька і загнувся молодим та майже невідомим.

Коли людина-торт проголосила себе імператором, жабоїди радісно аплодували, бо вже заїбались стояти на майданах та воювати, хоча воювати довелось згодом ще більше, та вони про це ще не знали. Голова Республіки сам коронував себе імператором Франції, бо під час коронації вирвав корону з рук Папи Римського та надягнув на вою бошку. Ну тепер здавалося б пацан точно прийшов до успіху. Але нє, усьо інтєрєсноє тілько починалось!

Наполеонівські війни[ред.]

Карикатура часів сабжа

У той час в Європі було шість великих держав з самостійної політикою: Франція, Англія, Пруссія, Австрія, Туреччина і Росія. Наполеон спочатку розбив Австрію в Італії, потім помирився з усіма і кілька років наводив порядок у Франції. У 1804-05 рр. Наполеон готувався влаштувати Англії, пиздець всіх сподівань, але ті підкупили Австрію і Росію і вмовили їх на нову війну. Наполеон розбив об'єднану австрійську і російську армію, скасувавши тим самим Священну Римську імперію, перетворивши її на відносно слабку Австрійську імперію.

Через деякий час проти жабоїдів виступила Пруссія, але для останніх це був епік фейл, прусаки здулись практично без опору. За прусаків знову заступилася Рашка, але і її армія була незабаром розбита, і Пруссію вже навіть за державу не вважали. Далі Наполеон захопив Іспанію і посадив там царювати свого брата Жозефа. Але в Іспанії до цього чомусь поставилися без розуміння і в країні почалась партизанська війна, що не стихала до кінця правління Наполеона. Скориставшись проблемами Наполеона в Іспанії, Австрія знову оголосила війну Франції, причому встигла трохи наваляти піздюлей жабоїдам, бо серед всіх інших був випиляний не багато не мало, маршал Франції Ланн, але через деякий час австріяки епічно обісрались при Ваграмі і в вже втретій раз були розбиті вщент. Після цього Наполеон фактично був в Європі тим, чим на 1941-й рік був для Європи Гітлер.

Кінець[ред.]

Поки людина-торт намагалась захопити світ, у нього в тилу творився лютий треш. То іспанці повстануть, то флот британський атакує, то росіяни не слухаються. Після походу на Росію і епічної втечі від російських морозів, його армію розхуярили і Наполеон вирішив з понтом відректися від престолу. За це його чомусь не повісили за яйця, а пожаліли і відправили в заслання на острів Ельба що був недалеко від французького берега. Оскільки сідіти на острові та давитись ікрою з шампанськми йому було впадлу, він втік та знов повернувся в Париж в 1815 році.

Цікаво що на шляху до Парижа його маленька армія приростала військами що були відправлені з Парижу щоб його ж і зупинити, солдати пам'ятали Наполеона як свого улюбленого імператора, і відмовлялись в нього стріляти, плюс на шляху до столиці до нього прибилось кілька його колишніх маршалів: Даву, Брюн, Сульт, Мортьє, та Ней. Останній, пообіцяв привезти Бонапарта в залізній клітці в Париж, але зустрівшись з Наполеоном... перейшов на його сторону. Тож до Парижу Імператор увійшов тріумфально і без жодного пострілу. Круто, еге ж?

Сабж на острові Святої Єлени. Думає як би з'їбатися вдруге. (спойлер: Так і не придумав)

Дарма він заливався на всі боки що не збираєтся воювати, йому вже ні хто не вірив. Тепер йому залишалось нанести удар першим, накидавши пиздюлів ворогам перш ніж ті повністью розчехлятся. Але ті розчехлились на диво швидко, і в генеральній битві під бельгійським містечком Ватерлоо наперчили дупку вже Бонапарту. Тепер людина-торт була відправлена на заслання до острову Святої Єлени, що був майже посеред атлантики. Цей короткий період повернення до влади і епічної поразки, зайняв рівно 100 днів. Це дало початок традиції, за якою сучасні президенти що відпахали 100 днів з моменту обраня, мають виступити перед народом щоб розповвісти чого вони досягли. На Святій Єлені торт прожив решту життя і помер від раку шлунку. Хоча вчені премудки зараз доводять що його отруїли англійці, побоюючись що екс-імператор знов дремене з острова і привчить жерти жаб решту Європи.

Лулзи[ред.]

  • Наполеон, будучи вже імператором, наказав звільнити редактора однієї з паризьких газет, за те що в ній було надруковано статтю, де Наполеона назвали добрим правителем.
  • У Росії вже після відступу з Москви Наполеона мало не захопив у полон розвідувальний загін козаків, правда не запорозьких а їхніх, кацапських. Сабж приперся вночі подивитись на свої позиції з невеликою свитою, і потрапив в поле зору козацького загону. Прикол був у тому, що Наполеон не розгледів хто до нього скаче і вважав що це французські солдати мчать брати в нього автографи вітати свого імператора, а тому нікуди від них не тікав. Ця спроба захопити Наполеона закінчилася невдачею лише тому, що козаки закричали «УРА!!!!!11», після чого до жабоїда нарешті дійшло, що це вороги і він ледь зумів втекти. Після цього випадку Наполеон наказав своєму лікареві виготовити отруту, яку завжди носив з собою, а після першого зречення навіть випив, але вона була вже зіпсована і тому імператор просто обісрався та проригався, але дуба не дав.
  • Наполеон знаменитий своєю меметичною шляпою. Насправді прикол був в тому що її треба було носити вздовж голови а він це робив в поперек, щоб потролити оточуючих.
  • Торт «Наполеон» - популярний десерт з листкового тіста з кремом. З'явився в Росії як тістечко на сторіччя перемоги над сабжем, згодом виріс до торта.
  • Коньяк «Наполеон» - польський національний напій, популярний також і в Рашці через охуенне поєднання ціни та якості. У Польщі зараз не виробляєтся, зате виробляєтся у Франції, але як бренді.
  • Коли рашко-цар Олександр висловлював обурення тим, що Наполеон викрав і стратив одного з Бурбонів (герцога Енгіенського) на території формально незалежного Баденського герцогства, порушивши цим всі юридичні норми, Наполеон тонко затролил Сашу, за допомогою свого міністра закордонних справ Талейрана, питанням, мовляв, якби Олександр дізнався, хто вбив його батька і міг до них дістатися, то хіба його спинили б кордони інших держав? А прикол був у тому що рашко-цар Саня сам організував вбивство свого батька.
  • Нащадки Наполеона зараз спокійнісінько живуть у Франції, та зовсім не бідують. У політику вони особливо не лізуть, але ж ми то знаємо про що вони мріють...

Світлини[ред.]

Див. також[ред.]