Давня Греція

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dor3.png

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Давня Греція – цивілізація, яка розвивалася на території Греції від тисячі років до нашої ери і приблизно до завоювання Римом десь у 150 році до не.е.

Давньогрецька цивілізація свого часу займала більшу територію, ніж сучасна Греція: було ще західне узбережжя Малої Азії (нещадно завойоване турками й остаточно асимільоване в 1920-х роках), околиці Мармурового моря і розкидані по всьому узбережжю Середземного й Чорного морів колонії від Гібралтара до Сахаліна Криму. Втім, у ті часи в ролі Туреччини виступали перси, тож нічого нового.

Чим відома?[ред.]

Архітектура[ред.]

Храми, статуї та інші види монументального мистецтва, які стали основою римської культури, а пізніше і нашої з вами (до появи масової, в ході якого архітектурні норми скотилися на рівень пізнього совка). Греки достобіса чого запозичили у єгиптян, з якими сусідили як єдиний неконтинтентальний регіон (Греція – купа остовів і півостровів), що сприяло урізноманітненню та розквіту. До речі, весь цей мармур білим не був, статуї та споруди фарбували і виглядало це класно.

Література[ред.]

Греки дуже любили публічні виступи де можна було послухати епічні вірші або подивитися різноманітні вистави, тому література та театр у них розвивалися синхронною парою. Кожен освічений грек мав за необхідне щось там віршувати, тому література у порівнянні з навколишніми народами у греків зазнала дуже широкого вжитку та розвитку.

Саме у них склався Олімпійський міф – одна з перших супергеройських франшиз. Пізніше ці Зевси та Ґери перейшли у римську міфологію, латинізувавши імена (на честь них і названо планети, між іншим). Греки спочатку писали чудові твори про вплив богів на життя людей, але пізніше обмежили цю роль до випадкового вискокування наприкінці вистави, коли сюжет не складався і треба було щось робити.

Гомер і Троя[ред.]

Саме нашестя на Трою — це настільки давня справа (10 століття до нашої ери), що навіть давні греки вважали це сивою давниною. На честь цього були складені поеми, в які пізніше і особливо в Європі вже зовсім ніхто не вірив. Але тут з’явився німець Шліман і розкопав місто за приблизними орієнтирами. Вважається, що Іліаду та Одіссею написав Гомер, але не факт, що якась певна людина взагалі існувала.[1] З-поміж іншого, варто згадати і про фанфік давньоримського писаки Вергілія на тему «як троянці заснували матір міст латинських»[2]

Гейство і оргії[ред.]

Після класичної доби і її пуританства греки стали матеріалістами і занурилися в світ плотських утіх. Оскільки у людини є душа і вона безстатева, казали вони, то чому чоловік не може любити чоловіка? А сотня людей не може любити іншу сотню одночасно?

Демократія[ред.]

Перші прояви народного урядування з’явилися там, хоча це було дещо інакше, ніж зараз. Владу мали лише одружені чоловіки (які були головою своєї родини) і то, які могли воювати, і не були рабами чи іноземцями. Демократичненько.

Був такий механізм, як остракізм – час від часу вибирали кого вигнати на 10 років. Після 10 років вигнанець міг повернутися і забрати назад своє майно, але часу не повернеш. Уже невдовзі після появи, демократія скотилася в охлократію і по суті була партією тиранів, що на халяву загодовувала простий наріт до несхочу і таким чином отримувала його підтримку, в той час як аристократична партія вважала, що загодовувати не треба. Тому складно сказати, що краще.

Філософія[ред.]

Саня, від'їбися, ти заступаєш мені сонце! (спойлер: зустріч Александра Македонського з Діогеном)

Греки одними з перших на планеті додумалися до того, що богів не існує (після того, як їх вигадали – китайцям навіть вигадувати не треба було) і стали знамениті своїми науковими працями. Коли говоримо про давньогрецьку філософію, то на думку спадають насамперед Сократ, Платон і Аристотель, які стільки всякого понапридумували, що то цікаво вивчати і нині. Утім, були й вельми екстравагантні мислителі, як-от Діоген, який принципово чадів по хардкіру і виглядав як навіжений безхатько.

А ще елліни заклали основи більшості сучасних наук — від фізики до філології, але в ті часи їх розглядали лишень як розділи філософії (скажімо, фізику до 18 століття називали не інакше, як «натуральна філософія»). Самі філософи не обмежувалися одними-двома напрямками: той же Піфагор не тільки над катетами-гіпотенузами мізкував, але й займався теорією музики і розмірковував про космологію, реінкарнацію та інші -логії й -ції.

300 спартанців[ред.]

Оливки[ред.]

Олекса Македонський[ред.]

Греко-індійське та Греко-бактрійське царства[ред.]

Олімпійські ігри[ред.]

Див. також[ред.]


Примітки[ред.]

  1. Є думка, що то просто зібрка різних байок про Троянську війну, скадених рапсодами та іншими давньогрецькими кобзарями.
  2. Котляревському привіт